Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Інститут педагогіки і психології професійної освіти
Академії педагогічних наук України



ФЕДОРЧЕНКО Володимир Кирилович

УДК 371.134:379.85:001.2

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти



АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук




Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському університеті туризму, економіки і права.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Ничкало Нелля Григорівна, Апарат Президії Академії педагогічних наук України, академік-секретар відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, м. Київ;

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Гуревич Роман Семенович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Інститут перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук, директор, м.Вінниця;

доктор педагогічних наук, професор Мельничук Сергій Гаврилович, Кіровоградський педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки, м. Кіровоград;

доктор педагогічних наук, професор Сиротенко Анатолій Йосипович, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії діяльності позашкільних закладів, м. Київ.

Провідна установа Ужгородський національний університет, кафедра педагогіки і психології, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород

Захист відбудеться " 21 " квітня 2005 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий "18" березня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Модернізація освіти в Україні зумовлена процесами глобалізації, інтернаціоналізації світового господарства, інтеграції європейської спільноти, соціально-економічними та політичними змінами в нашій державі. Сучасні тенденції розвитку неперервної освіти - освіти впродовж життя, інтенсифікація життєдіяльності, нові соціально-економічні умови, зміни на ринку праці спонукають до розробки перспективних моделей підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних забезпечувати прогресивний поступ суспільства.

Актуальність і доцільність дослідження зумовлена сукупністю зовнішніх і внутрішніх чинників, що визначають нинішній стан і перспективи розвитку туристської галузі в Україні.

До зовнішніх чинників слід віднести те, що після Другої світової війни туризм у світі став глобальним загальнолюдським явищем. На міжнародному та урядових рівнях відбулося переосмислення важливості ролі туризму в освітньому, культурологічному, соціально-економічному, політичному житті народів як важливої умови ознайомлення громадян різних країн з досягненнями цивілізації, світовими скарбами духовної і матеріальної культури. Туризм набув трансконтинентальних вимірів, викликавши необхідність налагодження міждержавного співтовариства в цій галузі. Створення у 1975 р. Всесвітньої туристської організації (ВТО), яка нині об'єднує 149 країн світу, її перетворення на спеціалізований орган Організації Об'єднаних Націй розкриває глобальні перспективи розвитку туризму в світі.

Світовий туризм у ХХ - на початку ХХІ століття набув надзвичайно стрімкого розвитку. Тільки за другу половину минулого століття кількість жителів планети, які подорожували, зросла з 25 до 700 млн чоловік. У 2020 р. у світі прогнозується 1,5 млрд міжнародних туристів. ООН, ЮНЕСКО і ВТО визначили ХХІ століття століттям туризму.

За даними Всесвітньої туристської організації, частка туризму нині становить 10% світового валового національного продукту, 7% загального обсягу світових витрат, 11% світових споживчих витрат, 5% всіх податкових надходжень та третину світової торгівлі послугами. Туристи, які подорожували світом, тільки у 2002 р. витратили в інших країнах 3,6 трильйона доларів США. Наприкінці минулого століття за доходами від світового експорту туристська індустрія вийшла на перше місце й випередила автомобільну, хімічну галузь, виробництво продуктів харчування, палива, комп'ютерної техніки тощо. За кількістю працюючих індустрія туризму стала найбільшою в світі. На планеті в ній зайнятий кожний 10-й працюючий.

До внутрішніх чинників віднесено: об'єктивні потреби піднесення питомої ваги України у світовому туризмі, створення і розвиток української системи туристської освіти; необхідність концептуального обґрунтування розробки і законодавчого закріплення державної політики в цій галузі та науково-методичного забезпечення її реалізації на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні навчального закладу.

Підготовка фахівців для сфери туризму є важливою складовою вітчизняної системи освіти. Концептуальні ідеї щодо змісту та організації професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму базуються на положеннях Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", "Про внесення змін до Закону України "Про туризм", а також Національної доктрини розвитку освіти та Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, в яких визначено пріоритетну роль освіти в державній політиці, обґрунтовано стратегію та основні напрями розвитку освіти в нашій державі.

Принципово нова політична, економічна й соціальна ситуація, що склалася в Україні, її вихід як самостійного суб'єкта на міжнародну туристичну карту, визнання національних культурних пам'яток, організація рекреаційно-туристичних зон - усе це потребує наукового обґрунтування теоретичних та методичних засад ступеневої підготовки фахівців для сфери туризму.

Розв'язання цих важливих завдань гальмується низкою суперечностей, зокрема між:

- вимогами ринку праці до професійної підготовки фахівців сфери туризму та рівнем їхньої кваліфікації, що не відповідає сучасним світовим тенденціям і зрослим потребам в умовах інформаційно-технологічного розвитку;
- необхідністю підвищення рівня фундаментальності туристської освіти та недосконалістю професійно-кваліфікаційної структури кадрів;
- процесами гуманізації, гуманітаризації освітньо-виховної діяльності та їх формальним врахуванням у професійній підготовці майбутніх фахівців для сфери туризму;
- потребами культурологічної підготовки фахівців для сфери туризму з урахуванням етнонаціональних, соціально-культурних та інших особливостей різних регіонів й недооцінкою цього напряму через відомі ідеологічні причини;
- необхідністю врахування особливостей становлення і розвитку вітчизняної системи туристської освіти, прогресивних ідей зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців для сфери туризму та їх недослідженістю у вітчизняній педагогічній науці, нерідко ігноруванням у педагогічній практиці;
- зрослими потребами щодо теоретичного обґрунтування і науково-методичного забезпечення розвитку і функціонування туристської освіти і відсутністю в Україні спеціалізованих науково-дослідних інституцій.

Розв'язання означених суперечностей потребує визначення мети, обґрунтування змісту, функцій і завдань підготовки фахівців для сфери туризму відповідно до міжнародних стандартів, сучасних і перспективних завдань забезпечення конкурентоспроможності українських фахівців на світовому ринку туристських послуг.

Як показало вивчення, різні аспекти філософії неперервної освіти висвітлено в працях В.П. Андрущенка, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, В.С. Лутая, дидактики професійної освіти - А.М.Алексюка, С.І.Архангельського, Ю.К.Бабанського, В.І.Бондаря, С.У.Гончаренка, В.А.Козакова, І.Я.Лернера, А.М.Матюшкіна, П.І.Підкасистого. Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців ґрунтовно досліджували С.Я.Батишев, Р.С.Гуревич, О.А. Дубасенюк, А.О.Кирсанов, А.О.Лігоцький, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва, І.П.Смирнов; порівняльної професійної педагогіки - М.П.Лещенко, В.О.Кудін, Л.П.Пуховська, О.В.Сухомлинська; особливості професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму схарактеризовано в працях Є.О.Алілуйко, І.В.Зоріна, В.О.Квартальнова. Важливе значення мають наукові праці з проблем особистісно орієнтованого навчання (Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.М.Пєхота, В.В.Рибалка). Історико-педагогічні проблеми професійної освіти досліджуються вітчизняними вченими (Л.П.Вовк, О.М.Коханко, І.Є.Курляк, І.Л. Лікарчук).

Результати здійсненого аналізу свідчать про відсутність в Україні фундаментальних теоретико-методологічних праць з проблем туристської освіти.

Необхідність пріоритетного розвитку системи неперервної туристської освіти, підвищення її ролі в модернізації туристської галузі, введення в нашій державі нового напряму підготовки "Туризм" потребують розробки державних стандартів туристської освіти, теоретичного обґрунтування підходів до відбору і структурування її змісту та програмно-методичного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Таким чином, необхідність розв'язання завдань, спрямованих на створення вітчизняної системи туристської освіти, потребує обґрунтування наукових засад підготовки фахівців для сфери туризму відповідно до сучасних світових освітніх тенденцій і національних інтересів, а також розвитку й структуризації мережі навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців для сфери туризму за повним переліком спеціальностей. Актуальність цієї проблеми, необхідність узагальнення, систематизації та осмислення вітчизняного досвіду підготовки фахівців для сфери туризму, потреба обґрунтування теоретико-методичних засад підготовки фахівців для галузі та створення сучасної системи з урахуванням прогресивних ідей світового й вітчизняного досвіду, необхідність переосмислення традиційних уявлень про навчальний процес у закладах туристського профілю, надання йому особистісного спрямування, а також потреба прогнозування розвитку неперервної туристської освіти в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Державної туристичної адміністрації України, плану науково-дослідної роботи Київського університету туризму, економіки і права "Туризм як суспільний феномен: проблеми теорії і практики" та плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за темою "Дидактичні засади професійного навчання в умовах неперервної освіти" РК № 0102 И 000398.

Тема дисертації затверджена вченою радою Київського університету туризму, економіки і права 18 листопада 1998 р. протокол № 2 та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 9 лютого 1999 р. протокол № 2.

Об'єкт дослідження: система туристської освіти в Україні.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації.

Мета дослідження: на основі аналізу генезису туристської освіти теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити концепцію неперервної туристської освіти і технологію її реалізації в умовах навчально-науково-виробничого комплексу.

Концепція дослідження. Дослідження теоретичних і методичних засад професійної підготовки майбутніх фахівців туристської галузі потребує врахування особливостей становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців для сфери туризму на різних історичних етапах, аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду й визначення перспективних напрямів модернізації професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі.

Неперервна туристська освіта має базуватися на гуманістичній філософії й забезпечувати особистісно орієнтовану та професійно спрямовану освітньо-виховну діяльність, сприяти розкриттю творчого потенціалу суб'єктів педагогічного процесу, забезпечувати туристську галузь України конкурентоспроможними фахівцями за всіма спеціалізаціями згідно з суспільними потребами. Її функціонування спрямовано на підготовку фахівців, здатних до професійного самовизначення, професійної самоактуалізації та самореалізації упродовж життя, зорієнтоване на постійне спілкування з туристами різних національних і культурних традицій, релігійних переконань та гнучкість, мобільність, врахування потреб ринку праці, особливостей предмета і продукту праці в туризмі, наступність, випереджувальний підхід в освітньо-виховній діяльності навчальних закладів туристського профілю.

Професійна підготовка фахівців для сфери туризму включає такі компоненти: пізнавальний, функціональний, діяльнісний, особистісний. При цьому: пізнавальний компонент відображає зміст професійної підготовки фахівців сфери туризму; функціональний - професійну підготовку фахівців сфери туризму до виконання професійних функцій; діяльнісний - професійну підготовку майбутніх фахівців сфери туризму до здійснення різних видів професійної діяльності в умовах реального виробництва; особистісний - формування особистості фахівця сфери туризму, його особистісних якостей та професійної культури.

Теоретичне обґрунтування моделі ступеневої туристської освіти та методики організації навчально-виховного процесу в умовах навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право" здійснюється на основі врахування її цільового, процесуального, науково-методичного, управлінського та результативного компонентів.

Реалізація концепції неперервної туристської освіти потребує нормативно-правового, організаційного, науково-методичного, інформаційного, матеріально-технічного, фінансового та кадрового забезпечення.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність підготовки фахівців для сфери туризму в Україні значно підвищиться за умови системного аналізу становлення й розвитку туризму і туристської освіти, виявлення її провідних характеристик, врахування прогресивних ідей зарубіжного й вітчизняного досвіду та особливостей соціокультурного середовища різних регіонів, теоретичного обґрунтування концепції неперервної туристської освіти та моделі ступеневої туристської освіти.

Загальна гіпотеза конкретизована в часткових гіпотезах, суть яких полягає в удосконаленні якості підготовки фахівців для сфери туризму за умов:

- забезпечення наукового обґрунтування стандартизації туристської освіти, відбору і структурування змісту навчання та його інтегрування на всіх етапах ступеневої освіти цього профілю;
- врахування дидактичних вимог у забезпеченні відкритості, гнучкості, варіативності й водночас діагностичності і технологічності освітньо-виховної діяльності в умовах навчально-науково-виробничого комплексу;
- формування професійної культури майбутніх фахівців, здійснення культурологічного, морально-етичного спрямування освітньо-виховної діяльності на різних етапах їхньої ступеневої підготовки;
- розробки та впровадження науково обґрунтованого навчально-методичного комплексу з урахуванням інтересів особистості, світових тенденцій, національної та регіональної специфіки у підготовці фахівців для туристської галузі;
- розвитку соціального партнерства на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні навчального закладу туристського профілю.

Було визначено такі основні дослідницькі завдання:

1. Проаналізувати розвиток туризму як соціально-педагогічної системи та стан дослідженості туризмології в педагогічній науці.
2. Виявити й схарактеризувати основні періоди становлення і розвитку вітчизняної системи підготовки фахівців для сфери туризму та провідні тенденції у кожному з них.
3. Вивчити зарубіжний досвід підготовки фахівців для сфери туризму.
4. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити концепцію неперервної туристської освіти та модель ступеневої підготовки фахівців туристської галузі.
5. Здійснити дидактичне обґрунтування стандартів туристської освіти та виявити організаційно-педагогічні умови їх впровадження в систему ступеневої підготовки фахівців.
6. Виявити особливості організації навчально-виховного процесу в навчально-науково-виробничому комплексі.
7. Визначити перспективні напрями розвитку соціального партнерства у неперервній туристській освіті.
8. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити навчально-методичний комплекс для підготовки фахівців напряму "Туризм".

Методологічну основу дослідження становлять: основні положення теорії пізнання, теорії систем й теорії управління, положення гуманістичної філософії освіти, соціології, педагогіки, психології, економіки; новітні філософські, соціологічні, психолого-педагогічні ідеї щодо модернізації освіти в Україні; системний, структурно-функціональний, прогностичний підходи до вивчення системи неперервної туристської освіти, загальнонаукові принципи цілепокладання, історизму, полікультурності, наступності й прогностичності у розвитку освіти, положення щодо цілісності і наступності змісту ступеневої підготовки фахівців для сфери туризму, неперервності у розвитку професіоналізму особистості впродовж життя.

Теоретичну основу дослідження становлять висновки і положення з:

- філософії неперервної освіти (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.С.Лутай, В.С.Пазенок);
- теорії систем, системного аналізу та системно-структурного підходу до аналізу педагогічних явищ (В.Г. Афанасьєв, Л.Берталанфі, І.В.Блауберг, В.Н.Садовський, А.І.Уйомов, Ю.Г.Юдін та ін.);
- теорії педагогічних систем (В.П.Безпалько, Дж.Брунер, Н.В.Кузьміна, А.С.Макаренко, В.О. Сластьонін, В.О.Сухомлинський та ін.);
- історії розвитку освіти та педагогічної науки в Україні (Л.П. Вовк, А.В.Вихрущ, І.Є. Курляк, І.Л.Лікарчук, С.Г. Мельничук, Б.М. Ступарик, О.В. Сухомлинська, М.Д. Ярмаченко);
- неперервної професійної освіти (С.Я.Батишев, Р.С.Гуревич, А.О.Лігоцький, В.І.Луговий, Н.Г.Ничкало, І.П.Смірнов, С.О.Сисоєва та ін.);
- дидактики професійної освіти (А.М.Алексюк, С.І.Архангельський, Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, В.А.Козаков, А.О.Кирсанов, І.Я.Лернер, А.М.Матюшкін, П.І.Підкасистий, А.Й. Сиротенко);
- порівняльної професійної педагогіки (М.П.Лещенко, В.О.Кудін, Л.П.Пуховська);
- організації навчально-виховного процесу в закладах туристського профілю (І.В.Зорін, В.О.Квартальнов, Л.І. Поважна, Н.А. Фоменко);
- культурологічного спрямування підготовки фахівців (Г.П.Васянович, Б.Т. Ліхачов).

Джерельна база дослідження. У процесі наукового пошуку використано 678 джерел. Здійснювався історико-педагогічний аналіз літературних, архівних документів і матеріалів та інших джерел. Вивчено 35 справ із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (м. Київ), 64 справи із фондів Центрального державного історичного архіву України (м. Київ). Проаналізовано 158 законодавчих та нормативних актів, котрі на різних етапах регламентували діяльність туристської галузі, навчальних закладів та установ професійної підготовки фахівців для сфери туризму, а також звіти про їх роботу.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема:

- теоретичні - методи системного аналізу, що застосовувалися для вивчення туризму як соціально-педагогічної системи, розгляду генезису дидактичної системи; методи причинно-наслідкового й історичного аналізу, застосовані для виявлення особливостей розвитку туризму в Україні та підготовки фахівців для галузі на різних історичних етапах та в умовах різних дидактичних систем, адекватних стану сучасного розвитку галузі; методи порівняльного аналізу - для обґрунтування дидактичних систем туристської освіти в зарубіжних країнах; методи прямого структурного аналізу - для розгляду структури й особливостей туристської освіти як системи та обґрунтування моделі компетентності фахівця туризму, моделі ступеневої туристської освіти; методи теоретичного аналізу - при визначенні зв'язку принципів підготовки фахівців для сфери туризму та загальнодидактичних принципів, а також дидактичному обґрунтуванні стандартів туристської освіти;
- емпіричні - спостереження, моделювання, педагогічний експеримент.

Етапи дослідження. Дослідження проводилося у 1989-2004 рр. і охоплювало чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1989-1991 рр.) - вивчалася історична, філософська, психологічна та педагогічна література, аналізувався вітчизняний і зарубіжний досвід підготовки фахівців для сфери туризму, визначалися об'єкт, предмет, мета, завдання дослідження, розроблялася концепція підготовки фахівців для сфери туризму та формулювалась гіпотеза.

На другому етапі (1992-1994 рр.) - продовжувалося вивчення архівних та літературних джерел, виявлялися особливості підготовки фахівців для сфери туризму в Україні та за кордоном, вивчався генезис системи туристської освіти в Україні, виявлялися основні періоди її розвитку та провідні тенденції на кожному з них, розроблялася модель неперервної туристської освіти й визначалися організаційно-педагогічні умови її впровадження.

На третьому етапі (1994-2000 рр.) - здійснювався формуючий експеримент, на різних етапах якого перевірялася ефективність авторської концепції і моделі ступеневої туристської освіти; дидактично обгрунтовувались стандарти туристської освіти; здійснювалась підготовка і видання навчальних та навчально-методичних посібників і методичних рекомендацій з проблем підготовки фахівців для сфери туризму у системі неперервної освіти.

На четвертому етапі (2001-2004 рр.) - продовжувалася експериментальна перевірка авторської моделі ступеневої туристської освіти, здійснювалися систематизація та обробка експериментальних даних, проводилася експертна оцінка результатів дослідження в умовах навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право", узагальнювалися результати наукового пошуку, обґрунтовувалися основні напрями соціального партнерства у неперервній туристській освіті, формулювалися основні висновки та рекомендації. Здійснювався ретроспективний аналіз 30-річного досвіду педагогічної діяльності дисертанта в туристській галузі.

Експериментальна база дослідження: навчально-науково-виробничий комплекс "Туризм, готельне господарство, економіка і право", Київський університет туризму, економіки і права, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника. Всього у проведенні експериментальної роботи брали участь 2915 студентів, 208 викладачів, 248 працівників туристської сфери.

На всіх етапах наукового пошуку автор особисто брав участь у розробці експериментальних матеріалів, у проведенні констатуючого та формуючого експерименту, в розробці Державних стандартів з напряму "Туризм", Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, затвердженої Кабінетом Міністрів України 29 квітня 2002 р.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: на основі цілісного наукового аналізу відтворено генезис туризму в Україні, здійснено періодизацію та виявлено провідні тенденції у підготовці фахівців для туристської галузі на різних історичних етапах; розроблена й теоретично обґрунтована концепція неперервної туристської освіти в Україні та авторська модель ступеневої туристської освіти; дидактично обґрунтовано стандарти туристської освіти та організаційно-педагогічні засади їх впровадження в умовах навчально-науково-виробничого комплексу; теоретично обґрунтовано навчально-методичний комплекс для підготовки фахівців напряму "Туризм".

Вдосконалена методика проведення лабораторно-практичних занять у навчально-виробничих лабораторіях відповідного професійного спрямування. Подальшого розвитку набули положення щодо обґрунтування напрямів розвитку соціального партнерства на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні навчального закладу, а також прогнозування розвитку неперервної туристської освіти.

Розроблено хронологію документальних джерел з питань розвитку туризму, екскурсій та готельного господарства за 1786-2003 рр. У науковий обіг введено 37 архівних документів.

Теоретичне значення дослідження полягає в: обґрунтуванні методології дослідження неперервної туристської освіти; виявленні світових тенденцій розвитку туризму та підготовки фахівців для галузі; виявленні на основі порівняльно-педагогічного аналізу особливостей розвитку туристської освіти в зарубіжних країнах; обґрунтуванні принципів відбору і структурування змісту навчального матеріалу для туристської освіти, забезпечення наступності в організації навчально-виховного процесу в навчально-науково-виробничому комплексі; обґрунтуванні основних підходів до прогнозування розвитку туристської освіти; введенні в науковий обіг понять "неперервна туристська освіта" і "туризмологія".

Практичне значення одержаних дослідницьких результатів полягає в тому, що розроблено складові галузевого стандарту вищої освіти з напряму 0504 "Туризм", що пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України (№863/9462, 9 липня 2004 р.); розроблено перелік професій із туризму, що внесені в Класифікатор професій ДК 003-95; впроваджено навчально-методичний комплекс професійної підготовки фахівців для сфери туризму в Україні (навчальні плани і програми напряму підготовки "Туризм"); під науковим керівництвом дисертанта підготовлено у співавторстві навчальні посібники: "Педагогіка туризму", "Історія туризму в Україні", "Туристський словник-довідник", "Готельне господарство: основні показники, оцінка якості послуг", "Уніфіковані технології готельних послуг", "Туризм соціальний: історія і сучасність"; а також методичні розробки й документацію щодо забезпечення ефективного управління професійною підготовкою фахівців для сфери туризму в умовах Навчально-науково-виробничого комплексу; здійснено обґрунтування нормативно-правового забезпечення діяльності Навчально-науково-виробничого комплексу (Статут і концепція комплексу, Концепція підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників сфери туризму).

Результати дослідження можуть бути використані у навчальних закладах туристського спрямування: керівниками - з метою управління якістю підготовки майбутніх фахівців для галузі; викладачами - для розробки навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу.

Результати дослідження впроваджено в Навчально-науково-виробничому комплексі "Туризм, готельне господарство, економіка і право", у навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, що здійснюють підготовку фахівців для сфери туризму (довідка №1/34 від 07.06.2004 р.), використано при підготовці нових навчальних планів, програм для навчальних закладів туристського профілю у Івано-Франківській, Львівській, Запорізькій, Тернопільській, Луганській областях України, у спецкурсах, профільних курсах підготовки фахівців для екскурсійних та музейних установ Міністерства культури і мистецтв України (довідка № 1 - 71/7/18 від 14.11.2003), у розробленій Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки, у діяльності Державної туристичної адміністрації України (довідка № 1/1/08-687 від 02.06.2004), у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника (довідка 05-01/184 від 25.11.2003), під час науково-консультативної допомоги Запорізькій обласній державній адміністрації в розробці "Програми розвитку туризму та курортно-рекреаційної сфери в Запорізькій області до 2010 року" (довідка № 08-30 від 19.11.03).

Особистий внесок здобувача полягає в: багаторічному самостійному дослідженні методологічних, теоретичних і методичних проблем туристської освіти в Україні та за рубежем; обґрунтуванні сучасної вітчизняної системи неперервної туристської освіти на засадах гуманістичної філософії, визначенні її структури та теоретико-методологічних засад підготовки фахівців для сфери туризму; розробці Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки; впровадженні в Україні нового напряму "Туризм", спеціальності "Готельне господарство" і "Туризм"; доповненні Класифікатора професій ДК 003-95 професіями туристичної галузі.

В опублікованих у співавторстві навчальних посібниках (В.К.Бабарицька, В.О.Квартальнов, О.О. Любіцева, І.М. Мініч) особистий внесок здобувача полягає в: обґрунтуванні концепції та моделі неперервної туристської освіти в Україні; опрацюванні нових теоретичних і методичних положень з педагогіки туризму для підготовки фахівців для туристської галузі; вивченні генезису туризму в Україні; виявленні на основі порівняльно-педагогічного аналізу особливостей розвитку туристської освіти в зарубіжних країнах; вдосконаленні сучасних методик проведення практично-лабораторних занять у навчально-виробничих лабораторіях.

В опублікованих у співавторстві статтях (В.В. Любарець) особистий внесок здобувача полягає в: обґрунтуванні методології дослідження неперервної туристської освіти; висвітленні положень щодо відбору і структурування змісту навчального матеріалу для туристської освіти, дослідженні наступності в організації навчально-виховного процесу; визначенні основних підходів до розвитку соціального партнерства у туристській освіті; прогнозуванні розвитку туристської освіти на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні навчального закладу; науковому обґрунтуванні нормативно-правового забезпечення діяльності Навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право".

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного й якісного аналізу одержаних результатів; позитивними результатами впровадження експериментальної програми дослідження.

На захист виносяться:

1. Періодизація становлення й розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців для сфери туризму.
2. Концепція неперервної туристської освіти в Україні та модель ступеневої туристської освіти, що містить цільовий, процесуальний, науково-методичний, управлінський та результативний компоненти.
3. Дидактичне обґрунтування стандартів туристської освіти та організаційно-педагогічних умов впровадження стандартів напряму підготовки "Туризм".
4. Положення щодо забезпечення ступеневої професійної підготовки фахівців для сфери туризму: наукове обґрунтування підходів до проектування змісту туристської освіти; цілісний підхід до відбору і структурування змісту туристської освіти; врахування органічної єдності загального і професійного навчання, зв'язку теорії й практики; забезпечення партнерських відносин між сферою освіти і сферою праці в туризмі; реалізація принципу наступності в змісті й організаційних формах професійної підготовки фахівців для сфери туризму на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; впровадження педагогічних технологій особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівців для сфери туризму; гнучкість і прогностичність, що зумовлює розвиток туристської освіти з урахуванням потреб ринку праці.
5. Теоретичні засади навчально-методичного комплексу підготовки фахівців для сфери туризму в Україні, який охоплює державний стандарт, навчальні плани і програми, навчальні та навчально-методичні посібники, підручники, методичні вказівки.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні та практичні результати досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки було представлено у вигляді доповідей на наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня: 11 міжнародних (Москва, 2003, 2004 рр.; Гданськ, 1999, 2000, 2001, 2002 рр.; Київ, 1999, 2001, 2004 рр.; Донецьк, 2003 р.); 5 всеукраїнських (Київ, 2000, 2001, 2002, 2003 рр.; Одеса, 2001 р.); наукових конференціях, симпозіумах і науково-практичних семінарах; на Парламентських слуханнях "Про стан та перспективи розвитку туризму в Україні" (жовтень 2000р.), на засіданні Кабінету Міністрів України з питань обговорення Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки (квітень 2002 р.), на спільному засіданні Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, колегій Державної туристичної адміністрації України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації (березень 2004 р., м. Яремча), на засіданні спільної колегії Державної туристичної адміністрації України і Чернівецької обласної державної адміністрації (травень 2004 р., м. Чернівці), на засіданнях Асоціації навчальних закладів України туристського і готельного профілю, вчених рад Київського університету туризму, економіки і права та Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника 2000-2004 рр., колегіях Міністерства освіти і науки України та Державної туристичної адміністрації України; на засіданні розширеної наради за участю Державної туристичної адміністрації України та Ради з туризму Київської міської державної адміністрації; засіданнях Ділової Ради ВТО (1997-2003 рр.); на 59-й сесії Всесвітньої Туристської Організації (ВТО) з проблем екології в сфері туризму (м. Ушуая, Аргентина, грудень 1998 р.), на ХV Генеральній Асамблеї ВТО з проблем Всесвітнього форуму парламентарів з питань законодавства у сфері туризму (м. Пекін, КНР, жовтень 2003 р.), науково-методичних семінарах з питань розвитку туризму у 7 країнах (1998, 1999, 2001, 2002, 2004 рр.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук на тему "Туризм як засіб патріотичного, інтернаціонального виховання" була захищена в 1988 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 116 наукових та науково-методичних працях, з них 59 праць написані без співавторів, у тому числі: 2 монографії (обсягом 48 авт. арк.), 32 одноосібних статті у провідних наукових фахових виданнях, що затверджені ВАК України, 22 статті і тез у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських і міжрегіональних науково-практичних конференцій. Загальний обсяг особистого доробку становить 101,6 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, семи розділів, висновків до розділів, загальних висновків; 24 додатків на 402 сторінках (окремим томом). Загальний обсяг дисертації 872 сторінок, основний текст - 470 сторінки, список літератури включає 678 найменувань, з них - 38 іноземними мовами. Робота містить 29 таблиць на 31 сторінках і 25 рисунків на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, викладено завдання, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення та особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні проблеми розвитку туризму і туристської освіти" - розглянуто туризм як соціально-педагогічну систему, проаналізовано стан дослідженості проблеми розвитку туризму і туристської освіти в педагогічній теорії, проаналізовано розвиток туризму в Україні та викладено особливості підготовки фахівців для галузі на різних історичних етапах.
У розділі зазначається, що актуальність розробки теоретико-методичних засад неперервної туристської освіти зумовлена сукупністю чинників, зокрема: зростанням ролі туризму на локальному, регіональному і глобальному рівнях та необхідності підвищення потенціалу, якості людських ресурсів; зростанням інтересу молодих людей (учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації) до туризму, що знаходить вияв у бажанні здобути фахову освіту; необхідністю реалізації Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр.

Доведено, що у педагогічних працях зміст туристської освіти не знайшов систематичного й аргументованого висвітлення, що породило низку суперечностей між теорією та потребами суспільної практики. По-перше, туристська освіта, за даними ЮНЕСКО, з 1998 р. вийшла на перше місце на всесвітньому ринку праці. Нині туризм створює у світі кожне десяте робоче місце, однак в Україні - лише 2 % нових робочих місць. По-друге, домінуюча в світовій туристській освіті практика підготовки професіоналів за вузькою спеціалізацією створювала проблеми, які у вітчизняній практиці посилювалися відсутністю базової професійної освіти. По-третє, традиційне проектування змісту професійної освіти в ході його диверсифікації шляхом освоєння відповідного соціального досвіду є малопродуктивним для сфери туризму. З одного боку, туристська освіта в Україні не має достатнього досвіду, а з іншого - зарубіжний досвід підготовки фахівців для сфери туризму завжди був пов'язаний із завданнями розвитку всесвітнього туристського ринку, на якому Україна виконує роль донора: туризм використовується як канал валютних трансферів.

На основі дослідження архівних, літературних та інших джерел визначено основні етапи вивчення проблем туризму в ХХ ст. Перший етап (1970-1980 рр.) характеризується введенням у науковий апарат економічних категорій туризму, створенням передумов для розмежування соціальних та економічних проблем туризму (Є.С.Бирюков, А.М.Сливинська). На другому етапі (1980-2000 рр.) розширюються межі наукового вивчення проблем туризму, розробляються його методологічні, економічні, географічні, валеологічні аспекти (В.К.Євдокименко, О.Д.Король, С.П.Кузик, В.В.Шмагіна та ін.). Третьому етапу, що хронологічно збігається із початком нового тисячоліття, властиве методологічне осмислення цілісної структури туризму, його онтологічної, гносеологічної, аксіологічної та праксеологічної складових (В.О.Квартальнов).

Здійснений історико-педагогічний аналіз дав змогу виявити основні періоди підготовки фахівців для сфери туризму. У розділі проаналізовано генезис туризму, що дало змогу умовно вирізнити кілька періодів критичного осмислення історико-педагогічного досвіду підготовки фахівців для сфери туризму. Першим можна вважати кінець XVII - початок XVIII ст., коли зароджується туристська галузь, а в педагогічній літературі вперше вводиться в обіг поняття навчальні екскурсії (Я.А.Коменський). Другий період (друга половина XVIIІ - початок XIХ ст.) характеризується поширенням і розробкою ідей країнознавства, що активізує екскурсійний метод навчання (М.І.Новіков, В.Ф.Зуєв, К.Д.Ушинський). Наступний період розвитку туризму та підготовки фахівців для галузі - друга половина ХІХ - 20-30 рр. ХХ ст. - це прагнення до ґрунтовного осмислення педагогічних явищ, феноменів, подій та персоналій, пов'язаних із туризмом і його виховним впливом. Характерним для цього історичного етапу є етноцентризм у вивченні туризму, комплексний підхід до організації туризму і краєзнавства. Четвертим періодом досліджуваного явища є 40-50 рр. ХХ ст., коли пріоритети надаються відродженню туристської інфраструктури в повоєнні роки, відновленню діяльності Туристсько-екскурсійного управління ВЦРПС та його територіальних управлінь. Державна політика в туризмі цього періоду спрямування на відродження кращих традицій туристської діяльності попереднього періоду та розробку стратегій розвитку галузі. Головною тенденцією розвитку туризму зазначеного періоду стає ідеологічна робота. Наступному періоду, що охоплює другу половину ХХ ст., властиве відновлення інфраструктури міжнародного туризму, зростання кількості професійних організаційних туристських закладів (ВАТ "Інтурист", Українська республіканська рада з туризму і екскурсій (УРРТЕ), Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" та ін.), товариств, що займаються самодіяльним туризмом. З'ясовано, що на цьому етапі здійснюється підготовка і навчання громадських туристських кадрів за різними програмами: початкова, середня та вища туристська підготовка, середня інструкторська підготовка. Новим етапом розвитку туризму в Україні та підготовки фахівців для галузі (початок ХХІ століття) стало прийняття Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр. Зазначеному етапу притаманний системний підхід до розвитку туристської освіти. На основі систематизації архівних документів та інших дослідницьких матеріалів складено хронологію документальних джерел з питань туризму (1786-2003 рр.).

У другому розділі - "Зарубіжний досвід туристської освіти" - проаналізовано світові тенденції розвитку туризму та особливості підготовки фахівців для туристської галузі у Великій Британії, Швейцарії, Франції, США, Австралії та Російській Федерації та в інших країнах.

На основі аналізу 128 міжнародних документів та матеріалів міжнародних організацій, визначено довготривалі чинники, що об'єктивно сприяють поступовому розвитку туризму: економічні, які полягають у зміні структури споживання і послуг у бік збільшення частки споживаних туристських послуг; науково-технічний прогрес, який зумовлює швидкий розвиток потужної матеріально-технічної бази туристської індустрії; демографічні, які залежать від зростання народонаселення планети; соціальні, до яких належить зростання добробуту населення розвинених країн; культурні, що зумовлюються зростанням культурного рівня населення багатьох країн; міжнародні, що пояснюється пом'якшенням міжнародного клімату, перехід від конфронтації між провідними державами до співробітництва й порозуміння.

Означені чинники впливають на структуру професійної підготовки фахівців для сфери туризму в економічно розвинутих країнах. Вивчення європейської практики підготовки працівників туризму засвідчує, що в цих країнах поступово склалися так звані бінарні системи вищої туристської освіти, де поряд з університетським сектором функціонують досить численні спеціалізовані заклади. З європейських країн бінарну систему вищої туристської освіти мають Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Франція, Швейцарія та ін. На протилежному полюсі перебуває так звана унітарна система вищої освіти, до складу якої входять в основному університети. Така система функціонує в Італії, Іспанії, Фінляндії, Швеції. До окремої групи належать країни з так званими інтегрованими університетами, до яких входять спеціалізовані середні й вищі навчальні заклади та країни колишнього соціалістичного табору.

У Великій Британії професійна підготовка фахівців для сфери туризму здійснюється багатьма освітніми закладами. У світовій туристській практиці позитивно зарекомендував себе досвід підготовки професіоналів у Корнудолл-коледжі та в Борнмутському університеті. У Швейцарії підготовка фахівців відповідного профілю здійснюється в широковідомих у світі навчальних закладах - Швейцарській школі готельного менеджменту (SHMS) та школі готельного менеджменту (EHL). У Франції підготовку фахівців туризму і гостинності здійснює транснаціональна туристсько-готельна корпорація (ACCOR), яка представлена в 140 країнах. Французька методика готельного менеджменту реалізується також школою Готельного менеджменту (IHTTI) та Інститутом міжнародного менеджменту Ватель - Париж, Паризькою школою готельного господарства і туризму. Аналіз досвіду підготовки професіоналів туризму в США свідчить, що провідним університетом у підготовці галузевих фахівців є Університет Джонсон і Уельс - член Американської асоціації відкритої освіти. Особливістю австралійської підготовки фахівців у галузі туризму є практична підготовка в готелях та турагенціях. У розділі проаналізовано російську систему підготовки фахівців туристської справи.

Узагальнення результатів вивчення професійної підготовки фахівців для сфери туризму у зарубіжних країнах дало можливість дійти висновку, що до структури неперервної туристської освіти входять професійні школи, коледжі, інститути, університети, менеджерські курси управління гостинністю й туризмом при університетах. Навчальні плани вищих навчальних закладів зарубіжних країн складаються з таких циклів дисциплін: загальнонаукові, соціально-гуманітарні, бізнес-адміністрування, спеціальні, туризмологічні. Значний науковий інтерес становить вивчення уніфікованої європейської моделі, яка представлена французькою транснаціональною туристсько-готельною корпорацією (ACCOR). У навчальних планах вищих навчальних закладів готельного менеджменту до циклу загальнонаукових дисциплін входять: економіка, мікроекономіка, методика дослідної роботи, інформатика, гігієна, макроекономіка, фінанси, міжнародна економіка. Соціально-гуманітарний цикл дисциплін містить: право, європейське суспільне право, протокол і етикет, німецька, іспанська, французька, англійська мова, культура й образотворче мистецтво. Цикл дисциплін із бізнес-адміністрування включає: керівництво готельним господарством, переговори та управління в менеджменті готельного господарства, менеджмент результатів діяльності, планування, технічне забезпечення у готельному господарстві, менеджмент інформаційних систем, проект розвитку підприємства. Менеджмент харчового виробництва, практика харчового виробництва, менеджмент служби портьє, менеджмент барної справи, товарознавство харчових продуктів та напоїв входять до циклу спеціальних дисциплін, а до циклу туризмологічних дисциплін - середовище відпочинку, маркетинг в індустрії гостинності, професійна підготовка в готельному господарстві, прикладна інформатика для готельного господарства, предмети за вибором. Навчальні плани підготовки фахівців для сфери туризму зарубіжних країн, характерною особливістю яких є варіативність, містять три типи курсів - обов'язкові, частково елективні (за вибором), повністю елективні.

Доведено, що у зарубіжних країнах значна увага приділяється післядипломній освіті фахівців для сфери туризму, спостерігається розробка її концепції та спроба практичного здійснення. Аналіз 25 джерел та матеріалів, розміщених на 13 сайтах, свідчить, що на сьогодні сформована і набула поширення швейцарська модель неперервної підготовки фахівців для туризму. Важливу роль у цій справі відіграють спеціалізовані професійні школи та університети.

Особливістю діяльності навчальних закладів, що готують фахівців для сфери туризму у зарубіжних країнах, є гнучкість, багатоваріантність програм навчання в системі туристської освіти, в тому числі безпосередньо в туристських агенціях; у курсовій мережі, у системі дво- і чотирирічного навчання за програмами коледжів і університетів; стаціонарно і без відриву від роботи за програмою дистанційного навчання.

У третьому розділі - "Теоретико-методологічне обґрунтування системи неперервної туристської освіти в Україні" - викладено розроблену і теоретично обґрунтовану концепцію неперервної туристської освіти, модель ступеневої туристської освіти; розглянуто теоретичні засади відбору і структурування змісту навчання фахівців для сфери туризму, виявлено особливості організації навчального процесу в умовах Навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право".

У розділі викладено положення, що характеризують авторську концепцію неперервної туристської освіти, яка ґрунтується на ідеї системного втілення теоретичних, методичних розробок у теорію і практику туристської справи, перевірки і коригування освітньої діяльності практикою. Визначено внутрішні та зовнішні чинники. До зовнішніх чинників віднесено: освітню політику держави; зміст освіти; високу результативність роботи навчальних закладів; потребу в кадрах для сфери туризму; якісне виконання освітнього державного замовлення вищими навчальними закладами І-ІV рівнів акредитації; ринок випускників (ринок праці). Внутрішні чинники: освітнє бачення та загальний світогляд викладачів; освітня система навчального закладу, її стиль; якісний і кількісний склад студентів; освітня філософія; корпоративна культура навчального закладу.

У розділі обґрунтовано мету створення неперервної туристської освіти, що розглядається як досягнення необхідного ступеня цілісності, котрий базується на таких принципах: врахування об'єктивної потреби у випереджальному зростанні громадської та професійної орієнтації кадрів, адекватної стану і перспективам розвитку туристських зв'язків; забезпечення якісного навчання; відповідності кваліфікації працівників вимогам сучасного періоду розвитку галузі; неперервності, обов'язковості та послідовності навчання для забезпечення своєчасної ротації кадрів у туризмі, співробітництва та обмінів, а також на різних рівнях системи управління й організації туристських зв'язків; диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту підготовки кадрів актуальним вимогам і перспективам розвитку всіх форм туризму.

На основі аналізу визначено нормативно-правову, організаційну, наукову, кадрову, методичну, інформаційну, матеріально-технічну, соціальну, фінансову основи концепції неперервної туристської освіти в Україні.

З урахуванням компонентів туристської інфраструктури та особливостей професійної діяльності майбутнього фахівця побудовано модель компетентності професіонала сфери туризму, складові якої включають: особистісні детермінанти, професійні знання і вміння, професійну креативність. У розділі обґрунтовано положення щодо набуття й поглиблення майбутніми працівниками сфери туризму загальноосвітніх, культурологічних, технічних і технологічних знань, орієнтованих на індустрію гостинності, комунікативність, створення атракційної (привабливої) атмосфери, близької до родинної.

У розділі проаналізовано освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки фахівців для сфери туризму: кваліфікований робітник - молодший спеціаліст - бакалавр - спеціаліст - магістр. Обґрунтовано зміст освітньо-професійної програми підготовки фахівців на всіх рівнях.

Теоретичний аналіз і вивчення практики підготовки фахівців для сфери туризму показує, що важливим напрямом розвитку неперервної системи туристської освіти є післядипломна освіта, яка досліджується як цілеспрямована, спеціально організована і керована система перманентного формування особистості професіонала, соціального досвіду.

Теоретичне обґрунтування означених концептуальних положень покладено в основу розробки моделі неперервної туристської освіти. Визначено такі компоненти моделі: цільовий, процесуальний, науково-методичний, управлінський, результативний. На цільовому рівні визначається зміст професійної освіти за предметом праці в сфері туристської діяльності. Туристська діяльність має два предмети праці: для двох етапної - туристський продукт (тур), споживча вартість представлена пакетом послуг; для інших спеціалістів туризму - сам турист. Диференціація за предметом праці уточнюється та конкретизується в інших компонентах моделі неперервної туристської освіти.

На основі досліджень С.Я.Батишева, В.С.Ледньова, І.Я.Лернера та інших вчених обґрунтовано положення щодо проектування змісту навчання фахівців для сфери туризму: інтеграція окремих кваліфікацій у навчальні спеціальності; проектування змісту з урахуванням рівнів навчання; ієрархізація цілей у процесі створення дидактичного комплексу.

Виявлено специфіку багатогранного туристського досвіду, що відображається у змісті навчання фахівців для сфери туризму (загальнолюдські знання про природу, суспільство, туризм, мислення і способи діяльності людини; досвід здійснення відомих способів діяльності в туристській сфері; досвід творчої наукової діяльності з розв'язання нових проблем; досвід ціннісного ставлення до об'єктів соціокультурного середовища в процесі професійної діяльності). Визначено джерела, котрі формують зміст туристської освіти та фактори відбору змісту.

У розділі викладено особливості організації навчального процесу в умовах навчально-науково-виробничого комплексу (цілісний підхід до змісту освіти й професійної підготовки, врахування органічної єдності загального і професійного навчання, тісного зв'язку теорії й практики; забезпечення партнерських відносин між сферою освіти і сферою праці в туризмі; реалізації принципу наступності в змісті й організаційних формах професійної підготовки фахівців для сфери туризму на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; впровадження педагогічних технологій особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівців для сфери туризму).

У четвертому розділі - "Теоретичні і методичні засади стандартизації в системі туристської освіти" - здійснено дидактичне обґрунтування стандартів туристської освіти, проаналізовано основні підходи до їх розробки; розглянуто технології розробки навчальних планів і програм напряму "Туризм", науково-методичне забезпечення впровадження галузевих стандартів; викладено педагогічні умови впровадження стандартів туристської освіти.

На основі врахування потреб ринку праці в Україні обґрунтовано і визначено три спеціальності, за якими здійснюється підготовка фахівців для галузі в Україні: "Туризм", "Готельне господарство", "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах" освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно з перших двох: бакалавр, спеціаліст, магістр, із третього - молодший спеціаліст. На підставі вивченого зарубіжного досвіду із врахуванням національних особливостей підготовки професіоналів туризму робочою групою з розробки галузевих стандартів під науковим керівництвом автора визначено спеціалізації зі спеціальностей: "Туризм" (міжнародний туризм; внутрішній туризм; сільський туризм; менеджмент туристичної індустрії; інформаційні технології в туризмі); "Готельне господарство" (організація готельної та ресторанної справи; менеджмент готельного, курортного і туристичного сервісу; менеджмент готельного господарства і туризму; стандартизація і сертифікація готельних і ресторанних послуг; інформаційні технології в сфері гостинності); "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах" (організація обслуговування в оздоровчо-курортних комплексах; організація комерційної діяльності в готелях і ресторанах; організація обслуговування приватно-сільського туризму; організація оздоровчо-спортивного туризму).

Під час проектування стандартів туристської освіти враховувалися методичні підходи до розробки галузевих стандартів, а також висновки репрезентативної групи експертів-практиків (248 осіб), які визначили необхідний обсяг професійно-кваліфікаційної характеристики фахівця сфери туризму на всіх рівнях підготовки (зв'язок між вимогами до знань і вмінь фахівця та змістом його діяльності; необхідність диференціації вимог до знань та вмінь фахівця на загальноосвітні, загальнопрофесійні, загальноспеціальні, спеціальні на рівнях їх засвоєння; перелік професійно значущих якостей особистості фахівця).

Суть професійно-кваліфікаційної характеристики підготовки фахівців для сфери туризму полягає в тому, що вона проектується з урахуванням сукупності кваліфікаційних функцій, об'єднаних у спеціальність на основі спільних ознак. Професійно-кваліфікаційна характеристика як педагогічна інтерпретація вимог освітнього стандарту підготовки фахівців для сфери туризму представлена професійно орієнтованою програмою формування компетентного, психофізіологічного і соціального потенціалу майбутнього фахівця сфери туризму.

Визначено сукупність вимог до оформлення навчально-програмної документації (забезпечення наступності, економічної доцільності, системності, повноти). З урахуванням означених вимог у структуру навчально-програмного забезпечення туристської освіти входять: збірники типової навчально-програмної документації (стандарти, типові навчальні плани і навчальні програми за циклами підготовки: гуманітарною і соціально-економічною; природничо-науковою; професійною та практичною).

У розділі обґрунтовано підходи до структурування змісту освітньо-професійної програми підготовки за фаховим спрямуванням 0504 "Туризм" та визначено максимальний навчальний час за циклами. Це дало змогу зробити висновок про збільшення кредитів (академічних годин) на професійно орієнтовану підготовку фахівців для сфери туризму за розробленою програмою підготовки у порівнянні із кількістю годин, що планувалася на професійну підготовку фахівця в межах напряму підготовки 0502 "Менеджмент".

Виявлено організаційно-педагогічні умови впровадження освітніх стандартів напряму підготовки "Туризм" (структурування навчального змісту; конструювання навчального матеріалу залежно від вибору суб'єктом способів роботи з ним; реалізація суб'єктивної позиції студента; використання системи оцінювання, орієнтованої на врахування змін, які відбуваються в суб'єктивному досвіді студента; активізація емоційно-ціннісного ставлення студентів до своєї самостійної діяльності засобами рефлексії). На цьому етапі наукового пошуку значну увагу приділено професійній підготовці викладачів для навчальних закладів туристського спрямування. Оновлення змісту професійної діяльності викладача розглядається як закономірність формування якісно нового науково-методичного та навчально-інформаційного супроводу галузевих стандартів.

У п'ятому розділі - "Особливості організації навчально-виховного процесу в умовах навчально-науково-виробничого комплексу" - викладено положення щодо цілісності та наступності у ступеневій підготовці фахівців у комплексі; проаналізовано зміст ступеневої підготовки фахівців для сфери туризму в умовах навчально-науково-виробничого комплексу.

Проаналізовано зміст професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму в 75 навчальних закладах, що входять до Асоціації навчальних закладів України туристського і готельного профілю. У дисертації проаналізовано розподіл кількості годин за циклами дисциплін щодо загальної кількості годин (%) у навчальних планах. Результати наукового аналізу узагальнено в 2 рисунках. У додатках представлено розроблений під науковим керівництвом автора Державний стандарт підготовки з напряму "Туризм" та навчальні плани.

Як показало дослідження, реалізація системи ступеневої туристської освіти передбачає: відмову від "дозованого" в часі обсягу, а точніше епізодичного одержання знань на користь їхнього перманентного оновлення і доповнення; створення в структурі соціальних та індустріальних секторів туризму, його міжнародних спеціалізованих об'єднань можливостей для одночасного одержання і розширення професійних і гуманітарних знань у постійно діючих формах навчання з урахуванням того, що кожен працівник, учасник і активіст певну частину свого робочого часу має присвячувати підвищенню спеціалізованої та ділової кваліфікації, професійного рівня. Така вимога розглядається як найважливіша умова ефективної діяльності фахівця, організатора, функціонера, активіста в рамках його участі в програмах підготовки та перепідготовки фахівців туризму; дотримання систематичності навчання кадрів з метою кардинального оновлення їхніх знань, що необхідно здійснювати в спеціалізованих навчальних закладах і курсовій мережі як із відривом, так і без відриву від роботи; розвиток у необхідних масштабах і впорядкування міжвідомчої і міжгалузевої мережі навчальних закладів для задоволення цільових спеціалізованих і громадських запитів на фахівців-професіоналів - від консультування до оволодіння суміжними спеціальностями. Інститути, університети, які отримали ліцензію на право здійснення освітньої діяльності з напряму "Туризм", мають виконувати функцію головного навчально-методичного закладу у кожному регіоні України за профілем спеціальностей. Діяльність цих навчальних закладів слід координувати з профільними науково-методичними комісіями, що сприятиме забезпеченню програм туристської освіти; розширенню мережі госпрозрахункових курсів і центрів для активу, який прагне набути нових знань з певного напряму. Доведено, що в структурі навчальних закладів потрібні служби, які забезпечували б науково-методичну допомогу, громадське інспектування й моніторинг якості навчання, розвиток мережі, ліцензування й акредитацію навчальних закладів цього типу з метою координації їхньої діяльності.

У шостому розділі - "Соціальне партнерство у неперервній туристській освіті" - на підставі аналізу глобальних і регіональних тенденцій соціального партнерства у неперервній туристській освіті розкрито перспективи її розвитку в Україні; обґрунтовано прогноз підготовки кадрів для туристської галузі.

Соціальне партнерство розглядається як система, що надає туристській освіті відкритого, гнучкого характеру, передбачає: впровадження двоступеневої системи вищої освіти - базової (бакалаврат) і повної (магістратура); впровадження системи кредитних одиниць як засобу підвищення мобільності випускників; стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, науковців, що займаються проблемами туризму.

Значну увагу приділено аналізу значення регіонального розвитку соціального партнерства у неперервній туристській освіті. З'ясовано, що ключовим етапом у соціально-економічному розвитку туризму є підвищення ефективності місцевих освітніх систем, де готуються фахівці для регіону. Наголошено, що сучасна система туристської освіти спрямована на формування поліцентричної системи, основою якої є державний рівень освітніх структур, здатних до самоврядування й саморозвитку. Провідним у регіональному співробітництві з розвитку ступеневої туристської освіті є створення умов для гармонійного розвитку, збалансованого з точки зору міжнародних стандартів якості.

Розкрито особливості соціального партнерства в умовах навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право". Показано, що така система підготовки фахівців для туризму забезпечує соціокультурні, розвивальні функції; усуває прогалини у базовій освіті; забезпечує гнучку професійну підготовку; задовольняє потреби як держави, так і регіонів у конкурентоспроможних фахівцях для галузі.

Соціальне партнерство в навчально-науково-виробничому комплексі "Туризм, готельне господарство, економіка і право" зорієнтувало його на: гнучку та швидку перебудову навчального процесу; орієнтацію на більш високий рівень загальнокультурної, гуманітарної та професійної підготовки студентів; створення умов для професійної самореалізації, відповідальності за своє професійне майбутнє; формування потреби навчатися впродовж усього життя.

У ході розробки прогнозу підготовки кадрів для туристської галузі в Україні враховано: демографічні чинники, потреби розширення обсягу якісних послуг, приведення кількості фахівців на підприємствах сфери туризму у відповідність з обсягами туристських потоків у різних регіонах країни. Здійснений аналіз довів, що у зв'язку із зростанням потреб у конкурентоспроможних фахівцях необхідно організувати неперервну підготовку в спеціалізованих навчальних закладах. З цією метою доцільно впровадити систему професійної підготовки викладачів за спеціальністю 7.010104 "Професійне навчання. Туризм".

Подальший розвиток туризму потребує розробки і реалізації освітньої стратегії, поєднання соціальної, економічної, інноваційно-інвестиційної державної політики для ефективного розв'язання існуючих проблем галузі.

На основі аналізу досвіду соціального партнерства в навчально-науково-виробничому комплексі " Туризм, готельне господарство, економіка і право" у неперервній туристській освіті обґрунтовано пріоритетні напрями державної політики у системі туристської освіти, а саме: впровадження нових організаційно-педагогічних форм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників для галузі туризму; відбір змісту навчання на основі випереджувального підходу, що зумовлено інформаційно-технологічною революцією та стрімким розвитком галузевих технологій; комп'ютеризація навчально-виховного процесу з використанням сучасної техніки; правове забезпечення діяльності закладів туристської освіти, прийняття відповідних законів, що регламентують діяльність навчальних закладів та замовників туристських кадрів.

У сьомому розділі - "Організація і результати експериментальної роботи" - викладено цілі, завдання, етапи проведення експериментальної перевірки концепції неперервної туристської освіти, моделі навчально-науково-виробничого комплексу, методик організації навчально-виховного процесу в умовах ступеневої освіти. Систематизовано результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої системи неперервної туристської освіти в умовах комплексу. Педагогічний експеримент здійснювався з урахуванням необхідності одержання надійних результатів та забезпечення вірогідності всієї системи наукового пошуку. Завдання експерименту полягали в оцінці нормативно-правового, організаційного, наукового, методичного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення, визначенні рівня професійної підготовки студентів та випускників, уточненні основних чинників, що впливають на процес підготовки майбутнього фахівця сфери туризму.

Дослідження здійснювалося у 1989-2004 рр. й охоплювало чотири етапи. Узагальнення результатів констатуючого експерименту (1991 - 1993 рр.) згідно з дослідницькою програмою дало змогу виявити стан професійної підготовки фахівців для туристської галузі, причини недоліків, рівень готовності випускників до виконання професійних функцій. З опитаних 1248 працівників туристської сфери України 97,4% вважали професійну підготовку в навчальних закладах незадовільною, 94,9% набули професійних навичок у практичній роботі. Відповідно 95,5% з 845 випускників факультету економіки і менеджменту вважали себе не підготовленими до професійної діяльності через недостатній рівень практичної сформованості професійних комплектацій.

Формуючий експеримент спрямовувався на перевірку розроблених концепції, моделі, стандартів туристської освіти та методики організації навчально-виховного процесу. Він проводився на 3 факультетах КУТЕП (Київський університет туризму, економіки і права) з 1994/1995 по 2003/2004 навчальний рік. У ньому брали участь 2915 студентів з восьми потоків, з них 456 входили в експериментальну групу.

На основі узагальнення результатів вхідного діагностування (1994/1995 навчальний рік) виявлено низький рівень професійної підготовки та особистісних якостей студентів. Середнє значення узагальненого показника дорівнювало 0,37 від бажаного рівня для експериментальних і 0,41 для контрольних потоків. На різних етапах експерименту виявлявся вплив профільних курсів та професійно зорієнтованих технологій викладання на динаміку цього показника. З урахуванням одержаних дослідницьких даних було максимально збільшено навчальний час циклів професійної та практичної підготовки, доповнено зміст ОПП (освітньо-професійна програма) навчальними дисциплінами з технології галузі. Кожного семестру в одній із груп автор проводив практичні заняття з використанням активних методів навчання згідно з розробленою методикою. Введено нові навчальні дисципліни: країнознавство, основи наукових досліджень, туристські ресурси України, рекреаційні комплекси, технологія туристської діяльності, організація туризму, інформаційні технології в туризмі, рекреалогія, організація екскурсійних послуг, правове регулювання туристської діяльності та ін. За результатами вихідного діагностування, проведеного в 2002-2003 навчальному році, середні значення узагальненого показника в експериментальних потоках зросли до 0,59, а в контрольних - лише до 0,46.

На різних етапах експерименту з урахуванням динаміки змін в методику його проведення вносилися корективи, зокрема, вдосконалювалися зміст і технології професійної підготовки, формувалася цілісна педагогічна система. Оновлювалися методи й засоби психолого-педагогічного діагностування, обробки, аналізу та інтерпретації його результатів. Паралельно проводився моніторинг професійного зростання випускників, які брали участь в експерименті на попередньому етапі. На початок 2004 року в полі зору моніторингу залишилося 227 осіб, з яких 107 - з експериментальних потоків. Останнє опитування, проведене у березні 2004 р., та вивчення документальних матеріалів свідчать, що 30% з них працюють на керівних посадах вищого й середнього рівня, а в установах туристської галузі - 98%. Серед випускників контрольних потоків таких виявлено до 10%.

Зведену інформацію про час, цілі й завдання експериментів, масив їхніх об'єктів та результати викладено у таблиці 1. Обробка результатів, здійснена на основі використання взаємопов'язаних дослідницьких методів, підтвердила загальні оцінки результатів експериментальної роботи і свідчить про ефективність педагогічної системи професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму. Доведено, що підвищенню ефективності цієї підготовки сприяли розробка і впровадження науково-методичного комплексу напряму "Туризму", відповідних спеціальностей і спеціалізацій та організація навчального процесу на основі положень авторської концепції неперервної туристської освіти.

Таблиця 1

Зміст і результати експериментальних досліджень
Період Завдання дослідження Масив дослідження Результати дослідження: концепції, програми, методики
1 2 3 4
1989–1990 1. Визначення професійного рівня підготовки фахівців у ВНЗ 248 працівників туристської галузі України Підготовка низька – 97,4%; здобута в практичній роботі – 94,9%
2. Аналіз готовності випускників до виконання професійних функцій 2915 випускників навчальних закладів Фахова підготовка недостатня – 95%
1990–1993  Оцінка ефективності навчання студентів експериментальних груп 2915 осіб, з них: 456 студентів експериментальних груп До вивчення середніх показників по групі: експериментальній – 0,37, контрольній – 0,41. Після вивчення по групі: експериментальній – 0, 59; контрольній – 0,46
1994–2000 Моніторинг професійної підготовки випускників. Удосконалення змісту підготовки 230 випускників-учасників першого етапу, з них: експериментальні групи – 107 осіб, контрольні – 123 особи Обіймають посади середнього і вищого рівня: з експериментальних груп – 30%, контрольних – 10%, працюючих в галузі туризму – 98%, в інших галузях – 2%
2001–2004 Оновлення змісту професійної підготовки; розробка навчально-методичного комплексу професійної підготовки, виявлення умов, що впливають на якість професійної підготовки Діагностування 325 студентів, з них: 150 студентів 1 курсу ФЕМ, 134 студенти 4 курсу ЮФ, 57 студентів 5 курсу МЕВ Студенти 4 курсу виявили досить високий рівень професійних якостей, за показниками яких випереджують керівників туристських об'єктів
2004 Підвищення рівня професійних знань та сформованості практичних умінь 40 студентів 2 курсу факультету "Економіки і менеджменту" спеціальностей "Готельне господарство" і "Туризм" Професійна практика на відповідних посадах

ВИСНОВКИ

1. Результати теоретичного аналізу проблеми дослідження показують, що в науці і практиці значна увага традиційно приділялася вивченню методологічних, економічних, географічних, валеологічних аспектів туризму. Доведено, що у педагогічній науці й практиці проблеми розвитку туризму та підготовки фахівців для цієї сфери не дістали систематичного й аргументованого висвітлення.

Туризм розглядається в дисертації як соціально-педагогічна система. Введення нового напряму підготовки 0504 "Туризм" позитивно вплинуло на формування системи туристської освіти в Україні, на теоретичне осмислення туризму як важливої соціально-економічної галузі. Сформована мережа вищих навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку фахівців для сфери туризму за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста й магістра. В процесі неперервної туристської освіти відкриваються можливості нівелювання негативних тенденцій вузької спеціалізації при переході вітчизняної підготовки фахівців до базової професійної освіти. Тому неперервна туристська освіта сприяє свідомому вибору професії, формуванню стійких мотивів вибору спеціалізації, формуванню й розвитку необхідних особистісних якостей, оволодінню фундаментальними професійними знаннями, уміннями й навичками, скорочує час на професійну адаптацію майбутнього фахівця. Ефективне функціонування вітчизняної неперервної туристської освіти можливе за умов проведення цілеспрямованої організаційної, науково-методичної діяльності педагогічних колективів, трансформації існуючих форм і методів навчально-виховної роботи. Аналіз практичної діяльності навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців для сфери туризму, дав змогу виокремити типові труднощі в організації діяльності навчальних закладів: відсутність стандартів туристської освіти; нерозробленість технологій проектування навчальних планів і програм; невідповідність сучасним вимогам науково-методичного забезпечення підготовки фахівців для сфери туризму.

З урахуванням світових тенденцій та прогресивного зарубіжного досвіду, а також вітчизняних потреб окреслено основні вимоги до туристської освіти: туристська освіта має сприяти розвитку туризму та галузевих інфраструктур; доступ до туристської освіти повинні мати всі, хто володіє відповідними здібностями, сформованою мотивацією, адекватною підготовкою на всіх етапах професійної туристської діяльності; призначенням туристської освіти є не тільки надання фундаментальних професійних знань, а й виховання культурно, психічно і соціально здорового громадянина держави.

2. Виявлено та схарактеризовано основні особливості різних історичних періодів становлення і розвитку системи професійної підготовки фахівців для сфери туризму, а саме:

І період - кінець ХVII ст. - початок ХVIII ст. Зароджується туристська галузь, а в педагогічній літературі вперше вводиться в обіг поняття "навчальні екскурсії"(Я.А.Коменський).
ІІ період - друга половина ХVIII - початок ХIХ ст. В зв'язку із поширенням і розробкою ідей вітчизнознавства екскурсійний метод навчання активно пропагується (М.І.Новіков, Ф.І.Янкович, де Мірієв, В.Ф.Зуєв, К.Д.Ушинський) та поступово впроваджується в практику окремих шкіл.
ІІІ період - друга половина ХIХ - 20-30 рр. ХХ ст. Спроба системного осмислення педагогічних явищ, феноменів, подій та персоналій, пов'язаних із туризмом і його виховним впливом. Характерним для цього періоду є етноцентризм у вивченні туризму, посилення його виховного впливу на особистість та комплексний підхід до організації туризму і краєзнавства.
ІV період - 40-50 рр. ХХ ст. Пріоритетним стає відродження туристської інфраструктури, відновлення діяльності Туристсько-екскурсійного управління ВЦРПС і його територіальних управлінь; розробляється стратегія розвитку галузі, підготовки працівників.
V період - друга половина ХХ ст. Відновлюється інфраструктура міжнародного туризму; зростає кількість професійних організаційних туристських закладів (ВАТ "Інтурист", УРРТЕ), Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" та ін., товариств, що займаються самодіяльним туризмом; здійснюється підготовка і навчання громадських туристських кадрів за різними програмами: початкова, середня та вища туристська підготовка, середня інструкторська підготовка.
VI період - початок ХХI ст. Оптимізується мережа навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців для сфери туризму в Україні, організовується Асоціація навчальних закладів туристського і готельного профілю; створюються умови для підготовки фахівців за новим напрямом 0504 "Туризм", обґрунтовуються дидактичні засади професійної підготовки; використовуються програмні ідеї зарубіжного досвіду; здійснюється пошук шляхів розвитку вітчизняного туризму, приймається Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки, де визначаються напрями роботи щодо кадрового забезпечення галузі.

Теоретико-методологічний аналіз історичного досвіду дав змогу: подолати стереотипи історичних оцінок, суб'єктивних тлумачень ряду позицій з історії розвитку туризму та професійної підготовки фахівців для галузі; обґрунтувати концептуальні засади різноманітних моделей туристської освіти (модель, зорієнтована на підготовку кадрів для соціальної сфери туризму; модель, зорієнтована на підготовку кадрів для індустріального сектора туризму та ін.); обґрунтувати принципи та основні положення адаптації навчальних закладів, де здійснюється підготовка фахівців для сфери туризму, до сучасних умов розвитку туризму; теоретично обґрунтувати принципи відбору змісту професійної підготовки фахівців для сфери туризму. На практичному рівні ідеї історичного досвіду підготовки фахівців для сфери туризму використані для створення сучасної нормативної бази діяльності навчальних закладів туристської освіти; організації науково-методичного забезпечення; розробки державних стандартів підготовки фахівців для сфери туризму.

Провідні ідеї позитивного історичного досвіду становлення і розвитку вітчизняної системи підготовки фахівців для сфери туризму можуть бути використані на сучасному етапі побудови української системи туристської освіти.

3. Вивчений зарубіжний досвід на матеріалі ряду країн дав змогу виявити прогресивні ідеї і особливості підготовки фахівців для сфери туризму. Їх можна визначити як: гнучкість і мобільність у врахуванні потреб ринку, багатотипність навчальних закладів (коледжі, інститути, університети), їх ступеневість, інформаційна відкритість, динамічність в оновленні змісту освіти, широке застосування новітніх технологій, навчання в умовах реального виробництва. На основі порівняльно-педагогічного аналізу обґрунтовано висновок щодо необхідності творчого використання зарубіжного і вітчизняного досвіду, зокрема на рівні регіонів, з урахуванням їх соціально-економічних, етнонаціональних, природних та інших особливостей. Обґрунтовано необхідність обміну професійним досвідом, що допоможе вітчизняній системі підготовки фахівців увійти до міжнародної стандартизованої системи. Підготовка фахівців для сфери туризму в економічно розвинутих державах (Велика Британія, Франція, Швейцарія, США) спрямовується на формування особистості, здатної працювати в полікультурному світовому туристському просторі.

4. Концепція неперервної туристської освіти ґрунтується на таких основних положеннях: формування конкурентоспроможних фахівців відповідно до потреб вітчизняного та європейського туристського ринку; створення необхідних і достатніх умов для формування свідомості особистості фахівця в процесі професійного зростання; урахування історичних здобутків у створенні моделі неперервної туристської освіти; ефективність підготовки фахівців для сфери туризму забезпечується реалізацією таких напрямів: нормативно-правового, організаційного, наукового, кадрового, методичного, інформаційного, матеріально-технічного, соціального, фінансового.

5. Теоретично обґрунтовано й розроблено модель ступеневої туристської освіти, що включає п'ять взаємопов'язаних компонентів: цільовий, процесуальний, науково-методичний, управлінський, результативний. Туристська діяльність охоплює два предмети праці: туристський продукт, тобто "пакет послуг" - для туроператорів; для інших спеціалістів туризму - сам турист. Диференціація за предметом праці конкретизується в компонентах моделі неперервної туристської освіти.

Цільовий компонент орієнтує на опановувану спеціальність у цілому, забезпечення взаємозв'язку вимог до знань, умінь студентів із змістом професійної діяльності в майбутньому. Процесуальний компонент відображає формування організаційно-методичних умов ступеневої підготовки майбутніх фахівців сфери туризму (педагогічні технології, спрямовані на реалізацію особистісно орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму, використання комп'ютерних технологій). Науково-методичний компонент орієнтує на відбір і структурування змісту навчального матеріалу відповідно до професійно-кваліфікаційної характеристики. Ефективність процесу ступеневої підготовки забезпечується управлінським і результативним компонентами. Для визначення ефективності впровадження моделі ступеневої туристської освіти визначено такі критерії: критерії, що відображають ефективність професійної складової та характеризують рівень професійної компетентності, що її досяг майбутній фахівець сфери туризму; критерії, що відображають ефективність особистісної складової та характеризують професійне самовизначення, самореалізацію особистості майбутнього фахівця туризму.

6. В основу підготовки фахівців для сфери туризму покладено освітні галузеві стандарти, зміст яких дидактично обґрунтовано та експериментально перевірено. Зокрема, вітчизняний досвід розробки стандартів засвідчує, що стандарт професійної освіти і навчання містить перелік трудових операцій, які повинні визначатися в межах певної професійної діяльності, а також пов'язані з ними знання, уміння та навички. Стандарт професійної підготовки має визначати: рівень кваліфікації; зміст професійного навчання; тривалість навчання; систему контролю; навчальні засоби для викладачів і учнів; матеріали і технічне оснащення; кваліфікаційні вимоги до викладацького складу. В сучасних умовах підготовка фахівців для сфери туризму в Україні за ступеневою системою здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями:

- кваліфікований робітник (агент з туризму, офіціант, бармен, агент з постачання, кухар);
- молодший спеціаліст (організатор обслуговування в готелях і туристичних комплексах);
- бакалавр з туризму, гостинності;
- спеціаліст-туризмознавець, екскурсознавець, професіонал в галузі готельної та ресторанної справи;
- магістр - науковець (туризмологія, музеєзнавствство, рекреалогія), викладач.

Орієнтуючись на міжнародний досвід та враховуючи національні особливості, робочою групою під науковим керівництвом автора розроблено галузеві стандарти, визначено спеціалізації фахівців зі спеціальності: "Туризм", "Готельне господарство", "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах". У розробленій освітньо-кваліфікаційній характеристиці бакалавра, спеціаліста, магістра з туризму визначено функції: проектувальна, організаційна, управлінська, виконавська (технологічна). Обґрунтовано професійні знання, уміння та навички фахівця. На основі аналізу цієї системи розроблено освітньо-професійні програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра з туризму. Освітньо-професійна програма - нормативний документ, де визначено термін та зміст навчання, форми державної атестації. Обґрунтовано підходи до відбору і структурування змісту навчального матеріалу. Розроблена система знань упорядковується в освітньо-професійній програмі у відповідні модулі. Групування здійснюється за ознаками належності навчальної інформації до певного навчального об'єкта, що відповідає одному чи декільком компонентам структури діяльності фахівця. Обґрунтовано розподіл академічних годин/кредитів за циклами підготовки: гуманітарна та соціально-економічна - 1836/34; природничо-наукова - 2322/43; професійна та практична підготовка - 3942/73. Галузевий стандарт включає засоби діагностики якості вищої освіти фахівця з туризму. Метою кваліфікаційних випробувань є визначення рівня теоретичної та практичної підготовки випускника до майбутньої професійної діяльності та встановлення: інформаційної бази; технології конструювання стандартизованих засобів об'єктивного контролю; технології використання стандартизованих засобів.

7. Особливостями організації навчально-виховного процесу в навчально-науково-виробничому комплексі є: нормативне забезпечення проектування змісту туристської освіти; цілісний підхід до змісту освіти й професійного навчання, врахування органічної єдності загальноосвітньої і професійної підготовки, міцного зв'язку теорії й практики; забезпечення партнерських відносин між сферою освіти і сферою праці в туризмі; реалізація принципу наступності в змісті й організаційних формах професійної підготовки фахівців для сфери туризму на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; кадрове забезпечення; впровадження педагогічних технологій особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівців для сфери туризму; регулярне коригування процесу проектування змісту туристської освіти.

8. Обґрунтовано основні напрями розвитку соціального партнерства в туризмі на загальнодержавному рівні, що надає туристській освіті системного характеру та передбачає:

- впровадження системи двохетапної вищої освіти: базової (бакалаврат) і повної (магістратура);
- впровадження системи кредитних одиниць як засобу підвищення мобільності випускників;
- стимулювання мобільності й створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, науковців, що займаються проблемами туризму.

9. Розроблений і впроваджений навчально-методичний комплекс для підготовки фахівців для сфери туризму в Україні містить: Державні стандарти; навчальні плани і програми; навчальні й навчально-методичні посібники; методичні розробки. Науково-методичний комплекс характеризується підвищеним рівнем універсальності, можливістю використання для різних моделей навчання, технологічністю, діагностичністю, узгодженістю з вимогами професійно-кваліфікаційних характеристик, визначенням рівнів засвоєння навчального матеріалу. Розроблено методику проектування навчальних програм з предметів, що вивчаються на різних етапах ступеневої підготовки у навчально-науково-виробничому комплексі. Створено модель навчального плану для освітніх структур, які реалізують неперервну туристську освіту.

Загальнодержавний підхід до туристської освіти сприяє переходу до сучасної форми соціальних відносин. Доведено, що пріоритетне значення у соціально-економічному розвитку туризму має підвищення ефективності діяльності навчальних закладів, які готують фахівців для регіонів. В Україні центри туристської освіти все більше переміщуються на рівень регіонів, туристська спрямованість яких на даному етапі розвитку постійно розширюється. Важливим напрямом регіонального співробітництва у неперервній туристській освіті є створення умов для гармонійного розвитку, збалансованого з точки зору міжнародних стандартів якості.

10. Розвиток галузі залежить від системи туристської освіти, що розвивається з урахуванням міжнародних тенденцій та регіональних особливостей. В умовах підвищення якості освіти вітчизняна туристська освіта диверсифікує свій зміст і методи, орієнтується на поширення універсальних цінностей. Завдяки соціальному партнерству навчально-науково-виробничий комплекс зорієнтовано: на гнучку та швидку перебудову навчального процесу; орієнтацію на більш високий рівень загальнокультурної, гуманітарної та професійної підготовки випускників; створення умов для професійної самореалізації, відповідальності за своє професійне майбутнє; формування потреби навчатися протягом усього життя.

Обґрунтовано перспективи розвитку соціального партнерства на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні навчальних закладів туристського профілю.

Подальший розвиток туристської освіти в Україні має здійснюватися відповідно до вимог Болонського процесу, який передбачає консолідацію зусиль наукової та освітянської громадськості в рамках Європи з метою забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти і науки нашої держави.

В результаті виконаного дослідження підтверджено висунуту гіпотезу, досягнуто мету й виконано всі завдання дослідження.

Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використати Науково-методичному центру професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України, Державній туристичній адміністрації України у розвитку системи неперервної туристської освіти; вищим навчальним закладам України - для дидактичного обґрунтування процесу підготовки фахівців сфери туризму; викладачам навчальних закладів - у розробці навчально-методичного комплексу, написанні підручників і навчальних посібників.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми діяльності і розвитку неперервної туристської освіти в Україні. Відповідно до концепції неперервної підготовки фахівців для сфери туризму в Україні та Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр. подальшого дослідження потребують: теоретико-методологічне обґрунтування педагогіки і психології туризму; порівняльно-педагогічне вивчення світових та європейських туристських освітніх систем; науково-методичне обґрунтування системи підготовки фахівців для сфери туризму за окремими спеціальностями; теорія управління системою туристської освіти та моніторинг якості підготовки фахівців; особистісна орієнтованість навчання фахівців для сфери туризму в умовах неперервної освіти тощо.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Монографії

1. Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму: Монографія. - К.: Слово, 2004. - 465 с.
2. Федорченко В.К. Підготовка фахівців для сфери туризму: Теоретичні і методологічні аспекти. - К.: Вища шк., 2002. - 350 с.: іл.

Підручники, навчальні посібники, словники, концепції

3. Філософія туризму: Навчальний посібник / За ред. В.К. Федорченка, В.С. Пазенка. - К.: Кондор, 2004. - 375 С. - 42-56, 80-95.
4. Педагогіка туризму: Навчальний посібник / За ред. В.К. Федорченка, Н.А. Фоменко, М.І. Скрипник, Г.С. Цехмістрової. - К.: Слово, 2004. - 265 с. - С.5-12, 169-264.
5. Федорченко В.К. Статистичний бюллетень "Туризм в Україні". 2002. - К.: Держ.тур. адміністрація; Київ.ун-т туризму, економіки і права, 2003. - 42 с.
6. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2002. - 195с. - 8,0 авт.арк.
7. Федорченко В.К. (співавт.: М.Г. Жулинський, І.А. Курас, В.І. Смолій, В.Г. Кремень, В.Г. Слюсаревський та ін.) Концепція розвитку гуманітарної сфери України: Проект. - К., 2001. - 95 с.
8. Про стан та перспективи розвитку туризму в Україні: (інформаційно-аналітичний матеріал до парламентських слухань) /В.І.Цибух, Г.П.Науменко, В.К.Федорченко. - К.: Вид-во КІТЕП, 2000. - 87 с.
9. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навч. посіб.- К.: Дніпро, 2000. - 160 с. - 7,0 авт.арк.
10. Готельне господарство: основні показники, оцінка якості послуг: Навч. посібник / В.К. Федорченко, І.М. Мініч. - К.: Логос, 1999. - 76 с.
11. Федорченко В.К. Аналитический отчет о проведении исследования на тему: "Маркетинговый анализ качества услуг, предоставляемых Гостиничным комплексом "Днепр", - К., 1997. - 129 с.
12. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность: Учеб. пособие. - К.: Вища шк., 1989. - 342 с. - 9,5 авт.арк.
13. Федорченко В.К. Концепція підготовки працівників туристичної галузі // Освіта України. - 2004. - №30. - 20 квітня 2004 р. - С. 6-7.
14. Федорченко В.К., Любіцева О.О., Бабарицька В.К. Організація туризму в Україні і за рубежем: Учб. -метод. посіб. / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, Київ. технікум готельного господарства. - К., 1994. - 44 с. - 1,5 авт.арк.

Статті у фахових науково-методичних виданнях

15. Федорченко В.К. Освіта кадрів туризму в контексті педагогічного процесу // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. - 2004. - Вип. 36. - С. 272-280.
16. Федорченко В.К. Проблеми розвитку туристської освіти в Україні: історико-педагогічний аспект // Збірник наукових праць. Вип. 3. / Гол. ред. В.Г. Кузь. - К.: Наук. світ, 2003. - С. 207-219.
17. Федорченко В.К., Любарець В.В. Обрати своє місце в світі. Формування професійно-кваліфікаційного профілю особистості в системі ліцейної туристичної підготовки // Гуманітарні науки. - 2003. - №2(6). - С.121-127. - 0,1 авт.арк.
18. Федорченко В.К. Зарубіжний досвід при формуванні змісту туристської освіти//Нові технології навчання: Наук.-метод.зб./Мін-во освіти і науки України; Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2003. - Вип.35. - С.64-73.
19. Федорченко В.К. Туризм як сфера економічної діяльності // Нові технології навчання: Наук.-метод.зб./Мін-во освіти і науки України; Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2003. - Вип.34. - С. 311-322.
20. Федорченко В.К Неперервність та ступеневість підотовки кадрів для сфери туризму // Kszta?cenie zawodowe: pedagogika i psychologia. Професійна освіта: педагогіка і психологія. - Київ - Ченстохова, 2002. - Вип. 4. - С. 547-557.
21. Федорченко В.К. Особливості професійної туристської освіти // Нові технології навчання: Наук.-метод.зб./ Мін-во освіти і науки України; Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2003. - Вип. 33. - С. 281-290.
22. Федорченко В.К. Валеологія та анімація в системі теоретико-освітньої підготовки туристських кадрів //Проблеми освіти: Наук. - метод. зб. / Мін-во освіти і науки України; Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2003. - Вип. 30. - С. 24-33.
23. Федорченко В.К. Екскурсійна діяльність в історії шкільництва (Початок ХХ ст.) // Рідна школа. - 2003. - №7. - С. 50-52. - 0,20 авт. арк.
24. Федорченко В.К. Становлення та особливості безперервної туристської освіти в Україні // Вища освіта України. - 2003. - №1. - С. 44-49.
25. Федорченко В.К. Психолого-педагогічні аспекти підготовки фахівців для сфери туризму // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. - Серія: Педагогіка. - 2003. - №1. - С.38-43.
26. Федорченко В.К. Законодавче забезпечення розвитку туризму: порівняльний аналіз // Неперервна професійна освіта: теорія і практика - 2003. - Вип. ІІІ - ІV. - С. 10-21.
27. Федорченко В.К. Туристська освіта: проблеми становлення // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПУ України; Запоріз. обл. ін-т післядипломної пед. освіти. - Київ-Запоріжжя, 2002. - Вип. 29. - 343-353.
28. Федорченко В.К. Відкрити світ! Становлення та особливості безперервної туристичної освіти в Україні // Гуманітарні науки. - 2002. - №2. -С.27-36.
29. Федорченко В.К. Підготовка кадрів для сфери туризму // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук.праць /Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України; Запоріз.обл.ін-т післядипломної пед.освіти. - Київ-Запоріжжя, 2003. - Вип.27. - С.165-174.
30. Федорченко В.К. Теоретичні засади кадрового забезпечення сфери туризму в Україні // Kszta?cenie zawodowe: pedagogika i psychologia. Професійна освіта: педагогіка і психологія. - Київ-Ченстохова, 2003. - Вип.5. - С.157-164.
31. Федорченко В.К. Трансформація досвіду зарубіжних країн у розвиток туристськогї освіти України //Педагогіка і психологія професійної освіти. -2003.-№1.-С.125-137.
32. Федорченко В.К. Формування особистості майбутнього фахівця сфери туризму // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: Збірник наукових праць / За ред. І.А.Зязюна та Н.Г.Ничкало. -К., 2003. - С. 607-612.
33. Федорченко В.К. Особливості професійної туристської освіти // Нові технології навчання: Наук. - метод. зб./ Мін-во освіти і науки України; Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2002. - Вип. 33. - С.281-290.
34. Федорченко В.К. Стратегія розвитку освіти на порозі XXI століття (міжнародний аналітичний огляд) //Нові технології навчання: Наук. - метод. зб./ Мін-во освіти і наук України; Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2002. - Вип. 32. - С.205-212.
35. Федорченко В.К. Гуманізація вищої освіти: імперативи та проблеми // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України; Запоріз. обл. ін-т післядипломної пед. освіти. - Київ - Запоріжжя, 2002.- Вип. 25. - С. 16-21.
36. Федорченко В.К. Педагогічна концепція безперервності професійної туристської освіти // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України; Запоріз.обл.ін-т після дипломної пед. освіти. - Київ -Запоріжжя, 2002. - Вип. 24. - С.95-98.
37. Федорченко В.К. Інноваційні аспекти методики підготовки фахівців туризму //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць / Київ. нац. лінгвіст. ун-т; Нац. муз. академія України ім. П.І. Чайковського. - К., 2002. - Вип. 23. - С.93-97.
38. Федорченко В.К. Окремі аспекти професійного навчання учнів у структурі Навчально-науково-виробничого комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право" // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти Академії пед. наук. України; Запоріз. обл. ін-т післядипломної пед. освіти. - Київ - Запоріжжя, 2002. - Вип. 23. - С. 122-127.
39. Федорченко В.К. Вищий навчальний заклад у ланці ступеневої професійної освіти // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України; Запоріз. обл. Ін-т післядипломної пед. освіти, - Київ - Запоріжжя, 2002. - Вип. 22. - С. 90-95.
40. Федорченко В.К. Іноземна мова - фахівцям сфери туризму // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць / Київ. нац. лінгвіст. ун-т; Нац. муз. академія України їм. П.І. Чайковського. - К., 2002. - Вип. №19. - С. 164-169.
41. Федорченко В.К. Підготовка кадрів до професійної діяльності у сфері туризму в контексті педагогічного процесу // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. Педагогічні науки /Мін-во освіти і науки України; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2002. - Т. ХVIII. - С. 134-144.
42. Федорченко В.К. Особливості формування змісту професійної туристської освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - №6. -С. 121-128.
43. Федорченко В.К. Наукове підґрунтя системи неперервної фахової освіти в туризмі // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2002. - Вип. 4. -с. 23-33.
44. Федорченко В.К. Основні параметри сучасної концепції виховання студентської молоді // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України; АПН України; Ін-т проблем виховання. - К., 2002. - Кн. 2. - С. 147-153.
45. Федорченко В.К. Вища освіта: педагогічна стратегія сучасності // Вища школа, - 2002. - №1. - С. 35-41.
46. Федорченко В.К. Навчально-науково-виробничий комплекс: організаційно-педагогічні та правові аспекти // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2001. - №4. - С. 141-150.

Статті в науково-методичних збірниках

47. Федорченко В.К. Підготовка кадрів для сфери туризму // Освіта. Технікуми. Коледжі. - 2004. - №1(7). - С. 44-47.
48. Федорченко В.К. Етапи становлення системи "Інтурист" // Український туристичний вісник. - 2004. - № 4. - С. 30-32.
49. Федорченко В.К. Політика і туризм // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї / Ін-т політ. і етнонаціон. досліджень НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Ін-т вищої освіти АПН України; Укр. Академія політ. наук. - К., 2003. - Вип.4.- С. 255-263.
50. Федорченко В.К. Психолого-педагогічні проблеми підготовки фахівців для сфери туризму / Зб. науково-методичного семінару "Педагогіка і туризм: проблеми підготовки кадрів". - К.: КУТЕП, 2003. - С. 6-16.
51. Федорченко В.К. Гуманістичний потенціал туристської сфери суспільства //Філософія туризму: Матеріали Всеукраїнського "круглого столу" (26 червня 2002 р., м. Київ) / Мін-во освіти і науки України; Київ. ун-т туризму, економіки і права; Ін-т філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди; Академія туризму України. - К., 2002. - С.13-16.
52. Федорченко В.К. Актуальні проблеми неперервної професійної туристської освіти // Наук. записки КІТЕП. - К.: Знання України, 2002. - Вип. 2. - С. 7-22.
53. Федорченко В.К. Аналіз стану та проведення сертифікації туристських та готельних послуг в Україні: узагальнення та розробка рекомендацій / В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч // Наук. записки КІТЕП. - К.: Знання України, 2002. - Вип. 2 - С. 140-150.
54. Федорченко В.К. Навчально-науково-виробничий комплекс "Туризм, готельне господарство, економіка і право" як результат педагогічної інноватики // Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах неперервної освіти: Наук. записки Київ. ін-ту туризму, економіки і права. - К., 2001. - Т.1. - С.5-8.
55. Федорченко В.К. Гуманізація вищої освіти на порозі XXI століття // Наук. записки КІТЕП. - К.: Укр. Центр духовн. культури, 2001. - Вип. 1. - С. 16-23.
56. Федорченко В.К. Гуманізація вищої освіти у XXI ст.// Гуманізм: сучасні інтерпретації та перспективи. - К.: Укр. Центр духовн. культури, 2001. - С. 250-287.
57. Федорченко В.К. Нотаріат і туризм // Нотаріат для Вас. - 2001. - № 3. - С. 3-6.
58. Федорченко В.К. Важливий елемент освіти та виховання // Освіта. Технікуми. Коледжі. - 2001. - №1. - С.19-21.

Навчальні плани, програми, методичні матеріали

59. Федорченко В.К. Збірник навчально-тематичних планів та навчальних програм. - К., 1997. - 17 с.
60. Навчальна програма дисципліни "Міжнародний туризм: вступ в спеціалізацію" //В.К. Федорченко Л.Г. Лук'янова, Н.С. Нежинська. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 14 с.
61. Робоча програма дисципліни "Міжнародний туризм: вступ в спеціалізацію" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Н.С. Нежинська. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 20 с.
62. Навчальна програма з дисципліни "Активний туризм" // В.К. Федорченко, І.М. Рудєв. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 15 с.
63. Робоча програма з дисципліни "Активний туризм" // В.К. Федорченко, І.М. Рудєв, - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 18 с.
64. Навчальна програма з дисципліни "Діяльність туристської самодіяльної організації" // В.К. Федорченко, І.М. Рудєв. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 16 с.
65. Робоча програма з дисципліни "Діяльність туристської самодіяльної організації" // В.К. Федорченко, І.М. Рудєв. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 20 с.
66. Навчальна програма з дисципліни "Технологія туристської діяльності" // В.К.Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Т.А. Баришева. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 12 с.
67. Робоча програма з дисципліни "Технологія туристської діяльності" // В.К.Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Т.А. Баришева. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. -15 с.
68. Навчальна програма дисципліни "Організація туризму" //В.К. Федорченко, Т.А. Баришева, Н.С. Нежинська. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 12с.
69.Робоча програма дисципліни "Організація туризму" // В.К. Федорченко, Т.А. Баришева, Н.С. Нежинська. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 18c.
70. Навчальна програма дисципліни "Історія розвитку світового туризму" // В.К.Федорченко, Т.А. Дьорова. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 20 с.
71. Робоча програма дисципліни "Історія розвитку світового туризму" // В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 25 с.
72. Навчальна програма дисципліни "Технологія туристської галузі" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 20с.
73. Робоча програма дисципліни "Технологія туристської галузі" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 23 с.
74. Навчальна програма дисципліни "Організація сфери туристських послуг" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 13 с.
75. Робоча програма дисципліни "Oрганізація сфери туристських послуг" / В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 18с.
76. Навчальна програма дисципліни "Технологія готельної справи" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 18 с.
77. Робоча програма дисципліни "Технологія готельної справи" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 25 с.
78. Навчальна програма дисципліни "Рекреалогія" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Н.С. Нежинська. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 15 с.
79. Робоча програма дисципліни "Рекреалогія" //В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Н.С. Нежинська. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 20 с.
80. Конспект лекцій з дисципліни "Туристські ресурси України" // В.К. Федорченко, В.Г. Жученко. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 58 с.
81. Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи студентів з вивчення дисциплін, які викладаються на кафедрі //В.К. Федорченко, І.М. Мініч, Л.Г. Лук'янова. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 30 с.
82. Методичні рекомендації і тематика курсових робіт з циклу "Техніка і технологія галузі" // В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Т.А. Баришева. - К.: Вид-во КУТЕП, 2003. - 25 с.
83. Методические указания по предмету "Рекреационные комплексы" / В.К. Федорченко, Л.Г. Лукьянова, Н.С. Нежинская; Киев. ун-т туризма, экономики и права. - К.: Изд-во КУТЭП, 2002. - 180 с.
84. Методичні рекомендації, теоретичні та практичні завдання до виконання контрольних робіт та підготовки до іспиту з модулю "Технологія галузі" /В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, І.М. Мініч; Мін-во освіти і науки України, Київ. ун-т туризму, економіки і права. - К.: Вид-во КУТЕП, 2000. - 157 с.
85. Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи студентів з вивчення дисциплін, які викладаються на кафедрі теорії та практики туризму і готельного господарства / В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, В.Г. Банько, - К.: Вид-во КІТЕП, 1999. - 60 с.
86. Методичні рекомендації і тематика курсових робіт з циклу: "Техніка і технологія галузі" / В.К. Федорченко, Л.Г. Лук'янова, Т.А. Баришева. - К.: Вид-во КІТЕП, 1999. - 21 с.
87. Короткова А.Я., Федорченко В.К. Основи екскурсознавства і музеєзнавства; Програма курсу і конспект лекції. - К., 1998. - 58 с.
88. Короткова А.Я., Федорченко В.К. Методические указания к самостоятельной работе по курсу "Музееведение" для студентов специальности "Менеджмент туризма й гостиничного хазяйства" - К., 1996. - 9 с.
89. Федорченко В.К., співавт. Програми спецкурсів кафедри країнознавства і туризму для студентів географічного факультету. Спеціалізація "Менеджер туризму". - К.: Вид.-поліграф. Центр "Київський університет", 1994. - 46 с.
90. Федорченко В.К., Бейдик О.О. Деякі аспекти використання рекреаційного фонду м. Києва // Географічне краєзнавство: сучасний стан і перспективи / Географічне товариство України; Київ. держ. ун-т ім. Т.Шевченка; Ін-т географії Академії наук України; Всеукраїнська спілка краєзнавців; Київ. коледж готельного господарства; Науково-виробничий центр "Тера Україна. - Житомир; Ред. - видав. підприємство "Льонок", 1992. - С. 81 - 82.

Матеріали і тези міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових та науково-практичних конференцій

91. Федорченко В.К. Памяти друга / Квартальновские научные чтения. - Международный форум "Молодежь - спорт - туризм". - Москва, 18-20 февраля 2004. - С. 26 - 27.
92. Федорченко В.К. Опыт зарубежных стран в контексте туристского образования в Украине // Труды Пятой Междунар.научн.-практ.конф. "Туризм: подготовка кадров, проблемы и перспективы развития" 24-25 марта 2003 г. -М.,2003. - Вып.1.Вопросы подготовки кадров для индустрии туризма и гостеприимства. - С. 151.
93.Федорченко В.К. Актуальні проблеми формування фахівців для сфери сучасного туризму // Туризмологія: економічні, правові, соціокультурні, духовні аспекти: Матеріали V-х аспірантських читань (9 квітня 2003 року, м.Київ). - К., 2003. - С. 3 - 12.
94. Федорченко В.К. Теоретичні засади кадрового забезпечення сфери туризму в Україні // Устойчивое развитие экологического туризма на Черноморском побережье: Сб.материалов симпозиума. - Одесса: ЦНТЭПИ, 2003. - С. 254-261.
95. Федорченко В.К. Туризм і народна дипломатія // "Трансформаційні процеси розвитку туризму та готельного господарства України": Матеріали Всеукр. наук.-практ. студ. конф. / Мін-во освіти і науки Украї-ни; Гол. управ. комун.і готел.господ. та туризму Київ.міськ.держ.адміністрації; Київ.ун-т туризму, економіки і права. - К., 2002. - С. 6-7.
96. Федорченко В.К. Туризм і народна дипломатія //Туризм у XXI столітті: Матеріали міжнар. наук. практ. конф., Київ 10-11 жовтня 2001 р. - К.: Знання України, 2002. - С. 18-20.
97. Федорченко В.К. "Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах безперервної освіти: Тези виступу // Фахівець. Інформаційний вісник КННВК "Туризм, готельне господарство, економіка і право". - 2001, - №9. - С. 1.
98. Федорченко В.К. Перспективы превращения Крыма в международный туристический центр // Устойчивое развитие туризма на Черноморском побережье: Сб. материалов симпозиума / Гос. ком. молод. политики, спорта й туризма Украины; М-во экологии й прир. ресурсов Украины; Ин-т туризма, экономики и права Минобразования и науки Украины Одесса: ОЦНТЗИ, 2001. - С. 112-123.
99. Федорченко В.К. Теоретично-методологічні засади підготовки фахівців для сфери туризму і готельного господарства // Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: Матеріали міжнар. наук. - практ. конф., Київ 19-20 жовт. 1999 р. - К., 1999. - С. 5-9.
100. Федорченко В.К. Система підготовки фахівців масових професій для сфери туризму в Україні // Развитие туризма - важное направление подъема экономики Украины: Материалы 3-й Междунар. науч. - практ. конф., г. Славяногорск 80-186.
101. Федорченко В.К. Киевский образовательный комплекс подготовки кадров в сфере туризма // Актуальные проблемы туризма "98: Сб. докладов и тезисов сообщений II Всерос. науч. - практ. конф. 22-24 апреля 1998 г.: В 2 ч. Ч.1. - М.: РМАТ, 1998. - С.259-263.
102. Федорченко В.К. Теоретико-методологічні засади підготовки фахівців для сфери туризму і готельного господарства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія". - 19-20 жовтня 1999 р. - С. 5-9.
103. Федорченко В.К. (в співавт. Яценко В.П., Любіцева О.О., Короткова А.Я.). Оцінка потенційного туристичного потоку для Києва: Тези доповідей та повідомлень Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної пам'яті народу засобами туризму". - Вересень 1994 р. - С. 71-73.
104. Wolodymyr Fedorczenko. Wykorzystanie lasуw Ukrainy do celуw rekreacyjnych // Uwarunkowania u?ytkowania turystycznego las?w i terenуw zadrzewionych. - Mi?dzynarodowa Konferencja Naukowa. - Sul?czyno 18-19 wrzesnia 2003. - Gda?sk, 2003. - C. 94-109.
105. Wolodymyr K. Fedorczenko. Teoretyczne zasady przygotowania kadr w sferze turystycznej Ukrainy // Kszta?cenie zawodowe: pedagogika i psychologia. - Cz?stochowa - Kijуw. - 2003. - S. 157-164.
106. Fedorchenko V. Тгаіning оf staff for business: Ргоblems аnd regional features // Forum ргосееdings les асtes du forum lоs ргоcedimientos del foro .- Маггакеch, 2002. - Р. 73-76.
107. Wolodymyr K. Fedorczenko. Рrzygotowanie kadr dla turystyki, organizacji wycieczek і hotelarstwa na Ukrainie. Problemy i perspektywy // Zamki gotyckie na szlakach turystycznych pomorza, kujaw, warmi i mazur.- Gda?sk, 2002. - S. 149-158.
108. Wolodymyr K. Fedorczenko. Perspektywy pzekszta?cenia Krzymu w miedzynarodowe centrum turystyczne // Perspektywy rozwoju uzdrowisk Polskiego wybrzega Baltyku. - Gdansk, 2001. - S.33 -36.
109. Wolodymyr K. Fedorczenko. Przygotowanie specjalistycznych kadr dla turystyki na Ukrainie. Problemy teorii i praktyki // Polityka samorzadu terytorialnego w dziedzinie turystyki. - Gdansk, 2000. - S. 27-31.
110. Wolodymyr K. Fedorczenko. Przygotowanie specjalistycznych kadr dla turystyki na Ukrainie. Problemy teorii i praktyki // Turystyka uzdrowiskowa. Stan i perspektywy. - Gdansk,1999. - S.57-61.
111. Fedorchenko V. Conditions and Prospects of Developing the Recreational and Tourist Potential of the Ukraine // Europaische Kurorte: Fakten und Perspektiven. - Limburgerhof: FBV-Medien-Verl. -GmbH, 1993. - S. 267-271.
112. Fedortscenko W. Einige Probleme der Berufsausbildung der Fachkrafte fhr Hotellerie und Gastronomie in der UdSSR // Tourismus in einen neuen Europa - zusammenarbeit von Ost und West. - Rheinland-Pfalz, 1990. - S. 239-246.

Наукове редагування

113. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы / За ред. В.К. Федорченка. - К., 2004. - 346 с.
114. Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування/ За ред.В.К.Федорченка. - 2-ге вид. - К., 2003. - 416 с.
115. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: 3б. нормат. - правових актів / За ред. В.К. Федорченка; Київ. ун-т туризму, економіки і права. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 640 с.
116. Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посіб. / За ред. В.К. Федорченка. - К.: Вища шк., 2001. - 237 с.


Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2004.

У дисертації досліджено теоретико-методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму. Розкрито туризм як соціально-педагогічну систему, виявлено світові тенденції розвитку туризму. Здійснено історико-педагогічний аналіз становлення і розвитку підготовки фахівців для туристської галузі на різних історичних етапах; розроблено, теоретично обґрунтовано концепцію та модель ступеневої туристської освіти та модель компетентності фахівця; проаналізовано підходи до розробки стандартів туристської освіти та навчальних планів і програм напряму "Туризм".

Здійснено дидактичне обґрунтування стандартів туристської освіти, викладено положення щодо науково-методичного забезпечення впровадження галузевих стандартів, розглянуто розвиток соціального партнерства у неперервній туристській освіті на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні навчальних закладів.

Виявлено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки фахівців для сфери туризму, а саме: цілісний підхід до змісту освіти й професійної підготовки, врахування органічної єдності загальноосвітнього і професійного навчання, зв'язку теорії й практики; забезпечення партнерських відносин між сферою освіти і сферою праці в туризмі; реалізація принципу наступності в змісті й організаційних формах професійної підготовки фахівців для сфери туризму на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; впровадження педагогічних технологій особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівців для сфери туризму. Розроблено науково-методичний комплекс підготовки фахівців напряму "Туризм", що охоплює стандарти туристської освіти, навчальні та робочі програми підготовки фахівців для туризму, навчальні та навчально-методичні посібники, конспекти лекцій. Обґрунтовано напрями розвитку соціального партнерства у туристській освіті та здійснено прогнозування розвитку туристської освіти та підготовки кадрів для сфери туризму.

Ключові слова: туристська освіта, система туристської освіти, неперервна туристська освіта, концепція, модель, стандарти туристської освіти, навчально-науково-виробничий комплекс, моделювання, соціальне партнерство.

Федорченко В.К. Теоретические и методические основы подготовки специалистов для сферы туризма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2004.

В диссертации исследованы теоретические и методические основы подготовки специалистов для сферы туризма. Раскрыт туризм как социально-педагогическая система, выявлены мировые тенденции развития туризма. Осуществлены историко-педагогический анализ становления и развития подготовки специалистов для туристской отрасли на разных исторических этапах; разработаны, теоретически обоснованы концепция и модель ступенчатого туристского образования, модель компетентности специалиста, проанализированы подходы разработки стандартов туристского образования, учебных планов и программ направления 0504 "Туризм".

Результаты теоретического анализа проблемы исследования свидетельствуют, что в науке и практике изучались методологические, экономические, географические, валеологические аспекты туризма. Однако, в педагогической науке и практике туризм, как социально-педагогическая система, не получил систематического и аргументированного обоснования. Введение нового направления подготовки "Туризм" значительно повлияло на формирование системы туристского образования в Украине. Сформирована сеть высших учебных заведений, которые осуществляют профессиональную подготовку специалистов для сферы туризма.

Эффективное функционирование отечественного непрерывного туристского образования возможно в условиях проведения целенаправленной организационной, научно-методической деятельности педагогических коллективов, трансформации существующих форм и методов учебно-воспитательной работы. Ведущие идеи проведенного анализа особенностей исторических периодов становления и развития системы профессиональной подготовки специалистов для сферы туризма могут быть использованы на современном этапе модернизации украинской системы туристского образования.

Осуществлено дидактическое обоснование стандартов туристского образования, изложены положения относительно научно-методического обеспечения, внедрения отраслевых стандартов, рассмотрено развитие социального партнерства в непрерывном туристском образовании на общегосударственном, региональном уровнях и на уровне учебных заведений.

Разработанная концепция непрерывного туристского образования базируется на основных положениях: формирование конкурентоспособного специалиста; создание необходимых и достаточных условий для формирования сознания личности специалиста в процессе профессионального роста; создание модели непрерывного туристского образования с учетом опыта и достижений предыдущих поколений; эффективность подготовки специалистов для сферы туризма обеспечивается реализацией нормативно-правовых, организационных, научных, кадровых, методических, информационных, материально-технических, социальных, финансовых принципов. Теоретически обоснованная и разработанная модель непрерывного туристского образования представлена пятью взаимосвязанными компонентами: целевым, процессуальным, научно-методическим, управленческим, результативным.

Основой подготовки специалистов для туризма являются образовательные отраслевые стандарты. Ориентируясь на международный опыт, учитывая национальные особенности, рабочая группа под научным руководством автора разработала отраслевые стандарты. Определены специальности: "Туризм", "Гостиничное хозяйство", "Организация обслуживания в гостиницах и туристических комплексах".

Обоснованы основные направления развития социального партнерства в туризме на государственном, региональном уровнях и в условиях учебно-научно-производственного комплекса "Туризм, гостиничное хозяйство, экономика и право".

Выявлены и обоснованы организационно-педагогические условия подготовки специалистов для сферы туризма: целостный подход к содержанию образования и профессиональной подготовке; учет органического единства общеобразовательного и профессионального обучения, тесной связи теории и практики; обеспечения практических отношений между сферой образования и сферой труда в туризме; реализация принципа непрерывности в содержании и организационных формах профессиональной подготовки специалистов для туризма на всех образовательно-квалификационных уровнях; внедрение педагогических технологий личностно ориентированной профессиональной подготовки специалистов для туристской отрасли. Разработан научно-методический комплекс подготовки специалистов направления "Туризм", который включает: государственные стандарты, учебные планы и программы, учебные и учебно-методические пособия, конспекты лекций. Обоснованы направления развития социального партнерства в туристском образовании и осуществлено прогнозирование развития туристского образования и подготовки кадров для туристской отрасли.

Ключевые слова: туристское образование, система туристского образования, непрерывное туристское образование, концепция, модель, стандарты туристского образования, учебно-научно-производственный комплекс, моделирование, социальное партнерство.

Fedorchenko V.K. Theoretical and methodical grounds of training specialists for the sphere of tourism. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of Doctor of science (Pedagogy) by the specialty 13.00.04 - theory and methods of professional education. - Institute of Pedagogy and Psychology of Professional Education, Academy of Pedagogic Sciences of Ukraine. Kiev, 2004.

In this dissertation theoretical and methodical grounds of training specialists for the sphere of tourism have been researched. There have been elaborated the problems of investigation in pedagogical theory and practical activity of educational institutions, realized historical and pedagogical analysis of creation and development of national system for training specialists for tourism field; there have been theoretically elaborated and proved a concept and a model of "step-by-step" tourism education; analyzed approaches and studies of standards of tourism education, towards to their curricular and programs.

Tourism has been substantiated as a social-pedagogical system; there were taking into consideration the features of tourism development in Ukraine and training specialists in the field at different historical stages, examined world's trends of tourism development, formulated the model of competence of a specialist in tourism, elaborated a concept of "step-by-step" tourism education and theoretically proved a model of "step-by-step" tourism education.

It was realized a didactic substantiation of standards of tourism education, stated scientific-methodical provisions, an introduction of branch standards, examined the development of social partnership in "step-by-step" education at national, regional levels and at the level of education enteties.

In this scientific work there have been designated and proved psychological and pedagogical conditions of training a specialist for the sphere of tourism: entire approach to the context of education and professional training; consideration of organic unity of general and professional education, tight links between theory and practice; installation of practical relations among education sphere and labour sphere in tourism; realization of the "step-by-step" principal in the context and organizational forms of the professional training of specialists for tourism at all educational and qualification levels; introduction of pedagogical technologies of personally oriented professional training specialists for the tourism field. The didactical complex of training specialists for tourism has been elaborated. Directions of social partnership in the tourism education have been grounded and prospects of training staff for the branch have been realized.

Key words: tourism education, tourism education's system, "step-by-step" tourism education, concept, model, standards of tourism education, education-scientific-industrial complex, modeling, social partnership.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.