Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Интернет-магазин Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Микола Депутат
Історія української географії. - 2012. - Випуск 26. - С.35-40.

До питання про історичні особливості освоєння рекреаційно-туристичного потенціалу в гірських районах Івано-Франківської області

Для сучасної території Івано-Франківської області, де поселення семи із чотирнадцяти адміністративних районів розташовані в горах та передгір’ї, проблема перспективних напрямів сучасного господарювання є досить актуальною. А результативне вирішення проблем сьогодення не можливе без ретроспективного аналізу розвитку досліджуваних процесів. Саме тому при написанні даної статті ми поставили за мету розглянути в ретроспективі процес формування сучасного рекреаційно-туристичного комплексу Івано-Франківської області та її гірських районів зокрема. А також намітити основні сучасні тенденції у його формуванні. Карпатський регіон має вигідне геополітичне положення. Протягом багатовікової історії його територія входила до складу різних держав, але при всіх формах правління специфічні рекреаційні ресурси належно оцінювалися мешканцями та гостями краю.

Аналіз доступних першоджерел дає можливість вирізнити три основні періоди історії розвитку туристської інфраструктури на території гірських районів Івано-Франківської області: австрійський та польський (або ж дорадянський) період, радянський період формування та розвитку основних рекреаційних центрів радянської України та сучасний період розвитку рекреаційно-туристичної сфери господарювання (як перспективного напряму для Івано-Франківської області), що пов’язаний зі становленням незалежності нашої держави.

Визначено також пріоритетні напрями рекреаційної діяльності та особливості сучасного розвитку гірських поселень. Розкрито особливості динаміки зайнятості населення у типово туристичних районах області.


Ключові слова: ретроспективний аналіз, рекреаційно-туристична сфера, туристична інфраструктура, гірські поселення.

Постановка проблеми. Проблема раціонального використання рекреаційно-туристичного потенціалу є актуальною для всієї території нашої держави. Особливо цікавими такі дослідження є по відношенню до територій для який рекреаційно-туристичний розвиток є пріоритетним напрямом господарювання. Серед таких територій, гірські поселення Українських Карпат займають чи не найперше місце. Багатий потенціал цих земель був оцінений ще за часів Австро-Угорщини, і вже тоді за сприяння держави та вливання приватних капіталів Східна Галичина була центром відпочинку мешканців багатьох країн Європи.

Для сучасної території Івано-Франківської області, де поселення семи із чотирнадцяти адміністративних районів розташовані в горах та передгір’ї, проблема перспективних напрямів сучасного господарювання є досить актуальною. А результативне вирішення проблем сьогодення не можливе без ретроспективного аналізу розвитку досліджуваних процесів.

Вихідні передумови. Вивчення історичних передумов розвитку рекреаційно-туристичної сфери в Україні та Карпатському регіоні зокрема неодноразово привертали увагу географів, економістів тощо. Так до вивчення історичних передумов розвитку рекреаційної сфери в державі та й власне в регіоні дослідження звертались В. Петранівський, Ф. Мазур, А. Кузишин, С. Шепетюк, Г. Круль, Я. Атаманюк та інші. Адже край, що здавна був оцінений населенням за свої природно-кліматичні умови, з цікавою історією та багатим культурним надбанням, просто повинен бути рекреаційно-туристичною Меккою. Однак, під впливом ряду політичних та економічних чинників рівень туристичного розвитку східних Карпат дещо відстає від решти Карпатського регіону. Саме тому, при написанні даної статті, ми поставили за мету розглянути в ретроспективі процес формування сучасного рекреаційно-туристичного комплексу Івано-Франківської області та її гірських районів зокрема, а також, намітити основні сучасні тенденції у його формуванні.

Виклад основного матеріалу. Карпатський регіон має вигідне геополітичне положення. Впродовж багатовікової історії його територія входила до складу різних держав, але при всіх формах правління специфічні рекреаційні ресурси належно оцінювалися мешканцями та гостями краю.

Аналіз доступних першоджерел дають можливість виокремити три основні періоди історії розвитку туристської інфраструктури на території гірських районів Івано-Франківської області:

- I період - австрійський та польський (дорадянський): початок і становлення рекреаційного господарства;
- II період - радянський: формування та розвиток основних рекреаційних центрів;
- III період - сучасний: розвиток рекреаційно-туристичної сфери господарювання, як перспективного напряму для Івано-Франківської області.

Перший період - найтриваліший, об’єднав австрійський та польський етапи в історії регіону дослідження. Його можна характеризувати як початок і становлення рекреаційної сфери господарювання.

Туристично-рекреаційний розвиток краю, не дивлячись на нелегкі умови життя населення Східної Галичини, бере свій початок ще наприкінці вісімнадцятого століття. Тоді, оцінивши наявний туристично-рекреаційний потенціал, австро-угорський уряд мав на меті на території Східних Карат сформувати туристично-рекреаційну альтернативу європейського відпочинку в Альпах. Перспективність та економічну вигідність цього напряму оцінило і місцеве населення, як інтелігенція так і прості селяни. Тому поряд із відкриттям лікувально-оздоровчих та відпочинкових закладів та розвитком туристичної інфраструктури, там виникали та функціонували туристичні товариства, розвивався туристично-краєзнавчий рух.

За порівняно короткий період територія сучасної Івано-Франківської області стає місцем відпочинку та лікування не лише у Австро-Угорщині, а пізніше Польщі та Чехословаччині, але й з інших країн Європи. Цьому сприяли створення Австрійського Альпійського союзу (Osterreichischer Alpenverein) - у 1869 р., австрійського Туристичного клубу (Osterreichischer Tovristenclub) - у 1869 р. і Польського Товариства Татранського (Polske To-warzystwo Tatrzanskie) - у 1873 р. [5].

Перший гірський притулок для туристів був закладений ще у 1878 році на полонині Ґаджина в Чорногорі. В 1881 році Станіславським відділенням Татранського товариства були зведені ще 2 притулки - на Заросляку і на полонині Завоєля. В різних місцях почали будувати “закутки” для туристів - перші туристичні бази. У Ворохті, Микуличині, Ямні та Яремчі були побудовані сотні вілл і пансіонатів для мандрівників і відпочиваючих. У 1901 році в Микуличині було відкрито перший український готель. Львівське товариство “Народна Гостинниця” орендувало в пароха о. Тадея Галайчука віллу поблизу залізничного вокзалу. Вілла мала два поверхи, великий зал - вітальню і вісім кімнат. Всього, напередодні ІІ світової війни, із 78 туристичних притулків, 47 знаходились на теренах Східних Карпат. Особливо популярними в туристів були подорожі на гори Високу та Сивулю. Тут будували туристичні притулки. Один такий притулок був у Ризарні, а другий - на південному узбіччі г. Сивулі, біля джерел річки Бистриці Солотвинської. Третій притулок був на перевалі “Борівка”, що на північ від г. Сивулі [1, 4, 5].

Створена мережа притулків дозволяла тисячам туристів пізнавати дикі та безлюдні на той час гори. Саме тому була втілена в життя ідея знакування шляхів. У 1880 році Чорногірським відділенням Товариства був прознакований перший туристський шлях в історії польського туризму. Ця стежка вела до туристичного притулку на полонині Ґаджина. Самим результативним для знакування був період між І та ІІ світовими війнами, коли в Східних Карпатах було прознаковано 1909 км туристських шляхів.

Але найважливішою туристичною подією того часу стало знакування Східно-Карпатської частини Головного Карпатського Шляху, яке було виконане в 1925-35 роках. Шлях проходив колишньою територією Польщі - розпочинався від Судетів, що на межі Польщі та Чехії, і закінчувався на теперішньому кордоні України з Румунією.

Східно-Карпатська частина Шляху складалась з 8 відрізків - 3 відрізки знаходились на теренах теперішньої Львівської області, 5 інших - на Івано-Франківщині, де більшість відрізків Шляху проходила через Ґоргани і тільки частина восьмого відрізку - Чорногірським гірським масивом. Однак, і такої кількості маркованих доріг, для тогочасного туристичного попиту було за мало, значна частина притулків знаходилась в недалекій відлеглості від Шляху і тому до них вели десятки кілометрів бічних та з’єднувальних шляхів.

Окремої уваги вимагає і розвиток елітного відпочинку в Східних Карпатах. У Підлютому, де містилася літня резиденція Митрополита Андрея Шептицького, стояли два будинки для відпочинку знатних світських людей. Тому кожного літа тут були відпочивальники. Популярності Підлютому додавало джерело сірчано-йодистої мінеральної води. Для охочих тут пропонували купелі в цій воді. Такі подорожі були можливі завдяки побудові гірських шляхів - “райтштоків”. Біля Підлютого були “вакаційні оселі”, популярні в заможних рекреантів. Тут був збудований відпочинковий “павільйон” з центральним опаленням, що мав 31 кімнату для гостей. Проживання однієї особи з чотириразовим харчуванням тут коштувало 5-6 злотих на добу. Для розваг функціонували стрільниця, дансинг, кругольня, тенісні корти. Можна було займатися рибальством та здійснювати туристичні екскурсії на навколишні вершини гір [3].

Особливо популярною серед туристів була околиця гори Грофа. Туристичне товариство “Плай” уже в 1933 р. наймало для туристичних потреб площу на полонині Плісце. Популярним видом транспорту у туристів була вузькоколійна залізниця.

Біля Підлютого в липні-серпні 1924 р. розташовувався перший пластовий табір. Цим було покладено початок створенню тут постійного інструкторського осередку пластового табірництва. З 1926 р. під горою Сокіл при допомозі митрополита Андрея Шептицького було розпочато спорудження найбільшого табору Українського Пласту. Вже в 1929 р. тут були чотири житлові приміщення, кухня, “світлиця”, в якій могло розміститися 500 осіб, майдан та ігрище.

На початку XX ст. відбувалося піднесення туристично-краєзнавчого руху в Східній Галичині, що сприяло не тільки збиранню наукових матеріалів, а й фізичному вихованню підростаючого покоління. Усвідомлюючи велике значення туристично-краєзнавчого руху, українські школи та гімназії почали проводити прогулянки, мандрівки та екскурсії по рідному краю, де практично вчилися пізнавати, цінити і любити рідний край. Крім дізнання свого краю, деякі учні мали змогу побувати і в інших країнах Європи.

Так, 1910 р. у Станіславі відбулися Загальні збори, на яких був затверджений Статут українського туристичного товариства “Чорногора” і обрано голову та членів Виділу (Ради). За час свого існування туристичне товариство “Чорногора” проводило збори, конференції, прогулянки, екскурсії, мандрівки, друкувало фотографії вершин Карпат. Для любителів подорожувати почали виходити статті, нариси з туристично-краєзнавчої проблематики [2, 4, 5].

Туристичне товариство “Чорногора” співпрацювало з українським туристично-краєзнавчим товариством “Плай”, тісно координувало роботу з багатьма культурно-просвітницькими структурами, школами, які в своїй діяльності використовували туристичне краєзнавство як найкращий засіб національно-патріотичного виховання підростаючого покоління.

Сприяв рекреаційно-туристичному становленню в краї і розвиток картографічного забезпечення туризму. За часів Австро-Угорської монархії (до кінця 1918 р.) видавництво “Фрейтг і Верндт” (Відень) створювало карти на топографічній основі, в яку більш яскравим кольором вдруковувалося зображення туристичних маршрутів: пішохідних, на кінних екіпажах. Карти мали відповідно оформлену обкладинку, текст, туристичну та маркетингово-картографічну рекламу. А за часів перебування Галичини в складі Польщі (1918 - 1939 pp.) для її території видавалися дорожні карти, плани міст. Зокрема, велику кількість картографічного матеріалу краєзнавчого характеру видавав картографічний інститут імені Є. Ромеpа.

Разом з тим варто зауважити на тому, що саме на цей період припадає зародження сільського зеленого туризму. Відпочинок у сільській місцевості Галичини та Карпат в кінці ХІХ - середині ХХ ст. називався “літнисько”; селяни надавали житло приїжджим із міст на довгий проміжок часу (кілька тижнів чи місяців). “Літниськовий” етап був першою формою відпочинку, яка розвинулась в Трускавці, Моршині, Любeнi Великому, Сваляві, Солотвині, Яремчі. Тут об’єднались декілька форм туризму: відпочинок, оздоровлення, освіта (ознайомлення з місцевою культурою та історією) та активний туризм - піші походи та лижні прогулянки.

Як бачимо до початку ІІ світової війни, на території гірської частини сучасної Івано-Франківської області вже сформувався цілком повноцінний туристично-відпочинковий напрям господарювання. Важливість розвитку та функціонування його розуміло та підтримувало населення всього повіту.

Радянський період як такий розпочався власне дещо пізніше (кінець 50-х років ХХ ст.). Бере він свій початок у післявоєнні роки ХХ століття, коли виснажений війнами радянський народ відновив країну із руїни та виникла потреба і у організованому відпочинку населення, а відповідно і в рекреаційних установах. В загальному його можна охарактеризувати як період становлення та розвитку основних рекреаційних центрів радянської України, зокрема на теренах Карпатського регіону.

Друга світова війна завдала великих втрат рекреаційно-туристичному господарству не лише в Карпатах, але й в країні загалом. Було зруйновано інфраструктурну базу, зазнали втрат і власне рекреаційні ресурси. З відновленням господарства, стали відновлювати свою діяльність профспілки, як основний споживач рекреаційно-туристичних послуг в Радянському союзі. Стали відновлювати свою діяльність зруйновані та будуватися нові санаторії, курорти, готелі, кемпінги, тощо.

З 1960-х рр. в СРСР існувало п’ять основних напрямів туризму: профтуризм, іноземний туризм, молодіжний туризм, військовий туризм та шкільний туризм, розвитком останнього займалось Міністерство освіти СРСР. Усі ці напрями активно розвивались на базі рекреаційно-туристичного потенціалу Українських Карпат. Однак, варто зауважити, що маючи нічим не гірші можливості, аніж Кавказ чи Крим, досліджувана територія із врахуванням ряду політичних чинників не мала загальносоюзного значення, що стримувала темпи та обсяги розвитку рекреаційно-туристичної індустрії.

Ворохта (60-і роки XX століття)

Після війни у всій радянській Україні було відновлено діяльність і територіально-екскурсійних управлінь. Поряд із розвитком екскурсійної діяльності, значну увагу приділяли пропагуванню серед населення активного відпочинку. Все це дало змогу з 50 років ХХ ст. майже повністю відновити туристсько-екскурсійний потенціал довоєнного рівня. У 1950 році рекреаційні установи вперше прийняли туристів на зимових маршрутах [2].

Поряд із місцевим відновлюється і міжнародний туризм, який тоді повністю контролювався “Інтуристом”. Однак, особливості тогочасної зовнішньої політики СРСР стримували розвиток міжнародного споживання рекреаційно-туристичних послуг Карпатських поселень, а відповідно і підвищення їх якості.

З 50-х по 80-і роки ХХ століття колишні “літниськові” села також пережили становлення інфраструктури - санаторіїв, ресторанів в Прикарпатті та власне Карпатах. Як повноцінні рекреаційні центри та лижні комплекси республіканського значення розвиваються Яремче та Ворохта. Такі комплекси приваблювали багато людей на відпочинок та лікування, а особливо на активний відпочинок. Це призводило до перевантаження в сезонний період. І тоді селяни почали пропонувати повний пансіон гостям у власних домівках. У 70-і та 80-і роки сільські садиби стали додатковим елементом рекреаційної інфраструктури в Прикарпатті та Карпатах. Так були закладені основи сільського туризму [2, 5].

Сучасний період, пов’язаний із становленням незалежності нашої держави. Саме із 90-х років ХХ століття набуває розмаху розвиток рекреаційно-туристичної сфери господарювання в Карпатських областях України. Поряд із уже відомими з радянських часів Яремчею, Ворохтою та Верховиною починають розвиватися як рекреаційно-туристичні центри Буковель, Яблуниця, Микуличин, Татарів та інші міські та сільські гірські поселення Івано-Франківщини. Формується туристично-рекреаційний комплекс із закладами лікування, відпочинку, проживання та всього інфраструктурного забезпечення.

Особливо багатий рекреаційно-туристичний потенціал мають поселення гірських районів Івано-Франківщини. Для них розвиток рекреаційної сфери є перспективним напрямом господарювання. Так, за період 1995-2010 роки, період розвитку рекреаційно-туристичної сфери, рівень безробіття особливо у туристичних регіонах значно знизився. Так, у Коломийському, Косівському, Рожнятівському районах де практично все працездатне населення працює у рекреаційно-туристичній сфері, рівень зареєстрованого безробіття нижчий від пересічнообласного показника. Таку динаміку, в першу чергу, можна пов’язати із розвитком приватного рекреаційно-туристичного сектора.

Таблиця 1

Показники зареєстрованого безробіття у гірських районах Івано-Франківської області в 1995-2010 рр., %
  1995 2000 2005 2007 2008 2009 2010
Богородчанський район 1,4 6,5 3,5 3,5 4,0 2,1 2,3
Верховинський район 1,2 6,4 9,5 8,7 9,7 3,0 2,6
Долинський район 2,3 8,3 7,0 4,2 4,8 2,6 2,6
Коломийський район 0,4 2,6 4,3 1,6 2,4 1,6 1,8
Косівський район 1,6 6,1 4,8 4,0 4,5 1,8 1,9
Надвірнянський район 1,4 4,1 3,9 2,8 3,4 2,0 2,0
Рожнятівський район 3,6 6,1 5,2 3,7 4,4 1,7 1,7
м. Яремче 2,2 10,1 8,8 6,8 7,0 2,2 2,8
м. Болехів 3,5 7,2 7,1 5,1 4,9 2,9 2,0
Івано-Франківська область 1,5 5,7 4,1 3,1 3,7 2,1 2,0

Найвдалішим прикладом успішного використання рекреаційно-туристичного потенціалу є Буковель. На початку ХХI ст. тут, неподалік від уже визнаного туристичного центру Яремче, було розпочато будівництво найсучаснішого гірськолижного курорту в Україні. Маючи рекордну для України кількість витягів та розвинену інфраструктуру він за лічені роки став чи не найпопулярнішим місцем зимового відпочинку в Україні.

Поряд із власне гірськолижним курортом за 10 років (з часу початку будівництва курорту) відкрилося та успішно функціонує понад 25 закладів відпочинку різного цінового та класового рівнів.

Перспективними є проекти розвитку Микуличина як туристично-рекреаційного центру, який за прикладом Буковеля має стати ще одним гірськолижним курортом України. Адже, саме тут ще за Австро-Угорщини, починав формуватися гірськолижний рекреаційно-туристичний центр. Уже сьогодні в Микуличині та околицях пропонують свої послуги понад 10 закладів відпочинку різного типу та рівня обслуговування.

Поряд із великими рекреаційно-туристичними центрами розвиваються і невеличкі рекреаційні пункти на базі сільських поселень, де функціонують приватні садиби та котеджі, що забезпечують потребу населення у послугах сільського туризму. Тому саме на цей період припадає і нова стадія розвитку сільського туризму в Україні та власне у Карпатах. Вона розпочалась з ініціативи Спілки сприяння розвитку сільського туризму в Україні та базується на привабленні туристів до природних та культурних пам’яток, сільських традицій і кулінарії. Особливістю розвитку туризму в Карпатах є створення турпродукту із використанням місцевих ресурсів - національної кухні та фестивалів. Терапевтичні сауни з трав’яними чаями, зимові види спорту та катання на санях стають дедалі популярнішими. Збирання ягід та грибів, прогулянки по маршрутах (пішохідні та кінні), навчальний туризм (відвідування майстрів, будинків-музеїв) - дуже популярні у Карпатах.

Разом із розвитком власне туристичних закладів та відпочинкової інфраструктури, з новим розмахом стали розвиватися народні промисли, як ще одне джерело доходів місцевого населення. Якщо за радянських часів предмети народного промислу можна було придбати здебільшого лише в Косові чи Коломиї, то на сьогодні майже при кожному відпочинковому комплексі є якщо не ринок, де представлено практично усі вироби декоративно-побутового мистецтва: керамічний посуд, килими, вишитий одяг, вироби із заліза, шкіри, хутра та багато інших красивих і корисних речей, то принаймні крамничка. Зростання попиту на продукцію етнографічного характеру сприяло розвитку ще одного виду діяльності місцевих мешканців - народних промислів.

Висновки. Поселення гірських районів Івано-Франківської області, маючи потужний рекреаційно-туристичний потенціал та можливості, на даний момент знаходяться на стадії рекреаційного розвитку. Адже, не достатньо просто володіти потенціалом. Лише при постійній фінансовій та економічній підтримці, в тому числі й держави, економічно відсталі гірські поселення можна перетворити у прибутковий рекреаційний сектор. Тому, на перспективу науково цікавими та практично значимими будуть дослідження умов рекреаційно-туристичного розвитку на рівні поселень та їх груп.

Література

1. Жук М. Менеджмент готельно-курортного і туристичного сервісу. Конспект лекцій / М. Жук, Г. Круль. - Чернівці: Рута, 2004. - 40 с.
2. Кузишин А. Історія туризму: навчальний посібник / А. Кузишин. - Тернопіль, 2007. - 196 с.
3. Мазур Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону): Навчальний посібник / Ф. Мазур. - К.: Центр учбової літератури, 2005. - 96 с.
4. Нестерук Ю.З історії рекреаційного природокористування у Чорногорі та шляхи його оптимізації в сучасних умовах // З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових праць // Ю. Нестерук, І. Рожко. - К., 1997. - С.182-191.
5. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні: Навч. посіб / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. - К.: Вища школа, 2002. - С.66-75.

Mykola Deputat. Towards the question on historical peculiarities of developing recreational tourism potential in the mountain districts of Ivano-Frankivs’k oblast

For the present territory of Ivano-Frankivs’k oblast, where settlements of seven out of fourteen administrative districts are located in mountains and foothills, the prospective trends of current management are quite urgent. An effective solution to current problems is not possible without a retrospective analysis of the development processes. The aim of this article is to analyze in retrospect the formation process of recreational tourism complex of Ivano-Frankivs’k oblast in general and its mountain districts in particular. Moreover, our objective is to single out some basic current tendencies in its development. The Carpathian region has an advantageous geopolitical position. During its centuries-old history, this territory was part of different states, yet despite the different administrations, specific recreational resources were properly evaluated by its residents and visitors.

Analysis of available original sources reveals three basic periods of tourism infrastructure development on the territory of the mountain districts of Ivano-Frankivs’k oblast: the Austrian and Polish (or pre-Soviet) period; the Soviet period of the formation and development of basic recreational centers of Soviet Ukraine; and the present period of recreational tourism development as a prospective direction for Ivano-Frankivs’k oblast, which is connected to the process of affirming independence of our country.

Priorities for recreational activity and peculiarities of current development in its mountain settlements, including population employment dynamics in its tourist districts, are suggested.


Key words: retrospective analysis, recreational tourism complex, tourist infrastructure, mountain settlements.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat