Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Король О.Д. Організація екскурсійних послуг у туризмі

Розділ 1. Теоретичні засади екскурсійної справи

1.3. Класифікація екскурсій

1.3.1. Класифікація екскурсій за змістом

1.3.1. Класифікація екскурсій за змістом
1.3.2. Класифікація екскурсій за іншими ознаками

За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові) і тематичні.

Оглядова екскурсія розкриває кілька тем одразу. Вона охоплює різнопланові об'єкти: пам'ятки історії, культури, архітектури, підприємства, природні об'єкти та ін. їх поєднує те, що через них відбувається ознайомлення з містом або краєм у цілому. Оглядові міські екскурсії становлять найбільший інтерес, особливо для туристів. їх кількість завжди набагато перевищує число будь-яких тематичних. І це зрозуміло, адже за короткий час, зазвичай за 3 години, екскурсанти одержують можливість познайомитися з містом у загальних рисах, побачити основні його принади.

Головне завдання оглядової екскурсії - дати загальне уявлення про місто, познайомити з визначними пам'ятками архітектури, розповісти про видатні сторінки з його історії та ін. Усе підпорядковується цій меті: відбір об'єктів показу, матеріалів для індивідуального тексту, ілюстрацій «портфелю екскурсовода». При цьому варто знайти такі сторони міського життя, що покажуть місто у вигідному для нього світлі, розкриють особливості та підкреслять його унікальність.

Незалежно від місця проведення оглядові екскурсії мають дещо схожу структуру. Кожна з них складається з низки підтем, у яких розкриваються різні питання: виникнення міста, історія його розвитку і забудови, особливості планування - обов'язкові в будь-якій оглядовій екскурсії. Не обійтися тут і без розповіді про промисловість і культуру, характеристики наукових і навчальних закладів. Але завжди є одна або декілька тем, які відрізняють одне місто від іншого, створюють тільки йому притаманне «обличчя». Ці теми й повинні стати стрижневими при створенні оглядової екскурсії, тому що їх, завперш, пам'ятатимуть й за ними згадуватимуть місто. Зокрема, військово-історична тема буде головною там, де відбувалися військові події, літературна - у містах, де проживали видатні письменники та поети. Наприклад, в оглядовій екскурсії Чернівцями переплітатимуться історична, архітектурна й мистецтвознавча тематики; для Яремче провідними будуть історично-етнографічна та природознавча теми.

Багатоплановий характер оглядових екскурсій визначає розмаїття об'єктів. За невеликий відрізок часу можуть бути показані руїни древньої фортеці, архітектура старого міста, пам'ятник видатній особі - місцевому уродженцеві, християнські собори та чимало іншого. Всі ці різнопланові об'єкти і підтеми, які на перший погляд мають мало спільного, повинні бути ув'язані між собою, зведені в єдине ціле.

Хронологічні рамки оглядової екскурсії - від часу заснування (першої документальної згадки) до сьогодення з обов'язковим «поглядом у майбутнє». Тому маршрут, зазвичай, починають із місця заснування поселення й далі продовжують так, як розвивалося та зростало місто. Однак рідко коли вдається дотриматися хронологічного порядку, частіше ознайомлення з містом відбувається за тематико-хронологічним принципом, що дає певну свободу при визначенні послідовності показу об'єктів і розробці маршруту екскурсії.

При значній кількості пам'яток у місті не завжди вдається всіх їх охопити - деякими доводиться жертвувати, насамперед, заради оптимізації маршруту. Проте до них екскурсанти можуть проявляти інтерес. На догоду цьому, екскурсовод не повинен відхилятися від маршруту. Задовольнити цю зацікавленість можна, надавши коротеньку довідку та показавши ілюстрації цих об'єктів зі свого «портфеля».

На оглядовій екскурсії нерідко передбачається відвідування музею. Це робиться тоді, коли зоровий ряд на вулицях міста недостатній або маловиразний. У музеях найчастіше показуються археологічні, етнографічні або біографічні матеріали. Прийнято, що час, відведений на огляд тієї чи іншої музейної експозиції, не повинен перевищувати 30-40 хвилин.

Тематичні екскурсії, на відміну від оглядових, присвячені одній темі та охоплюють однотипні об'єкти, наприклад лише пам'ятки архітектури. Якщо це історична екскурсія, то в її основу може бути покладена одна або кілька подій, об'єднаних однією темою, а іноді й триваліший історичний період. Якщо це екскурсія на архітектурну тематику, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші пам'ятки зодчества, розташовані на вулицях і площах міста, навіть окремі архітектурні ансамблі.

Зазначимо, що тематичні екскурсії рідко існують ізольовано. Зокрема, історичний матеріал використовується в архітектурно-містобудівній тематиці. Все залежить від конкретних умов проведення екскурсії, від особливостей того або іншого міста чи регіону.

Тематичні екскурсії поділяються на такі групи:

- історичні;
- природознавчі;
- мистецтвознавчі;
- літературні;
- виробничі;
- архітектурні;
- культово-релігійні.

Історичні екскурсії присвячені ознайомленню з історією краю, у т.ч. з певним періодом. Крім того, вони можуть бути археологічними, етнографічними, військово-історичними та біографічними.

Археологічні екскурсії побудовані на показі артефактів, виявлених у місцях розкопок древніх поселень, поховань, городищ тощо. Передбачають ознайомлення з предметами давньої матеріальної культури, що несуть інформацію про минуле (рештки споруд, господарські знаряддя, зброя, одяг, предмети культу й поклоніння та ін.).

Етнографічні екскурсії передбачають ознайомлення з культурою та побутом місцевого населення. Для цього можуть відвідуватися профільні музеї. Найцікавішими з-поміж них є скансени - музеї просто неба, де відтворене стародавнє село зі спорудами, реконструйованими в первісному вигляді з відповідним природним оточенням (наприклад, селянські садиби різних соціальних прошарків населення, млини-вітряки, кузня, корчма, сільська управа, церква та ін.). Усередині приміщень, як правило, відтворені історичні інтер'єри й експонуються предмети традиційної народної культури та побуту: знаряддя праці, колекції чоловічого і жіночого одягу, вироби декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Не менш цікаве ознайомлення з народною культурою та побутом «наживо» - у селах, де збережені традиції предків. Відвідування садиб, у яких господарі підтримують давній уклад життя, викликає неабиякий інтерес екскурсантів. Тут можна не лише чимало побачити, але й скуштувати страви місцевої кухні, взяти участь у майстер-класах з народних ремесел та ін. Така «етнографічна анімація» робить екскурсії надзвичайно пізнавальними й цікавими. Вони стають дедалі популярнішими в сільському зеленому туризмі.

Військово-історичні екскурсії передбачають відвідування місць, де відбувалися значимі військові події, з показом військово-інженерних споруд - фортець, башт, бастіонів, земляних валів та ін. (Хотинська та Кам'янець-Подільська фортеці). їх також проводять по місцях, пов'язаних із подвигами народних героїв, наприклад криївками УПА в Карпатах. Зрештою, на таких екскурсіях відвідуються військово-історичні музеї та меморіали.

Найбільша складність в історичній тематиці - це унаочнення подій. Найлегше для цього скористатися портфелем екскурсовода. Можна також, зокрема в автобусі, організувати перегляд документального фільму. Дуже допоможе в унаочненні такого матеріалу відвідування музею та ознайомлення з експозицією, присвяченою цій історичній події. Інші експозиції, які не відповідають тематиці, на таких екскурсіях ігноруються. Найкращий варіант - це, коли в історичних місцях знаходяться меморіальні музеї з експозиціями, де представлені документи, карти, фотографії, малюнки, а також справжні речі - «свідки» тих подій, наприклад зброя, військова амуніція та ін.

Унаочнити події з минулого можна за допомогою історичної реконструкції. Однак подібні заходи дуже витратні й не розраховані на одну чи кілька екскурсійних груп - вони потребують масового глядача. Реконструкції подій стають можливими на екскурсії-масовці (про неї трохи згодом) або на фестивалях: військово-історичних, етнографічних тощо. Проте масовість і хаос, які панують на фестивалях, значно ускладнюють, інколи, унеможливлюють проведення екскурсій.

Природознавчі екскурсії поширені, насамперед, в районах з недоторканою природою, особливо в гірській місцевості, де основними екскурсійними об'єктами є визначні пам'ятки природи: гірські вершини та хребти, мальовничі ущелини, водоспади та ін. Але й на рівнинній території можна побачити чимало цікавого: соснові й букові ліси, ділянки цілинного степу, річкові долини, квітучі луки тощо. Здебільшого об'єктами показу на таких екскурсіях є унікальні пам'ятки природи, які охороняються державою. Тому одна з основних тематик - природоохоронна, що робить ці екскурсії надзвичайно популярними в екологічному туризмі.

Відповідно до елементів неживої природи, що являють собою об'єкти пізнання, ці тематичні екскурсії можна поділити на:

- геолого-геоморфологічні - на них відвідуються мальовничі скелі, кручі, каньйони і химерні форми рельєфу, зумовлені особливостями геологічної будови місцевості, печери та інші форми карсту;
- гідрологічні - присвячені огляду озер, річок і річкових долин, особливий інтерес через свою унікальність викликають водоспади;
- ландшафтні - передбачають ознайомлення з унікальними природними комплексами, ландшафтами, національними природними парками, заповідниками та ін.

Крім того, природничі тематики можуть бути зоогеографічними й ботанічними. Причому ознайомлення з тваринним і рослинним світом краю відбувається як у його природному середовищі, так і в зоопарках, ботанічних садах. Останні екскурсії, на відміну від інших природничих тематик, можуть проводитися в місті.

Природознавчі екскурсії, крім пізнання, передбачають отримання естетичної насолоди від спілкування з природою. Тому маршрути до об'єктів повинні прокладатися з урахуванням естетичної цінності ландшафтів: наприклад, краще провести людей гірським хребтом, звідки відкриваються мальовничі краєвиди, аніж пройти траверсом по лісових хащах. Отримання естетичної насолоди передбачає, що екскурсовод дорогою має звернути увагу групи на найцікавіші об'єкти природи та запропонувати насолодитися їх красою. Його розповідь при цьому обмежується наданням коротенької довідки, тобто застосовується така форма проведення, як екскурсія-прогулянка.

Одна з особливостей природознавчих екскурсій пов'язана з тим, що об'єкти показу часто знаходяться у важкодоступних і навіть небезпечних місцях. Гірські дороги й стежини можуть бути досить крутими, пролягати над прірвами чи кам'янистою місцевістю тощо. Тому прокладати маршрут необхідно з дотриманням правил безпеки, а його пішохідна ділянка має бути доступною для пересічної людини, тобто не потребувати спеціальної підготовки, спорядження чи взуття. Ця особливість робить чимало природознавчих екскурсії сезонними, залежними від погоди.

Наприклад, сильний дощ не лише унеможливлює, але й робить недоцільними прогулянки в горах.

Розв'язати цю проблему можна, використовуючи адекватний транспортний засіб. Наприклад, для екскурсії Дністровським каньйоном найкраще підійде прогулянковий катер: з нього легко оглянути місця, важкодоступні з суходолу, до того ж можна зробити це за будь-якої погоди. А на гірськолижному курорті «Мигове», що в Буковинських Карпатах, для ознайомлення з околицями використовують переобладнаний військовий бронетранспортер. Такий транспорт стає додатковою атракцією, вносить в екскурсію елемент розваги, робить її цікавішою.

Мистецтвознавчі екскурсії передбачають ознайомлення з унікальними творами мистецтва, життям і творчістю відомих митців. Поділяються на три групи.

Театрально-кінематографічні - проводяться в театрах і на кіностудіях, де екскурсанти знайомляться з роботою їх творчих колективів «за лаштунками». По завершенні таких екскурсій доцільно організувати перегляд театральної вистави чи кінофільму, творчу зустріч з акторами й режисерами. Ця тематика також охоплює ознайомлення з життям і творчістю відомих акторів, найчастіше - у музеях-садибах, наприклад Івана Миколайчука в селі Чортория Чернівецької області.

Музично-історичні екскурсії передбачають відвідування філармоній та інших концертних установ, де туристи ознайомлюються з їх історією та досягненнями у сценічному мистецтві. Екскурсії, присвячені життю й творчості відомих співаків, композиторів і музикантів, можуть проводитися в меморіальних музеях, наприклад Володимира Івасюка в Чернівцях.

Образотворчі екскурсії - ознайомлення з живописом, скульптурою, графікою у художніх музеях, картинних галереях, на виставках та ін. Якщо об'єктами показу є пам'ятники і монументи, то такі екскурсії називаються монументально-скульптурними. їх відрізняє проведення на вулицях і площах міста. На образотворчих екскурсіях можуть також розглядатися життя і творчість відомих скульпторів і художників.

Літературні екскурсії бувають трьох видів: літературно-біографічні, літературно-історичні, літературно-художні.

Зміст літературно-біографічних екскурсій зрозумілий із самої назви. Якщо з певним містом пов'язана біографія відомого письменника, поета чи драматурга, то швидше за все в будинку, де він проживав чи працював, буде облаштований меморіальний музей. Розкриття цієї теми відбуватиметься, насамперед, у таких музеях. Можуть відвідуватися й інші пам'ятні місця, де зазвичай встановлюють меморіальні дошки, у т.ч. могили на цвинтарі. Наприклад, у Чернівцях - це меморіальні музеї й пам'ятні місця, пов'язані з біографією О. Кобилянської та Ю. Федьковича.

Літературно-історичні екскурсії передбачають відвідування пам'ятних місць, пов'язаних із життям письменників чи поетів, які зробили вагомий внесок у літературу певного історичного періоду. У цьому випадку акценти переносяться з їхньої біографії на творчість та її особливості, що дозволяє виділити окремий період у розвитку літератури. Вони розкриваються в контексті історичних обставин, що склалися на той час. У Чернівцях яскравим прикладом є німецькомовна єврейська поезія, розвиток якої припадає на румунську добу в історії міста (1918-1940 pp.). її представниками, зокрема, були Пауль Целан і Роза Ауслендер.

Літературно-художні екскурсії проводяться по місцях, відображених у відомих літературних творах, як-от собор Паризької богоматері у столиці Франції з однойменного роману В.Гюго. Літературні герої можуть стати настільки популярними, що їм присвячують музеї - Шерлока Холмса на Бейкер Стріт.

На виробничих екскурсіях відбувається ознайомлення з певним підприємством, його історією, економічною діяльністю, технологічними процесами. Не рекомендується організовувати екскурсії в підземні шахти, на рудники, підприємства харчової промисловості. Виробничі екскурсії охоплюють кілька підтем, які можуть поєднуватися або подаватися окремо: виробничо-історична, виробничо-економічна й виробничо-технічна.

Виробничо-історична тематика присвячена історії заснування та розвитку підприємства. її слід ув'язувати із загальними процесами розвитку промисловості в місті, краї чи країні. Якщо на підприємстві існує музей, то екскурсія передбачає його відвідування.

На виробничо-економічних екскурсіях відвідуються офісні приміщення й розкриваються такі питання, як менеджмент та маркетинг підприємства, собівартість його продукції, продуктивність праці та її організація тощо.

Виробничо-технічні передбачають показ технологічного процесу, роботи окремих цехів, ділянок. Такі екскурсії становлять найбільший інтерес і мають певні особливості. Будь-яке виробництво пов'язане з небезпеками: працюючі верстати, робота кранів, рух транспорту - все це загрожує життю і здоров'ю людини. Дотримання правил поведінки в цехах і на виробничих ділянках - найважливіше питання на таких екскурсіях. Тому вони розпочинаються з інструктажу з техніки безпеки, після якого можуть бути роздані засоби індивідуального захисту, зокрема каски. Знайомить із виробництвом і коментує технологічні процеси, як правило, інженер підприємства, екскурсовод у цей час йому допомагає - організовує групу, стежить за дотриманням правил безпеки тощо.

В особливу групу виділяються спеціалізовані виробничі екскурсії, які проводяться, наприклад, з метою професійної орієнтації підлітків. Вони присвячені докладному та всебічному ознайомленню з однією або кількома профільними професіями на цьому підприємстві. Сюди ж увійдуть екскурсії для груп, сформованих із представників подібних професій з інших підприємств. Це один із способів перейняти досвід, підвищити кваліфікацію кадрів та ін.

Архітектурні екскурсії - ознайомлення з будинками, громадськими спорудами, які мають архітектурну цінність. Це можуть бути житлові й адміністративні будівлі, церкви, школи, театри, музеї, університети, мости, збудовані в різні періоди. Такі екскурсії покликані:

- по-перше, показати пам'ятки зодчества і сформувати загальне уявлення про містобудівничий образ поселення;
- по-друге, на прикладі місцевого матеріалу спробувати навчити екскурсантів розбиратися в архітектурних стилях.

Найпопулярніша ця тематика в містах, де збережена стара частина із забудовою від середньовіччя до початку XX ст. Саме тоді формувалися основні стилі, які мають високу художню цінність: готика, ренесанс, бароко, класицизм, модерн. Пізнавати пам'ятки зодчества у відриві від цих стилів неможливо. Тому архітектурно-планувальні особливості класицизму, декоративне оздоблення фасадів у бароко та інші подібні знання стають провідними на таких екскурсіях. Ця тематика передбачає не тільки ознайомлення з архітектурними стилями, але й виокремлення з-поміж них того, який формує «обличчя» міста. Чернівці, наприклад, відомі своїми сецесійними будівлями, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера.

Така галузь, як зодчество, дуже багата на терміни (ордер, капітель, ризаліт, портик), більшість з яких екскурсанти можуть чути вперше. Складність розкриття цієї теми полягає в тому, що без цих термінів не обійтися, й кожен із них потрібно наочно розтлумачити. Так, вживаючи поняття «сандрик», доцільно не тільки показати його, але й додати «ось той невеликий карниз, розташований над отвором вікна». При цьому не можна перетворювати текст екскурсії на «термінологічний словник», оскільки це значно ускладнює сприйняття матеріалу. Потрібно обмежитися лише поняттями, характерними для того чи іншого архітектурного стилю. Зокрема, для бароко - це «розкріповка». На початку екскурсії бажано сформувати базові поняття, що притаманні всім архітектурним стилям і пронизують увесь задіяний матеріал. Безумовно, без «всюдисущого ордера» тут не обійтися, при цьому варто не тільки показати його наживо, але й продемонструвати ілюстрацію одного з античних храмів, провести паралелі й вказати на історичне коріння цього поняття.

Архітектурні екскурсії можуть охоплювати як визначні пам'ятки зодчества міста, так і бути більш спеціалізованими. Тобто, передбачати огляд споруд лише певного типу (як-от сакральна архітектура) або зведених одним зодчим. Це може бути й ознайомлення з архітектурою певного періоду чи стилю.

Культово-релігійні - це екскурсії церквами і храмами, до монастирів. Вони також охоплюють чимало інших об'єктів, у т.ч. дзвіниці, церковні поховання, джерела святої води, скити тощо.

Головною в них є релігійна тематика, коли на передній план виходить культове значення об'єкта, а не його архітектурна чи історична цінність.

На таких екскурсіях розглядається релігійне життя місцевої громади, ознайомлюються з морально-етичними основами різних віросповідань, змістом їх обрядів і традицій. При цьому наголос робиться як на спільних рисах, так і на конфесійних відмінностях. Наприклад, варте проведення паралелей між православним і католицьким храмами, які знаходяться поруч або пізнаються один за одним. Тут підкреслюється їхня спільна належність до Християнської віри, а також показуються відмінності: орієнтація вівтаря на захід чи схід, наявність іконостаса чи органа та ін.

Пізнання пам'яток сакральної архітектури зазвичай розпочинається з ознайомлення з історією будівництва, планувальними особливостями споруди, архітектурним стилем. Далі об'єкти оглядаються зсередини. Однак тут існують певні правила: некоректно у храмі розташовувати групу біля вівтаря, казати «подивіться, будь ласка, на цю ікону» і далі надавати розгорнуту екскурсійну інформацію. Група не повинна виділятися серед прихожан і порушувати звичного для храму розпорядку. Для цього екскурсовод перед церквою розповідає про іконостас, настінні розписи, раки з частинками мощей святих та інші християнські реліквії, що знаходяться всередині, а потім заводить групу в храм і «тихенько» звертає увагу на все те, про що йшлося на вулиці.

Іншою особливістю відвідин соборів і церков є «дрескод» - чоловіки перед входом знімають головний убір, а жінки повинні бути з покритою головою та в довгій спідниці (особливо це стосується більш аскетичних православних церков). Тому в храмах, які часто відвідуються туристами, є хустини і спідниці із запахом, якими екскурсанти-жінки можуть завжди скористатися.

Чимало уваги під час розкриття релігійної тематики присвячується ознайомленню з іконами, фресками та іншим церковним начинням. Екскурсовод повинен бути добре обізнаний із цими предметами та їх призначенням. У розповіді можуть використовуватися богословські терміни, значення яких не завжди відомі екскурсантам. Тому їхній зміст потрібно роз'яснювати.

Наприклад, плащаниця - це полотнище, яким був огорнутий Ісус, знятий із хреста, на якому відбилося його тіло.

Ця тематика потребує толерантного ставлення до релігійних переконань екскурсантів. У групі можуть бути представники різних віросповідань, тому некоректною буде позиція на кшталт: «ця віра від бога, а інша - від чорта». Адже так можна спровокувати конфлікт, у т.ч. усередині самої групи. Екскурсовод повинен відчувати ці моменти й уникати провокаційних дискусій, «гасячи» їх ще на самому початку. Образити релігійні почуття людей можуть навіть атеїстичні погляди екскурсовода, тому він повинен бути «з вірою в душі».

<<< назад | зміст | вперед >>>








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.