Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Сітницький Ю.І. Мандрівки по Карпатах

Маршрути з долини Пруту

17. На гору Синячку (1402 м) з села Дора

Вихідний пункт - залізнична зупинка в Дорі.

Вихід долиною Кам'янки (9 км, 900 м угору). Від зупинки йдемо вправо через переїзд, поміж хатами села, справа на горі бачимо церкву, зліва протікає потік Кам'янка. Доходимо до роздоріжжя - вправо дорога йде далі селом, вліво через міст на Кам'янці веде до лісництва і в ліс. Перед роздоріжжям старовинний придорожний хрест. Йдемо через міст, незабаром зустрічаємо знову роздоріжжя, повертаємо направо, через другий міст переходимо Кам'янку і йдемо лівим (географічно) боком річки до місця, де справа до неї впадає невеличкий потічок (1,5 км від хреста). Тут лавочка і мала альтанка. Йдемо далі цією ж дорогою вздовж Кам'янки, не звертаючи на деякі її відгалуження направо. Минаємо резервуари та інші об'єкти нафтодобувного господарства, які знаходяться справа вище нашої дороги, і доходимо до досить широкої долини, де є устя чергового потоку, що тут впадає в Кам'янку. Далі йдемо долиною Кам'янки, дорога піднімається дещо угору, минає два нафтодобувні станки і приводить до роздоріжжя, де вправо угору відгалужується тракторна дорога в ліс (4 км від хреста). Ця дорога виводить на хребет, що замикає долину Кам'янки від півночі. На хребті зустрічаємо широку дорогу, яка веде з Делятина під Синячку. Повертаємо наліво і йдемо нею в напрямі на захід, просто на вершину Синячки, що видніється перед нами. Перед самою вершиною знову роздоріжжя. Повертаємо направо, маючи зліва схили Синячки. Дорога поступово піднімається угору і виводить на давню полонину Лазок на захід від вершини. Тепер тут розміщені об'єкти нафтодобувного господарства. На краю полонини повертаємо різко наліво і стежинкою через рідкий ліс, вище бездоріжжям по цекотах добираємося до вершини.

Вихід хребтом Чорногориці і через полонину Щевку (9 км, 900 м угору). Від зупинки у с. Дорі йдемо залізничною дорогою через міст на Кам'янці і відразу за ним повертаємо направо, на стежку, яка досить стрімко угору виведе нас лісом на хребет, що замикає долину Кам'янки з півдня. Після досить довгого і важкого підйому доріжкою, яка веде цим залісеним хребтом, виходимо на полянки Чорногориці, звідки гарні краєвиди Яремча. Проходимо невисоку вершину з тріангуляційним знаком, за нею неглибоке сідло і знову заходимо в ліс, згідно з лінією хребта - спершу униз, потім знову угору. В лісі, недалеко до кінця підйому, вліво відгалужується болотиста стежинка, яка майже горизонтально виводить на полянку. Тут знаходиться джерело доброї води, дещо нижче - доріжка виходу на Синячку з Яремча. Далі дорога веде узбіччям гори Погар (1225 м) майже горизонтально в західному напрямі і виходить на полонину Щевка; з неї гарний краєвид на Довбушанку та її сусідів (напрям - південний захід). Тут дорога повертає майже на північ і веде просто під Синячку, залишає вершину справа і повертає на полонину Лазок. Нам треба зійти з дороги направо і бездоріжжям, через рідкий ліс добиратися до вершини.

Сама вершина Синячки не має вигляду конуса, це швидше трапеція, верхня горизонтальна грань якої простягається на кілька десятків метрів з заходу на схід. Безлісий західний край цієї грані вкритий цекотами великого розміру. З північного боку вершини - небезпечне глибоке провалля. Краєвиди, які в добру погоду можна оглядати з вершини Синячки, - одні з найгарніших в Українських Карпатах. А саме, на півдні, над повздовжним хребтом Явірника бачимо головні вершини східних Горганів: Хом'як, Синяк, Горган, направо від них - Довбушанку і Полянський, далі - Козі Горган, Станимир, Чортку, над ними на останньому плані - Сивулю і Високу.

Сходити з Синячки до Дори можна однією з доріг виходу. Причому, йдучи через Чорногорицю, можемо дещо скоротити дорогу. Для цього, прямуючи дорогою Лазок-Щевка, не доходимо до Щевки, а відразу за місцем, де ця дорога виходить з лісу, повертаємо наліво і виходимо на берег стрімкого узбіччя над джерельними потоками Кам'янки, звідки гарний краєвид на Дору. Тут відшукуємо яку-небудь стежинку вниз і після досить важкого спуску на декілька десятків метрів виходимо на горизонтальну дорогу, яка тут проходить поперек східного боку Синячки. Біля неї джерела дуже доброї води. На цій дорозі повертаємо направо і виходимо, маючи вершину Погар з правого боку, на лінію хребта Чорногориці, яким і сходимо до Дори.

18. На гору Синячку (1402 м) з міста Яремче

Вихідний пункт: залізнична станція в Яремче (8,5 км 900 м угору).

Виходимо на головну дорогу Яремча, тут повертаємо наліво і йдемо через залізничний переїзд дорогою в долину потоку Чорногорчика. Йдемо приблизно 1/2 км його долиною, потім повертаємо наліво, на доріжку, яка виводить на хребет, що відгалужується від хребта Чорногориці. Далі піднімаємося цим хребтом, спершу відкритим тереном, відтак лісом і виходимо на полянку, де справа підходить стежка з Дори. Тут знаходиться згадане вище джерело. Далі йдемо, як рекомендуємо в описі маршруту з Дори на Синячку, хребтом Чорногориці.

19. На гору Явірник-Горган (1467 м) з міста Яремче

Вихідний пункт - залізнична станція в Яремче (7,5 км 940 м угору).

Прямуємо вздовж залізниці на південь, за базаром повертаємо направо в долину потоку Жон-ки, йдемо вздовж цього потоку до місця, де зліва в нього впадає потік Багровець, переходимо мостом Жонку і далі піднімаємось правим берегом Багровця. Справа внизу знаходиться присілок Яремча Багровець. Пройшовши приблизно кілометр, переходимо на другий 'лівий) берег потоку, піднімаємось угору і заходимо в ліс. Загальний напрям дороги - південний захід. Проходимо невелику галявину в лісі, йдемо далі лісом угору і виходимо на полонину Явір. Перед нами - висока залісена стіна хребта Явірник. Йдемо в такому ж напрямку досить поганою стежиною, перетинаємо дорогу, що йде внизу паралельно до хребта Явірника, заходимо в ліс і дуже стрімко добираємося до вершини: нам треба подолати вертикальний підйом 300 м на відстані всього 1/2 км.

Вершина і весь хребет Явірника вкриті це-котами дуже великих розмірів. Подекуди зауважуємо поля жерепу, в окремих місцях зауважуємо кедри, які в Карпатах рідко де зустрічаються.

З краєвидів, які можна спостерігати з вершини, в першу чергу, це - хребет Хом'як - Синяк - Горган на півдні і особливо велично - група Довбушанки на заході.

Сходити можна дорогою виходу або через полонину Явірник до Ямного, як вказано при описі маршруту на Явірник з Ямного.

20. На гору Явірник-Горган (1467 м) з села Ямне

Вихідний пункт - залізнична зупинка в Ямне (7 км 900 м угору).

Від зупинки йдемо долиною потоку Явірни-ка приблизно 1 км, після чого повертаємо направо на дорогу, яка лісом піднімається угору і поступово завертає вліво і виводить на полонину Прутинок (1034 м). З неї видно весь хребет Явірника. Входимо в ліс в напрямку цього хребта, безпосередньо під ним повертаємо дещо вліво і виходимо на велику полонину Явірник на самому хребті. Тут повертаємо направо, виходимо на західний верхній край полонини і далі лісом, відтак по цекотах виходимо на першу, а потім і на головну вершину хребта Явірник. Всього приходиться подолати біля півтора кілометра важкого переходу без стежки по каменях-цекотах великого .розміру.

Для різноманітності сходити доцільно дорогою на Яремче, як описано вище. Для цього на північ від вершини відшукуємо серед заростів жерепу стежечку, яка дуже стрімко сходить додолу і виведе нас спершу на полонину Явір, потім понад Багровець до Яремча.

21. На гору Довбушанку з міста Яремче (20 км 1450 м угору і 200 м униз)

Вихідний пункт - залізнична станція в Яремче. Спочатку йдемо так, як в маршруті на Явірник - Горган - до потоку Жонки, але тут не сходимо вниз до потоку, а піднімаємося направо угору і йдемо далі дорогою, яка веде досить високо правим (географічно лівим) берегом Жонки. Приблизно 3 км вище ця дорога сходить вниз до потоку і приводить до місця, де зливаються два джерельні потічки Жонки. Тут повертаємо направо доріжкою, яка поступово піднімається на перевал на хребті Буковсць (994 м). Тут роздоріжжя: хребтом йде дорога з полонини Щевка на хребет Явірник, справа стежка вниз (приблизно 200 м) в долину річки Зелениці. Відшукуємо цю стежку, сходимо нею, переправляємося через Зеленицю і йдемо вліво дорогою, прокладеною трасою давньої вузькоколійки; напрям - південний захід. Минаємо будинок туристичного притулку і, пройшовши 8 км від місця спуску з Буківця, приходимо до місця, де дорога різко змінює напрям на західний. Зліва, по другому боці річки (яка тут називається Зубринка) старий зруб і гуртожиток лісорубів, справа дещо вище полонина Нижня. Йдемо на цю полонину (напрям - північ), і на її верхньому краю відшукуємо стежку, яка виведе нас через ліс під сам хребет каменистої Довбушанки, вкритий внизу заростями жерепу. Тепер треба віднайти вирубану в жерепі стежку, яка вище біжить серпантином по каменях-цекотах і виведе нас на хребет. Тут повертаємо вліво і нарешті стаємо на середній головній вершині Довбушанки.

Як можна зауважити, похід на Довбушанку вимагає багато часу і значних зусиль, провести його одним днем туди і назад практично неможливо. Повертатися найпростіше до Яремча дорогою виходу.

22. На гору Горган Бурачиківський (1046 м) з села Микуличин (5 км і 450 м угору)

Вихідний пункт - міст на головній дорозі Микуличина через річку Прутець.

Від моста йдемо дорогою лівим (географічно правим) боком річки Прутець приблизно 2 км. Переходимо невеликий потік, який зліва впадає в Прутець. Трохи далі дорога відходить від долини Прутця вліво і прямує в ліс. Перед лісом роздоріжжя, йдемо дорогою наліво (це стара військова дорога з Микуличина через хребет Рокети до села Лючки), яка лагідно, декількома закосами, виведе нас на сідло під вершиною Горгана. Повертаємо різко направо і стежинкою лісом піднімаємося на вершину. На відміну від інших верхів, в Горганах немає відносно невеликих каменів-цекотів - тут зустрічаємо частини литої скали досить значних розмірів, серед яких ростуть поодинокі смереки.

Продовження військової дороги від сідла в напрямі на північний схід веде на вершину Рокета велика (1114 м), розміщену на довгому полонинському хребті, що тягнеться від Маковиці над Яремчем до Космацької Лисини біля Космача.

23. На гору Хом'як (1544 м) з Татарова (10,5 км і 900 м угору)

Вихідний пункт - розгалуження доріг до Ворохти і до Яблониці на виїзді з Татарова1.

Початкову частину траси від згаданого роздоріжжя дорогою на Яблоницю до відгалуження на Поляницю (4,5 км) доцільно проїхати автотранспортом. Далі йдемо дорогою до По-ляниці ще біля 1 км, після чого в лісі на правому боці дороги відшукуємо стежку типу "райтшток", яка прокладена правим збочем яру потічка, що тече з-під Хом'яка. Йдемо цією стежкою в загальному напрямку на північ і невдовзі сходимо до дороги, що веде в цьому ж напрямі безпосередньо вздовж згаданого потічка. Піднімаємося цією дорогою і після одного закоса виходимо на невелику полянку на сідлі між горами Хом'як (зліва) і Гребля (справа). Це так звана полонинка Бараня. Тут повертаємо наліво і йдемо угору, спершу рідким лісом, відтак стежинкою серед заростів жерепу і накінець без стежки по цекотах досить великого розміру на вершину Хом'яка.

Відокремлене положення і значна висота вершини Хом'яка дає можливість спостерігати краєвиди, які своєю протяжністю перевищують досі описані. В найближчому сусідстві на півночі бачимо хребет Явірника, над ним зліва Синячку, на північному заході вершину Синяка "з профілю". На сході хребет Ліснів, за ним хребет Рокети з Лисиною Космацькою. На останньому плані на півдні зауважуємо Чорногорські вершини - Петрос і Говерлу; на південному сході - близьку ворохтянську Магуру а за нею Костричу.

Сходити з Хом'яка можна, очевидно, дорогою виходу, але дещо коротшим і цікавішим буде сходження долиною потоку Женця. Для цього сходимо на полонинку Бараню і тут наліво в лісі знаходимо плай, що виводить на велику полонину Хом'яків. При ньому зустрічаємо сильне джерело смачної води, що витікає з масиву вершини Хом'яка. Температура її в будь-яку пору року не перевищує 4-5°С.

Зауважимо, що з вершини Хом'яка на полонину Хом'яків можна зійти, минаючи полонину Бараню. Для цього треба на північному схилі вершини відшукати стежку, яка зведе нас на південний край полонини Хом'яків, де близько ще одне джерело доброї води.

Виходимо на полонину Хом'яків і тут, біля її середини справа на краю лісу відшукуємо стежку - початок плаю, який стрімко вниз зведе нас в долину потоку Женця. Його досить важко знайти, так як немає чітких орієнтирів. Крім цього, тут близько починається друга стежка - перехід на хребет Явірника. Шукати плай треба на правому схилі полонини, в своїй верхній частині він має тенденцію повертати збочем направо. Сходити вниз в долину Женця без стежки в будь-якому випадку не рекомендується. Це понад 300 м вертикальної різниці висоти і дуже важкий стрімкий спуск густим лісом.

В своїй нижній частині плай з полонини Хом'яків перетинає потік Роскульський, що витікає зі згаданого джерела піц Хом'яком. Йдемо далі доріжкою, дещо вище потоку Женця, нарешті сходимо на дорогу вздовж цього потоку і доходимо до його устя до Пруту. Тут повертаємо направо і виходимо біля мосту на Пруті на автодорогу Татарів-Микуличин.

24. На гору Синяк (1664) з Татарова (15 км і 1020 м угору)

Вся початкова частина маршруту на Синяк повністю співпадає з маршрутом на Хом'як аж до полонинки Бараня. Далі переходимо плаєм на полонину Хом'яків, повз згаданого джерела під вершиною Хом'яка. Проходимо полонину Хом'яків по всій довжині і на західному краю полонини починаємо підйом на Синяк плаєм, що з'єднує полонину Хом'яків з розміщеною на південь від Синяка полониною Томнатик.

Плай на Томнатик скоро сходить вліво і дещо вниз, тут повертаємо направо, на дещо гіршу стежинку, яка веде лінією хребта Синяка угору. Ця стежинка виводить нас на великі поля цекотів з окремими острівцями заростів жерепу. Тут йдемо досить добре збереженою з часу першої світової війни стежкою майже З км і врешті стаємо на широкій головній вершині Синяка.

Краєвиди з вершини дещо ширші, ніж з Хом'яка, оскільки ми знаходимося на 120 м вище. Особливо гарно виглядає на заході могуча група Довбушанки та її сусідів, а на півдні хребет Чорногори.

Повертатися будемо спершу дорогою виходу, хребтом Синяка на полонину Хом'яків. При цьому маємо нагоду оглянути краєвиди, яких не було видно з вершини Синяка. Зокрема, це величний Конус Хом'яка, наліво від нього хребет Ліснів, над ним далека Лисина Космацька, направо від Хом'яка залісена Магура над Ворохтою, на дальшому плані - Кострича. З полонини Хом'яків сходимо в долину потоку Женця плаєм, як вказано вище (маршрут 23).

25. На гору Кукул (1542 м) з Ворохти

Вихідний пункт - залізнична станція у Ворохті (довжина траси - 10,5 км, підйом 800 м угору).

Зі станції йдемо до переїзду стежкою попри залізницю, минаємо переїзд, після чого пішохідним мостиком переходимо на другий бік Пруту, повертаємо наліво і виходимо на залізничну колію безпосередньо за другим віадук-том. Тут перетинаємо залізницю і слабо помітною стежинкою піднімаємося угору до доріжки, яка поміж хатами веде просто на південь і через деякий час заведе направо в ліс. Йдемо далі в цьому ж напрямку стрімко угору і виходимо на відкриту вершину - Кичеру (1201 м). Переходимо її і сходимо дещо вниз в сідло, що з'єднує її з другою, повністю залісеною Кичерою (1248 м), яку минаємо справа, і починаємо стрімкий підйом спершу лісом, відтак старим зрубом, під хребет Кукула. Після біля 300 м вертикального підйому виходимо на дорогу, яка веде нас на полонину Кукул. З неї бездоріжжям, в цьому ж напрямку на південь, виходимо на хребет, тут повертаємо наліво і стежкою на лінії хребта доходимо до головної вершини.

З вершини чудові краєвиди на всі сторони. Особливо прекрасно виглядає 20-кілометровий головний хребет Чорногори, зокрема, найвища в Українських Карпатах гора Говерла (2061 м), яка відділена від нас потужним хребтом полонини Козьмієської (1573 м).

Сходити вниз можна трасою виходу. Можна теж не сходити на полонину Кукул, а йти далі хребтом в північно-західному напрямку на полонину Григорівку (1378 м) і 1,5 км за нею повернути на північ доріжкою, що виведе нас на залізничний тунель біля станції Воронянка. Ще один варіант сходження - це спуск в долину потоку Форещенки і нею до Пруту. Для цього з вершини йдемо на південь (вважаючи, щоби не піти стежкою на південно-східний видовжений кут полонини) і виходимо на плай, який боковим хребтом Кукула після 2,5 км зведе нас до потоку Форещенки, звідки ще 1 км до його устя до Пруту, на віддалі 14 км від тартаку в Ворохті.

26. На гору Кострича з Арджелюжі

Назвою "Арджелюжа" визначають найближчу околицю розгалуження доріг з Ворохти до Жаб'я (Верховини)2 і до спортбази на Заросляку під Говерлою.

Вихідний пункт - згадане роздоріжжя, 6 км від тартаку в Ворохті, 9 км від залізничної станції.

Вихід потоком Озірним, через полонину Веснарку. Довжина траси 10 км, вертикальний підйом 700 м. Від згаданого роздоріжжя йдемо асфальтованою дорогою вздовж ріки Прут в південному напрямку, проходимо невелику оселю Завоєлю (тут знаходиться туристичний притулок, вище - початок Карпатського державного заповідника). З лівого боку минаємо устя Озірного і повертаємо в його долину. Цією долиною по добрій дорозі йдемо 1,5 км, після чого за устям другого правобічного потічка сходимо вліво на плай, який лісом догори виведе нас на полонину Веснарку, розміщену на південно-західних узбіччях Костричі. Повертаємо направо і, траверзуючи південні узбіччя полонини, виходимо на лінію хребта Костричі. Йдемо далі в східному напрямку і нарешті опиняємось на вершині.

Вихід через перевал Ворохта-Жаб'є і присілок Буковієн. Довжина траси 9 км, вертикальний підйом 700 м. Від роздоріжжя в Арджелюжі йдемо дорогою на Жаб'є аж до перевалу, де ця дорога різко повертає наліво вниз. Тут залишаємо Жаб'ївську дорогу, далі йдемо в попередньому напрямку болотнистою стежкою в ліс вододілом між допливами Пруту (справа) і Черемошу (зліва). Переходимо невеликий безлісий хребет, минаємо декілька хат присілка Буковієн і підходимо до підніжжя потужного хребта Костричі. Тут найважча частина траси - потрібно на відстані 1 км взяти вертикальний підйом приблизно 500 м фактично по бездоріжжю, якщо не враховувати худоб'ячих стежок. Тоді виходимо на хребет Костричі, повертаємо вліво і вже без труднощів виходимо на його вершину.

Панорама Костричі дає, безумовно, найкращий перегляд головного хребта Чорногори. Його вершини (справа наліво): Петрос (2022 м), Говерла (2061 м), Брескул (1950 м), Пожижевська (1822 м), Данциш (1866 м), Гомул (1750 м), Туркул (1935 м), Шинці (1866 м), Ребра (1977 м), Томнатик (2018 м), Бребенескул (2036 м), Менчул (2002 м), Смотрич (1901 м), Станки (1749 м). Направо від Чорногори добре видно Закарпатський хребет Свидовець з Близницею (1883 м) і Татульською (1774 м), далі направо Братківську (1792 м), групу Довбушанки, Явірник-Горган. Наліво спостерігаємо гори над Жаб'єм: групу Ротила (1484 м), Білу Кобилу (1473 м), далі Лисину Космацьку (1464 м).

Сходити вниз можна однією з доріг виходу. Можна також зійти до присілка Жаб'я, Красника. Для цього йдемо хребтом Костричі в напрямку на південний схід до його останньої над Черемошем вершини Гедья (1348 м), звідки сходимо просто в долину Черемошу вище Красника. Відстань від вершини Костричі до Жаб'я-Ільці (відгалуження дороги до Ворохти) - 12 км.


1 Історична назва Татарії була змінена на Кремінці.
2 Центр Верховинського району, "столиця" Гуцульщини з історичною назвою "Жаб'є", була перейменована на назву "Верховина".

<<< назад | зміст | вперед >>>






Booking.com

© 2002-2018 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.