Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Александрова С.А.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.6-10.

Формування міжкультурної компетентності студентів туристських спеціальностей

міжкультурні комунікації У статті визначена сутність міжкультурної компетентності, ознаки успішної взаємодії між представниками різних культур; доведено, що вона створює основу для професійного розвитку фахівців підприємств туристської індустрії, визначені основні шляхи формування міжкультурної компетентності у майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії.

Ключові слова: міжкультурна компетентність, успішна міжкультурна комунікація, туристська індустрія.

Вимоги до сучасних фахівців не обмежуються професійною компетентністю – важливою є підготовка до міжкультурних комунікацій. Особливо це стосується діяльності фахівців підприємств туристської індустрії, яка пов’язана з постійними контактами між представниками різних культур у процесі обслуговування споживачів, на ділових переговорах, міжнародних презентаціях, конференціях, виставках тощо.

Без уміння спілкуватися мовою іноземного ділового партнера, споживача, знань національно-культурних, релігійних, політичних і соціальних особливостей країн, які вони представляють, неможливо вести ефективну професійну діяльність. Все це обумовлює завдання вищих навчальних закладів – навчити студентів основам міжкультурної взаємодії, сформувати в них навички міжкультурного спілкування, здатність і готовність до продуктивної участі в ньому.

Теоретичним питанням міжкультурної компетентності присвячена велика кількість наукових праць (В.С. Біблера, О.Ю. Муратова, А.В. Новицької, І.Л. Плужник, А.П. Садохіна, Н.С. Смірнової, Т.А. Ткаченко, С.Г. Тер-Мінасової та інших), але відсутнім є систематизований огляд шляхів формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців підприємств туристської індустрії.

Метою статті є розкриття сутності міжкультурної компетентності, дослідження шляхів її формування у студентів туристських спеціальностей.

Раніше питанню міжкультурних комунікацій (як спілкуванню людей, що належать до різних культур) приділяли увагу лише в рамках вивчення іноземних мов, але для ефективного спілкування із представниками інших культур тільки володіння іноземною мовою недостатньо, адже це не виключає виникнення непорозумінь, конфліктів. «При розумінні чужої мови завжди виявляється недостатнім розуміння тільки одних слів, але не думки співрозмовника. Але й розуміння думки без розуміння його мотиву, того, заради чого висловлюється думка, є неповне розуміння» [1, с. 333]. Іноземна мова виступає лише інструментом міжкультурної взаємодії людей, що є представниками різних культурних співтовариств. У ситуації такого контакту процес комунікації ускладнений певними факторами:

- комунікативними (мова, контекст, стиль комунікації, невербальне поводження);
- психологічними (сприйняття, оцінка, атрибуція, стереотипізація, ідентифікація, емпатія, рефлексія);
- культурними (норми, цінності, базові подання, досвід, як основа психологічних процесів комунікації) [3].

Тому міжкультурну компетентність слід розглядати як складне особистісне утворення, що включає знання про рідну й іншу культуру, уміння й навички їх практичного застосування, певні якості особистості, практичний досвід взаємодії із представниками іншої культури [2].

Міжкультурна компетентність базується:

- на знаннях: мови іноземного партнера, культури країни (історії, мистецтва, економіки тощо); міжкультурних розходжень, психології, можливих бар’єрів міжкультурної взаємодії, способів їх запобігання та подолання, культурних цінностей і установок власної й інших культур, відносності цінностей тощо;
- на уміннях: будувати власне поводження відповідно до норм іншої культури в ситуаціях міжкультурного спілкування, сприймати психологічні, соціальні, культурні розходження; справлятися зі стресом, переборювати протиріччя й конфлікти в контактах, здійснювати міжкультурну комунікацію в стилі співробітництва, аналізувати свою й іншу культуру, переборювати стереотипи; обирати комунікативні засоби залежно від ситуації спілкування тощо.
- на досвіді міжкультурного спілкування;
- на готовності і бажанні особистості вступати в контакт із представниками країн світу; відкритості до пізнання інших культур;
- на особистісних якостях: терпимість до неоднозначності (здатність справлятися без агресії із суперечливими ситуаціями); емпатія (здатність поставити себе на місце співрозмовника, зрозуміти його точку зору, відчути його стан і врахувати це у своєму поводженні); стійкість до дратівних факторів у міжкультурному спілкуванні; відсутність упереджень (здатність сприймати, переробляти незвичайну, суперечну попередньому досвіду інформацію) [5], комунікабельність, толерантність, гнучкість мислення, тактовність тощо.

Увагу формуванню міжкультурної компетентності важливо приділяти у процесі навчання, адже саме в цей період закладаються її основи.

Передусім, викладачі мають володіти міжкультурною компетентністю, мати не лише теоретичні знання, а й досвід міжкультурного спілкування, володіти новітньою інформацією в даній області. З цією метою можна організовувати стажування деяких викладачів за кордоном. Адже безпосередньо зіштовхнувшись із культурою певної країни, спілкуючись із її представниками, педагог згодом виступає для студентів цінним і цікавим джерелом інформації про іншу культуру. Дієвими є лекції викладачів інших країн у рамках програм обміну викладачами, студентами.

Педагоги мають стимулювати інтерес студентів до сприйняття світу в різноманітті мов і культур, навчити студентів орієнтуватися у ментальності інших народів, не протиставляти, а зіставляти культури, формувати здатність до взаємодії з представниками інших культур, сприяти толерантному відношенню студентів до інших культур, релігій, систем цінностей.

На аудиторних заняттях доцільно застосовувати переважно активні методи навчання (дискусії, ігри, аналіз ситуацій, тренінги тощо), адже саме вони дозволяють дослідити проблеми в динаміці, надають можливість учасникам опинитися в конкретних ситуаціях міжкультурної взаємодії, набути необхідні знання, навички, досвід взаємодії, розвинути упевненість у собі, гнучкість у взаєминах [4].

Серед активних методів навчання найбільш поширеними й дієвими є тренінги, адже вони вдало поєднують у собі теоретичну й практичну сторони навчання.

Типологію тренінгів в області міжкультурної комунікації надав У. Брислін [6], серед них:

- тренінг самосвідомості, у якому індивід пізнає свої культурні основи;
- когнітивний тренінг, у якому учасники одержують інформацію про інші культури;
- тренінг атрибуції, що навчає учасників пояснювати причини ситуацій і дій з точки зору іншої культури;
- поведінковий тренінг, що має за мету навчання практичним навичкам, необхідним для діяльності в іншій культурі;
- ситуативний тренінг, що припускає відтворення й аналіз конкретних міжкультурних контактів, а також обговорення проблем, що виникають у результаті таких контактів.

Міжкультурну компетентність слід формувати за такими етапами:

1. Формування знань щодо правил і норм поведінки, звичаїв, особливості менталітету, стилю життя, системи моральних і культурних цінностей населення культур світу, особливостей ділової комунікацій власної й інших культур (лекційні заняття, бесіди, розповіді очевидців або представників різних культурних груп, підготовка студентами доповідей на тему особливостей комунікативного поводження представників певних країн, збір інформації про історію, традиції того або іншого народу, про його культурні цінності, рольові ігри, ділові ситуації; використання документів, що знайомлять із діловою культурою різних країн, із провідними підприємствами туристської індустрії світу тощо).
2. Формування умінь міжкультурного спілкування, розвиток взаємної міжкультурної поваги цінностей культур світу, толерантності, здатності усвідомлювати себе як полікультурного суб’єкта, (рольові, ділові ігри, наприклад, з організації візитів, прийому іноземних партнерів, тренінги, тощо).
3. Закріплення й перевірка знань, умінь щодо міжкультурних комунікацій (аналіз проведення рольових, ділових ігор, тренінгів, формулювання зводу правил, прийомів, тактик ведення міжкультурної взаємодії фахівців підприємств туристської індустрії, зокрема у критичних і конфліктних ситуаціях, перегляд і обговорення відеоматеріалів, дискусії тощо).

Велике значення для успішного процесу навчання має організація самостійної роботи студентів у вигляді підготовки доповідей, матеріалів до семінарсько-практичних занять, рольових і ділових ігор тощо.

У рамках позааудиторної роботи важливо проводити такі культурні заходи, як тижні культури певних країн, різні фестивалі, конкурси, святкування професійних свят за традиціями країн світу тощо.

Повне розуміння представників інших культур, успішні контакти із ними неможливі без практичних навичок міжкультурного спілкування. Основою формування міжкультурної компетентності є досвід діяльності, спілкування між представниками різних культур. В процесі навчання у вищому навчальному закладі з метою набуття студентами досвіду міжкультурної взаємодії доцільно організовувати щорічне проходження практики на підприємствах інших країн.

Ефективним є впровадження реальної взаємодії із представниками культур світу у рамках навчальних телекомунікаційних проектів. Останні являють собою дистанційне спілкування й спільну діяльність (навчально-пізнавальну, дослідницьку, творчу) українських і іноземних студентів через глобальну мережу Інтернет. При цьому діяльність студентів-партнерів, організована на основі комп’ютерної телекомунікації, повинна мати загальну проблему, мету, методи й способи рішення проблеми, бути спрямована на досягнення спільного результату [2].

Формуванню міжкультурної компетентності сприяє організація і проведення міжнародних науково-практичних конференцій студентів із будь-яких питань організації й ведення туристського бізнесу. В процесі їх проведення студенти мають можливість ознайомлюватися з доповідями іноземних учасників, актуальними для них й в усьому світі темами й проблемами, оцінювати схожість і різницю в інтересах, підходах до вирішення певних проблем, визначити актуальність досліджень для нашої країни, специфіку робіт, набувати досвід реального спілкування із представниками інших культур.

Таким чином, формування міжкультурної компетентності є складним процесом, який триває протягом всього життя людини і є складовою частиною безперервного розвитку особистості. Але особливу увагу слід приділяти її формуванню у вищому навчальному закладі, адже це підвищує загальну культуру майбутніх фахівців, їх конкурентоспроможність на міжнародному ринку праці тощо.

Подальших досліджень вимагає проблема визначення стадій розвитку, критеріїв оцінювання міжкультурної компетентності студентів.

Література

1. Выготский Л.С. Мышление и речь [Текст] / Л.С. Выготский. – М.: Высшая школа, 1999. – 582 с.
2. Муратов А.Ю. Использование проектного метода для формирования межкультурной компетенции // [Электронный ресурс]. – Режим доступу до вид.: http://www.eidos.ru.
3. Новицкая А.В. Формирование межкультурной компетенции в различных видах межкультурных контактов [Электронный ресурс]. – Режим доступу до вид.: http://www.ncstu.ru.
4. Садохин А.П. Межкультурная коммуникация [Текст] / А.П. Садохин. – М.: ИНФРА-М, 2004.
5. Смирнова Н.С. Межкультурная компетентность как предмет социально-философского анализа в современной Германии [Электронный ресурс]: автореф. дис.канд. филос. наук / Н. С. Смирнова. – Архангельск, 2007. – Режим доступу до вид.: www.lib.ua-ru.net.
6. Brеslin R.W., Yoshida T. Intercultural Communication Training: An Introduction. Thousand Oaks, 1994. – Режим доступу до вид.: http://www.ebling.library.wisc.edu/pharmacy/cultural.cfm.

Александрова С.А. Формирование межкультурной компетентности студентов туристских специальностей

В статье определена суть межкультурной компетентности, признаки успешного взаимодействия между представителями разных культур; доказано, что она создает основу для профессионального развития специалистов предприятий туристской индустрии, определены основные пути формирования межкультурной компетентности у будущих специалистов предприятий туристской индустрии.

Ключевые слова: межкультурная компетентность, успешная межкультурная коммуникация, туристская индустрия.

Alexandrova S.A. Formation of intercultural competence of students of tourist specialities

In article definition of intercultural competence, signs of successful interaction between representatives of different cultures are resulted; it is proved that she creates a basis for professional development of experts of the enterprises of the tourist industry, the basic ways of formation of intercultural competence at the future experts of the enterprises of the tourist industry are defined.

Key words: intercultural competence, successful intercultural communications, the tourist industry.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat