Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Шаптала К.О.
Культура народов Причерноморья. - 2012. - 229. - С.7-9.

Використання європейського досвіду розвитку сільських територій

європейський досвід розвитку сільських територій Постановка проблеми. Сільське населення країн членів Європи становить від 45-61% населення країни, що складає більше 75% всієї території Європи. Враховуючи дані аспекти в країнах Європи постало питання, щодо впровадження комплексних програм економічного розвитку сільських територій. Пріоритетне значення концепції стійкого економічного розвитку сільської території було яскраво відображено Європейською Конференцією по економічному розвитку сільських територій. Першим положенням даної конференції стало розгорнуте визначення стійкого економічного розвитку сільських територій. Його ціль - переорієнтувати в зворотну сторону сільську еміграцію, боротьбу з бідністю, розширення зайнятості населення, забезпечення рівності, можливостей і задоволення потреб населення, покращення якості життя, можливості для розвитку особистості, поліпшення сільського благополуччя. Між міськими і сільськими територіями повинне бути досягнуто більш справедливий баланс бюджетних витрат, капіталовкладень в інфраструктуру, збільшення фінансування програм економічного розвитку сільських територій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку сільських територій висвітлювались в дослідженнях І. Гнибіденка., С. Горлова, В. Збарського, Г. Кваснікової, В. Мацибори та інших. Важливого теоретичного та практичного значення набуває дослідження європейського досвіду та його адаптації до національних умов.

Формулювання завдання дослідження. Метою статті є дослідження провідного європейського досвіду економічного розвитку сільських територій та проблеми його адаптації до умов сьогодення.

Виклад основного матеріалу. В Європі політика стійкого економічного розвитку сільських територій тісно пов’язана та узгоджується з політикою просторового розвитку країн Ради Європи, що засновані на основі наступних принципів стійкого економічного розвитку:

- просування територіального об’єднання через збалансований економічний розвиток областей та покращення конкурентоспроможності;
- перспективний розвиток, вироблене урбаністичними засобами і покращення відносин між містом і селом;
- просування рівних умов просторової доступності.

В країнах Європейського Союзу стійкий економічний розвиток сільських територій являється приоритетним в регіональній політиці. Так, з 1987-2000 рр. цілі регіональної політики Європейських країн включали в себе наступне:

Ціль 1 - підтримка структурної перебудови та розвиток відсталих регіонів (де ВВП на 1 чоловіка менше, ніж 75% середнього рівня).

Ціль 2 - підтримка перебудови і розвитку депресивних регіонів, пограничних регіонів, враховуючи регіони ринків праці та міста з високим безробіттям і падаючим рівнем промислового розвитку.

Ціль 3 - боротьба з довгостроковим безробіттям.

Ціль 4 - допомога по адаптації молоді в трудову діяльність.

Ціль 5 - здійснення проведення реформи загальної аграрної політики з виділенням двох самостійних цілей.

5.1. - модернізація і розвиток обслуговуючих сільське господарство підприємств (заготівля, переробка, збут продукції сільського та лісного господарства).
5.2. - розвиток сільських територій.

З 2002 року і по наш час цілі регіональної економічної політики країн Європейського Союзу були збільшені та в даний момент відображаються наступними чином:

Ціль 1 - підтримка структурної перебудови в розвитку економічно відсталих регіонів.

Ціль 2 - економічна підтримка територій, які мають структурні проблеми, враховуючи сільські (вони об’єднують старі цілі 2 та 5.2.). Ця ціль торкається 18% населення країн Європейського Союзу та складає 11,5% бюджету структурних фондів, тобто 22,5 млрд. євро та фінансується через Європейський Фонд Регіонального Розвитку.

Ціль 3 - адаптація та модернізація системи освіти та зайнятості.

В процесі формування комплексної програми економічного розвитку сільських територій в країнах Європи також існує 4 програми союзних ініціатив, які на відміну від розглянутих цілей, що мають для регіонів вирівнююче значення, вирішують завдання розробки і адаптації нових методів для використання в рамках політики економічного розвитку регіонів Європейських країн:

INTERREG - Європейська програма міжрегіональної та транснаціональної співпраці (бюджет 4,875 млрд. євро);

AQUAL - програма боротьби з дискримінацією і нерівністю на ринку праці (бюджет 2,847 млрд. євро);

URBAN - програма економічної реабілітації кризових міст з метою переходу до стійкого економічного розвитку (бюджет 4,7 млрд. євро);

LIDER+ - підтримка спільних проектів в сільських регіонах, які ініціюють активну участь на місцевому рівні (бюджет 2,02 млрд. євро). Ціль цієї програми полягає в підтримки та орієнтації діючих осіб в сільськогосподарській місцевості на довгострокове використання потенціалу територій, а також в введені інтегрованих, високоякісних і направлених на мультиплікацію стратегій стійкого економічного розвитку [9]. До основних напрямків реалізації програми LIDER+ відносяться:

1. Підтримка територіально орієнтованих інтегрованих стратегій розвитку та основ залучення населення та інтеграції. При цьому приоритетні напрямки наступні:
- підтримка локальних виробників, створення доданої вартості для місцевої продукції;
- покращення рівня якості життя на селі;
- залучення інформаційних технологій в сільські території.
2. Підтримка спільної роботи між сільськими регіонами: районне, міжрайонне та міжнародна співпраця.
3. Об’єднання всіх сільських районів.

Пріоритетність економічного розвитку сільських територій в країнах Європейського Союзу, відображає той факт, що щорічно з бюджету виділяється більше 30 млрд. євро на структурні економічні перетворення для слабко розвинених регіонів (табл. 1).

Таблиця 1.

Витрати бюджету країн Європейського Союзу на економічний розвиток слабко розвинутих регіонів
Статті витрат 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.
Сільське господарство 45377 46449 44497 44209
Допомога слабко розвиненим регіонам 32998 33308 32735 31955
Інші напрямки внутрішньої політики 6793 6676 6910 7038
Зовнішня політика 4895 4884 4905 4916
Адміністративна політика 5225 5119 5302 5439
Допомога державам по входженню в ЄС 3328 3328 3328 3328
Витрати, пов’язані з входженням в ЄС 9440 7125 12146 15097
Резерви 426 426 426 426
Всього 108482 107315 110279 112408

Для порівнянні Китай у 2009 р. виділив 42 млрд. дол. США на економічний розвиток сільських територій, впровадження новітніх аграрних технологій, освіту та диверсифікацію сільської економіки. При цьому за останні 15 років сільська бідність вже скоротилася у 5 разів [8].

Аналіз досвіду реалізованих проектів економічного розвитку сільських територій в розвинених країнах Європи дозволяє виділити основні акценти:

1. Комплексність – в проектах економічного розвитку розглядаються всі можливі види господарської діяльності, здійснення яких може підвищити дохід сільського населення. Будь-яка пропозиція по збільшенню зайнятості і доходів всебічно обґрунтоване з економічної та соціальної точки зору. Рішення проблеми зайнятості та доходів пов’язано з рішенням інших регіональних проблем та економічним розвитком сільської місцевості в цілому.
2. Відкритість – при розробці проектів використовуються методи інтерактивного планування за участю з населенням, хід проекту, та досягнуті результаті і проблеми всебічно обговорюються в ЗМІ, обговорюються на сільських зборах, «круглих столах», зустрічах з населенням. По закінченню цих обговорень в проект вносяться коректування.
3. Широка участь населення – в процесі розробки і реалізації проекту в максимальній мірі використовуються знання, досвід і уявлення населення про найбільш ефективні шляхи забезпечення зайнятості та збільшення доходів, враховуються особливості економічної та соціальної поведінки різних соціальних груп, забезпечується збалансованість їх інтересів.
4. Використання місцевих ресурсів – досягнення цілей проектів в країнах Європи забезпечується перш за все за рахунок мобілізації місцевих фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, що має першочергове значення для створення стійких механізмів забезпечення зайнятості та доходів. Але це не виключає використання зовнішніх джерел ресурсного забезпечення проекту.
5. Інституціоналізація проектних рішень – здійснюється передача функцій по реалізації проекту і управління місцевим адміністраціям.

Від так, до сучасних тенденцій розвитку сільської території в країнах Європи можна віднести:

1. Посилення процесу децентралізації, представлений перед відповідальними людьми на регіональному і на локальному рівнях більш відповідальні і широкі завдання у межах комплексного розвитку. Процес децентралізації тісно пов'язаний з принципом субсидіарності.
2. Диверсифікація сільськогосподарського виробництва – розширення спектру виробленої продукції і збільшення видів представлених послуг. Зниження ризиків та ступінь уразливості сільськогосподарських підприємств надає стійкість економіки сільських регіонів країн Європи і являє собою важливу основу пристосування до змін зовнішніх умов.
3. Реструктуризація сільського господарства. До основних напрямків структурної перебудови аграрної економіки в Європейських країнах являється: удосконалення земельних відносин, покращення сільськогосподарської кон’юнктури, передача землі і ліквідного майна в руки ефективних власників та користувачів, ринкова інтеграція підприємств малого та середнього бізнесу орієнтування та субсидування сільськогосподарських виробників на вироблення високоякісної продукції.
4. Стабілізація та розвиток соціальної сфери на селі. В системі соціального захисту приоритетними групами населення являються пенсіонери, інваліди та діти. На базі соціальної політики в сільській місцевості пропонується розвиток таких напрямків, як підвищення зайнятості та створення додаткових джерел доходу, підтримка соціальної та інженерної інфраструктури на селі, здійснення програм по зменшенню відтоку найбільш активних прошарків сільського населення.
5. Інституційні перетворення, які впливають на розвиток сільської економічної системи. Це організації, що сприяють ефективній роботі приватних та державних структур, наприклад - центри розвитку. Створюються інституційні структури, які базуються на утворенні фінансових інструментів для підтримки малих та середніх підприємств та сільськогосподарських виробників (фонди підтримки малого та середнього бізнесу).

Враховуючи актуальність в Україні перетворень та економічного розвитку сільських територій, на нашу, думку важливий є досвід Європейських країн. Особливий інтерес для аналізу являє досвід Франції, що має, як і в нашій країні сильні тенденції державного регулювання регіонального, економічного та соціального розвитку, а також формування сталого економічного розвитку сільських регіонів Німеччини, багато проблем, які були схожі з аналогічними економічними проблемами сільської території України.

Французький досвід економічного розвитку сільських територій свідчить, що в останні 10-чя регіональна політика в цілому в розвитку сільських територій все більше базується на принципах субсидіарності та партиципативності. У Франції в період до 1995 р. політика економічного розвитку та прийняття рішень щодо сільських територій здійснювалася в основному «згори вниз» та мала дозвільний і перерозподільний характер. В ході здійснення проектів та реформування системи, процеси економічного розвитку регіонів та прийняття управлінських рішень з 1995 р. і до нашого часу формується на основі принципу «знизу вгору». У Франції, як і в країнах Європейського Союзу, розвитком сільських територій займається цілий ряд міністерств, відомств, територіальних адміністрацій. В кожному з даних державних суб’єктів управління надані обов’язки по сприянню економічного розвитку сільських територій. Це обумовлено багатогранністю та складністю проблем економічного розвитку сільських територій, які потребують скоординованої міжгалузевої політики.

Важливим аспектом розвитку підприємницької діяльності на сільських територіях в країнах Європи являється недержавна підтримка. Недержавна підтримка підприємницької діяльності здійснюється: асоціаціями, союзами, профспілками, об’єднаннями підприємців. Торгові і торгово-промислові палати в Європі, найбільш всесторонньо та ефективно представляють корпоративні інтереси підприємців. В склад торгово-промислових палат входять на правах колективних членів, різні асоціації, федерації і союзи. Так, в торгово-промисловій палаті Франції створені спеціальні відділи, які займаються консультуванням підприємців початківців по їх проектах, при відповідності проекту, пред’явленим вимогам, його автор отримує паспорт програми «підприємництво в Франції», яке дає право на безкоштовну експертизу і підтримки при оформленні документів для отримання банківської гарантії.

В Німеччині надання підтримки підприємствам, з ціллю розвантаження органів державного управління та підвищення його ефективності, було передано ряду суспільно-правових інституцій і банкам (спеціалізований банк Реконструкції та розвитку (БРР), Палати ремісників та торгово-промисловим палатам).

Кожне підприємство промисловості Австрії, по закону повинно бути членом регіональної торгово-промислової палати. Регіональні палати Австрії об’єднані в федеральну палату. В даних палатах працюють недержавні службовці, які отримують заробітну плату за рахунок внесків підприємств. Палати сприяють соціальній стабільності, у них немає законодавчої ініціативи. Підрозділи палат допомагають в становленні контактів, організації семінарів, поїздок за кордон, аналізі економічної ситуації, дають рекомендації підприємцям-початківцям по менеджменту та маркетингу [3, с. 5].

Висновки. Враховуючи вище зазначене, можна сказати, що розвиток сільських територій є одним з головних приоритетних напрямків державної політики економічного розвитку Європейських країн. За останні 15 років багаточисленими та науково-практичними центрами Європи розроблені інструменти розвитку сільських територій в число яких входять: стратегічне планування на регіональному рівні, регіональний маркетинг, диверсифікація сільської економіки, державно-приватне партнерство, підтримка підприємництва.

Джерела та література

1. Гнибіденко І. Підвищити рівень добробуту людей та зменшити кількість бідних / І. Гнибіденко // Соціальний захист. – 2009. – № 12. – С. 7-12.
2. Горлов С. Аграрная сфера США: состояние и перспективи развития / С. Горлов // АПК: экономика, управление. – 2009. – № 9. – С.41-44.
3. Замятин Д.Н. Власть пространства и пространство власти. Географические образы в политике и международных отношениях/ Д.Н. Замятин. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2004. – 285 с.
4. Збарський В.К. Облаштування сільських територій та соціальної інфраструктури села / В. К. Збарський // Науковий вісник НАУ. – 2008. – Вип. 62. – С. 36-40.
5. Збарський В.К. Стійкому розвитку села – наукову основу / В. К. Збарський // Науковий вісник НАУ. – 2005. – Вип.63. – С. 52-56.
6. Кваснікова Г.С. Доходи населення та економічний стан держави / Г.С. Кваснікова // Економіка АПК. – 2009. – № 1. – С. 116-121.
7. Мацибора В.І. Проблеми сільського розвитку в Україні / В.І. Мацибора // Агроінком. – 2008. – № 7-10. – С. 85-89.
8. Darwent D. Growth poles and growth centers in regional planning-a review / D. Darwent // Environment and Planning. – 2009. – Vol. 1. – Р. 5-32.
9. Engel J. F. Promotional strategy: managing the marketing communications process / J.F.Engel, M.R.Warshaw, T.C. Kinnear – Chicago, London: Irwin, 1994. – 624 p.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat