Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Кальченко Ольга Миколаївна
Вісник Чернігівського державного технологічного університету.
Серія: Економічні науки. - 2010. - №41. - С.133-139.

Проблеми інноваційного розвитку туристичної галузі України

Розглянуто особливості інноваційного розвитку туристичної галузі України. Проаналізовані існуючі інноваційні впровадження в туризмі, основні проблеми, що гальмують розвиток вітчизняної туристичної галузі. За результатами дослідження визначені напрямки інноваційного розвитку туризму в Україні.

Постановка проблеми. Туризм в останні десятиліття став однією з провідних та найбільш динамічних галузей світової економіки, яка позитивно впливає на політичне, економічне, культурне та соціальне життя населення країн світу. Для багатьох країн туризм є вагомим джерелом зростання ВВП, валютних надходжень до бюджету, зростання зайнятості і добробуту населення, підвищення культурного та духовного потенціалу.

Україна має об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційних потенціалів. Проте, не зважаючи на позитивні тенденції розвитку туристичної сфери України, існують значні проблеми та недоліки в туристичній галузі України. Це незадовільний рівень розвитку туристичної інфраструктури, низька конкурентоспроможність туристичних продуктів і послуг, обмеження державного фінансування та маркетингового супроводу туристичної сфери, нестабільність законодавства, відсутність кваліфікованих кадрів, слабка інтегрованість у європейську систему сфери послуг тощо.

Світова економічна криза також вплинула на основні показники туристичних потоків в Україні. У зв'язку з економічною кризою пріоритетним видом туристичної діяльності протягом 9 місяців 2009 року став внутрішній туризм на який припадало 51% туристів, обслугованих туроператорами (на в'їзний - 12% та виїзний туризм - 37%), що відрізняється від аналогічного періоду 2008 року коли на внутрішній туризм припадало 44% туристів, на виїзний туризм - 43% та в'їзний - 13% [1].

Зменшилась кількість іноземних туристів, що відвідали Україну. Протягом 9 місяців 2009 р. Україну відвідали 16,5 млн. в'їзних туристів, що на 18% або майже на 3,7 млн. осіб менше, ніж за аналогічний період 2008 року. Основну частку у в'їзному туристичному потоці займає приватний туризм - 89% [1].

Структура в'їзного потоку за країнами походження виглядає таким чином: країни СНД - 11,7 млн. осіб (71% загального потоку), країни ЄС - 4,4 млн. осіб (27% потоку), інші країни - 346,4 тис. осіб (2%). Відбулось значне зменшення (на 39%) туристів з країн ЄС в основному за рахунок зменшення кількості подорожуючих з Польщі, Словаччини, Угорщини, Німеччини та Румунії [1].

Виїзний турпотік за 9 місяців 2009 р. зменшився порівняно з 9 місяцями 2008 р. на 2% або на 223,1 тис. осіб та становив 11,6 млн. осіб. Виїзний турпотік зменшився за рахунок поїздок з метою організованого туризму (на 19%) та службових поїздок (на 14%). В приватних поїздках спостерігається зростання на 2% за рахунок кількості виїжджаючих українських туристів до Великобританії, Польщі, Німеччини, Угорщини. Кількість туристів, що виїжджали до Болгарії, Єгипту, Туреччини, Словаччини скоротилась [1].

Для вирішення даних проблем, досягнення конкурентних переваг в туристичній галузі необхідно розширювати інноваційну діяльність в туризмі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження інновацій в туризмі розглянуті в працях національних і закордонних вчених, таких як: Биркович В.І, Дмитрука С.В., Ермілова К.В., Квартальнова В.О., Ковалева С.І., Малахової М.М., Міхно М.О., Новикова B.C., Соколова С.Т., Черниш О.І, Чечель А.В., Широкової Г.В. та інших.

Проблеми інноваційного шляху економічного розвитку базових галузей і національного господарського комплексу України в цілому дістали широке відображення в літературних джерелах. А вивчення наукових робіт по проблемі інноваційного розвитку туризму підтверджує, що питання розробки і впровадження нововведень в туризмі досліджені недостатньо. Тому вирішення даної проблеми в туризмі має особливу актуальність. Питання щодо особливостей та перспектив розвитку інноваційної складової туристичної сфери України потребують подальшого дослідження.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статі є визначення особливостей і основних проблем інноваційного розвитку туристичної галузі України, дослідження існуючих інноваційних впроваджень в туризмі та розробка основних напрямків інноваційної діяльності в вітчизняній туристичній сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вважається, що термін «інновація» вперше запропонував австрійський вчений-економіст Й. Шумпетер. Він у своїй праці «Теорія економічного розвитку» зазначав, що інновація - це введення нового товару, впровадження нової технології виробництва, відкриття нового ринку, освоєння нового джерела сировини та напівфабрикатів, впровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі [2].

Тобто інновації - це дії по впровадженню досягнень науки і техніки у технології і управління, в тому числі і в організаціях які займаються наданням послуг населенню. В сфері послуг, до якої належить і туризм, інноваціями є принципово нові або істотно удосконалені методи їх виробництва і надання, які не можуть бути забезпечені попередніми виробничими методами.

Новиков B.C., досліджуючи інновації в туризмі, зазначає, що інноваційна діяльність в сфері туризму спрямована на створення нового або на зміну існуючого продукту, на удосконалення транспортних, готельних та інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій та сучасних форм організаційно-управлінської діяльності [2].

У зв'язку з тим, що створення і впровадження нововведень потребує об'єднання зусиль різних економічних і соціальних сфер, інноваційний шлях розвитку туристичної галузі не можливий без здійснення державної підтримки. Необхідно формування інноваційної стратегії розвитку туристичної галузі України на рівні держави.

Нормативно-правова база державного регулювання туризму включає Конституцію України, Закон України «Про туризм» та інші нормативно-правові акти. Створений та прийнятий Верховною Радою України в 1999 році Закон України "Про туризм" відкрив нові можливості для подальшої роботи щодо реформування виробничо-фінансової діяльності туристичної галузі. Крім того, Україна ще у 1997 році стала дійсним членом ВТО, а 1999 року - членом ради ВТО. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" (2003 рік) визначив особливості діяльності туроператорів та турагентів відповідно до вимог європейського законодавства. З ним пов'язаний початок ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.

Наразі кількість туроператорів та турагентів в Україні поступово зростає. Так протягом 9 місяців 2008 р. чинними були 5711 ліцензій, а протягом 9 місяців 2009 року - 7117 ліцензій на туристичну діяльність, з них туроператорів - 2098 та турагентів - 5019, відповідно 29% і 71% [3].

Але під впливом світової фінансової кризи обсяг наданих туристичних послуг туроператорами та турагентами України за 9 місяців 2009 року зменшився, у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року, на 8% і становить майже 5,8 млрд. грн. Хоча до цього спостерігались стійкі тенденції до його зростання. Платежі до бюджету ліцензіатів за 9 місяців 2009 року зменшились порівняно з 9 місяцями 2008 року на 6% і становлять 148,3 млн. грн. [3].

Всього протягом 9 місяців 2009 року туристичними операторами обслуговано 2 млн. туристів, що на 22% менше, ніж за 9 міс. 2008 року та 1,6 млн. екскурсантів (на 16% менше). Зменшення на 22% загальної кількості туристів, обслугованих туроператорами протягом 9 місяців 2009 року, відбулось через світову економічну кризу, яка суттєво вплинула на доходи населення, та примусила їх до економії коштів [3].

У 2002 році набула чинності Державна програма розвитку туризму в Україні на 2002-2010 pp., затверджена постановою Кабінету Міністрів України. Програма визначає, що становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму сприятиме створенню нових туристичних продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави.

Програмою передбачається ряд заходів, що сприятимуть інноваційному розвитку галузі:

- удосконалення системи управління галуззю;
- удосконалення нормативно-правової бази туристичної діяльності;
- розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі;
- підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг;
- поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення;
- провадження ефективної інноваційної діяльності та створення наукової бази туризму;
- поліпшення кадрового забезпечення.

Проте більшість передбачених заходів не втілюється на практиці через відсутність необхідних інвестицій, недосконалу інноваційну політику та недоліки в системі управління галуззю.

Інноваційному розвитку туризму сприяло створення в 2002 році першої науково-дослідної установи в сфері туризму України - Наукового центру розвитку туризму. Він був створений на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року відповідно до Закону України "Про туризм" та на виконання "Державної програми розвитку туризму на 2001-2010 роки".

Основними пріоритетними напрямками науково-дослідної роботи Наукового центру є:

- розробка науково обґрунтованих методик та методологій досліджень у сфері туризму;
- формування фундаментальної науки туризмології;
- прогнозування розвитку сфери туризму, з'ясування впливу основних факторів на цей процес;
- моніторинг туристичної діяльності в Україні та за кордоном;
- створення на базі сучасних інформаційних технологій банку даних туристичної інформації;
- проведення експертиз наукових проектів у сфері туризму;
- підготовка проектів національних та регіональних програм розвитку туризму.

В 2008 році Кабінет Міністрів України схвалив "Стратегію розвитку туризму і курортів". Цим документом закладається фундамент для поліпшення інвестиційного клімату в галузі туризму і курортів та наповнення місцевих і Державного бюджетів за рахунок цих видів діяльності. Основними завданнями Стратегія розвитку туризму і курортів є визначення законодавчих, соціально-економічних, організаційно-управлінських засад для вдосконалення туристичної та курортної діяльності. Стратегія покликана забезпечити підвищення конкурентоспроможності сфери вітчизняного туризму і курортів на основі раціонального використання туристичних ресурсів України. Документ передбачає посилення ролі держави у сфері туризму за рахунок формування ефективної моделі співробітництва держави, бізнесу та суспільства.

Не дивлячись на те, що в Україні вже створені базові нормативно-правові засади забезпечення туристичної діяльності, розвиток цієї галузі в Україні і регіонах відбувається дуже повільно. Рівень розвитку об'єктів туристичної інфраструктури, асортимент та якість туристичних послуг не відповідають світовим стандартам. Візовий режим, митні та валютні перепони не сприяють вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму. Для вирішення цих проблем необхідно впроваджувати інноваційні підходи в управлінні туристичним бізнесом.

Серед проблем, що стримують розвиток туристичного потенціалу регіонів України і інноваційний розвиток туризму, можна назвати відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі. Важливим шляхом вирішення цієї проблеми є створення єдиної мережі туристично-інформаційних центрів. Цей напрям діяльності є актуальним під час підготовки до Євро-2012, оскільки іноземці звикли користуватись швидкими і доступними засобами отримання інформації про туристичні можливості країни в якій перебувають.

Як організаційна структура, туристично-інформаційний центр забезпечує надання інформаційних, координаційних та навчальних послуг. Основними задачами туристично-інформаційних центрів є:

- надання інформаційних послуг щодо розташування об'єктів туристичної інфраструктури, туристичних продуктів, маршрутів;
- випуск друкованої туристичної інформаційно-рекламної продукції;
- проведення маркетингових досліджень;
- налагодження співпраці з місцевою владою, громадськими організаціями, підприємницькими структурами.

Туристично-інформаційні центри - це одночасно і навчальні осередки, оскільки вони організовують проведення семінарів, тренінгів, презентацій для потенційних учасників ринку туристичних послуг [4].

В Україні такі окремі центри вже діють в Одеській області, в Івано-Франківську, у м. Мукачево Закарпатської та м. Жовква Львівської областей, у Керчі, Ужгороді, Рівному, Чернігові та ін. Але створення саме загальнонаціональної мережі туристично-інформаційних центрів в Україні - перспективний і необхідний напрям реалізації державної інноваційної політики в галузі туризму.

Мукачево

Особливої уваги заслуговує пошук нових інноваційних форм організації туристичної діяльності, територіальної організації діяльності туристичних підприємств, які б забезпечили зростання конкурентоспроможності фірм і регіонів.

Однією з таких інноваційних форм організації господарської діяльності є туристичні кластери. До туристичних кластерів відносяться групи підприємств, сконцентрованих географічно в межах регіону, які спільно використовують туристичні ресурси, спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетингову та рекламно-інформаційну діяльність.

Основними перевагами кластерної моделі організації туристичної діяльності національних підприємств є:

- підвищення економічної ефективності і конкурентоспроможності спільної діяльності об'єднаних у туристичний кластер підприємств порівняно з відокремленою діяльністю;
- зменшення собівартості послуг за рахунок спільного використання туристичних ресурсів та туристичної інфраструктури, розширення кола конкуруючих між собою постачальників та споживачів туристичних послуг, розвитку кооперування, договірної спеціалізації;
- стимулювання інноваційного розвитку, розширення доступу до інновацій шляхом збільшення міжфірмових потоків ідей та інформації;
- формування локального галузевого ринку праці, що дозволяє здійснювати обмін співробітниками, їх стажування, підвищення кваліфікації;
- покращення інвестиційної привабливості регіонів;
- кластеризація туристичної діяльності при правильній організації стимулює зростання і розвиток інших виробництв;
- кластерні технології сприяють налагодженню зв'язків між державними і бізнесовими колами при розв'язанні економічних проблем регіонів [5].

Туристичні кластери вже ефективно діють на Хмельниччині, Івано-Франківщині, Полтавщині, Криму та інших регіонах України.

Альтернативою кластерних утворень може бути регіональна рекреаційна корпорація. Основна мета її створення - координація діяльності всіх зацікавлених у розвитку рекреації суб'єктів шляхом об'єднання їх зусиль, ресурсів, ідей на базі наявних природних рекреаційних ресурсів із залученням органів місцевого самоврядування.

Організація туристичного господарства у формі регіональної рекреаційної корпорації має такі переваги:

- об'єднання фінансових і матеріальних ресурсів;
- підтримка органів місцевої влади;
- встановлення пільгових режимів оподаткування;
- можливості проведення наукових досліджень;
- здобуття конкурентних переваг завдяки об'єднанню зусиль для комплексного використання природних рекреаційних ресурсів та інші [6].

Активізації туристичного бізнесу, залученню іноземних інвестицій, інноваційному розвитку туризму сприяє створення особливих територіально-господарських утворень у формі спеціальних економічних зон туристично-рекреаційного типу. Створення таких зон в Україні є одним із пріоритетів в забезпеченні динамічного розвитку економіки країни, переведення її на інноваційну модель розвитку. Механізм СЕЗ має ряд переваг: податкові пільги, зниження адміністративних бар'єрів, бюджетні вкладення в інфраструктуру та інші. Так в Україні в 2000 році була створена СЕЗ туристично-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець». Відповідно до Закону України "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" завданнями цієї економічної зони є:

- забезпечення росту інвестиційної та інноваційної діяльності;
- підвищення якості та обсягів санаторно-курортного лікування;
- розвиток туризму і прискорення реформування курорту;
- концентрація матеріальних та фінансових ресурсів;
- вирішення екологічних проблем.

Проте результати її діяльності неоднозначні. Тому необхідно удосконалювати механізми функціонування СЕЗ в Україні з використанням позитивного зарубіжного досвіду [6].

Неодноразово обґрунтовувалась науковцями доцільність формування в Україні курортополісів, рекреаційних парків та рекрополісів.

Сучасні досягнення в галузі інформаційних технологій, телекомунікацій, створення і обробки баз даних забезпечують нові можливості для туристичного бізнесу. Тому важлива сфера інновацій в туризмі має відношення до використання інформаційних і комунікаційних технологій.

До найбільш вагомих інноваційних технологій в туризмі відноситься використання Інтернету для просування і реалізації туристичного продукту. Інтернет дозволяє туристичним організаціям без великих витрат отримати доступ до споживачів з метою передачі конкретної інформації про свій продукт. Він допомагає надійно розповсюджувати детальну інформацію про діяльність туристичного підприємства, швидко і ефективно приймати заявки клієнтів і проводити бронювання необхідних послуг, спрощувати взаємодію з партнерами на ринку.

Інтернет дає можливість оперативного розміщення та пошуку інформації про "гарячі" тури, місця в готелях, квитки та можливість їх бронювання; можливість своєчасно отримувати інформацію про нові тури, знижки, політичну та економічну стабільність у різних країнах, новини законодавства по туризму в цих країнах; економити кошти при використанні електронної пошти при співпраці з іноземними партнерами, туроператорами, готелями, транспортними компаніями.

Через Інтернет прискорюються процеси просування на ринок нових товарів і послуг без значних витрат на рекламу. Він забезпечує зворотній зв'язок з потенційними клієнтами і тим самим дозволяє оперативно перевіряти ідею нової продукції або послуги, зменшуючи витрати на прямі маркетингові дослідження [7].

В українському туристичному бізнесі Інтернет відіграє поки що незначну роль. Сьогодні більшість українських туристичних компаній використовують Інтернет для реклами своїх можливостей по організації туристичного обслуговування. Проведені дослідження свідчать, що лише близько 17% вітчизняних туристичних фірм мають власний сайт, у інших він або взагалі відсутній, або містить застарілу інформацію й не оновлювався з моменту створення. На сайтах в основному розміщується реклама підприємства (86%) і турів (86%), дані про його діяльність (79,1%) та умови бронювання турів (72,1%)[8].

Використання онлайнових операцій на українському туристичному ринку ще досить обмежено. Хоча це дозволило б туристичній фірмі охопити значно більшу територію і зекономити час при роботі з клієнтами. Перехід українського туристичного бізнесу на онлайнові технології має ряд труднощів. Це пов'язано з відсутністю чіткого законодавства в цій сфері, низьким рівнем розвитку ринку, недостатнім досвідом споживачів туристичних послуг та іншими.

Але, згідно з дослідженнями, розробка і впровадження нових онлайнових технологій призведе в подальшому до збільшення кількості бронювання туристичних послуг в Інтернеті та зростання обсягів продажу через веб-сайти туроператорів. Якщо на європейському ринку в 2002р. обсяг продажу туристичних послуг в онлайновому режимі складав 7,6 млн. евро (3,4% в загальному обсягу продажів), то в 2006р. - 10% цього обсягу [2]. Тому і в Україні необхідно удосконалювати роботу в цьому напрямку.

Передові туристичні фірми світу також успішно використовують комп'ютерну техніку і спеціалізоване програмне забезпечення ведення діловодства, бухгалтерського обліку і технологічних операцій з клієнтами та партнерами. Наприклад, спеціалізовані програмні комплекси Voyage Office Pro, СамоТур та Galileo дозволяють відчутно скоротити час виконання операцій, а також собівартість туристичного продукту.

Приоритетним напрямком інноваційного розвитку туристичної галузі є розв'язання проблем освіти і науки. Об'єднання туристичної сфери і науки буде сприяти більш інтенсивному розвитку інноваційної діяльності. Для цього необхідно залучати навчальні заклади, що мають потужний науковий потенціал до наукових розробок в сфері інновацій в туризмі, забезпечувати їх практичне втілення.

З боку держави можливо надання субсидій та грантів для здійснення науково-дослідних робіт в сфері туризму і суміжних галузях. Держава повинна впроваджувати приватним підприємствам і особам сприятливі умови для науково-технічних розробок. Так, для приватного бізнесу, що вкладає кошти в наукові дослідження і розвиток туристичної інфраструктури регіонів, надавати податкові пільги, державні кредити і гарантії тощо.

Ще однією проблемою, що стримує інноваційні процеси в туризмі є недостатня підготовка кадрів для туристичної галузі, нерозуміння ними необхідності інноваційного розвитку. Тому, для впровадження інноваційного розвитку в туристичній галузі, необхідно підвищувати інноваційний потенціал кадрів, формувати в них інноваційний тип мислення.

Висновки з даного дослідження. Отже, підводячи підсумок, можна сказати, що основними напрямками інноваційної діяльності в сфері туризму є:

- розробка і прийняття законодавчих і нормативних актів, що забезпечують сприятливе правове середовище для розвитку інноваційної діяльності в туризмі;
- впровадження інноваційних підходів в управлінні туристичним бізнесом;
- використання нових інноваційних форм організації туристичної діяльності та територіальної організації діяльності туристичних підприємств (туристичних кластерів, регіональних рекреаційних корпорацій, спеціальних економічних зон туристично-рекреаційного типу та ін.);
- використання інформаційних і комунікаційних технологій в туристичному бізнесі, нової техніки і технологій при наданні традиційних послуг;
- удосконалення інформаційного забезпечення туристичної діяльності в Україні шляхом створення загальнонаціональної мережі туристично-інформаційних центрів;
- виявлення і використання нових ринків збуту продукції;
- випуск нових видів туристичного продукту і послуг;
- організація і удосконалення державної і регіональної підтримки наукових розробок в сфері інновацій в туризмі;
- підвищення інноваційного потенціалу кадрів, зайнятих в туристичній і суміжних галузях.

Здійснення у повній мірі вищезазначених заходів не тільки допоможе розвитку туристичної галузі, але й сприятиме зміцненню економіки всієї країни.

Список літературних джерел

1. Довідка про динаміку туристичних потоків в Україні за 9 міс. 2009 р. // Державна служба туризму і курортів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=2025.
2. Новиков B.C. Инновации в туризме. - М.: ИЦ «Академия», 2007. - 208 с.
3. Аналітична довідка про роботу туроператорів та турагентів за 9 місяців 2009 року // Державна служба туризму і курортів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=2024.
4. Гаврилюк А. Туристично-інформаційні центри як чинник державного регулювання туристичної галузі України / А. Гаврилюк // Вісник НАДУ. - 2009. - №1. - С.78-86.
5. Кальченко О.М. Кластеризація в туристичній галузі / О.М. Кальченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. - 2009. - №39. - С.186-195.
6. Черчик Л.М. Перспективні форми господарської діяльності з освоєння та експлуатації рекреаційних ресурсів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/cherchyk4.htm.
7. Черниш О.І., Дімова О.І. Інноваційні впровадження як основні чинники пріоритетного розвитку сфери туризму та рекреації в Україні / О.І. Черниш, О.І. Дімова // Економічний простір. - 2009. - №22/2. - С.208-213.
8. Мельниченко С. Вплив інформаційних технологій на маркетинг туристичних підприємств / С. Мельниченко // Вісник КНТЕУ. - 2007. - №5. - С.68-74.








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.