Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Чернява Г.Л.
Культура народов Причерноморья. - 2012. - №227. - С.85-88.

Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму

Постановка проблеми в загальному виді. В Україні ситуація у туристичному секторі змінилася корінним чином, так як змінилася форма «туристичного продукту». Усе це сприяло появі нових напрямків у туризмі, одним з яких є сільський зелений туризм.

Реорганізація ведення сільського господарства та зменшення централізованої фінансової підтримки дали поштовх до розвитку сільського зеленого туризму, який зі своєю різноманітністю форм й напрямків діяльності здобуває на цей час ключове значення для економічного виживання сільського населення.

У цей час українські вчені не мають єдиної точки зору відносно визначення поняття «сільський зелений туризм» і класифікацій цього виду туризму. Невизначеність понятійного апарату заважає можливості в повному обсязі використати теоретичну базу туристичної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти сутності й альтернатив розвитку сільського зеленого туризму розглянуті в працях вітчизняних і закордонних авторів. М. Й. Рутинський Ю. В. Зінько розглядають основні види сільського туризму – екологічний туризм і сільський зелений [1 с. 17]. Значення й суть сільського зеленого туризму в Україні розглянуті в працях В. Васильєва, П. Горішевського й Н. Васильєвої [2, с. 63]. А в 2002 р. у Белграді на першому семінарі ВТО по сільському зеленому туризмі була зроблена спроба сформулювати термін «сільський туризм» [3,с.41]. Л. Робертс і Д. Хол розробили максимально спрощене визначення сільського зеленого туризму: «це туризм, що проходить у сільської місцевості» [4].

Мета й завдання дослідження. Метою даної статті є наукове обґрунтування теоретичних підходів до визначення сільського зеленого туризму і його видів, а також сутності, класифікації й альтернатив розвитку цього виду туризму.

Для реалізації поставленої мети було вирішено кілька завдань:

- представлена порівняльна характеристика визначень сільського зеленого туризму,
- розглянута класифікація типів і цілей екотуризму,
- представлена типологія сільських поселень, як альтернатива для ефективного розвитку сільського зеленого туризму з метою залучення туристів.

Виклад основного матеріалу. Поняття «сільський зелений туризм» існує із древніх часів. У Римській імперії серед членів патріанських родин стали популярні поїздки з Рима в сільську місцевість. Масовий інтерес до відпочинку в сільській місцевості відзначається ХIХ в. А вже в ХХ в. в урбанізованих країнах Європи саме сільський зелений туризм перетворився в одних з основних коштів «порятунку» європейців від масового впливу розвинених промислових міст. Головної рушійної силоміць розвитку сільського зеленого туризму є швидко зростаючий попит на рекреацію на природі, що визначається збільшенням невідповідності середовища проживання сучасної людини її фізіологічним і психологічним потребам. Збільшення попиту на сільський відпочинок росте в результаті зменшення тривалості робочого часу, збільшення кількості платних відпусток, росту рівня утворення, розвитку транспортної мережі -залізничного, автодорожнього, повітряного й морського транспорту [5].

У світовій туристичній економіці, сільський туризм визначається як туризм, що підтримує розвиток аграрних регіонів, збереження культурної спадщини й екології села, відродження місцевих традицій і продуктів. Такий вид туризму характеризується регіональною ідентифікацією й задовольняє потреби туристів у розміщенні, харчуванні, дозвільлєвій діяльності й інших послугах, які сприяють стійкому розвитку соціальної сфери села й відповідають вимогам сучасного суспільства до рекреативної сфери з позиції соціального єднання міста й села.

Відповідно до словника С. Медлика [6, с.41], сільський зелений туризм (rural tourism) - це вид туризму, зосереджений у сільських місцях, що передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів по обслуговуванню туристів із провідниками й екскурсоводами.

Сільський туризм може бути чистого й змішаного типів. Сільський туризм чистого типу містить у собі надання туристичних послуг на базі приватного міні-готелю (садиби). У цьому випадку ця діяльність є основним джерелом доходу хазяїв цієї садиби. Сільський туризм змішаного типу - це надання послуг відпочинку разом з веденням особистого селянського (фермерського) господарства.

Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють із поняттями агротуризм й екологічний туризм. Однак сільський туризм - поняття значно ширше (містить у собі ці два поняття).

Агротуризм - форма сільського туризму, що нерозривно пов'язана із сільським (фермерським) господарством, що одночасно надає послуги проживання й харчування, знайомить із сільськогосподарською діяльністю, традиціями й звичаями цього регіону. Розрізняють дві основні форми агротуризму: оренда приміщення з обслуговуванням безпосередньо на території господарства або розміщення на нічліг із самообслуговуванням на землях, які належать господарству (кемпінги, намети).

Екотуризм (зелений туризм) - форма активного вивчення територій з особливими природними й культурними умовами. Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідують туристи. Синонімомом до «екотуризм» є поняття «природний туризм». Екотуризм може бути активним (велосипедний, водний, кінний, рибальство) , фауністичні й флористичні поїздки (полювання, тематичні поїздки), етнографічні поїздки.

По Дроздову [7], екологічний туризм повинен бути:

- зверненим до природи й заснованим на використанні переважно природних ресурсів;
- не наносить збитку природному середовищу нашого перебування або допускаючим мінімальний збиток, що не підриває екологічну стабільність середовища;
- націленим на екологічну освіту, формування відношення рівноправного партнерства із природою;
- місцевого соціокультурного середовища, що піклується про збереження;
- економічно ефективним й забезпечуючим стійким розвитком тих районів, де він здійснюється.

Екотуризм традиційно пов'язаний з охороною природи, і екотури розробляються на основі унікальних об'єктів природної й культурної спадщини, або туристів, що ведуть, у місця недоторканної дикої, але не обов'язково охоронюваної природи. Екологічні тури можна класифікувати по типах і цілям (рис.1).

Класифікація типів і цілей екотуризму
Рис. 1. Класифікація типів і цілей екотуризму

Екологічні тури можна класифікувати за багатьма ознаками, однак самі основні ознаки - це ціль тура і його об'єкт. Об'єкт тура визначає зміст програми тура й почасти форму його організації. Суб'єктами сільського зеленого туризму є:

- власники житлових сільських будинків, квартир й інших будов, що надають послуги й проживання, що пройшли сертифікацію, а також розмістили інформацію про свої послуги в спеціальних виданнях і каталогах;
- туристи, що проживають у сільській місцевості й задовольняють свої потреби у відпочинку, зміцненні здоров'я, враженнях і т.д. і вступили в економічні відносини із сільським господарем й іншими суб'єктами туристичної діяльності.

Продуктом сільського туризму є комплекс не менш, ніж із двох пропонованих за договірною ціною туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб суб'єкта (туриста) під час його проживання або подорожі в сільській місцевості.

Існують специфічні риси, якими повинен мати агротуристичний регіон для успішного розвитку сільського зеленого туризму.

До таких рис ставляться:

1. чисте природне середовище;
2. низький рівень урбанізації й індустріалізації, для яких характерні:
- низька щільність населення;
- незначне залучення робочого населення в несільськогосподарських професіях;
3. обмежена інтенсивність сільськогосподарської й лісової продукції;
4. сприятлива аграрна структура (господарства середньої величини);
5. гармонічний агрокультурний ландшафт;
6. невеликі доходи людей.

Основна послуга сільського зеленого туризму - це надання туристам тимчасового проживання. Сільські будинки обладнані для прийому відпочиваючих.

Сільський туристичний продукт (комплекс сільського зеленого туризму) - це сукупність послуг нічлігу, харчування, екскурсій і розважального обслуговування, які надає власник житла.

Туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню, транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню.

Послуги сільського зеленого туризму діляться на основні й додаткові. До основних послуг відносяться:

- послугам з організації перевезення туристів;
- послуги з організації розміщення туристів;
- послуги з організації харчування туристів.

До додаткових послуг відносяться:

- послуги з організації екскурсій;
- послуги гідів, гідів-перекладачів;
- послугам залучення туристів в участь у народних обрядах і народних діях, сільських фестивалях, ярмарках й інших масових акціях;
- послуги із прокату автомобілів, човнів;
- послуги побутового обслуговування.

Крім нематеріальних послуг, туристам можуть бути запропоновані інші товари, наприклад, карти місцевості, народні сувеніри, туристичне спорядження і т.д. Складовою частиною сільського зеленого продукту є:

- туристичні атракції місцевості (пам'ятники, цікаві архітектурні об'єкти, музеї, а також сільські жителі - їхня культура та звичаї);
- інфраструктура місцевості (гастрономічна база - ресторани, транспорт - таксі, автобуси, оренда автомобілів)
- доступність місцевості ( кількість транспорту, дороги, аеропорти й порти, залізниця);
- імідж місцевості, що істотно впливає на підсвідоме бажання відвідати саме її;
- ціна, що залежить від безлічі факторів.

Будь-яка система - виробнича, освітня й т.д., включаючи й сільський зелений туризм, стояться на принципах, які відображають її найбільш істотні риси. Основними принципами сільського зеленого туризму є:

- діалектичний - дозволяє обґрунтувати взаємодія різноманітних факторів сільського зеленого туризму, як причинно-наслідкові відносини й зв'язки, які відображають реальну дійсність;
- системний - передбачає розгляд сільського туризму як системи яка має певну структуру, взаємозв'язок і відносини різних елементів;
- історичний - сільський зелений туризм розглядається як напрямок рекреаційної діяльності, що розвивається в конкретних історичних умовах;
- пізнавальний - цей принцип сільський туризм пов'язаний із загальпізнавальною теорією пізнання, загальною методологічною базою для багатьох наук.

Границі сільських розселень Європи історично представляють кілька типів поселень - села, хутори, станції, лісництва. Проміжною формою між сільськими поселеннями й містами є селища міського типу. Сільські поселення розрізняються між собою за розташуванням, будовами й функціями (рис. 2).

Типологія сільських поселень
Рис. 2. Типологія сільських поселень

Кожен типологічний підхід представлений на рис. 2., включає основні елементи границь розселення, а саме: територію й історію формування села, його населення в комплексі із сучасними економічними функціями поселень, планування й будівель.

Підбір агротуристичних продуктів, які повністю відповідали вимогам відпочиваючих, є найважливішим завданням, яке стоїть перед менеджерами туристичних фірм.

Наведені вище поняття, пов'язані із сільським туризмом й екотуризмом, знайшли своє використання для українських сіл і були визначені як «сільський зелений туризм». Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку в сільській місцевості (властиво сільський туризм), відпочинку в туристичних центрах і курортах, які розташовані в селищах і маленьких містах, до відпочинку в сільських домогосподарствах (агротуризм). Визначення сільського руху як «зелений» підкреслює його проекологічну орієнтацію.

Висновки. Сільський зелений туризм варто розглядати як один із засобів диверсифікованості джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також як один з факторів стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому, у країнах, які розвиваються, сільський зелений туризм усіляко підтримується й заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги в цій сфері, одержують усілякі преференції, у тому числі й податкові. Другий аспект полягає в одержанні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширення знань й інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, що є підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно коштовною й корисною сферою відносин, що заслуговує всілякої підтримки з боку держави. Виходячи із цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму не стосується більше відомого в Україні поняття - надання готельних послуг.

Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, що проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, і побічну - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпечення відпочиваючих житлом, харчуванням, ознайомленням з місцевою культурою й традиціями.

Розвиток сільського зеленого туризму сприяє:

- розвитку рекреаційних зон у сільській місцевості;
- можливості відпочинку людям різного соціального стану;
- поповненню в місцеві бюджети;
- підвищенню значимості сільської місцевості;
- появі нових робочих місць;
- залученню молоді;
- збереженню й підтримці екології й навколишньої природи.

Джерела та література

1. Рутинський М.Й. Сільський туризм: навч. посіб. / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. – К.: Знання, 2006. – 272 с.
2. Васильєв В. Сільський зелений туризм або відпочинок у селі / В. Васильєв, П. Горішевський, Н. Васильєва // Туризм сільський зелений : науково-популярний журнал. – 2001. – №1. – 63 с.
3. Сельский туризм, проблемы и пути их решения : материалы семинара / науч.ред. Н.Н. Гордецкая. – Сімферополь: Сонат, 2007. – 127 с.
4. Rural Tourism and Recreation: Principles to Practice/ Ed. by L. Roberts, D. Hall. – Edinburgh: Scottish Agricultural College, 2001. – 272 p.
5. Goeldner Charles R. Rrent Tourism: Principles, practices, philosophies/ Charles R. Goeldner, J.R. Ritchie. – 9th.ed. – N.Y.: John ViCeys Sons, Inc. 2002. – 624 p.
6. Dictionary of Travel. Tourism and Hospitality / Ed.S. Medlik. – Butterworth-Heinemann Etd., 1993. – P.43.
7. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні: [Електронний ресурс]: офіційний сайт. – Режим доступу: www.grerntour.com.ua







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.