Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Черезова М.В.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. - 2009. - №10 (173). - С.96-103.

Педагогічні ознаки екскурсії

Педагогічні ознаки екскурсії У статті екскурсія розглядається як педагогічний процес, розглядаються та аналізуються характерні педагогічні ознаки екскурсії. Крім того, виявляються ті ознаки екскурсії, що відрізняють її від традиційних форм організації навчання. Це дає змогу розглядати екскурсію як самостійний педагогічний процес або як ланку системи педагогічних заходів, спрямованих на навчання та виховання.

Ключові слова: екскурсія, ознака, педагогічний процес.

Напередодні туристичного сезону 2009 року перед туристичною Україною стоїть непросте завдання – в умовах кризи привабити туриста в місця відпочинку, організувати сезон таким чином, щоб він став джерелом доходу для державного та місцевих бюджетів та зміг задовольнити потреби туристів у якісному відпочинку в умовах депресії та втоми, які є результатами кризових процесів. Великі сподівання в цьому сенсі покладаються на екскурсійну сферу. Захоплююча екскурсія може закохати людину в красу та історію регіону, зменшити невдоволення іншими туристичними послугами, стати джерелом інформації, позитивних емоцій, можливістю змінити звичний ритм відпочинку. Без правильно організованої екскурсії знайомство з визначними місцями перетворюється на хаотичний огляд об’єктів. Навіть найкращий путівник не в змозі замінити живе спілкування з людиною, здатною правильно презентувати екскурсійний об’єкт, розповісти про нього, створити навколо нього позитивний емоційний фон, перетворити знайомство з культурою, історією та природою на подію. Слушною є думка І. Русанова про те, що “без знань самостійний огляд навіть найвідоміших визначних місць дає дуже мало” [1, с. 157].

Ключовою фігурою екскурсії є екскурсовод. Основою його діяльності є спілкування з групою екскурсантів. Головною метою такого спілкування є пізнання нового, створення у екскурсантів власних думок та оцінок, розширення системи знань про світ, розвиток особистості у процесі пізнання, емоційне сприйняття. Часто екскурсанти не замислюються над тим, що якісна екскурсія – це результат копіткої, ретельно спланованої та продуманої праці, що полягає в підготовці та проведенні екскурсії, у рефлексивній діяльності екскурсовода, спрямованої на її детальний аналіз. Вони бачать екскурсію зовні, дають їй оцінку, залишаються задоволеними, якщо екскурсія справила очікуване враження та виявилася виправданою грошовою та часовою інвестицією. Щоб саме так і було, екскурсовод використовує великий запас знань, умінь, навичок, особистісних якостей. Усе це складає його професійну майстерність, яка багато в чому визначається знаннями основ педагогіки та психології.

Для цього екскурсовод використовує великий запас знань, умінь, навичок, особистісних якостей. Усе це складає його професійну майстерність, яка багато в чому визначається знаннями основ педагогіки та психології.

Метою даної статті стало визначення педагогічних ознак екскурсії. Відповідно до мети визначено наступні завдання:

1. Виділити педагогічні ознаки екскурсії.
2. Охарактеризувати педагогічні ознаки екскурсії, застосовуючи порівняльний аналіз із формами та особливостями педагогічного процесу.
3. Виявити характерні розбіжності між екскурсією та традиційним педагогічним процесом.

Слід зазначити, що у сучасній вітчизняній теорії екскурсознавства немає ґрунтовних досліджень екскурсії у її різних вимірах. Вітчизняне екскурсознавство продовжує спиратися на теоретичні праці Б. Ємельянова, Г. Долженко. Значний інтерес для сучасного екскурсознавства представляє дослідження екскурсійного процесу та ролі екскурсовода німецьких та австрійських авторів В. Гюнтера, Б. Шмідта, Б. Петера, А. Кестеріке та ін. Для досліджень педагогічних ознак екскурсійного процесу інтерес представляють праці із педагогічної психології (І. Зимня), дослідження професійно-педагогічної комунікації (Н. Волкова), психології спілкування (І. Риданова, Є. Рогов) праці із риторики (П. Сопер, П. Таранов).

Попередні дослідження екскурсії дозволили виділити та описати ряд ознак, що дозволяють говорити про екскурсію як про педагогічний процес. (Ми розглядаємо таку екскурсію, яка є найбільш поширеним видом послуги, що пропонується у курортних зонах Криму, а саме, колективний виїзд із відвідуванням пам’яток природи, історії чи архітектури, комбінована екскурсія з точки зору тематики, місця проведення, способу пересування, складу групи).

Попередні дослідження екскурсії дозволили виділити та описати низку ознак, що дозволяють говорити про екскурсію як про педагогічний процес. (Ми розглядаємо таку екскурсію, яка є найбільш поширеним видом послуги, що пропонується в курортних зонах Криму, а саме: колективний виїзд із відвідуванням пам’яток природи, історії чи архітектури, комбінована екскурсія з точки зору тематики, місця проведення, способу пересування, складу групи).

Це такі ознаки:

1. Суб’єкт-суб’єктний характер екскурсії.
2. Наявність теми, мети та завдань, серед яких у кожній екскурсії виділяють дидактичне й виховне завдання [2, с. 41].
3. Слідування певній методиці підготовки та проведення екскурсії. Використання педагогічних методів. Пізнавальний компонент діяльності екскурсовода.
4. Умотивованість дій екскурсовода та екскурсантів.
5. Визначальна роль інтересу в мотивації пізнання.
6. Організована колективна діяльність. Організована пізнавальна діяльність. Організаційний компонент діяльності екскурсовода.
7. Визначена структура екскурсії.
8. Форма прямого спілкування. Комунікативний компонент діяльності екскурсовода. Застосування вербальних та невербальних засобів спілкування.
9. Індивідуальний підхід.
10. Диференціація методів проведення екскурсій. Диференційований відбір інформації. Урахування вікових особливостей. Конструктивний компонент діяльності екскурсовода.
11. Активність суб’єктів екскурсії.
12. Урахування психічних процесів.
13. Емоційна насиченість.
14. Високі вимоги до особистості екскурсовода.

Дамо більш детальну характеристику кожного показника.

1. Кожна екскурсія носить суб’єкт-суб’єктний характер. Суб’єктність учасників екскурсії виявляється у їхній активності стосовно один одного та об’єктивної дійсності. Ця суб’єктність виражається перш за все у спілкуванні в системі екскурсовод – екскурсанти.

2. Екскурсія, як і кожний вид навчальної діяльності, ведеться за певною темою, що регламентує відбір екскурсійних об’єктів, на яких розкривається тема, спрямованість спілкування. Як будь-яка діяльність, екскурсія має свою мету. Незалежно від мети в будь-якій екскурсії виконуються дидактичне та виховне завдання. Будь-яка екскурсія дає нові знання та розширює кругозір, дозволяє виробити у екскурсанта певні світоглядні установки, власні оцінки та переконання.

3. Як і педагогічний процес, екскурсія будується та проводиться за певною методикою, яка складається із методів та засобів виховання та навчання, методичних прийомів, що застосовуються в екскурсійній діяльності. Такими прийомами є прийоми показу та розповіді [2, с. 108]. Їх застосування та поєднання дозволяють розкрити тему й досягти мети екскурсії. Методичні прийоми показу та розповіді реалізуються в сукупності з педагогічними методами: словесними, наочними, практичними. Щодо засобів навчання, то ними є всі екскурсійні об’єкти, включені в екскурсії, та матеріали з “портфеля екскурсовода”, що використовуються з метою доповнити відсутні компоненти відеоряду, відтворити в уяві об’єкти, що не збереглися, збереглися частково або зазнали суттєвих змін. Екскурсійні об’єкти в той же час є об’єктами пізнання. Комбінація всіх методичних прийомів має за мету викликати інтерес екскурсантів. Це стає можливим лише за умови ретельного добору екскурсійної інформації, коли реалізується пізнавальний компонент діяльності екскурсовода, що полягає в умінні добирати відповідну екскурсійну інформацію.

4. Мотив або їх сукупність є поштовхом для участі в екскурсії, мотивація в екскурсії є джерелом активності її суб’єктів. До чинників, що утворюють мотивацію участі в екскурсії, належать, перш за все, суб’єктні особливості екскурсанта та екскурсовода, емоційна насиченість екскурсії, інтерес від неї.

5. Головним мотиваційним чинником для участі в екскурсії, як і в навчальній діяльності, є інтерес. Його передумовою є новизна. Він виникає як цікавість, бажання розширити світогляд, змінити вид діяльності. Ці чинники можуть перерости у стійкий інтерес, якщо сподівання екскурсанта збігаються з дійсністю. На відміну від навчальної діяльності, яка має ширші часові рамки, у екскурсії інтерес повинен виникнути відразу. Він має стати своєрідним “спалахом”. Тоді викликаний інтерес та емоційне забарвлення викличуть подальші пізнавальні дії екскурсанта, визначать приємні враження від екскурсії.

6. Як і більшість видів навчальної діяльності, екскурсія є колективним видом діяльності. Екскурсовод взаємодіє з кількісним партнером, проте, на відміну від навчальної групи, група екскурсантів частіше за все є випадково й тимчасово створеною групою людей. Говорити про справжній колектив екскурсантів вважається недоцільним. Індивідуальні характеристики суб’єктів екскурсійної діяльності домінують над колективними (на екскурсіях нерідко виникають конфліктні ситуації). Але це не означає, що цій стороні екскурсії не слід приділяти належної уваги. На час екскурсії екскурсантів поєднує спільна тема спілкування, спільні цілі та переживання, єдиний простір. Протягом екскурсії екскурсовод може створювати установки, що дозволять сформувати позитивний мікроклімат у групі, виявити високу культуру міжособистісного спілкування, запобігти виникненню конфліктів. Екскурсовод виявляє себе не лише людиною, обізнаною в тематиці екскурсії, а й як організатор. Під його керівництвом відбувається пізнавальна діяльність екскурсантів. Він спрямовує також перебіг екскурсії, слідування часовим рамкам, організацію всієї екскурсії.

7. Структура екскурсії є чітко визначеною. Це наближає її до уроку, до основних характеристик якого належить цілісність, наявність певної структури – логічно пов’язаних між собою послідовних етапів, на яких реалізуються окремі дидактичні завдання. Основними елементами екскурсії є вступна, основна та завершальна частина. Вступна частина містить інформаційний та організаційний компонент. Основна частина поділяється на окремі підтеми, що пов’язуються логічними переходами. У завершальній частині підбиваються підсумки екскурсії, екскурсовод відповідає на питання екскурсантів. Усі ці три частини екскурсії реалізуються у змінюваності обстановки, видів діяльності, способів пересування, застосування методичних прийомів показу та розповіді. Екскурсія є дуже динамічним процесом.

8. Взаємодія екскурсовода та екскурсантів полягає у спілкуванні. Як і педагогічне спілкування, спілкування екскурсовода та екскурсантів є формою прямого спілкування. Спілкування екскурсовода з екскурсантами має не лише інформативний компонент. Цілями такого спілкування може бути організація, емоційна насиченість, встановлення та підтримання контакту, вихід із контакту, подяка, зауваження, вирішення конфліктних ситуацій. Екскурсовод активно застосовує вербальні й невербальні засоби спілкування. До культури спілкування екскурсовода ставляться дуже високі вимоги. Вони стосуються не лише культури та техніки мовлення, а й культури міжособистісних стосунків, що визначається загальною культурою.

9. Екскурсійна діяльність є груповою діяльністю. Кожний екскурсант має власні очікування від екскурсії, які він проектує на всю екскурсію. Його вдоволеність екскурсією залежить від ступеня здійснення цих очікувань. Групова екскурсійна діяльність великою мірою здійснюється через індивідуальну діяльність кожного члена екскурсійної групи, тому слід приділяти велику увагу індивідуальності кожного екскурсанта.

10. Кожна екскурсія вимагає диференційованого підходу до її учасників залежно від складу групи. Цей підхід полягає у відборі інформації та визначається різними категоріями екскурсантів та цілями екскурсії. Як неможливо спланувати універсальний урок без урахування специфіки навчальної групи, так і не може бути універсальної екскурсії, що задовольняла б потреби всіх категорій екскурсантів.

11. Суб’єкт-суб’єктний характер екскурсії передбачає двосторонню активність її учасників. Загальна тенденція взаємодії між екскурсоводом та екскурсійною групою полягає в тому, що свою активність екскурсовод регулює та визначає. Вона є первинною. Екскурсовод спричиняє та викликає активність екскурсантів. Вона є вторинною та залежить від активності, вправності, фахової підготовки екскурсовода. Активність екскурсанта полягає у сприйнятті інформації, його мовленнєвій діяльності. Ознакою активності екскурсантів є здатність до аналізу, формування уявлень та власних оцінок. Екскурсовод повинен усвідомлювати власну відповідальність, оскільки саме він є носієм не лише певної інформації, а й власного ставлення до подій, про які йде мова на екскурсії. Його власна оцінка є передумовою формування оцінок та установок екскурсантів.

12. Кожна екскурсія будується з урахуванням психічних процесів та відбувається за законами психології. На екскурсії задіяні такі психічні утворення, як пам’ять, увага, мислення, інтелект, активність, емоції. Екскурсоводу необхідно мати чітке уявлення про згадані психічні процеси, закони їх розвитку для керування ними протягом екскурсії.

13. Для позитивного сприйняття екскурсії непересічного значення набуває її емоційна насиченість. Кожному педагогові відомо, що позитивний емоційний заряд уроку багато в чому визначає його результативність. Це ще більшою мірою стосується екскурсії, оскільки вона виконує не лише навчальні та виховні функції, а й функції відпочинку. До позитивних емоцій на екскурсії належить не лише радість пізнання, а й радість споглядання, спілкування, перебування у приємній атмосфері людської взаємодії, контакту із природою, історією, іншими людьми. Тому проблемі контакту ми приділяємо важливе місце в дослідженні екскурсійного процесу.

14. Описані вище педагогічні ознаки екскурсії є дієвими лише тоді, коли екскурсовод є цікавою особистістю, емоційним лідером для групи. Його має вирізняти висока професійна, у тому числі, педагогічна майстерність, ідейність та переконаність, сукупність особистісних рис, що дозволяють будувати ефективні взаємини з людьми, широкий кругозір, розвинута професійна інтуїція, артистична майстерність, шарм, культура вербального та невербального мовлення та культура спілкування, розвинута пам’ять та увага. Особистість екскурсовода має стати об’єктом детального вивчення професійної педагогіки.

Екскурсія – це складний педагогічний процес. Її успіх залежить не тільки від інтересу, що його представляє тема екскурсії та екскурсійна інформація. Існує система чинників, які впливають на успіх екскурсії та дозволяють будувати її як педагогічний процес. Розглядаючи екскурсію як педагогічний процес із сталими педагогічними ознаками, ми виділяємо також такі ознаки, які дозволяють виявити найбільш значущі розбіжності між екскурсійним та навчальним процесом пізнання.

Це такі ознаки:

1. Епізодичність екскурсійної діяльності (здебільшого екскурсія є одноразовою подією для екскурсанта).
2. Відсутність функції контролю (діяльність екскурсантів на екскурсії не оцінюється традиційними для навчального процесу способами).
3. Високий ступінь наочності.
4. Відсутність просторового обмеження, ознака пересування.
5. Добровільність участі в екскурсії.
6. Відсутність стійкого впливу на мотиваційну сферу екскурсантів.
7. Поєднання пізнавальної діяльності з відпочинком.
8. Обмеженість дисциплінарних впливів на екскурсантів.
9. Неможливість створення повноцінного колективу екскурсантів через часову обмеженість екскурсії.
10. І, найголовніше, що відрізняє екскурсію від традиційного педагогічного процесу, це те, що педагогічний вплив на екскурсії є прихованим.

Оскільки екскурсовод перебуває в ситуації інформаційної переваги, в учасника екскурсії не повинно з’явитися враження про його принижену позицію відносно екскурсовода. Як говорить В. Гюнтер, екскурсія може справити на екскурсанта враження про те, що він перебуває в позиції учня, якого повчають, навчають та виховують, викликати спогади про школу та побоювання відчути себе в ролі учня. Тому екскурсовод повинен ретельно готуватися до екскурсії, обирати форми спілкування з екскурсантами так, щоб запобігти цьому й дати відчути екскурсантові його рівноправність та спрямувати його активність [3, с. 166].

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що виявлені педагогічні риси дозволяють розглядати екскурсію як самостійний педагогічний процес а також застосовувати її як форму організації педагогічного процесу. Подальші перспективі дослідження лежать у площині різностороннього дослідження екскурсійного процесу. Вивчення історичного, культурного, соціального, психологічного, фізіологічного, економічного, комунікативного, естетичного аспекту екскурсії та у формуванні комплексного уявлення про професійну майстерність екскурсовода.

Література

1. Русинов И.В. Таинственный остров Крым / И.В. Русинов. – Сімферополь : «Инфолекс», 2006. – 400 с.
2. Емельянов Б.В. Экскурсоведение: учебник. / Б.В. Емельянов – М. : Советский спорт, 2000. – 224 с.
3. Gunter W. Allgemeine Didaktik und Methodik der Studienreise // Handbuch fur Studienreiseleiter. Pedagogischer, psychologischer und organisatorischer Leitfaden fur Exkursionen und Studienreisen. – Oldebourg Wissenschaftsverlag, 2003. – 383 s.

Черезова М.В. Педагогические признаки экскурсии

В статье экскурсия рассматривается как педагогический процесс, рассматриваются и анализируются характерные педагогические признаки экскурсии. Кроме того, выделяются те признаки экскурсии, которые отличают ее от традиционных форм организации обучения. Это дает возможность рассматривать экскурсию как самостоятельный педагогический процесс или как звено системы педагогических мероприятий, направленных на обучение и воспитание.

Ключевые слова: экскурсия, признак, педагогический процесс.

Cherezova M.V. Pedagogical excursion indications

An excursion as a pedagogical process is considered in the article. Excursion characteristic pedagogical indications are examined and analyzed. Besides, the excursion indications that differ it from traditional forms of education arrangement are revealed. It makes possible to regard the excursion as independent pedagogical process or as the element of the system of the pedagogical approaches aimed at teaching education.

Key words: excursion, indication, pedagogical process.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat