Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Мельниченко О.А., Шведун В.О. Особливості розвитку індустрії туризму в Україні

Розділ 3. Шляхи розвитку вітчизняної індустрії туризму

3.2. Використання системи стратегічного державного регулювання в індустрії туризму

Загальна сутність стратегічного державного регулювання полягає у вибо­рі ключових напрямків, а також у забезпеченні необхідного потенціалу для дов­гострокового соціально-економічного розвитку країни чи її регіонів. Кінцевим результатом стратегічного державного регулювання є відповідна остаточно сформована ефективна стратегія, яка являє собою функцію, що залежить не від часових характеристик, а визначається характеристиками напрямків. Вона не потребує вживання негайних заходів, а реалізується через розробку комплекс­них планів, систему бюджетів усіх рівнів, впровадження цільових програм роз­витку тощо [230].

В основі стратегічного державного регулювання лежить стратегічне дер­жавне планування, під яким в загальному випадку розуміється управління, що відповідає поставленим довгостроковим цілям і завданням розвитку країни в цілому та її окремих регіонів з соціально-економічної точки зору. При цьому слід зазначити, що необхідно відрізняти стратегічні цілі державного плануван­ня від довгострокових [179]. Так, стратегічні цілі є основоположними та демон­струють загальні напрямки державної політики. Зокрема, це стосується й індус­трії туризму. Виходячи з цього, визначення стратегічних цілей є ключовим ас­пектом стратегічного державного планування в туристичній індустрії [198].

Етапи побудови стратегії державного регулювання мають таку послідов­ність:

1. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища.
2. Визначення місії, стратегічних пріоритетів, цілей державного регулю­вання.
3. Розробка стратегічних альтернатив.
4. Вибір оптимальної стратегії державного регулювання.
5. Реалізація стратегії державного регулювання.
6. оцінка та контроль виконання стратегії державного регулювання.

Зазвичай розробляється ієрархія стратегічних цілей державного планування. Перш за все встановлюються ключові довгострокові цілі, після чого здійс­нюється визначення середньострокових і короткострокових цілей, що відпові­дають довгостроковим. При цьому стратегічні цілі державного планування по­винні бути пов’язані з відповідними функціями держави в сфері, що досліджу­ється, зокрема, у сфері туризму та курортів [233]. Слід особливу акцентувати увагу на тому, що цілі стратегічного державного планування визначаються на основі відповідних стратегічних пріоритетів і місії стратегічного державного планування.

Відповідно, забезпечити сталий розвиток туристичної індустрії може ли­ше державне планування, що спирається на стратегічні пріоритети, під якими слід розуміти міжфункціональні цілі державного планування, визначені відпо­відно до складових комплексної державної політики у сфері туризму та курор­тів, виконання яких є критично важливим для державного управління в турис­тичній індустрії з урахуванням регіональних особливостей [197].

Стратегічні цілі державного планування традиційно відображаються в концепціях, стратегіях, програмах розвитку держави в цілому чи окремих її ре­гіонів, а також в інших нормативно-правових документах. Стратегічні цілі дер­жавного планування ґрунтуються на проведенні попереднього аналізу, який до­зволяє визначити поточні умови, тенденції й обмеження соціально-економічного розвитку внутрішнього, зовнішнього, міждержавного та міжнародного по­ходження [228].

При цьому стратегічне державне планування повинно здійснюватися на всіх рівнях управління, починаючи з загальнодержавного. Тим самим стратегі­чне державне планування забезпечує координацію роботи центральних органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування в контексті реалізації запланованих заходів щодо досягнення поставлених цілей соціально-економічного розвитку всіх рівнів.

Стратегічне державне планування має передбачати можливі зміни усіх за­значених вище чинників і, відповідно, повинно мінімізувати всі відповідні пог­рози. Крім того, стратегічне державне планування повинно чітко визначати по­требу у всіх видах ресурсів для якісного досягнення поставлених цілей та запо­бігання ризиків при прийнятті інвестиційних рішень довгострокового характеру щодо вкладання фінансових ресурсів у великі проекти [240].

Традиційно стратегічне державне планування доповнюється та конкрети­зується за допомогою тактичного державного планування, під яким розуміється сукупність рішень, що забезпечують найбільш прийнятний варіант впрова­дження стратегії в поточних умовах або з прийняттям до уваги обставин, що є новими чи непередбаченими, та потребують швидкого реагування. Виходячи з цього, фактично тактичне державне планування полягає у розробці стратегій середньострокового та короткострокового типу (тактик), спрямованих на реалі­зацію визначених операцій та необхідних для цього ресурсів в ході досягнення довгострокових та середньострокових стратегічних цілей відповідно до їх по­будованої ієрархії. При цьому слід зазначити, що стратегія на одному рівні управління може буди водночас тактикою на іншому [33].

