Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Губська О.П., Мальцева Л.В.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.38-41.

Екологічний компонент фахової підготовки майбутнього спеціаліста сфери туризму

Екологічний компонент фахової підготовки спеціаліста сфери туризму У статті йдеться про значення екологічної складової підготовки майбутнього фахівця сфери туризму. Пропонуються відповідні рекомендації до змін навчального плану з метою підвищення ефективності екологічної підготовки спеціалістів туристичної діяльності.

Ключові слова: екологія, екологічна культура, екологічний туризм, підготовка майбутнього спеціаліста.

Серед нагальних проблем сучасного суспільства однією з найважливіших залишається проблема підвищення екологічної освіченості та вихованості населення. Саме розв’язання цієї проблеми вважається неодмінною передумовою подолання екологічної кризи, яка охопила всю нашу планету й загрожує їй глобальною катастрофою. У наш час все більше науковців, громадських діячів переконливо доводять, що сучасна екологічна криза – це багато в чому світоглядна, філософська криза. Так, український філософ В. С. Крисаченко вважає, що витоки екологічної кризи містяться в моральній проблемі і для того, щоб утримати цивілізацію на шляху сталого розвитку, необхідно замінити раціонально-прагматичні пріоритети освоєння світу гуманітарно-етичними [2].

За таких обставин необхідні кардинальні зміни в багатьох сферах соціального життя, але, у першу чергу, у системі освіти, якій належить провідна роль у формування суспільства з новим типом екологічної культури.

Ця загальнолюдська проблема є вельми актуальною і для нашої країни. Як відомо, в Україні спостерігається надзвичайно складна екологічна ситуація. Тому майбутнє нашої країни безпосередньо пов’язане зі зміною характеру природокористування й ставлення до природи в цілому, що можливе лише за умов значного підвищення рівня екологічної культури всього суспільства й кожного його члена зокрема.

У контексті цього головним завданням вітчизняної екологічної освіти стає формування особистості нового типу, а саме, екологічної особистості, для якої характерний екоцентричний тип екологічної культури, за яким відносини з природою базуються на гармонійному співробітництві.

Проблему екологічної освіти та виховання достатньо докладно опрацьовано в сучасній педагогіко-психологічній літературі. Фундаментальними роботами в цьому напрямі є дослідження педагогів І. Д. Звєрева, О. М. Захлєбного, Т. І. Суравєгіної, В. Д. Бондаренка та психологів С. Д. Деряби, В. О. Ясвіна та ін. Проблеми формування екологічної свідомості та культури ґрунтовно досліджувалися Е. В. Гірусовим, Б. Т. Ліхачовим, В. С. Крисаченком та ін.

Виходячи із зазначених проблем, метою нашої статті ми обрали розгляд аспектів екологічної освіти як складової фахової підготовки майбутніх спеціалістів для сфери туризму щодо підвищення її ефективності.

У сучасній системі вітчизняної шкільної освіти, на жаль, завдання екологічної освіти та виховання реалізується далеко неповною мірою: переважна більшість випускників загальноосвітніх шкіл мають недостатньо високий, а іноді і відверто, низький рівень екологічної культури, який уже не відповідає реаліям сьогодення. До такого висновку ми прийшли на підставі психолого-педагогічних досліджень особливостей ставлення до природи студентів Ι курсу спеціальності 6. 030701 «Організація туристичного обслуговування» Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», проведених за методиками діагностики екологічної свідомості, розробленими російським психологом С. Д. Дерябо [1].

Результати досліджень показали, що для переважної більшості першокурсників характерний середній рівень ставлення до природи з середнім же рівнем розвитку екологічної ерудиції. Достатньо показовими для визначення характеру сприйняття природи молоддю виявилися результати аналізу розвитку окремих компонентів інтенсивності ставлення до природи. Для більшості студентів домінуючим є перцептивно-афективний, значно менше розвинутий практичний, і найменш проявляються когнітивний та діяльнісний компоненти. Домінування перцептивно-афективного компоненту в абсолютної більшості студентів, свідчить про те, що природа сприймається ними, насамперед, як об’єкт краси, милування; достатньо значний рівень розвитку практичного компоненту говорить про бажання та вміння частини досліджуваних безпосередньо взаємодіяти з об’єктами природи; низький же рівень розвитку когнітивного компоненту свідчить про значне зниження пізнавального інтересу до вивчення природи. Але найбільш показовим є низький рівень розвитку діяльнісного компоненту в ставленні студентів до природи. Це свідчить про те, що переважна більшість студентів не готова поступитися своїми інтересами заради природи, що підтверджує їх антропоцентричне світосприйняття. Такі дані психолого-педагогічних досліджень яскраво показують, що переважна більшість сучасної молоді не усвідомлюють повною мірою всієї цінності природи для людини і ставляться до неї суто прагматично й доволі відсторонено.

Тому головним завданням екологічної освіти та виховання у вищих навчальних закладах є не тільки подальший розвиток екологічного світогляду майбутнього фахівця, але й кардинальна його корекція з метою позбавлення елементів жорсткого антропоцентризму. Особливого значення екологічні знання набувають у ході фахової підготовки спеціаліста з туристичного бізнесу, бо саме ці знання стануть у нагоді в їх подальшій професійній діяльності.

В умовах сьогодення вміння аналізувати та надавати відповідну оцінку екологічній ситуації певного регіону є однією з провідних складових при визначенні репрезентативності цієї території для організації туристичної діяльності. Якісна характеристика екологічних умов території є одним із визначальних чинників при виборі виду туризму, який доцільно розвивати саме в цієї місцевості. Оптимальні екологічні умови значно підвищують привабливість регіону як туристичного об’єкту, що є очевидним. Але в наш час, з’являються й досить незвичні тенденції розвитку екстремального туризму, так званого еколого-екстремального, для якого вирішальним чинником стає надзвичайне погіршення екологічної ситуації певної місцевості, навіть до стану екологічної катастрофи. Так, у цьому році започатковані туристичні тури безпосередньо у зону відчуження Чорнобильської АЕС.

Таким чином, майбутній фахівець у туристичній справі повинен володіти системою екологічних знань відповідно до рівня розвитку сучасної екологічної науки. Система знань передбачає також і доповнення відповідними практичними навичками та вміннями, які необхідні спеціалісту сфери туризму не тільки задля оптимального вибору об’єкту туристичної діяльності, але й здійснення певних її видів. Це найбільш актуально при проведенні такого виду туризму як екотуризм, який стає пріоритетним напрямом розвитку турбізнесу, особливо в розвинутих країнах.

Невід’ємною складовою екологічної підготовки майбутнього спеціаліста є і формування високого рівня екологічної культури, бо саме це стане запорукою, що однією з головних вимог при організації туристичної діяльності буде шанобливе ставлення до природи, намагання менше втручатися в природне середовище, збереження її цілісності та гармонії. Відповідний рівень екологічної культури необхідний майбутньому спеціалісту також і задля виховання екологічно доцільної поведінки туристів у природі, відпочинок яких він буде організовувати.

Усе це обумовлює необхідність достатньо високого й поглибленого рівня екологічної підготовки в системі вищої освіти. За сучасним навчальним планом така підготовка здійснюється при вивченні таких спеціальних курсів, як «Екологія туризму» та «Екологічний туризм». Але на наш погляд, у зв’язку з недостатнім рівнем шкільної екологічної підготовки, необхідно повернути до навчальної програми підготовки вивчення загального курсу «Основи екології», який вивчається на всіх спеціальностях університету. Вивчення такого курсу дозволить систематизувати й узагальнити набуті екологічні знання та вміння. Викладання вище названих спеціальних навчальних дисциплін дозволить адаптувати систему отриманих екологічних знань відповідно до специфіки майбутнього фаху. Тому, на нашу думку, загальноуніверситетський курс «Основи екології» бажано включити до навчального плану Ι курсу, а спеціальні дисципліни вивчати на старших курсах, коли відбувається професійна спеціалізація. Питання екологічного виховання та формування екологічної культури повинні бути провідними, наскрізними при вивченні всіх курсів екологічної спрямованості.

Проаналізувавши сучасний стан екологічної підготовки спеціалістів з туристичної справи, вважаємо за необхідне внести відповідні корективи до навчального плану, а саме: на першому курсі – вивчення узагальненого курсу «Основи екології», на старших – спеціальних навчальних дисциплін «Екологія туризму» та «Екологічний туризм».

Лише за таких умов, на наш погляд, можна виховати спеціаліста з туристичної справи новітньої формації, відповідає вимогам сучасності.

У подальших дослідженнях автори планують провести аналіз результативності запропонованих заходів для підвищення рівня екологічної підготовки студентів спеціальності 6.030701 «Організація туристичного обслуговування».

Література

1. Дерябо С.Д. Экологическая психология: диагностика экологического сознания. / С.Д. Дерябо. – М.: Московский психолого-социальный институт, 1999.
2. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. Посібник. / В.С. Крисаченко. – К.: Заповіт, 1996. – 352 с.

Губская О.П., Мальцева Л.В. Экологический компонент профессиональной подготовки будущего специалиста сферы туризма

В статье раскрывается значение экологической составляющей в подготовке будущего специалиста сферы туризма. Предлагаются соответствующие рекомендации в изменение учебного плана с целью повышения эффективности экологической подготовки специалистов туристической деятельности.

Ключевые слова: экология, экологическая культура, экологический туризм, подготовка будущего специалиста.

Gubskaya O.P., Malceva L.V. The ecological component of tourism manager preparation

The ecological component of tourmanager’s preparation is opened up in the changes of educational plan are offered.

Key words: ecology, ecological culture, ecological tourism, preparation of specialist.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat