Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Король О.Д. Організація екскурсійних послуг у туризмі

Розділ 2. Технологія підготовки екскурсії

2.4. Методична розробка екскурсії

2.4.1. Методика проведення екскурсії

2.4.1. Методика проведення екскурсії
2.4.2. Техніка проведення екскурсії
2.4.3. Укладання методичної розробки екскурсії

Методика проведення екскурсії спрямована на полегшення засвоєння її змісту. Головне її завдання полягає в тому, щоб налагодити комунікацію, викликати інтерес, утримати увагу, тобто зробити процес пізнання на екскурсії цікавим та ефективним. Екскурсійна методика охоплює низку прийомів показу, розповіді та ін.

Показ екскурсійних об'єктів

Показ - процес реалізації принципу наочності, передбачає зорове ознайомлення з об'єктами наживо, це діяльність екскурсовода, спрямована на отримання екскурсантами візуальної інформації під час спостереження об'єкта. Головною його особливістю є цілеспрямованість, тобто він здійснюється з певною метою. Від самостійного огляду тієї чи іншої пам'ятки, екскурсійний показ відрізняє здатність виявляти та розкривати внутрішню сутність об'єкта, можливість зробити явним, очевидним непомітне на перший погляд.

Як правило, показ вибудовується згідно із загальноприйнятою схемою пізнання об'єкта, яка, тим не менше, не є догмою і може змінюватися залежно від самої пам'ятки та із набуттям певного досвіду:

1. Спочатку дається загальне уявлення про те, що знаходиться перед очима екскурсантів, у т.ч. вказується автор (архітектор) та рік створення пам'ятки. Визначення, довідка
2. Потім об'єкт описується, розкриваються його особливості та характерні риси. Опис, характеристика
3. Зрештою висвітлюються історія самої пам'ятки та пов'язані з нею події. Історичні передумови також можуть розкриватися на початку розповіді про об'єкт. Походження, історичний аналіз
4. Для глибшого пізнання об'єкт розчленовується на складові частини, про які йдеться далі. Екскурсійний аналіз, порівняння

Види показу в автобусній екскурсії. Для автобусної екскурсії характерні три види показу:

1) під час руху автобуса зі швидкістю 50-60 км/год екскурсовод коментує те, що видно з вікон транспортного засобу. Такий спосіб пізнання на екскурсії отримав назву шляхової інформації;
2) спостереження з вікон автобуса під час руху зі значним уповільненням або зупинкою біля об'єктів. Це забезпечує лише поверхневий огляд пам'яток, тому такий показ підходить тільки для додаткових об'єктів;
3) на зупинці з виходом екскурсантів з автобуса. У цьому випадку відбувається повноцінний показ, характерний для екскурсійного пізнання основних об'єктів.

Методичні прийоми показу

Прийом попереднього огляду - початковий щабель в ознайомленні з об'єктом. Він використовується тоді, коли екскурсанти підійшли до пам'ятки, й триває не більше двох хвилин. Екскурсовод запрошує групу самостійно оглянути пам'ятку, щоб ознайомитися з її загальним виглядом, виявити найпримітніші деталі. На основі отриманих групою зорових вражень вибудовується подальший показ об'єкта. Попередньому огляду може передувати коротке вступне слово екскурсовода. У ньому він зорієнтовує групу на те, що саме варто побачити під час самостійного спостереження пам'ятки, на які її характеристики та особливості слід звернути увагу.

Прийом панорамного показу застосовується при спостереженні з підвищень місцевості, якою пролягає маршрут екскурсії. Для цього придатні вежі, дзвіниці, пагорби та інші місця, звідки відкривається панорамний вигляд на місто, гірську долину та ін. Хоча об'єкти звідси виглядають у мініатюрі, їх усіх можна охопити одним поглядом, зрозуміти, де вони знаходяться та як розташовані один відносно одного. У такий спосіб легко сформувати загальне уявлення про просторову організацію поселення.

Для сприйняття широкої панорамної картинки, що містить чимало об'єктів, необхідно виявити композиційний центр і висотні домінанти, які формують скайлайн міста. Орієнтуючись на них, можна допомогти екскурсантам відшукати пам'ятки, які вже відвідувалися чи ще будуть оглядатися на маршруті.

Прийом зорової реконструкції широко використовується в екскурсіях, у яких ведеться показ пам'яток архітектури та інших об'єктів з минулого. Чимало з них були перебудовані чи навіть зруйновані. Цей прийом застосовується для створення в уяві екскурсантів образів об'єктів або їхніх частин, що не збереглися і через це не можуть спостерігатися наживо. Реконструювати також можна первісний вигляд пам'ятки, яка дійшла до наших днів у дещо зміненому вигляді, а також її оточення. Якщо, наприклад, будівля перетворилася в руїни, зробити зорову реконструкцію допомагають її вцілілі частини або фрагменти сусідніх споруд. Спираючись на цей матеріал, екскурсовод за допомогою слів відновлює зоровий образ об'єкта. У випадку, коли наживо показувати вже нема що, стають у нагоді ілюстрації з «портфеля екскурсовода».

Часто за допомогою цього прийому доводиться відтворювати історичні події. Він широко використовується в місцях, пов'язаних із військовою історією (поля битв), життєвим шляхом відомих особистостей тощо. Дуже допомагають у реконструкції подій експозиції меморіальних музеїв, які можуть знаходитись у таких місцях.

Варіантом зорової реконструкції є прийом зорового монтажу, який передбачає відтворення потрібного образу об'єкта шляхом монтажу з окремих фрагментів, «запозичених» у інших пам'яток, що знаходяться поруч, чи які екскурсанти бачили раніше. Для цього також може використовуватися ілюстративний матеріал.

Прийом локалізації подій - показ історичної події в точній локальній обстановці, в якій вона відбувалася. Для цього екскурсовод прив'язує подію до конкретного місця словами «саме тут», «на цьому місці», «у цьому напрямку» та ін. Для відтворення історичної обстановки застосовується прийом зорової реконструкції. У таких місцях, як правило, знаходяться меморіальні дошки та інші пам'ятні знаки, які не тільки свідчать про те, що тут відбувалося, але й підкреслюють значущість подій. Методичний прийом локалізації має на екскурсантів сильний емоційний вплив, викликає почуття причетності до важливих історичних моментів.

Наприклад, під час оглядової екскурсії Чернівцями на Театральній площі у такий спосіб можна відтворити події Буковинського віча, коли 3 листопада 1918 року «саме тут» відбулося велелюдне зібрання, на якому учасники грандіозної маніфестації ухвалили історичний документ. Згідно з ним, місто Чернівці та повіти, в яких більшість населення становили українці, проголошувались вільною українською територією, де визнавалося верховенство влади Української Національної Ради.

Прийом зорового порівняння ґрунтується на тому, що екскурсантам пропонується порівняти об'єкт, який знаходиться перед очима, з іншим, розташованим поруч. Можна здійснювати порівняння з пам'ятками, що відвідувалися на цій екскурсії раніше, навіть із загальновідомими об'єктами з «іншої частини світу». Наприклад, телевізійну башту на горі Цецино, що знаходиться на околиці Чернівців, можна зіставити з добре відомою всім Ейфелевою вежею. Застосування прийому порівняння дозволяє екскурсантам уявити розміри об'єкта, його форму та вагу, зменшити в розповіді кількість цифр, зробити їх легшими для сприйняття. Наприклад, висоту телевізійної башти варто вказати не лише в метрах, але й додати, що вона вдвічі нижча за Ейфелеву вежу.

Порівняння може проводитися як за подібними, так і за відмінними рисами. Акцентування на відмінностях необхідне для виявлення характерних особливостей пам'ятки, її оригінальності й унікальності. Зіставлення за подібністю притаманне для такого прийому, як зорова аналогія. Він передбачає, що з двох об'єктів, які порівнює екскурсовод, тільки один спостерігається наживо. У цьому випадку групу залучають до активного пошуку аналогії, щоб викликати в пам'яті зоровий образ подібної пам'ятки, яку екскурсанти могли бачити раніше. Цей прийом застосовується для перенесення подібних характеристик з уже знайомих об'єктів на нові, що лише пізнаються. Наприклад, демонструючи фотографію храму Парфенон Афінського акрополя, екскурсоводові легко показати на фасаді будівлі ордер і пояснити зв'язок стилю «класицизм» з античною архітектурою.

Використання прийому показу наочних матеріалів допомагає заповнити прогалини в зоровому ряді ілюстраціями з «портфеля екскурсовода» - комплекту наочних матеріалів, що застосовуються для створення зорових образів пам'яток і подій, що не можуть спостерігатися наживо. Вони не підмінюють справжні екскурсійні об'єкти та найчастіше використовуються з такими методичними прийомами, як зорова реконструкція й локалізація подій. Ці матеріали містяться в папці або невеликому портфелі, звідси й походить назва комплекту.

Завдання «портфеля екскурсовода» полягає в тому, щоб відновити при показі відсутні ланки, необхідні для розкриття теми: об'єкти, що не збереглися чи дійшли до наших днів у зміненому вигляді. За його допомогою можна показати, як виглядають, наприклад рослини та мінерали, шляхом демонстрації справжніх зразків чи гербаріїв.

До «портфеля екскурсовода» долучаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, копії справжніх документів та інші наочні матеріали. Він створюється для кожної екскурсії окремо, а кількість ілюстрацій у ньому не повинна бути надто великою, щоби не відволікати увагу від огляду справжніх об'єктів.

Наочні матеріали повинні бути зручними для використання. Як правило, ілюстрації роздруковують чи наклеюють на аркуш цупкого паперу формату А4. На зворотному боці такої картки розміщують назву зображеного на аверсі, а також пояснення та додаткову інформацію.

Показ об'єкта з меморіальною дошкою. Застосовуючи цей прийом, екскурсовод розпочинає з аналізу об'єкта, на якому знаходиться меморіальна дошка, потім переходить до пов'язаних із ним подій. При цьому можуть використовуватися прийоми зорової реконструкції та локалізації подій. І зрештою, звертається увага на саму меморіальну дошку. У випадку, якщо об'єкт, про який йдеться, не зберігся, одразу можна розпочинати з пам'ятного знака, встановленого на його місці. Якщо меморіальну дошку добре видно екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, не варто зачитувати його вголос.

Показ під час руху автобуса. На автобусних екскурсіях, насамперед на заміських маршрутах, постає завдання показати об'єкт під час руху. Це найчастіше відбувається при наданні шляхової інформації. Складність тут у тому, що пам'ятка перебуває в полі зору лічені секунди. Тому при показі за таких умов необхідно заздалегідь підготувати екскурсантів до сприйняття того, що незабаром промайне перед їхніми очима. Потрібно завчасно надати екскурсійну довідку, зорієнтувати групу на те, де буде видно об'єкт і за якими характерними рисами його можна розпізнати. Тут екскурсійна методика вивертається «навиворіт»: спочатку йде розповідь про об'єкт і лише потім він показується.

Прийом руху біля об'єкта використовується під час огляду архітектурних ансамблів, фортець, природних комплексів та ін., тобто тоді, коли з однієї точки не можна побачити всієї пам'ятки. Він застосовується також для того, щоб відчути «ногами» розмір об'єкта чи його характеристики.

Потрібно відрізняти поняття руху як методичного прийому показу від пересування по окремій ділянці екскурсійного маршруту. У цьому випадку рухатися можна вздовж лінійно витягнутого об'єкта - гребенем гірського хребта чи біля конвеєра на заводі. Можливий варіант, коли здійснюється обхід по внутрішньому або зовнішньому периметру. Наприклад, для огляду Хотинського замку з усіх боків доведеться його обійти по колу, як ззовні, так і зсередини. Буває так, що екскурсовод використовує рух для наближення до об'єкта, аби досягнути ефекту, коли він починає поступово вимальовуватися, виникаючи й збільшуючись у розмірах на очах екскурсантів. Нерідко цей прийом використовується для того, щоб, наприклад, рухаючись гірським схилом, відчути його крутизну, а підіймаючись сходами вежі, - її висоту.

Розповідь на екскурсії

Лише завдяки слову показ набуває змісту. Тому розповідь є основною ланкою процесу пізнання на екскурсії. Вона допомагає екскурсантам побачити все в потрібному світлі, надає відомості про об'єкт, дозволяє дізнатися про пов'язані з ним події. Розповідь не може існувати незалежно від показу, її зміст підпорядковується всьому, що буде побачене на екскурсії. Нею не потрібно зловживати, щоб не перетворити екскурсію на лекцію під відкритим небом.

Основний зміст розповіді складає індивідуальний текст екскурсії. Це означає, що вона в повному обсязі готується заздалегідь. Тобто розповідь - це в жодному випадку не імпровізація та експромт екскурсовода. Однак щоразу її зміст може передаватися дещо іншими словами та в інакшій послідовності. Все залежить від реакції групи і від того, як екскурсанти сприймають вербальний матеріал.

Розповідь на екскурсії має свої особливості:

1. Залежність від швидкості пересування групи. Розповідь на одну ту ж тему відрізнятиметься відповідно до того, чи це пішохідна екскурсія, чи на маршруті використовується автобус.
2. Підпорядкованість розповіді показу. Зміст усього, що буде сказане на екскурсії, не може бути абстрагованим від об'єктів показу. Тобто розповідь присвячується, насамперед, тому, що знаходиться перед очима екскурсантів.
3. Використання в розповіді зорових доказів. Зоровий ряд на маршруті - це водночас привід для розповіді та її доказова база. Аргументація екскурсовода не повинна спиратися лише на слова. Сказане ним має підтверджуватися тим, що спостерігається. Екскурсоводу варто так вибудовувати показ, щоби «заговорив» сам об'єкт.
4. Об'єктна спрямованість розповіді. Вона передбачає, що екскурсантам необхідно чітко вказати, на чому зосередити свою увагу, яку частину будинку (поверх, вікно, балкон та ін.) вони повинні побачити. Це досягається за допомогою конкретних вказівок. Зорієнтувати групу на потрібному будинку допомагає його колір, поверховість, особливість конструкції, а орієнтирами для пошуку окремих елементів фасаду слугують поверхи споруди та її вікна, які відраховуються з лівого чи правого боку.
5. Тематична спрямованість розповіді. Лише дотримання структури та змісту індивідуального тексту гарантує, що розповідь матиме системний, цілеспрямований характер. Тільки за цієї умови можна бути впевненим, що будуть розглянуті всі підтеми та основні питання, а отже - розкрита тема екскурсії.
6. Стверджувальний характер розповіді. Усе, про що говориться на екскурсії, не повинне викликати жодного сумніву. Будь-який достовірний матеріал може спровокувати дискусію, якщо він подається розмито й невпевнено. Щоби уникнути цього, розповідь екскурсовода має бути конкретною за містом та переконливою за інтонацією.
7. Емоційне забарвлення розповіді. Екскурсоводу перед групою не потрібно приховувати своїх почуттів. Емоційна насиченість, жестикуляція, міміка, тональність мови лише роблять розповідь «живою» та цікавою.

Методичні прийоми розповіді

Три перші методичні прийоми - це не що інше, як окремі щаблі розповіді, які відображають різну глибину викладення матеріалу. Якщо часу обмаль, надаватиметься лише екскурсійна довідка, триваліша розповідь міститиме вже опис зовнішнього вигляду пам'ятки, а для подальшого аналізу розглядатимуться характерні властивості об'єкта, розкриватиметься його внутрішній зміст.

Екскурсійна довідка містить тільки основні відомості про пам'ятку: назву та призначення, ким і коли була створена, її розміри та ін. Цей методичний прийом переважно використовується під час знайомства з додатковими об'єктами, які часто зустрічаються на оглядових маршрутах. Екскурсовод, щоб не відволікатися від основної теми, намагається не затримуватися біля таких пам'яток, тому надає лише стислу характеристику. За своїм змістом даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.

Наприклад, про таку пам'ятку, як Чернівецька ратуша, можна надати таку екскурсійну довідку: «Будівля Чернівецької міської ратуші була зведена у 1847 році під керівництвом окружного інженера Адольфа Маріна й наглядом камерального архітектора Андреаса Микулича. її вежа здіймається над Центральною площею на висоту 50 м. В усі часи ратуша незмінно слугувала городянам центром міського самоврядування».

Прийом опису спрямований на те, щоб допомогти групі побачити об'єкт так, як це потрібно екскурсоводу. Він послідовно висвітлює такі його зовнішні властивості, як форма, основні частини та їх взаємне розташування, з якого матеріалу виготовлений, розміщення щодо навколишніх пам'яток. Цей прийом також може розкривати характерні риси та особливості зовнішнього вигляду об'єкта. Йому притаманні точність і конкретність, він не повинен тривати більше 2-3 хв.

Наприклад, якщо питання про Чернівецьку ратушу міститиме опис, зміст розповіді буде такий: «Будівля Чернівецької міської ратуші була зведена у 1847 році під керівництвом окружного інженера Адольфа Маріна й наглядом камерального архітектора Андреаса Микулича. Перший камінь у фундамент споруди майбутнього магістрату був закладений у квітні 1843 p., а за 4 роки в центрі Чернівців постала ошатна споруда в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. За старою європейською традицією ратуша поєднує два об'єми: великий горизонтальний об'єм самої будівлі з акцентованим на тлі фасаду ризалітом з доричним ордером; та вертикальний - у вигляді 50-метрової двоярусної вежі з балконом і годинником. З балкона, що з усіх боків оточує вежу, добре видно старе місто. Тому його використовували для пожежного дозору. Сьогодні чоловіка в пожежній формі замінив сурмач у буковинському народному вбранні, який щоднини, рівно о 12, виграє на трубі мелодію «Марічки» на всі чотири сторони старого міста».

Прийом опису застосовується не лише до пам'яток, але й до історичних подій. У цьому випадку постає завдання за допомогою слів сформувати в уяві екскурсантів зорові образи того, що відбувалося колись на цьому місці. Так опис поєднується з методичним прийомом зорової реконструкції.

В автобусній екскурсії прийом опису використовується під час зупинки як із виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу, під час руху зі значним уповільненням.

Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних рис і характерних властивостей об'єкта, які розкривають його внутрішній зміст. Якщо прийом опису стосується лише зовнішнього вигляду пам'ятки, то під час характеристики можуть висвітлюватися невидимі для ока якості об'єкта, що допомагають зрозуміти його сутність. Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу. Вона може містити судження, в яких дається оцінка таких сторін пам'ятки, як художня цінність, оригінальність авторського рішення, виразність, збереженість та ін.

Якщо, наприклад, продовжувати знайомство з Чернівецькою міською ратушею, то, крім опису зовнішнього вигляду, доведеться відзначити такі особливості: «Від інших споруд Центральної площі будівлю магістрату відрізняє висока вежа, яку городяни могли бачити звідусіль. Щоби витримати її вагу, фундамент під нею заглибили аж на шість метрів. Годинник, що знаходиться на вежі, довгі роки вказував на належність Буковини до Австрійської корони, адже час спочатку звіряли з Віднем, аж поки Чернівці не отримали самоврядування. На шпилі вежі побували державні символи різних імперій та країн - від двоголового габсбурзького орла до жовто-блакитного стягу, який гордо замайорів за незалежності України».

Прийом пояснення розкриває внутрішні зв'язки об'єкта, допомагає з'ясувати причини якоїсь події чи явища, здійснити їх глибокий аналіз. Найчастіше цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, коли в розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ. У мистецтвознавчих темах може роз'яснюватися зміст картини чи скульптурної композиції, а на архітектурних екскурсіях -конструктивні особливості будинку, характерні риси цілого ансамблю. Наприклад, цей прийом застосовується біля Чернівецького Художнього музею, коли екскурсовод показує майолікове панно із зображенням алегоричних постатей, які символізують провінції Австро-Угорщини. Пояснення завжди має спиратися на зорові докази.

Прийом коментування. Коментар використовується для тлумачення того, що відбувається перед екскурсантами. Цей прийом застосовується, коли якісь події розгортаються безпосередньо перед групою. Коментують також різноманітні процеси, зокрема виробничі, наприклад, при показі працюючого конвеєра в складальному цеху. Екскурсовод за допомогою коротких повідомлень пояснює те, що в цей момент спостерігає група. Складність використання цього прийому полягає в тому, що розповідь у значній своїй частині не готується заздалегідь, а є імпровізацією, тобто екскурсоводові «на ходу» доводиться визначатися зі змістом кожного наступного коментаря.

Інший варіант застосування цього прийому представлений міркуваннями або критичними зауваженнями щодо об'єкта спостереження. Іноді такі коментарі використовуються в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критики зовнішнього вигляду будинку чи його конструкції. До прийому коментування часто вдаються при показі експозицій музеїв і виставок, як пояснення до експонатів.

Прийом цитування передбачає використання в розповіді уривків з історичних документів, літературних творів, архівних матеріалів та ін. Вони повинні бути короткими, точними, яскравими та обов'язково наведеними влучно і вчасно. Цитатами послуговуються для підтвердження своїх слів, яскравого й переконливого вираження думки, збереження особливостей мови й колориту минулих часів та ін. Цей прийом часто застосовують тоді, коли посилаються на авторитетну думку чи відтворюють картини життя та побуту певної історичної доби. Наприклад, біля чернівецької «шіфи» (будинку-корабля) екскурсоводи полюбляють цитувати австрійського публіциста Георга Гайнцена, який порівнював Чернівці з «кораблем задоволень з українською командою, німецькими офіцерами та єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським прапором завжди тримав курс між Заходом і Сходом».

Досить часто цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції, літературного монтажу, посилання на очевидців та ін.

Цитати варто виписувати на картки кишенькового розміру. Екскурсовод заглядає в них мигцем, утримуючи погляд в основному на групі. Він не повинен зловживати цитатами, аби не склалося враження, що в нього немає власних слів.

Літературний монтаж спирається на прийом цитування. Він використовує уривки з художніх творів одного чи кількох авторів, спогадів, документів, статей, які добираються так, щоби створити цілісну композицію. «Змонтувати» їх в єдине ціле допомагають слова екскурсовода. Цей прийом застосовується тоді, коли екскурсовод хоче особливо яскраво відтворити якусь історичну подію або образ видатної особистості.

Літературний монтаж поширений в екскурсіях на літературну тематику, але з успіхом може застосовуватися в історичних темах. Через свою складність цей прийом досить рідко використовується екскурсоводами, адже він вимагає чудового знання літератури та історії, бездоганного смаку й чималих артистичних здібностей.

Прийом питання-відповідь - спеціальний ораторський прийом, притаманний публічним виступам, до яких, без сумніву, належить і розповідь екскурсовода. Якою б цікавою не була екскурсія, увага згодом знижується і людина перестає слухати. Побороти ці негативні моменти допомагає застосування ораторських прийомів, здатних зацікавлювати аудиторію, підтримувати її увагу. Одним із них є прийом питання-відповіді. Застосовуючи його, екскурсовод уголос розмірковує над поставленою проблемою, ставить аудиторії питання, на які сам і відповідає, вдається до сумнівів, аби розвіяти їх і дійти певних висновків.

Усі питання, що ставить екскурсовод, можна розділити на такі види:

- питання, на які екскурсовод одразу ж або після паузи дає відповідь і далі продовжує свою розповідь;
- риторичні питання - твердження в питальній формі, що не потребують відповіді. Вони покликані загострити увагу на конкретній думці екскурсовода;
- питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти. Вони загострюють увагу на певних моментах розповіді, знижують напругу.

Особливі методичні прийоми на екскурсії

Зустріч з учасниками подій та очевидцями проводиться з метою глибшого розкриття теми. Вона робить екскурсію цікавішою, вносить у процес пізнання пожвавлення, створює ефект «почутого з перших вуст». Але кожна така зустріч повинна бути обґрунтована та добре підготовлена. Адже вона має органічно вписуватися в логіку розкриття теми на екскурсії, а все сказане учасниками подій чи очевидцями має сприйматися як продовження розповіді екскурсовода чи її доповнення. Застосовуючи цей прийом, варто точно визначити, в якому місці на маршруті, тобто біля яких об'єктів та у який час, відбуватиметься зустріч. Необхідно також окреслити коло питань, яким буде присвячена розповідь очевидця. Ці питання, у свою чергу, обов'язково повинні узгоджуватися зі змістом підтеми, що розкривається в цьому місці маршруту.

Виступ учасника подій може будуватися як бесіда. У цьому випадку, на початку зустрічі екскурсовод запрошує очевидця до вступного слова. Бесіда - складний методичний прийом, який потребує активної участі екскурсовода. Якщо її не скеровувати, то можна не тільки не досягти бажаного ефекту, а навпаки, негативно вплинути на подальший хід екскурсії.

Прослуховування звукозаписів - це ще один методичний прийом, що нерідко використовують екскурсоводи у своїй практиці, насамперед, для емоційного забарвлення розповіді. Так, на літературних і мистецтвознавчих екскурсіях у музеях-садибах, де жили відомі письменники, композитори чи співаки, у канву розповіді «вплітаються» звукозаписи уривків з їхніх творів. Наприклад, під час екскурсії в Чернівцях у меморіальному музеї Володимира Івасюка (автора легендарної «Червоної рути») можуть прослуховуватися уривки з музичних творів відомого композитора. Цим прийомом не варто зловживати. Треба розуміти, що звукозаписи лише допомагають сприймати основний матеріал екскурсії, тобто вони не мають звучати замість слів екскурсовода, а навпаки, повинні лише їх доповнювати.

Прийом ритуалу використовується в екскурсіях на історичну тематику під час відвідування місць поховань учасників боротьби за волю й незалежність своєї Батьківщини, жертв політичних репресій і Голокосту: братських могил, меморіальних комплексів, місць масових розстрілів та ін. Тут екскурсанти вшановують пам'ять хвилиною мовчання, покладають квіти, запалюють свічки на спомин про загиблих.

Щоби ритуал досяг ефекту співчуття, екскурсоводові треба підвести групу до потрібного настрою. А для цього в пам'ятному місці спочатку необхідно розкрити основне питання, присвячене відповідним історичним подіям, і лише потім вшанувати пам'ять загиблих.

Прийом дослідження та завдання, зазвичай, застосовується при роботі з дитячими групами з метою активного залучення екскурсантів до пізнавального процесу. Цей прийом передбачає виконання простих дослідницьких завдань, результати яких підтверджують слова екскурсовода. Наприклад, щоб визначити швидкість течії, можна жбурнути в річку уламок гілки. Невеличке дослідження може провести і сам екскурсовод. Зокрема, для визначення глибини колодязя - кинути в нього палаючий папірець, аби той освітив стінки та дно криниці.

Популярний цей прийом і в архітектурній тематиці. На перших «кілометрах» маршруту екскурсовод, як правило, займається тим, що вчить розбиратися в архітектурних стилях. Потім, з метою закріплення пройденого матеріалу, він може запропонувати групі спробувати самим визначити архітектурний стиль тієї чи іншої будівлі. При цьому він просить екскурсантів пояснити, чому вони так вважають, і коментує їхні слова.

Іноді цей методичний прийом розділяють на дослідження, що проводиться лише екскурсоводом, і завдання, яке ставиться перед групою.

<<< назад | зміст | вперед >>>

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat