Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Чорна Л.В.
Вісник Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. - 2009. - №10 (173). - С.128-133.

Передумови становлення та тенденції розвитку туристичної освіти в США

туристична освіта в США В статті розкрито передумови становлення туристичної освіти в США через призму історії розвитку туризму в період 1492-2009 рр. з урахуванням економічних, соціальних і культурних процесів трансформації американського суспільства на різних часових етапах. Розглянуто як зародження туристичної освіти в Мічиганському державному університеті так і розвиток окремих складових системи освіти в цій країні, включаючи Тихоокеанський інститут туризму.

Ключові слова: історія туризму США, туристична освіта, передумови становлення, тенденції розвитку.

Туризм вважають феноменом ХХ століття. Попри давню історію подорожей і мандрівництва, інтенсивного розвитку, ця галузь світової й національної економіки зазнала лише в минулому столітті. Безперечним лідером у цій сфері господарювання того часу виступали Сполучені Штати Америки. Для цієї країни туризм став надійним джерелом наповнення бюджету, а для її населення – невід’ємним складником стилю життя.

Включення України у світовий туристичний простір вимагає розбудови відповідної інфраструктури. Саме тому обґрунтування напрямів розвитку туристичної індустрії США, осмислення її еволюційних процесів, а разом з тим передумов становлення туристичної освіти в країні та її розвитку, який припадає на другу половину минулого століття, набуває особливого значення для забезпечення сталого розвитку туризму в нашій країні. Вітчизняні вчені вивчають досвід США, активну роботу в цьому напрямі здійснюють В. Федорченко, О. Дмитрук, І. Петрова, Л. Сакун, І. Школа, Л. Устименко, І. Афанасьєв та інші дослідники. Однак аналіз напрацювань доводить, що питання розвитку індустрії туризму та її впливу на формування системи освіти для цієї галузі висвітлено недостатньо.

Становлення туристичної галузі США відбувалося на основі споріднених їй сфер – складових індустрії гостинності. Досягнення певного рівня розвитку кожної окремо взятої складової позитивно позначалося на еволюції туристичної галузі країни. Історії туризму відомо два підходи до періодизації розвитку світового гіганта економіки. Перший був запропонований Дж. Уокером, а другий - Л. Устименко та І. Афанасьєвим [1, с. 12].

Посилаючись на теорію еволюції туризму Л. Устименко та І. Афанасьєва, вважаємо за доцільне на основі аналізу рушійних чинників розвитку американського суспільства виокремити 4 етапи в історії туризму США та вказати на соціокультурні процеси, які передували формуванню системи підготовки фахівців для цієї галузі. Адже туристична індустрія та туристична освіта – структури, які тісно взаємопов’язані, їхній розвиток можна пізнати лише у взаємодії.

Отже, перший етап еволюції туризму в США (1492 - 1841 рр.) увійшов в історію як час відкриття материка завдяки колонізаційно-загарбницьким подорожам, як тривалий період освоєння Нового світу та початок зародження туризму. Ця часова межа в три з половиною сторіччя асимілювала визначні історичні події й позитивні зрушення у сфері нашого дослідження: появу першого постоялого двору в 1607 р. з подальшим визнанням потреби в готелях на урядовому рівні в окремих штатах і підкріпленням його відповідними законами, приміром у шт. Массачусетс (1656 р.); відкриття закладів харчування, починаючи з першого американського ресторану Дельмонікос у Нью-Йорку; впровадження терміну “турист”, який уперше з’явився у словниках у 1800 році; випуск туристичних путівників; розвиток курортів на східному узбережжі; популяризація туризму засобами літератури та мистецтва. Можливість занять туризмом обумовлювалася рядом економічних чинників, зокрема зростанням доходів певних верств населення та низькими цінами на туристичні послуги. До них долучаються соціальні, пов’язані зі зміною обліку міст, швидкою їх розбудовою.

Другий етап розвитку туризму США – з 1841 до 1914 року – слід розглядати як процес створення туристичної галузі. Він характеризується рядом революційних перетворень у транспортній системі країни: інтерес до Нового Світу серед комерсантів зумовив тисячний потік мігрантів, що стало можливим завдяки регулярним пасажирським перевезенням нью-йоркської фірми Black Ball Line; підвищення рівня комфортності пароплавів сприяло розвиткові круїзного бізнесу; зміни в системі залізниці позначилися стрімким розгалуженням колій та відкриттям у 1869 р. трансконтинентального експресу. Разом з тим, спостерігається розквіт туристичних поїздок містами країни. Дозвілля набуває змістовного характеру, дедалі більше проявляється його комерційне спрямування. Туризм у США до 1850 р. сформувався як культурна й економічна діяльність. Перші турагенти з’явилися в 1870 - 1880 рр., на цей час припадає діяльність фірми “The American Express Company”, транспортної компанії International Company of Wagons Lit та туристичної компанії “Ask Mr. Foster”. Як наслідок, самодіяльний туризм, характерний для першого етапу, поступово перетворювався на організований. В освіті мають місце процеси демократизації системи навчання. На цьому етапі закінчується ера формування великої американської цивілізації, її матеріальної та духовної культури.

Третій етап історії туризму охоплює першу половину ХХ століття – 1914 - 1945 рр. й визначається як період формування туристичної галузі країни. США утвердили статус наймогутнішої держави світу. Значним здобутком соціальної сфери стало прийняття закону про соцстрахування. У країні зростало число державних службовців, збільшилися доходи широких верств населення. Зберігалася тенденція міграції з села до міста, де зарплата працівників зросла на 25 %. Спостерігався процес грошових нагромаджень та їх інвестування в розвиток промисловості. Запроваджувалася система продажу товарів у кредит. Житлове будівництво розгорнулося небаченими масштабами.

Туристичні компанії розширили географію подорожей. У 1923 р. зарубіжні тури здійснило 308 000 американців, а в 1930 р. 477 000 американців виїжджало за межі країни з метою відпочинку. Якість турпродукту постійно покращувалася, хоч туроператори виступали на туристичних ринках з єдиним пакетом базових послуг – розміщення, харчування та перевезення. Туристичний бізнес перетворився на основне джерело доходів деяких штатів, зокрема Флориди. Турагенти розширили спектр своїх послуг за рахунок реалізації квитків на залізничний та водний транспорт, а в 1930-х ще й на авіаперевезення. Організований плановий туризм набував усе більшої популярності. А це вимагало кваліфікованого підходу до планування турів та їх проведення. На часі стояло питання організації нового освітнього напряму з підготовки фахівців туристичної галузі.

Четвертий етап – з 1945 р. до наших днів – вважається періодом масового туризму в Америці. Змінюється стиль життя американців. Їхні статки суттєво зросли за роки війни, число працюючих подвоїлося за рахунок активного залучення жіночої половини населення до праці на виробництві. Окрім того, збільшилася тривалість щорічних відпусток. У повоєнні роки розбудова торкнулася всіх складових туристичної індустрії, яка, за визначенням Міріам Скотленд, охопила:

- засоби розміщення – готелі, мотелі, приватний сектор, гірські притулки;
- заклади харчування – гамбургерні закусочні, підприємства швидкого обслуговування та ресторани національної кухні;
- заклади харчування різних інституцій на зразок навчальних закладів, медичних установ, промислових підприємств;
- кейтеринг – ділового чи соціального характеру;
- клуби – спортивні, соціальні, ділові, міські та заміські;
- круїзні лінії – річкові, прибережні, морські та океанічні;
- туристичні агенції – ділового, рекреаційного, дозвіллєвого сегменту;
- конференційні та конгресні центри - комерційні й муніципальні;
- комерційне шоу спортивного, музичного та національного характеру;
- курорти – оздоровчо-спортивні, рекреаційні;
- парки – атракціонів, тематичні, рекреаційні, національні;
- транспортні перевезення – наземні, повітряні та водні;
- атракції – культурні, історичні, природні;
- азартні ігри – казино;
- роздрібну торгівлю – сувеніри [2, с. 14].

Саме в цей період формується система туристичної освіти в країні. Передумовами її становлення виступили:

- економічні процеси загалом і, зокрема, наявність багатосегментної туристичної індустрії;
- соціальні – високий рівень життя суспільства;
- скорочення робочого та зростання вільного часу;
- потреба в духовному розвитку та відпочинкові;
- політичні – формування державної політики з питань туризму, спрямованої на забезпечення інтенсивного та сталого розвитку туристичних регіонів;
- раціональне використання природних та історико-культурних ресурсів.

Фундаментальна туристична освіта в США виступає відносно новим сегментом освітнього простору, але з могутнім потенціалом. Вона формувалася на базі короткотривалої курсової підготовки. Головна роль у цьому процесі відводилася галузевим організаціям і вищим навчальним закладам. Однак така практика не відповідала критеріям індустріальної держави. Суспільне значення туризму США як могутнього чинника розвитку економіки та налагодження міжнародних зв’язків зумовило необхідність створення цілісної освітньої системи за цим напрямом.

Формування такої системи відбувалося на основі загальних тенденцій розвитку вищої освіти в цій країні та в тісному зв’язку з освітою у сфері гостинності.

Вивчення туризму в Північній Америці розпочалося в 1940 році, а ґрунтовне дослідження освітнього напряму з туризму припадає на 1980-і роки. Причина полягає в інтенсивному розвитку туристичної індустрії того часу. Мічиганський державний університет став першим вищим навчальним закладом, у якому запровадили туристичний напрям підготовки. Навчальні програми з туризму та менеджменту гостинності на початковому етапі майже не відрізнялися, їм були властиві інтеграційні ознаки. Однак упродовж наступних 25-ти років відбувалося їхнє вдосконалення, значно зросла їх чисельність. Порівняно з середніми закладами їх кількість збільшилася в чотири рази. На початку 1970-х у США підготовка фахівців з туризму здійснювалася за 40 чотирирічними програмами, які передбачали отримання ступеня бакалавра. Станом на 2004 р. вищі навчальні заклади з туризму проводили підготовку фахівців за такими кваліфікаційними рівнями: кваліфікований працівник з асоціативним ступенем, сертифікований чи дипломований фахівець; молодший спеціаліст; бакалавр з туризму, магістр наук. Загальна кількість закладів була представлена так: першого рівня – 63 з числом студентів 17105; другого – 115 з 35807 студентів; третього – 68, які налічували 2869 студентів [3, с. 137].

Основними елементами системи туристичної освіти виступають коледжі та університети. Ураховуючи багатосегментність туристичної галузі, факультети туризму були започатковані при школах бізнесу, готельних школах, школах управління ресторанами, коледжах природних ресурсів, при департаментах комерційної рекреації, соціології, географії та антропології. Велике число закладів пропонує програми задля здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра чи магістра туризму. Відслідковується тенденція зростання кількості вузів, які присвоюють ступінь доктора. У силу того, що при працевлаштуванні в туризмі перевагу віддають фахівцям із фундаментальною освітою з вільних мистецтв та бізнесу на додаток до технічних навичок професійної діяльності, окремі університети розробили комбіновані (гібридні) програми, адаптовані до вимог галузі. У 50 штатах країни функціонує Кооперативна служба дистанційного навчання. Освітні послуги цієї служби доступні для менеджерів усіх підприємств гостинності. Вони мають можливість підвищити рівень знань і продуктивність праці завдяки навчанню на короткотривалих курсах та участі в науково-практичних конференціях.

Університети США, які здійснюють підготовку фахівців для туристичної індустрії, можна поділити на два типи: ті, що утворені на базі декількох коледжів та професійних шкіл, та ті, які, окрім вищевказаних структур, мають ще дослідні центри й відділення аспірантури. Прикладом перших є Університет Центральної Флориди, других - Мічиганський державний університет та Техаський університет А-М.

Диверсифікаційні процеси, притаманні системі вищої освіти США, знайшли своє відображення в туристичній освіті, представленій великою кількістю інституцій. Інтернет-джерела вказують на перші сто навчальних закладів, у яких можна відстежити неординарні програми підготовки майбутніх фахівців із туризму. Очолює список провідних вищих навчальних закладів з туризму Тихоокеанський Інститут Подорожей ( The Travel Institute of the Pacific ), заснований у 1974 році. На відміну від типових американських університетів, які виступають як система коледжів чи департаментів з різними напрямами підготовки, цей заклад спеціалізується виключно на підготовці фахівців з туризму та гостинності.

Таким чином, історичний розвиток американського суспільства зумовив появу соціально-культурного явища – туризму, який із самодіяльного перетворився на масштабний сектор економіки; ця галузь, у свою чергу, потребувала кваліфікованих фахівців, тому й започаткували спершу короткотривалу курсову підготовку, а в другій половині ХХ століття – вузівську. Остання передбачає різнорівневість підготовки майбутніх фахівців і забезпечується коледжами, інститутами та університетами країни.

Література

1. Устименко Л.М. Історія туризму: навч. посіб. для вузів / Л.М. Устименко, І.Ю. Афанасьєв. – К. : Альтерпрес, 2005. – 320 с.
2. Scotland Miriam. Higher education program curricula models in tourism and hospitality education / Miriam Scotland. – Texas A&M University, 2006. – 50 p.
3. J. Tribe. An International handbook of tourism education / Tribe J. – Elsevier Ltd., 2005. – 240 p.

Чорна Л.В. Предпосылки основания и тенденции развития туристического образования в США

В статье раскрыто предпосылки основания туристического образования в США сквозь призму истории развития туризма в период 1492 – 2009 г.г. с учетом экономических, социальных и культурных процессов трансформации американського общества на разных временных этапах. Рассмотрено как зарождение туристического образования в Мичиганском государственном университете так и развитие некоторых составляемых системы образования в этой стране, включая Тихоокеанский институт туризма.

Ключевые слова: история туризма США, туристическое образование, предпосылки основания, тенденции развития.

Сhorna L.V. The pre-conditions of establishment and tendencies of tourism education development in USA

The pre-conditions of tourism education establishment in the USA are revealed in this article through the prism of tourism history of 1492-2009 with emphasis on economic, social and cultural processes of American society transformation in different time periods. Tourism education development at Michigan state university is also considered as well as some aspects of educational system of this country including the Travel Institute of the Pacific.

Key words: USA tourism history, tourism education, the pre¬conditions of establishment, tendencies of the development.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.