Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Густі М.І., Бунь Р.А.
Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності
в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. –
Трускавець, 2000. – 275 с. – С.73-75.

Розвиток рекреації та туризму в Україні з точки зору Кіотського протоколу

Проаналізовано взаємозв’язок між виконанням Україною міжнародних зобов’язань щодо обмежень викидів парникових газів в атмосферу (Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об’єднаних Націй по зміні клімату) та розвитком рекреації та туризму. Окреслено можливі шляхи покращення екологічної ситуації в Україна і зокрема в Карпатському регіоні, охарактеризовано стан робіт з створення національної системи інвентаризації парникових газів і оцінки вуглецевого балансу України.

Кіотський протокол В кінці 20 ст. людство офіційно визнало негативний і необоротний вплив людської діяльності на навколишнє середовище. Результатом життєдіяльності людини є виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і, як наслідок, реальна загроза зміни клімату. Використання викопного палива, вирубування лісів та швидкий розвиток промисловості спричинили різке збільшення концентрації парникових газів в атмосфері ( вуглекислий газ, метан, закис азоту та ін.), що привело останнім часом до підвищення середньої температури на планеті. За розрахунками ІРСС ( Міжнародна група експертів по зміні клімату) при подальшому зростанні викидів парникових газів в атмосферу такими ж темпами середньорічна температура біля поверхні Землі збільшиться до кінця наступного сторіччя на 1,5÷4,5 °С, що може привести до екологічних катастроф (танення льодовиків і підвищення рівня світового океану, зсув кліматичних і рослинних зон та ін.) [1]. Регіональні зміни клімату мають місце уже й зараз. Так, наприклад, за даними Українського науково-дослідного інституту гідрометеорології на кінець 20 ст. середньорічна температура повітря на більшій частині України зросла на 0,5 – 1,0оС, збільшилась річна сума опадів, насамперед у зимовий та весняний періоди, частіше повторюються стихійні гідрометеорологічні явища (шквали, сильні зливи, високі паводки на ріках) [2].

У 1992 р. було прийнято Конвенцію ООН про збереження біологічного розмаїття та Рамкову Конвенцію ООН про зміну клімату, учасником яких є і Україна. Конвенція про зміну клімату визнала зміну клімату серйозною проблемою людства і окреслила першочергові заходи по запобіганню цих небезпечних процесів. Вона визначила загальну довготривалу мету людства на цьому шляху - стабілізація атмосферних концентрацій парникових газів на рівні, який би попередив (запобіг) небезпечне антропогенне втручання в кліматичну систему.

Наступним кроком світової громадськості стало прийняття 166 країнами Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції [3]. Протокол ставить завдання індустріалізованим країнам та країнам з так званою перехідною економікою, які разом спричинили більше 55 % всіх емісій парникових газів в 1990 р., зменшити викиди до рівня, в середньому на 5,2 % меншого (в еквіваленті вуглекислого газу), ніж спостерігався в цих країнах у 1990 р., протягом 2008-2012 рр. Протокол передбачає як безпосередню систему торгівлі дозволами на емісії парникових газів, так і опосередковану торгівлю шляхом створення ряду механізмів залучення коштів розвинених індустріальних країн для виконання проектів націлених на зменшення емісії в країнах, що розвиваються. Кіотський протокол залишив ще багато технічних та політичних питань невирішеними. Ці питання широко обговорюються тепер науковцями світу, кожен рік відбуваються зустрічі учасників Конвенції ООН по зміні клімату та учасників Кіотського протоколу, на яких точаться гострі дискусії щодо конкретних механізмів врегулювання спірних питань.

Україна є одним із активних учасників Кіотського протоколу (Annex 1 country). Згідно Протоколу Україна має заморозити викиди парникових газів на рівні 1990 р. У зв’язку із економічною кризою після розпаду Радянського Союзу в Україні зараз емісії парникових газів в атмосферу нижчі рівня 1990 р., що, в принципі, відкриває можливості торгівлі дозволами на емісії і залучення іноземних коштів на розвиток енергозберігаючих технологій, використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, здійснення природоохоронних заходів та проектів раціонального використання природних ресурсів.

З іншого боку, Україна є однією з найбільших країн Європи, яка має колосальні рекреаційні та туристичні можливості зумовлені: вигідним географічним розташуванням, наявністю унікальних природних зон та природних засобів цілющої дії, а також наявністю великого числа пам’яток історії та культури українського народу.

Обидва згаданих вище фактори - торгівлю квотами на емісії парникових газів та рекреаційно-туристичну діяльність - можна розглядати як реальні джерела надходжень коштів, які тісно взаємопов’язані і гармонійно доповнюють одне одного. Адже активна природоохоронна діяльність спрямована на зменшення викидів парникових газів в атмосферу дасть можливість не тільки зекономити значні кошти шляхом впровадження енергозберігаючих технологій, але і залучити до цієї діяльності кошти індустріалізованих країн, зокрема в рамках Кіотського протоколу (Joint Implementation Program, Clean Development Mecha¬nism). Викликане цим покращення екологічної ситуації і спрямування хоча би частки зекономлених коштів на розширення рекреаційно-туристичних можливостей, зокрема на створення сучасної відпочинкової інфраструктури, сприятиме значній активізації туристичного бізнесу. Отримані при цьому доходи безумовно будуть частково спрямовані на ту ж природоохоронну діяльність.

Вигоди як від активної природоохоронної діяльності в Україні, так і від рекреаційно-туристичної, з точки зору виконання умов Кіотського протоколу, є очевидні. Важливими складовими частинами такої діяльності повинні бути:

- зусилля спрямовані на раціональне ведення лісового господарства;
- створення ефективної національної системи інвентаризації парникових газів і оцінки вуглецевого балансу України та її основних регіонів.

Раціональне ведення лісового господарства, посадка лісів на землях непридатних для сільського господарства та лісовідновлення на основі сталого розвитку є одним із способів зменшення емісії парникових газів, відображених у Кіотському протоколі, і стосується це охорони і підвищення якості поглиначів та акумуляторів парникових газів [4, 5].

На жаль, в сучасних умовах трансформації виробничих відносин і перехідної економіки дещо активізувалися несанкціоновані вирубки лісу, в яких гинуть найбільш перспективні в плані поглинання і акумуляції парникових газів дерева. Зусилля працівників лісових господарств, органів виконавчої влади та правоохоронних органів повинні бути сконцентровані в першу чергу на максимальне збереження наявного лісового фонду [6].

Рекреація та туризм є одними із способів раціонального використання природних ресурсів. Особливе місце в цьому плані займає Карпатський регіон України. Його особливість полягає в тому, що на порівняно невеликій як для планети території зосереджені різноманітні в екологічному відношенні зони. Поряд з унікальними гірськими масивами з недоторканою природою є вкрай забруднені техногенно-небезпечні райони. Від стану Карпатського регіону значною мірою залежить екологічний стан Європи. Структура природних систем лісових районів Карпат протягом агрокультурного періоду зазнала значних змін, що негативно вплинуло на їх загальноекологічну стабільність. Про це свідчать небезпечні екологічні процеси, що загострились останнім часом: катастрофічні паводки, сельові потоки, вітровали та ерозійні процеси, які спричиняють значні матеріальні збитки економіці України.

Важливе місце в розв’язанні задач раціонального використання лісів має створення природних національних парків. У 1980 р. створено Карпатський природний національний парк з метою охорони унікальних в ландшафтно-естетичному відношенні гірських екосистем, які відзначаються великим рекреаційним потенціалом. Парк розміщений на території Івано-Франківської області у верхів’ях басейнів річок Прут та Чорний Черемош в межах висот 500-2061 м над рівнем моря. Його загальна площа – 50,3 тис. га. З них природно-заповідна зона – 10,2 тис.га, охоронно-рекреаційна - 20,8 тис.га, рекреаційна - 10,6 тис.га і рекреаційно-господарська - 8,6 тис.га [6, 7].

Головним критерієм обгрунтування площі національного парку слід вважати можливість дотримання заповідного режиму та забезпечення рекреаційних можливостей без порушення рекреаційних норм природокористування. Враховуючи те, що щорічна кількість відпочиваючих в Карпатах становить кілька мільйонів чоловік і що їх кількість постійно зростає, площа Карпатського національного парку має бути збільшена принаймні в 5 разів. Це вкрай необхідно зробити для збереження лісів та унікальних карпатських ландшафтів від рекреаційної дигресії [6].

На даний час більшість лісів Карпат є неспілими, крім того більшість лісів мають важливе водо- і грунтозахисне значення, їх потрібно вивести із користування для отримання деревини, хоча б тимчасово до повного відновлення, а натомість використовувати для туризму і рекреації. Є землі, які непридатні для сільськогосподарського використання (еродовані, балки, яри, пустирі), але можуть бути заліснені і використовуватися в цілях рекреації.

Важливе значення в плані виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо обмежень емісій парникових газів мають роботи по створенню ефективної національної системи інвентаризації цих газів і оцінки вуглецевого балансу України та її основних регіонів. Актуальними є розробки підходів, які би давали можливість моделювати і прогнозувати в динаміці ці процеси. Також критичним моментом при інвентаризації парникових газів є наявність достовірних даних про антропогенну діяльність та фактори емісій.

В Державному НДІ інформаційної інфраструктури здійснюються в даний час роботи по створенню інформаційних технологій інвентаризації парникових газів України, які включатимуть адаптовані методики розрахунків, програмний комплекс та достовірну базу даних з інформацією необхідною для обчислення емісій парникових газів України починаючи з базового 1990 року. Досліджуються також математичні моделі та відповідні інформаційні технології для оцінки і прогнозування вуглецевого балансу. Створювані інформаційні технології інвентаризації парникових газів та оцінки вуглецевого балансу України спрямовані на формування цілісної національної системи методологічних та програмних засобів, що забезпечуватимуть комплексне вирішення низки проблем починаючи від формування і поповнення баз даних до ефективного обчислення поточних і прогнозованих рівнів емісії та інтерпретації результатів моделювання.

Аналіз та прогнозування вуглецевого балансу дасть можливість визначити ряд першочергових досліджень та заходів спрямованих на покращення екологічної ситуації, а також дасть можливість керувати цим процесом. Крім того математичне моделювання зробить можливим розглядати сценарії зміни вуглецевого балансу регіонів та країни в цілому в залежності від, зокрема, форм використання природних ресурсів та природоохоронних заходів і вибирати ті, що сприяють стабілізації екологічної ситуації.

Комплексні проекти, спрямовані на розвиток рекреації та туризму в Україні і збільшення лісистості, відповідають вимогам Кіотського протоколу і є реальним засобом залучення коштів розвинених країн для реалізації цих проектів.

Література

1. Іваненко Н.П., Калетник М.М., Козелькевич М.А., Парасюк Н.В., Рапцун М.В. (Ред.), Василенко В.В. (Ред.) Україна та глобальний парниковий ефект. Частина 1. Джерела і поглиначі парникових газів.-Київ, 1997.- 96с.
2. Ліпинський В.М., Палієнко В.П., Руденко Л.Г. Проблеми глобальних змін природного середовища та регіональні аспекти ризику небезпечних процесів // Український географічний журнал, №4, 1999.- С.3-6.
3. Kyoto Protocol to the United Nations Framework Convention on Climate Change. Document FCCC/CP/ 1997/L.7/Add.1, 10 December 1997, http://unfccc.de/fccc/docs/cop3/107a01.pdf.
4. Land use, land-use change, and forestry in the Kyoto Protocol// Environmental Science & Policy №2, vol.2, 1999 (special issue).
5. Kohlmaier G.H., Weber M., Houghton R.A. (Eds.) Carbon mitigation in forestry and wood industry.- Berlin-Tokyo: Springer-Verlag, 1998.
6. Генсірук С.А., Нижник М.С., Копій Л.І. Ліси Західного регіону України.- Львів, 1998.- 407с.
7. Голубец М.А., Гаврусевич А.Н., Загайкевич И.К., и др. Украинские Карпаты. Природа.- Киев: Наук. думка, 1988.- 208с.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.