Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Король О.Д. Організація екскурсійних послуг у туризмі

Розділ 1. Теоретичні засади екскурсійної справи

1.3. Класифікація екскурсій

1.3.2. Класифікація екскурсій за іншими ознаками

1.3.1. Класифікація екскурсій за змістом
1.3.2. Класифікація екскурсій за іншими ознаками

За складом учасників екскурсії поділяються на групи:

- для дітей, дорослих і сеньйорів;
- для загалу і фахових груп;
- для місцевих жителів;
- для туристів: внутрішніх та іноземних.

Класифікація за складом учасників передбачає, що одна і та ж екскурсія матиме кілька варіантів: можуть різнитися об'єкти показу і зміст розповіді, протяжність пішохідної частини маршруту та загальна тривалість екскурсії тощо.

Важливе врахування різниці у віці, що впливає, насамперед, на освітній рівень та життєвий досвід екскурсантів. Від цього залежатиме розповідь екскурсовода, адже відомості мають бути доступні й водночас не загальновідомі, так би мовити, «не на слуху» в кожного, бо тоді до них швидко зникне інтерес. Але й не можна, щоб матеріал був надто відірваний від знань екскурсантів. У цьому випадку інтересу не буде за що «зачепитися» й не виникне зацікавленості. Нові відомості повинні лягати на ґрунт знань, сформованих набутою освітою та попереднім життєвим досвідом.

Дітям тривала розповідь швидко набридає. їхню увагу досить складно утримати, адже для них екскурсія - це, насамперед, «калейдоскоп вражень». Екскурсії для молодшого шкільного віку і старшокласників істотно різняться між собою за мовою, глибиною аналізу, тривалістю розповіді, розважальністю. Дорослі легше зосереджуються на об'єктах показу та сприймають вербальну інформацію. Вони готові вислухати значно більше, ніж діти, при цьому намагаються розібратися в почутому. Сеньйори чутливі до фізичних навантажень - вони швидко втомлюються й не можуть долати значні відстані пішки.

Висхідною позицією при розробці екскурсій для дорослих є те, що група складається з людей різних професій із середнім рівнем загальних знань - так званий «загал». Такі екскурсії набули найбільшого поширення.

Загалу протиставляються фахові групи, сформовані з представників певної професії. Зокрема, для них бажано включити в оглядову екскурсію містом підтему, дотичну до їх професійних інтересів. На передній план виходить фаховість групи тоді, коли, наприклад, для архітекторів проводиться однойменна тематична екскурсія. Такі випадки дуже поширені на різноманітних конференціях - прийнято після пленарних засідань і роботи в секціях проводити близькі за тематикою екскурсії.

Якщо екскурсанти місцеві, то більшість об'єктів показу їм уже знайома, вони знають планування міста та дещо з його історії, тобто значно краще за туристів підготовлені до сприйняття краєзнавчої інформації. «Багаж знань» про рідний край дозволяє на таких екскурсіях не починати з «нуля». Можна зекономити час на загальних відомостях і більше зосередитися на розкритті внутрішнього змісту об'єктів, подій, пов'язаних із ними. З іншого боку, на екскурсіях для місцевого населення важко досягти ефекту першого враження. Прийом попереднього огляду, наприклад, коли групі перед розповіддю дають можливість самостійно ознайомитися з об'єктом, втрачає сенс.

В екскурсіях для туристів треба виходити з того, що вони в цьому місті вперше і нічого про нього не знають. Різко відрізняються групи, сформовані внутрішніми туристами та іноземцями. Екскурсія з іноземцями повинна проводитися їх рідною мовою. Використання перекладача тут недоцільне, оскільки час розповіді за рахунок перекладу зростає удвічі й можлива втрата інформації, як через «зіпсований телефон». Отже, екскурсовод повинен вільно володіти відповідною іноземною мовою. Неабияке значення має країна походження туристів, адже її та місце проведення екскурсії може пов'язувати спільна історія. Наприклад, Буковина з кінця XVIII до початку XX ст. перебувала у складі Австро-Угорської імперії. Тому для туристів з Австрії найцікавішим буде саме цей період в історії Чернівців. Для туристів з Ізраїлю значний інтерес у столиці Буковини становитимуть «єврейські місця». Це означає, що оглядова екскурсія містом матиме кілька варіантів, відповідно до того, чи місцеві туристи, чи іноземці, а також залежно від того, з якої вони країни.

Отже, класифікація екскурсій за складом учасників є своєрідним камертоном, що допомагає екскурсоводу з перших хвилин вибрати правильну «тональність». Адже без цього неможливо досягти ефективності в пізнавальному процесі, зробити його цікавим.

За місцем проведення екскурсії поділяють на:

- міські;
- заміські;
- виробничі;
- музейні;
- релігійні.

Запропонований поділ ґрунтується на особливостях методики проведення екскурсій для кожної з п'яти груп. Перші дві групи виділяються за просторовим принципом.

Міські екскурсії бувають оглядовими й тематичними та передбачають показ як усього міста, так і окремих його частин, наприклад історичного середмістя або якогось району. Вони можуть бути й комплексні, з відвідуванням одного з міських музеїв. При цьому оглядаються не всі експозиції, а лише ті, що допомагають розкрити одну з підтем екскурсії містом.

Міські екскурсії надзвичайно поширені: зосередженість значної кількості пам'яток на невеликій території робить пізнавальний процес насиченим і цікавим, а незначні відстані між об'єктами дозволяють долати їх пішки. Останній момент має неабияке значення, адже використання автобуса на маршруті значно здорожує екскурсію. Іноді, особливо у великих містах, без транспортного засобу не обійтися. У більшості випадків автобус використовується для того, щоб перевозити групу містом від однієї пішохідної ділянки маршруту до іншої, у т.ч. від готелю й назад.

Заміські екскурсії проводяться за межами міста, звідки береться група й починається маршрут, тобто звідти, де екскурсанти проживають або туристи зупинилися на ночівлю. Заміські маршрути можуть включати відвідування й інших міст, як-от екскурсія з Чернівців до Кам'янець-Подільського. За змістом вони можуть бути оглядовими й тематичними. Оглядові мають на меті розкриття кількох підтем краєзнавчого характеру.

Зазвичай заміські екскурсії проводяться з використанням транспортного засобу. Загальна протяжність (в обидва боки) автобусних маршрутів не перевищує 250 км, тобто відстань до найвіддаленішого об'єкта не повинна бути більшою за 125 км. Це так званий екскурсійний радіус, у межі якого, зокрема, потрапляє вся територія Чернівецької області й прилеглі території сусідніх областей, у т.ч. місто Кам'янець-Подільський.

Відстань, яку готові долати екскурсанти, залежить від самого об'єкта пізнання. Якщо він цікавий, то можна й потерпіти незручності тривалого переїзду та заплатити за це вищу ціну. Тут спрацьовує просте правило: чим далі розташований об'єкт, тим цікавіший він повинен бути. Наприклад, до залишків фортеці «Черн», що на західній околиці Чернівців, екскурсійні групи рідко коли добираються; натомість заради Хотинської фортеці вони залюбки долають 70 км, і це лише в один бік.

Заміські екскурсії бувають кількох видів:

- перший - це екскурсії, які проводяться лише в кінцевому пункті, наприклад у Хотині. Зупинки по дорозі заради інших об'єктів не робляться, однак може надаватися шляхова інформація. Маршрут у таких випадках радіальний, тобто передбачає повернення тією ж дорогою. При цьому екскурсію в кінцевому пункті часто проводить місцевий гід або працівник музею;
- у другому випадку, маршрут охоплює кілька більш-менш рівноцінних об'єктів. Вони можуть бути різнопланові, що характерно для оглядових заміських екскурсій, а також однопланові, якщо екскурсія тематична, наприклад монастирями Буковини. Часто такі маршрути організовують у тих випадках, коли привабливості та інформативності одного об'єкта недостатньо для організації заміської екскурсії. Тоді кілька пам'яток об'єднують одним маршрутом, як правило, кільцевим, аби підвищити його загальну привабливість;
- третій вид передбачає наявність основного об'єкта, заради якого здійснюється екскурсія. Дорогою до нього робляться зупинки та відвідуються інші об'єкти, варті уваги або дотичні за тематикою.

Наступні групи екскурсій за місцем проведення виокремлюються, виходячи з особливостей методики й техніки проведення, правил поведінки на об'єктах.

Місцем проведення виробничих екскурсій є заводи, фабрики, будівництва промислових, житлових і культурно-побутових об'єктів, сільськогосподарські підприємства, залізничні вокзали, річкові й морські порти, аеропорти, науково-дослідні та проектні інститути, лабораторії тощо.

Усі ці об'єкти діючі - на них «вирує своє життя», яке не зупиняється заради екскурсантів. Тому їх огляд організовується так, щоби не заважати виробничим процесам і вписуватися в робочі графіки. Екскурсії тут проводить працівник підприємства чи організації - головний інженер або відповідальний за зв'язки з громадськістю. Інша особливість таких екскурсій - необхідність дотримання певних правил поведінки, продиктованих тим, що виробничі цехи є місцями підвищеної небезпеки, особливо для сторонніх осіб.

Музейні екскурсії проводяться з метою ознайомлення відвідувачів із предметами, що перебувають у музейних фондах, представлених в експозиціях або на виставці. Залежно від профілю музею такі екскурсії поділяються на:

- історичні - загальноісторичні, військово-історичні, археологічні, етнографічні;
- мистецтвознавчі - образотворчого мистецтва, театральні, музичні, прикладного мистецтва;
- технічні - політехнічні, технічні галузеві (зв'язку, транспорту, будівництва, сільського господарства, машинобудування та ін.);
- природничо-наукові - зоологічні, ботанічні, геологічні.

Окрім музеїв названих профілів, існують комплексні, здебільшого краєзнавчі. Особливу групу становлять меморіальні музеї. їх експозиції присвячені важливій історичній події або життєвому шляху видатних державних і військових діячів, письменників, художників, композиторів, учених, народних героїв. Створюються такі музеї в місцях, де відбувалися історичні події, чи в будинках і квартирах, у яких проживали видатні особистості.

Музейні екскурсії проводяться гідами, які входять у штат музею. Перш ніж вийти на аудиторію, екскурсовод так само повинен підготувати індивідуальний текст і здати пробну екскурсію методичній комісії.

Релігійні екскурсії проводяться в культових спорудах, соборах, церквах і монастирях. Вони присвячені релігійній тематиці й передбачають ознайомлення із храмами зсередини. Проводити їх можуть як екскурсоводи, так і церковнослужителі, останнє характерне для монастирів.

Однією з особливостей на таких екскурсіях є правила поведінки у храмі:

- перед входом усі чоловіки повинні зняти головний убір, а жінки, навпаки, покрити голову;
- екскурсовод має підкреслити, що накладати хресне знамення не обов'язково для представників інших віросповідань або атеїстів;
- екскурсійну групу не можна розташовувати спиною до вівтаря;
- прикладатися до ікон потрібно ненафарбованими губами;
- фото- і відеозйомка у храмах дозволяється лише з благословення його настоятеля.

Певні вимоги висуваються й до поведінки та одягу відвідувачів храму, особливо це стосується екскурсовода. Його пристойна поведінка та зовнішній вигляд - необхідна умова проведення екскурсії у храмі. Група ж своїми діями та висловлюваннями не повинна ображати релігійні почуття віруючих, відповідальність за це лягає на «плечі» екскурсовода.

За способом пересування екскурсії поділяють на пішохідні, транспортні та комбіновані. Кожен із цих видів має свої переваги і недоліки.

Пішохідні екскурсії характеризуються найбільш гнучким маршрутом: можна пройти там, де не проїде жоден транспорт, а отже, дістатися тих об'єктів, до яких в інший спосіб не доберешся. Вигідним тут є і повільний темп руху, який забезпечує найсприятливіші умови для показу об'єктів і розповіді екскурсовода. Пішки можна безпосередньо наблизитися до пам'ятки, обійти її з різних боків, навіть доторкнутися до неї. Це дозволяє екскурсантам краще дослідити об'єкт, відчути себе учасниками подій, про які розповідає екскурсовод. Іншою важливою перевагою пішохідних екскурсій є низька вартість і простота в організації - фактично вона проводиться силами одного екскурсовода.

Недоліки пішохідних екскурсій випливають із переваг -повільний темп руху та ліміт часу разом із втомою, яка з'являється при тривалому пересуванні пішки, обмежують загальну протяжність маршруту до 2-6 км. У такий спосіб неможливо далеко дістатися та охопити пам'ятки, віддалені одна від одної. Тому пішохідні маршрути придатні для проведення екскурсії на компактних територіях зі значним скупченням об'єктів. У більшості випадків -це міські екскурсії історичним середмістям, яке, до речі, часто закрите для транспорту.

Транспортні екскурсії позбавлені цього недоліку. Вони дозволяють ознайомитися з великою міською чи заміською територією, залучити до екскурсійного показу об'єкти, які знаходяться на значній відстані.

Транспортні екскурсії складаються з переїздів, під час яких, як правило, пізнавальний процес не відбувається. Однак у дорозі може надаватися шляхова інформація з показом об'єктів через вікна або з відкритих майданчиків транспортного засобу. Переїзди здійснюються від об'єкта до об'єкта та передбачають зупинки з обов'язковим виходом групи з транспортного засобу для огляду визначних пам'яток. Саме на таких зупинках і відбувається екскурсійне пізнання.

Серед транспортних засобів найпоширеніший туристичний автобус. Розвинута мережа автодоріг дозволяє дістатися автобусом до місць, недоступних для інших видів транспорту. Його швидкість пересування та рівень комфорту роблять зручними переїзди на відстані до 200-250 км, що цілком достатньо для організації заміських екскурсій. Місткість туристичного автобуса найближча до чисельності екскурсійної групи, а вартість перевезення одного пасажира прийнятна для людини із середнім достатком. Фактично автобус незамінний на заміських маршрутах. А у великих містах навіть з'являються спеціальні екскурсійні двоповерхові автобуси з відкритим верхом. Такі «оглядові майданчики на колесах» дозволяють охопити велику кількість об'єктів, розкиданих по всьому місту, адже чимало з них оглядаються з «верхньої палуби» під час коротких зупинок.

Для проведення екскурсій використовують також річкові теплоходи, спеціально обладнані трамваї та інші види транспорту, у т.ч. й такі екзотичні, як повітряні кулі.

До недоліків таких екскурсій можна віднести те, що маршрути прив'язуються до існуючої мережі транспортних шляхів. Використання транспортного засобу також значно здорожує екскурсію та ускладнює її організацію. Фактично екскурсійному бюро потрібно мати свій автобус або угоду із транспортним підприємством.

У комбінованих екскурсіях поєднуються переваги двох попередніх видів: використання транспортного засобу дозволяє відвідувати об'єкти, що знаходяться на великій відстані, а пішохідні ділянки маршруту забезпечують вигідний темп руху й дають змогу ознайомитися з пам'ятками впритул. Найпоширеніший випадок - це заміські екскурсії до інших міст. Так, 90 км шляху з Чернівців до Кам'янця-Подільського долається автобусом, а огляд старої частини «Кам'янця» здійснюється пішки.

Комбінованими можуть бути й маршрути оглядових екскурсій великими містами. Щоб охопити значну територію, використовують транспортній засіб. Однак, якщо здійснювати огляд усіх пам'яток на автобусі, доведеться робити часті зупинки з виходом та посадкою екскурсантів, а це забирає час і втомлює групу. Тому нетривалі переїзди замінюють пішохідними ділянками маршруту. У цьому випадку об'єкти міста об'єднують в локації - їх просторові скупчення. Пересування групи в межах локацій відбувається пішки, а долання значних відстаней між ними - з використанням транспортного засобу.

За формою проведення екскурсії бувають звичайні - представлені всім спектром оглядових і тематичних екскурсій, що проводяться без врахування особливостей нижченаведених форм.

Екскурсія-масовка проводиться для великої аудиторії - до кількох сотень учасників. Усіх їх об'єднують у кілька груп і кожна зі своїм екскурсоводом вирушає за одним і тим же маршрутом. Найважче тут організувати процес так, щоб групи не заважали одна одній. До їх особливостей відносять те, що масовий глядач спроможний відшкодувати значні витрати, пов'язані з організацією історичних реконструкцій, театралізованих дійств та ін. Тому екскурсія-масовка інколи передбачає подібні заходи. Наприклад, після огляду Хотинської фортеці може бути розіграний штурм замку за участю акторів в обладунках та зі зброєю середньовіччя. За інших обставин такі заходи можливі лише на фестивалях.

Екскурсія-масовка - явище епізодичне, зібрати з десяток груп одночасно на одному маршруті вдається доволі рідко. Найхарактерніша вона для морських і річкових круїзів, адже програма таких турів включає проведення екскурсій у місцях заходу корабля в порт, а на борту лайнера може бути до тисячі пасажирів.

Екскурсія-прогулянка характерна для природознавчої тематики, де місцем проведення є ліс, берег моря, долина річки, гірський хребет та ін. Вона передбачає відвідування визначних пам'яток природи та обов'язково включає пішохідну ділянку маршруту, якою, власне, і здійснюється прогулянка. Оскільки пізнавальна інформативність об'єктів низька, то головним тут стає отримання естетичної насолоди від спілкування з природою. Тому більшість часу займає самостійний огляд об'єктів, а робота екскурсовода зводиться до того, щоб провести групу по маршруту, дорогою звернувши увагу на те, що варто побачити, надати довідкову інформацію, відповісти на запитання екскурсантів.

Крім того, форма прогулянки може використовуватися й в інших тематиках, наприклад в оглядовій екскурсії Чернівцями на вулиці О. Кобилянської. Більшість будинків на цій пішохідній артерії міста малоінформативні, тобто біля кожного з них не зупинятимешся, однак їх архітектурне рішення та розмаїття стилів заслуговують на те, щоб їх побачити. Тому екскурсовод на початку вул. О. Кобилянської пропонує групі прогулятися й отримати естетичну насолоду, а зупиняється лише біля «значимих» об'єктів, на кшталт Німецького народного дому.

Екскурсія з використанням аудіо- та відеоматеріалів. Найчастіше аудіоматеріали використовуються в музично-історичних екскурсіях, присвячених життю й творчості відомих співаків і композиторів. Звукозаписи з уривками їх музичних творів можуть прослуховуватися в музеях-садибах, де вони жили. Аудіоматеріали також застосовуються на заміських маршрутах під час поїздки до меморіальних музеїв відомих музикантів. Дорога забирає тривалий час, а об'єкти показу, що мають відношення до теми, відсутні. Оскільки вести розповідь у відриві від показу невірно, в автобусі організовується колективне прослуховування музичних творів митця з короткими коментарями екскурсовода.

Відеоматеріали використовуються на заміських маршрутах, коли екскурсанти їдуть до об'єкта. У салоні автобуса можна показати документальний фільм на відповідну тему. Однак відеоматеріали не повинні розкривати зміст майбутньої екскурсії. Вони лише мають підготувати групу до пізнання об'єкта, не дублюючи того, про що говоритиме екскурсовод.

Можна також демонструвати відеоматеріал, змонтований з уривків художніх фільмів із «об'єктом у кадрі». Хотинська фортеця, наприклад, «знімалась» у багатьох кінострічках: «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стріли Робін Гуда», «Тарас Бульба» та ін. Перегляд такого відеоколажу не лише розважить екскурсантів у дорозі, але й підкреслить значимість об'єкта, викличе до нього інтерес.

Екскурсії-обговорення проводяться, як правило, в музеях, картинних галереях, на художніх виставках та ін. Перед оглядом об'єктів чи експозицій, екскурсовод проводить вступну бесіду, витрачаючи на неї 20-30 хв. Загальноприйнята структура екскурсії при цьому не порушується, тільки місце вступної частини займе бесіда. Подальші показ і розповідь ведуться динамічніше, тому що частина основного матеріалу «перекочувала» у вступ. Наприкінці може відбутися обговорення: екскурсанти висловлюють свою думку про те, що вони побачили й почули, а екскурсовод підводить підсумки у заключному слові, що сприяє кращому засвоєнню теми.

Навчальні екскурсії - форма підвищення професійної майстерності екскурсовода. Вони проводяться для слухачів курсів або семінарів. її учасники попередньо знайомляться з контрольним текстом екскурсії, маршрутом, картками об'єктів та іншими матеріалами. У ході самої екскурсії вони ведуть записи, пов'язані з особливостями показу та розповіді, використанням методичних прийомів та ін. Методист, який проводить навчальну екскурсію, перед початком говорить про її завдання, а по завершенні - підводить підсумки, організовує обговорення.

Поняття «навчальна екскурсія» має й інший зміст - форма організації навчального процесу, вид занять в освітніх закладах. Найактивніше їх використовують у школі географи, біологи, історики тощо. Наприклад, знання, отримані на географічних екскурсіях на природі, стають у нагоді для пояснення явищ і процесів під час роботи у класі. Важлива роль таких екскурсій полягає в тому, що за їх допомоги відбувається не лише пізнання рідного краю, але й на основі місцевого матеріалу розкриваються інші теми навчальної програми.

<<< назад | зміст | вперед >>>

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.