Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Мельниченко О.А., Шведун В.О. Особливості розвитку індустрії туризму в Україні

Розділ 3. Шляхи розвитку вітчизняної індустрії туризму

3.3. Використання сучасних механізмів державного регулювання розвитку індустрії туризму

Забезпечення сталого розвитку туристичної індустрії значною мірою має базуватися на модернізації інфраструктури туристичної та курортно-рекреаційної сфери. З цією метою видається необхідним запровадити спеціальний інвестиційний режим для сприяння будівництву і реконструкції готелів та ін­ших об’єктів туристичної інфраструктури, що спонукатиме іноземних і вітчиз­няних інвесторів вкладати кошти у туристичну індустрію. Водночас необхідне запровадження практики прямого фінансування з державного та місцевих бюджетів заходів щодо розвитку туристичної інфраструктури, зокрема облашту­вання маршрутів, місць для відпочинку в лісах і гірських районах, громадських пляжів, оглядових майданчиків, центрів туристичної інформації, інформацій­них стендів на дорогах тощо [3].

Ключові чинники успіху відновлення й розвитку вітчизняної індустрії ту­ризму:

- створення позитивного туристичного образу України, а також ефектив­ної системи просування регіонального туристичного продукту на вітчизняний й міжнародний ринки туристичних послуг;
- розробка системи заходів, спрямованих на забезпечення безпеки туриста й зниження кримінальної та політичної обстановки в регіоні;
- відновлення й розвиток туристичної інфраструктури регіону, її модерні­зація й інноваційна спрямованість;
- залучення нових груп туристів, створення принципово нових турпродуктів і їх просування;
- створення для інвестора в індустрії туризму максимально сприятливих умов роботи;
- створення й постійне оновлення бази інвестиційних пропозицій ("зеле­них майданчиків") і проектів зі створення об’єктів індустрії туризму;
- створення Агентства регіонального розвитку індустрії туризму, основ­ними завданнями якого будуть збір даних і маркетингові дослідження в індуст­рію туризму і за його межами, і на їх основі розробка й впровадження проектів розвитку індустрії туризму, оцінка і моніторинг туристичного клімату та поте­нціалу регіону;
- стимулювання різними методами інвестування в індустрію туризму;
- створення якісної системи статистичного обліку та моніторингу по всіх елементах індустрії туризму;
- залучення місцевого населення для участі в індустрії туризму, створен­ня підсобних господарств для постачання підприємств, розміщення туристів;
- розробка дієвих механізмів і схем залучення коштів населення в інвес­тування індустрії туризму;
- забезпечення навчання, перепідготовки і стажування фахівців у цій сфе­рі відповідно до міжнародних стандартів;
- сприяння створенню та ефективному розвитку прогресивних форм ор­ганізації підприємств індустрії туризму (кооперація, франчайзинг), які роблять доступними малим і середнім організаціям ті переваги, які мають великі підп­риємства;
- розробка комплексу заходів, які сприяють подоланню проблем, що ви­никають на підприємствах індустрії туризму деяких форм власності, а в разі по­треби і зміна цими підприємствами форми власності;
- розробка і реалізація ефективної кадрової політики в цій сфері;
- розробка комплексу заходів щодо вирішення екологічних проблем регі­ону;
- вироблення правил і норм забудови регіону відповідно до його рекреа­ційно-туристичної спеціалізації і зі збереженням стилю, а також культурних, історичних та археологічних пам’ятників і цінностей;
- створення потужної регіональної державної структури управління, здат­ної дієво і якісно управляти розвитком індустрії туризму;
- надання державним органам повноважень щодо ведення контролю за користуванням земель регіону і цілями, їх використання [84].

Для України проблему конкурентоспроможності в сфері туризму можна розв’язати за допомогою об’єднання зусиль окремих споріднених галузей та ін­ституцій. При цьому саме кластерні угрупування дозволяють пришвидшити ін­новаційні зрушення завдяки розширенню інвестиційних і технологічних мож­ливостей його учасників [142], адже сьогодні всі країни світу активно викорис­товують кластер ний підхід у формуванні та регулюванні своїх національних інноваційних програм [212]. Для забезпечення формування сприятливих умов розвитку туристських кластерів необхідним на державному рівні є здійснення в державі комплексу заходів, зокрема:

- розробка й вдосконалення законодавчої бази організації туристських кластерів в Україні;
- проведення інформаційної кампанії серед потенційних учасників і заці­кавлених осіб по роз’ясненню конкурентних переваг кластерів;
- державна підтримка процесів кооперування, приєднання та інтеграції серед туристських підприємств;
- підвищення ефективності системи навчання й підготовки спеціалістів зі створення та впровадження кластерної моделі в сфері туризму;
- реалізація заходів податкового регулювання для учасників кластерів;
- створення промислових парків і технопарків як інфраструктури для роз­витку кластерів, заохочення використання технологічних інновацій в роботі пі­дприємств туристського бізнесу [133];
- удосконалення маркетингових досліджень, інвестиційної та фінансової діяльності, організаційної роботи, а також науково-обґрунтованої кадрової по­літики та підвищення корпоративної культури працівників;
- досягнення високого рівня інформованості населення України про мож­ливість отримання на базі оздоровчих закладів ефективного санаторно-курортного лікування;
- гарантування повної прозорості здійснення всіх заходів щодо діяльності та розвитку санаторно-курортної системи;
- створення можливості для отримання медичним персоналом лікувально-оздоровчих закладів спеціалізації та подальшого підвищення кваліфікації з пи­тань медичної реабілітації й фізичних методів лікування на відповідних кафед­рах вищих медичних навчальних закладів України [56].

Посилення конкурентних позицій національного туристичного ринку мо­жливе за умов пріоритетності розвитку внутрішнього туризму й потребує, по-перше, диверсифікації видових субринків та ускладнення територіальної струк­тури внутрішнього ринку за рахунок формування місцевих територіальних ри­нків на основі інтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури. Основним регулятором повинно стати проведення регіональ­ної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі та організації екскурсійної діяльності, в першу чергу соціально-економічно депресивних територій. Іншим напрямом є цільова інвес­тиційна політика, спрямована на посилення процесів центрованості внутріш­нього ринку, що має за мету чітку просторову структуризацію та ієрархізацію елементів територіальної структури, що сприятиме поляризаційним процесам й агломеруванню, стане основою формування туристичної транспортно-логістичної системи з розподільчими вузлами-координаторами внутрішніх і зовнішніх туристичних потоків (Київ, Харків, Дніпро, Донецьк, Сімферополь, Одеса, Львів) і чіткою функціонально-територіальною диференціацією елементів тери­торіальної структури й надасть країні можливість підключитися до європейсь­кої лінійно-вузлової системи [138].

Більшість країн усебічно стимулює приплив іноземних туристів до своєї країни. Подібна практика має бути запозичена й Україною, котра має сформу­вати власний позитивного імідж, який залежить від дій її державних органів і суспільства як на міжнародному геополітичному просторі, так і в самій країні, й безпосередньо пов’язаний із відповідним ставленням до цих дій світової гро­мадськості та власних громадян [55]. Яскраві інформаційні приводи й система­тичне подавання матеріалів про події в Україні сприяють появі інтересу потен­ційних туристів і бізнес-інвесторів до країни [232]. Як виявляється, у пересіч­них громадян за кордоном уявлення про Україну формується завдяки оцінкам державних діячів і міжнародних організацій та найбільше, завдяки публікаціям у закордонних мас-медіа, які переважно є негативними, оскільки присвячують­ся резонансним чи скандальним подіям. Але у більшості іноземців, що відвіда­ли Україну, враження від якої були кращими ніж образ, який формували їм удома власні ЗМІ. Отож, поганий імідж або його відсутність можуть звести на­нівець зусилля щодо розвитку в’їзного туризму [212]. Тому нині постає питання про потребу формування іміджу України як туристичної держави не тільки на міжнародному рівні, а й всередині країни [232]. Але міжнародний туристичний імідж країни природним шляхом не створюється - він є продуктом свідомого й керованого осмислення [130], попередньою вимогою для заохочення ухвалення рішення про вибір (дуже часто - спонтанний) місця відпочинку або подорожі, а також створює конкурентні переваги, що зберігають своє значення протягом тривалого часу, і в такий спосіб забезпечує значні потоки туристів [129].

Туристичний імідж держави як її образ, що конструюється цілеспрямова­но, має два основні адресати: громадськість країни і світову спільноту [232]. Інформація, отримана туристами під час подорожі та після повернення, поши­рюється серед друзів і знайомих й може мати ефект набагато більший, ніж ве­лика інформаційно-рекламна кампанія. Тому розвиток якісного туристичного обслуговування може значно вплинути на імідж України, роблячи її більш ві­домою та цікавою [36]. До того ж, при проведенні рекламної кампанії з форму­вання туристичного іміджу України необхідно враховувати культурні відмінно­сті між країнами. До факторів, які утруднюють міжкультурну рекламу, нале­жать: відмінності в поведінці споживачів, між сегментами ринку, в умовах і можливостях проведення реклами; мовні відмінності; різні критерії оцінки рек­лами; різні економічні та соціальні умови [212].

Виділяють такі засоби суспільних комунікацій, які є корисними для фор­мування позитивного туристичного іміджу України:

- використанням потенціалу ЗМІ (розміщення фільмів і діапозитивів, ого­лошень в газетах і журналах, на телебаченні та радіо) й мережі Internet (сайтів туристичних компаній, соціальних мереж, Google), а також тиражування друко­ваних матеріалів (високоякісних буклетів, каталогів, проспектів, плакатів, постерів, карт, путівників про Україну тощо); випуск документальних фільмів про Україну й відеороликів для телебачення;
- проведення потужної рекламної кампанії в Україні та за її межами з ак­центуванням уваги на принадах унікальних природно-кліматичних ресурсів, екскурсійних програм, гостинності населення, етнічних послугах, наявності в достатній кількості екологічно чистих продуктів харчування, розширенні екс­курсійних, культурних, розважальних програм і заходів;
- створення бюро новин українського туризму, яке регулярно поставляло б інформацію основним споживачам, а також журналістам, які пишуть статті про туризм, розповсюджувало спеціальний прес-пакет і прес-релізи, організо­вувало публікацію матеріалів у ЗМІ;
- участь в організації й проведенні найбільших міжнародних і вітчизня­них виставок та ярмарках з реалізації туристичних послуг, а також у глобальній кампанії з комунікацій в індустрії туризму, яку проводить ЮНВТО;
- налагодження інформаційного зв’язку між суб’єктами туристичної дія­льності через використання сучасних комп’ютерних технологій;
- організація рекламних поїздок: для зарубіжних клієнтів - дешева або майже безкоштовна поїздка на курорт високого рівня з певним набором екскурсій, яку отримують унаслідок виграшу в лотереї або дачі правильних відповідей на питання про Україну; для співробітників туристичних агентств - майже без­коштовна поїздка по Україні з відвідуванням основних туристичних центрів; для іноземних журналістів - дозволить їм безпосередньо побачити визначні пам’ятки України, переконатись у надійності та достойному сервісі фірми-організатора, встановити хороші взаємовідносини між представниками турис­тичного бізнесу і пресою;
- створення й оприлюднення баз даних про об’єкти туристичної індустрії;
- залучення фахівців з новим креативним мисленням, глибоким знанням традицій, звичаїв власного народу, його ментальності;
- розвиток усіх складових вітчизняної індустрії туризму; проведення мар­кетингових досліджень динаміки й тенденцій туристичних процесів, вивчення і прогнозування попиту на туристичні послуги, дослідження міжнародного тури­стичного ринку;
- адаптація до умов України передового досвіду у цій царині [148].

Для подальшого впровадження в практичну діяльність органів державно­го управління та підприємств туристичної індустрії необхідно:

- формування єдиного органу державного управління сферою туристич­ного обслуговування для координування дій власників складових цієї сфери;
- забезпечення юридичного захисту на державному рівні організованих відпочиваючих і гарантії держави у випадках, якщо недобросовісна установа порушує умови договорів;
- визначення рекреаційної місткості та розробка науково обґрунтованої схеми екологічного каркасу місць розселення та рекреації;
- розробка та прийняття концепції державної політики України у сфері рекреаційного обслуговування, яка має передбачати:

- визначення ролі держави в регулюванні ринку санаторно-оздоровчих послуг;
- створення інформаційно-маркетингової служби сфери рекреаційного обслуговування, основні завдання якої полягатимуть у вивченні і прогнозуванні попиту на ці послуги;
- проведення повної інвентаризації об’єктів санаторно-курортної сфери, розробку й реалізацію системи обліку цих об’єктів і оформлення прав на них;
- внесення відповідних ініціатив органами управління щодо забезпечення балансу між попитом і пропозиціями;
- створення завершеної вертикалі та ефективної організаційної структури управління санаторно-курортним комплексом, що включає установи різних форм власності;
- вивчення структури і напрямів туристичних потоків і їх прогнозування;
- формування банку ділових ідей та здійснення їх експертних оцінок;
- забезпечення рівних прав санаторно-курортних організацій усіх форм власності, в т.ч. й доступу до державного фінансування санаторно-курортних та оздоровчих програм;
- розробку та застосування нових методів лікування і реабілітації з вико­ристанням природних лікувальних факторів, що має бути закріплене в чинному законодавстві [239];
- упровадження плати за використання туристичних ресурсів [105];
- обмеження нового будівництва туристичних об’єктів, реконструкція й модернізація діючих;
- створення рекреаційних зон у приміських територіях для короткотрива­лого відпочинку населення великих міст [94];
- проведення тендерів на право виділення рекреаційних територій під за­будову об’єктами рекреації з пайовою участю на розвиток інженерної та зага­льно курортної інфраструктури;
- подальше розширення номенклатури курортно-рекреаційних послуг за рахунок екзотичного туризму й різних видів медичних послуг;
- пільгове бюджетне фінансування програм розвитку туризму [84];
- гармонізація національного права з правом ЄС [180];
- мінімізація рівня екскурсійно-туристичного збору;
- перегляд ставок готельного збору, комунального збору, земельного по­датку для готелів;
- розробка програми розвитку агротуризму, сільського, зеленого, культу­рно-пізнавального та екологічного туризму;
- контроль з боку державних органів за веденням екскурсійної діяльності (з метою упорядкування діяльності та обліку численних незалежних екскурсо­водів, екскурсоводів з інших міст та іноземних, які не звітуються ніяким уста­новам), створення муніципальної школи екскурсоводів [1600].

Необхідність розробки та більш активного впровадження сучасних меха­нізмів фінансового сприяння (пільгове кредитування; цільові державні субсидії та дотації; гарантовані позики; гарантії кредитним установам, комерційним ба­нкам повернення кредитів, наданих підприємствам туристичної галузі; страху­вання підприємницької діяльності та ризиків; пільги в оподаткуванні прибутків; залучення недержавних фінансово-кредитних і господарських установ до на­дання фінансової допомоги підприємствам туризму; залучення можливостей міжнародних організацій та фондів підтримки розвитку рекреаційного підпри­ємництва) [185].

Підбиваючи проміжний підсумок, слід зазначити, що пропоновані підхо­ди до використання механізмів державного регулювання спрямовані на забез­печення сталих темпів розвитку вітчизняної індустрії туризму.

<<< назад | зміст | вперед >>>





Поиск туров и отелей с отзывами на ТУРЫ.ру

Booking.com


© 2002-2018 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.