Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Карлик Ю.Ю., Дерев’янко К.О.
Матеріали конференції "Актуальные проблемы современных наук - 2014"

Особливості розвитку сільського зеленого туризму в Україні

сільський зелений туризм Зелений туризм в Україні – це найбільш перспективний та новий напрямок українського туризму. Українське село має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально-рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили.

Враховуючи відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць у сільській місцевості України, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти тим галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. Адже в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, морів та в гірській місцевості [3].

Окремі аспекти у галузі сільського зеленого туризму висвітлено у працях відомих учених, зазначених нижче у таблиці.

Таблиця 1

Поняття зеленого туризму
Автор Поняття “зелений туризм”
1. Кузик С.П. Сільський зелений туризм – це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, мальовничий ландшафт.
2. Васильєв В., Зінько Ю. Сільський туризм (rural tourism) – відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами.
3. Рутинський М.Й.,Зінько Ю.В. Сільський зелений туризм – це вид туризму, що передбачає відпочинок у сільській, курортній чи природоохоронній місцевостях з використанням належно облаштованих приватних садиб чи інших закладів розміщення.
4. Кифяк В.Ф. Сільський туризм – це туризм, який пропонує більше робочих місць, плюри-активність режиму робочого часу, більш диверсифіковану структуру зайнятості в сільських районах і засоби життєзабезпечення послуг, сільського господарства і лісового господарства.

Сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). Сільський відпочинок в Україні за рахунок збереження етнографічної самобутності повинен набути національного значення:

- по-перше, він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури: народної архітектури, мистецтва, промислів – усього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно – рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих;
- по-друге, через сільський відпочинок мешканці урбанізованих територій з масовою культурою мають можливість пізнати справжні українські традиції;
- по-третє, етнокультура села репрезентує Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Тому як передумову успішного розвитку відпочинку в сільських етнографічних районах треба розглядати формування ідеології відродження й розвитку всього спектра традиційної культури, починаючи від форм господарських занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України [1].

Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як:

- облаштування туристичних маршрутів;
- облаштування й експлуатація стоянок для туристів;
- робота гідом чи екскурсоводом;
- транспортне обслуговування туристів;
- єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);
- прокат туристичного спорядження;
- послуги приймання туристів;
- підготовка культурних програм;
- виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування;
- реалізація туристам ягід та грибів.

Темпи зростання сільського зеленого туризму оцінюються від 10-20% до 30% на рік,а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає 10-15%. Ринок сільського туризму в нашій державі знаходиться на стадії становлення. Кількість господарств, що працюють на цьому ринку незначна. На сьогоднішній день – це райони, що мають для цього соціально-економічні передумови – Українські Карпати, Слобожанщина, Полісся, Поділля [2].

Слабкі сторони сільського зеленого туризму:

- на всеукраїнському рівні відсутня реклама сільського туризму;
- проблеми в отриманні гарантованих та якісних послуг,недостатня можливість захисту прав сторін;
- складність доступу до інформації щодо невикористаних туристичних можливостей села;
- недостатньо використовується доступ сусідніх країн [4].

До моделей сільського зеленого туризму відносять:

1. Розвиток сільського туризму на базі домогосподарства або особистого селянського господарства.
2. Будівництво приватних туристичних об’єктів в сільській місцевості.
3. Перспективною вважається модель яка включає сільськогосподарські тематичні парки, центри.

Щоб надати поштовх розвитку сільському туризму потрібно вирішити низку питань:

- розробити нормативно-правову базу щодо визначення організаційних умов надання послуг з сільського зеленого туризму в межах особистого селянського господарства;
- надати методичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочиваючих;
- впровадити систему пільгового довгострокового кредитування сільського населення на розвиток сільського туризму;
- створити інформаційні засоби та технології з даними щодо клієнтської бази та інформування клієнтів про пропозиції з послуг відпочинку в селі.

Отже, можна зазначити, що сільський зелений туризм безсумнівно є дуже перспективним і важливим видом діяльності, і не зважаючи на певні проблеми, розвиток його в нашій державі з кожним роком набуває все більше обертів.

Список використаних джерел

1. Кифяк В.Ф. Організація туризму: Навч. посібник / В.Ф. Кифяк. – Чернівці, 2008. – 344 с.
2. Рутинський М.Й. Сільський туризм: Навч. посібник / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. – Київ: Знання, 2006. – 271 с.
3. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навч. посібник / Є.В. Панкова. – Київ: «Альтерпрес», 2003. – 347 с.
4. Товтп М. Правове регулювання та стандарти сільського туризму. Досвід окремих країн, проблеми законодавства України // Відпочинок в українському селі. Порадник організатору відпочинку та власнику садиби. – 2003. – Вип.5. Туризм сільський зелений. – №1. – С.9-15.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.