Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Интернет-магазин Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Максимовська Н.О.
Вісник Харківської державної академії культури. - 2011. - Вип.33. - С.264-272.

Сучасний стан дозвіллєвої сфери в Україні: соціально-педагогічний аспект

дозвілля Розглядається соціально-педагогічний потенціал сучасної дозвіллєвої сфери, можливість її вдосконалення та активізації процесу соціального виховання засобами дозвілля.

Ключові слова: соціально-педагогічна функція, сфера дозвілля, вільний час, дозвіллєва діяльність.

Сучасний соціальний простір являє собою складне утворення, до регулювання життєдіяльності в якому долучають різні політичні, правові, економічні, соціокультурні механізми. Серед складових суспільного буття традиційною є сфера дозвілля, яка в цьому переліку водночас є умовою задоволення культурних, рекреаційних творчих потреб особистості та одним з важелів гармонізації соціального життя. Отже, вона не може залишатися незмінною в умовах інформатизації, глобалізації, загострення економічних, демографічних, політичних криз: під час трансформації змінюватимуться всі сфери соціальної життєдіяльності.

Особливо важливо, що саме в сучасних умовах сфера дозвілля має суттєве значення для формування та самовизначення людини, тобто актуалізується її соціально-виховний потенціал. Однак очевидно, що дозвіллєва сфера в Україні має свою специфіку, що ускладнює процес формування соціально-творчої особистості та гальмує суспільний розвиток. Зокрема руйнування сталої традиційної інфраструктури дозвілля, виникнення нових комерціалізованих форм дозвіллєвої активності, низький рівень дозвіллєвих уподобань соціальних суб’єктів інтенсифікують дослідження соціально-педагогічного потенціалу сучасного дозвіллєвого простору з метою його вдосконалення.

Шляхи модернізації сфери культури та дозвілля досліджують О. Кравченко, Н. Цимбалюк, С. Скляр та інші фахівці. Виховний потенціал дозвіллєвої сфери аналізують І. Бєлецька, А. Воловик, В. Воловик, Л. Габора, Т. Гаміна, І. Петрова. Соціально-педагогічний аспект дозвілля досліджують Р. Азарова, Т. Кисельова, Б. Тітов, Д. Шамсутдінова й інші вчені

Метою статті є дослідження дозвіллєвої сфери в Україні з соціально-педагогічних позицій, розгляд дозвілля як індикатора ефективного соціального розвитку особистості і соціуму. Завдання публікації - визначення орієнтирів, за якими оцінюється соціально-виховний стан сфери дозвілля, окреслення шляхів її вдосконалення.

Загальновідомо, що основною ознакою дозвілля є його добровільність та зацікавленість особистості процесом діяльності, власний вибір людини. Однак дозвілля з давніх-давен розглядалося і як фактор регулювання соціального життя. Чи було це в Давній Греції, коли держава, усвідомлюючи необхідність залучення громадян до культурних цінностей, виділяла гроші на відвідування театру, чи в добу Середньовіччя, коли час людини регламентувався церковним дзвоном, чи в період панування радянської влади, коли через клубну систему пропагувалися комуністичні ідеали. Ці тенденції підкреслюють значущість ефективної організації сфери дозвілля за будь-яких часів.

Нині, коли демократичні цінності мають стати пріоритетом прогресу людства, потенціал соціального розвитку зокрема залежить від вияву й активізації соціально-педагогічного аспекту дозвілля як механізму ефективного виховного вдосконалення соціуму. Як зауважує Цимбалюк Н., «…дозвілля активно реагує на зміни в суспільстві як у соціальній системі і є певною характеристикою її життєздатності, відображенням потенціалу суспільного розвитку» [6].

Соціально-виховне значення дозвілля полягає в тому, що воно віддзеркалює обличчя соціального простору та має позитивний потенціал удосконалення соціуму. До того ж у дозвіллі існують умови розвитку «людини культури», котра вихована на загальнолюдських цінностях, здатна до самоактивності та може залучити інших людей до просоціальної діяльності.

Розглянемо дозвілля як складову соціального буття, в якій особистість здійснює вільний вибір, визначається щодо власних культурних уподобань. Від того, якою діяльністю вона заповнена, залежать розвиток людини, реалізація її творчого потенціалу та соціальної активності.

І. Петрова зауважує, що дозвілля характеризується за специфічними ознаками:

- свобода вибору та добровільна участь у дозвіллєвій діяльності,
- бажання отримати радість та задоволення,
- самодостатність та самоцінність,
- компенсаційність дозвілля [3, с.8].

Дійсно, вільна людина прагне розвиватися за законами гармонії, які зокрема виявляються через дозвіллєву діяльність. Така особистість отримує задоволення від соціальної самореалізації в різних сферах життєдіяльності, метою є її вдосконалення, результатом - позитивне існування в соціумі, соціальна творчість разом з іншими людьми, прагнення гармонійної взаємодії.

Зрозуміло, що специфіка дозвілля зумовлює його спрямування, можливість визнання тієї чи іншої діяльності дозвіллєвою. Наприклад, якщо в освітньому закладі (який теж має дозвіллєве навантаження) школярів примушують відвідувати певні секції для підвищення престижу закладу чи створення його іміджу в певних колах, то навряд чи така діяльність буде суто дозвіллєвою, обраною за власним бажанням.

Для визначення соціально-педагогічного аспекту дозвілля необхідно звернутися до його функцій, серед яких І. Петрова вказує на рекреаційну, комунікативну, соціальну, пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну [3, с.32-36]. Безперечно, функції розмежовані умовно, оскільки можуть поєднуватися в певному виді діяльності, але, на наш погляд, необхідно зауважити, що соціальна функція може розумітися як у вузькому, так і в широкому значенні.

Аналізуючи соціальну функцію, автор додає, що вона «пов’язана із соціально-культурними, рекреаційними, дозвіллєвими проектами для інвалідів, осіб похилого віку, представників етноменшин, «важких» підлітків» [там само]. Така позиція, вважаємо, значно звужує соціальну функцію, не передбачає її розширення завдяки іншим соціальним суб’єктам, не охоплює різноманітні напрями дозвіллєвої діяльності.

На наш погляд, сучасність потребує додаткової функції дозвілля - соціально-педагогічної, що виявляється в поєднанні виховних аспектів комунікативної, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, рекреаційної. Саме соціально-педагогічна функція розкриватиме культуротворчий та людинотворчий аспекти дозвілля, оскільки під час її здійснення засвоюватимуться та вдосконалюватимуться соціальні цінності, зміцнюватиметься соціальне існування, відбуватимуться спрямування соціальних суб’єктів на соціальну самоактивізацію, консолідацію, соціально-творчу діяльність.

Для активізації соціально-педагогічної функції дозвілля необхідно висвітлити сучасний стан дозвіллєвої сфери та шляхи її вдосконалення. Соціально-педагогічний аспект сфери дозвілля виявляється та можна аналізувати, на наш погляд, через особливості інфраструктури, зміст, що вкладається в дозвіллєву діяльність, рівень дозвіллєвих уподобань соціальних суб’єктів.

Для змістовного аналізу необхідно навести основні термінологічні орієнтири. В сучасній науковій літературі трапляються поняття «вільний час» та «дозвілля», які подекуди ототожнюються, а також «дозвіллєва діяльність», «культурно-дозвіллєва діяльність», «сфера дозвілля», «культура дозвілля» та ін. Дійсно, сфера дозвілля може визначатися за часовим критерієм, однак, не тільки. І тому очевидно, що вільний час та дозвілля різняться між собою, вільний час при цьому - ширше поняття, певний часовий вимір дозвілля. Ми погоджуємося з думкою про те, що «вільний час можна визначити як частину соціального часу, вивільнену працею від неодмінних справ, яка є сферою вільної діяльності людей, зумовленою всією сукупністю соціальних відносин певного суспільства і рівнем духовного розвитку кожної особистості» [4, с.26]. Нам імпонують у цьому визначенні такі наголоси, що у сфері вільного часу особистість самостійно виявляє свої вподобання щодо вибору діяльності, який зумовлений рівнем духовного розвитку людини, тобто спрямований ціннісними потребами, а також те, що вільний час має безпосереднє відношення до соціальних умов буття суспільства, тобто може позначатися на сфері соціального розвитку, консолідації та стабільності.

Смисл вільного часу виражається через поняття «дозвілля», що відрізняється від терміна «відпочинок». Відтак, дозвілля є змістовною складовою вільного часу людини, групи, суспільства в цілому, яка використовується для відновлення і розвитку фізичних та духовних сил. Принципово важливо, що вільний час може бути змістовно різним. Людина на свій розсуд, добровільно обирає дозвіллєві заняття відповідно до власних цінностей. Формами дозвілля можуть бути постійні застілля зі зловживанням алкоголем чи іншими речовинами, захоплення псевдокультурою чи участь в екстремістському агресивному угрупованні, безконтрольне користування комп’ютером та Інтернетом (що призводить до залежної поведінки). І це також вибір людини, який є руйнівним не тільки для неї, але й для інших людей, соціального простору загалом.

Власні уподобання є проявом потреб особистості, що реалізуються в дозвіллєвій діяльності, яка являє собою вибір у дії, відповідно до інтересів і непримусової мотивації людини. Вільний вибір діяльності уможливлює аналіз змісту дозвілля як «свободу для…», але не «свободу від…» правил соціального життя. Особистість, яка обрала свободу для творчої, зокрема соціальної самореалізації, тобто засвоїла цінності культури на досить високому рівні, стає суб’єктом культурно-дозвіллєвої діяльності. Отже, поняття «вільний час», «сфера дозвілля», «дозвіллєва діяльність» не можуть сповна пояснити сутність та рівень розвитку особистості у сфері дозвілля. Необхідно також аналізувати поняття «культурно-дозвіллєва діяльність» та «культура дозвілля».

З цього приводу зазначимо, що культурно-дозвіллєва діяльність постає як засіб формування в особистості індивідуально та соціально значущих якостей, які сприяють діяльнісному, непримусовому та творчому засвоєнню й розвиткові культурних цінностей, духовному збагаченню (зокрема через заклади культури). Тобто культурно-дозвіллєва діяльність характеризує постійний рух особистості на шляху ціннісного вдосконалення себе й соціуму. Термін «культура дозвілля» менш динамічний, але характеризує рівень розвитку особистості як суб’єкта змістовного дозвілля. Зауважимо, що культура дозвілля може стосуватися не тільки особистості, але й соціуму, оскільки організація, інфраструктура, традиції, економічне підґрунтя дозвіллєвої сфери також можуть по-різному відбиватися на структурі дозвілля.

За кордоном уже в минулому столітті проголошено «цивілізацію дозвілля», чим, зважаючи на значущість дозвілля для розвитку особистості, було визначено пріоритетність розвитку дозвіллєвої сфери. Це виявляється як у розширенні спектра закладів, які долучені до дозвіллєвої сфери, так і в поглибленні змісту дозвілля, що зумовлює його ефективність для процесу формування соціальної активності соціальних суб’єктів.

У нашій країні дозвіллєва сфера за інституційним критерієм містить культурно-дозвіллєві заклади (клуби, будинки культури, будинки народної творчості), установи соціокультурної сфери (бібліотеки, музеї, кінотеатри, філармонії, концертні зали), позашкільні заклади (палаци дитячої та юнацької творчості, клуби за місцем проживання тощо), літні табори, санаторії, освітні заклади (загальноосвітні, професійно-технічні, вищої освіти), туристично-готельні установи, розважальні заклади (нічні клуби), паркові комплекси, стадіони, басейни, спортивні майданчики. До сучасних інститутів дозвілля належать комплексні комерційні до-звіллєві центри, гральні салони, казино та ін. Суттєвий дозвіллєвий потенціал мають громадські організації, благодійні фонди, різноманітні об’єднання громадян.

Тобто велика кількість інститутів дозвілля може ілюструвати його доцільність у соціальній інфраструктурі, значне суспільне навантаження. Однак соціальні умови, що змінюються, диктують певні правила існування дозвіллєвої сфери. В сучасній Україні організація інфраструктури дозвіллєвої сфери перебуває в стані трансформації. Вчені зауважують, що традиційна структура закладів та установ дозвілля руйнується, занепадає, потерпає від недофінансування.

На думку О. Кравченко, існує певна тенденція, яка певним чином характеризує сучасну сферу дозвілля: «…з радянських часів поняття культура та дозвілля збігалися, але не ототожнювалися, так само як і поняття культура та відпочинок. Тому можна було розрізняти культурні та некультурні варіанти дозвілля. Серед найважливіших елементів організації дозвілля був клуб. Хоча офіційна модель культурних потреб середньостатистичного відвідувача клубу не відповідала дійсності, все ж ці заклади відігравали свою позитивну культурницьку місію, особливо в сільській місцевості» [2]. Отже, існує необхідність не тільки зберігати й інтенсифікувати діяльність традиційних дозвіллєвих закладів, але й удосконалювати сферу дозвілля.

Таким чином, необхідно оптимізувати дозвіллєву інфраструктуру, зокрема соціально-педагогічними засобами. Наприклад, у Палацах дитячої та юнацької творчості є соціально-виховні відділи, але зміст їх діяльності залишається одностороннім - здебільшого організація масових заходів. Інший приклад: у юнацьких бібліотеках є спеціальні відділи з характерною назвою (відділ сприяння естетичному розвитку та організації дозвілля молоді), котрі здебільшого організують роботу міні-гуртків рукоділля або ж естетичних видів діяльності. З одного боку, наведені приклади свідчать про увагу до соціального розвитку в дозвіллєвій сфері, а з іншого, - про обмеженість діяльності в цьому напрямі.

Дослідники сфери дозвілля також зважають на те, що неможливо оминути інноваційні процеси, зокрема для вдосконалення змісту до-звіллєвої діяльності. І. Бєлецька під дозвіллєвими інноваціями розуміє «такі явища цієї сфери життєдіяльності, яких не було на попередній стадії розвитку суспільства, але які виникли і знайшли свій прояв або в абсолютно нових формах дозвіллєвої діяльності, або в трансформаційних формах, що існували раніше…» [1, с.72]. Відтак, автор зазначає, що однією з новітніх тенденцій, наприклад, молодіжного дозвілля, є комп’ютеризація та використання мережі Інтернет як засобу самореалізації.

Ю. Скляр визначає такі особливості розвитку дозвіллєвої сфери:

- наявність явища регіоналізації в площині дозвілля; деякі форми користуються попитом і доступні практично всім верствам населення (телебачення, домашнє хобі, суспільно-політична і релігійна діяльність);
- участь у деяких формах культурно-дозвіллєвої практики елітарного типу (відвідування театрів, музеїв, концертів) поступово скорочується відповідно до рівня соціальних сходинок [5].

Як і раніше, відрізняються дозвіллєві орієнтації жителів великих міст і мешканців села:

- перші активніше обстоюють подолання національного екстремізму, ворожого ставлення до інших культур;
- жителі міст та міських поселень частіше вимагають забезпечення гарантованих державою безплатних культурно-дозвіллєвих послуг, виявляють культурну свідомість, що пов’язана з відродженням української культури.

Процес трансформації дозвіллєвої сфери пов’язаний як із загальносвітовою соціокультурною ситуацією, так і з економічними та політичними змінами в країні: можливість зарубіжних туристичних поїздок, потік кінопродукції Голівуду, руйнування державної дозвіллєвої інфраструктури, її комерціалізація. Набувають цінності індивідуальні форми дозвіллєвої практики [Там само].

Отже, проблеми дозвіллєвої сфери в сучасній Україні можна пов’язати з необхідністю вдосконалення інфраструктури, інтенсифікацією процесу наповнення сучасного змісту дозвіллєвої діяльності, дослідженням дозвіллєвих уподобань різних соціальних суб’єктів.

На нашу думку, згідно із указаним актуалізується соціально-педагогічна функція дозвіллєвої сфери. Пріоритетними завданнями вирішення проблем соціально-педагогічного вдосконалення сфери дозвілля є ті, що сприяють соціальному розвиткові особистості, групи, соціуму.

Зауважимо, що сучасні тенденції трансформації сфери дозвілля доцільно аналізувати в загальнолюдських масштабах (глобалізація) в межах регіону (європейська інтеграція), країни (національний характер), регіону країни (схід - захід), масштабах місця проживання (місто - село, промислові центри). Тобто інфраструктура, зміст, до-звіллєві вподобання мають зважати на можливості різнорівневого наповнення дозвілля, що також відбиває соціально-педагогічний аспект дозвіллєвої діяльності, під час якої об’єднуються цінності різних рівнів організації соціального середовища.

Разом з «вертикальним вектором» розвитку (від індивідуальних до загальнолюдських цінностей та рівнів) дозвілля також має об’єднувати представників різних соціальних груп, незважаючи на наявність суттєвих відмінностей дозвіллєвих можливостей та прагнень. Відтак, мають зберігатися традиційні форми, що затребувані, і водночас виникати нові, які необхідно модернізувати до економічних можливостей та потреб часу соціальних суб’єктів.

Наприклад, діяльність клубних установ, що залишаються, має наповнюватися соціально-виховним змістом, зокрема клубів за місцем проживання. Це уможливлюється через вияв власної активності громадян, які зацікавлені в розвитку цих установ, створення громадських організацій підтримки культурно-дозвіллєвої та творчої діяльності на місцевому рівні.

Однак негативним чином відбивається на сучасній дозвіллєвій сфері те, що різні міністерства та відомства відповідають за регулювання сфери дозвілля, що призводить до ускладнення створення єдиної системи. На нашу думку, необхідним є узгодження діяльності, зокрема через створення міжвідомчої установи, яка координуватиме певні спектри сфери дозвілля.

Щодо вдосконалення змісту дозвілля, можна виокремити проблеми, що стосуються як соціального середовища взагалі, так і дозвіллєвої сфери зокрема. Їх можна класифікувати як внутрішні та загальносоціальні проблеми організації дозвілля.

Серед внутрішніх:

- брак вільного часу в певних категорій населення,
- низький рівень дозвіллєвих уподобань соціальних суб’єктів,
- нестача підготовлених фахівців для роботи у сфері дозвілля,
- слабка інфраструктура,
- брак поінформованості громадян про її діяльність,
- низький рівень мотивації до соціально-продуктивного дозвіллєвого функціонування,
- комерціалізованість дозвілля,
- недосконалість та застарілість форм роботи в дозвіллєвій сфері.

Серед загальносоціальних проблем сфери дозвілля:

- соціальна ригідність громадян,
- низький рівень духовності,
- міжгрупові конфлікти,
- соціальна напруженість,
- проблеми національної ідентичності,
- втрата традицій, духовної єдності поколінь,
- ціннісна нестабільність,
- інформатизація та глобалізація,
- духовне роз’єднання регіонів,
- споживацтво в соціальному житті.

Вирішення проблем можливе через активізацію соціально-педагогічного напряму дозвілля. В межах цього підходу уможливлюються збереження традиційних форм дозвіллєвої діяльності й підвищення рівня їх організації, дозвіллєвої культури, введення інновацій, технологізація організації дозвіллєвої діяльності, популяризація різних видів змістовного дозвілля, розширення інфраструктури дозвіллєвого простору, доступність сфери дозвілля.

Серед основних соціально-виховних завдань у сфері дозвілля:

- подолання розмежування та споживацтва соціальних суб’єктів,
- розвиток самоактивності соціальних суб’єктів,
- посилення духовних напрямів усупереч комерціалізованим формам дозвілля.

Також важливим є збереження традицій національних видів і форм дозвіллєвої діяльності, введення нових глобальних форм, що дозволять адаптуватися до нових умов соціального середовища. Із соціально-педагогічних позицій необхідно створювати систему регулювання дозвіллєвою інфраструктурою, визначати пріоритетні напрями діяльності, зокрема анімацію, як можливість активізації суб’єктності особистості та групи у сфері дозвілля, підготовку професійних аніматорів, доповнення системи соціального виховання життєздатною сферою дозвілля, новітніми методами діяльності.

Таким чином, розглянувши стан дозвіллєвої сфери в сучасній Україні з соціально-педагогічних позицій, можна зауважити, що, з одного боку, відбувається усвідомлення важливості розвитку соціально-дозвіллєвого простору з метою соціального самовдосконалення особистості через сферу дозвілля, з іншого, - понині залишаються невирішеними суттєві проблеми (недосконалість інфраструктури, споживацька спрямованість дозвілля, стримування інновацій), які гальмують не тільки її розвиток, але й відбиваються на процесі соціального формування соціальних суб’єктів. У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати сферу дозвілля соціально-педагогічними методами, визначати основні пріоритети її перебудови, розвивати систему регулювання та координації. Отже, перспективними напрямами подальших досліджень є діагностування дозвіллєвих уподобань різних категорій населення, визначення шляхів мотивації до активного дозвілля, на цій основі планування та реалізація сучасних дозвіллєвих програм та проектів.

Список літератури

1. Бєлецька І.В. Сучасна соціокультурна ситуація у сфері дозвілля молоді / І.В. Бєлецька // Вісник Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010. - №9. - С.71-76.
2. Кравченко О.В. Креативний потенціал рекреативної діяльності / О.В. Кравченко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/kravchenko17.htm
3. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах / І.В. Петрова. - К.: Кондор, 2008 - 408 с.
4. Піча В.М. Культура вільного часу (Філософсько-соціологічний аналіз) / В.М. Піча. - Львів: «Світ», 1990. - 152 с.
5. Скляр С.Ю. Соціокультурні трансформації дозвіллєвого простору молоді в умовах суспільних перетворень в Україні / С.Ю. Скляр // Соціальні технології. - 2010. - №10. - С.206-214.
6. Цимбалюк Н.М. Інституціональна модернізація культурно-дозвіллєвої сфери в Україні: дис... д-ра соціол. наук: 22.00.04 / Н.М. Цимбалюк / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 40 с.

Рассматривается социально-педагогический потенциал современной досуговой сферы, возможность ее совершенствования и активизации процесса социального воспитания средствами досуга.

Ключевые слова: социально-педагогическая функция, сфера досуга, свободное время, досуговая деятельность.

The article reveals the social-pedagogical potential of modern recreation sphere, the possibility of its improvement and activation of the process of social education by using recreation.

Key words: social-pedagogical function, recreation sphere, free time, recreation activities.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat