Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Савранчук Л.А., Явкін В.Г. Рекреаційна географія

3. Регіональна рекреаційна географія світу

3.2. Рекреація і туризм регіонів світу

3.2.1. Європа
3.2.2. Азія
3.2.3. Америка
3.2.4. Африка
3.2.5. Австралія й Океанія

3.2.2. Азія

Північна та Центральна Азія

Рекреація та туризм. У країнах регіону останнім часом значна увага приділяється розвитку туризму, для якого вони мають сприятливі передумови: рекреаційні можливості гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. У Середньоазітських країнах багато пам’яток минулих епох: у Самарканді (найстаріше місто Середньої Азії) – мечеті XIV-XV ст., мавзолей Тамерлана (XV ст.), у Бухарі – декілька унікальних мечетей ІХ ст. Багаті на екзотичні природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курильські острови. Відомими є такі курортні зони, як Медео з чудовим спортивним комплексом, Кокчетав (Казахстан), оз. Байкал (Росія), оз. Іссик-Куль (Киргизстан), туристичні центри – Ташкент, Самарканд, Бухара (Узбекистан).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 22 об’єкти:

- Росія (17) в азіатській частині – вулкани Камчатки, озеро Байкал, Сіхоте-Алінь та ін.;
- Туркменістан (1) – історична місцевість давнього Мерву;
- Узбекистан (4) – комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахрізабса та Самарканда.

Розвитку туризму в регіоні перешкоджають національно-етнічні конфлікти в окремих країнах (зокрема в Таджикистані).

Південно-Західна Азія

Рекреація і туризм. Країни регіону мають сприятливі передумови для розвитку рекреаційної галузі економіки. У більшості з них є унікальні природні умови – гірські ландшафти і цілющі джерела, курорти узбережжя Чорного, Середземного і Червоного морів, історичні та культурні пам’ятки трьохтисячолітньої історії (археологічні розкопки, печерні, буддійські монастирі в Афганістані, релігійні пам’ятки – мінарети, мечеті, мавзолеї середньовіччя). Цікаві для туристів екзотичний спосіб життя в оазисах, горах, а також сучасна екзотика багатих “золотих князівств” Перської затоки.

Основні центри туризму:

- Єреван (сховище давніх рукописів Матенадаран), Ечміадзін у Вірменії;
- прибережна чорноморська смуга Гагра-Сухумі-Поті-Батумі в Грузії;
- Єрусалим, Хайфа в Ізраїлі;
- Егейське та Середземне узбережжя Туреччини, Стамбул, Ізмір, Анталія, руїни Трої, Ефеса і Мілета тощо.

Регіон – найбільший у світі центр паломництва. В Ізраїлі розташовані 8 святих місць іудеїв (Єрусалим, Сафад, Хеврон тощо), 11 – християн (Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, береги Галілейського (Тіверіадського) озера, Наблус, гори Табор і Кармел та ін.), мусульман – Єрусалим і Хеврон. В Іраку мусульманськими релігійними центрами є Наджеф, Кербела, Багдад, а в Ірані – Мешхед і Кум. У Саудівській Аравії знаходяться святі місця всіх мусульман – Мекка і Медина. Мекка, де народився Мухамед, є найсвятішим місцем для 1 млрд. мусульман світу. Тут розташовані головна мечеть Харам (“Божий будинок”), храм Кааба (“Куб”) і Чорний камінь (“Кибла”). Щорічне паломництво (“хадж”) здійснюють 4,5 млн. осіб (відповідно до квот кожної мусульманської країни).

У списку ЮНЕСКО – 47 об’єктів, серед яких:

- в Азербайджані (1) – історичний центр Баку;
- в Афганістані (1) – мінарети та археологічні пам’ятки Джама;
- у Вірменії (3) – монастирський комплекс Ахпат (Х ст.), собори і церкви Ечміадзіна тощо;
- у Грузії (3) – Верхня Сванетія, місто-музей Мухета, Гелатський монастир;
- в Ємені (3) – історичний центр Сани, м. Забід (столиця Х ст.), м. Шибам із фортечними мурами;
- в Ізраїлі (2) – Єрусалим, історичний центр Акре;
- в Іраку (1) – Хатфа (парфянське місто І-ІІ ст. н. е.);
- в Ірані (3) – Персеполіс – столиця Ірану часів Ахеменідів, площа Майдане-Імам в Ісфахані тощо;
- у Йорданії (2) – руїни м. Петра (столиця Набатейського царства, IV ст. до н. е.), Кусейр-Амра (замок Омейядів VІІІ ст.);
- на Кіпрі (3) – історичні пам’ятки Пафоса і церкви Троодоса тощо;
- у Лівані (5) – стародавні Біблос і Тір, храмовий комплекс Баальбека (І–ІІІ ст.), замок Анджар (VІІ ст.) тощо;
- в Омані (6) – форт Бахла, археологічні пам’ятки Бата, Ель-Кхутма, Ель-Айна, заповідник Орікс тощо;
- у Сирії (4) – старі райони Дамаска, Хамба і Басри, руїни Пальміри (ІІ–ІІІ ст. н. е.);
- у Туреччині (10) – історична зона Стамбула, національний парк Каппадокії, мечеть Дівригі, столиця хетів Хаттушаш, археологічні пам’ятки Немрутдаг і Ксантос-Летун, гарячі джерела Хіераполіс-Памуккале, м. Сафранболу тощо.

Для багатьох країн регіону туризм став важливим джерелом валютних надходжень (Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн тощо). Іноземних туристів приваблюють унікальні природні умови і чудова туристична інфраструктура (готелі, кемпінги, мотелі, різноманітна система розваг та ін.). Однак основним фактором, що стримує потік іноземних туристів, є нестабільний політичний та економічний стан в деяких країнах регіону (Ізраїль, Грузія, Ємен, Афганістан, Іран), що негативно позначається на розвитку не тільки рекреаційної сфери, але й економіки загалом.

Південна Азія

Рекреація і туризм. Істотним джерелом валютних надходжень у деяких країнах є іноземний туризм. Щорічно регіон відвідує понад 2 млн. туристів, яких приваблюють гірські ландшафти Гімалаїв, Каракорума, тропічні пустелі, савани, вологі ліси, чудові морські узбережжя Індії та Мальдів, а також історичні і культурні реліквії й екзотика місцевого способу життя: культурні скарбниці ламаїстських монастирів, індуїзм і йога, індуїстська і монгольська архітектура, монументи буддистів, сикхів, фестивалі, релігійні свята тощо. Туристичною перлиною регіону є Індія з її різноманітною тропічною природою, строкатим етноконфесійним складом населення, великою кількістю міст з унікальними історико-культурними пам’ятками різних епох (Нью-Делі, Мумбай, Колката, священний для індуїстів Бенарес на р. Ганг, місто Агра із всесвітньо відомим дивом архітектури XVII ст. – Мавзолеєм Тадж-Махал). У Гімалаях чимало гірських курортів.

До списку ЮНЕСКО занесено 43 об’єкти:

- Бангладеш (3) – руїни буддійського монастиря в Пахарпурі й мечеть Багерхата та ін.;
- в Індії (23) – національні парки Казиранга, Манас, Кеоладео, Сундарбан і Нанда Деві, печерні храми Аджанта, Елора і Елефанта, індуїстські храми Конарак, Хампі, мавзолеї Хумаюна та Тадж-Махал, мечеть Кутб-Мінар, католицькі монастирі Гоа та ін.;
- у Непалі (4) – Лумбіні (місце народження Будди в 563 р. до н.е.), долина Катманду, національні парки Читауен і Сагарматха;
- у Пакистані (6) – археологічні пам’ятки Мохен-джорадо, Таксіла, руїни буддійських храмів Тахт-і-Бахі та Сахр-і-Бахлол, історичні монументи Тхатти, форт і сади Шалімара (Лахор);
- у Шрі-Ланці (7) – священні місця Анурадхапура і Канді, давні міста Полоннарува і Сигірія, золотий храм Дамбулла, національний парк Сингараджа, історичний центр м. Галле;

В останні десятиріччя розвиток туризму в регіоні дещо гальмується політичною та військовою конфронтацією між Індією та Пакистаном, міжетнічною ворожнечею в Шрі-Ланці, політичною нестабільністю в Бангладеш.

Південно-Східна Азія

Рекреація і туризм. Регіон багатий на рекреаційні ресурси, які через економічну відсталість деяких країн використовуються недостатньо. Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваторіальні ландшафти, курортні зони узбережжя, історико-архітектурні пам’ятки різних епох, екзотика сучасного життя і традиції різних народів.

Основними центрами туризму є Малайзія (6,5 млн. туристів щорічно), Сінгапур (5,8 млн.) Таїланд (5,7 млн.), а найпривабливішими туристичними містами – Бангкок, Сінгапур (“Азія у мініатюрі”, “Азія на одну мить”).

До списку ЮНЕСКО занесено 24 об’єкти:

- у В’єтнамі (4) – архітектурні пам’ятки середньовічної столиці Хюе і затоки Ха, середньовічне місто Хой та ін.;
- в Індонезії (6) – храми Борободур і Прамбанан, національні парки Комодо, Лорец, Уджунг та ін.;
- у Камбоджі (1) – храмовий комплекс Ангкор-Ват ХІІ ст.;
- в Лаосі (2) – колишня королівська резиденція Луанг-Прабанг та ін.;
- у Малайзії (2) – національні парки Гунун-Мулу та Кінабалу;
- у Таїланді (4) – національний парк Тхунгіай-Ху-ай-Кха-Кхаенг, давні столиці Сукотан і Аютія (XIII–XIV ст.), археологічні розкопки Бан-Ч’янг;
- на Філіппінах (5) – океанічний парк “Рифи Туббатаха”, церкви епохи барокко, рисові тераси Філіппінських Кордильєр, історичний центр м. Віган та ін.

Загалом туристичний бізнес у регіоні не отримав належного розвитку (крім Сінгапуру і Таїланду). Для пожвавлення іноземного туризму в країнах здійснюються різноманітні заходи (будівництво нових готелів, розширення транспортної мережі туристичних маршрутів тощо).

Східна Азія

Рекреація і туризм. Хоча регіон має сприятливі рекреаційні ресурси, проте масовий туризм тут розвинутий недостатньо. За рік регіон відвідують 35 млн. туристів, які приносять прибуток 22,8 млрд. доларів.

Передумовами розвитку туристичної галузі є один з найбільших у світі природний й культурний потенціал: Тибет, Каракорум, Тянь-Шань, “Кам’яний ліс” Куньміна, долина р. Лі, “Три ущелини” Янцзи, водоспад Хукоу на р. Хуанхе, зона вулканічної активності на о. Хоккайдо, національний парк “Внутрішнє Японске море”, “Три краєвиди Японії” (Мацусіма, Аманохасідате, Ітсу-кусіма), затока Кагасіма – серед найвідоміших у світі природних об’єктів. У регіоні 27 гір є священними для даосистів, 14 – для буддистів. Природні ландшафти доповнені культурними спорудами (Великий Китайський мур, пагоди, павільйони, арки, храми, даоські, буддійські, в тому числі ламаїстські монастирі, імператорські палаци, вілли, мавзолеї, пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо). Їх доповнюють самобутнє театральне мистецтво, характерні види спорту (сумо, карате, кендо, айкідо), фестивалі, інститут гейш і чайна церемонія тощо.

Основні центри туризму: Пекін, Сіань, Сучжоу, Лхаса, Сеул, Токіо, Кіото, Нара, жертви атомного бомбардування – міста Хіросіма й Нагасакі.

До списку ЮНЕСКО занесено 46 об’єктів:

- у Китаї (28) – г. Тайшань, Великий Китайський мур, імператорський палац династії Мінь і Цінь, печери Могао, мавзолей першого імператора Цінь, стоянка перввісної людини, г. Хуаншань, гірські курорти і храми Ченде, храм і цвинтар Конфуція, палац у Лхасі, національний парк Лушан, Лушанський Великий Будда, храмовий комплекс г. Уланшань та ін.;
- у Південній кореї (7) – печерний храм Соккурам і комплекс Пульгукса (VIII ст.), храмові комплекси Хеінса і Чонме та ін.;
- у Японії (11) – 18 монументів давнього Кіото, меморіал Хіросіми, гори Сіракамі, ліс Якусіма, монастир Хорюдзі, замок Хімедзі, історичне село Сіракава, храм Ітсукусіма та ін.

У країнах регіону активно розвивається внутрішній і зовнішній туризм. Іноземних туристів приваблюють не тільки своєрідна природа та історико-культурні пам’ятки, а й розвинені економічна, наукова, фінансова сфери (діловий туризм).

<<< назад | зміст | вперед >>>







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.