Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Андрієць О.С., Бондар Л.М.
Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції
"Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку
індустрії туризму в Україні та Польщі". - Житомир, 2013. - С.77-82.

Релігійний чинник як дієвий засіб розвитку туризму на Житомирщині

Монастир-фортеця католицького ордену Босих Кармелітів (м. Бердичів) У статті аналізується значення релігійних пам’яток для розвитку туризму. Акцент зроблено на потребі розвитку паломницького туризму в Україні та зокрема, в Житомирській області. Детально проаналізовано пам’ятки релігійного значення, які привертають увагу паломників та туристів.

Ключові слова: релігійний туризм, паломництво, релігійна пам’ятка, релігійна святиня, релігійні конфесії.

Релігійний туризм – це різновид туризму, пов'язаний з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, що знаходяться за межами звичайного для них середовища [5].

Паломницький туризм, як особливий різновид релігійного, існує та розвивається в наш час інтенсивно та з великим успіхом. Можна однозначно стверджувати, що він має позитивний вплив на економічний розвиток тих регіонів, де знаходяться відомі релігійні об’єкти та духовні реліквії. Прибуття паломників та туристів, яких цікавлять ці місця, сприяє розвитку мережі готелів, гастрономії, торгівлі, виробленню сувенірів, виготовленню продуктів, сфери послуг для мандрівників та ін. [6].

Отже, релігійний туризм є вагомою складовою наповнення бюджетів як місцевих співтовариств і його членів, так і держав. Проте, в більшості областях України цей напрям знаходиться у стадії формування. Релігійні пам’ятки продовжують залишатися ізольованими від загального туристичного простору. Причин тому чимало: недостатня взаємоінформованість між релігійною і туристичною сферою, відсутність навичок у співпраці – ті напрямки роботи, які лишаються до кінця невирішеними.

Так, в релігійному відношенні Житомирщина має значний потенціал для розвитку такої специфічної галузі бізнесу як релігійний туризм. На території області є багато визначних пам’яток релігійного характеру [7]. Це обумовлюється наявністю великої кількості релігійних організацій: від традиційних для цієї території представників православної та римо-католицької громади до прибічників греко-католицької церкви, іудеїв, баптистів, адвентистів сьомого дня, євангельських християн і Свідків Єгови. Нещодавно вперше в області заявила про свою діяльність мусульманська спільнота, відновила свою діяльність Лютеранська Церква.

Завдяки релігійній свободі, гарантованій Конституцією та законами України, в цілому в Житомирській області зберігаються миролюбні міжконфесійні відносини, релігійні групи різних спрямувань мають сприятливі умови для своєї діяльності.

Саме тому й бачимо тут поруч розташовані костели, православні храми, синагоги і кірхи. Тому розгляд питання розвитку релігійного туризму на Житомирщині є надзвичайно актуальним в наш час.

Дослідженням даної проблематики займались ряд вчених. Т.Т. Христов розглядав значення релігійного туризму для розвитку туристичної галузі; З.П. Сапєлкіна розглядала релігійний туризм як структурний елемент розгалуженої системи туризму України; О. Чміль, В. Чміль досліджували вплив релігійного туризму та релігієзнавчих мандрівок на розвиток суспільства; Г.П. Мокрицький, М. Ю. Костриця, Р.Ю. Кондратюк, досліджували історію релігійних пам’яток Житомирщини, їх архітектурні особливості; В. Рожко досліджував православні святині та чудотворні ікони історичної Волині та Полісся; К. Бережко займався дослідженням історії Свідків Єгови на Житомирщині. Але, на нашу думку, з огляду використання релігійних пам’яток задля потреб розвитку туризму дане питання розкрите не повністю.

Мета дослідження – з’ясувати, які релігійні пам’ятки та святині стимулюють розвиток релігійного туризму в регіоні та виявити потенційні об’єкти паломництва.

У процесі написання статті були використані такі методи: історичний, системно-функціональний, теоретичний аналіз, інтерв’ю, збір інформаційних даних в представників релігійних конфесій.

Правові основи релігійної політики держави сформульовані в:

- Конституції України, де статтею 35 закріплено право кожної людини на свободу світогляду й віросповідання [1];
- Статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Розпорядженні Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна», де вказано: «Місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити … передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням» [2, 3];
- Статті 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно з нею «Релігійні організації і віруючі, одноосібно або разом з іншими, мають право встановлювати і підтримувати міжнародні зв'язки та прямі особисті контакти, включаючи виїзд за кордон для паломництва, участі в зборах та релігійних заходах» [2].

Отже, політика незалежної України спрямована на розвиток релігійних відносин та релігійного туризму, зокрема. Тому передумови для подальшого розвитку релігійного туризму в Житомирській області є - тільки треба й надалі розвивати інфраструктуру, сприяти співпраці різних державних, громадських та релігійних організацій у цій царині. А одним із пріоритетних напрямків релігійного туризму може стати саме паломницький, бо на території нашої області є багато визначних пам’яток релігійного характеру [7], - це Св. Василівський храм (м. Овруч), римо-католицький монастир Босих Кармелітів (м. Бердичеві), Тригірський Свято-Преображенський монастир, Свято-Духівський чоловічий монастир (с. Городське), жіночий монастир Святої Анастасії (м. Житомир), чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері (урочище Кипяче), жіночий монастир ікони Афонської Божої Матері (урочище Кипяче), Преображенський собор (м. Житомир), храм Успіння Божої Матері (м. Житомир), Кафедральний собор Св. Софії (м. Житомир), Свято-Михайлівський кафедральний собор (м. Житомир), Свято-Миколаївський собор (м. Бердичів), костел Святої Варвари (м. Бердичів), Церква Різдва ЄХБ в Житомирі, музей української домашньої ікони та старожитностей (м. Радомисль) та ін. [7].

Усі пам’ятки заслуговують особливої уваги, але у статті детально описується декілька з них, що мають великий туристичний потенціал.

Монастир-фортеця католицького ордену Босих Кармелітів (м. Бердичів). Монастир було засновано у 1627 року, Януш Тишкевич – київський воєвода, подарував ченцям давню ікону Божої Матері, а 1630 року і власний замок. Через часті напади татар і козаків монастир було укріплено: грубі стіни, земляні вали та рів із водою, гармати на стінах. Окрема історія пов’язана з іконою Божої Матері, згідно з віруваннями, вона була чудодійною, вважалася заступницею мешканців міста й усієї України. До неї щорічно йшли тисячі паломників, а 1753 року папа римський дав дозвіл на її коронацію, приславши дві золоті корони. Коронація Бердичівської ікони Богоматері відбулася 16 липня 1756 року. Під час Другої світової війни ікона зникла, за однією версією - згоріла, за іншою - перебувала в приватній колекції в Польщі. На початку 90-х років XX століття список (копію) цього образу створила художниця з Кракова Вожена Муха-Совинська. Нову ікону 1997 року освятив папа Іоанн Павло II у Кракові, а в липні 1998 року провели її нову коронацію.

Щороку тисячі прочан здійснюють паломництво до Бердичівської святині і з роками охочих стає все більше. На свято такого рівня прибуває значна кількість гостей, архієпископів і єпископів та паломників не лише з різних куточків України, а й інших держав, зокрема, з Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Італії, Іспанії та Сполучених Штатів Америки [9].

Цьогоріч до ікони Матері Божої Бердичівської прибуло 11 груп паломників. Бердичів відвідало більш ніж 20 тисяч віруючих з усіх областей України, а також з Польщі, Росії, Білорусії, Домініканської Республіки, Іспанії, Камеруну.

Варто відмітити, що у цьому році монастирю Босих Кармелітів Архієпископ Митрополит Львівський Мечислав Мокшицький подарував мощі Папи Римського Іоанна Павла ІІ (2 липня 2013 р. спеціальна комісія Ватикану визнала Блаженного Іоанна Павла ІІ святим) [10].

Костел св. Варвари (м. Бердичів). Будівництво кам'яного костелу було закінчено у 1826 році. Фінансували це будівництво князі Радзивілли, за переказами, значну частку вніс купець Рубінштейн – дід видатних піаністів, диригентів, композиторів Антона та Миколи Рубінштейнів.

В 1824-1825 роках, перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, юний Фредерік Шопен в костелі грав та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного. Костел також відомий тим, що 14 березня 1850 року о 7 годині в ньому взяли шлюб видатний французький письменник Оноре де Бальзак (1799-1850) з 46-річною Евеліною Ганською, поміщицею із с. Верхівні (нині Ружинський район).

З 1969 по 1998 рік у парафії беззмінно, самовіддано працював о. Амвросій Міцкевич, народжений у Латвії у багатодітній родині, походженням із роду відомого поета Адама Міцкевича. Душпастирську працю у святині і до 2006 року продовжував його брат о. Бернард Міцкевич, який за радянських часів три роки відсидів у в'язниці за навчання дітей релігії.

11 січня 1991 року святиня була повернута віруючим, але вони туди не входили до 1992 року, чекаючи також повернення кляштору Босих Кармелітів. 24 червня 1992 року після довготривалої перерви в костелі була відправлена перша Служба Божа [11].

Св. Анастасіївський жіночий монастир (м. Житомир). Неподалік від Житомира, на руїнах колишньої графської садиби, де в радянські роки розташовувався протитуберкульозний санаторій, сьогодні розвивається жіночий монастир святої преподобномучениці Анастасії Римлянки. Створення монастиря було найбільшим бажанням матінки Рафаїли, працями і молитвами інокинь тут з'явилися акуратні келії, невеликий храм і гарний собор. Район цей носить поетичну назву Мальованка .

Будівництво почалося навесні 1999 року з благословення єпископа УПЦ Гурія. З тих пір сестри монастиря постійно відчувають незриму присутність своєї небесної покровительки - Анастасії Римлянки, яка є і покровителькою Житомира.

Свята Анастасія жила у дні царя Декія. Після смерті батьків її виховували в жіночому монастирі, що знаходиться неподалік від Риму. Ледве досягнувши повноліття, дівчина стала настільки красивою, що багато знатних римлян пристрасно забажали одружитися з нею. Але подвижниця пішла у черниці. Обурені язичники спробували звести наклеп на неї перед воєначальником Прово. «Ця дівиця, - говорили вони, - не тільки не хоче мати чоловіка, але і над способом життя нашим, і над богами нашими насміхається і вірує в Розіп'ятого».

Почувши про красу юної черниці , воєначальник наказав своїм слугам негайно привести дівчину. Бажаючи пощадити Анастасію, Пров порадив їй вклонитися язичницьким "богам" і вийти заміж «за чоловіка вельможного, близького до царського престолу». Коли ж свята відмовилася від усіх принад мирського життя, її розтягнули і прив'язали до чотирьох стовпів головою вниз, били палицями і палили вогнем. Але замість стогону вона молилася. Тоді кати прив'язали її до колеса і, обертаючи, переламали всі кістки. Анастасія знову звернулася до Господа, і - колесо раптом зупинилося, а вона, відв'язана невидимою силою, встала абсолютно здоровою і неушкодженою. Побачивши таке диво воєначальник посилив муки: Анастасії стругали ребра, вирвали язик і зрештою відрубали голову. Святе тіло викинули на поживу звірям, але воно збереглося недоторканим: віруючі зібрали відсічені частини і сховали в таємному місці.

У 60 - х роках XIX століття чесна голова святої Анастасії прибула до Житомира і до революції перебувала в нижньому храмі Свято-Преображенського собору. За молитовним зверненням до святої Анастасії Римлянки відбувалося безліч чудес і зцілень. До святині приїжджали паломники не тільки з Волині, а й з Казані, Санкт-Петербурга, Варшави. У роки більшовицьких гонінь чесна голова святої Анастасії таємничо зникла.

У монастирі з’явилася ще одна велика святиня – чудотворний образ Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Є в храмі і невеликий дерев'яний ковчег із мощами святих. Нещодавно у монастирі побудували собор. За зразок було узято відомий храм в ім'я великомучениці Катерини в Санкт-Петербурзі архітектора Костянтина Тона. Щаблі храму і цокольну частину прикрашають композиції з лезніківського червоного граніту (з нього споруджено мавзолей на Червоній площі в Москві). Композиції із зелених насаджень навколо собору планував головний флорист - біолог відомої садиби-заповідника графів Потоцьких «Софіївка » в Умані . Цей диво - собор є своєрідним відображення духовної величі засновниці монастиря матушки Рафаїли. Сюди, до островів чудесної сили, стікається людський потік [12]

Святодухівський чоловічий монастир (с. Городське). Історія створення монастиря достеменно невідома, але існує легенда, що кілька років тому серед лісу в Коростишівському районі на Житомирщині владика Житомирський і Овруцький УПЦ Київського патріархату Ізяслав потрапив в аварію. Життя йому врятував великий камінь, який лежав на роздоріжжі. «Мабуть, Бог захотів, аби я ще трохи походив по білому світу», - пояснює отець Ізяслав. Дивовижний порятунок наштовхнув його на думку започаткувати серед лісу Святодухівський чоловічий монастир.

На березі великого озера видніються споруди з жовтого соснового кругляка… Про те, що це і є Святодухівський монастир, сповіщають церковні дзвони.

«Я довго шукав для монастиря тихе місце, де сама природа промовляла б про благодать Божу. І Господь сам вказав нам на нього, - каже ігумен Антоній,- а решту завдяки вірі Божій ми збудували власноруч»

З усього видно, що чотири монахи Святодухівського монастиря тяжко працювали. Посеред двору постала невеличка церковця, обабіч - трапезна, келії та господарські приміщення. Усього близько десятка дерев'яних споруд.

В монастирі є великі святині - мощі святих: Пантелеймона Цілителя, Ніни, Варвари, які духовно підтримують людей.

На території монастиря у 2008 році відбулось відкриття пам’ятного знаку, збудованого в пам'ять жертв геноциду українського народу. Вся композиція «Via Dolorosa» - «Шлях скорботи», справляє враження. Від пам’ятника до церкви іде шість сходинок, на яких встановлено шість гранітних хрестів, що символізують шість найбільших бід України: монголо-татарську навалу, руйнування та знищення козацтва, революцію та громадянську війну, червоний терор 30-х років (голодомор, політичні репресії), другу світову війну та трагедію на Чорнобильській АЕС.

Чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері (Урочище Кипяче). Урочище “Кипяче” розташоване на правому березі річки Ірша, в чотирьох кілометрах від селища Чоповичі Малинського району Житомирської області.

В 1911 році на цьому місці, по переданню, з’явилась у вогняному сяйві ікона Пресвятої Богородиці двом жінкам. Жінки намагались взяти ікону в руки, але ікона опалила їх. Опіки залишились на тілах на все життя. Жінки згодом прийшли разом зі священиком, який відслужив молебень і з трепетом взяв ікону в руки. Передання свідчить, що це був Казанський образ Божої Матері. На місці явлення ікони забило джерело, вода в якому закипала, тому це місце дістало назву “Кипяче”. Вода мала цілющі властивості. Почерпуючи воду після молитви, умиваючись нею та споживаючи її, хворі виліковувались від багатьох хвороб і навіть сліпоти.

З інших документальних свідчень сама Богородиця явилась людям над джерелом, спонукуючи їх збудувати каплицю. Чутки про знамення у “Кипячому” дійшли до Санкт-Петербургу, звідки приїхала Синодальна комісія, що винесла рішення заснувати новий монастир і запровадити чернече життя.

На місці явлення Матері Божої була збудована церква. Трохи вище, на пагорбі, був заснований монастир (скит Києво-Печерської Лаври) з храмом на честь Усікновення глави Іоанна Хрестителя. В монастирі подвизалося понад сто монахів. На великі свята збиралося до двох тисяч паломників.

Але хвиля гонінь на християн досягла й цього святого місця: всі монахи були звіряче замучені, майно пограбоване, монастир і церква спалені.

Минули часи гонінь...І почалось відродження цього святого місця, а сталося це ось як: одного разу жінка привезла воду в храм Св. Михаїла, що у Києві, і усі одержимі нечистими духами, що опікалися при храмі, почастувавши тієї води, почали біснуватися. О. Роман зрозумів, що це вода незвичайна і вирішив поїхати на джерело разом з прихожанами. Біля джерела відслужили молебень і встановили великий хрест. Під час встановлення дванадцятьом прихожанам, що пішли на місце спаленого монастиря , явилась церква і монахи, які розмовляли з ними і навіть декого сповідали.

І архієреї прийняли рішення збудувати на цьому місці новий храм. Будівництво тривало два місяці. Будівельники з подивом говорили, що не відчували ніякої втоми і все вдавалося без особливих зусиль.

Наближалось свято Усікновення глави Іоанна Хрестителя. Готуючись духовно до цієї події, люди вирушили хресним ходом до святого місця. Більше ста чоловік п'ять днів ішли з Києва від храму святителя Михаїла з постійною Ісусовою молитвою, і багато хто вже по дорозі отримав зцілення від тяжких хвороб.

З тих пір хресні ходи з 6 вересня по 11 вересня з Києва до монастиря стали традиційними.

І ще один дивний факт: позаду храму десятки років стояло високе засохле дерево, ніби вільха. Після відродження Богородичного храму, дерево зненацька пустило молоді пагінці, на яких розпустились ніжно-зелені листочки. Хресний хід прийшов в Кипяче на початку осені, а на дереві – весна! Біля нього служили молебень. Більше дерево не розпускалось.

Майже через 70 років знов потягнулись в “Кипяче” тисячі паломників з різних регіонів. З вірою і молитвою приїздять сюди люди, служать молебні, набирають святої води, яка до того ж надзвичайно смачна. Людські серця безпомилково відчувають, що за всіх, хто приходить туди помолитись – молиться Сама Пресвята Богородиця і монахи–мученики.

Жіночий монастир Афонської ікони Божої Матері (урочище Кипяче). Під час одного з відвідувань святих місць трьом сестрам милосердя було явлення: по дорозі неподалік від чоловічого монастиря до них звернулася монахиня, що назвалась ігуменією Єленою, і привела на місце, де її розстріляли німці в 1941 році разом з іншими жителями села. Вона попросила жінок встановити хрест на місці кривавої розправи.

Вже на наступний рік після відкриття чоловічого монастиря, декілька жінок стали жити неподалік в пристосованому вагончику, щоб постійно перебувати в молитві, вибравши чернече життя. І тоді ж в 2002 році розпочинається розбудова жіночої обителі, закладають храм на дванадцяти Афонських каменях, привезених в рюкзаках з святої гори в результаті 16 паломницьких поїздок о. Романа. Багато святинь і чудотворних образів є в монастирському храмі. Зберігається в храмі і частка поясу Матері Божої, мощі 24 старців афонських, чудотворна ікона "Троєручиця". Є камінь, знайдений на березі моря, на поверхні якого чітко видно образ Пресвятої Богородиці, що тримає на руках Богонемовля. Однією з найбільших святинь є частина Животворящого Хреста Господнього. Є на території монастиря і джерело священномученика Кипріана та мучениці Устинії, захисників від чаклунства, який забив з часу заснування монастиря. Вода цього джерела також має цілющу силу. Але найбільш визначним є чудотворний, кровоточивий образ Господа Ісуса Христа.

Знамениту кровоточиву ікону Христа Спасителя перевезли з білоруського Бреста. 5 квітня 2000 року господиня ікони черниця Ангеліна помітила, що на правиці Спасителя, якою Він благословляє, з'явилася блідо-рожева рідина, що нагадує сукровицю.

Незабаром, з цієї правиці, як з відкритої ранки на людському тілі, потекла кров. Ще через деякий час у волоссі Господа набрякли червоні точки - як сліди від тернового вінця - і з них потекли струмки крові. Гематологи навіть встановили групу крові - IV, що збіглося з даними, отриманими їх італійськими колегами, що досліджували синці на Туринській плащаниці.

Зливаючись зі струменями світу, вони ставали яскраво-червоними. А на самих ранах утворилися темно-коричневі скоринки, як це завжди буває з кров’ю, що запеклась. В цей час і був зроблений фотознімок ікони, від якого люди також отримують зцілення від душевних і тілесних недуг.

Сьогодні монастир на честь Афонської ікони Божої Матері - це повноцінна обитель, де проживає 60 насельниць. Тут строгий Афонський устав, монахині не відвідують свої колишні домівки, в монастирі принципово немає штучного світла (електроенергії), читається неусипний Псалтир. День розпочинається о 4 годині з окунання в животворному джерелі [13].

Усі вищеописані пам’ятки та святині мають відношення до традиційних для нашої території православної та католицької церков. Однак розвиткові туризму в регіоні особливо сприяє поширення протестантських віровчень. Не дивлячись на яскраво виражене полярне ставлення населення Житомирської області до діяльності даних організацій, слід вказати, що, як правило, центри керівництва нетрадиційних церков знаходяться в США, або ж у Європі. Тому усе більше місіонерів тимчасово приїздять на Житомирщину і пропагують свої світоглядні позиції.

Для прикладу, Житомирська область вважається у Свідків Єгови однією з найменш опрацьованих областей України. У зв’язку з цим, в останні роки, близько сорока осіб добровільно змінили своє проживання та переїхали на територію області для допомоги місцевим Свідкам. Переїхали не лише з інших областей України, а й з інших країн, серед них громадяни Польщі (м. Житомир, Сівік П.), Росії (по всій території області), США (м. Житомир, Кліф та Дженіфер Лакс), тощо.

Місіонерська сім’я Лаксів переїхала з Управлінського Центру в США (Нью-Йорк, Бруклін) і проповідувала в Житомирі з квітня 2004 року. За їхніми словами найбільше, що їх вразило, це спокійний темп життя в м. Житомирі та ввічливість його мешканців. На питання інтерв’ю щодо подальших їхніх планів, зазначали, що дуже хочуть залишитись тут надовше аби змогти більше проповідувати місцевому населенню та вивчити українську культуру. Також Кліфу та Дженіфер дуже подобається українська мова і вони мають на меті в подальшому її вивчити [4]

Щороку поблизу м. Малин, Житомирської області проходять загальнонаціональні з’їзди молоді Церкви Християн Віри Євангельської України (п’ятидесятників). Участь у конференціях, богослужіннях і роботі секцій беруть відомі проповідники і місіонери із України, Німеччини, Кореї та США, які діляться своїм досвідом служіння з молодим поколінням християн [14].

Українські емігранти з 16 штатів Америки, які закінчили у 2006 році Слов'янську місіонерську біблійну школу у Флориді, на місяць приїздили в Україну. Це переважно молоді люди у віці від 17 до 29 років, що народилися в Україні і зараз проживають у Сполучених Штатах. Мета їхнього приїзду – участь у місіонерській роботі в українських містах і селах. А приймали молодих місіонерів церкви союзу Християн віри євангельської (п'ятидесятників) [15].

Нещодавно в Житомирі з’явилася нова організація - Молодіжна християнська церква (МХЦ). І, з метою приваблення великої кількості молоді,регулярно проводяться зустрічі, концерти, конференції з американцями. Так, наприклад, Міжнародний благодійний фонд «Майкл Готт Інтернешнл» вже кілька років поспіль безкоштовно проводить в Житомирі 20-ти годинний інтенсивний курс англійської мови з американськими викладачами, керує їх роботою МХЦ [16].

Також, 9-19 липня в Житомирі проходила AMERICAN MUSIC WEEK. Це вечірній проект для молодих хлопців і дівчат Житомира з атмосферною музикою західного формату у виконанні американських студентських груп. Щовечора учасники проекту могли практикувати свої навички розмовної англійської мови, спілкуючись з організаторами та іншими гостями під час музичних концертів [17]. Чи варто наголошувати, що проект створений ініціативи МЦХ?

Висновок. Історична доля Житомирщини – бути на порубіжжі: географічному, етнічному та релігійному. Саме тому можна зустріти тут поруч розташовані собори, костели, синагоги та кірхи. Усі ці пам’ятки та святині позитивно впливають на розвиток релігійного туризму в регіоні.

Житомирська область має усі передумови для розвитку релігійного туризму, і перші кроки в цьому напрямку вже зроблені. Слід надалі розвивати інфраструктуру туризму в регіоні, адже прибуття паломників та туристів, яких цікавлять святі місця, сприяє розвиткові мережі готелів, гастрономії, торгівлі, виробленню сувенірів, виготовленню продуктів, сфери послуг для мандрівників тощо.

З усією упевненістю, враховуючи вищеперераховане, ми стверджуємо: релігійний чинник – це дієвий засіб розвитку туризму в регіоні!

Список використаних джерел

1. Конституція України. - Режим доступу: http://tourlib.net/zakon/constitution.htm
2. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12
3. Розпорядженні Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна». - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/53/94-рп
4. Бережко К. Історія Свідків Єгови на Житомирщині. - Житомир, 2005 – 125 с.
5. Кляп М.П. Сучасні різновиди туризму. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1373112043584/turizm/religiyniy_turizm_sakralniy_turizm_palomnitskiy_turizm_ezoterichniy_turizm
6. Чміль О., Чміль В. Релігієзнавчі мандрівки та релігійний туризм. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/chmil.htm
7. Державно-церковні відносини на Житомирщині // Житомирська обласна державна адміністрація. - Режим доступу: http://www.zhitomir-region.gov.ua/index_news.php?mode=news&id=1793
8. Розвиток паломницького туризму в Україні: сучасний стан та перспективи // Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва. - Режим доступу: http://shevcbs.kiev.ua/?path=0/2/1757/1733&id=10049
9. Тисячі паломників прибули до Житомирської області на річницю коронації Ікони Матері Божої Бердичівської // Газета "Житомир.info". - Режим доступу: http://www.zhitomir.info/news_110254.html
10. Бердичев во время торжеств коронации иконы Матери Божьей Бердичевской посетило 20 тыс. паломников // Журнал Житомира. - Режим доступу: http://zhzh.info/news/2013-07-22-16445
11. Костел Святої Варвари // Мій Бердичів. - Режим доступу: http://my.berdychiv.in.ua/images/religiya/k_01.htm
12. Свято-Анастасіївський ставропігійний жіночий монастир // Українська Православна Церква Житомирська Єпархія. - Режим доступу: http://zhytomyr-eparchy.org/uk/svyato-anastasiyivskiy-stavropigiyniy-zhinochiy-monastir.html
13. Монастир // Храм Святителя Михаїла Першого Митрополита Київського. - Режим доступу: http://svt-michael.mrezha.net/content/view/24/47/
14. Розпочався багатотисячний з’їзд молоді Церкви Християн Віри Євангельської України // Релігійно-інформаційна служба України. - Режим доступу: http://old.risu.org.ua/ukr/news/article;23227/
15. Випускники Слов'янської місіонерської біблійної школи зі США приїхали в Україну на практику // Релігійно-інформаційна служба України. - Режим доступу: http://old.risu.org.ua/ukr/news/article;10768/
16. Самый лучший способ выучить английский // Журнал Житомира. - Режим доступу: http://zhzh.info/news/2013-07-02-16268
17. American Music Week // Журнал Житомира. - Режим доступу: http://zhzh.info/news/2013-07-09-16333

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat