Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Гречаник В.П.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2008. - №12. - С.171-177.

Проблеми інформаційного забезпечення і менеджменту регіонального туристичного розвитку

У статті розглянуто стан регіонального туризму в Україні, проаналізовано можливість його розвитку завдяки удосконаленню інформаційного забезпечення, надано пропозицію щодо вибіркового обстеження домогосподарств і складання окремої статистичної звітності всіма суб’єктами, що надають туристичні послуги.

Ключові слова: туристична галузь, туристські маршрути, туристичні центри і комплекси, екологічний та зелений туризм, туристичні послуги.

Туристична галузь сьогодні стає лідером світової економіки. На частку туризму припадає близько 12% світового валового продукту, понад 30% обсягів послуг світової торгівлі, 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій та 5% податкових надходжень. У сфері туристичних послуг занятий кожен десятий працівник, це понад 260 млн. осіб [1, с.7]. За прогнозами ЮН ВТО до 2010 р. очікується збільшення туристів до 1006,4 млн. осіб (кожний шостий мешканець планети), а до 2020 р. ця цифра досягне 1561,1 млн. осіб. Прибутки від туризму в 2010 р. становитимуть 922 млрд. дол., а до 2020 р. прогнозується збільшення до 2,0 трлн. дол. США. Витрати туристів на одну подорож зростуть з 675 дол. (2002) до 1248 дол. в 2020 р.[2, с.15].

Світовий досвід засвідчує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця тут у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4,2 раза вища, ніж в інших галузях господарства [3, с.702].

Україна, як незалежна держава, також заявила про себе як про самостійного, перспективного партнера туристичної індустрії. Актуальність питання полягає в тому, що для сприяння і цілеспрямованості розвитку туризму в Україні і її регіонах створена законодавча, нормативна та правова бази, для розвитку і впорядкування яких необхідно вирішити ряд суттєвих проблем. На сьогодні в країні діє понад 600 законів, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів, відомчих нормативних актів, що стосуються туристичної сфери [4, с.82]. Значна кількість постанов, рішень, ухвал, програм приймається на регіональному рівні.

Основною метою даної роботи є вивчення і аналіз стану регіонального туризму в України та можливостей його розвитку завдяки удосконаленню інформаційного забезпечення.

Суттєвою проблемою концентрації інформації про розвиток туризму є відсутність цілісної системи державного управління ним в регіонах. Заклади, які надають туристичні послуги, як правило, є самостійними суб’єктами або підпорядковані різним відомствам, що ускладнює їх координацію. Тому структура регіонального управління туризмом потребує індивідуального підходу та подальшого удосконалення.

Так, в Івано-Франківській області розроблена і діє «Програма розвитку туризму на 2002-2010 рр.», метою якої є визначення стратегії основних заходів розвитку туристичної індустрії, забезпечення умов ефективного функціонування суб’єктів туристичної діяльності, залучення інвестицій та поповнення місцевих бюджетів. Наявна рекреаційна база області, яка обслуговує туристів, налічує 131 заклад на 13,5 тис. місць, яких явно недостатньо, тим більше, що інфраструктура в багатьох з них не відповідає міжнародним стандартам. Тому одним із завдань сьогодення є нарощування лікувально-оздоровчих, туристичних, спортивних і відпочинкових закладів.

З метою реалізації Програми розвитку туризму в області органами обласної держадміністрації проводяться заходи, які можна класифікувати таким чином (рис. 1).

Класифікація заходів Програми розвитку Івано-Франківщини за напрямами
Рис. 1. Класифікація заходів Програми розвитку Івано-Франківщини за напрямами

З наведеної схеми свідчить що:

а) втілюється проект-переможець всеукраїнського конкурсу проектів і програм розвитку місцевого самоврядування «Створення комплексної системи розвитку туристичної індустрії Івано-Франківщини», який передбачає розроблення комплексної довгострокової маркетингової стратегії області як туристичного регіону;
б) здійснено стратегічне розпланування території області під туристичну інфраструктуру готельного та придорожнього сервісу, що дає можливість потенційним інвесторам ефективно вкладати свої кошти в цю галузь;
в) розроблено проектну документацію на відновлення та пристосування обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м.) під науковий, навчально-просвітницький та туристично-рекреаційний центр міжнародного рівня;
г) спільно з Туристичною асоціацією Івано-Франківщини створено туристичну геоінформаційну систему області, що дозволило об’єднати всю інформацію про туристично-рекреаційний потенціал Прикарпатського регіону (українською, англійською та російською мовами) та презентувати його на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Така класифікація напрямів підкреслює необхідність наявності інформаційної системи, яка створює позитивний вплив на розвиток туризму в регіоні.

Особливу увагу на Івано-Франківщині приділено сільському та зеленому туризму, який в області має давню історію і відповідні умови, адже понад 40% населених пунктів, і зокрема сільських, розміщені в гірській місцевості. Тут туристів приваблює гірська екзотика, зручна система (без всяких процедур реєстрації) поселення, чисте гірське повітря, джерельна вода, гостинність, домашня атмосфера та невисокі, і відповідні стосовно якості послуг, ціни, що є немаловажливим для туристів різних категорій.

На сьогодні в області офіційно налічується понад 300 садиб, які приймають туристів, з них понад 170 - займаються сільським, зеленим туризмом на постійній основі. Найпопулярнішими з них є 139 садиб в Яремчанській зоні, 88 садиб у Верховинському та 52 - у Косівському районах. У 2007 р. обласна рада затвердила спеціальну програму розвитку сільського зеленого туризму на 2007-2012 рр., де передбачила запровадження категоризації садиб сільського туризму з метою їх класифікації та підвищення якості послуг. Для любителів автотуризму видано путівник: «Гірськими стежками Карпат», розроблено спеціальні туристські маршрути: «Золоте кільце Південної Галичини», які пролягають територіями 4 областей і проходять через такі історичні населені пункти: Галич - Маріямпіль - Зелене Устя - Кам’янець-Подільський - Хотин - Чернівці - Коломия - Івано-Франківськ.

Стосовно розвитку мережі пішохідних туристських маршрутів, які в області дуже популярні, проведені роботи по підновленню туристського шляху в гірському масиві Ґоргани.

Функціонує і молодіжний туризм, який відрізняється багатогранністю і різноплановістю, це здебільшого екстремальний (альпінізм, скелелазіння, парапланетаризм, веслування на байдарках і каное, рейнджерський, гірськолижні види спорту) та пішохідний, з відвідуванням історичних та місць визвольного руху. Основні маршрути молодіжного туризму проходять між населеними пунктами Надвірнянського, Косівського, Верховинського, Богородчанського, Рожнятівського, Долинського районів та Яремчанської міської ради, по Карпатських горах та полонинах. На території Богородчанського району побудовано наметове містечко на 200 осіб. На протязі року в Карпатах перебуває понад 500 тис. туристів [5, с.64-65].

Цікаві проекти і заходи здійснюються в Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Львівській, Чернівецькій та інших областях, у Кримському регіоні. Проводиться багато різносторонніх наукових досліджень, конференцій, семінарів, видано низку праць. Так, Чернівецьким торговельно-економічним інститутом КНТЕУ в 2005 р. проведено міжнародну науково-практичну конференцію на тему «Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку», на якій розглядалися питання ефективного функціонування сфери туризму та його впливу на економічний і соціальний стан регіонів, розбудова інфраструктури туризму, управління туристичною діяльністю та прогнозування її подальшого розвитку. Матеріали конференції опубліковані в Науковому віснику інституту, в який ввійшли понад 130 статей з різної тематики. У 2005 р. проведено цікаву міжнародну конференцію Донецьким інститутом туристичного бізнесу на тему «Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків», на якій розглядалися проблеми природних, історичних, культурних, соціальних та економічних передумов створення і функціонування центрів і тематичних парків; питання удосконалення нормативно-правового, організаційного та інформаційного забезпечення їх створення і подальшого розвитку [6, с.32].

Цікавою і своєрідною є Концепція Закарпатського туристичного шляху (ЗТШ), яку розробили експерти робочої групи швейцарсько-українського проекту FORZA розвитку лісового господарства в найзахідніших областях України. Проект передбачає запровадження у регіоні сталого багатофункціонального ведення лісового господарства з особливим наголосом на збереження довкілля та поліпшення життєвого рівня місцевого населення, зокрема і через розвиток екологічного та зеленого туризму [7].

У травні 2007 р. Федерація футболу України (ФФУ) та Всеукраїнська асоціація туристичних операторів (ВАТО) презентували програму «Інвестиції - Туризм - Євро-2012», в якій задекларовано нові підходи до розвитку туристичної індустрії як однієї з складових успішної підготовки фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року. Під час вирішальної стадії Євро - 2012 футбол займатиме лише невеличку частку уваги наших гостей з усієї Європи, яких у Польщі та Україні очікується близько мільйона. У проміжках між матчами їм потрібно забезпечити цікаве та пізнавальне дозвілля. І це завдання значною мірою мусять вирішити суб’єкти туристичного бізнесу. Тому вже сьогодні слід ініціювати конструктивну співпрацю ФФУ, ВАТО, їх регіональних структур з Всесвітньою та Європейською туристичними організаціями [8]. Але сучасний стан вітчизняної інфраструктури ще не відповідає вимогам міжнародних змагань такого рівня. Тому нині надзвичайно важлива роль відводиться створенню нових законодавчих та організаційних підходів до розвитку туристичної галузі. Одним з головних етапів на цьому шляху є ініційована ВАТО та іншими громадськими туристичними організаціями розробка проекту Закону «Про заходи з державної підтримки розвитку туристичної індустрії України» [8]. Передбачається, що цей документ удосконалить нормативно-правову базу та гармонізує її з міжнародними стандартами в цій галузі. Це дозволить збільшити ефективність реалізації туристичного та інвестиційного потенціалу України, активізує комплексний розвиток інфраструктури та просування національного турпродукту на міжнародний ринок.

Але в названих роботах ще не висвітлено питання забезпечення відповідною інформацією для прийняття необхідних рішень, в наслідок чого ще відсутні вагомі успіхи в туристичній діяльності. Серед причин такого стану - відсутність всеохоплюючої, достовірної статистичної інформації про стан розвитку та ефективність туризму, як в Україні, так і на регіональному рівні. Тому, організація менеджменту, процеси управління, прийняті рішення в галузі туризму є часто недостатньо ефективними і вимагають суттєвого поліпшення.

Із менеджменту відомо, що інформація - це сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події виробничо-господарської діяльності та класифікуються за повнотою охоплення, за періодом дії, за змістом, за рівнем достовірності тощо [9, с.128]. Із загальної інформаційної сукупності в теорії і на практиці виділяють економічну інформацію, яка характеризує цифри, факти, відомості та інші дані, що базуються на показниках господарської діяльності. Це дозволяє кількісно виміряти та якісно оцінити процеси управління соціально-економічним розвитком.

Економічна інформація якнайповніше відображає сутність предмету, реальне економічне відображення дійсності, тому повинна відповідати таким вимогам, як надійність, порівняння, безперервність оновлення, узгодженість, адекватність явищам і процесам, що вивчаються. У використанні економічної інформації важливою умовою є забезпечення максимальних вимог похідних показників за мінімального використання первинних показників.

Сьогодні, в умовах ринкової економіки, все частіше і частіше використовується таке поняття, як «інформація досконала» [10]. Це тип інформованості та знань суб’єктів ринку щодо його головних параметрів, передусім цін, який дає змогу менеджерам свідомо приймати раціональні, всебічно виважені рішення і найбільш повно реалізувати свої інтереси та наміри. Будь-яке відхилення від цих умов кваліфікується як стан ринку з недосконалою інформацією. На думку Ф. Хаєка, економічні проблеми повинні насамперед вирішуватися через накопичення й поширення інформації. Якщо інформація досконала і поширюється безперешкодно, конкурентні економічні дії та ціни забезпечують оптимальний стан економіки. Тому безперешкодне поширення інформації - необхідна передумова забезпечення здорової конкуренції, яка гарантує ефективний розвиток соціальної ринкової економіки [10, c.702]. До речі, Ф. Хаєк був одним із провідних поборників ринкового мислення в ХХ с. В 30-ті роки він критикував Кейнса й інших економістів, котрі стояли за державне втручання в ринкову економіку. Хаєк стверджував, що система цін відіграє вирішальну роль у посередництві при передачі інформації і в децентралізації процесу прийняття рішення в економіці. Він різко виступав проти всіх спроб шляхом регулювання чи іншими методами втручання у процеси вільного ціноутворення [11, с.74]. Ця вимога повною мірою стосується і туризму. Практика показує, що для прийняття менеджером чи іншою особою ефективного управлінського рішення найголовнішим є своєчасна, повна, достовірна інформація [13]. Нажаль стосовно туристичної діяльності діюча сьогодні статистична звітність в Україні цього не забезпечує.

Офіційна інформація про туризм формується Держкомстатом України на підставі наступних звітів.

1. Форма 1 - тур. Звіт подають підприємства, установи, організації, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і здійснюють діяльність, пов’язану з наданням туристичних послуг незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми власності.

2. Звіт про обсяги реалізованих послуг (Ф №1 - послуги, річна, подається на 30-й день після звітного періоду. Подають юридичні особи всіх форм власності та їх відокремлені структурні підрозділи незалежно від форми господарювання, для яких надання послуг є основним видом діяльності), в якому відображуються тільки «послуги туристичних агентств, туроператорів, екскурсоводів», а обсяг виробництва з «Надання туристичних послуг» визначається за величиною маржі, що є різницею між вартістю наданих послуг у продажних та закупівельних цінах і яка не включає вартість реалізованих туристичних путівок. Причому форма звіту затверджена Держкомстатом України 18.07.2003 р., а види послуг визначені наказом Держстандарту України ще в 1996 р.(наказ №441 від 22.10.1996 р.).

3. Звіт санаторно-курортного (оздоровчого) закладу (Ф. №1-курорт, річна). Термін подання для цілорічних установлений 5 жовтня, а сезонних - через 5 днів після закінчення сезону. Подають санаторно-курортні (оздоровчі) заклади, що перебувають на самостійному балансі, а також підприємства і організації, на балансі яких є санаторно-курортний заклад, незалежно від підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання). В інструкції щодо заповнення форми даного звіту є дві суперечливі вимоги, дослівно: «Не складають звіт сезонні дитячі оздоровчі заклади (табори), суб’єкти туристичної діяльності та спортивно-тренувальні бази. Заклади, що перебувають у віддані підприємств, установ, організацій України, але розташовані за її межами, також не звітують за формою №1-курорт». Разом з тим вимагається, що «Наявність у санаторно-курортного (оздоровчого) закладу ліцензії на право провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності не є підставою для відмови від складання звіту за формою №1-курорт». Форма звіту передбачає кількість осіб, оздоровлених закладом 1-2 та 3 і більше днів, з виділенням окремо кількості дітей, постраждалих у наслідок аварії на ЧАЕС та оздоровлених іноземців, які тимчасово перебували в Україні, але не виділено кількість туристів, а серед оздоровлених, зокрема короткочасним перебуванням, такі особи є. У даному звіті надзвичайно мало даних про фінансові показники, їх всього два: сума продажної вартості всіх путівок (курсівок) та фактичні витрати на один ліжко-день. У звіті більше показників, що характеризують сам заклад, ніж про надані ним послуги для різних оздоровлених груп.

4. Звіт дитячого оздоровчого закладу (табору) за літо 2007 року (Ф. №1-ОТ, затверджена Держкомстатом ще у 1999 р., річна, подається дитячими оздоровчими закладами (таборами) незалежно від форми власності та підпорядкованості після завершення роботи табору, не пізніше 1 вересня органам статистики за місцем розташування). Відповідно до інструкції даний звіт складають і подають усі дитячі оздоровчі табори, містечка, комплекси, включаючи туристично-оздоровчі. За своєю суттю цей звіт нагадує попередній (Ф №1-курорт). У ньому є загальні показники роботи закладу (кількість місць, кількість дітей, які відпочивали, чисельність працівників табору, матеріальна база, сума продажної вартості путівок, вартість одного людино-дня), розподіл відпочиваючих дітей за регіонами та соціальним статусом (постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС, сироти, інваліди тощо, але не виділено показників про дитячий туризм.

5. Звіт про роботу готелю (Ф.№1-готель, річна, подають готелі, готельно-офісні центри, мотелі, кемпінги, молодіжні турбази та гірські притулки, гуртожитки для приїжджих та інші об’єкти для короткотермінового проживання). Звіт подається до 25 лютого кожним готелем, окремо по міських поселеннях та в сільській місцевості. У ньому наводяться дані про характеристику підприємства; структурні підрозділи сфери сервісу; кількість обслугованих приїжджих осіб, із виділенням іноземців і держав, з яких вони прибули; час перебування приїжджих; основні фінансові показники.

Крім одержання повної інформації щодо діяльності підприємств готельного господарства, є вивчення розвитку та впливу туризму на економічний стан регіонів, - фактично з його показників достовірних висновків цього зробити не можливо, бо вони про туристів окремо не виділяються.

Візуальний аналіз показників форм звітності засвідчує, що вони не дають можливості сформувати належну, всеохоплюючу, достовірну інформацію про туристичну діяльність. Тому в офіційних статистичних довідниках на основі поданої звітності можна знайти тільки обсяги вироблених та реалізованих послуг туристичними агентствами та бюро подорожей. Послуги, надані туристам іншими закладами, «ховаються» ними в загальні показники і відображаються статистичними органами як «діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту», «індивідуальні послуги», «готелі та інші місця для короткотермінового проживання» тощо.

Відносно показників зайнятості, середньомісячної заробітної плати працівників статистика об’єднує їх в економічну діяльність під видом «Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту» з виділенням «з них у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг». Стосовно показників про фінансові результати, то вони відображаються однією позицією як «Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту». Про сільський, зелений, молодіжний та інші новітні види туризму взагалі поточна статистика відомостей не подає, (див. річні та місячні статистичні довідники). Деяка інформація про туризм концентрується в Міністерстві туризму і курортів Держприкордонслужбі України, але їх дані також є неоднозначні. Про наявність розбіжностей показників у туристичній діяльності в працях окремих авторів, які посилаються в своїх дослідженнях на різні інформаційні джерела, вже йшла мова [12, c.165].

Ураховуючи регіональні особливості, проблеми зайнятості сільського населення, екології, доцільно активізувати розвиток зеленого туризму. Нажаль сьогодні статистика також не має інформації щодо розвитку сільського зеленого туризму, його інфраструктури та їх впливу на формування та розвиток споживчого ринку. З метою вивчення даної проблеми та отримання більш повної інформації щодо перспективного розвитку пропонуємо розробити та впровадити на рівні Держкомстату України систематичне (через кожні 2-3 роки) вибіркове обстеження домогосподарств, що надають, або планують надавати, послуги з сільського зеленого туризму.

Науковою новизною даного дослідження є висновок про те, що наявна статистична інформація про туризм у регіонах, а відповідно і Україні, ні за змістом, ні за формою та термінами надходження не задовольняє сьогоднішні вимоги менеджменту з метою розвитку туризму. Враховуючи позитивні тенденції розвитку світового та національного внутрішнього туризму, потрібна окрема статистична (квартальна і річна) звітність, яку повинні подавати усі суб’єкти, що надають туристичні послуги, включаючи сільський та зелений.

Література

1. Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво). - К.: Міжнародна агенція «Bec Zone», 2005. - 414 с.
2. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні за 2003 рік. - К.: Державна туристична адміністрація України. Науковий центр розвитку туризму, 2004. - 182 с.
3. Економічна енциклопедія. (У трьох томах). - К. - Т.3. - 952 с.
4. Цибух В.І. Державне регулювання у сфері туризму в Україні // Статистика України. - 2005. - №1. - С.80-85.
5. Звіт про роботу Івано-Франківської обласної державної адміністрації у 2006 році. - Івано-Франківськ, 2007. - 100 с.
6. Коніщева Н.Й. Удосконалення системи державного регулювання та управління розвитком туризму в Донецькій області // Вісник ДІТБ.- 2006.- №10. - С.30-37.
7. Ядловський Я. Туризм із європейським сервісом // Урядовий кур’єр. - 24.05.2007.
8. Як зустрічатимуть туристів // Голос України. - 24.05.2007.
9. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту. - Львів, 2002. - 226 с.
10. Економічна енциклопедія. (У трьох томах). - Т.1. - К. - 863 с.
11. Эклунд Клас. Эффективная экономика (шведская модель). - М., 1991. - 339 с.
12. Гречаник В.П. та ін. До проблем розвитку туризму: світ і Україна // Вісник ДІТБ. - 2006. - №10. - С.160-168.
13. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. №996-XIV.

В статье рассмотрено состояние регионального туризма в Украине, проанализировано возможность его развития благодаря усовершенствованию информационного обеспечения, предоставлено предложение относительно выборочного обследования домохозяйств и составления отдельной статистической отчетности всеми субъектами, которые предоставляют туристические услуги.

In the article the state of regional tourism in Ukraine is considered, the possibility of its development due to the improvement of the informative providing, information support is analyses, the suggestion related to the selective inspection of households and drafting of the separate statistical accounting by all subjects which provide tourist services in made.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.