Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Килин Оксана Василівна
Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип.21.15 - C.199-203.

Державне регулювання туристичної політики

державне регулювання туристичної сфери Досліджено питання формування та регулювання державою туристичної політики. Показано принципи та механізм її реалізації на державному рівні.

Ключові слова: туризм, туристична індустрія, туристичний потенціал, туристична політика, туристичний продукт, державне регулювання туристичної сфери.

Туризм в останні два десятиліття став однією з провідних та найбільш динамічних галузей світової економіки, яка позитивно впливає на політичне, економічне, культурне та соціальне життя населення країн світу. Для багатьох країн туризм є вагомим джерелом зростання ВВП, валютних надходжень до бюджету, зростання зайнятості й добробуту населення, підвищення культурного та духовного потенціалу. Економічна доцільність і пріоритетність міжнародної індустрії туризму не викликає сумнівів. Міжнародний туризм розглядають також як важливе соціальне явище, зокрема як невід'ємний компонент розвитку соціальноорієнтованої ринкової економіки і суспільства.

Дослідженню комплексу проблем, пов'язаних з ефективним розвитком туризму в Україні, питаннями планування, регулювання, організації та налагодження ефективної роботи туристичної індустрії, належного використання наявного туристичного потенціалу, формування кластерних об'єднань у галузі туризму приділяють значну увагу українські та зарубіжні вчені і фахівці. Ці питання досліджували у своїх працях В. Головченко, A.C. Гринів, Ю.А. Гуменюк, С.П. Кузик, О.О. Любіцева, М.П. Мальська, П.О. Масляк, В.П. Петранівський, А.П. Шульгіна, І.М. Школа та ін.

В Україні не приділено належної уваги розвитку туризму як галузі економіки. Аналіз стану вітчизняного туристичного ринку свідчить про те, що він перебуває на початковій стадії. Збільшення потоків внутрішнього та в'їзного туризму нині уповільнюється через низку негативних факторів, до яких належать: недостатній розвиток туристичної інфраструктури; недостатня розробленість нормативно-правової бази; економічна та політична нестабільність; обмеженість асортименту запропонованих послуг; недосконалість реклами українських туристичних центрів за кордоном. У зв'язку з такою ситуацією питання проведення якісної оцінки та вдосконалення існуючих механізмів державного регулювання національної туристичної сфери набувають актуальності. Тому для підвищення ефективності роботи туристичної сфери економіки необхідно регулювати цей процес як на загальнонаціональному рівні, так і в регіонах.

Зазначені проблеми неможливо вирішити без ефективного регулювання ринку та туристичної сфери взагалі. Усе це має сприяти створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби вітчизняних та іноземних туристів і забезпечити на цій основі комплексний розвиток регіонів України за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини.

Щодо підтримки туристичної сфери, її розбудови і розвитку за рахунок налагодження партнерських відносин з приватним сектором економіки, метою яких є розвиток туристичної інфраструктури, створення умов для підвищення привабливості регіонів для іноземних і внутрішніх туристів, підвищення якості туристичних послуг, забезпечення їх комплексності, велике значення має активна політика держави.

Важливість розвитку туризму для національної і регіональної економіки визначає його державне регулювання. Державне регулювання ринку – втручання держави у функціонування ринкових механізмів, вплив на економіку шляхом адміністративних, економічних та інших методів. Воно охоплює закони, формальні й неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження.

Туризм підпорядковується державному регулюванню і тому держава формує політику туризму. Туристична політика держави – це діяльність держави з розвитку туристичної індустрії і суб'єктів туристичного ринку, вдосконалення форм туристичного обслуговування громадян і зміцнення на їх основі свого політичного, економічного і соціального потенціалу. Туристична політика держави є сукупністю форм, методів і напрямів впливу держави на функціонування сфери туризму для досягнення конкретних цілей збереження та розвитку народногосподарського комплексу. Механізм реалізації туристичної політики держави охоплює [2, с.14]:

- вироблення концепцій розвитку туризму;
- складання цільових програм з розвитку туризму як на рівні держави загалом, так і на рівні окремих регіональних ринків;
- розроблення конкретних заходів для досягнення поставленої мети;
- державне регулювання туристичної діяльності. Основними напрямами туристичної політики є захист прав подорожувальників, інтересів виробників вітчизняного туристичного продукту і підтримка внутрішнього та в'їзного туризму. Форми такої підтримки варіюють від прямих інвестицій, що спрямовуються на формування туристської інфраструктури, витрат на підготовку кадрів, наукове та рекламно-інформаційне забезпечення просування національного туристичного продукту на світовому ринку, до податкових і митних пільг, що стимулюють приплив інвестицій, розвиток внутрішнього та в'їзного туризму.

Державна політика туризму створюється на всіх рівнях: країни, області, району. Вона може бути спрямована на [3, с.52]:

- виділення економічних і суспільно-політичних умов, необхідних для цілеспрямованого розвитку туризму;
- підвищення конкурентоспроможності та потужності туристичної економіки;
- створення передумов, необхідних для залучення в туризмі більшої кількості населення;
- розширення співробітництва в сфері міжнародного туризму.

Варто зазначити, що державна туристична політика є однією з основних ланок процесу розвитку будь-якої економіки і залежить від низки взаємодіючих політик. Існує кілька складових елементів політики, які так чи інакше впливають на туризм. Це економічна політика, політика пасажирських перевезень, соціальна політика, територіальна політика, політика культури та політика дозвілля. Таким чином, державне регулювання у сфері туризму може здійснюватися шляхом дії на розширення ринку туристичних послуг і здійснення відповідної політики.

Звернімо увагу на значні розбіжності у проведенні політики розвитку туризму між індустріальними країнами і країнами, що розвиваються. У багатьох індустріальних країнах, де рівень безробіття високий, туризм є пріоритетним чинником щодо створення великої кількості робочих місць. Саме тому уряди цих країн приділяють значну увагу політиці відновлення вже існуючих туристичних продуктів і пошуку нових ресурсів для розвитку туризму, територій, захисту довкілля. Однак особливе місце в розвитку туризму цих країн посідає політика просування туристичного продукту за кордоном для залучення іноземних гостей у країну і цим самим виправдання великих інвестицій у розвиток міжнародного туризму. На відміну від розвинених країн, країни, що розвиваються, не мають достатніх фінансових коштів для проведення активної політики просування туристичного продукту і не мають змоги залучити досить велику кількість туристів із-за кордону та завдяки цьому одержати достатній обсяг коштів для розвитку інфраструктури туризму [4, с.66]:

Як свідчить практика, у реалізації Державної політики варто переймати досвід країн з більш розвиненою туристичною галуззю. Так, наприклад, принципами сучасної туристичної політики Франції є децентралізація, делегування повноважень органам місцевого самоврядування, підтримка місцевих ініціатив, розвиток усіх форм соціального туризму, принцип всебічної співпраці між владою, територіальними громадами та підприємцями в галузі туризму; створення Національного комітету якості та товарних знаків у галузі туризму; реформування фінансової та податкової політики стосовно діяльності підприємств, які надають послуги щодо розміщення (готелі, хостели, туристичні бази тощо); впровадження у туристичній галузі системи п'ятирічних контрактів "держава – регіони"; створення органами місцевого самоврядування і суб'єктами туристичної діяльності змішаних підприємств для управління такими важливими й складними в обслуговуванні об'єктами, як палаци, канатні дороги, розважальні центри [1, с.23].

Отже, туристична політика є системою, в межах якої сполучаться інтереси комерційних підприємств, некомерційних установ та держави, спрямовані на задоволення потреб населення в послугах туризму, на реалізацію економічних, політичних, соціокультурних та екологічних, просвітницьких та інших функцій туризму.

Підсумовуючи, ми можемо констатувати таке:

- в умовах соціальної ринкової економіки держава прямо або опосередковано спрямовує розвиток туризму. Ефективність державної туристичної політики відображається на характері туристичного процесу і позначається місцем, яке займає в ньому національний туристичний ринок, та прибутковістю індустрії туризму, її прямим та опосередкованим внеском у національну економіку;
- функціонування індустрії туризму скеровується національною туристичною політикою, мета якої полягає в координації бізнесових і державних зусиль задля ствердження позицій країни в світовому туристичному процесі, у світогосподарських соціально-економічних та соціокультурних системах;
- важливість державно-приватного партнерства в туристичній сфері зумовлена необхідністю його розвитку як однієї з ефективних форм концентрації ресурсів влади, бізнесу і населення для вирішення завдань з розвитку туризму.

Література

1. Алексеева Ю.В. Державне регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 – механізми державного управління / Ю.В. Алексеева. – Одеса, 2005. – 23 с.
2. Балабанов И.Т. Экономика туризма: учебн. пособ. / И.Т. Балабанов, А.И. Балабанов. – М.: Изд-во "Финансы и статистика", 2003. – 173 с.
3. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: учебн. пособ. / Н.И. Кабушкин. – Изд. 2-е, [пе-рераб. и доп.]. – Мн.: Изд-во "Новое знание", 2001. – 432 с.
4. Рудь Н. Инвестиции в туристическо-рекреационную сферу: зарубежный опыт и потенциал российских регионов / Н. Рудь // Мировая экономика и международные отношения: научн. журнал. – 2007. – №7. – С.66.

Килин О.В. Государственное регулирование туристической политики

Исследованы вопросы формирования и регулирования государством туристической политики. Показаны принципы и механизм ее реализации на государственном уровне.

Ключевые слова: туризм, туристическая индустрия, туристический потенциал, туристическая политика, туристический продукт, государственное регулирование туристической сферы.

Kylyn O.V. State regulation of the tourism policy

The paper investigated the formation and regulation of state tourism policy. The fol¬lowing principles and mechanisms for its implementation at the state level.

Keywords: tourism, tourism industry, tourism potential, tourism policy, tourism pro¬duct, state regulation of tourism.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.