Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Сітницький Ю.І. Мандрівки по Карпатах

Маршрути з долини ріки Лімниці

14. На гору Високу (1805 м) з оселі Кузьмінець

Через Фашори і Матагів. Довжина траси (горизонтально) 12 км, вертикальний підйом - 1100 м. Початок походу - місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в Лімницю.

Вище згаданого мостика відшукуємо на географічно лівому березі потоку Кузьмінця доріжку, яка досить стрімко піднімається угору і веде спершу хребтом, а потім східним узбіччям північного відгалуження хребта Матагова, в південному напрямку. Після 4 км рівномірного підйому доріжка виводить на сідло за вершиною цього відгалуження (1175 м, т. зв. Фашори). Тут новий мисливський домик Йдемо далі в південному напрямку майже горизонтально, просто під високу стіну головного хребта Матагова, зліва ліс, а справа старий зруб. Для підйому на хребет можна відшукати в лісі стару стежку-серпантин, можна теж йти однією з численних стежок на зрубі. На хребті повертаємо дещо наліво (напрям - південний схід) і йдемо по лісі стежкою, яка досить лагідно піднімається угору майже 3 км, спершу лінією хребта, відтак його правим узбіччям.

Близько верхньої межі лісу стежка звертає дещо вправо униз, зліва тут зовсім близько до хребта. Йдемо розгалуженням стежки вліво, на хребет, де зустрічаємо цекоти і зарості жерепу, які майже не заважають в поході. Далі стежка веде хребтом в напрямку видної перед нами вершини Матагова (1672 м), на яку піднімається закосом серпантин. Далі йдемо стежкою, яка веде хребтом, інколи його узбіччям і виходимо під вершину Високої, вкритої цекотами великого розміру. На саму вершину стежки немає, тому приходиться добиратися по каменях.

Через гору Заплату і попри Середню. Довжина траси (горизонтально) 14 км, вертикальний підйом - 1100 м. Початок походу - місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в ріку Лімницю.

Від мостика йдемо дорогою вздовж Лімниці униз приблизно 1/2 км і повертаємо вправо в ліс на доріжку, яка веде хребтом в південно-східному напрямі. Перетинаємо трасу нафтопроводу і йдемо далі цією ж доріжкою уверх спершу лісом, відтак старим зрубом, де її перетинає горизонтальна стежка. Йдемо цією стежкою вправо, таким чином, обходимо вершину і виходимо на неглибоке сідло під хребтом Пасічним. Тут невелика стара колиба, близько є вода. Звідти йдемо в напрямі на схід, пізніше на південний схід стежкою угору, трішки зрубом, відтак лісом на західний наріжник хребта Пасічного (1485 м). Далі стежка виведе нас, поступово змінюючи напрям на південний, на широкий відкритий верх Заплата або Горішня Заплата (1508 м). Від початку підйому це приблизно 8 км. Йдучи лінією хребта, спускаємося в неглибоке сідло і йдемо стежкою типу "райтшток" в напрямку на південь, часом південний схід, маючи зліва покриті цекотами узбіччя гори Середньої (1642 м). Стежка виводить нас безпосередньо під сідло між горою Середньою і північно-східним відгалуженням гори Високої. Далі стежка веде північним узбіччям цього відгалуження (недалеко від сідла при стежці джерело доброї води). Поступово стежка наближається до вершини Високої, піднімається уверх кількома закосами (цей серпантин добре видно з долини Лімниці) і вкінці з'єднується на західному боці вершини зі стежкою з Матагова.

Види з вершини Високої. Вид на південь закриває хребет Ріг з Ігровищем, північним наріжником якого є сама вершина Високої. Понад ним видно обидві вершини Сивулі (1836 м і 1815 м). Найближчий на південному заході - довгий хребет Горган, що закінчується на півдні вершиною Конець Горганів (1611 м). Вершина Овола (1615 м), визирає з-над хребта Горгана на фоні стіни, в яку входять вершини (зліва направо): Берт (1670 м), Кепута (1608 м), Буштул (1693 м), Прелука (1520 м). Ця стіна замикає з півдня терен джерельних потоків Лімниці. Направо від неї, на далекому останньому плані можна зауважити вершини Закарпатської області: Стримба (1723 м) і Негровець (1712 м).

В західному напрямку впадає в очі близька Ялова Клива (1568 м), наліво від неї - верх Коретвина. Далі між ними Попадя (1742 м).

Направо від Ялової Кливи Пареньки, прямо на захід Великий і Малий Канусяки, а між ними Грофа (1752 м). В північно-західному напрямку бачимо хребет Аршиць в поперечному профілі з вершинами Нер'єдів (1557 м) спереду і Горган Ілемський (1569 м) позаду. В північному напрямку - близька Середня, за нею поперечний вал Заплати і Пасічного, а за Лімницею верх Сегліс (1357 м).

Дивлячись на північний схід та на схід, спостерігаємо поступове зниження гір вздовж рік Лімниці та Солотвинської Бистриці. Тут бачимо поперечний хребет Гриньків, висотою до 1258 м, на вододілі між обома цими ріками, та хребет Чортки, приблизно такої ж висоти, на вододілі Солотвинської і Надвірнянської Бистриць. На південному сході бачимо досить близько вершину хребта Станимир (1549 м), над ним з'являються контури групи Довбушанки: вершини Козя, Полянський, Скалки, Пікун, Медвежик і сама Довбушанка. Серед більш віддалених вершин можна зауважити між Козею і Полянським, купол Синяка, а на останньому плані в продовженні лінії Станимира-Синячку над селом Дора. Зауважимо, що аналогічний, правда, неповний вид в цьому напрямку, можемо спостерігати також з полонини Середньої, в сідлі між вершинами Високої та Середньої.

Сходити з Високої до Кузьмінця можна обома маршрутами виходу, хоча зручнішим і коротшим є, безперечно, сходження через Матагів. В цьому випадку треба вважати, щоби не згубити стежки при наближенні до верхньої межі лісу, де закінчуються зарості жерепу. Продовження стежки треба шукати дещо зліва нижче хребта.

Якщо сходимо вниз попід Середню, подібна небезпека загублення стежки може виникнути при сходженні в Заплати, де лінія хребта нечітко визначена. Тут також стежку можна знайти в лісі дещо зліва від хребта.

Найкоротша траса сходження з Високої до Кузьмінця (приблизно 10 км) - це сідла під Середньою прямо вниз в долину потока Кузьмінця, де раніше була стежка, і далі долиною потоку. Оскільки стан цієї траси тепер невідомий (можливі завали, переправи через воду і т. п.), не можемо її рекомендувати.

15. На гору Грофу (1752 м) з селища Осмолода

Вихідний пункт - міст вузькоколійки на річці Молодій біля її устя до Лімниці.

Вихід через сідло між горами Грофа і Кінь (довжина траси 9 км, вертикальний підйом 1035 м). Йдемо в західному напрямку 2 км дорогою долини річки Молодої до устя зліва правобічного її допливу - потоку Котельця. Переходимо потік Котелець і на лівому (географічно) його боці відшукуємо доріжку, яка веде лісом угору в південно-західному напрямку, і після З км досягає горизонтальної мисливської стежки, типу "райтшток", що траверзує справа вершину гори Кінь. Повертаємо наліво, обходимо "райтштоком" вершину Коня і виходимо на сідло між Конем і Грофою. Тут перед нами найважча частина траси: майже 2 км підйому на вершину Грофи (напрям - південний захід) бездоріжжям по цекотах, серед заростів жерепу при різниці висот 480 м. Можна уникнути цих труднощів, якщо від сідла під Конем піти наліво (на схід) "райтштоком", що майже горизонтально обходить вершину Грофи і після 4 км виходить на полонину Плісце, на південь від цієї вершини. Тут яовертаємо направо і лагіднішим узбіччям добираємося до вершини, засипаної відносно дрібними цекотами. Довжина траси збільшується при цьому до 12 км.

Вихід потоком Котельцем через полонину Плісце (довжина траси 11 км, вертикальний підйом 1035 м). До устя Котельця йдемо, як і в попередньому варіанті. Заходимо в його долину і йдемо не завжди доброю доріжкою вздовж цього потоку в напрямку на південний захід. Після 7 км від устя Котельця до Лімниці доріжка перетворюється в стежку-серпантин, яка кількома закосами виводить на верхню межу лісу, де з'єднується зі згаданою вище мисливською горизонтальною стежкою - "райтштоком" і виводить на полонину Плісце. Звідти йдемо в північному напрямку до вершини Грофи. Це найкоротший і найлегший вихід на Грофу, правда, болотниста дорога долиною Котельця одноманітна і нецікава.

З полонини Плісце можемо спостерігати вершини найближчого її оточення. Це на півночі - Грофа, направо від неї Кінь (1557 м), на південному заході вал Пареньки (1737 м) весь "зашитий" жерепом, на сході Канусяки, Великий (1647 м) і, наліво від нього Малий (1624 м). Краєвид з вершини Грофи, завдяки центральному її положенню в західних Горганах, дуже обширний. На півночі впадає в очі довгий хребет Аршиць, від Гортана Глемського (1539 м) по Малі (1510 м) над Осмолодою. На сході видно ряд вершин групи Сивулі - це Пасічний (1480 м), Заплата (1508 м), Середня (1642 м), Висока (1805 м) і сама двогорба Сивуля (1836 мі 1815 м). Наліво від Сивулі, на найдальшому плані, помітна далека Синячка над Дорою. Направо від Сивулі, над обома Канусяками, видно гострі конуси групи Довбушанки. На південному сході, наліво від хребта Пареньки, виглядає Попадя (1742 м), направо на далекому плані - закарпатські вершині Стримба (1723 м) і Негровець (1712 м).

Сходити будемо однією з доріг виходу.

16. На гору Сивулю з селища Осмолода

Вихідний пункт - міст вузькоколійки на р.Молодій біля її устя до Лімниці. Довжина траси (горизонтально) - 24 км, вертикальний підйом приблизно 1100 м.

Від моста вузькоколійки йдемо угору вздовж Лімниці в загальному напрямку на південь. Після приблизно 4 км справа відкривається долина потоку Петроса, який збирає води з-під гір Попаді, Грофи і Канусяків.

Пройшовши ще 3 км, зліва бачимо устя потоку Бистрика, вздовж якого йде відгалуження вузькоколійки1. Йдемо туди. В долині Бистрика, на відстані біля 1,5 км від устя є гуртожиток лісорубів, дещо вище зліва - устя невеликого потічка Лопушна (також Боревка). Безпосередньо за містком вузькоколійки зліва починається стежка типу "райтшток", яка веде спершу на північний схід, відтак на південний схід, часом кількома закосами серпантина, аж під одну із вершин хребта Сивулі - Боревку (1595 м). Це приблизно 4 км від гуртожитку. Далі ця стежка веде південно-західним узбіччям хребта Сивулі майже горизонтально, лісом, на висоті приблизно 1500 м, тобто на 250-300 метрів нижче хребта. Стежка дуже петляє і після приблизно 7 км виводить на південні узбіччя, вкриті цекотами і жерепом, вищої другої вершини Сивулі (1836 м). Після наступних 2 км походу стежкою, яка обходить з півдня першу вершину Сивулі (1815 м), виходимо на сідло Рущина (1424 м), де зустрічаємо руїни давнього туристичного притулку. Загальний напрямок походу вздовж хребта Сивулі - південний схід.

На галявині біля руїн змінюємо напрямок на північний і відшукуємо серед заростів жерепу кам'янисту стежину, яка веде угору, подекуди серпантином, на першу вершину Сивулі (1815 м). Вийшовши туди, бачимо на північному заході на відстані 1 км другу, вищу вершину (1836 м). Туди можна дійти по це-котах старою військовою стежиною вздовж хребта.

Можливий теж і дещо інший варіант виходу на вершини Сивулі. Для цього, вийшовши з долини Бистрика під вершину Боревки, залишаємо справа стежку, яка веде південними узбіччями хребта Сивулі і звертаємо наліво угору на сідло під Боревкою на цьому ж хребті. Далі йдемо хребтом "з верха на верх" згідно з його напрямком, тобто на південний схід, аж до вищої, а відтак нижчої вершини Сивулі. Ця траса значно коротша: від сідла під Боревкою до вершини Сивулі (1815 м) - приблизно 4 км, проте це необов'язково означає виграш в часі. Справа в тому, що весь хребет вкритий цекотами і жерепом. В довоєнні часи в жерепі була прорубана туристична стежина, але тепер, при відсутності консервації, вона мусіла б дуже зарости. Точної інформації про її теперішній стан у нас немає.

Краєвиди з вершини Сивулі мало відрізняються від тих, що їх видно з Грофи. На північному заході спостерігаємо долину Солотвинської Бистриці з оселями Гута і Пороги, а на півдні - групу Братківської і східну частину закарпатського полонинського хребта Свидовець.

Сходити з Сивулі до Осмолоди можна цією ж дорогою виходу. В гарну суху погоду можна повертатися вздовж лінії хребта, орієнтуючись на давню стежку по цвкотах і долаючи часті поля заростів жерепу. При цьому, сходячи з другої вершини Сивулі (1836 м), треба вважати, щоби не йти по лінії найменшого нахилу хребта на захід, а йти майже прямо на північ, куди звертає головний хребет. Йдучи хребтом, проходимо не названу вершину (1772 м), відтак Боревчину (1696 м) і сходимо в сідло під Боревкою, від вершини (1836 м) біля 3 км. Тут на західному боці хребта треба підшукати стежку виходу з долини Бистрика і зійти нею вниз до згаданого раніше гуртожитку лісорубів.

Сходження хребтом Сивулі дозволяє милуватись гарним краєвидом, але через труднощі проходження полями жерепу значного виграшу в часі не буде.

Найкоротшою і найзручнішою трасою сходження з Сивулі до Осмолоди є шлях через Рущину безпосередньо в долину Бистрика. Для цього з-під руїн на Рущині йдемо вздовж давнього кордону вододільним хребтом між потоками Бистрик (на заході) і Салатрук (на сході) в напрямку на захід приблизно 1 км, спершу униз, а відтак дещо угору. Тут вододільний хребет змінює напрямок на південний захід. З правого боку приєднується невисокий залісений боковий хребет, паралельний до хребта Сивулі. Цим хребтом веде стежка в долину Бистрика, спершу лісом, потім через старий зруб. Після приблизно 3 км стрімкого сходження стежка зведе нас в долину Бистрика біля устя справа ще одного потічка з-під Сивулі. Далі дорога донизу йде практично руслом потоку Бистрика, що пішоходам не дуже зручно. Щоб уникнути цього, треба підійти угору вздовж потічка, що впадає в Бистрик справа, кількадесят метрів і тут наліво від нього відшукати в лісі стежку, паралельну до Бистрика. Після приблизно 1 км ця стежка виведе нас на кращу дорогу вздовж Бистрика. Всього проходимо долиною Бистрика до гуртожитку лісорубів біля 6 км, при кінці цього шляху з'являється вузькоколійка, вздовж якої дійдемо до Осмолоди, подолавши приблизно 9 км.

В долину Лімниці з Сивулі можна зійти також верхами, через Ігровище (1815 м) і Матагів (1672 м). Для цього йдемо через другу вершину (1836 м) хребтом Сивулі, як було сказано вище, в сідло під Боревкою (1595 м). Справа внизу зауважуємо сідло (1344 м), зліва від якого долина потоку Лопушна, що впадає в Бистрик біля гуртожитку лісорубів, а справа джерельні потічки другого потоку Лопушна - притоки Солотвинської Бистриці. Нам треба зійти на це сідло. Відшукати стежину вниз, починаючи з вкритого цекотами хребта дуже важко, практично неможливо і приходиться спускатися бездоріжжям через зарості жерепу в напрямку приблизно на північ. На сідлі досить зручне місце для ночівлі, близько є вода. З сідла далі йдемо з північному напрямку, підіймаючись на хребет Ігровища, спершу рідким лісом, кам'янистою стежкою і бездоріжжям по дрібних цекотах, що не справляє великих труднощів. Хребет Ігровище на півночі закінчується вершиною Висока (1805 м), яку можемо обійти зліва.

Дальший шлях сходження в долину Лімниці через Матагів і Фашори співпадає з описаним вище шляхом виходу на Високу і приводить до Кузьмінця (4 км нижче Осмол оди). Можна теж, зійшовши з Матагова, в сідлі під Фашорами, відшукати зліва стежку прямо до Осмолоди через т.зв. Софору.


1 Якщо є можливість, бажано ці перші 7 км подолати не пішки, а проїхати вузькоколійкою або дрезиною.

<<< назад | зміст | вперед >>>






Booking.com

© 2002-2018 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.