Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ



Черчик Лариса Миколаївна

УДК 332.122:379.84:330.15:330.342.146

РИНКОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У РЕКРЕАЦІЙНОМУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук





Одеса - 2007


Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Луцькому державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Герасимчук Зоряна Вікторівна, Київський національний торговельно-економічний університет, проректор

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, академік НАН України Туниця Юрій Юрійович, Національний лісотехнічний університет України, завідувач кафедри екологічної економіки, ректор
- доктор економічних наук, професор Гудзь Петро Васильович, Академія управління та інформаційних технологій “АРІУ”, завідувач кафедри економіки та менеджменту
- доктор економічних наук, професор Ковальов Володимир Георгійович, Одеський державний екологічний університет, завідувач кафедри менеджменту природоохоронної діяльності

Захист відбудеться “ 12 ” жовтня 2007 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “ 10” вересня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Г. Ковальова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останні десятиліття ознаменувалися інтенсивним розвитком рекреаційної сфери, яка є провідною галуззю економіки багатьох країн світу і однією з найбільших користувачів природних ресурсів, що визначають її територіальну організацію, напрями спеціалізації, формують туристичні потоки та рівень ефективності роботи рекреаційних закладів. Тому проблема забезпечення рекреаційних потреб досить давно розглядається як проблема освоєння та раціонального використання природних рекреаційних ресурсів (ПРР). Це зумовило необхідність дослідження процесів використання та охорони ПРР як специфічного напряму в природокористуванні, який започаткували науковці-географи та економісти-географи.

Вивчення проблем рекреаційного природокористування та пошуки шляхів їх вирішення найчастіше здійснювалися у контексті формування та розвитку територіальних рекреаційних систем, підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу територій. Найбільше досліджені такі положення рекреаційного природокористування: якісна та кількісна характеристика ПРР, перспективи їх освоєння, проблеми оптимізації рекреаційної діяльності та регіонального природокористування, економічна оцінка ПРР, використання програмно-цільового планування для удосконалення управління рекреаційним природокористуванням, його правове регулювання.

Проте цілісного та завершеного характеру як наукова концепція цей напрям не набув. Залишаються не розв’язаними проблеми розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкової економіки, становлення відповідного інституційного середовища, необхідності визначення меж державного регулювання відносин у рекреаційному природокористуванні. Водночас, необхідність переходу до сталого розвитку вимагає перегляду існуючої парадигми природокористування з урахуванням екологічного обмежувального чинника розвитку соціально-економічних систем, формування нового теоретичного та методологічного забезпечення подальшого розвитку рекреаційного природокористування. Актуальність і невідкладність вирішення цих проблем на теоретичному, методологічному та прикладному рівні зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджені.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень відповідає тематиці таких державних та регіональних науково-дослідних програм і робіт:

- науково-дослідної теми ЛДТУ “Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U000610), у якій здобувач була відповідальним виконавцем. Особисто автором розроблено стратегічні напрями розвитку рекреаційної сфери регіону, його природно-ресурсного забезпечення в умовах формування еколого-орієнтованої економіки;
- держбюджетних досліджень, передбачених планом НДР Інституту регіональних досліджень НАН України: “Концептуальні основи формування політики освоєння рекреаційного потенціалу регіону та механізми її реалізації в ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0102U000430). Внесок автора полягає в розробці заходів, спрямованих на підвищення ефективності розвитку рекреаційного природокористування – формування Фонду рекреаційних земель, відповідного реєстру та кадастру, процедури паспортизації рекреаційних земель, сертифікації та ліцензування рекреаційної діяльності; “Програми раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року” (номер державної реєстрації 0105U001932), у якій здобувач була відповідальним виконавцем. Особисто автором визначено проблеми використання та охорони ПРР, розроблено перспективні напрями та заходи щодо раціонального використання та охорони природних рекреаційних ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретичних, методологічних засад і практичних рекомендацій щодо збалансованого розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкових трансформацій.

Для досягнення цієї мети у дисертації були поставлені такі завдання:

- розкрити сутність рекреаційного природокористування як складної соціоекологоекономічної системи, що функціонує в умовах ринкових трансформацій;
- дослідити еволюцію рекреаційного природокористування, виявити сутність змін, які відбулися;
- визначити передумови та проблеми становлення ринку рекреаційних ресурсів в Україні;
- сформувати модель і здійснити оцінку перспективності розвитку рекреаційного природокористування у регіонах України;
- розробити концептуальні основи трансформації рекреаційного природокористування в умовах становлення екологоорієнтованої ринкової економіки – соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;
- розробити механізм регулювання рекреаційного природо-користування;
- дослідити маркетинг рекреаційних територій як інструмент становлення та розвитку соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;
- розробити систему заходів щодо формування інституційного середовища соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;
- розробити механізми реалізації концепції соціоеколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.

Об’єктом дослідження є рекреаційне природокористування як процес використання та охорони природних рекреаційних ресурсів.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні засади ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економіко-екологічної теорії, теорії та методології природокористування. У роботі використано системний підхід до дослідження трансформацій у рекреаційному природокористуванні та сукупність методів, які забезпечують його реалізацію, а саме:

- логічного узагальнення, синтезу, аналізу та порівняння – для визначення сутності рекреаційного природокористування, етапів його розвитку, змістовних і просторових трансформацій (розділ 1; розділ 3; розділ 4);
- системного аналізу з використанням статистичних методів – для обробки статистичних даних про розвиток рекреаційної сфери регіонів України (розділ 2, п. 2.2 – 2.5);
- кластерного аналізу – для групування регіонів за рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування (розділ 2, п. 2.6);
- моделювання – для розробки моделей оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування і соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (розділ 2, п. 2.1, розділ 3, п. 3.2, п. 3.4);
- програмно-цільовий метод – для розробки механізмів реалізації концепції соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, зокрема, удосконалення організаційних, фінансових механізмів функціонування рекреаційного природокористування, системи управління цією сферою діяльності (розділ 5).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних, методологічних засад рекреаційного природокористування та практичних рекомендацій, які дозволяють вирішити важливу науково-прикладну проблему ринкових трансформацій рекреаційного природокористування, що забезпечить ефективне, екологобезпечне використання природних рекреаційних ресурсів.

У дисертації сформульовано такі найбільш вагомі наукові результати, що виносяться на захист.

Уперше:

- досліджено еволюцію рекреаційного природокористування, визначено етапи його трансформацій, кожному з яких характерні певні тенденції розвитку, що обумовили позитивні та негативні особливості функціонування рекреаційного природокористування та необхідність переходу до моделі соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;
- на основі суб’єкт-об’єктного підходу надано наукове трактування ринку рекреаційних ресурсів (РРР), який має суттєві особливості, передумови та проблеми становлення і розглядається як система відносин між продавцями (власниками) та покупцями (користувачами) рекреаційних ресурсів щодо їх розподілу, використання, передачі прав володіння, розпорядження, користування (залучення у господарський обіг) для забезпечення потреб у ПРР, встановлення ціни, отримання доходу від використання (привласнення результатів);
- розроблено концептуальні основи соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (СЕОРРР) як перспективної моделі розвитку рекреаційного природокористування, де взаємопов’язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечує узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у рекреаційному природокористуванні з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб’єктів на засадах сталості;
- розроблено модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування, яка включає визначення однойменного інтегрального індексу, розрахованого на основі стандартизації груп природно-ресурсних, економічних, екологічних та соціальних показників, побудову рейтингових шкал, групування регіонів на основі кластерного аналізу, SWOT-аналіз регіонального рекреаційного природокористування, що дало можливість виявити групи регіонів з подібними особливостями природно-рекреаційного забезпечення, використання ПРР, сильними та слабкими сторонами, можливостями та загрозами для розробки типових стратегій розвитку рекреаційного природокористування.

Удосконалено:

- систему регулювання рекреаційного природокористування шляхом впровадження комплексного регуляторного механізму (КРМ), що розглядається як засіб реалізації суспільних, державних та екологічних цілей розвитку РРР і відмінність якої (системи регулювання) полягає у можливості використання одного з типів КРМ (за напрямом дії – економічної орієнтації, екологічної орієнтації, соціальної орієнтації; за характером засобів дії – ліберальний, поміркований, жорсткий; за характером реалізації – дискреційний, недискреційний; за ієрархічною ознакою – національний, регіональний, місцевий, об’єктний) залежно від ситуації, що складається на РРР;
- підходи до обґрунтування комплексного критерію оцінки ефективності функціонування СЕОРРР – соціоекологоекономічного оптимуму, що характеризує такий стан ринку, при якому забезпечуються сучасні рекреаційні потреби споживачів, прийнятний рівень дохідності діяльності рекреаційних закладів-природокористувачів у межах екологічно припустимих режимів використання ПРР, що не допускає їх деградації і дає можливість довготривалого збереження корисних рекреаційних властивостей на майбутнє;
- процедуру ціноутворення на ринку рекреаційних ресурсів: обґрунтовано доцільність використання маркетингового підходу, у якому, на відміну від існуючих, використовується дворівнева модель ціноутворення, що передбачає обґрунтування ринкової вартості ПРР з відображенням їх суспільної, економічної та екологічної цінності, що є базовою величиною для проведення конкурсних торгів, де встановлюється остаточна ціна на основі співвідношення попиту та пропозиції та кон’юнктури ринку, яка склалася;
- підходи до розробки стратегій розвитку рекреаційного природокористування, які, на відміну від існуючих, передбачають трьохрівневу схему обґрунтування та вибору стратегій, що дозволило розробити матрицю стратегічного позиціонування регіонів України з метою визначення типових наборів стратегій розвитку кожного регіону з урахуванням його особливостей та конкурентних переваг.

Дістало подальший розвиток:

- понятійно-термінологічний апарат сфери рекреаційного природокористування у контексті соціоекологоекономічної парадигми та системно-ієрархічного підходу, згідно з якими рекреаційне природо-користування розглядається як явище, процес та вид діяльності, що дозволяє виявити екологічні, соціальні та економічні проблеми його функціонування загального, процесуального, процедурного рівня і розробити ефективну систему регулювання його розвитку;
- механізми функціонування рекреаційного природокористування, які покликані забезпечити цільове, ефективне та раціональне використання ПРР, їх облік, охорону, збереження завдяки створенню Фонду рекреаційних земель, впровадженню системи дозволів на спеціальне та комплексне використання ПРР, лімітування рекреаційних навантажень, паспортизацію земель рекреаційного призначення;
- обґрунтування маркетингу рекреаційних територій як інструмента становлення та розвитку соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, дія якого спрямована на вивчення і формування попиту, задоволення потреб, просування природних рекреаційних ресурсів з урахуванням їх екологічної та соціальної цінності, регіональної ідентичності та конкурентних переваг;
- підходи до вирішення проблеми власності на ПРР, відмінність яких полягає в обґрунтуванні необхідності персоніфікації власника ПРР при заміні державної власності на ПРР масового поширення на власність громад з передачею повноважень та відповідальності органам місцевого самоврядування;
- форми фінансового забезпечення рекреаційного природо-користування: обґрунтовано доцільність використання позабюджетних джерел акумуляції коштів на основі екологічного страхування, формування громадських фондів, створення Фонду розвитку та охорони рекреаційних земель, які, на відміну від існуючих розробок, мають функціонувати на рівні регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробці науково-прикладних положень, які дають можливість сформувати ефективні механізми становлення, функціонування та розвитку РРР з урахуванням екологічних і соціальних пріоритетів рекреаційного природокористування.

Одержані результати дослідження знайшли відображення у науково-дослідній темі “Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону”, де використані розробки щодо розвитку рекреаційної сфери регіону, його природно-ресурсного забезпечення (акт впровадження № 1545/І-10 від 03.08.07 р.); “Програмі раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року” де здобувачем розроблено механізми раціонального використання ПРР, заходи для забезпечення їх охорони та збереження (акт впровадження № 2/246 від 9.07.07 р.). Результати аналізу природно-рекреаційного потенціалу та використання земель рекреаційного призначення, положення маркетингу рекреаційних територій використано у роботі Головного управління економіки Волинської облдержадміністрації (акт впровадження № 867/02-11 від 02.08.07 р.), Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (акт впровадження № 01-13-01/2152 від 02.08.07 р.). Методика та результати розрахунків оптимальних навантажень на рекреаційні ландшафти використано ЗАТ “Волиньтурист” (акт впровадження № 541/05-12 від 24.05.06 р.).

Теоретичні та методичні розробки дисертації використовуються у навчальному процесі Луцького державного технічного університету (акт впровадження № 1448/І-10 від 12.07.07 р.), Волинського державного університету (акт впровадження № 541/05-12 від 26.06.07 р.) при викладанні дисциплін “Рекреаційно-туристичні ресурси України”, “Рекреаційні системи”, “Економіка природокористування”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Фінанси природокористування”, “Рекреаційна географія”, “Рекреаційний туризм”, “Рекреаційні зони України”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які виносяться на захист, одержано дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використовуються лише ті ідеї та положення, які є особистим внеском здобувача, про що вказано в переліку наукових праць, представлених у авторефераті. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації оприлюднені та схвалені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины” (Донецьк, 2002 р.), “Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку” (Трускавець, 2000-2003 рр.), “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 2003-2005 рр.), “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства” (Мелітополь, 2004 р.), “Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2004-2005 рр.), “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (Чернівці, 2003-2005 рр.), “Методологія та практика менеджменту на порозі 21 століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2004 р.), “Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Львів, 2004 р.), “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2004 р.), “Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози” (Київ, 2004 р.), “Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (Чернівці, 2004-2005 рр.), “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (Харків, 2005 р.), VIII International Conference “Contemporary trends in tourism industry” (Macedonia, 2005 year), “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти” (Запоріжжя, 2005 р.), “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (Луцьк, 2005-2006 рр.), “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (Львів, 2005 р.), “Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців” (Бердянськ, 2005 р.), “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2005 р.), “Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери” (Вінниця, 2006 р.), “Страны с переходной экономикой в условиях глобализации” (Москва, 2006 г.), “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, 2006 р.), “Экономика природопользования и природоохраны” (Пенза, 2006 г.), “Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (Житомир, 2007 р.), “Еколого-економічні проблеми Карпатського регіону” (Івано-Франківськ, 2007 р.), “Конкурентоспроможність національної економіки” (Київ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 3 монографіях (одна одноосібна), 12 статтях у наукових журналах, 25 статтях у збірниках наукових праць, 37 матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 410 сторінок. У дисертації міститься 40 таблиць, 50 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 402 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт і предмет, сформульовано основні завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи рекреаційного природокористування та його ринкових трансформацій” розкрито сутність рекреаційного природокористування, розроблено методичні підходи до дослідження ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні, досліджено його еволюцію, передумови та проблеми становлення ринку рекреаційних ресурсів в Україні.

У дисертації проаналізовано сучасні наукові концепції природокористування та підходи, які лежать в їх основі. Проведене дослідження дало можливість узагальнити результати існуючих напрацювань, виявити принципово важливі положення для визначення сутності рекреаційного природокористування та його трансформацій.

Зокрема, автор доводить, що найважливішим здобутком геоцентричного підходу до вивчення сутності природокористування є обґрунтування необхідності оптимізації геосистем у межах їх природних можливостей, оскільки деградація рекреаційних територій призводить до втрати рекреаційної цінності й атракцій, а їх штучне поліпшення обумовлює формування антропогеосистем з іншими властивостями, що прийнятне не для усіх видів рекреації.

Використання функціонального підходу дозволило розглянути рекреаційне природокористування як складний, багатоетапний процес, який передбачає різні види людської діяльності, починаючи з виявлення та вивчення властивостей природних ресурсів, завершуючи їх споживанням і переробкою відходів. Цей процес має включати охорону та відтворення ПРР і забезпечувати превентивність природоохоронних заходів, щоб потім не виправляти негативні наслідки непродуманого природокористування.

Соціоцентричний підхід використано автором для обґрунтування сутності ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні, оскільки напрями його розвитку залежать від рекреаційних потреб людини. ПРР забезпечують відтворення витрачених людиною життєвих сил, а людська діяльність змінює окремі елементи природи та їх властивості для формування простору життєдіяльності.

У роботі використано економіко-екологічний підхід до визначення сутності природокористування, згідно з яким воно розглядається як взаємодія природи та людини і двохсторонній процес: умови навколишнього середовища, наявні природні ресурси суттєво впливають на розвиток суспільного виробництва, безпеку життєдіяльності загалом, а діяльність людини, у тому числі й рекреаційне природокористування, визначає якість навколишнього середовища.

На основі цих висновків обґрунтовано необхідність використання системно-ієрархічного підходу до визначення сутності рекреаційного природокористування (рис. 1), що дозволило виявити екологічні, соціальні та економічні проблеми функціонування рекреаційного природо-користування загального, процесуального та процедурного рівня та сформулювати цілі, ознаки, функції, принципи, закономірності та комплексний критерій ефективності розвитку рекреаційного природокористування.

Принципово-логічна схема дослідження сутності рекреаційного природокористування на основі системно-ієрархічного підходу
Рис. 1. Принципово-логічна схема дослідження сутності рекреаційного природокористування на основі системно-ієрархічного підходу

Як явище, рекреаційне природокористування трактується автором як динамічна відкрита система, у межах якої відбувається взаємодія людини з природним середовищем щодо використання його рекреаційних властивостей. Ознака динамічності обумовлює розгляд сутності рекреаційного природокористування як процесу, що визначає його розвиток, і якому характерна сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних складових: виявлення та вивчення ПРР; їх оцінка, обґрунтування доцільності освоєння та вибір форм використання; регулювання процесів освоєння та використання; охорона, відновлення та поліпшення якостей ПРР; їх збереження для майбутніх поколінь. Виключення з процесу однієї зі складових негативно відобразиться на ефективності рекреаційного природокористування загалом. Тому такий підхід до визначення сутності рекреаційного природокористування має прикладне значення і розширює його трактування як виду економічної діяльності, що забезпечує розвиток рекреаційної сфери шляхом раціонального та ефективного використання ПРР.

Сутність і найважливіші тенденції розвитку рекреаційного природокористування відображають його закономірності, які є основою для розробки принципів, прогнозування напрямів розвитку, вироблення рекомендацій щодо регулювання цієї сфери. У процесі дослідження етапів розвитку рекреаційного природокористування виявлено такі закономірності: пряма залежність можливостей самовідтворення природних рекреаційних систем від антропогенних навантажень; зниження здатності природних рекреаційних систем до самовідтворення; перехід від локального до глобального рівня погіршення якості ПРР та умов; прискорення темпів негативних змін якості ПРР та умов; необхідність урахування екологічного обмежувального чинника при плануванні розвитку рекреаційного природокористування; трансформації природних рекреаційних систем у природно-антропогенні рекреаційні системи.

На основі цих закономірностей визначено принципи рекреаційного природокористування як вихідні положення щодо його регулювання у процесі практичної діяльності: єдності та оптимального співвідношення в системі “природа–суспільство” з погляду забезпечення суспільних потреб у рекреаційних ресурсах і територіях; екологічної орієнтованості рекреаційного природокористування; комплексності використання рекреаційного потенціалу територій у межах їх стійкості, непорушення та самовідновлення; пріоритету суспільних інтересів над приватними; рівноважного врахування екологічних, соціальних, економічних обмежень або пропорційності розвитку суспільних та природних систем; регіональності як урахування регіональної локалізації ПРР з метою підвищення ефективності їх використання та охорони; превентивності як запобігання, недопущення деградації природних рекреаційних ландшафтів і вичерпання ПРР, ефективного їх використання на основі “позитивного” прогнозування, розробки проектів та програм розвитку.

Для забезпечення ефективності й оптимальності рекреаційного природокористування розроблено комплексний критерій – соціоекологоекономічний оптимум, що є вихідною ознакою, за якою можна визначити надійність функціонування, оцінити якісні та кількісні параметри, порівняти альтернативні стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Характерна для рекреаційного природокористування динамічність обумовлює його трансформації, які розглядаються автором як системні перетворення, спрямовані на удосконалення економічних, правових і соціальних відносин щодо подолання недосконалостей сучасного рекреаційного природокористування. Метою цих трансформацій є створення інституційного середовища, в якому оптимально поєднуються ринковий механізм господарювання та регулювання рекреаційного природокористування (державне та громадське) і забезпечення умов для використання регіональних конкурентних переваг.

Для вивчення трансформацій у рекреаційному природокористуванні використано такі рівні дослідження:

1) теоретико-методологічний, що забезпечує обґрунтування понятійного апарату, визначення чинників, які обумовлюють трансформації у рекреаційному природокористуванні;
2) аналітичний, який передбачає вивчення об’єкта дослідження – рекреаційного природокористування як складної, поліфункціональної системи, яка перебуває у стані трансформації, пов’язаної, з одного боку, з формуванням ринкової економіки в Україні, з іншого – глобальними змінами у системі “природа–суспільство”;
3) проектний, що передбачає моделювання нової концепції функціонування рекреаційного природокористування;
4) організаційно-прикладний, що забезпечує розробку заходів щодо реалізації нової моделі розвитку рекреаційного природокористування.

Використання зазначених рівнів дослідження забезпечило системність та цілісність вивчення рекреаційного природокористування та його трансформацій.

У дисертації досліджено трансформації рекреаційного природо-користування та виявлено етапи, для яких характерні певні тенденції та особливості розвитку:

1) етап розвитку рекреаційного природокористування на основі адміністративних методів управління (1919-1959 роки);
2) етап наукового планування процесів використання ПРР з позицій рекреаційної географії (1960-1992 роки);
3) етап розвитку рекреаційного природокористування з використанням інструментів економічного механізму природо-користування (1993 рік – сучасний період);
4) етап переходу на нову модель розвитку, що відображається у концепції соціоекологоорієнтованого ринку ПРР (перспективний етап).

Нині відбувається становлення ринку рекреаційних ресурсів, передумовами чого є законодавчо-нормативне закріплення плюралізму форм власності на землі рекреаційного призначення, приватизаційних процесів у рекреаційній сфері, формування ринку землі, грошової оцінки земель та платності за їх використання; наявність ПРР із значними регіональними відмінностями; зростання попиту на рекреаційні послуги, а отже й на ПРР; розвиток рекреаційного підприємництва на умовах оренди земель рекреаційного призначення.

Автором запропоновано тлумачення ринку рекреаційних ресурсів як системи відносин між продавцями (власниками) та покупцями (користувачами) природних рекреаційних ресурсів щодо їх розподілу, використання, передачі прав володіння, розпорядження, користування для забезпечення потреб у ПРР, встановлення ціни, отримання доходу від використання (привласнення результатів).

Виявлені особливості РРР (обмежена кількість продавців і покупців, залежність попиту від кінцевих користувачів рекреаційних послуг, незбалансованість попиту та пропозиції, низька ліквідність товару, високий рівень трансакційних витрат і державного регулювання при недосконалій інфраструктурі, низький рівень дослідженості ринкових умов господарювання та специфіка ціноутворення у сфері рекреаційного природокористування) дали можливість визначити його типи за видом конкуренції, ступенем централізації та регулювання, адміністративно-просторовою та функціональною ознакою, особливістю прав володіння, характером розвитку, видом об’єктів.

Напрацювання розділу дають можливість зрозуміти та структу-рувати процеси, що відбуваються у рекреаційному природокористуванні, прогнозувати зміни та розробити адекватні механізми їх регулювання.

У другому розділі “Аналіз та оцінка рівня розвитку рекреаційного природокористування в Україні” розроблено модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування, здійснено аналіз природно-рекреаційного потенціалу України, структурно-просторовий аналіз земель, які використовуються у рекреаційній сфері за даними Державного земельного кадастру України, аналіз тенденцій розвитку рекреаційної сфери регіонів для оцінки потреб і попиту на природні рекреаційні ресурси, оцінку сучасного стану та перспектив розвитку рекреаційного природокористування в Україні.

Модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування має вхід – контур вхідних даних (групи природно-ресурсних, економічних, екологічних та соціальних показників); контур обробки вхідних даних та розрахунків кінцевих показників, контур використання методу деревоподібної кластеризації та кінцевих результатів; вихід – контур практичних рекомендацій; три рівні моделювання. В межах моделі здійснюється визначення однойменного інтегрального індексу, розрахованого на основі стандартизації груп природно-ресурсних, економічних, екологічних та соціальних показників, побудову рейтингових шкал, групування регіонів на основі кластерного аналізу, SWOT-аналіз регіонального рекреаційного природокористування.

Для оцінки інтенсивності використання ПРР розраховано показники концентрації ПРР у регіонах України. Вони свідчать про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, великі резерви розширення обсягів використання ПРР у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях.

Для дослідження сучасного стану обліку та обсягів використання ПРР проаналізовано дані Земельного кадастру України. Невелика частка земель рекреаційного призначення у структурі земельного фонду України свідчить про низький рівень використання природно-рекреаційного потенціалу регіонів і несприйняття його, як повноправної і потужної складової природоресурсного потенціалу загалом. Це призводить до використання земель з цінними рекреаційними ресурсами в інших сферах діяльності. Водночас така ситуація обумовлена недосконалістю ведення Земельного кадастру та підходів до розмежування земель за їх призначенням, відсутністю досліджень стану земель і сфер їх використання з урахуванням економічної, соціальної та екологічної доцільності.

Для визначення тенденцій розвитку рекреаційного природо-користування в Україні здійснено аналіз показників функціонування рекреаційної сфери та її інфраструктури (група економічних показників, що включає показники розвитку безпосередньої та загальної інфраструктури рекреаційної сфери, обсяги надання рекреаційних послуг). Виявлено, що стабільно збільшується кількість закладів відпочинку, зросла їх місткість і рівень заповнення, проте зменшується кількість та місткість курортно-санаторних закладів; збільшується кількість рекреантів, які відпочивали, оздоровлювались і лікувались у рекреаційних закладах України. За результатами аналізу зроблено такі висновки: з ростом кількості рекреаційних закладів потреба у ПРР теж зростатиме, регіони з рекреаційною спеціалізацією вичерпали можливості подальшого розвитку за незмінності підходів до використання ПРР, оскільки збільшується і потреба в них (особливо у ПРР, які забезпечують відпочинок), і вимоги до якості. Тому значно зростає перспективність освоєння природно-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону та Полісся.

Виходячи з того, що дослідження здійснювалося з позиції сталого розвитку, важливо було визначити вплив соціальної та екологічної складової на перспективність розвитку рекреаційного природо-користування, що обумовило використання групи екологічних і соціальних показників. Аналіз групи соціальних показників дозволив визначити рівень внутрішнього попиту на рекреаційні послуги та навантаження на рекреаційні території, привабливість з позицій соціальної стабільності, облаштування життєдіяльності та благоустрою території. Виявлено, що найвищий внутрішній попит на рекреаційні послуги у промислових регіонах України. Використання групи екологічних показників забезпечило урахування дестимулюючого впливу на перспективність розвитку рекреаційного природокористування негативної екологічної ситуації, яка склалася у ряді регіонів, в основному – південно-східних. Груповий індекс цих показників суттєво знизив інтегральний індекс перспективності розвитку рекреаційного природокористування у зазначених регіонах.

Для розрахунку групових індексів зазначені показники стандартизовано і на їх основі розраховано інтегральний індекс перспективності розвитку рекреаційного природокористування (див. табл.).

Таблиця

Індекси перспективності розвитку рекреаційного природокористування в Україні
Адміністративні утворення Груповий індекс показників Інтегральний індекс
перспективності розвитку
рекреаційного природокористування
економічних екологічних природно-ресурсного забезпечення соціальних
АР Крим 5,751 1,661 1,814 1,224 7,128
Вінницька 2,572 1,691 1,323 0,851 3,055
Волинська 1,979 1,442 4,217 0,838 5,592
Дніпропетровська 4,011 3,967 0,412 1,505 1,961
Донецька 4,416 4,571 0,763 1,827 2,435
Житомирська 1,897 1,457 3,262 0,748 4,45
Закарпатська 2,052 0,869 5,500 0,906 7,589
Запорізька 3,378 3,194 0,537 1,393 2,114
Івано-Франківська 2,778 0,740 4,764 0,928 7,73
Київська 2,877 1,675 1,230 0,863 3,295
Кіровоградська 1,61 1,599 0,876 0,841 1,728
Луганська 2,36 2,090 1,365 1,479 3,114
Львівська 3,988 1,296 4,246 1,153 8,091
Миколаївська 1,813 2,588 0,762 1,048 1,035
Одеська 9,161 2,203 1,140 1,056 9,154
Полтавська 2,181 0,914 2,049 1,067 4,383
Рівненська 1,692 1,505 3,535 0,767 4,489
Сумська 2,067 1,012 3,231 0,900 5,186
Тернопільська 1,994 1,012 3,650 0,798 5,43
Харківська 2,905 0,782 1,254 1,260 4,637
Херсонська 2,128 1,055 1,752 0,995 3,82
Хмельницька 2,038 1,452 4,925 0,889 6,4
Черкаська 1,823 1,334 1,225 0,872 2,586
Чернівецька 2,801 0,462 3,689 1,011 7,039
Чернігівська 1,717 1,554 3,898 0,746 4,807

За допомогою кластерного аналізу визначено характерні групи регіонів з високим, середнім і низьким рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування. До регіонів з високим рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування віднесено АР Крим, Одеську, Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Хмельницьку області, середнім – Волинську, Тернопільську, Сумську, Чернігівську, Харківську, Рівненську, Житомирську, Полтавську, Херсонську, Київську, Луганську, Вінницьку, Черкаську області, низьким – Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську області. З використанням SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози репрезентативних регіонів з названих груп, на основі чого підібрано типові стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Загалом Україна має потужний природно-рекреаційний потенціал, що робить рекреаційне природокористування перспективним для більшості регіонів.

У третьому розділі “Концептуальні основи формування соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів” обґрунтовано необхідність імплементації у структуру ринкових відносин соціальних та екологічних пріоритетів, розроблено модель соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (СЕОРРР), визначено місце та роль комплексного регуляторного механізму та запропоновано комплексний критерій ефективності функціонування СЕОРРР.

На основі вивчення процесів, які відбуваються у рекреаційному природокористуванні, можна зробити висновок, що перехід до переважно ринкових відносин має супроводжуватися дієвими заходами щодо екологічного та соціального спрямування його розвитку, оскільки, в умовах конкуренції, підприємці, намагаючись отримати якомога більші прибутки в найближчий період, застосовуватимуть екстенсивні форми використання ПРР за межами екологічно припустимих навантажень, диктуватимуть високі ціни на особливо рідкісні та цінні ПРР, що унеможливить до них доступ малозабезпечених верств населення.

Йдеться про необхідність переходу рекреаційного природокористування на засади екологоорієнтованого розвитку з широким використанням ринкових механізмів, громадського та державного регулювання. Це має бути достатньо гнучка, проте стабільна система взаємовідносин між державою, громадськістю, суб’єктами господарювання, відповідними контролюючими структурами. У практичній діяльності важливо використовувати стійкі мотиваційні механізми позитивного і негативного спрямування, важелі та інструменти яких спонукатимуть природокористувачів ефективно використовувати ПРР, берегти чистоту довкілля, у разі деструктивного природокористування – відповідати за нанесені збитки, у разі поліпшення якості ресурсів – отримувати додаткові вигоди.

Тому перспективним етапом розвитку рекреаційного природокористування є його трансформація у соціоекологоорієнтований ринок рекреаційних ресурсів. Сутність цієї трансформації полягає у формуванні такого середовища, де взаємопов’язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечила б узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у сфері рекреаційного природокористування з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб’єктів, максимальне задоволення не лише індивідуальних, а й суспільних потреб, збереження та відтворення ПРР, їх раціональне використання.

Соціоекологоорієнтований ринок рекреаційних ресурсів розглядається як цілісна складна система елементів, які самі є складними системами. Побудова моделі СЕОРРР здійснена за принципом системності, який полягає в усвідомленні цілісності об’єктів моделювання, їх стійкості, взаємодії із зовнішнім світом і, водночас, динамічної багатогранності, єдності якості й кількості; структурності, тобто виділення найістотніших підсистем і елементів, які певним чином впорядковані, формують стійке єдине ціле внаслідок існуючих зв’язків; єдності формалізованого та неформалізованого опису, оскільки лише формалізованого опису для адекватного моделювання соціоекологоекономічних систем недостатньо, необхідно враховувати неформальні чинники і доповнювати формалізований опис неформалізованим; єдності теорії та практики, оскільки теоретичне пізнання об’єкта дослідження покликане забезпечити розробку практичних заходів для його удосконалення.

Модель є функціонально біномною: елементи моделі розглядаються з двох позицій – як ті, що створюють ринкове середовище і як орієнтуючі, корегуючі ринок складові. Формалізуючи цей підхід, можна представити СЕОРРР у вигляді багатовимірного вектора, елементами якого є ринковий і комплексний регуляторний механізми:

СЕОРРР = (m, r),

де m – ринковий механізм,
r – комплексний регуляторний механізм.

Агреговані компоненти (m, r) СЕОРРР формують первинні чинники. Зокрема, дієвість ринкового механізму визначається такими первинними чинниками як попит, пропозиція, ціна, конкуренція, кон’юнктура ринку. Дія регуляторного механізму забезпечується взаємодією формальних інституцій та інститутів (законодавчо-нормативна база, система державного регулювання, органи державного управління та місцевого самоврядування, громадські організації, затверджені норми та нормативи природокористування, права власності, політичний устрій) та неформальних інституцій (цінності, традиції, ментальність, норми моралі).

Взаємодія ринкового та комплексного регуляторного механізмів формують нову якість і визначають сутність СЕОРРР. Особливості цієї взаємодії обумовлюється сукупною дією економічних, нормативно-правових, культурологічних, соціальних та екологічних чинників впливу. Як системі, СЕОРРР притаманні цілісність, відкритість, ієрархічність, динамічність, ефективність, неадитивність та емерджентність, здатність до саморозвитку та саморегулювання.

Засобом реалізації суспільних, державних та екологічних цілей розвитку СЕОРРР є комплексний регуляторний механізм, дія якого обумовлюється ситуацією, що складається в певний час у ринковій системі, її особливостями, поточними та перспективними потребами розвитку. Комплексний регуляторний механізм (КРМ) – це сукупність інституцій, методів, заходів та інструментів, призначених для певного спрямування ринку рекреаційних ресурсів у руслі збалансованого розвитку. Виходячи з цього, визначено етапи формування та впровадження КРМ (вибір цілей, постановка завдань, вибір типу КРМ та напрямів реалізації з визначенням інструментів, забезпечення координації дій окремих інструментів та інститутів, функціонування КРМ, моніторинг та контроль дієвості КРМ, оцінка ефективності), типи КРМ (за напрямом дії – економічної орієнтації, екологічної орієнтації, соціальної орієнтації; за характером засобів дії – ліберальний, поміркований, жорсткий; за характером реалізації – дискреційний, недискреційний; за ієрархічною ознакою – національний, регіональний, місцевий, об’єктний), види регуляторики (за напрямом регулювання – нормативно-правове, адміністративне, організаційне, фінансово-економічне; за рівнем регулювання – макрорегулювання, мезорегулювання, мікрорегулювання; за видом інституції – державне, громадське, ринкове; за формою здійснення – пряме управління, стимулювання, координація, підтримка, стабілізація, гармонізація, подавлення; за предметом дії – цінове, інвестиційне, інноваційне, кредитне).

У роботі обґрунтовано доцільність використання таких груп інструментів КРМ: адміністративно-правових (законодавчі обмеження і стимули, ліцензування, сертифікація, норми, нормативи, ліміти, квоти, контроль, дозволи, санкції, аудит, моніторинг, експертиза проектів, природоохоронні угоди), організаційних (інноваційні форми підприємництва, форми територіальної організації рекреаційного природокористування, екологічна інфраструктура), фінансово-економічних (природоресурсні платежі та збори за забруднення довкілля, екологічні та ресурсні податки, екологічні фонди та банки, екологічне страхування, купівля-продаж прав на забруднення природного середовища, інтервенція з метою корекції цін і підтримки виробників, кредити, субсидії, прискорена амортизація очисного обладнання, споруд), суспільно-культурних (еколого-економічна культура, громадські об’єднання, екологічна етика, етика потреб і споживання, доктрина здорового способу життя, екологічна освіта та виховання); громадського регулювання (громадська інформація, ініціатива, рухи; екологічні права й обов’язки громадян, гарантії та захист екологічних прав, громадська екологічна експертиза та контроль).

Реалізація концепції СЕОРРР – це складне завдання оптимізації процесів, які на ньому відбуваються, тому ефективність СЕОРРР як системи варто оцінювати, виходячи з того, наскільки її механізми (ринковий та регуляторний) забезпечують досягнення оптимальності розвитку соціоекологоекономічної системи. Цей підхід відображається у моделі соціоекологоекономічного оптимуму, як стану соціоекологоекономічної системи, якому характерні взаємна узгодженість соціальних, екологічних, економічних інтересів її суб’єктів і забезпечується оптимально-співвідносний рівень ефективності як складових підсистем, так і системи загалом. Для практичного вирішення задачі оптимізації запропоновано використати лінійне програмування, що дозволило визначити такі межі рекреаційних навантажень на природні ландшафти, при яких не відбувається їх деградація, забезпечуються суспільні потреби та прибуткова діяльність рекреаційних закладів.

Отже, пропонуються суттєві зміни у рекреаційному природокористуванні, які полягають не лише у його екологізації, а й соціалізації, виробленні нового кредо розвитку цієї сфери.

У четвертому розділі “Маркетинг як інструмент становлення та розвитку соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів” обґрунтовано роль маркетингу у розвитку рекреаційного природо-користування в умовах ринкових трансформацій, розкрито сутність та завдання маркетингу рекреаційних територій, визначено чинники формування потреб і попиту, особливості формування пропозиції, ціноутворення та сегментації на ринку рекреаційних ресурсів.

Маркетинг рекреаційних територій (МРТ) розглядається автором як вид діяльності, спрямованої на вивчення та формування попиту, задоволення потреб і просування природних рекреаційних ресурсів з урахуванням необхідності їх збереження, недопущення деградації та погіршення рекреаційних властивостей. Будучи об’єктивно необхідним результатом становлення ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні, МРТ є важливим інструментом стратегічного розвитку рекреаційного природокористування, що забезпечує формування соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.

Теоретико-методологічні основи маркетингу рекреаційних територій включають удосконалення понятійного апарату, уточнення чинників формування потреб на ПРР, залежностей формування попиту та пропозиції на ПРР, підходів до сегментації ринку рекреаційних ресурсів.

У роботі доведено, що з погіршенням екологічної ситуації у місцях проживання, урбанізацією, зниженням рівня здоров’я нації зростає потреба організації відпочинку й оздоровлення з використанням ПРР, а потреби, відповідно, формують попит. Основними чинниками, що визначають попит на ПРР, є їх ціна, рівень пропозиції, доступність, конкуренція на РРР, імідж регіону і/або рекреаційної території, інтенсивність експлуатації ПРР, рекреаційні технології, рівень розвитку рекреаційного підприємництва та інфраструктури, нормативно-правового регулювання.

У процесі дослідження виявлено три основні залежності формування попиту на рекреаційні ресурси, принципова відмінність яких полягає у специфіці побудови схем взаємозв’язків між суб’єктами ринку:

1) попит на ПРР формується на основі попиту на рекреаційні послуги і трансакції відбуваються на ринку рекреаційних послуг;
2) попит на ПРР визначається потребами у рекреаційних якостях ресурсів і реалізується на ринку рекреаційних ресурсів;
3) попит на ПРР формується під дією пропозиції на ринку рекреаційних ресурсів, де рекреаційні заклади пропонують певні схеми оздоровлення чи відпочинку з відповідним природоресурсним забезпеченням.

Здійснена у дослідженні класифікація потреб споживачів, розроблені схеми формування попиту на ПРР мають практичне значення, оскільки розглядаються як основа для проведення сегментації РРР, виділення цільових сегментів для задоволення потреб у специфічних (під індивідуальні потреби споживачів) та загального користування ПРР (під групові та суспільні потреби споживачів); обґрунтування стратегій розвитку рекреаційних територій регіону та розробки маркетингових стратегій. Крім цього, саме врахування й орієнтація на певні групи потреб обумовлює особливості просторової організації рекреаційних територій, їх функціональну спрямованість.

Формування пропозиції на РРР залежить від наявності та різноманітності ПРР, природно-рекреаційного потенціалу території, інтенсивності його використання; доступності, як можливості залучення в обіг ПРР з погляду їх функціонального використання, технічних можливостей використання, ціни, розташування (в тому числі, транспортної доступності); державної та регіональної політики сприяння розвитку певних напрямів економічної діяльності, визнання рекреаційної сфери як пріоритетної; розвитку рекреаційної інфраструктури у певному регіоні, її пропускної здатності; інтенсивності розвідувальних та науково-дослідних робіт щодо виявлення, вивчення та обґрунтування доцільності освоєння ПРР; інформаційного забезпечення.

У роботі доведено необхідність удосконалення підходів до ціноутворення у сфері рекреаційного природокористування. Обґрунтовано доцільність використання дворівневої моделі ціноутворення на основі маркетингового підходу. Перший рівень передбачає обґрунтування ринкової вартості ПРР, що дозволяє відобразити цінність ПРР, їх соціально-економічну та екологічну значущість як основного чинника задоволення рекреаційних потреб людини. Ринкова вартість розглядається як вихідна, базова величина для проведення конкурсних торгів (тендерів, аукціонів), на яких, на основі співвідношення попиту і пропозиції, визначиться остаточна ринкова ціна ПРР (другий рівень).

Таким чином, маркетинг рекреаційних територій покликаний збалансувати інтереси суб’єктів ринку рекреаційних ресурсів і є важливою умовою реалізації соціальних та екологічних пріоритетів в умовах формування та розвитку ринку рекреаційних ресурсів.

У п’ятому розділі “Механізми реалізації концепції соціоеколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів” розглянуто проблеми розвитку відносин власності, підприємництва, удосконалення системи управління та організаційно-правового, фінансового забезпечення рекреаційного природокористування в умовах становлення соціоеколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, розроблено стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Інституційною основою становлення РРР є розвиток відносин власності. Цей процес автор розглядає як вибір такої форми власності, що забезпечить найкращі умови для розвитку рекреаційного природокористування та підприємництва, високий рівень зацікавленості в ефективному використанні ПРР. У роботі обґрунтовано, що превалювання власності громад – найефективніша форма для рекреаційного природокористування, оскільки громада (її представницькі органи), знаючи власні потреби, оцінюючи можливості використання ПРР, здатна ініціювати найефективніші види рекреаційного природокористування, укладаючи вигідні договори з підприємствами-природокористувачами, контролювати їх діяльність і забезпечувати реалізацію власних інтересів.

У роботі доведено, що однією з найбільших проблем у рекреаційному природокористуванні є неефективність його управління в умовах трансформацій. Тому розроблено такі заходи щодо регулювання рекреаційного природокористування:

- створення Фонду рекреаційних земель України як сукупності законодавчо визнаних, територіально визначених та функціонально закріплених земельних ділянок з відповідними природними ресурсами та умовами, які сприяють (можуть сприяти) відтворенню життєвих сил людини, її розвитку, що обумовлює їх особливу лікувальну, оздоровчу, відтворювальну, пізнавальну, естетичну, наукову та культурну цінність, обмеженість, унікальність та доцільність цільового використання у процесі рекреаційної діяльності;
- впровадження системи дозволів на спеціальне та комплексне природокористування, лімітування рекреаційних навантажень, ліцензування та сертифікацію рекреаційної діяльності, паспортизацію рекреаційних об’єктів;
- удосконалення системи управління рекреаційним природо-користуванням на основі створення регіональних управлінь ФРЗ, департаментів відпочинку в міських радах, розширення повноважень відповідних відділів в управліннях лісовим та водним господарством для реалізації рекреаційної функції цих природних ресурсів, розширення господарських повноважень Національних парків;
- використання прогресивних форм рекреаційного природо-користування (оренди, концесії, франчайзингу, субконтрактингу) та форм його територіальної організації (рекреаційних парків, корпорацій, кластерів, спеціальних туристично-рекреаційних зон, курортополісів).

Обґрунтовано доцільність прийняття Закону України “Про фонд рекреаційних земель”, у якому мають бути закладені загальні поняття та терміни, мета, основні цілі та завдання формування ФРЗ, нормативно-правові та організаційні механізми його функціонування, форми управління та фінансування, що дасть можливість не лише впорядкувати взаємовідносини між зацікавленими сторонами рекреаційного природокористування, а й вирішити основні процедурні питання, що дозволять реалізувати право власності територіальних громад.

Аналіз практики управління природокористуванням загалом дозволив дійти висновку, що воно неефективне без дієвого фінансово-економічного механізму, який базувався б на матеріальній зацікавленості у розв’язанні проблем природокористування. У роботі розвинуто підходи до обґрунтування плати за використання об’єктів ФРЗ, які полягають у комплексному використанні прямих платежів і непрямих податків, що значно спростить процедуру стягнення платежів, стимулюватиме збереження та економію ПРР. Варто виокремити такі три варіанти встановлення обсягу платежів за ПРР для закладів-природокористувачів: якщо за встановлений період користування рекреаційними землями їх властивості не змінилися і не погіршилась екологічна ситуація, то платежі залишаються незмінними; якщо користувач поліпшив якість ресурсів та середовища, що обумовило зростання природно-рекреаційного потенціалу, то розмір платежів на наступний період знижується, а природокористувач отримує винагороду за успіх (досвід США); якщо якість ресурсів та середовища знизилась:

а) через надмірне природокористування – плата прогресивно зростає, застосовуються штрафні санкції, перериваються договори оренди тощо;
б) через дію зовнішніх негативних чинників – розмір плати на наступний період зменшується з урахуванням додаткових витрат природокористувача на усунення джерел негативних впливів.

Автором обґрунтовано необхідність формування регіональних небюджетних Фондів розвитку та охорони рекреаційних земель. Формування фонду передбачається з таких джерел: платежі за цільове використання ПРР; плата за оформлення ліцензій та дозволів, експертну оцінку, оформлення паспортів рекреаційних земель; збори на покриття екологічного збитку, нанесеного підприємствами ПРР; добровільні вклади та пожертви. Кошти фонду пропонується використовувати на проведення науково-дослідних робіт, моніторинг і прогнозування стану об’єктів ФРЗ; розробку схем розвитку та розміщення нових рекреаційних територій; підтримку якості рекреаційних територій загального використання; розвідку, освоєння та розробку нових родовищ ПРР; охорону об’єктів ФРЗ, відтворення та поліпшення їх якості; економічне стимулювання природокористувачів за раціональне використання, поліпшення стану об’єктів ФРЗ; ведення реєстру та кадастру об’єктів ФРЗ; організаційне забезпечення введення об’єктів ФРЗ у господарський обіг; фінансування діяльності органів управління ФРЗ, виконання покладених на них функцій.

Запропоновані заходи мають реалізовуватися комплексно, з певним спрямуванням, враховуючи специфіку регіонів. Тому на основі аналізу рівня перспективності розвитку рекреаційного природокористування, положень маркетингу рекреаційних територій розроблено трьохрівневу схему формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування, яку рекомендовано використовувати регіональним і місцевим органам влади для розробки політики розвитку рекреаційного природо-користування, закладам-природокористувачам для підвищення ефективності діяльності (рис. 2).

Багаторівнева схема формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування
Рис. 2. Багаторівнева схема формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування

На основі схеми формування стратегій розвитку рекреаційного природокористування сформована матриця стратегічного позиціонування регіонів України. Вибір певних стратегій для кожного регіону здійснено на основі аналізу перспективності розвитку рекреаційного природокористування та групування регіонів за цією ознакою з урахуванням результатів SWOT-аналізу, який забезпечив виявлення сильних та слабких сторін, можливостей та загроз у репрезентативних регіонах.

Таким чином, відносини у сфері природокористування повинні розвиватися з позицій раціональності використання, збереження та відтворення ПРР, підтримки їх життєздатності та функціональності, доступності до цінних рекреаційних ресурсів нині та в майбутньому, що забезпечить умови поліпшення якості життя та здоров’я населення України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні шляхом становлення та розвитку соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, що дозволяє забезпечити реалізацію соціальних та екологічних пріоритетів у рекреаційному природокористуванні та суттєво підвищити його ефективність завдяки розробленим механізмам та заходам. У процесі дослідження зроблені такі висновки:

1. Автором доведено, що недостатнє обґрунтування сутності рекреаційного природокористування, неврахування усіх форм його вияву призводить до зниження ефективності його функціонування. Системні зміни в економіці України, загострення екологічних та соціальних проблем обумовлюють необхідність формування теоретичних і методологічних засад рекреаційного природокористування для розробки соціоекологоорієнтованої моделі його розвитку в умовах ринкової економіки, що забезпечить реалізацію екологічних та соціальних пріоритетів, позитивно вплине на розвиток рекреаційного підприємництва.

2. На основі аналізу та систематизації наукових напрацювань з метою розвитку теорії природокористування автором розроблено наукові основи рекреаційного природокористування, які полягають у розкритті його сутності, визначенні предмета, об’єкта, закономірностей, принципів, функцій, комплексного критерію ефективності функціонування рекреаційного природокористування, що перебуває в умовах ринкових трансформацій. Використання системного підходу дало можливість вивчити рекреаційне природокористування з трьох позицій – як явища, процесу, виду економічної діяльності, що дозволило обґрунтувати не лише теоретичні та методологічні положення, а й забезпечило прикладний характер дослідження. Як явище, рекреаційне природокористування є динамічною відкритою системою, у межах якої відбувається взаємодія людини з природним середовищем щодо використання його рекреаційних властивостей. Як процес, рекреаційне природокористування є сукупністю взаємопов’язаних та взаємозалежних складових, виключення однієї з яких негативно відображатиметься на ефективності рекреаційного природокористування загалом. Як вид економічної діяльності, рекреаційне природокористування забезпечує розвиток рекреаційної сфери шляхом раціонального та ефективного використання ПРР.

3. Автором розроблено методологічні підходи до вивчення трансформацій у рекреаційному природокористуванні, що дало можливість комплексно, послідовно вирішити поставлені у дисертації завдання. Зокрема, теоретико-методологічний рівень дослідження забезпечив вироблення підходів та схеми дослідження для визначення сутності основних категорій та понять, формування методологічного інструментарію дослідження ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні; на аналітичному рівні здійснено дослідження рекреаційного природокористування як складної, поліфункціональної системи, яка перебуває в стані трансформації, пов’язаної, з одного боку, з формуванням ринкової економіки в Україні, з другого – глобальними змінами в системі “природа–суспільство”; проектний рівень забезпечив розробку моделі соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, а організаційно-прикладний – розробку заходів щодо реалізації цієї моделі.

4. У дисертаційній роботі досліджено еволюцію рекреаційного природокористування, визначено етапи трансформацій, кожному з яких характерні певні тенденції розвитку, підходи, механізми, які обумовили особливості функціонування рекреаційного природокористування (етап розвитку рекреаційного природокористування, що базувався на адміністративних методах управління; етап наукового обґрунтування процесів використання природних рекреаційних ресурсів з позицій рекреаційної географії; етап розвитку рекреаційного природокористування на засадах економічного механізму природокористування). Виявлення недоліків та позитивного досвіду на кожному з етапів дало можливість обґрунтувати доцільність переходу на модель соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, заклавши в ній ті механізми реалізації, які забезпечать уникнення системних та структурних негативів минулих періодів.

5. В роботі доведено, що нині відбувається формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні. Це обумовило необхідність визначення сутності ринку рекреаційних ресурсів, дослідження передумов і проблем його становлення та розвитку. Ринок рекреаційних ресурсів розглядається автором як сукупність відносин між продавцями (власниками) та покупцями (користувачами) рекреаційних ресурсів щодо їх розподілу, використання, передачі прав володіння, розпорядження, користування для забезпечення потреб у ПРР, встановлення ціни, отримання доходу від використання природних рекреаційних ресурсів. Виявлені у роботі особливості, проблеми та позитиви РРР, його типи та функції дозволять підприємцям, представникам виконавчої влади зорієнтуватися в нових умовах господарювання та конкурентному середовищі.

6. Розроблена автором модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування забезпечила визначення однорідних груп регіонів за однойменним показником. Це дозволило визначити напрями спеціалізації регіонального рекреаційного природокористування, можливості та загрози, сильні та слабкі сторони його розвитку. Водночас модель дозволяє використати проміжні результати дослідження за кожною з груп природно-ресурсних, економічних, соціальних та екологічних показників і зробити висновки щодо перспектив розвитку певних напрямів рекреаційного природокористування.

Показники концентрації ПРР у регіонах України свідчать про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, резерви розширення обсягів використання ПРР у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях.

На основі кластерного аналізу визначено характерні групи регіонів з високим, середнім і низьким рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування. До регіонів з високим рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування віднесено АР Крим, Одеську, Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Хмельницьку області, середнім – Волинську, Тернопільську, Сумську, Чернігівську, Харківську, Рівненську, Житомирську, Полтавську, Херсонську, Київську, Луганську, Вінницьку, Черкаську області, низьким – Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську області. Застосування SWOT-аналізу дало можливість визначити сильні та слабкі сторони, можливості та загрози репрезентативних регіонів з названих груп, на основі чого можна формувати типові стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Результати аналізу показали, що потреба у ПРР зростатиме, регіони з рекреаційною спеціалізацією вичерпали можливості подальшого розвитку за незмінності підходів до використання ПРР; значно зростає перспективність освоєння природно-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону та Полісся.

7. У дисертації доведено, що сучасна екологічна ситуація, незворотність взаємовпливів у системі “природа–суспільство” потребують суттєвих трансформацій економічних відносин і корегування ринкових механізмів. Тому перспективна трансформація рекреаційного природо-користування передбачає етап формування соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (СЕОРРР), де взаємопов’язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечує узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у сфері рекреаційного природокористування з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб’єктів. Елементи розробленої концепції використано при розробці концептуальних основ формування політики освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону.

8. У дисертації обґрунтовано, що збалансований розвиток ринку рекреаційних ресурсів має забезпечувати комплексний регуляторний механізм, який розглядається автором як сукупність інституцій, методів, заходів та інструментів, і поєднує засоби державного та громадського регулювання. У роботі визначено етапи формування та впровадження комплексного регуляторного механізму, його типи, види регуляторики та відповідні групи адміністративно-правових, організаційних, фінансово-економічних, соціокультурних інструментів, що можуть використовуватися державними та регіональними органами самоврядування та виконавчої влади для підвищення ефективності рекреаційного природокористування.

9. Автором обґрунтовано необхідність розробки комплексного критерію оцінки ефективності функціонування СЕОРРР – соціоекологоекономічного оптимуму, який враховує достатній рівень задоволення потреб у рекреаційних ресурсах при екологічно припустимих навантаженнях в такому режимі їх використання, що забезпечить прибуткову діяльність рекреаційних закладів і надходження коштів до відповідних бюджетів. Цей критерій рекомендується використовувати при плануванні розвитку діючих та проектуванні нових рекреаційних закладів.

10. У дисертації обґрунтовано необхідність застосування, розкрито сутність та розроблено методологічні положення маркетингу рекреаційних територій як ефективного інструмента становлення та розвитку СЕОРРР. Водночас маркетинг рекреаційних територій розглянуто як філософію, передову ідею та інструмент стратегічного розвитку рекреаційного природокористування, що забезпечує комплексне вирішення його проблем. Автором обґрунтовано доцільність використання маркетингового підходу до визначення ціни на природні рекреаційні ресурси на основі дворівневої моделі, що забезпечує адекватне відображення рекреаційної цінності ресурсів на етапі обґрунтування ринкової вартості природних рекреаційних ресурсів та власне встановлення ринкової ціни на етапі проведення конкурсних торгів, де основну роль відіграє співвідношення попиту та пропозиції.

У роботі здійснено теоретичне узагальнення та уточнено класифікацію чинників формування рекреаційних потреб (індивідуальні, групові, суспільні), що дає можливість у практичній діяльності прогнозувати зміну попиту на природні рекреаційні ресурси та моделювати залежності його реалізації відповідно до схеми побудови зв’язків між суб’єктами ринку рекреаційних ресурсів. Водночас, це основа для сегментації ринку рекреаційних ресурсів, вибору цільових сегментів, обґрунтування стратегій розвитку рекреаційного природокористування. Доведено, що пропозиція на ринку рекреаційних ресурсів визначається наявністю, різноманітністю, розташуванням і доступністю природних рекреаційних ресурсів, рівнем розвитку спеціальної та загальної інфраструктури, інформаційного забезпечення. Ці напрацювання рекомендовано використовувати при дослідженні кон’юнктури ринку рекреаційних ресурсів.

11. Автором обґрунтовано, що становлення та розвиток соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів передбачає формування відповідного інституційного середовища. Інституційною основою становлення ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні є розвиток відносин власності у напрямку персоніфікації власника, чіткого визначення його прав і обов’язків, вибору такої форми власності, яка забезпечить найкращі умови для розвитку рекреаційного природокористування та підприємництва, високий рівень зацікавленості в ефективному використанні, охороні, збереженні та поліпшенні якості ПРР. У роботі доведено, що таким вимогам найбільше відповідає власність громад на ПРР.

У дисертації доведено, що існують негативні тенденції в рекреаційному природокористуванні, пов’язані з нецільовим використанням ПРР, погіршенням їх якості, забрудненням та втратою рекреаційних властивостей. Тому для забезпечення цільового використання ПРР, їх збереження, охорони, раціонального використання розроблено систему організаційних рішень, які включають формування Фонду рекреаційних земель України, запровадження системи дозволів на спеціальне та комплексне природокористування, лімітування рекреаційних навантажень, паспортизацію рекреаційних об’єктів. Ці пропозиції доцільно впровадити на державному рівні із законодавчим супроводом, розробленим у дисертації.

12. На основі вивчення зарубіжного досвіду автором зроблено висновки щодо необхідності створення сприятливих умов для впровадження прогресивних форм підприємництва у рекреаційному природокористуванні. Найбільш перспективними є оренда, концесія, франчайзинг, субконтрактинг. Обґрунтовано доцільність використання таких форм територіальної організації рекреаційного природокористування – рекреаційних парків, корпорацій, кластерів, спеціальних туристично-рекреаційних зон, курортополісів, що забезпечать активізацію інвестиційної діяльності у рекреаційному природокористуванні.

У роботі доведено, що існує нагальна потреба у формуванні системи управління природокористуванням, яка була б адаптована до реалій сьогодення і забезпечувала б узгодження економічних, соціальних та екологічних інтересів держави, суб’єктів господарювання, окремих членів суспільства та суспільства загалом в умовах розвитку ринкових відносин. Тому розроблено пропозиції щодо удосконалення системи управління рекреаційним природокористуванням шляхом посилення його регіонального рівня.

У дисертації обґрунтовано необхідність удосконалення системи фінансового забезпечення розвитку рекреаційного природокористування для формування дієвих мотивацій щодо ефективного та раціонального використання ПРР. Складовими фінансового забезпечення є формування екологічних фондів, траст-фондів, громадських об’єднань, запровадження екологічного страхування і створення Фонду розвитку та охорони рекреаційних земель у регіонах з рекреаційною спеціалізацією.

Результати дослідження показали, що одним з найважливіших напрямів удосконалення територіального управління є використання стратегічного планування й управління, що дозволяє передбачати і досягати очікуваних результатів. Це обумовило розробку багаторівневої схеми формування стратегій, що включає загальні стратегії розвитку рекреаційної сфери регіону, стратегії розвитку рекреаційного природокористування з урахуванням чинників, що визначають його регіональні особливості, маркетингові стратегії для конкретних рекреаційних територій регіону. На основі викладених підходів автором сформована матриця стратегічного позиціонування регіонів України, у якій здійснено вибір стратегій для кожного регіону.

Запропоновані заходи покликані забезпечити перехід до нової моделі його розвитку – соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Черчик Л.М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні / Луцький держ. техн. ун-т. – Луцьк: ЛДТУ, 2006. – 352 с. – Бібліогр. с. 307–323.
2. Павлов В.І. Підприємництво в локальному рекреаційному комплексі: стратегія розвитку / В.І. Павлов, Л.М. Черчик, В.А. Голян; Луцький держ. техн. ун-т. – Луцьк: Надстир’я, 2000. – 151 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 145–150. Особистий внесок здобувача: розроблені проектні рішення щодо використання природно-рекреаційного потенціалу Волинської області.
3. Герасимчук З.В. Регіональна політика розвитку рекреаційного природокористування: механізми формування та реалізації / З.В. Герасим-чук, Н.В. Коленда, Л.М. Черчик; Луцький держ. техн. ун-т. – Луцьк: Надстир’я, 2007. –172 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 163–166. Особистий внесок здобувача: розроблено основи регіонального рекреаційного природокористування, методика оцінки та власне оцінка природно-рекреаційного потенціалу Волинської області, стратегії розвитку рекреаційного природокористування у Волинській області.

Статті у наукових фахових виданнях

4. Черчик Л.М. Напрями державного регулювання сфери рекреаційного природокористування // Економіка та держава. – 2007. – № 2. – С. 49–52.
5. Черчик Л.М. Інституційні зміни в умовах становлення ринку рекреаційних ресурсів // Економіка України. – 2006. – № 4 (533). – С. 59–65.
6. Черчик Л.М. Маркетинг рекреаційних територій як інструмент становлення, розвитку та регулювання ринку рекреаційних ресурсів // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 1 (55). – С. 95–103.
5. Черчик Л.М. Маркетинговий підхід до формування ціни на природні рекреаційні ресурси // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 3 (82). – С. 153–156.
6. Черчик Л.М. Організаційне забезпечення стратегічної реструктуризації відносин у сфері рекреаційного землекористування // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2005. – № 6. – С. 82–87.
7. Черчик Л.М. Зарубіжний досвід формування та функціонування природоохоронних фондів // Науковий вісник Волинського державного університету. – 2005. – № 1. – С. 321–326.
8. Черчик Л.М. Концепція соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів // Регіональна економіка. – 2005. – № 2 (36). – С. 265–270.
9. Черчик Л.М. Напрями удосконалення управління рекреаційним природокористуванням // Науковий вісник Академії наук вищої школи України. – 2005. – № 4 (30). – С. 165–175.
10. Черчик Л.М. Теоретичні аспекти формування ринку рекреаційних ресурсів // Галицький економічний вісник. – 2004. – № 3. – С.107–113.
11. Герасимчук З.В., Черчик Л.М. Стратегія розвитку регіону рекреаційного типу // Регіональні перспективи. – 2004. – № 3–5 (40–42). – С. 296–298. Особистий внесок здобувача: обґрунтування методологічних засад формування стратегії розвитку регіону рекреаційного типу.
12. Черчик Л.М. Проблеми та перспективи ресурсного забезпечення рекреаційного підприємництва // Галицький економічний вісник. – 2004. – № 4. – С.115–119.
13. Черчик Л.М. Ситуативне моделювання залежностей при формуванні попиту на рекреаційні ресурси // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2005. – Вип. ІV. Ч. ІІІ. – С. 83–89.
14. Черчик Л.М. Нові організаційно-правові форми господарювання у сфері природокористування // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2004. – Вип. ІІІ. – С. 85–91.
15. Черчик Л.М. Сегментація ринку рекреаційних ресурсів // Економічні науки. Серія “Економіка та менеджмент”: Зб. наук. пр. – Луцьк, 2006. – Вип. 3 (10). – С. 117–187.
16. Черчик Л.М. Теорія соціоекологоекономічного оптимуму // Економічні науки. Серія “Економічна теорія та економічна історія”: Зб. наук. пр. – Луцьк, 2006. – Вип. 3 (11). – С. 190–203.
20. Черчик Л.М. Багаторівнева модель формування регіональних стратегій розвитку рекреаційного природокористування // Економічні науки. Серія “Регіональна економіка”: Зб. наук. пр. – Луцьк, 2006. – Вип. 3 (9). Ч.2. – С. 199–211.
21. Черчик Л.М. Організаційні механізми та форми підприємництва у рекреаційному природокористуванні // Вісник НУ “Львівська політехніка”: Зб. наук. пр. – Львів, 2005. – № 547. – С. 226–231.
22. Черчик Л.М. Нові пріоритети розвитку теорії та практики рекреаційного природокористування // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України: Зб. наук. пр. – Львів, 2005. – Вип. 15.7. – С. 279–285.
23. Черчик Л.М. Маркетинг рекреаційних територій як інструмент регіонального управління // Вісник Львівської комерційної академії: Зб. наук. пр. – Львів, 2005. – Вип. 18. Ч. 2. – С. 164–168.
24. Черчик Л.М. Перспективні форми господарської діяльності з освоєння та експлуатації рекреаційних ресурсів // Регіональні проблеми розвитку туризму та рекреації: Зб. наук. пр. – Донецьк, 2005. – С.77–84.
25. Черчик Л.М. Маркетингові стратегії у сфері регіонального рекреаційного природокористування // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. – Львів, 2005. – Вип. 2 (52). – С. 571–579.
26. Черчик Л.М. Теоретико-методологічні аспекти оцінки природних рекреаційних ресурсів // Економічні науки. Серія “Економічна теорія та економічна історія”: Зб. наук. пр. – Луцьк, 2005. – Вип. 2 (7). – С. 138–147.
27. Черчик Л.М. Методичні аспекти просторово-економічного аналізу тенденцій використання рекреаційних ресурсів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. – Львів, 2005. – Вип. 3 (53). – С. 209–217.
28. Черчик Л.М. Еколого-економічні механізми та ринкові перетворення у сфері природокористування // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка: Зб. наук. пр. – Рівне, 2004. – Вип. 2 (26). Ч. ІІ. – С. 608–612.
29. Черчик Л.М. Ринкові зрушення у сфері природокористування та їх вплив на формування стратегії регіонального розвитку // Науковий вісник Чернівецького університету. Економіка: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2004. – Вип. 205. – С. 63–66.
30. Черчик Л.М. Рекреаційні потреби та їх вплив на формування попиту на рекреаційні ресурси // Економічні науки: Зб. наук. пр. – Черкаси, 2004. – Вип. 12. – С. 49–53.
31. Черчик Л.М. Доцільність запровадження екологічного страхування в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2004. – Вип. 190. – Том ІІІ. – С. 675–680.
32. Черчик Л.М. Трансформаційні процеси у сфері рекреаційного природокористування // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка: Зб. наук. пр. – Рівне, 2004. – Вип. 4 (28). Ч. 4. – С. 357–363.
33. Черчик Л.М. Рекреаційний потенціал Волинської області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. – Львів, 2004. – Вип. 4’2004 – С. 322–339.
34. Черчик Л.М. Нові напрями галузевої спеціалізації регіону // Науковий вісник Чернівецького університету. Економіка: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2002. – Вип. 141–142. – С. 119–122.
35. Черчик Л.М. Екологічні проблеми освоєння та використання природних рекреаційних ресурсів // Соціально-економiчні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. – Львів, 2002. – Вип. 5. – С. 224–229.
36. Черчик Л.М. Особливості формування та впровадження рекреаційної ренти як плати за рекреаційні ресурси // Науковий вісник Чернівецького університету. Економіка: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2001. – Вип. 109–110. – С. 145–148.

Тези доповідей і матеріали науково-практичних конференцій

37. Черчик Л.М. Оцінка оптимального рівня використання природних рекреаційних ресурсів // Еколого-економічні проблеми Карпатського єврорегіону: ІV Міжнар. наук.-техн. конф. Івано-Франківськ, 22-25 травня 2007 р. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 194–200.
38. Черчик Л.Н. Институциональные изменения в сфере рекреационного природопользования в условиях переходного периода // Страны с переходной экономикой в условиях глобализации: V Междунар. науч.-практ. конф. Москва, 29–31 марта 2006 г. – М., 2006. – Том ІІ. – С. 450–454.
45. Черчик Л.Н. Теоретические основы рекреационного природо-пользования // Экономика природопользования и природоохраны: IX Междунар. науч.-практ. конф. Пенза, 25–26 мая 2006 г. – Пенза, 2006. – С. 33–43.
46. Черчик Л.М. Розвиток відносин власності у сфері рекреаційного природокористування // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Міжнар. наук. конф. Київ, 13–14 квітня 2006 р. – К., 2006. – Частина ІІ. – С. 39–42.
47. Черчик Лариса. Польское культурное наследие в садово-парковом искусстве Волыни // Gospodarka Regionalna i Turystyka: III Miedzynarodova Konferencja Naukova. Kielce, 19 podzernika 2006 r. – Kielce, 2006. – P. 141–145.
48. Черчик Л.М. Організаційно-правові заходи для вирішення проблем рекреаційного природокористування в умовах ринкової трансформації // Ринкова трансформація економіки пост-соціалістичних країн: Міжнар. форум молодих вчених. Харків, 19–20 травня 2005 р. – Харків, 2005. – С. 119–120.
49. Cherchyk L. Theory and practice of recreational environmental management in Ukraine // Contemporary trends in tourism industry: VIII International Conference. Ohrid, 26 –27 may 2005. – Macedonia. Ohrid, 2005. – P. 118.
50. Черчик Л.М. Інноваційні форми рекреаційного підприємництва в умовах ринкових перетворень економіки регіону // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Хмельницький, 12 травня 2005 р. – Хмельницький, 2005. – С. 472–475.
51. Черчик Л.М. Система маркетингу в умовах ринкової трансформації економіки // Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти: Міжнар. наук.-практ. конф. Запоріжжя, 20 квітня 2005 р. – Запоріжжя, 2005. – С. 199–201.
52. Черчик Л.М. Екологічна компонента в системі трансформаційних процесів суспільства // Економіка України: стратегія, відродження і трансформаційні перетворення: Наук.-практ. конф. Полтава, 26–27 квітня 2005 р. – Полтава, 2005. – С. 62–64.
53. Черчик Л.М. Етапи розвитку теорії та практики рекреаційного природокористування // Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: Міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 22–23 вересня 2005 р. – Львів, 2005. – С. 190–191.
54. Черчик Л.М. Форми територіальної організації рекреаційного природокористування // Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців: Міжнар. наук.-практ. конф. Бердянськ, 15–16 вересня 2005 р. – Бердянськ, 2005. – С. 115–117.
55. Черчик Л.М. Формування Фонду рекреаційних земель як складової системи управління рекреаційним природокористуванням // Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону: Міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці, 25–26 березня 2005 р. – Чернівці, 2005 – С. 151–159.
56. Черчик Л.М. Статус рекреаційних земель в системі земельних відносин України // Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку: Круглий стіл. Київ, 25–26 листопада 2005 р. – К., 2005. – С. 309–313.
57. Черчик Лариса. Модель соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів // Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє: Міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 21–22 жовтня 2005 р. – Львів, 2005. – С. 358–359.
58. Черчик Л.М. Трансформаційні процеси у сфері рекреаційного природокористування // Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євро інтеграції: Міжнар. наук.-практ. конф. Рівне, 8–9 жовтня 2004 р. – Рівне, 2004. – С. 357–363.
59. Черчик Л.М. Рекреаційна оцінка території Шацького природного національного парку // Наука і освіта – 2004: VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 10–25 лютого 2004 р. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 64–66.
60. Черчик Л.М. Рекреаційні потреби та їх класифікація // Теорія і практика сучасної економіки: V Міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси, 15–16 вересня 2004 р. – Черкаси, 2004. – С. 59–61.
61. Черчик Л.М. Проблеми та перспективи ресурсного забезпечення рекреаційного підприємництва // Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення: ІІ Міжнар. наук. конф. Тернопіль, 10–11 червня 2004 р. – Тернопіль, 2004. – С. 99–100.
62. Черчик Л.М. Трансформаційні процеси в рекреаційній сфері // Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: XIV Міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці, 23 квітня 2003 р. – Чернівці, 2003. – С. 151–157.
63. Черчик Л.М. Роль державного управління в сфері рекреаційного природокористування // Сучасні проблеми управління: ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 27–28 листопада 2003 р. – К., 2003. – С. 134–136.

АННОТАЦІЇ

Черчик Л.М. Ринкові трансформації у рекреаційному природокористуванні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Одеса, 2007.

У дисертації розроблено теоретичні та методологічні основи рекреаційного природокористування та його ринкових трансформацій. Обґрунтовано необхідність формування соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, де взаємопов’язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечує прийняття та виконання рішень щодо узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у рекреаційному природокористуванні з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб’єктів. Розроблено модель цього ринку, викладено сутність та принципи дії ринкового та комплексного регуляторного механізмів. Розроблено концепцію маркетингу рекреаційних територій, механізми становлення соціоекологоорієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, а саме: розвиток відносин власності, формування Фонду рекреаційних земель, удосконалення системи управління та фінансування рекреаційного природокористування, запровадження інноваційних форм підприємництва та територіальної організації, ефективних стратегій розвитку рекреаційного природокористування.

Ключові слова: рекреаційне природокористування, ринкові трансформації рекреаційного природокористування, ринок рекреаційних ресурсів, маркетинг рекреаційних територій, соціоекологоорієнтований ринок рекреаційних ресурсів, комплексний регуляторний механізм.

Черчик Л.М. Рыночные трансформации в рекреационном природопользовании. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 – Экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, Одесса, 2007.

В диссертации сформированы теоретические и методологические основы рекреационного природопользования, которые состоят в определении сущности рекреационного природопользования, его особенностей, функций, целей, принципов и закономерностей развития, комплексного критерия эффективности функционирования. Раскрыта сущность рыночных трансформаций рекреационного природопользования, разработаны методологические подходы к их изучению. Исследована эволюция рекреационного природопользования, определены этапы трансформаций, особенности каждого с целью изучения положительного опыта, который необходимо использовать в будущем, и выявления негативов, которых надо избежать.

Изложены предпосылки и проблемы формирования и развития рынка рекреационных ресурсов, определена его сущность, проведена типизация, рассмотрены особенности действия рыночного механизма.

Разработана модель и проведена оценка перспективности развития рекреационного природопользования в регионах Украины. С использованием кластерного анализа определены группы регионов с высоким, средним и низким уровнем перспективности развития рекреационного природопользования, что дало возможность определить его специализацию, провести сегментирование региональных рынков рекреационных ресурсов, разработать наборы стратегий развития рекреационного природопользования. Сделан анализ природно-рекреационного потенциала Украины, земель рекреационного назначения за данными Земельного кадастра, тенденций развития рекреационного природопользования.

Обоснована необходимость формирования социоэколого-ориентированного рынка рекреационных ресурсов, где совокупность рыночных и регуляторных механизмов обеспечивает принятие и реализацию решений относительно согласования целей и направлений развития в сфере рекреационного природопользования с учетом социальных, экологических и экономических интересов его субъектов с позиций устойчивого развития. Разработана модель этого рынка, изложена сущность и принципы ее действия. Разработан комплексный регуляторный механизм, который призван направлять и регулировать действие рыночного механизма; определены этапы его формирования и внедрения, типы, виды регуляторики, используемые инструменты таких групп – административно-правовые, организационные, финансово-экономические, социально-культурные, общественного регулирования.

Обоснована необходимость использования, раскрыта сущность и разработаны методологические положения маркетинга рекреационных территорий как эффективного инструмента формирования и развития социоэкологоориентированного рынка рекреационных ресурсов. Определена сущность и особенности природных рекреационных ресурсов как товара. Обосновано целесообразность использования маркетингового подхода к определению цены на природные рекреационные ресурсы. Изучены факторы формирования рекреационных потребностей, разработаны модели формирования спроса на природные рекреационные ресурсы. Развита теория сегментирования рынка рекреационных ресурсов.

Предложены инструменты и механизмы реализации концепции социоэкологоориентированного рынка рекреационных ресурсов, а именно: развитие отношений собственности; формирование Фонда рекреационных земель; введение системы разрешений на специальное и комплексное рекреационное природопользование, лимитирование рекреационных нагрузок, лицензирование и сертификацию рекреационной деятельности, паспортизацию рекреационных земель; усовершенствование системы управления рекреационным природопользованием; внедрение инновационных форм предпринимательства (аренда, концессия, франчайзинг, субконтрактинг) и территориальной организации рекреационного природопользования (рекреационные парки, кластеры, специальные туристско-рекреационные зоны, корпорации, курортополисы); формирование эффективной системы финансового обеспечения рекреационного природопользования, включающей создание экологических фондов, Фонда развития и охраны рекреационных земель, траст-фондов, общественных объединений, внедрение экологического страхования; использование многоуравневой схемы формирования стратегий развития рекреационного природопользования (общие стратегии развития рекреационной сферы региона, стратегии развития рекреационного природопользования, маркетинговые стратегии развития определенных рекреационных территорий региона), на основании которых сформирована матрица стратегического позиционирования регионов Украины, в которой определены типичные стратегические наборы для каждого региона.

Ключевые слова: рекреационное природопользование, рыночные трансформации рекреационного природопользования, рынок рекреационных ресурсов, маркетинг рекреационных территорий, социоэкологоориентированный рынок рекреационных ресурсов, комплексный регуляторный механизм.

Cherchyk L. Market transformations in recreational environmental management. – Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of Doctor of Economic Sciences by speciality 08.00.06 – Economics environmental management and preservation of the environment. – The Institute of Market Problems and Economic and Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine, Odesa, 2007.

The thesis develops theoretical-methodological bases of recreational management of nature and market transformation. The necessity of formation of the socially and ecologically focused market of recreational resources has been proved, where a set of market and regulatory mechanisms provides acceptance and realization of decisions concerning coordination of the purposes and directions of development of relations in the sphere of recreational management of nature in view of social, ecological and economic interests of its subjects. A model of this market as well as the essence and principles of action of complex regulatory mechanism, the concept of marketing of recreational territories, mechanisms of realization of socially and ecologically focused market of recreational resources have been proposed. Among them are development of relations of ownership, forming the Fund of recreational soils, improving the control system and financing of recreational management of nature, introducing innovative forms of entrepreneurship and territorial organization, development and realization of effective strategies of development of recreational management of nature.

Key words: recreational environmental management, market transformations in recreational environmental management, market of recreational resources, marketing of recreational territories, socially ecologically focused market of recreational resources, complex regulatory mechanism.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.