Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Ганін В.В.
Науковий вісник Національного університету біоресурсів
і природокористування України. - 2011. - Вип. 163 частина 1

Зелений туризм у Криму як елемент громадської дипломатії

Стаття присвячена питанням розвитку зеленого туризму. Показано, що для України, а особливо для Криму, цей вид туризму має важливе соціально-економічне значення, оскільки забезпечує зайнятість населення в депресивних сільських районах. Зелений туризм як найважливіший елемент народної дипломатії сприяє розвитку гармонійних стосунків і поліпшенню взаєморозуміння між людьми, що особливо важливо в багатонаціональній і багатоконфесійній громаді Криму.

Ключові слова: зелений туризм, Крим, громадська дипломатія, сільська гостинність, сільська садиба.

Зелений туризм як самостійний вид туризму виник в Європі в останню чверть XX ст. [1,с. 9]. Причинами такого явища стали:

1) етнокультурні й соціально-демографічні зміни в суспільстві, закріплення в ньому ідеології здорового способу життя, осмислення цінностей природного середовища й натуральних продуктів в умовах інтенсивного росту та масового виробництва штучних і синтетичних матеріалів, і як наслідок, потреба міських жителів у відпочинку в сільській місцевості як одному із альтернативних видів відпочинку;
2) вивільнення (у зв'язку з прогресом у промисловості й перенасиченням продукцією виробництва) працівників сільського господарства та необхідність створення нових робочих місць у сільській місцевості;
3) бажання “самодостатніх” сільських родин отримати додатковий прибуток від здачі вільних помешкань і продажу якісної сільськогосподарської натуральної продукції;
4) необхідність охорони й відновлення сільських ландшафтів [2, с 4].

Таким чином, з одного боку, виник попит на відпочинок в селі, з іншого - з'явилася пропозиція по задоволенню цього попиту шляхом утворення індустрії зеленого туризму на базі надійно функціонуючих фермерських господарств і наданню відповідних послуг.

Зелений туризм активно розвивається у Великобританії, Іспанії, Польщі, США, Фінляндії, Швейцарії, Швеції та інших країнах. За оцінками експертів, із зеленим туризмом пов'язані від 0,5 до 0,9 млн робочих місць, до послуг туристів в Європі може бути надано більше 2 млн місць розташування в сільських садибах [3, с 158]. Прибуток від зеленого туризму досягає 10-20 % загального прибутку туристичної індустрії, що становить у 1996 р. 30 млрд дол. США [4, с. 567], а в 2008 р. - 41 млрд евро [1, с. 13]. Тільки в Італії прибуток від зеленого туризму складає 350 млн дол. США щороку [5, с. 7].

Розвиток зеленого туризму в Україні почався значно пізніше, ніж в Європі й абсолютно на інших принципах. По-перше, споживачами послуг у сфері зеленого туризму виступають, як правило, малозабезпечені українці та іноземці (у першу чергу росіяни), по-друге, зелений туризм розвивається як альтернативний вид діяльності, що забезпечує зайнятість населення замість сільського господарства, що зазнало занепаду. На жаль, для наших співгромадян (у основній масі) зелений туризм поки що не став вагомим видом відпочинку й продовжує залишатись якоюсь незрозумілою екзотикою. За даними соціологічних опитувань лише 15 % українських туристів віддають перевагу зеленому туризму перед іншими видами відпочинку [6, с 19]. Разом із тим, за 20 років існування суверенної України в сфері зеленого туризму накопичений відповідний досвід, який потребує узагальнення й аналізу.

Для сучасної України розвиток зеленого туризму має неабияке значення, оскільки він: знижує рівень безробіття на селі й створює нові робочі місця; стимулює малий бізнес; сприяє розвитку комунікацій, транспортного сполучення, соціально-побутової інфраструктури; підвищує інтелектуальний рівень сільського населення; забезпечує ріст значення й роль органів місцевого самоврядування; збільшує внески в місцевий бюджет; виступає як фактор громадської дипломатії, що особливо важливо в такому багатонаціональному регіоні України, як Крим.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питання активізації розвитку розвитку агро-, еко-, агроеко- та сільського зеленого туризму турбують багатьох вчених, практиків і державних діячів. Останніми роками вийшли в друк публікації інформаційно-аналітичного, довідкового й навчально-методичного характеру. Проте мало уваги приділяється розвитку сільського зеленого туризму в контексті соціально-культурних взаємовідносин між громадами Автомномної республіки Крим, яка є багатоетнічною і багатоконфесіональною.

Мета дослідження. Проаналізувати становище зеленого туризму в Криму, економіко-правові засади його виникнення, становлення і розвитку, його місце як фактора громадської дипломатії.

Виклад основного матеріалу. Історично відпочинок за містом у сільській місцевості виникає в Криму на початку XIX ст., коли з'являються поміщицькі й дворянські помістя. Із народженням російської та української інтелігенції виникає “дачна” ідеологія, тобто, практика від'їзду в літній час на відпочинок у сільську місцевість на дачу, що являє собою будиночок для сезонного проживання в курортному малонаселеному селянському місці. В радянський період приватний дачний відпочинок практично нівелювався.

Зелений туризм у сучасному розумінні виникає в Криму в 1995 р. після виходу Закону України “Про туризм”, яким екологічний (зелений) туризм було легалізовано як один із видів туризму. Через 16 років можна констатувати, що зелений туризм у Криму все ще знаходиться в зародковому стані. Це підтверджується станом справ у туристичній сфері. Значна кількість українських туристів (97 %) взагалі не розглядає Крим як місце зеленого туризму. У Криму із сільським населенням 730 тис. чоловік із рівнем доходів на людину на рівні 87 % середнього рівня по Україні [7] функціонує всього декілька сільських туристичних садиб, абсолютна більшість яких знаходиться в центральному районі Кримського півострова (Сімферопольський, Бахчисарайський, Білогірський, Кіровський райони). Північ і північно-західні райони Криму являють собою туристичну пустелю - тут практично немає об'єктів сільського відпочинку.

«Зеленим» туристам на півострові пропонують стандартний набір послуг: нічліг у сільському домі, харчування (здебільшого національна кухня), баня, спостерігання за домашніми тваринами та їх годування, піші або кінні прогулянки на околицях села, мисливство, рибалка, збір урожаю, заняття традиційними народними промислами. При цьому навіть приготуванням їжі для відпочиваючих, не говорячи про інші послуги, не обтяжують себе біля чверті садиб. Якість послуг, на думку багатьох туристів, не відповідає їх вартості, хоч 95 % туристів задоволені відпочинком. Такий варіант зеленого туризму в Криму вірніше було б назвати “сільським хлібом-сіллю” чи сільською "гостинністю” через відсутність туристичної інфраструктури (зручного транспортного сполучення, нормальних автодоріг, автостоянок, каналізації, холодного та гарячого водопостачання й ін.). У такому випадку сільську гостинність можна було б розглядати як першу стадію розвитку зеленого туризму.

У 1998 р. в АР Крим виникла перша громадська організація для підтримки зеленого туризму - Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Основною метою цієї організації була популяризація відпочинку на селі. Досягнення цієї мети планувалось здійснити шляхом вирішення цілої низки завдань, серед яких: відродження й розвиток народних промислів Криму, сприяння розвитку соціальної сфери села, захист навколишнього середовища й вирішення екологічних проблем півострова, виховання поваги до краси рідного краю.

З 2006 р. діє Кримська асоціація сільського зеленого туризму. Перша республіканська (державна) Програма розвитку і підтримки зеленого туризму в Криму була прийнята в 2007 р. згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 «Про затвердження плану заходів з державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки». Згідно з цією Програмою на фінансування заходів із розвитку зеленого туризму в Криму з республіканського бюджету АР Крим передбачалось виділити 1,28 млн грн [8]. За чотири роки планувалось на 250 одиниць збільшити кількість зареєстрованих сільських садиб, у яких буде організований прийом туристів, і на 150 чоловік збільшити число сільських господарів, зареєстрованих підприємцями, що створили міні-готелі.

В межах загальнокримської Програми в декількох районах АР Крим були підготовлені свої програми розвитку зеленого туризму. На жаль, з різних причин виконані були далеко не всі передбачені Програмою заходи, а більшість із проведених - украй низько (з точки зору ефективності) оцінені власниками сільських садиб. Але сам факт появи такого типу документа, як Програма підтримки, засвідчує про зацікавленість держави в розвитку зеленого туризму в Криму.

Зелений туризм, крім економічних і соціальних проблем, вирішує і соціокультурні завдання. Серед них: пропаганда культури й національної самобутності народів Криму. Зелений туризм дає можливість безпосередньо донести інформацію про історію Криму, культуру його народів, їх традиції, образ життя, погляди й цінності, економічний і духовний потенціал, допомагає розвитку зв'язків, формуванню позитивного сприймання Криму й України в європейському співтоваристві. А це і є одним із найважливіших завдань громадської (народної) дипломатії.

Громадська (народна) дипломатія через зелений туризм допомагає розвитку гармонійних відношень і кращому взаємопорозумінню між людьми, консолідує їх на основі національної самобутності, розширенню взаємодії й партнерства між народами та державами в найрізноманітніших сферах життєдіяльності, підкреслює єдність світу, указує на взаємозв'язок і взаємозалежність процесів розвитку світового суспільства. Ніякими багаточисленними й довгими офіційними відносинами на державному рівні неможливо досягти духовного пороз–міння між народами, яке народжується в особистих контактах “від людини до людини” між представниками цих народів.

Громадська дипломатія як інститут управління громадянським суспільством накопичила серйозний досвід вирішення різних проблем, приносячи радість спільної перемоги взаємодіючим сторонам. Вона зближує людей різних духовних і ідеологічних принципів на основі гуманістичних ідеалів.

Крим - унікальне місце. У ньому живуть і спілкуються віруючі всіх світових релігій, представники майже 100 національностей. Саме тут принципи громадської дипломатії можуть бути найбільш затребуваними. Особисті контакти між людьми допомагають взаємопорозумінню, стійким міжконфесійним і міжнаціональним відносинам. Одним із найефективніших способів установлення таких контактів являється участь у спільній діяльності на ниві зеленого туризму.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. За минулі роки в питаннях розвитку сільського зеленого туризму проведена значна робота як державними органами, так і громадськими організаціями. Та тільки цих зусиль явно недостатньо, оскільки цей вид туризму в Криму залишається тільки започаткованим на рівні сільської гостинності. Для розвитку цієї сфери туристичного бізнесу потрібно:

1) встановити пряму залежність матеріального забезпечення державних службовців відповідних відомств від ефективності роботи по сприянню розвитку туристичної сфери, зокрема, зеленого туризму;
2) прийняти Закон України “Про зелений туризм”;
3) активізувати цільову інформаційну роботу для популяризації зеленого туризму, орієнтуючись на окремі соціальні групи населення й групи за інтересами;
4) поліпшити інфраструктуру регіонів Криму за рахунок державного бюджету України;
5) вартість та якість турпродукту довести до рівня європейського стандарту;
6) розширити міжнародні контакти, позиціонуючи Крим як територію міжнародного зеленого туризму;
7) розглядати зелений туризм як фактор громадської дипломатії, важливий елемент консолідації громадянського суспільства.

В найближчий час Інститут громадської дипломатії планує заснування Громадської Палати Криму, завданням якої буде забезпечення погодження суспільно значимих інтересів кримчан, громадських організацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування для вирішення найбільш важливих питань громади Криму.

Список літератури

1. Серова А.А. Путь к успеху / Серова А.А. - Симферополь, 2010.
2. Методические указания “Организационно-правовые вопросы развития сельского зеленого туризма”. - Симферополь, 2008.
3. Сельский зеленый туризм: от А до Я. Терминологический словарь-справочник / Ганин В.В., Зайцева О.Ф., Гордецкая Н.Н., Гончарова Е.А. - Симферополь: ИТ “АРИАЛ”, 2011.
4. Туристский терминологический словарь: Справочно-методическое пособие / Авт.-сост. И.В. Зорин, В.А. Квартальнов. - М.: Советский спорт, 1999.
5. Практическое руководство по организации сельского туризма: Методическое пособие для хозяйствующих субъектов. - М.: Международная туристская академия, 2009.
6. Отчет “Сельский туризм в Крыму - перспективы развития”. - Симферополь, 2010.
7. Автономна Республика Крим у цифрах у 2008 році. Статистичний довідник / За ред. О.І. Пітюренко. - Сімферополь, 2009. - С. 169.
8. Постановление Верховной Рады Автономной Республики Крым 19.09.2007, № 572-5/07 “О программе развития сельского и зеленого туризма в Автономной республике Крым на 2007-2010 годы”.

Работа посвящена вопросам развития зеленого туризма. Показано, что для Украины, а особенно для Крыма, этот вид туризма имеет важное социально-экономическое значение, поскольку обеспечивает занятость населения в депрессивных сельских районах. Подчеркивается, что зеленый туризм как важнейший элемент общественной дипломатии способствует развитию гармоничных отношений и улучшению взаимопонимания между людьми, что особенно важно в многонациональном и многоконфессиональном Крыму.

Ключевые слова: зеленый туризм, Крым, общественная дипломатия, сельское гостеприимство, сельская усадьба.

Work is devoted to the development of green tourism. It is shown, that for Ukraine, and particularly to Crimea, this type of tourism is of great socio-economic importance, because it provides employment to depressed rural areas. As an essential element of public diplomacy, the green tourism contributes to the development of harmonious relations and understanding among people, especially in multi-ethnic and multireligious Crimea.

Key words: green tourism, Crimea, public diplomacy, rural hospitality, rural farmstead.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat