Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Король О.Д. Організація екскурсійних послуг у туризмі

Розділ 2. Технологія підготовки екскурсії

2.3. Розробка змісту екскурсії

2.3.1. Відбір екскурсійних об'єктів

2.3.1. Відбір екскурсійних об'єктів
2.3.2. Розробка маршруту екскурсії
2.3.3. Підготовка тексту екскурсії
2.3.4. Індивідуальний текст і драматургія

Об'єкти екскурсії - це зоровий матеріал, на основі якого вибудовується розповідь і, відповідно, розкривається тема. Ними можуть бути:

- меморіальні комплекси та пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, у т.ч. військовими, де, зокрема, знаходяться фортеці, башти, бастіони, земляні вали, місця військових поховань та ін.;
- пам'ятні місця та садиби, пов'язані з життям видатних державних діячів, відомих полководців, учених, діячів мистецтва, письменників, у т.ч. їх могили;
- пам'ятки архітектури - громадські та житлові будівлі, палаци, замки, мавзолеї та надгробні споруди, тріумфальні арки, мости, фонтани, церкви, собори, каплиці, монастирі тощо;
- пов'язані з вказаними пам'ятками архітектури (або такі, що знаходяться всередині них) твори монументального живопису, скульптури та ін.;
- промислові об'єкти - заводи, фабрики, сільськогосподарські підприємства, залізничні вокзали, річкові й морські порти, аеропорти, науково-дослідні та проектні інститути тощо;
- об'єкти природи - лісові масиви, парки, річки та їх долини, озера, водоспади, скелі, печери, гірські масиви та інші форми рельєфу, а також рідкісні та реліктові рослини, тваринний світ;
- експозиції музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;
- пам'ятки археології - стародавні стоянки, городища, кургани, земляні вали та інші залишки поселень, сліди давніх зрошувальних каналів і доріг, стародавні кладовища, могили, могильники, дольмени, кам'яні баби, наскальні малюнки й написи тощо;
- пам'ятки мистецтва - твори образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, монументальна скульптура та ін.

Усі екскурсійні об'єкти поділяють за змістом на однопланові, що використовуються лише в одній темі, та багатопланові, які показуються на різних тематичних маршрутах. Наприклад, кафедральний собор Святого Духа в Чернівцях є водночас пам'яткою архітектури та культовим об'єктом, ще з ним пов'язане життя видатної особи - першого митрополита Буковини Євгена Гакмана.

Якщо брати до уваги функціональне призначення, то об'єкти поділятимуться на основні, тобто базові для розкриття теми, і додаткові. Останні зустрічаються на маршруті, однак не вписуються в нього тематично, проте їх неможливо «не побачити» та оминути. Тому про них надають «коротеньку» екскурсійну довідку так, щоби не надто відхилятися від теми. Додаткові об'єкти можуть показуватися і під час переїздів (переходів) між основними об'єктами.

Під час розробки екскурсії неодмінно постає завдання відібрати з безлічі об'єктів найцікавіші та найінформативніші, тобто ті, що забезпечать зорову основу сприйняття всього матеріалу, допоможуть повністю розкрити тему. Потрібно так прокладати маршрути, щоб одні й ті ж пам'ятки не кочували з екскурсії в екскурсію. За можливості кожна тема повинна мати «свої» об'єкти.

Адже їх різноманітність позбавляє монотонності у враженнях екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни на різних тематичних маршрутах.

Якщо неможливо виключити той чи інший об'єкт із маршруту і він показується в різних за змістом екскурсіях (оглядовій, історичній, літературній, мистецтвознавчій), то такий об'єкт щоразу повинен розкриватися з іншого боку. Під час його показу доцільно виявити ті характерні риси, які не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми, а для розповіді використовується матеріал, що не дублюється. У такому випадку інтерес екскурсантів при повторному огляді пам'ятки, як правило, не знижується.

Наприклад, Музично-драматичний театр у Чернівцях є основним об'єктом на оглядових маршрутах. У цьому випадку він показується як унікальна архітектурна пам'ятка і домінанта Театральної площі. Якщо ж із ним знайомляться на мистецтвознавчій екскурсії, то акценти ставляться не на тому, як і коли з'явилася споруда театру та в якому стилі вона збудована, а на історії театральної трупи, її «творчому житті». Новизна зорових вражень тут забезпечується через огляд споруди зсередини, чого не відбувається на оглядових екскурсіях.

Оцінка екскурсійних об'єктів - украй необхідний крок для їх відбору. У практиці підготовки екскурсій для цього вироблена певна методика. її застосування особливо важливе тоді, коли виникає потреба відібрати з багатьох подібних об'єктів лише кілька найцікавіших. Ключові в цій методиці такі критерії оцінювання:

- пізнавальна цінність - його інформативність для певної теми, зв'язок об'єкта з історичною подією, з життям і творчістю відомої особистості, а також його естетична та художня цінність тощо. На пізнавальну цінність, зокрема, впливає складність об'єкта, насиченість елементами, що можуть бути проаналізовані під час розповіді. Наприклад, архітектурне рішення будівлі Художнього музею в Чернівцях, декоративні елементи та майолікове панно на його фасаді є незамінним джерелом цінної екскурсійної інформації, тоді як прямокутна форма та гладкі стіни новобудови мало чим корисні для розкриття архітектурної теми. Цей критерій визначає те, наскільки довго про об'єкт можна говорити без втрати інтересу до нього, і саме він впливає на обсяг розповіді екскурсовода;
- екзотичність об'єкта - його особливість і неповторність. Насамперед це пов'язано з незвичним зовнішнім виглядом пам'ятки. Наприклад, незвична форма куполів Миколаївського кафедрального собору в Чернівцях, перекручених на зразок храму в Куртя-де-Арджеш (Румунія), зробили цю пам'ятку популярною серед туристів;
- унікальність об'єкта пов'язана з попереднім критерієм. Якщо пам'ятка настільки особлива і неповторна, що одна у своєму роді, то її можна вважати унікальною. Такі пам'ятки цікаві всім туристам, адже нічого подібного більше ніде не побачиш. Наприклад, монастирі Південної Буковини (Румунія) унікальні розписом зовнішніх стін. Цей критерій також може бути пов'язаний з якоюсь значимою подією, що «мала місце лише тут»;
- виразність, тобто зовнішня виокремленість об'єкта, особливо в його взаємодії з оточенням. Цей критерій, насамперед, стосується архітектурних домінант, наприклад, ратуші на Центральній площі або театру на однойменному майдані в Чернівцях. Виразність об'єкта також проявляється в тому, що він одразу привертає увагу, створює враження, яскраво відображає внутрішній зміст самої пам'ятки чи підкреслює задум усього архітектурного ансамблю, як-от колишня резиденція митрополитів Буковини;
- популярність об'єкта визначає те, наскільки він відомий широкому загалу. Проявляється вона в бажанні всіх побачити цю пам'ятку, навіть якщо вона невиразна та здатна утримувати увагу не більше п'яти хвилин, наприклад «хлопчик, що дзюрить» у Брюсселі. Популярності об'єктам додає їх включення до спадщини ЮНЕСКО;
- збереженість. За ступенем збереженості об'єкти поділяються на повністю збережені, такі, що дійшли до наших днів зі значними змінами, частково збережені, втрачені;
- можливість огляду. Певні обмеження для огляду можуть бути пов'язані з небезпекою, що виникає перед екскурсантами в тих чи інших місцях, наприклад на стінах Хотинської фортеці. Тобто йдеться про те, чи обладнаний об'єкт огляду, якщо це потрібно, засобами безпеки - перилами, сходами, місточками, освітленням та ін. Обмеження для огляду можуть бути зумовлені режимом роботи певних об'єктів, наприклад, робочими годинами та вихідними днями в музеї. Варто також враховувати тимчасові сезонні та погодні обмеження - наприклад, коли тривалість світлового дня у грудні робить проблемними тривалі заміські екскурсії або дощі в Карпатах унеможливлюють пішохідні маршрути в горах;
- місцезнаходження є одним із провідних критеріїв відбору об'єкта. Тут враховується відстань по шляхах сполучення та стан дороги, можливість під'їзду і наявність парковки. Біля самого об'єкта мають бути зручні підходи і придатні для розташування групи місця. Під час оцінки місцезнаходження також визначається як пам'ятка «лягає» на маршрут тієї чи іншої екскурсії. Якщо, наприклад, в оглядовій екскурсії містом дорогою до неї доведеться робити «гак» і потім довго вертатися, то заради оптимізації маршруту доцільно відмовитися від такого об'єкта. Це варто робити, навіть якщо він необхідний у розкритті теми, замінивши його портфелем екскурсовода, як це робиться, зокрема, із залишками фортеці «Черн» в оглядовій екскурсії Чернівцями.

Для кожного відібраного об'єкта робиться картка. Вона, як правило, вміщується на одній сторінці формату А4 та роздруковується на цупкому папері.

КАРТКА ОБ'ЄКТА № ____

картка об'єкта 1. Назва об'єкта (історична та сучасна), у т.ч. колишнє і теперішнє його призначення.

2. Місцезнаходження об'єкта, його адреса, під'їзди та підходи до нього.

3. Опис об'єкта (коротка зовнішня характеристика, його розміри, дата створення, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіальних написів на пам'ятці чи меморіальній дошці та ін.).

4. Історичні події та персонали, пов'язані з об'єктом (дати, короткий опис і біографічні відомості).

5. Збереженість об'єкта та можливості огляду (стан об'єкта і прилеглої території, обмеження щодо його відвідування та огляду).

6. В яких тематичних екскурсіях пам'ятка може бути використана.

7. Джерела відомостей (основна література, де описаний об'єкт і пов'язані з ним події, архівні дані та ін.).

8. Дата складання картки, прізвище й посада укладача.

9. Додаткові дані (за необхідності).

Відбираючи об'єкти, варто пам'ятати, що екскурсія не повинна бути переобтяжена їх великою кількістю, оскільки це збільшує її тривалість і виснажує екскурсантів, а увага та інтерес при цьому слабшають. Найкраще, якщо процес пізнання триває 2-4 академічні години, при цьому з цікавістю сприймається не більше 15-20 об'єктів на оглядових маршрутах і 10-15 в тематичних екскурсіях.

<<< назад | зміст | вперед >>>

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.