Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Booking.com

Балашова Р.І.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2008. - №12. - С.99-108.

Розвиток методів оцінки ефективності діяльності туристичних підприємств

У статті розглянуто питання, пов’язані з ефективністю діяльності туристичних підприємств, методів її оцінювання. Запропоновано схеми методу комплексної оцінки та алгоритм визначення критеріїв і показників ефективності, рекомендовано заходи щодо її забезпечення.

Ключові слова: туристичне підприємство, конкурентоспроможність, доходи, витрати, результативність, ефективність.

Становлення економічних відносин, конкуренція, необхідність поліпшення показників господарювання є чинниками, що впливають на діяльність підприємств у сучасних умовах. Результативна діяльність туристичних підприємств є необхідною умовою для розвитку в Україні туристичного бізнесу і його впливу на національну економіку.

Туристичний бізнес характеризується достатнім ступенем мобільності, швидкістю переорієнтації туристичних напрямів, динамічністю і гнучкістю в ухваленні рішень. Туристичні підприємства, які є в основному малими та середніми, оперативно реагують на зміни, краще пристосовуються до ринкової кон'юнктури, якісно і в значних обсягах задовольняють запити споживачів на туристичні послуги. Такі структури характеризуються точністю виконання при індивідуальних замовленнях і спеціалізованому обслуговуванні. Туристичний бізнес певною мірою вирішує проблему зайнятості населення завдяки створенню в його галузі та суміжних з ним нових робочих місць.

Існують такі чинники (вони характерні й для туристичного бізнесу), що послаблюють позиції малих підприємств. До них належать обмеженість фінансових ресурсів, значна залежність від упливу ринкової кон'юнктури, висока чутливість до несприятливих економічних чинників, вірогідність банкрутства, конкуренція монополістів, відсутність дієвої підтримки та інші.

В умовах конкуренції і прагнення підприємств до економічного розвитку аналіз економічної ефективності набуває все більшого значення і є невід'ємною функцією управління. Цей чинник наразі стає найбільш значущим, оскільки практика функціонування ринку показує, що без аналізу економічної ефективності туристичне підприємство не може нормально функціонувати. В Україні вже усвідомлена ця необхідність, хоча в розвинених країнах такий аналіз є нормою підприємницької діяльності тривалий час.

Туризм – інформаційно насичена діяльність. Послугу в туризмі не можна виставити і розглянути в пункті продажу, як споживчі або виробничі товари. Туризм на ринку майже повністю залежить від зображень, описів, засобів комунікації й передачі інформації. Одночасно виділяється така особливість – інформаційні потоки забезпечують зв’язки між виробниками туристичних послуг; вони йдуть не тільки у вигляді потоків даних, але виступають також у формі послуг і платежів.

Крім того, елементи туристичної системи тісно пов’язані один з одним – багато турвиробників вертикально або горизонтально залучені до діяльності один одного. Все це дозволяє розглядати туризм як високоінтегровану послугу, що робить його більш ефективним із застосуванням управлінських, виробничих та інформаційних технологій в організації та управлінні. Як загальний критерій ефективності будь-яких видів технологій можна використовувати економію соціального часу, яка досягається в результаті їх практичного використання.

Наведені чинники визначають необхідність створення не тільки зовнішнього, але і внутрішнього середовища, яке б зміцнювало стійкість малих туристичних підприємств і сприяло розвитку цього сектора економіки. Сучасний туристичний ринок характеризується постійним прагненням до підвищення якості послуг та розширення асортименту. Прогнозування наслідків зміни зовнішніх умов, наслідків ухвалюваних рішень і обґрунтування необхідної своєчасної реакції органів управління підприємством на очікувані наслідки досягається шляхом перерозподілу наявних ресурсів і залучення додаткових фінансових, матеріальних і трудових ресурсів [1].

Оцінка ефективності є тим важелем, який є основою для аналізу умов беззбитковості та результатом складання поточного планування і перспективного стратегічного прогнозування. Це той інструмент, який необхідно використовувати як для підготовки бізнесу, так і для оперативного управління підприємством.

Формування позитивного іміджу туристичної компанії, а отже і продукції автор М.В. Томілова називає „ефектом придбання організацією певної ринкової сили” [2].

Умови ефективного функціонування туристичних підприємств припускають свободу рішень, вимагають постійних змін планових програм залежно від стану ринку.

Оптимізація доходів, витрат і прибутку визначається доцільністю економічної поведінки підприємств, зокрема і таких, що здійснюють свою діяльність у туристичній сфері. Сучасні економічні відносини орієнтують туристичне підприємство на задоволення споживачів і організацію виробництва тільки тих видів туристичної продукції, які мають попит і можуть принести дохід, необхідний для поточної діяльності й подальшого розвитку.

Сучасна ринкова технологія економічного результативного управління господарською діяльністю побудована на сукупності моделей і методів, які включають наступні процеси управління [1]:

- правильна постановка реальних цілей і оцінка досяжності поставленої мети;
- способи відбору кращих рішень з багатьох даних варіантів;
- реалізація взаємопов'язаних матеріалів;
- способи коригування раніше ухвалених рішень у зв’язку зі зміною умов виробництва, постачань туристичних послуг для комплектування турпродукту, умов збуту продукції;
- способи систематичного контролю економічної ефективності господарської діяльності.

Актуальність дослідження даного питання підтверджується обмеженістю елементів управління економічною результативністю у малих туристичних підприємств.

У туристичній сфері, також як і в інших галузях, підприємства мають специфіку, що випливає з особливостей виробничого процесу, характеру вироблюваної туристичної продукції і послуг, фінансування, умов виконання робіт. Як основні поняття, що характеризують вид роботи, є “ефективність”, “ефект”, “результативність”, “економічна результативність” [3].

В економічній літературі розгляду питання фінансового стану підприємства приділено достатньо уваги. Направленість досліджень визначається тим, що позитивне фінансове становище характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємостосунками з іншими юридичними і фізичними суб’єктами діяльності, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Наслідком деяких досліджень [4-9] є висновок, що аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими напрямами треба працювати, дає можливість визначити найбільш важливі заходи для своєчасного виявлення і усунення недоліків у господарській діяльності, знайти резерви поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства. Автори цих досліджень узагальнили висновок, що теоретичні основи методології проведення загального аналізу фінансового стану підприємства включають аналіз майнового і фінансового стану: оцінка фінансової стійкості, аналіз активів, ділової активності, запасу фінансової стійкості (зони безпеки) , плато- і кредитоспроможності, рентабельності підприємства.

Деякі автори [10, 11, 12] розглядають ці питання на рівні теоретичних зіставлень доходів і витрат підприємства, розробки методів аналізу, визначення поняття “точки беззбитковості”. Їх дослідження актуальні й для управління малими туристичними підприємствами.

Автор [1] зробив висновки, що “для ефективної реалізації технології економічного управління необхідний спеціальний інструментарій, її формалізація у вигляді аналітичних залежностей або їх графічних аналогів, які набувають форми економіко-математичних моделей або їх графічних відображень, що достатньо правильно відображають економічні взаємні зв’язки між такими основними елементами виробництва, як обсяг випуску продукції, фінансові ресурси, витрати, ціна, виручка, прибуток (або збиток). Практичну реалізацію необхідного для управління інструментарію доцільно здійснювати декількома різними способами, зважаючи на різноманіття типів підприємств і різних їх можливостей освоїти ці способи. Крім того, його аналіз показує, що необхідно передбачити три основні види інструментарію для підготовки і ухвалення рішень щодо економічного управління підприємством:

1) на основі графічних моделей підготовки і ухвалення рішень;
2) за допомогою аналітичних моделей, що орієнтуються на “ручне” проведення необхідних обчислень;
3) на основі аналітичних моделей, реалізованих у вигляді програмного продукту на персональних ЕОМ”.

Цей автор стверджує: “Перші два способи доцільно рекомендувати підприємствам малого масштабу і деяким підприємствам середнього масштабу з малим штатом персоналу управління і невеликою номенклатурою продукції, що випускається. Третій спосіб – на основі аналітичних моделей статистичного і динамічного типу, реалізованих на ПЕВМ, доцільно реалізувати на крупних підприємствах і частині підприємств середнього масштабу, що має розвинений персонал управління і оснащених обчислювальними засобами з підготовленим складом операторів” [1].

Автори [13] провели дослідження з використанням теорії систем, згідно з якою “ефективність турогранізації визначається тим, в якому ступені вона досягає оптимуму взаємостосунків у всіх видах діяльності”. Крім того, вони наводять перелік довгострокових, проміжних і короткострокових критеріїв, який включає

а) виживання як гранична і довгострокова міра ефективності;
б) виробництво, тобто здатність турорганізації виготовляти таку кількість продукції і такої якості, якої вимагає споживчий ринок;
в) продуктивність – відношення випуску продукції до ресурсів, що вводяться;
г) задоволення співробітників організації від роботи;
д) адаптивність до змін. Дослідники [14] сформулювали такі основні висновки та пропозиції.

1. Доцільно використовувати цілісні моделі оцінки ефективності діяльності підприємства з урахуванням п’яти взаємопов’язаних точок зору:
1) задовольняти потреби зацікавлених сторін,
2) внесок зацікавлених сторін,
3) інноваційні стратегії,
4) бізнес-процеси,
5) можливості.
2. Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки повинне базуватися на концепціях вартісно-орієнтованого контролінгу, управління проектами, управління бізнес-процесами в системі збалансованих показників.
3. Як критерії вибору індикаторів, які включаються до системи збалансованих показників, використовувати наявність взаємозв’язку показників із стратегією підприємства; наявність стимулюючого спрямування на показники різних сфер та їх значущість; усунення показників, які створюють конфлікт інтересів структурних підрозділів.

Вони розробили формат опису ключових показників ефективності управління підприємством, що сприятиме їх практичному використанню, та запропонували критерії ефективності управління в системі збалансованих показників [14].

Деякі автори рекомендують використовувати метод відстеження сигналів у контрольних точках, який полягає в тому, що під час аналізу необхідно визначити економічно обґрунтований період, у якому підприємству треба контролювати показник, який змінюється на певний суттєвий рівень, що заданий експертним шляхом, наприклад на один поодинокий період [15].

Дослідження аналітичного матеріалу за проблемою розвитку і функціонування корпоративних систем господарювання свідчать, “що сформувати ефективну ринково адекватну бізнес-систему можна за рахунок проведення цілеспрямованої систематичної роботи, пов’язаної з розробленням стандарт-еталона корпоративної бізнес-системи, оцінювання наявної корпоративної бізнес-системи та її трансформування за результатами оцінювання вимог стандарт-еталона. Стандарт-еталон корпоративної бізнес-системи – уявлення побажання і рекомендації вищого менеджменту корпорації бізнес-процесів, які в інтеграційній сукупності формують корпоративну бізнес-систему”[16].

У процесі функціонування туристичних підприємств, який характеризується кругообігом усіх наявних ресурсів підприємства, виникає потреба співставлення результату діяльності та витрат ресурсів. Результат такого аналізу називається “ефективністю діяльності”, “ефектом”. У зарубіжній практиці поряд з термінами “результативність”, використовується термін “продуктивність” [17].

Автори [18], оцінюючи тенденції і особливості розвитку туризму, підкреслюють, що економічна ефективність є складовою частиною загальної ефективності, яка виражається певними критеріями і показниками.

Інші дослідники під ефективністю (продуктивністю) як економічною категорією, виходячи із об’єктивно діючого закону економії робочого часу, розуміють міру витрат ресурсів, необхідних для нагромадження та використання багатства суспільства і підкреслюють, що підвищення ефективності виробництва є конкретною формою прояву дії закону економії робочого часу [17, с.391].

Автором [26] рекомендовано використання методу “загальної оцінки ефективності”, який полягає в тому, що рівень ефективності вимірюється співвідношенням ресурсів, чисельністю виробничого персоналу, вартістю основних виробничих фондів, вартістю матеріальних ресурсів та ефекту (обсяг продукції підприємства) з урахуванням коефіцієнтів відповідності ресурсів.

Метою запропонованого дослідження є вивчення проблем і узагальнення понять, пов'язаних з ефективною діяльністю туристичних підприємств, дослідження теоретичних питань і характеристика методів оцінки ефективності їх діяльності, визначення істотних проблем і варіантів їх вирішення, підготовка висновків і пропозицій.

Завдання даної роботи полягає в дослідженні кола питань, пов’язаних з аналізом економічної ефективності діяльності в цілому і в частині практичного застосування аналітичних процедур.

Предметом дослідження є чинники, які формують ефективну діяльність туристичного підприємства, та методи оцінювання такої ефективності.

Аналіз вищеприведеного огляду досліджень дозволяє зробити висновок, що:

1) дослідження ефективності проводяться несистемно, за багатьма напрямами, з використанням неоднозначної термінології, в яку вкладено зміст позитивної діяльності;
2) ступінь дослідженості теоретичних питань і методів оцінки ефективності підприємств взагалі поставлений в залежність від мети дослідження та спеціалізації фахівців;
3) рекомендації щодо використання методів оцінки ефективності необхідно ранжирувати для підприємств різного масштабу, зокрема малих туристичних підприємств;
4) для оцінки ефективності використовувати ключові або інтегральні показники залежно від конкретних чинників: технічних можливостей діагностування, специфіки продукції підприємства, обраної системи оподаткування та ін.;
5) недостатньо вивченим є аналітичний матеріал щодо створення стандарт-еталона для процесу формування корпоративної бізнес-системи;
6) дослідження і висновки щодо зазначених у попередніх пунктах проблемах проведено на рівні підприємств та корпоративних систем взагалі, без урахування особливостей та матеріалів туристичних підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Економічну ефективність діяльності туристичного підприємства можна визначити за наступними напрямами: організація туризму в межах держави, туристичне обслуговування мешканців регіону, процес обслуговування на рівні туристичного підприємства.

Методи оцінки економічної ефективності дають можливість представити ефективність діяльності туристичного підприємства таким чином:

- оцінка ефективності застосування туристичних технологій при створенні туристичних послуг або їх комплексу;
- оцінка ефективності кожного туристичного продукту;
- оцінка фінансових результатів, що характеризує фінансовий стан підприємства;
- оцінка ефективності використання інформаційних технологій в туризмі;
- створення системи узагальнюючих критеріїв ефективності за результатами проведення економічної діагностики.

Комплексна оцінка ефективності діяльності туристичного підприємства може здійснюватися за такою моделлю (рис. 1).

Комплексна оцінка ефективності діяльності туристичного підприємства
Рис. 1. Комплексна оцінка ефективності діяльності туристичного підприємства

Успішна економічна діяльність підприємств залежить від механізму реалізації поставлених цілей. Постановка цілей, додання їм кількісної характеристики і розробка заходів щодо їх реалізації вимагають від підприємства комплексної системи планування. Вибір раціонального варіанта побудови фінансово-економічних служб, зокрема і контролінгових, полягає в створенні служб підприємства, здатних вирішувати весь спектр проблем підприємства, в той же час не дублювати одна одну [19, с.173].

Поняття критерію беззбиткової діяльності ототожнюється з критерієм ефективності підприємства. Точка беззбитковості, що характеризує цей критерій, відповідає об'єму, починаючи з якого реалізація послуг повинна приносити прибуток. Для її результативності необхідне застосування сучасних методів планування [20].

Підприємство, що не досягло точки беззбитковості, діє не ефективно, з погляду ринкової кон'юнктури, що склалася. Для відповіді на питання досягнення беззбитковості необхідно детально досліджувати структуру доходів і витрат туристичного підприємства. Проте, враховуючи, що доходи і витрати є комплексними параметрами, які залежать від безлічі чинників, це питання вимагає детальнішого дослідження.

Реалізуючи свої послуги споживачам, туристичні підприємства одержують за них грошову компенсацію у формі виручки або валового доходу. Проте це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити валові доходи з витратами на виробництво продукції і реалізацію. Підприємство одержує позитивний фінансовий результат, прибуток, якщо валовий дохід перевищує витрати.

Правильність формування такого грошового параметра, як ціна забезпечує успішність усього бізнесу, тобто визначає розмір доходу туристичного підприємства. Одним з основоположних принципів, якими слід керуватися туристичному підприємству при визначенні ціни туристичного продукту, є ефективність базової одиниці, туристичного продукту [21].

Визначення економічної ефективності туристичного продукту провадиться на основі розрахунку наступних економічних показників:

- доходи від реалізації турпродукту;
- прямі та змінні витрати на виробництво турпродукту;
- маржинальний дохід (постійні витрати плюс прибуток) від реалізації турпродукту;
- загальногосподарчі витрати та витрати на збут турпродукту;
- валовий прибуток;
- податки до бюджету;
- чистий прибуток від реалізації турпродукту.

Процес визначення економічної ефективності турпродукту на основі наведених показників здійснюється по таких етапах:

- розрахунок собівартості турпродукту;
- розрахунок ціни турпродукту і доходу від його реалізації;
- оцінка економічної ефективності турпродукту.

В умовах ринкової економіки туристичному підприємству при встановленні критерію ефективності на туристичний продукт необхідно враховувати вплив таких чинників:

- собівартість туристичного продукту;
- загальне становище на ринку туристичних послуг;
- пропозиція аналогічних послуг і попит на них;
- платоспроможність споживачів туристичного продукту;
- одержання запланованого прибутку та можливість використання цінових знижок.

Теоретично схема отримання позитивного або беззбиткового результату проста і логічна. На даному етапі розвитку економіки України відбувається збільшення масштабів туристичної сфери, що обумовлює необхідність використання багаторівневого апарату управління на туристичних підприємствах. Це означає створення виробничих і функціональних груп, відділів, секторів для виконання відповідних функцій. Функціонування такого апарату ліквідує проблеми обміну інформацією, підвищує вірогідність того, що прийняті різними ланками рішення можуть суперечити одне одному. Такі моменти ускладнюють контроль за їх виконанням, що може викликати непередбачені відхилення.

Такий підхід зберігається для підприємств усіх типів, зокрема і малих, незалежно від сфери діяльності, масштабів, форми власності та організаційно-правовового спрямування. Під час вирішення цих завдань розглядаються питання, пов’язані з управлінням туристичним процесом, встановленням зовнішніх контактів і взаємостосунків з іншими контрагентами. Такі дії мають цільову спрямованість на оцінку економічних результатів еталон-ситуації з урахуванням певних властивостей та формування пропозицій, орієнтованих на стандартні.

Контролінг як управлінська функція має за мету сприяти досягненню ефективності в туристичній діяльності й вирішує такі завдання [19]:

- аналізує і у разі необхідності вдосконалює пропозиції;
- використовує і у разі необхідності доповнює або змінює показники для оцінки ефективності заходу;
- використовує інформацію про поточний стан та зміни в середовищі оточення, оцінює їх вплив на сутність заходу;
- здійснює контроль за виконанням внутрішнього бюджету;
- дає прогнозовану оцінку ефективності стратегічного плану або бізнес-проекту з урахуванням змінних чинників;
- надає рекомендації для прийняття відповідних управлінських рішень.

Виходячи з сутності економічної результативності, авторами [3] сформований процес забезпечення економічної результативності підприємства. Практична реалізація даного процесу вимагає розробки методичних рекомендацій щодо здійснення наступних етапів:

1) комплексний аналіз економічної результативності туристичного підприємства;
2) визначення можливостей і загроз;
3) оцінка адаптації напрямів діяльності підприємства.

Ураховуючи досвід авторів [3] та власні дослідження, запропоновано логічну схему методу оцінки економічної ефективності туристичного підприємства (рис. 2). Правильність послідовності цих дій підтверджується і автором [17], який підкреслює, що визначення ефекту та ефективності має практичне значення. За їх допомогою можливо не тільки оцінити ефективність роботи підприємства, проаналізувати сумарний ефект його структурних підрозділів та напрямів діяльності, а й визначити стратегію розвитку, розробити прогноз та план дій на перспективу, встановити результати використання витрачених ресурсів (засобів виробництва, робочої сили, інформації) [17, с.390].

Логічна схема методу оцінки економічної ефективності туристичного підприємства
Рис. 2. Логічна схема методу оцінки економічної ефективності туристичного підприємства

Логічна схема методу, або послідовність оцінки економічної ефективності туристичного підприємства (див. рис. 2) забезпечує такий хід процесу оцінки [22, 23]:

1. Вибір методів виміру та кількісної оцінки.;
2. Вибір та оцінка обґрунтування показників.
3. Кількісна оцінка критеріїв.
4. Розрахунок показників (ключових, або інтегрального).
5. Аналіз і оцінка результатів.
6. Підготовка пропозицій.

У сучасних умовах реалізувати таку схему методу можна з упровадженням стратегічного планування, на основі якого функціонує і розвивається бізнес-моделювання, яке є прогнозуванням еталона, схеми ефективної діяльності в майбутньому [24]. Стратегічне планування включає розробку довгострокових рішень на основі економічного аналізу ситуації на ринку з використанням елементів і методів поточного і бізнес-моделювання, які формуються на основі показників стратегічного плану.

За наявності нормативів витрат ресурсів на одиницю продукції, методів управлінського обліку можливо визначити ті етапи виробничого процесу, на яких спостерігаються підвищені витрати матеріальних і трудових ресурсів. На основі розрахунків точки беззбитковостсті необхідно розробити заходи щодо зниження витрат ресурсів, тобто зниження собівартості продукції і підвищення ефективності виробництва.

Проте для практичної реалізації заходів найбільшою складністю є розподіл витрат на прямі й непрямі, формулювання оптимальних допущень про їх кількісну оцінку, визначення обсягів виробництва [6].

Первинними діями на шляху вирішення цього завдання є такі, які можуть визначити і обґрунтувати завдання визначення ефективності, аналізований та прогнозований період, обкреслити загальну схему поточного і перспективного планування [25]. Подальші дії заглиблюють і деталізують первинні, отже, повинні складатися з декількох етапів:

1) аналіз внутрішньої ситуації на підприємстві та в зовнішньому середовищі;
2) визначення рушійних сил і осіб, які можуть надати найбільшу підтримку;
3) вибір стратегії й тактики конкуренції;
4) оцінка ризиків і пропозиції щодо їх зниження;
5) визначення загальних і специфічних деталей функціонування підприємства;
6) оцінка фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей;
7) визначення управлінських заходів та підготовка пропозицій.

Висновки. Результатом дбайливого ставлення до ефективної діяльності є економічна безпека туристичного підприємства, досягнення якої характеризує такий стан корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним упливам.

Системність і комплексність у визначенні, вивченні, аналізі проблем і їх подальшому вирішенні дозволяє скласти об'єктивне уявлення про можливості ефективного розвитку туристичного виробництва, способи просування і реалізації туристичної продукції, ціни, можливі прибутки, основні фінансові та економічні результати.

Науковою новизною результатів роботи є:

1. Запропонована схема методу комплексної оцінки ефективності діяльності туристичного підприємства, починаючи з ефективності туристичного продукту та завершуючи участю турпідприємста у формуванні показників на регіональному та макрорівнях.
2. Показано вплив обґрунтованих управлінських рішень на вдосконалення економіко-організаційної характеристики та ефективну діяльність туристичного підприємства. При цьому ефективними такі рішення роблять певні чинники, внаслідок чого вони відповідають конкретним вимогам: ефективність, економічність, своєчасність, обґрунтованість, реальність.
3. Показано, що поняття ефективної діяльності туристичного підприємства базується на загальних поняттях економічної ефективності з урахуванням особливостей туристичної сфери, тобто ефективності кожного туристичного продукту, як базового елемента виробничої планової програми туристичного підприємства.

Практична реалізація висновків даної роботи буде сприяти виявленню потенційних резервів підвищення економічної результативності сучасного туристичного підприємництва.

Результати роботи можна використовувати у фінансових і планових відділах для визначення фінансової стратегії діяльності туристичного підприємства, а також у банках та інших кредитних й інвестиційних установах з метою економічної діагностики для ухвалення про надання кредиту або інвестування грошових коштів для подальшого розвитку туристичних підприємств.

Література

1. Жданов С.А. Эталоны нормального и кризисного функционирования предприятий. М.:Эдиториал УРСС, 2001. – 216 с.
2. Жукова М.А. Индустрия туризма: менеджмент организации. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 200 с.
3. Глищенко А.Н., Кизим Н.А., Догадайло Я.В. Экономическая результативность деятельности предприятий: Монография. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2005. – 144 с.
4. Оценка инвестиционных качеств и эффективности финансовых активов // Бочаров В.В. Инвестиции. – СПб.: Питер, 2002. – С.222, 267.
5. Коніщева Н.Й., Балашова Р.І., Лехан В.М. Методичні питання аналізу діяльності туристичних підприємств. – Вісник ДІТБ. – 2003. – №7. – С.57-68.
6. Методы оценки эффективности системы внутрифирменного планирования / В.В. Царев. Внутрифирменное планирование. – СПб., 2002. – С.432.
7. Іванова Н.Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика: Навч.пос. – К.: Лібра, 2002. – 72 с.
8. Оценка эффективности деятельности тур. фирмы // Туризм у ХХІ столітті. – К., 2002. – С.104.
9. Соболева Е.А. Соболев И.И. Финансово-экономический анализ деятельности туристической фирмы: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 112 с.
10. Оценка общей эффективности деятельности предприятия // Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. – Р/Д.,2002. – С.313.
11. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ. – 2005. – 528 с.
12. Экономическая эффективность // Экономика предприятия. – Сумы, 2002. – С.252.
13. Жуков А.А., Закорин Н.Д. Инновационные аспекты управленческой деятельности на предприятиях сферы туризма: Монография. – СПб., 2006. – 224 с.
14. Голубєва Т.С., Колос І.В. Методичні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №5(59). – С.66-69.
15. Нусинов В., Яровая А. Анализ контрольной точки антикризисных мероприятий на горнорудных предприятиях // Бухгалтерський учет и аудит. – 2008. – №1. – С.61–65.
16. Кудря Я.В. Особливості механізму оцінювання етапу корпоративної бізнес-системи // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №5(59). – С.38–47.
17. Петровчин Й.М., Кіт А.Ф., Захарчин І.М., Кіндрацька Г.І. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровчина. – 2-ге вид. виправл. – Львів: Магнолія, 2006. – 580 с.
18. Оценка эффективности деятельности туристической фирмы // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції / Редкол.: В.І. Цибух та ін. – К.: Знання України, 2002. – С.225-230.
19. Яковлев Ю.П. Контролінг на базі інформаційних технологій. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 318 с.
20. Шаблистая Л. Тенденции убыточности промышленных предприятий и обусловлюющие ее факторы // Экономика Украины. – 2006. – №12. – С.44.
21. Балашова Р.И. Методы формирования цены туристической продукции // Вісник ДІТБ. – 2003. – №7. – С.79–85.
22. Тищенко А.Н., Кузим Н.А., Догадайло Я.В. Экономическая результативность деятельности предприятий: Монография. – Х.: ИД «ИНГСЭК», 2005. – 114 с.
23. Світличина Я.В. Комплексний аналіз економічної результативності функціонування організацій // II-а Міжнародна наук.-практ. конференція «Дослідження й оптимізація економічних процесів». – Х.: НТУ «ХПІ», 2001. – С.45-46.
24. Помазан М.О., Єськов О.А. Бізнес-планування як фактор успішної економічної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. Вип.11/66. – К.: КНДЕІ Мінекономіки України, 2006. – 150 с.
25. Управление эффективностью предприятия // Л.А. Полонская. Менеджмент организаций: Конспект лекций – Донецк: ДИТБ, 2005. – С.93.
26. Метод сводной оценки эффективности // Гинзбург А.И. Экономический анализ. – СПб.: Питер, 2003. – 430 с.

В статье рассмотрены вопросы, связанные с эффективностью деятельности туристических предприятий, методов ее оценивания. Предложено схему метода комплексной оценки и алгоритм определения критериев и показателей эффективности, рекомендованы мероприятия по ее обеспечению.

Questions related to the efficiency of the activity of tourist enterprises, methods of its evaluation are considered. The scheme of a method of complex evaluation and the algorithm of determination of criteria and indexes of efficiency is proposed and measures on providing effective activity are recommended.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.