Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Головчан А.І.
Вісник ДІТБ. - 2011. - №15. - С.139-145.

Теоретико-методичні підходи до оптимізації розвитку туризму в дестинаціях

У статті досліджено сутність туристичної дестинації як ключового компоненту системи світового туризму. Побудовано імітаційну модель розвитку туристичної дестинації, яку покладено в основу оптимального стратегічного управління нею.

Ключові слова: система туризму, туристична дестинація, прогнозна нелінійна динамічна модель функціонування дестинації, туристичний кластер, синергетичний ефект.

Постановка проблеми. Розвиток туризму в Україні, який визнано пріоритетною сферою соціально-економічної діяльності, забезпечує не тільки отримання валового внутрішнього продукту, а й, що особливо важливо в сучасних умовах, сприяє інтелектуалізації суспільства та трансформуванню його економіки в інтелектономіку. Таке визнання ролі туризму з об’єктивною необхідністю ставить проблеми виявлення й оптимізації невикористаних можливостей наявних туристичних ресурсів країни на основі обґрунтування теоретико-методологічних засад створення й ефективного використання сучасних туристичних дестинацій.

Аналіз літературних джерел. Проблеми визначення сутності туристичних дестинацій, закономірностей їх розвитку та ролі у світовій системі туризму висвітлено в працях вітчизняних і зарубіжних вчених: В.С. Боголюбова, Р. Батлера, В.Ф. Данільчука, Л.П. Дядечко, Н. Лейпера, С. Медліка, М.А. Морозова, В.П. Орловської, Дж. Суорбрука, Т.І. Ткаченко та ін. Але питання оптимізації туризму територіальних утворень, якими є дестинації, залишилися поза увагою дослідників.

Сучасні умови глобалізації світогосподарських процесів і набуття туризмом характеру потужної індустрії вимагає створення ефективної взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів, що формують життєвий цикл кожної туристичної дестинації на українському й зарубіжному ринках. Таке положення обґрунтовує актуальність дослідження оптимізаційних механізмів їх розвитку та визначає розробку теоретико-методологічних підходів до створення туристичних дестинацій та оптимізації їх функціонування, що постало метою написання статті.

Для досягнення мети дослідження вирішено такі завдання: визначено сутність туристичних дестинацій, розроблено модель стратегічного управління, побудовано нелінійну динамічну модель розвитку дестинацій, яка дозволяє прогнозувати результати впровадження стратегічних альтернатив управління та визначати величину синергетичного ефекту від створення туристичних кластерів на їх територіях.

Виклад основного матеріалу дослідження. Формування сучасної сфери вітчизняного туризму, як складної соціоекономіко-екологічної системи, ґрунтується на взаємодії її суб’єктів, тобто туристів, та об’єктів – туристичних дестинацій, інтерес до ресурсів, яких мотивує здійснення подорожей. Саме туристична дестинація виступає ключовим компонентом системи туризму [1, 2], оскільки її формують функціонально пов’язані елементи (туристичні ресурси, туристична та загальна інфраструктура території, трудовий потенціал та органи управління), що розташовані на певній території, мають інформаційно-комунікаційні структури для забезпечення виконання стратегії й тактики виробництва та реалізації туристичного продукту, спрямованих на ефективну економічну, соціальну та екологічну діяльність у ній. Проведене дослідження сутності туристичної дестинації [3] дає підстави розглядати туристичну дестинацію як соціо-економічну місцевість певного масштабу, що характеризується конкурентоздатними туристичними ресурсами та інфраструктурою, яка створює і реалізує привабливий для споживача турпродукт, не завдаючи шкоди довкіллю.

Результати аналізу кількісного та якісного складу ресурсного потенціалу туристичних дестинацій [4] указали на необхідність їх типізації з метою розробки ефективних механізмів управління. Визначальними ознаками визнано види туристичних ресурсів та масштаби діяльності. За видами ресурсів виділено такі типи туристичних дестинацій: природно-географічні, природно-антропогенні, культурно-історичні та соціально-економічні, а за масштабами: мега-, макро-, мезо-та локальні. Розроблена типізація туристичних дестинацій виступає основою теоретико-методичних підходів до створення й розвитку дестинацій не тільки в соціально-економічному, а й у екологічному значенні, а також до визначення життєвого циклу кожного її типу, що дозволить уніфікувати управління всією туристичною інфраструктурою.

Такий підхід до управління туристичними дестинаціями повинен бути направленим на вирішення проблем інтенсифікації їх розвитку, а саме, забезпечення збереження кількості та якості явних туристичних ресурсів, упровадження інноваційних технологій у процеси формування, реалізації та надання туристичних послуг, підвищення рівня оновлення основних фондів інфраструктури, а також збільшення пропускної спроможності дестинацій. Упровадження такого підходу до управління розвитком вітчизняної туристичної дестинації потребує підвищення її привабливості регіональних дестинацій для інвесторів. Першочергове значення для реалізації цього процесу набуває оцінка ринкової привабливості інфраструктурних підприємств туристичних дестинацій, метою якої є створення рейтингу суб’єктів туристичної діяльності за пріоритетністю залучення інвестицій на основі аналізу результативних показників їх фінансово-господарської діяльності (ліквідності, платоспроможності, ділової активності, оборотності та рентабельності активів і капіталу).

Дослідження функціональної структури вітчизняної дестинації [4] дозволило визначити Донецьку, як одну з найперспективніших у розвитку туризму, бо в ній виявлено потужну систему локальних оздоровчо-лікувальних дестинацій, провідну роль серед яких відіграє цілорічний курортно-рекреаційний центр “Святогір’я” [5], що має загальнодержавне значення і використовує близько 40% ресурсного потенціалу даного регіону.

Оскільки логістизація та кластеризація розвитку туризму на території дестинації [4, с. 194] передбачають забезпечення її конкурентоздатності та туристичного продукту, то обґрунтування моделі стратегічного управління “Святогір’я” повинно охоплювати розробку адекватних функціональних стратегій (рис. 1), що визначають ключові механізми впливу на результати її діяльності. Провідним механізмом виступає управління привабливістю дестинаційного туристичного продукту, величина якого залежить від показників кількості туристів, які її відвідали, та обсягу доходів від реалізації туристичного продукту за певний період часу.

Модель стратегічного управління туристичною дестинацією на основі механізмів забезпечення її конкурентоздатності
Рис. 1. Модель стратегічного управління туристичною дестинацією на основі механізмів забезпечення її конкурентоздатності

З метою оптимізації діяльності дестинації “Святогір’я” розроблено нелінійну динамічну модель її розвитку, яка дозволяє не тільки обґрунтувати стратегічні альтернативи переходу до інтенсивної стадії її життєвого циклу, а й оцінити очікуваний синергетичний ефект від упровадження такої моделі управління. Запропонована імітаційна модель ґрунтується на економіко-математичному апараті TALC-теорії Tourist Area Life Cycle Theory [6]. Оскільки ключовим завданням управління діяльністю дестинації “Святогір’я” є збільшення кількості клієнтів, обслуговуваних закладами оздоровлення та розміщення, то система рівнянь, що описує оптимальний розвиток дестинації, набуває такого вигляду:

система рівнянь, що описує оптимальний розвиток дестинації   (1)

де N - кількість туристів, які відвідали дестинацію;
М - пропускна спроможність дестинації;
Мmax - максимально можлива пропускна спроможність дестинації;
к1 - коефіцієнт привабливості дестинації для туристів;
r – частка прибутку дестинації, реінвестованого у подовження сезону функціонування підприємств розміщення туристів;
t – час.

Розраховані параметри прогнозної нелінійної динамічної моделі функціонування дестинації “Святогір’я” представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Розрахунки результатів діяльності туристичної дестинації “Світогір’я” за нелінійною прогнозною моделлю
Період часу (t), у роках Коефіцієнт привабливості дестинації (k1) Частка прибутку дестинації, реінвестованого у подовження сезону функціонування місць розміщення (r), % Кількість туристів, які відвідали дестинацію (N), тис.осіб Пропускна спроможність дестинації за рік (M), тис.місць Доход від функціонування дестинації (D), млн.грн.
2003 0,33 9,00 38,50 2249,00 21,18
2004 0,22 9,00 49,00 2056,00 26,98
2005 0,56 9,00 55,00 1907,00 30,46
2006 0,59 5,00 90,00 1845,00 49,18
2007 0,32 2,00 99,00 1846,00 54,25
2008 3,43 20,00 150,00 2000,00 82,55
2009 3,54 20,00 191,00 2432,00 104,90
2010 3,56 20,00 233,00 2967,00 128,50
2011 3,57 20,00 382,00 3571,00 155,30

На основі прогнозованих результатів діяльності туристичної дестинації побудовано імітаційну модель її розвитку (див. рис. 2). Вірогідність моделі підтверджується низьким ступенем розбіжностей між фактичними та імітованими значеннями її параметрів.

Імітаційна модель розвитку туристичної дестинації Святогір’я
Рис. 2. Імітаційна модель розвитку туристичної дестинації “Святогір’я”

Розроблена модель дозволяє обчислювати прогнозні значення таких результуючих показників упровадження стратегічних альтернатив у практику управління розвитком вітчизняної дестинації “Святогір’я”, як ємність її туристського потоку (N) та пропускна спроможність (М) на основі керованих змін ключових параметрів моделі. Так, за умови реалізації стратегічної альтернативи збільшення доходу від обслуговування одного туриста на 2 грн у 2011 р., прогнозована пропускна спроможність дестинації, збільшиться на 248 тис. місць, а кількість обслугованих туристів – на 18 тис. осіб. Результатом збільшення параметра z (витрати на обслуговування одного туриста) на 2 грн стане скорочення в’їзного туристського потоку дестинації на 17 тис. туристів.

Досягнення мети створення і функціонування кластера дестинації “Святогір’я”, що полягає в забезпеченні конкурентоспроможності дестинації на вітчизняному та світовому туристичних ринках, характеризується комплексом параметрів, які підлягають оптимізації і становлять основу обґрунтування стратегії інтенсифікації її розвитку. Система оцінки синергетичного ефекту від функціонування кластера ґрунтується на аналізі його показників (кількості інфраструктурних підприємств (х1), їх пропускної спроможності (х2), туристичної привабливості (х3), витрат на збереження туристичних ресурсів, розбудову туристичної інфраструктури та підсилення конкурентоспроможності на туристичних ринках (х4), кількості обслугованих туристів (х5), доходу від функціонування кластера (х6)), отриманих як методом аналізу релевантної статистичної інформації, так і прогнозуванням за допомогою побудови нелінійної моделі розвитку дестинації.

Забезпечення об’єктивності оцінки результатів діяльності дестинації до і після створення кластера потребує включення до системи оцінки показників коефіцієнтів вагомості, що визначаються шляхом експертизи за допомогою методу попарних порівнянь за критерієм рівня досягнення мети з використанням шкали трансформації якісних оцінок переваги одного параметру над іншим у кількісні оцінки. Для визначення коефіцієнтів вагомості кожного показника системи, що характеризує сукупний синергетичний ефект, пов’язаний із діяльністю туристичного кластера, за отриманими бальними оцінками в роботі побудовано матрицю (Aij) попарних порівнянь показників. Коефіцієнти вагомості (wj) для кожної групи показників розраховано за формулою

коефіцієнти вагомості   (2)

Інтегральний показник синергетичного ефекту від діяльності кластера розраховано за допомогою середньої геометричної (хb). Його застосування зумовлене тим, що в разі всебічного оцінювання конкурентоспроможності кластера використовують як статистичну інформацію, так і рангові оцінки, а середня геометрична є більш чутливою до змін показників. Для визначення інтегрального показника (Кі) використовують таку формулу:

інтегральний показник  (3)

Розрахунки показали, що, за інтегральною оцінкою, очікуваний ефект від створення туристичного кластера на території дестинації суттєво перевищує результати її функціонування за попередні періоди (табл. 2).

Таблиця 2

Комплексні показники оцінки синергетичного ефекту від створення та функціонування туристичного кластера на території дестинації “Святогір’я”
Показники Індекси показників до створення кластера Індекси показників після створення кластера
2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
Кількість інфраструктурних підприємств дестинації, х1 0,18 0,17 0,16 0,17 0,17 0,18 0,53 0,53
Пропускна спроможність дестинації, х2 0,18 0,16 0,15 0,16 0,17 0,22 0,25 0,30
Туристична привабливість дестинації, х3 0,02 0,05 0,05 0,03 0,28 0,29 0,29 0,29
Витрати на збереження туристичних ресурсів дестинації, розбудову її туристичної інфраструктури та підсилення її конкурентоспроможності на національному та світовому туристичному ринках, х4 0,04 0,07 0,04 0,16 0,33 0,22 0,49 0,49
Кількість туристів, які обслуговуються, х5 0,03 0,04 0,05 0,05 0,09 0,11 0,13 0,22
Доход від функціонування дестинації, х6 0,02 0,02 0,03 0,05 0,07 0,08 0,10 0,12
Інтегральний показник оцінки синергетичного ефекту, К 0,48 0,50 0,49 0,61 1,11 1,09 1,78 1,94

Починаючи з 2004 р. – року об’єднання діяльності підприємств та установ туристичного бізнесу – спостерігається стійка тенденція до зростання інтегрального показника ефективності діяльності Святогірської туристичної дестинації, “Програма збереження історико-культурної спадщини та створення загальнодержавного цілорічного культурно-рекреаційного й туристичного центру “Святогір’я” на 2004-2010 рр.” [5]. За період функціонування кластера інтегральний показник синергетичного ефекту зріс з 0,48 до 1,09 під впливом реалізації стратегії його екстенсивного розвитку. Дослідження показало, що найбільш вагомого впливу на цей процес завдало розширення інфраструктури дестинації, збільшення її пропускної спроможності, а також туристичної привабливості.

Оптимізація розглянутих показників діяльності дестинації на основі використання нелінійної динамічної моделі її розвитку виступає основою не тільки суттєвого підвищення ефективності реалізації стратегії здобуття нею конкурентних переваг, а й інтенсифікації її подальшого розвитку. У результаті впровадження такої оптимізації, а також стратегії кластеризації розвитку туризму у дестинації, прогнозується подальше зростання синергетичного ефекту за 2010 р. на 63%, а за 2011 р. – ще на 9%.

Висновки.

1. Туристична дестинація є комплексною гетерогенною системою у формі соціо-економічної місцевості певного масштабу з конкурентоздатними туристичними ресурсами та підприємницькою інфраструктурою, що створює та реалізує привабливий для мандрівників туристичний продукт, не завдаючи шкоди довкіллю.
2. Типізація туристичних дестинацій виступає основою уніфікації управління туристичною інфраструктурою.
3. Оскільки управління туристичною дестинацією спрямоване на ресурсно-організаційну оптимізацію її діяльності, що визначає базові елементи механізму забезпечення конкурентоздатності на внутрішньому й зовнішньому туристичних ринках, то логістизація та кластеризація розвитку туризму на її території виступають основою розробки моделі стратегічного управління нею.
4. Основою розробки механізмів оптимізації розвитку туризму вітчизняних дестинацій виступає впровадження в систему управління імітаційних моделей на засадах логістики та кластеризації їх розвитку – основи забезпечення ефективної діяльності дестинаційних туристичних та супутніх підприємств.

Список використаних джерел

1. Leiper N. The framework of tourism / N. Leiper // Annals of Tourism Research. – 1979. – № 6. – P. 390-407.
2. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т.І. Ткаченко. – К.: КНТЕУ, 2006. – 537 с.
3. Головчан А.І. Теоретико-методологічні підходи до визначення сутності туристичних дестинацій та управління ними / А.І. Головчан // Торгівля і ринок України: темат. зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – Вип. 27. – С. 104-105.
4. Головчан А.І. Дослідження ефективності сучасної системи туристичних дестинацій в Україні / А.І. Головчан // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (економічна серія): зб. наук. пр. – Харків: ХНУ, 2010. – №9. – С. 188-195.
5. Програма збереження історико-культурної спадщини і створення загальнодержавного цілорічного курортно-рекреаційного і туристичного центру “Святогір’я” на 2008–2010 роки від 16.07.2008 р. №59-XXVIII – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slavrada.gov.ua/?view=5_28.
6. Butler R.W. The concept of a tourist area resort cycle of evolution: Implications for management of resources / R. W. Butler // Canadian Geographer. – 1980. – № 14 (1), P. 5–12.
7. Головчан А.І. Комплексна модель розвитку туристичної дестинації як основа механізму оптимізації її діяльності / А.І. Головчан // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: збірник праць X Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених, 8-10 грудня 2009 р./ ДонНУ. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – С. 156-158.

В статье исследована сущность туристической дестинации как ключевого компонента системы мирового туризма. Построена имитационная модель развития туристической дестинации, которая положена в основу оптимального стратегического управления ею.

Ключевые слова: система туризма, туристическая дестинация, прогнозная нелинейная динамическая модель функционирования дестинаций, туристический кластер, синергетический эффект.

In article the essence of tourist destination as key component of world tourism system is investigated. The simulation model of development of tourist destination which is taken as a basis of optimal strategic management is constructed.

Keywords: tourism system, tourist destination, the forecast non-linear dynamic model of destination functioning, tourist cluster, synergetic effect.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.