Форум Туристической библиотеки

1. Внешние микро- и макросферы маркетинга. Понятие внешней микросреды маркетинга и ее структура
3. Показатели эффективности деятельности предприятий (организаций) социально-культурного сервиса и туризма

Ответ на 1 вопрос ищите в этой книге на нашем сайте - Филип Котлер, Джон Боуэн, Джеймс Мейкенз. Маркетинг. Гостеприимство. Туризм (глава 5)

Ответ на 3 вопрос ниже:
(либо смотрите книгу Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма, глава 13)

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ В ТУРИЗМІ
1. Поняття ефективності менеджменту в туризмі.
2. Економічна ефективність менеджменту в туризмі.
3. Соціальна ефективність менеджменту в туризмі.

1. Поняття ефективності менеджменту в туризмі

Розглядаючи змістовну частину поняття "ефективність менеджменту в туризмі", варто виходити з того, що туризм - це насамперед важливе соціально-економічне явище. Наслідки його усе більше й більше відчуває на собі як кожний житель, так і суспільство в цілому. Таким чином, туризм - це такий вид діяльності, що безпосередньо впливає на соціальні, культурні, освітні, економічні сфери всіх держав, а також на їх міжнародні економічні відносини.

В силу все зростаючого впливу туризму на суспільство виникає необхідність дослідження його ефективності. Правильна оцінка ефективності менеджменту туризму дозволяє активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку туристичних фірм, встановлювати їх розміри, відслідковувати й коректувати некеровані явища й процеси, здійснювати прогнози та планувати розвиток цих фірм і їх структурних підрозділів. Але варто мати на увазі, що механічне перенесення відомих методик визначення ефективності з інших галузей економіки не має змісту.

Виходячи зі специфіки туристичної діяльності, потрібно чітко представляти, що треба вимірювати, щоб обчислити її ефективність. Адже ефект від туризму визначається або кількістю туристів-відвідувачів, або обсягом діяльності комерційних туристичних структур, що виробляють специфічний туристичний продукт (туристична пропозиція).

Оскільки туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності й виходить за рамки традиційного подання про нього як про явище, пов'язаного тільки з відпочинком, то ефект від нього повинен розглядатися з погляду попиту особливого типу споживача, а не з погляду пропозиції, що характерно, наприклад, для промисловості, що є простішим та менш трудомістким.

Тоді чому ефективність туризму так не визначається? Справа в тому, що в інших галузях комерційні підприємства займаються виробництвом товарів і послуг. Але туризм не можна зводити тільки до виробництва товарів (послуг), оскільки цей вид діяльності визначається не стільки характером виробленого товару (послуги), скільки особливостями й кількістю споживачів туристичного продукту. Це значить, що ефект у туристичній індустрії залежить від кінцевого споживання будь-якого її продукту, що більшою мірою залежить від типу споживача й у меншій мірі – від типу продукту.

Визначивши споживача туристичного продукту як найважливіший елемент ефективності, маємо на увазі те, що його гроші обмінюються на туристичний товар або послугу, а це веде до "туристичних витрат". Будь-які витрати, у тому числі й у туризмі, прямо впливають на ефективність функціонування галузі. У зв'язку із цим дані, що ставляться до туристичних витрат, являють собою головний компонент, покладений в основу управління туризмом. Він використовується для спостереження й оцінки впливу туризму на національну економіку й різні сектори туристичної індустрії.

Як бачимо, ефективність менеджменту охоплює різні сфери людської діяльності. У буквальному значенні ефективно вести справу означає дієво, результативно, продуктивно. Ефективність – це те саме, що цілеспрямований вплив, тому вона носить управлінський характер і відображає ступінь досягнення поставлених цілей. Це означає, що ефективність варто розуміти як співвідношення результату й цілей або результату та витрат на його одержання. На такій вихідній позиції і засноване розуміння ефективності управління туризмом. Мова йде про ефективну роботу всіх підсистем, об'єднаних поняттям "туризм", що у ринковій економіці забезпечує керуюча система. У зв'язку із цим під ефективністю менеджменту туризму варто розуміти таке управління, що забезпечить успішне функціонування й розвиток кожної організаційно-господарської ланки в цій галузі. Ефективність управління туризмом розглядається нами у двох напрямках: економічному й соціальному.

2. Економічна ефективність менеджменту в туризмі

Суть керуючого впливу в області економічного управління туризмом зводиться до того, щоб витрати від туристичної діяльності привести до мінімуму. Визначення витрат тісно пов'язане з визначенням споживання в туризмі. У зв'язку із цим споживання в туризмі визначається як вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення попиту туристів. Таким чином, туристичні витрати визначаються як загальна сума споживчих витрат туриста при підготовці, у ході його поїздки та перебування в місці призначення.

Різні компоненти, що складають туристичні витрати, можуть бути розділені на три більші групи:

- попередні витрати, необхідні для підготовки й здійснення поїздки;
- витрати, що виникають під час подорожі й у відвідуваних туристами місцях;
- витрати, здійснені в країні виїзду після повернення із закордонної поїздки (наприклад, проявлення фотоплівки, ремонт автомобіля, ушкодженого під час подорожі).

Одним з найважливіших етапів визначення ефективності туризму є економічний аналіз всіх статей туристичних витрат. Виявлені в процесі такого аналізу відхилення у вигляді зворотної інформації надходять у систему управління туризмом для прийняття відповідних управлінських рішень. Розбивка по статтях туристичних витрат важлива для виміру впливу туризму на економіку й окремі її сектори. У практиці економічного управління туризмом виділяється сім таких статей витрат:

1. комплексні поїздки, пакети послуг на відпочинок і комплексні тури. Комплексний тур містить у собі ряд туристичних продуктів, що здобувають відвідувачем як єдиний пакет. Оскільки існує багато різновидів комплексних турів, необхідно визначити елементи туристичного пакета кожного відвідувача. Деякі типові тури містять у собі тільки такі фактори, як транспорт і розміщення, в інші ж входять ще й харчування, екскурсії й навіть сувеніри. Саме тому й необхідно провадити розбивку комплексних витрат кожного відвідувача на складові частини, а потім підрахувати ці доданки для всіх відвідувачів;

2. розміщення туристів. Сюди входять наступні витрати:
- вартість проживання в колективних місцях розміщення (готелях, кемпінгах, таборах відпочинку);
- оплата за проживання в індивідуальних місцях розміщення;
- поточні витрати - державні збори, експлуатаційні витрати, ремонт та ін.;
- витрати на таких об'єктах розміщення, які відносяться до автофургонів або інших "будинків на колесах", а також витрати, пов'язані зі стоянками яхт і катерів на причалах;
- оренда автофургонів і "будинків на колесах";
- вартість розміщення в громадському транспорті в тих випадках, коли плата за розміщення стягується окремо від транспорту;

3. харчування та напої. Це витрати:
- на харчування та напої, які готуються в ресторанах, барах, кафе, у розважальних закладах;
- на харчування та напої, які готуються у закладах розміщення;
- на харчування і напої, котрі готуються у транспортних засобах, у тих випадках, якщо вони включені в проїзний квиток;
- на готову їжу, сирі продукти харчування та напої, які купуються у роздрібній мережі;

4. транспорт. Це всі дорожні витрати, здійснені під час подорожі:
- проїзд від місця проживання і назад;
- поїздки в межах місць призначення;
- екскурсії;

5. рекреаційні, культурні й спортивні види діяльності. Дана стаття витрат містить у собі вартість заняття цими видами діяльності, включаючи вартість оренди або придбання необхідного інвентарю й спорядження;

6. відвідування магазинів. У цю групу входять витрати на товари (але не на послуги), придбані для цілей особистого споживання в пунктах роздрібної або оптової торгівлі;

7. інші витрати. Сюди входять наступні витрати:
- збори, пов'язані з обміном валюти;
- туристичне страхування;
- витрати на зв'язок (телефонні й поштові витрати);
- комісійні й винагороди, які виплачуються комерційним організаціям за надання пов'язаних з подорожжю послуг;
- послуги особистого характеру - сауна, масаж, хімчистка, послуги косметолога та ін.

Щоб більш точно встановити величину витрат на подорожі, здійснюваних під час відпустки, визначаємо:

- частоту поїздок. Вона показує, скільки подорожей здійснює людина в середньому за певний період часу:

Чп = Кп / Чв

де Чп – частота поїздок;
Кп – кількість поїздок
Чв – період часу;

- інтенсивність подорожей. При визначенні цього показника беруть до уваги не окрему людини, а все населення регіону. Інтенсивність подорожей показує, яка частина людей, зайнятих у народному господарстві, зробила подорожі протягом року. Це відношення подорожуючих до чисельності всього населення регіону (наприклад, республіки), виражене у відсотках:

Іп = Кт / Чн

де Іп – інтенсивність подорожей;
Кт – кількість туристів;
Чн – чисельність населення.

- середню тривалість поїздок. Вона розраховується шляхом розподілу загальної кількості ночівель на число поїздок.

3. Соціальна ефективність менеджменту туризму

Якщо економічну ефективність можна виразити кількісно - оцінити її в грошовому вираженні, то систему загальних і приватних показників соціального плану виміряти дуже складно або ж просто неможливо. Мова йде насамперед про задоволеність працівників і здатність їх адаптації до умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Таким чином, фірма досягає своєї мети за рахунок ефективного використання трудового потенціалу своїх співробітників за допомогою інтеграції їх діяльності, моралі, соціального клімату, підвищення взаємної довіри між ними. Стосовно до менеджменту туризму доцільно розглянути два аспекти. Оскільки більша частина вимог до соціальної ефективності пов'язана із системою управління трудовими ресурсами, то головне завдання менеджменту полягає у тому, щоб створити ефективну туристичну структуру, що дозволяє забезпечити комфортні умови праці й підвищити рівень життя свого персоналу за рахунок його професійного розвитку та управління його діловою кар'єрою.

Формування ефективної організаційної структури туризму. Як відомо, весь управлінський процес протікає в рамках певної організаційної структури. У зв'язку з цим формування ефективної організаційної структури ми розглядаємо із двох позицій:

- з одного боку, відносно визначення параметрів ефективності організаційної структури управління туризмом у цілому,
- з іншого боку - відносно ефективності прийнятих у ній управлінських рішень.

Для визначення складових ефективності організаційної структури можна використати ряд коефіцієнтів:

- коефіцієнт ланковості:

Кл = Qл.ф. / Qл.о.

де Qл.ф. – фактична кількість ланок існуючої оргструктури;
Qл.о. – оптимальна кількість ланок оргструктури;

- коефіцієнт територіальної концентрації:

Кт.к. = Qор.ф. / S

де Qор.ф. – кількість організацій даного типу, що функціонують у регіоні діяльності нашої організації;
S – площа регіону, на якій функціонують всі організації даного типу;

- коефіцієнт ефективності організаційної структури управління:

КЕ = РП / ЗУ

де Рп – кінцевий результат (прибуток), отриманий від функціонування оргструктури управління;
Зу – витрати на управління.

- ефективність управління:

Еу = Ес / Еп

де Ес – економічність управління, Ес = Зу / Ф (Зу – затрати на управління, Ф – сумарна вартість оснвних та оборотних фондів)
Еп – ефективність створення туристичного продукту, Еп = Vч.п. / Qп (Vч.п. – обсяг умовно чистої продукції, Qп – чисельність персоналу)

- для визначення ефективності управління найкращим є інтегрований показник Ке.у. :

Ке.у. = 1 – (Qу•Lч.п.) / (Fт•Ео.ф.)

де Ке.у. – коефіцієнт ефективності управління;
Qу – витрати на управління на одного працівника управління;
Lч.п. – питома вага чисельності управлінських працівників у загальній чисельності працюючих;
Fт – фондоозброєність (вартість основних і оборотних коштів на одного працівника);
Ео.ф. – фондовіддача (умовно чиста продукція на одиницю основних і оборотних фондів).

Вся робота в цьому напрямку зводиться до того, щоб при проектуванні або вдосконаленні організаційної структури врахувати кількісні показники її розвитку, а також вимоги до неї. Ці вимоги можна сформулювати в такий спосіб:

- усунення дублювання й паралелізму в роботі;
- укрупнення фірм і підприємств і розмежування зон їхньої діяльності;
- спеціалізація та уніфікація функцій управління по рівнях і організаційно-господарських ланках;
- скорочення й здешевлення управлінського апарата;
- економічність, стабільність, гнучкість і надійність організаційної структури.

Ефективність управління персоналом. Тверда конкуренція на туристичному ринку обумовлює пошук способів підвищення внутрішньої ефективності фірм. Вживання будь-яких заходів у цьому напрямку при відсутності науково обґрунтованої теорії ефективного управління персоналом є недопустимим. Ефективне управління персоналом спрямовано на підвищення якісного й кількісного рівня виконання роботи керівником або фахівцем, що в остаточному підсумку забезпечує конкурентноздатність туристичного підприємства на ринку праці.

Як показники, що оцінюють положення фірми на ринку праці, можуть бути використані наступні:

- рівень задоволеності працівників своїм підприємством:

Кп.к. = Qз / Qс.с.

де Кп.к. – коефіцієнт плинності кадрів;
Qз – чисельність працівників, що звільнилися;
Qс.с. – середньоспискова чисельність працівників.

- середні витрати на кадрові заходи на одного працівника:

Ск = Св / Qк

де Ск – середні витрати на відбір кандидата;
Св – витрати на відбір персоналу;
Qк – кількість відібраних кандидатів,

Сн = Вн / Qн

де Сн – середні витрати на навчання одного працівника;
Вн – загальна вартість навчання;
Qн – кількість осіб, що пройшли навчання;

- рівень укомплектованості кадрами:

Ук = Qф / Qш

де Ук – рівень укомплектованості кадрами;
Qф – фактична чисельність працівників;
Qш – чисельність працівників за штатним розкладом.

- комплексним показником, що характеризує вплив умов праці на його результативність, є інтенсивність праці, що виражається відношенням продуктивних витрат до тривалості робочого часу:

Іп = Qп / Рч

де Іт – інтенсивність праці;
Qп – кількість витраченої праці;
Рч – робочий час.

Цей показник показує величину трудових витрат, що витрачають на виробництво та реалізацію туристичного продукту в одиницю робочого часу. Інтенсивність праці пов'язана з її продуктивністю, тому що підвищення продуктивності праці означає зменшення трудових витрат на одиницю продукції;

- середня заробітна плата. Величина цього показника розглядається в динаміці. Порівнюються темпи росту середньої зарплати на підприємстві з темпами росту середньої заробітної плати в регіоні. Заробітна плата як один з факторів задоволеності працівника фірмою виділяється особливо як у зв'язку з її стимулюючою роллю, так і у зв'язку з інфляцією;

- трудомісткість робіт по функції управління:

Тр = ∑Нт•Пі

де Тр – трудомісткість робіт по функції управління персоналом;
Нт – нормативна трудомісткість вирішення управлінського завдання;
Пі – повторюваність вирішення і-го завдання;
К – кількість управлінських завдань.

Чисельність персоналу управління може бути аналітично обґрунтована виходячи із запроектованого складу й обсягу робіт або визначена по нормативах чисельності та нормам керованості. При цьому варто враховувати той факт, що найбільшу продуктивність забезпечують працівники певної вікової групи і тому трудовий потенціал фірми деякою мірою залежить від того, яка питома вага таких працівників у загальній їх чисельності. На підставі цих розрахунків можна судити про те, наскільки привабливе підприємство для працівників, що забезпечують високу продуктивність праці. З врахуванням цього визначення необхідної чисельності, що прямо позначається на ефективності управлінської праці, складається, власне кажучи, з інвентаризації, раціоналізації й регламентації трудових процесів по здійсненню управлінських функцій. Звідси виходить, що ефективність діяльності фірми відносно менеджменту персоналом досягається:

- правильним вибором співробітників (їх професійною, духовною й фізичною придатністю);
- збереженням зацікавленого в досягненні цілей підприємства штату співробітників (низкою плинністю кадрів);
- методами оплати й стимулювання праці, що влаштовують всіх, і значимих заходів щодо соціального захисту кожного члена трудового колективу;
- залученням співробітників до управління.

Всі ці фактори служать досить потужним мотивуючим механізмом, тому що дозволяють кожному співробітникові визначити свої можливості й потреби в напрямку кадрового просування. Кар'єра працівників підприємства має розглядатися як найважливіший соціально-економічний результат управління персоналом. Планування кар'єри співробітників – найбільш значимий структурний елемент у системі управління персоналом, тому що він містить у собі безліч інших елементів. Це і відбір кадрів, і їх профорієнтація й адаптація, і розміщення на робочих місцях, а також навчання персоналу, оцінка його трудової діяльності, а на її основі - підвищення або пониження в посаді.

Спасибо огромное.=)))