Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Ольга Фіткайло
Історія української географії. - 2012. - Випуск 26. - С.48-51.

Розвиток молодіжного туризму в Галичині (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)

Розвиток молодіжного туризму в Галичині у кінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Висвітлено особливості розвитку молодіжного туризму у галицькому регіоні України. Особливу увагу звернено на молодіжні фізкультурно-гімнастичні, краєзнавчо-туристичні товариства, які сприяли розвитку культурно-просвітницької діяльності та дали поштовх до культурно-мистецького руху серед українського населення, особливо в сільській місцевості, що мало велике значення для збереження та примноження української культурної спадщини. Охарактеризовано особливості діяльності спортивно-руханкових та краєзнавчо-туристичних організацій. Показано роль товариств “Січ”, “Сокіл”, “Пласт” для розвитку молодіжного туризму в краї.

Ключові слова: краєзнавчо-освітній рух, туристичне товариство, гурток, культурно-мистецький рух, табір, сокольське товариство.

Стан вивчення проблеми. Вивченням розвитку молодіжного туризму в Україні займалися В. Аксанюк, О. Бейдик, Ю. Грабовський, О. Колотуха, О. Любіцева, Ю. Нікітенко, В. Орловська. Однак ще недостатньо висвітленою є роль фізкультурно- та краєзнавчо-туристичних товариств для розвитку молодіжного туризму в нашому краї, тому вивчення цього питання є досить актуальним.

Постановка проблеми. Вивчення розвитку молодіжного туризму в Тернопільській області є особливо актуальним, оскільки саме цей вид туризму має патріотично-виховне значення, дає змогу в юному віці приймати активну участь у громадському житті суспільства.

Виклад основного матеріалу. Розвиток молодіжного туризму у нашому краї припадає на кінець ХІХ століття, коли почали виникати молодіжні фізкультурно-гімнастичні, туристичні товариства, які приділяли увагу культурно-просвітницькій діяльності. Товариство “Сокільська старшина” організовувало мандрівки околицями Львова з метою вивчення історичних пам’яток. Молодіжне товариство “Сокіл” вперше започаткувало розвиток масового фізичного руху в Галичині через створення перших секцій та гуртків, стало піонером туризму в Галичині. Всі його осередки дали поштовх до культурно-мистецького руху серед українського населення, особливо в сільській місцевості, що мало велике значення в збереженні та примноженні української культурної спадщини.

Біля витоків організації народознавчих мандрівок стояли визначні особистості, такі як: організатори “Руської Трійці”, семінаристи Львівської духовної семінарії Я. Головацький, М. Шашкевич, І. Вагилевич, відомий письменник І. Франко та багато інших. Саме “Руська Трійця” відіграла важливу роль у відродженні фізичного виховання українського народу, саме засновниками товариства було започатковано перші мандрівки по всій Галичині. У 1833 році Я. Головацький у супроводі М. Шашкевича та І. Вагилевича здійснили першу мандрівку, яка охоплювала 47 населених пунктів Такі мандрівки, що стали регулярними мали не тільки науково-історичну цінність, але й виховували в учасників даної подорожі любов і шану до природи рідного краю, тренували витривалість. Згодом естафету “будителів українського народу” в Галичині прийняла нова генерація української галицької молоді, очолювана І. Франком, М. Павликом, І. Боберським, синами І. Франка Петром і Тарасом, І. Дашкевичем, фундаторами сокільського, пластового, січового, лугового, спортивного українського руху, діяльність яких сприяла розвитку дитячого і молодіжного туризму в Україні загалом, так і в нашому краї, зокрема [3, с.63].

У 1867 році за прикладом чеського “Сокола” починають засновуватись гімнастичні товариства польські товариства “Сокіл”, перше з яких виникло у Львові, особливого швидко розповсюдились філії в Тернопільській області. У 1892 році гнізда “Сокола” створюються у Бережанах, Заліщиках, Теребовлі, Чорткові, у 1863 р. – у Збаражі, у 1894 р. – у Бучачі, Микулинцях, у 1898 р. – у Підгайцях, у 1903 р. – у Гусятині, у 1907 р. – у Хоросткові. Крім міських, почали створюватись і сільські сокільські гнізда в с. Плотичі, с. Слобідці, с. Баворові. Перше сільське сокільське гімнастичне товариство було засновано у с. Купчинці Козівської волості, що на Тернопіллі і мало назву “протипожежної сторожі і плекання руханки”. Саме тут за ініціативи поета Павла Думки засновується перше сільське товариство “Сокіл” на Східній Галичині [3, с.67-76]. Будучи у постійному приниженні з боку польської адміністрації, українці східної Галичини об’єднуються єдиною ідеєю боротьби за визволення у сокільських товариствах на легальних засадах, проводять масову культурно-освітню діяльність сокільські свята, вечори, фестини. Засади сокільського товариства слід впровадити у практичну діяльність деяких сучасних молодіжних товариств, утверджуючи цим формування концепції національної ідеї.

Краєзнавче виховання для учнів українських шкіл та гімназій починає впроваджуватись і в позакласний навчально-виховний процес, проводяться мандрівки й екскурсії рідним краєм. У 1909 році у західноукраїнських гімназіях починає діяти “Самовиховна шкільна громада”, яка організовувала учням прогулянки, створила шкільний музей і архів.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. К. Трильовський, М. Павлик, І. Франко засновують молодіжне товариство “Січ”, яке ставить за мету згуртувати українську (переважно сільську) молодь для підготовки до майбутньої боротьби за волю України [4, с.129-130]. Масове поширення това-риство здобуло на Прикарпатті, Поділлі та у всіх куточках Східної Галичини, де з 1900 по 1912 рік було засновано 794 “Січі” у 48 повітах, зокрема 21 – у Тернопільському, протягом останніх двох передвоєнних років кількість “Січей” подвоїлась. Так, у Чортківському повіті кількість товариств зросла з 22 до 50, в т. ч. у Чортківській місцевості – до 13, у Гусятинському повіті – до 21, Борщівському і Бучацькому повітах – до 8, у Тернопільському – з 6 до 32 товариств, у Тернополі – до 10, Зборові – 3, Збаражі – 5, Новому Селі – 2, Товстому – 6, Теребовлі – 6. Причиною такого бурхливого зростання кількості товариств було й те, що з 1909 року починають засновувати “Сокільські Січі”, перші з яких виникають у 1909 році у селах Глибочок Великий, Глядки, Козівка, Купчинці, Цебрів [4, с.103]. Для виконання загальнонаціональних завдань у “Січах” встановлюються демократичні засади Запорізької Січі, згуртування української молоді засобом впровадження постійних гімнастичних занять, виконання вправ у національних одностроях, внаслідок великої культурно-освітньої роботи, січові товариства набирають широкого розмаху і на 1913 р. налічувалось 80 тис. членів – фізично, ідейно і морально загартованих молодих людей. Саме ця організація організовує екскурсії, походи як сприяють розвитку у молоді навичок орієнтування на місцевості, розкладання наметів, розпалювання вогнища та складання картосхем місцевості.

У XX ст. активізується молодіжний культурно-освітній рух у Галичині, який охоплює всі соціальні верстви українського населення. Помітну роль у цьому процесі відіграло товариство “Пласт”, яке виникло у 1911 році. Засноване це товариство було у Львові, ініціатором заснування був доктор Олександр Тисовський [2, с.15]. Поява цієї скаутської організації була зумовлена соціально-історичними вимогами часу. Його діяльність підпорядковувалась формуванню українця нового типу через національно-патріотичне виховання. У виховній діяльності пластунів враховувались вікові та індивідуальні особливості особистості. Виховна робота у “Пласті” засновувалась на пробудженні інтересу до історичного минулого України, любові до культури своєї нації та до природи рідного краю. Діяльність його тісно пов’язана з туристсько-краєзнавчою роботою, яка передбачала збирання фольклору, природознавчих матеріалів, спостереження за природою.

У таборах кожен пластун мав продемонструвати свою роботу впродовж року. У всіх таборах існувала спеціальна система “проб” для підлітків 12-17 років. Після їх проходження кожен пластун був повністю готовий до складної туристичної мандрівки, адже він мав навики розкладання наметів, розведення вогнища, орієнтування на місцевості, надання першої долікарської допомоги, уміння готувати їжу в польових умовах, він мав добру хорошу фізичну підготовку. Програми таборових занять з кожним роком ускладнювались, відповідно до пластових проб, крім цього у таборах проводилась і виховна робота, адже саме у мандрівках і таборах найефективніше досягається поєднання гармонії виховання душі і тіла, саме перебування в таборі сприяло зближенню пластунів, єднанню їх у колектив.

Впродовж всього ХІХ ст. зростав інтерес до народознавчих мандрівок серед населення Західної частини України, що знайшло своє відображення в діяльності науково-виховних та науково-просвітницьких товариств “Просвіта”, “Бесіда”, “Вчительська громада”, що організовувались в Галичині. Одним із головних завдань у діяльності цих товариств був опис народного побуту, культури, фольклору з метою глибшого вивчення особливостей життя населення краю та використання зібраних матеріалів у вихованні підростаючого покоління.

Значний внесок у розвиток туризму в Галичині сприяло утворення “Галицького Туристичного Товариства”, та створене у Тернополі в 1925 р. “Подільське туристсько-краєзнавче товариство”. Завданням його було ознайомлення населення з Тернопільським воєводством, тобто з природою, історією та іншими туристичними об’єктами. Саме у Тернополі знаходився центральний відділ Товариства, який був поділений на такі секції: освітню, туристсько-екскурсійну (ними розроблено цілу систему одно - і кількаденних екскурсій), опіки над старовиною, охорони природи, краєзнавчої, шкільної молоді, фотографічної і філателістичної, у 1935 році Товариство нараховувало 16 тис. членів. Подільське туристсько-краєзнавче товариство організовувало власні та приймало екскурсії, опікувалося природою та старовиною, займалося пропагандою туристського та краєзнавчо-освітнього руху. Товариство “Чорногора” займалося вивченням і дослідженням Карпат, збиранням і розповсюдженням відомостей про історичні та природно-ландшафтні місця краю. Для досягнення своєї мети товариство влаштовувало збори, звіти, конференції, забави, спільні туристичні мандрівки, теоретичні і практичні заняття з молоддю. Також воно утримувало фахову бібліотеку із туристично-краєзнавчою літературою, схемами, науковими статтями і описами туристичних маршрутів. Водночас члени товариства здійснювали видавничу діяльність, співпрацювали з Подільським туристичним товариством та польським Татранським туристичним товариством, українським краєзнавчо-мандрівничим товариством “Плай”, яке розробляло плани туристично-краєзнавчої роботи, ініціювало проведення краєзнавчих прогулянок майже виключно околицями Львова. Також товариство здійснювало активну видавничу діяльність у межах часопису “Туристика і краєзнавство” , матеріали якого були присвячені окремим місцям Галичини, історії краєзнавства, археології, етнографії.

З 1937 року товариство “Плай” розпочинає друк щомісячного журналу “Наша Батьківщина”. Залом слід відзначити, що туристичні товариства “Чорногора”, “Плай” та Подільське туристичне товариство тісно координували свою роботу з фізкультурними, культурно-просвітницькими організаціями, молодіжними товариствами та навчальними закладами. Вони в своїй діяльності використовували туристично-краєзнавчу роботу як один з ефективних засобів національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Таким чином, процес становлення і розвитку вітчизняної екскурсійної і туристичної діяльності для учнів і молоді був зумовлений піднесенням національно-культурного відродження українського народу, роз-витком освіти і наукових знань.

У післявоєнний період організовувались походи по місцях боїв, в яких молодь збирала подробиці подій що відбувались, записувала біографічні дані героїв, допомагали сім’ям фронтовиків та інвалідам війни. У цей час відновлено діяльність більшості дитячих екскурсійно-туристичних станцій, великого значення надається позашкільній роботі із школярами, а саме дитячим будинкам, школам, позашкільним організаціям рекомендується широко використовувати туристсько-краєзнавчу діяльність як засіб пізнавальної в оздоровчої роботи із школярами. Подальшому розвитку туризму сприяє включення його в 1949 році до єдиної Всесоюзної спортивної класифікації та встановлення розрядних спортивних нормативів, в тому числі молодіжних.

З 1950 року дитячий і молодіжний туризм зазнає активного розвитку, в школи починають повертатись фронтовики, які організовують походи, екскурсії по місцях бойових дій Другої світової війни, для молоді організовуються вело- та водні подорожі на плотах, байдарках. В ці роки в країні починають створюватись шкільні туристичні табори, однак до кінця 60-х років під тиском партійних органів кількість таких таборів зменшилась, натомість почали створювати трудові (колгоспні) табори, які отримали згодом офіційний статус таборів праці і відпочинку. Однак, незважаючи на активний розвиток туристичної діяльності, форми роботи з дітьми і молоддю були недосконалі, тому Міністерство освіти в 1954 році видає новий указ, в якому йдеться про необхідність призначення в кожній школі організаторів туристсько-краєзнавчої роботи, які зможуть також організовувати семінари для вчителів, керівників походів, екскурсій. Важливою складовою цього розпорядження була програма туристичної діяльності для учнів та вимоги до керівників походів. Саме цей указ сприяв розвитку всієї туристичної роботи з учнями і молоддю як в школах, так і в позашкільних закладах. Цим указом затверджено також і значок “Юний турист”, призначення якого – заохочення молоді і школярів, які беруть активну участь в туристичних походах, експедиціях, змаганнях. У 50-ті роки ХХ ст. друкується велика кількість наукових публікацій, в яких автори дають цінні поради щодо організації і проведення екскурсій, походів із врахуванням вікових особливостей школярів, орієнтування на місцевості. Впроваджуються нові навчальні плани і програми, згідно з якими в навчальна програма з географії передбачала краєзнавчий підхід при вивченні фізичної і економічної географії СРСР, а також проведення практичних занять на місцевості, велике значення надавалось екскурсіям, спостереженням за природою.

У 1960 році Центральним комітетом ВЛКСМ затверджено положення про республіканські, обласні, районні дитячі екскурсійно-туристичні станції, яке включало цілі, завдання що ставились перед установами такого типу, також на них покладалось завдання спільно інститутами вдосконалення вчителів проводити підготовку організаторів туризму, організовувати консультації, конференції, семінари та туристичні походи для вчителів, організаторів туристичних гуртків. Цього ж року розпочинається Всесоюзна експедиція “Дорогою слави батьків”, в якій взяло участь близько 3 мільйонів молодих людей, що займались спорудженням пам’ятників загиблим героям, встановленням їх імен, упорядкуванням місць захоронень. В 1972 році проводиться ще одна експедиція під назвою “Моя Батьківщина – СРСР”, метою якої був збір краєзнавчого матеріалу під час походів і екскурсій. Про виконану роботу учні звітували на туристичних зльотах, конференціях, які проводились за результатами етапів експедиції раз на три роки.

Другим важливим заходом для дитячого і юнацького туризму був Всесоюзний зліт школярів і молоді, який мав п’ять етапів у три роки, це походи і зльоти загальноосвітніх районних, обласних шкіл, які сприяли активному розвитку спортивного туризму. До розпаду Радянського Союзу було проведено вісім Всесоюзних змагань юних туристів. Двічі (в 1975 та 1983 роках) змагання відбувались в Україні – у м. Сколе Львівської області. Їхня програма передбачала, насамперед, змагання двох вікових груп в таких видах як: багатоденний туристичний похід по території проведення змагань, техніка пішохідного туризму, окомірне топографічне знімання.

Слід відзначити, що дитячий і молодіжний туризм в школах починає носити не плановий, а комерційний характер, однак спеціальних установ, які надавали б послуги школярам та молоді не було, тому в 1958 році створюється бюро міжнародного молодіжного туризму “Супутник”. Його завданням було організувати міжнародний туристський обмін, прийом іноземної молоді й направлення вітчизняної молоді за кордон; розвиток і розширення туристських зв’язків; здійснення заходів щодо розвитку матеріально-технічної бази молодіжного туризму; керівництво системою організації внутрішнього молодіжного туризму. За період свого існування ця організація налічувала 200 відділень, які забезпечували відпочинок молодих людей як всієї країни та і іноземців.

