Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Горський С.В.
Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права.
Серія: філософські науки. - 2010. – Випуск 8. - С.131-138.

Туризм як стрибок в нереальність

Туризм як стрибок в нереальність В статті розкривається специфіка туристичної діяльності. Туризм розглядається як форма освоєння іншої території, іншої культури, іншого часу та самого себе.

Ключові слова: «географічний простір», «культурне середовище», «просторово-часового буття».

Згідно визначення туризму, стати туристом дуже просто, треба тільки вийти з роботи і за межі постійного проживання. Спробуємо прослідкувати, штовхає людину у подорож, яка сила не дає їй спокійно сидіти на місці. Перша умова яка робить можливим туризм це незадоволеність. Незадоволеність своїм реальним, буденним життям тут і зараз.

Що спонукає людину до подорожі? Заради задоволення яких потреб треба залишати власну домівку? Щоб кудись піти чи поїхати, треба перш за все відчути відсутність чогось, потребу шукати той життєвий простір, де можна задовольнити свої потреби. Особливість туризму з цієї точки зору полягає в тім, що завжди являє подорож обмежену у часі і місце початку співпадає з кінцем подорожі. Туризм не пов’язаний з задоволенням потреби назавжди змінити життєве середовище людини.

Особливість туризму стане зрозуміла тоді коли ми спробуємо дати відповідь на такі питання:

- Чому треба змінювати середовище існування, коли ще не вичерпані тут всі його можливості?
- Чому, здійснюючи подорож, ми не маємо на меті залишитися там куди ми прийшли на завжди, змінивши місце проживання?
- За рахунок якого механізму здійснюється роздвоєння середовища на реальне і тимчасово бажане?

Саме це тимчасове середовище спонукає людину до туристичної діяльності, збільшуючи у декілька разів кількість подій та зустрічей, з яких складається повсякденний плин людського життя.

Відповідь на ці питання, мабуть, повинна враховувати те, що особливо гостро потреба в туризмі виникає на переломних етапах розвитку людини, коли вона потребує бодай на певний час вийти за межі буденності, потрапити в незвичну ситуацію. Так активізується та стимулюється процес переходу з попереднього стану в інший – новий. Після цього збагачена одержаним результатом людина вертається у звичне середовище, де продовжує життя на новому етапі свого розвитку.

В основі туризму як певного типу людської поведінки і діяльності лежить природний потяг до зміни середовища, до пошуку чогось нового, вивчення незнайомого. Французький філософ-екзистенціаліст Габріель Марсель навіть стверджував, що людина відзначається тим, що вона виходить за межі безпосередньо даного, що їй властива здатність до безперервного руху як в плані просторового переміщення, так і в плані духовного зростання. Це дало йому підставу визначити людину як Homo viator («людина мандруюча»).

Отже, подорож завжди пов’язана з подвійним рухом: самоствердження і самоподолання, це – постійний вихід за межі знайомого і повернення до самого себе.

І хоча тепер туризм як сфера діяльності і як певний вид індустрії задоволення потреб людини визначається як щось специфічне, зі своїми атрибутивними ознаками, які не зводяться до простої подорожі, все ж не слід забувати і про його первісну глибинну основу – подорожі, мандри, потяг до освоєння нового, незнайомого, невідомого або говорячи словами російського поета: «охота к перемене мест»).

Втім, тут маємо декілька різних рівнів, сфер і площин, де може проявляти себе цей потяг до невідомого.

Перше, з чим пов’язують туристичну діяльність, це – переміщення в географічному просторі, коли людина знайомиться з новими для неї територіями.

Туризм як стрибок на іншу територію

З першого моменту життя дитина відчуває потребу у русі (спочатку для розвитку м’язів і правильного травлення, потім для свідомої цілеспрямованої діяльності) і потребу у пізнанні оточуючого середовища (спочатку, як просто орієнтація у просторі, потім – пізнання навколишнього світу та людей навколо себе) дозволяє сформувати свій життєвий простір. Туризм дозволяє нам, завдяки циклічній діяльності переміщення за межі і назад додому, поступово переносити кордони, віддаляти горизонти. Так само як в стародавні часи першопрохідці відкривали нові землі збільшуючи територію своєї держави, так само турист подорожуючи збільшує свій простір, долучати до нього нові території. Відбувається процес осмислення земного простору формуються найбільш важливі образи та стереотипи його сприйняття.

Однак, відомо, що в процесі життєдіяльності людина створює і певний соціальний та культурний простір, які теж можуть слугувати об’єктом задоволення потреб туриста. Звичайно, не завжди таке знайомство несе в собі позитивні наслідки. Іноді в країні виникає неприйнятність іншої культури, іншої системи цінностей, іншого соціального ладу (як приклад, можна навести негативну реакцію населення деяких європейських країн на «макдональдизацію»).

У цьому контексті особливої ваги набуває поняття «іншого» – інших людей, іншої культури, іншого способу життя. Подорож завжди пов’язана з відкриттям невідомого, відмінного. Можна навіть сказати, що чим більш відмінне середовище, в яке потрапляє турист, тим більше вражень і спогадів залишається в нього. Насамперед, ця відмінність постає у вигляді невідомого ландшафту, природного світу, людського оточення. Але зрештою турист відкриває для себе й іншу культуру, інші звичаї, іншу ментальність. Саме ця сфера має найважливіше значення для «мандрівної людини».

Туризм як стрибок в іншу культуру

Знайомство з іншою культурою дозволяє людині переосмислити свій власний досвід, усвідомити витоки власної культури. Втім феномен «іншого» є амбівалентним.

З одного боку, завдяки наявності відмінного, іншого людина починає замислюватися над легітимністю своєї культури, звичного набору цінностей. Через таке зіставлення вона сама піднімається на якийсь вищий щабель особистісного розвитку.

Туристична подорож дозволяє бути присутнім на чужих святах, карнавалах, підглядання за чужими релігійними церемоніями та обрядами, за чужим життям – за іншою культурою. Але туристу дозволено при цьому залишається самим собою, стороннім спостерігачем. Він може придбати, додати щось нове, при цьому нічим не жертвуючи. Подорож – це своєрідний акт повернення в іграшковий хаос дитинства, побудова нового не зовсім реального світу, де туриста, до речі, теж сприймають, як інородне, не зовсім реальне тіло.

Туризм дозволяє зазирнути не тільки в іншу культуру, яка існує десь поряд, але й потрапити в середовище якого вже нема.

Туризм як стрибок в інший час

Подорожі до старовинних замків, пірамід фараонів чи Ацтеків переносять туриста в минуле, даючи змогу на мить повернути час, здійснити віртуальне переміщення в часі.

Подорожуючи в часі турист формує цілісне уявлення нерозривності просторово-часового буття. Адже кожна доба всесвітньої історії має свій відбиток на територіальному просторі. Наприклад в Україні: антична доба – археологічні пам’ятки міст-держав Північного Причорномор’я, Троянові вали, скіфські "баби" на півдні України; ранньосередньовічна доба – археологічні розкопки Черняхівської культури, архітектура Київської Русі; пізньосередньовічна доба – архітектура замків Києва, Львова, Кам’янця-Подільського, Луцька, Меджибожа, Хотина, Ужгорода, Мукачева, козацькі храми, пам’ятки єврейського ареалу на Правобережжі України; мусульманська присутність в Україні – Кам’янець-Подільський та Крим; індустріальний розвиток – Придніпров’я та Донбас. Майже в усіх куточках України споруджено монументальні споруди, які увіковічують боротьбу українського народу із поневолювачами.

Ознайомлення з історією на місці подій, а не лише за підручником, сприяє більш повному засвоєнню пізнавальної інформації, оскільки реальні образи історичних подій закріплюють суху інформацію цифр та фактів. Подорожування місцями історичних подій людина робить спробу знайти своє місце в часовому, історичному просторі – зрозуміти своє місце

Туристська діяльність обов’язково передбачає переміщення у просторі обмежене часом. Вона завжди має початок, пов’язаний з виходом за певні просторові межі, і кінець – повернення. Вона передбачає реалізацію комплексу цілей, що служать задоволенню потреб у переміщені, пізнанні, самопізнанні та інших супутніх потреб.

Треба зазначити, що людина в буденному житті є збалансована система з стереотипної поведінки, системи потреб та традиційних методів їх задоволення. Ми просинаємось в один і той же час, ідемо на роботу одним маршрутом, купуємо і носимо речі, «як всі» і як завжди. Та ось приходить час відпуски і ми вирушаємо у подорож «як всі».

Виїзд, початок туризму, є першим порушення, поки тільки географічною девіацією. Але людина як складова суспільної системи є носій цілої сукупності правил, стереотипів та норм. Зміна однієї норми (простору постійного проживання) зачепа всі інші, вимагаючи певної адаптації. І тут виникає спокуса, хочаб на деякий час змінити себе, своє «Я».

Туризм як стрибок в інший Я

Подорожуючи турист завжди пам’ятає про своє місце проживання. З.Бауман звертає увагу на те, що у туриста, на відміну від, скажімо, біженця, є власний будинок: «Наявність домівки входить в охоронну упаковку: щоб ніщо не затьмарило задоволення і щоб йому віддатися повністю, десь повинно бути домашнє та затишне, своє власне місце, куди можна податися після чергової пригоди чи перервати поїздку, яка виявилася вже не такою і захоплюючою, як очікувалося. «Домівка» – це місце, де можна скинути амуніцію і розпакуватися, де нічого нікому не треба доводити і ні перед ким захищатися, де все справедливо, безперечно і звично. Безтурботність домашнього затишку штовхає туриста на пошук нових пригод, але вона й перетворює пошук пригод у безжурне і приємне проведення часу: як би я не виглядав у тому, що відбувається навколо мене тут, на туристській землі, яку би я маску не одягнув, моє «щире лице» незаплямоване і зберігається у надійному від бруду місці» [1, 147].

Людина отримує відчуття повної свободи. Відкидаючи своє середовище, людина відчуває себе «зверху», «над ними». В той же час специфіка туристичної діяльності дає змогу припинити все у будь який момент без ризику. Така «віртуальна зона діяльності» дає змогу повністю розкрити здібності людини, випробувати себе, краще пізнати своє «Я» без ризику програшу.

Туризм це не тільки випробування на сміливість, витримку, мужність, одним словом, боротьба за виживання (може бути навіть з елементами реальної небезпеки для життя). Туризм може бути пов’язаним з спробою виконання інших соціальних ролей: Я-моряк, Я-селянин, Я-військовий і т.п.. Внутрішня мета – розкрити себе, свої можливості і ствердженя в очах оточуючих. Цей вид туризму бере початок від обрядів ініціації, посвячення у чоловіки, мисливців чи воїнів коли таким чином з’ясовували свої фізичні можливості і право належати до певної спільноти. Ці обряди притаманні всім народам в тій чи іншій формі, а через це в тому чи іншому вигляді вони зберігаються у нашій підсвідомості. Такий вид туризму втілює героїчну тенденцію у становленні кожної людини в момент переходу з одного соціального рівня на інший. Більше всього цей вид туризму притаманний молоді. Пік його припадає на ту пору, коли відбувається процес переходу до дорослого життя, коли виникає потреба в пізнанні свого «Я» і самоствердженні. Тому такий вид туризму переважно спрямований на підтвердження факту подолання якихось перешкод (це можуть бути і фотознімки себе біля якихось об’єктів, як підтвердження факту досягнення їх, чи якісь грамоти, медалі тощо, як відзнака подолання якихось перешкод, дійсних чи умовних). Такий вид туризму задовольняє бажання пізнання своїх можливостей, самоствердження себе.

Туризм це стрибок в інший світ де можливий Героїчний вчинок, Зустріч, Чудо. Світ який не буде схожий на буденне життя. Справжня подорож може бути ризикована, але турист не хоче ризикувати, він хоче побачити, придбати, випробувати, але без ризику, нічим не жертвуя, нічого не міняючи. Туризм це казка яка має як початок так і кінець.

Список використаних джерел

1. Бауман З. От паломника к туристу // Социологический журнал. – 1995. – №4. – С.133-154.

В статье раскрывается специфика туристической деятельности. Туризм рассматривается как форма освоения другой территории, другой культуры, другого времени и самого себя.

Ключевые слова: «географическое пространство», «культурная среда», «пространственно-часовое бытие».

The article reveals the specificity of tourist activities. Tourism is regarded as a form of development another place, another culture, another time and itself.

Key words: «geographic area», «cultural environment», «spatially-hour existence».

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat