Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Матвієнко Н.М., Матвієнко В.М., Околович І.І.
Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції
«Сталий розвиток туризму на засадах партнерства: освіта,
наука, практика» (м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. - 342 с. - С.288-291.

Сільський туризм у контексті сталого розвитку

Необхідність переходу до нової економічної парадигми життєдіяльності людини, заснованої на баченні економіки як підсистеми в межах глобальної екосистеми, обумовили обґрунтування основних положень концепції сталого розвитку. Концепція сталого туризму з’явилась у відповідь на дві проблеми: з однієї сторони - потреби розвивати прибутковий туризм, а з іншої - враховувати обмеження щодо наявних природних ресурсів та їх збереження.

Основним завданням сталого розвитку туризму проголошено задоволення найбільш важливих для життя потреб і прагнень людини засобами реалізації функцій туризму як специфічного виду діяльності. Важливо підкреслити, що сталий розвиток передбачає наявність передумов задоволення потреб усіх людей і надання усім можливості задовольняти свої прагнення до кращого життя однаковою мірою, в якому туризм посідає важливе місце стосовно змістовного використання вільного часу. Розвиток сталого туризму фокусується не лише на захисті довкілля та повазі до екосистеми, але враховує економічні, соціальні та культурні особливості кожного регіону. Таким чином, активна участь місцевого населення життєво необхідна для впровадження принципів сталого туризму, незалежно від типу туристичної діяльності.

Проголошення Генеральною Асамблеєю ООН 2017 року Міжнародним роком сталого розвитку туризму звернуло увагу світової громадськості на ті види туризму, які вважаються відносно більш сталими, ніж інші, зокрема і на сільський туризм. Адже специфіка сільського туризму полягає в тому, що він є не лише видом сталого туризму, а й може стати одним із важливих інструментів забезпечення сталого розвитку сільських територій. Про визнання в Україні сільського туризму одним із пріоритетних напрямів державної політики свідчить включення питань його розвитку до Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, яка була схвалена 16 березня 2017 року та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. Сучасні проблеми розвитку сільського туризму України, зокрема правові, освітні, організаційні та ринкові, обговорювалися представниками влади, науки, освіти та власниками сільських садиб на конференції 1 березня 2018 року у місті Києві.

сільський туризм

Сільський туризм, на відміну від масового, прямо пов’язаний з природним середовищем, сільськогосподарською діяльністю, місцевими продуктами, повсякденним життям громади, традиціями та культурною спадщиною. Таким чином, його вважають альтернативною формою туризму, направленою на підтримку місцевої економіки та сумісною з поняттями сталого розвитку. Відмінності сільських регіонів в межах однієї країни говорять про неможливість створення уніфікованої моделі сільського туризму для всіх місць. Кожен регіон має власну мету, пріоритети та засоби досягнення поставлених цілей. Отже, сільський туризм - не окреме явище, а частина розвитку села. Сталий сільський туризм може бути реалізований тільки тоді, коли він приносить користь людям, економіці та навколишньому середовищу сільських регіонів та буде інтегрований в інші сфери сільського життя.

Принцип сталого розвитку сільського туризму - не просто питання поваги до навколишнього середовища. Він стосується чотирьох головних аспектів сільського розвитку. Це - населення, економіка, навколишнє середовище та інституційне середовище (громадські установи). Для того, щоб відповідати критеріям сталості розвиток сільського туризму повинен [1]:

1) щодо населення:

- сприяти демократії та безпеці;
- сприяти справедливості, або рівності, включно з особливою допомогою бідним та турботою про жінок, дітей та етнічних меншин;
- сприяти якості життя для всіх людей;
- сприяти провідній ролі населення в партнерстві з урядом;
- сприяти повазі до пам’яті предків та прав людей, що ще не народилися.

2) щодо економіки:

- сприяти зміцненню та диверсифікації економіки сільських районів;
- забезпечувати місцеве населення сталим доходом від своєї діяльності;
- розраховувати на довготривалу перспективу сільських районів, а не короткочасну вигоду;
- не допускати шкідливих побічних ефектів будь-де в національній, регіональній або місцевій економіці.

3) щодо навколишнього середовища:

- поважати природні системи, культурну спадщину та цілісність навколишнього середовища;
- мінімізувати використання ресурсів, що не відновлюються;
- споживати відновлювальні ресурси не швидше, ніж природа здатна їх відновити;
- забезпечити ефективне використання всіх ресурсів, що використовуються;
- уникати забруднення та інших несприятливих впливів на довкілля.

4) щодо інституційного середовища:

- бути в рамках компетенції громадських установ, аби контролювати й управляти ним в такий спосіб, щоб задовольняти інші критерії, зазначені вище;
- не бути причиною невиправданих втрат в майбутньому.

Відповідно до цього, беручи до уваги значення туризму в місцевій економіці села, за масштабом та мірою впливу виділяють наступні моделі розвитку сільського туризму в контексті сталого розвитку:

1. «Скромний» туризм - це туризм малого масштабу, який відіграє скоріше другорядну, ніж основну роль у процесі місцевого розвитку. Найвірогідніше, що м’які форми туризму - агротуризм, екотуризм, культурний туризм тощо - будуть розвиватися за цією моделлю, забезпечуючи дохід окремим фермерам або іншим підприємцям, але тільки в невеликому співвідношенні до місцевої економіки. У цьому випадку місцева громада скоріше сприйматиме користь, аніж загрози, об’єднуючись бажанням подальшого розвитку.
2. Домінуючий туризм - є провідним сектором у місцевій економіці і може мати більше значення, ніж фермерство чи ремісництво. Туризм набирає переважно інтенсивних форм, хоча м’які форми мають додаткове значення. Надмірна залежність від туризму може призвести до незбалансованої структури виробництва, що пов’язано з припливом зовнішніх інвесторів і виснаженням природних ресурсів. Загроза несталого розвитку туризму в тому, що екстремальні форми проявляються частіше саме в цій моделі, ніж в інших.
3. Збалансований туризм - є динамічним сектором у збалансованій місцевій економіці, в якій фермерство, лісництво та інші традиційні види діяльності зберігають своє значення. Це ідеальна ситуація для розвитку сталого туризму. Очікується деяка інтенсивність розвитку, комбінована з м’якими формами. Така ситуація типово розвивається через ефективну диверсифікацію місцевої економіки, її різні сектори скоріше підтримують одне одного і отримують більше взаємної користі, ніж в інших моделях [1].

Сталий сільський туризм є частиною не лише сталого розвитку туризму, а й невід’ємним елементом сталого розвитку села. Вже саме по собі існування сільського туризму не гарантує його сталість та забезпечення збалансованого розвитку сільської місцевості. Це може бути досягнуто тільки при використанні інтегрованих методів розвитку села. Тобто основна увага повинна приділятися суспільству, економіці та навколишньому середовищу. Розвиток має відбуватися за напрямками як «зверху-вниз» так і «знизу-вверх». Він повинен охоплювати політику, фінанси та підтримку місцевої влади, ресурси, та зобов’язання населення; має охоплювати всі сектори - громадський, приватний та волонтерський.

Важливо те, що туризм, у тому числі й сільський, проголошено одним із пріоритетних напрямків розвитку господарського комплексу України, але бракує конкретних практичних кроків. Наприклад, створення системи територіальних органів влади, які б опікувалися конкретно розвитком сільського туризму, розробки законодавчо-нормативних актів врегулювання основ його функціонування, а також розробки загальнонаціональної програми розвитку сільського туризму.

Список використаних джерел

1. Розвиток сталого сільського туризму: тематичний довідник / Упоряд. Т. Пащенко та ін. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/books_green/rsst.htm.








© 2002-2019 Все о туризме - образовательный туристический портал     каталог туристических сайтов
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.