Загалом 70-ті ХХ ст. роки відзначилися активним нормотворчим періодом для органів влади в галузі туризму, адже саме ця галузь розглядалась як один із ефективних засобів усестороннього розвитку особистості дітей і молоді. В шкільні програми Міністерство освіти впровадило кількісні норми проведення туристичних походів, а саме 2 походи на рік для учнів 4-10 класів, в тому числі один дводенний з нічлігом в польових умовах для учнів 6-10 класів. Виникають школи, в яких туристко-краєзнавча робота з учнями проводиться системно, однак такі школи були поширені в містах, в сільській місцевості активного розвитку цей напрям не набув. Загалом слід відзначити, що туристсько-краєзнавча робота з школярами і молоддю стала важливим елементом виховання в багатьох школах країни. Однак, незважаючи на велику кількість міністерських постанов і наказів про розвиток дитячого, шкільного туризму, останній з 1980 року майже не розвивається.

Важким особливо для розвитку дитячого і молодіжного туризму є кінець ХХ ст. – початок ХХІ ст. Це зумовлено, насамперед тим, що на систему освіти починають виділяти малу кількість коштів, саме тоді держава фактично усувається від туристсько-краєзнавчої роботи, ця робота має стихійний характер, здійснюється непланово, охоплює невелику кількість дітей. Але ще існує проект “Моя земля – земля моїх батьків”, що передбачає вивчення рідного краю, однак він не набув масовості, проводиться із невеликою кількістю школярів. Туристсько-краєзнавчу роботу проводять також “Пласт”, “Січ”, “Сокіл” залучаючи молодь до активної участі у змаганнях, походах, гурткових зборах із релігійним, моральним, розумовим, естетичним та етичним змістом навчально-виховної роботи.

Важливою проблемою, що стоїть на сучасному етапі, є розроблення тематичних екскурсій і походів для дітей різного віку. Пропонуємо для молодших школярів екскурсії своїм населеним пунктом і його околицями, для учнів середнього віку – екскурсії своєю областю, а для старшого віку – Україною. Такі екскурсії мають бути обов’язковими для всіх учнів, це не тільки поглибить їх знання про рідний край, а й сприятиме патріотичному вихованню.

Література

1. Позашкільна освіта: історичні поступи та здобутки: Зб. Матеріалів Всеукраїнської педагогічної конференції, Київ, 2-3 грудня 2008 р. / За заг. ред. В.В. Вербицького. – К.: АВЕРС, 2008. – 308 с.
2. Основи краєзнавчо-туристичної діяльності. Навчальне видання / Л.Я. Чеховська, Р.Р. Сіренко. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 172 с.
3. Трофимяк Б.Є. Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини / Б.Є. Трофимяк. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 694 с.
4. Трофимяк Б.Є. Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з початку 30-х рр. ХІХ ст. до 1939 р): навчальний посібник / Б.Є. Трофимяк. – К.: ІЗМН, 1997. – 424 с.
5. Науменко Г.Ф. Молодежь и туризм. – К.: Реклама, 1980. – 80 с.
6. Абрамов В.В. Історія туризму: підруч. / В.В. Абрамов, М.В. Тонкошкур; Харків. національна академія міськ. госп-ва. – Х: ХНАМГ, 2010. – 294 с.

Olha Fitkaylo. The development of youth tourism in Galicia (end of the XIX – beginning of the XXI century)

Some specific features of youth tourism development in the Galician region of Ukraine are illuminated. Particular attention is paid to the youth sports-exercise and regional tourist societies.They contributed to the development of cultural and educational activities and gave impetus to the cultural and artistic movement among the Ukrainian population, especially in rural areas, which was of great importance to the preservation and enhancement of Ukrainian heritage. Some features of activities of sports-exerciseand regional tourist organizations are characterized. The role of “Sich”, “Sokil” and “Plast” societies in the development of youth tourism in the region is demonstrated.

Key words: regional studies and educational movement, tour society, group, cultural-artistic movement, camp, Sokil society.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.