Виходячи з цього, стратегією державного управління в туристичній інду­стрії можна вважати доповнену комплексом реальних заходів загальну концеп­цію реалізації державної політики у сфері туризму та курортів, завдяки якій до­сягаються визначені принципи, пріоритети, цілі розвитку туристичної індустрії, оптимально використовуються всі ресурси, необхідні для її розвитку, вирішу­ються проблеми, що перешкоджають її вдосконаленню.

Таким чином, слід зазначити, що стратегічне державне управління в ту­ристичній індустрії відіграє ключову роль в загальній системі управління соці­ально-економічним розвитком країни. Належний рівень конкурентоспроможно­сті зазначеної території на рівні національної та світової індустрії туризму може бути забезпечений тільки за наявності розвиненої системи стратегічного держа­вного управління, яка, в свою чергу, орієнтована на розробку дієвих інструмен­тів для досягнення поставлених цілей усіх рівнів ієрархії в довгостроковій пер­спективі [139].

Доцільно припустити, що система стратегічного державного регулювання розвитку індустрії туризму будується в певній послідовності (рис. 3.1).

Послідовність етапів побудови системи стратегічного державно­го регулювання розвитку індустрії туризму
Рис. 3.1. Послідовність етапів побудови системи стратегічного державно­го регулювання розвитку індустрії туризму

Зокрема, виключно система стратегій державного управління в туристич­ній індустрії містить такі складові:

- стратегія розвитку туристичної індустрії загальнонаціонального рівня;
- стратегії розвитку окремих галузей, що входять до складу туристичної індустрії у вигляді окремих проектів чи цільових програм, та забезпечують оп­тимальне рішення системної проблеми розвитку туристичної індустрії;
- стратегії та цільові програми розвитку туристичної індустрії регіонів та міст, які повинні бути побудованими на основі стратегії розвитку туристичної індустрії загальнонаціонального рівня з урахуванням специфічних властивос­тей кожної окремої території.

Зокрема, необхідність розробки такої складової зазначеної вище системи, як стратегія розвитку державного управління в туристичній індустрії полягає у забезпеченні ефективного вирішення структурних проблем розвитку завдяки підвищенню рівня системності заходів, що реалізуються органами державної влади в цьому контексті.

Відповідно, до стратегії розвитку державного управління в туристичній індустрії доцільно пред’явити низку таких вимог:

- логічність - наявність в стратегії державного управління в туристичній індустрії внутрішньої цілісності, гнучкості, несуперечності її елементів; забез­печення синергетичного ефекту їх взаємодії;
- реальність - стратегія державного управління в туристичній індустрії повинна відповідати ситуації, що склалася на зазначеній території, історико-культурному, природно-рекреаційному, економічному, технічному потенціалу регіону, а також загальнонаціональним цілям;
- дотримання етико-моральних принципів - реалізація стратегії держав­ного регулювання в туристичній індустрії не повинна суперечити існуючим но­рмам етики та моралі в суспільстві;
- взаємодія з зовнішнім та внутрішнім середовищем - стратегія держав­ного регулювання в туристичній індустрії може коригуватися відповідно до змін оточуючого середовища на рівні зазначеної території, країни чи світу;
- альтернативність - стратегія державного регулювання в туристичній індустрії повинна бути розробленою в декількох варіантах;
- врахування суспільних інтересів - прийняття до уваги інтересів окремих верств чи груп населення, а також суспільства в цілому;
- ризикованість - прийняття до уваги можливих ризиків в ході реалізації стратегії державного регулювання в туристичній індустрії з прогнозуванням їх виправданості.

Якщо дотримуватися всіх вищевикладених вимог до стратегії розвитку державного регулювання в туристичній індустрії, вона надасть такі можливості:

- приділення уваги ключовим проблемам туристичної індустрії (пробле­ми-причини), а другорядні проблеми вирішувати з точки зору їх належності до групи проблем-наслідків;
- визначення перспективних шляхів розвитку туристичної індустрії з мо­білізацією всіх необхідних акумульованих ресурсів;
- здійснення координації всіх заходів щодо реалізації принципів, пріори­тетів і цілей державного управління в туристичній на основі визначення спосо­бів оптимального використання наявної ресурсної бази;
- формування стратегічного регіонального потенціалу [240].

Загалом, характер та особливості стратегії державного регулювання тури­стичною індустрією обумовлені такими характеристиками:

- потенціалом регіону, його фінансово-економічним становищем;
- ключовими характеристиками обраної моделі регіонального розвитку;
- історичним досвідом;
- особливостями менталітету, традиціями;
- забезпеченістю різнохарактерними ресурсами, зокрема, природно-рекреаційними та енергетичними, а також можливостями їхнього раціонального використання;
- рівнем і перспективами розвитку науки, наявністю новітніх технологій;
- складом і кваліфікаційним рівнем робочої сили, задіяної в індустрії ту­ризму тощо [164].

На основі детермінації конкурентних переваг прикордонного регіону ор­гани місцевої влади повинні розробити стратегію розвитку туризму в даному регіоні шляхом співставлення трьох параметрів: економічної безпеки регіону, його конкурентоспроможних на транскордонному ринку туристичних продук­тів і можливостей транскордонного співробітництва у сфері туризму для під­вищення конкурентоздатності економіки регіону. Вжиття заходів щодо активі­зації транскордонної кооперації у сфері туризму:

- елімінативних - сприятимуть усуненню наявних перешкод для запрова­дження кластерної моделі розвитку туризму регіону, а саме правових, організа­ційних, ринкових, управлінських тощо. Тобто чим вищий рівень конвергенції економік співпрацюючих прикордонних регіонів, тим кращі умови для ство­рення транскордонних кластерів;
- перфектних, які забезпечать поглиблення транскордонного спіробітництва та прискорять запровадження кластерної моделі розвитку туризму регіону. Сюди відносимо такі заходи: інформаційні (з метою всебічного ознайомлення суб’єктів господарювання прикордонних регіонів про можливості отримання економічної вигоди від участі в транскордонних туристичних кластерах); фі­нансові (з метою активізації розвитку туризму в рамках транскордонного клас­тера): залучення до співпраці банків, що мали б можливість фінансувати і кре­дитувати весь цикл створення туристичної продукції; інфраструктурні (з метою зміцнення транскордонних зв’язків шляхом налагодження спільної туристичної інфраструктури);
- колаборативні (з метою власне створення транскордонних кластерів) полягають у виборі напрямів туризму для співпраці підприємств регіону в даній сфері, що ляже в основі раціоналізації утворення транскордонних кластерів ві­дповідно до вимог світового ринку [119].

Оскільки стратегічні орієнтири реформування господарства відводять сферам санаторно-курортного лікування, оздоровлення, туризму та відпочинку роль пріоритетних в господарському комплексі регіону, реформування санато­рно-курортної галузі вже сьогодні вимагає реалізації таких заходів (за напря­мами), як, зокрема:

- організований туризм (формування на базі основних туристичних центрів, курортів і регіонів відпочинку єдиної системи рекреаційно-туристичних зон; створення нових туристичних продуктів (туристичної пропозиції) різнопланового тематичного характеру);
- готельне господарство (розбудова мережі готелів різного рівня комфо­ртності; проведення робіт з реконструкції, переобладнання і оновлення існую­чого готельного фонду області; впровадження міжнародних стандартів якості обслуговування в готельних закладах; проведення сертифікації та ліцензування готельних послуг);
- санаторно-курортна сфера (розширення мережі сучасних лікувально-оздоровчих закладів; вивчення існуючих і потенційних можливостей промис­лового освоєння свердловин мінеральних вод; проведення комплексу природо­охоронних заходів);
- короткотривалий відпочинок (аналіз потреб в рекреаційних територіях для кожного з великих промислових центрів області; облаштування місць масо­вого відпочинку; впорядкування територій, виділених під малі форми примісь­кої рекреації; створення спеціальних краєзнавчих маршрутів);
- туристична транспортна інфраструктура (розробка генеральної схе­ми транспортного забезпечення туристичних маршрутів і об’єктів в ув’язці з міжнародною транспортною мережею; ремонт та облаштування автошляхів; розбудова міжнародних транспортних коридорів і пунктів перетину державного кордону);
- система кадрового забезпечення рекреації і туризму (підготовка квалі­фікованих кадрів для рекреаційно-туристичного комплексу; видання підручни­ків і навчальних посібників з туризму, готельної справи, ресторанного бізнесу);
- маркетингова діяльність, рекламне та інформаційне забезпечення (проведення рекламних та PR-кампаній у вітчизняній і зарубіжній пресі, на ра­діо і телебаченні з метою формування іміджу регіону як одного з найсприятли­віших для розвитку санаторно-курортного лікування, туризму та відпочинку; підготовка, друк і розповсюдження серії рекламно-інформаційних довідників і путівників; створення туристичних сайтів і порталів в мережі Інтернет; удоско­налення регіональної статистики туризму).

Зрештою, завдяки побудові сучасної системи стратегічного державного регулювання в Україні можна забезпечити сталі темпи розвитку вітчизняної ін­дустрії туризму.

<<< назад | зміст | вперед >>>





Поиск туров и отелей с отзывами на ТУРЫ.ру

Booking.com


© 2002-2018 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.