Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Интернет-магазин Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Михайліченко Г.І.
Збірник наукових праць "Менеджмент та підприємництво в Україні:
етапи становлення і проблеми розвитку. - 2012. - С.341-349.

Формування інноваційних туристичних кластерів як конкурентної переваги розвитку регіону

Розкрито теоретико-методичні основи формування туристичних кластерів, класифіковано їх види; обгрунтовано модель інноваційних туристичних кластерів як системи; подано авторське визначення дефініцій “інноваційний туристичний кластер”, “інноваційна інфраструктура”; аргументовано алгоритм розрахунку економічної ефективності туристичного кластера.

Ключові слова: інноваційний туристичний кластер; модель кластера; інноваційна туристична система; інноваційна туристична інфраструктура.

Постановка проблеми. В умовах висококонкурентного ринку та поширення ролі глобальних корпорацій більшість підприємств змушені вишукувати шляхи інтеграції для реалізації цілей підприємницької діяльності.

Однією з перспективних форм економічної інтеграції є формування інноваційних кластерів, які являють собою групи підприємств, фірм, організацій та установ, діяльність яких знаходиться в одній (чи споріднених) сферах бізнесу за економічними інтересами та регіональною ознакою. Перевага і новизна кластерного підходу полягають у тому, що він надає високої значущості мікроекономічній складовій, а також територіальному і соціальному аспектам економічного розвитку.

Сьогодні кластеризація є тією формою внутрішньої інтеграції та кооперування, що здатна забезпечити як стійкість, так і синергітичний ефект протидії тиску глобальної конкуренції з боку монопольних ТНК. Найважливішим показником діяльності кластерів є забезпечення високої конкурентоспроможності їх продукції на ринку, тому кластерний розвиток туристичних дестинацій як окремих регіонів країни є однією з характерних ознак сучасної інноваційної економіки.

Крім того, кластери являють собою таку комбінацію конкуренції та кооперації, коли об’єднання в одних сферах допомагає успішно вести конкурентну боротьбу в інших.

Європейська практика агрегування та консолідації зусиль малих і середніх підприємств у секторах економіки, що надають послуги, переконує про ефективність таких утворень. У липні 2006 року було схвалено “Маніфест кластеризації в країнах Європейського Союзу”, у 2008 році у межах Європейської президентської конференціїї з інновацій та кластерів було прийнято “Європейський кластерний меморандум”; також існують об'єднання: European Cluster Alliance, European cluster police group, щорічно проводиться рейтинг Cluster excellence і, нарешті, стратегія управління регіональними кластерами в програмі Europe 2020: European clusters in tourism [1], переконують про об’єкт консолідації, якими повинні стати інновації в туризмі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням розвитку економічних кластерів були присвячені публікації К. Адамова, Ю. Арутюнова, А. Александрової, Е. Бєлякової, Ю. Ковальова, І. Пилипенка, українських вчених-регіоналістів: К. Андрющенка, М. Войнаренка, Л. Гонтаржевсь-кої, В. Бондаренка, О. Дейнека, В. Демченка, О. Крайника, Н. Мартишенка, Д. Стеченка, С. Соко-ленка, А. Требуха [2, 3, 4]. Результатом їхніх досліджень стали: сформовані об'єкти кластерних угруповувань (природної чи культурної спадщини, освітніх установ, об'єктів туристичної інфраструктури, проектних і наукових організацій, аргументовано доведені роль та місце кластерів в розвитку регіональних економічних (в т.ч. й туристичних) систем; місце та значення персоналу в організації роботи кластерів, органів місцевого самоврядування тощо.

Водночас немає розуміння ролі й місця інновацій у формуванні кластерів, значення дифузії, швидкості поширення й імплементації інновацій та економічного розвитку на їх основі.

Формулювання цілі статті. Ціллю статті є обґрунтування моделі інноваційного туристичного кластера на основі компліментарних та інвестиційно-інноваційних активів дестинації як управлінської новації з метою сталого регіонального розвитку туризму, підвищення кокурентного статусу малих і середніх підприємств сфери.

Виклад основного матеріалу. Механізмами ефективного функціонування кластера є умови, які сприяють руху інформації і координації інтересів горизонтально і вертикально пов'язаних підприємств. Обумовлено це географічною близькістю, а також зв'язками, що виникають в наукових співтовариствах, професійних асоціаціях, нормами поведінки і вірою в тривалі і міцні взаємини.

Кластерна технологія забезпечує можливість ведення конструктивного і ефективного діалогу між спорідненими організаціями, їх постачальниками і владою. Спрямовані на поліпшення умов функціонування кластера, державні інвестиції приносять користь відразу багатьом компаніям. Завдання влади при цьому — виявити основні кластери, в яких зацікавлений регіон, через формування інстуціонального механізму в законодавчому плані, об'єднання наявного інтелектуального і науково-освітнього потенціалу, матеріально-технічних та інших ресурсів, визначення стратегічних основ розвитку.

За класичними підходами теорії кластерів, напрямів агрегації та формування кластерів два: на індустріальній та на регіональній основі. Основою ж тісних взаємозв'язків між кластерним партнерством та конкурентоспроможністю фірм та галузей промисловості є регіональний аспект. Так, за визначенням М. Портера [5], яке стало класичним, кластер - це “географічно сконцентрована група взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у суміжних галузях, а також пов'язані з їх діяльністю організації (напр.: університети, агентства зі стандартизації, торговельні об'єднання), які конкурують і при цьому здійснюють сумісну діяльність” [6, с. 263].

На нашу думку, ефективними для синергії є інновації (особливо процесні), які можуть стати інтегруючим інструментом в єдиному мета-логістичному ланцюзі та мати спеціальну форму інноваційного кластера. Обґрунтуємо свою позицію.

У чинному законодавстві України поняття „кластер” досі ще не знайшло свого відображення, хоча в підготовлених проектах стратегій розвитку регіонів та окремих сфер діяльності в національному масштабі це поняття вже позиціонується. Важливим кроком на шляху впровадження кластерної моделі розвитку економіки України є розроблення проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів. У проекті Концепції створення кластерів в Україні [7] визначено чотири види кластерів, зокрема туристичний кластер, а в проекті Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів наголошено на пріоритетності формування транскордонних туристичних кластерів. На жаль, ці документи поки що не отримали схвалення Верховної Ради України, проте започаткували процес формування інституційного середовища для реалізації кластерної моделі розвитку економіки України.

З погляду чинного законодавства України, в інноваційній сфері „кластер” підпадає під класифікацію „інноваційна структура”. Порядок створення і функціонування інноваційних структур регламентується Постановою Кабінету міністрів України від 22.05.1996 р. № 549 „Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів”. Згідно з п. 2 цього документа „інноваційна структура - це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка створена відповідно до законодавства (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи і без об’єднання вкладів її учасників (вид Б), за певними сферами діяльності і типом функціонування, орієнтованими на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції”. Відповідно до п. 4 Порядку визначено, що ініціатором створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності.

Світова практика переконує, що в становленні та функціонуванні кластерів важливу роль відіграють наукові та освітні установи (найчастіше - навчальні заклади), тому, враховуючи законодавчі обмеження, які існують в Україні для вищих навчальних закладів відносно можливості ведення господарської діяльності, кластери в Україні за участі навчальних закладів можна створювати у вигляді інноваційної структури виду Б.

Формування конкурентоспроможного туристично-рекреаційного кластера призводить до створення та просування бренду дестинації як одиниці кластера. Цей підхід детально описала і довела в своїй праці Т.І. Ткаченко: “практика туризму оперує наборами та комбінаціями туристично-рекреаційних послуг, формуючи комплексний пакет, який зазвичай підкріплений сукупністю видів туристичної (рекреаційної) діяльності, які можна назвати кластерами” [8, с. 206]. Беручи за основу ці міркування, автор запропонував функціонально-галузеву структуру туризму, підгрунтям якої є “взаємозв’язок між ланками, циклами, типовими комбінаціями циклів природних потреб людини та кластерами, поєднанням кластерів підсистем туризму, в яких реалізуються ці потреби у локальних, національних і міждержавних дестинаціях”. При цьому на схемі виокремлено найтиповіші кластери туризму: курортно-оздоровчий, культурно-пізнавальний та діловий підкомплекс; спортивний комплекс; екологічний, релігійний та розважальний підкомплекси [8, с. 208].

Приклад формування інтеграційних процесів сектору туризму наводить у своїх дослідженнях С. Нордін (рис. 1)

Туристична секторальна модель інтеграції
Рис. 1. Туристична секторальна модель інтеграції (за С. Нордін) [9]

Отже, сформовано декілька критеріїв типизації туристичних кластерів: перший - за територіальною ознакою (М. Портер, С. Нордін, А. Александрова, Д. Стеченко та ін.), другий - за видами туризму (Т.І. Ткаченко), третій - за галузевою специфікою (О.О. Бунаков).

З урахуванням галузевої специфіки вирізняють такі типи кластерів [10]:

- дискретні кластери містять підприємства, що виробляють продукти (і пов'язані послуги), що складаються з дискретних компонентів, зокрема підприємства, що розвиваються навколо складальних підприємств і будівельних організацій;
- процесні кластери утворюються підприємствами, що належать до так званих процесних галузей, таких як: сільське господарство, харчова промисловість, ін.;
- інноваційні і “творчі” кластери розвиваються в так званих “нових секторах”, таких як: інформаційні технології, біотехнологія, нові матеріали, а також в секторах послуг, пов'язаних із здійсненням бізнесової, творчої й анімаційної діяльності (наприклад, великомасштабні івент-заходи). Інноваційні кластери передбачають створення нових компаній, що виникають в процесі комерціалізації технологій і результатів наукової діяльності, яка проводиться у вищих навчальних закладах і дослідницьких організаціях;
- туристичні кластери формуються на базі туристичних активів в регіоні і складаються з підприємств різних секторів, пов'язаних з обслуговуванням туристів, наприклад, туристичних операторів, готелів, сектора ресторанного бізнесу, виробників сувенірної продукції, транспортних підприємств та інших;
- транспортно-логістичні кластери містять комплекс інфраструктури і компаній, що спеціалізуються на зберіганні, супроводі і доставці пасажирів і вантажів. Кластер може містити також організації, обслуговувальні об'єкти портової інфраструктури, компанії, які спеціалізуються на морських, річкових, наземних, повітряних перевезеннях, логістичні комплекси та ін. Транспортно-логістичні кластери розвиваються в регіонах, що мають істотний транзитний потенціал.

Кожний з названих видів кластерів може бути доповнений активізацією туристичної діяльності, оскільки потенційний інтерес подорожан можуть викликати як досягнення машино- чи автомобілебудування, так і масові атрактивні заходи дозвіллєвого чи ділового характеру.

Четвертим критерієм можна вважати проектну (програмну) спільність кластерів. У зв’язку з цим цікавим є концептуальний підхід до формування структури туристичного кластера, що був розроблений MPRA (Munich Personal RePEc Archive) [11]. На рис. 2 структурно представлені кластери, в основу яких покладено рекреаційний потенціал та територіальну спільність проектів.

Умови формування туристичних кластерів
Рис. 2. Умови формування туристичних кластерів [інтерпретовано за 11]

Також регіональний підхід до формування кластерів на основі конкурентних ресурсів регіону ефективно діє у поєднанні: туризм і сільське господарство = сільський або фермерський туризм, туризм та природні заповідники = зелений чи науковий туризм; туризм та розвинена промислова та ділова активність = промисловий туризм та інші комбінації (за І. Пилипенко), що згруповані за галузевою (групою споріднених галузей, які успішно доповнюють одна одну) чи просторовою ознаками (група географічно сконцентрованих у певному регіоні компаній із суміжних сфер діяльності, що виробляють схожу чи взаємодоповнювальну продукцію та характеризується наявністю інформаційного обміну між компаніями, їх співробітниками).

На нашу думку, вдалим прикладом просторового кластера є туристичний маршрут, який не лише вибудуваний тематично, але й має спроектовану програму та врівноважений за часом надання комплексу послуг, що найповніше задовольняє потреби туристів у різноманітних послугах та забезпечує тісний зв'язок всіх учасників процесу обслуговування в єдиній металогістичній системі (рис. 2).

Однією із складових кластерної технології є кластерна ініціатива, яка визначається як організована спроба збільшити темпи росту і конкурентоспроможність кластера в певному регіоні, залучаючи до процесу кластерні фірми, державу і дослідні інститути [10].

У своїй багатокомпонентній основі туристичний кластер формує додатковий синергетичний та компліментарний актив завдяки:

- координації сумісних дій, посиленню обміну інформацією, досвідом, інноваційними технологіями, сумісному використанню обслуговуваних інфраструктурних об'єктів дестинації;
- підготовки та підвищення кваліфікації кадрів туристичного супроводу й обслуговування;
- стає можливим реальне порівняння роботи фірм-конкурентів, ефективності їхньої діяльності;
- наявності трудових ресурсів відповідної кваліфікації;
- застосування особливих режимів оподаткування, інвестування;
- правового регулювання, надання субвенцій.

На території України діють територіально-рекреаційні комплекси, відомі ще за радянських часів: Велика Ялта (АР Крим), Трускавець, Моршин, Миргород, які об'єднують свої зусилля з просування продукту дестинації, сформованого на основі природних джерел та ресурсів санаторно-курортного комплексу. Однак сьогодні є багато успішних кластерних утворень у сфері туризму пізнавального, пригодницького та етнографічного типів:

- Кам’янець-Подільський туристичний кластер, кластер “Оберіг” (Хмельницька область);
- кластер “Вознесенськ” (частина “Південного золотого кільця України”);
- туристичного-рекреаційний кластер “Дністровський каньйон” (Тернопілля);
- кластери сільського зеленого туризму Одещини, Херсонщини, Закарпаття та ін., які доводять своїм існуванням ефективність державного-приватного партнерства заради досягнення мети - сталого розвитку туризму в регіоні, якісного надання туристичних послуг, стимулювання попиту та підтримання його належного рівня, забезпечення робочими місцями місцевих жителів.

Повноцінно функціонуючим кластером можна назвати лише курортополіс “Трускавець”, який не втратив інноваційної складової (мабуть, лише завдяки ініціативі окремих особистостей-інноваторів, таких як проф. В. Козявкін), нарощує інструктурну складову та має сформований бренд “дестинації курортного типу”.

Основою формування кластера, окрім ресурсного потенціалу, повинен стати його інноваційний потенціал. На рис. 3 наведено модель туристичного кластера, яка побудована на інноваційній основі, формує його додатковий капітал (в окремих випадках - репутаційний капітал) як привабливої дестинації, що розвивається за інтенсивною моделлю інноваційного розвитку з використанням новітньої інформаційно-комунікаційної, науково-технічної та програмно-цільової інфраструктури, розвитку венчурного бізнесу та сприятливих умов його процвітання.

Модель туристичного кластера, побудованого на інноваційній основі
Рис. 3. Модель туристичного кластера, побудованого на інноваційній основі

Завдяки теоретико-аналітичним викладенням та змістовим наповненням сформуємо дефініції:

1. Інноваційна туристична система - це компліментарні активи виробництва туристичного продукту, які містять підприємства різних секторів, пов’язані з обслуговуванням туристів, тобто підприємства-продуценти, організатори об'єктів сервісу, виробники туристичних сувенірів.
2. Інноваційна туристична інфраструктура - це сукупність туристичних кластерів; туристичних технопарків (переважно на курортологічних засадах); науково-інноваційних бізнес-інкубаторів; венчурних туристичних підприємств; туристичних центрів комерційної й інтелектуальної власності; туристично-інформаційних центрів; регіональних центрів інноваційного розвитку туризму.

Метою створення особливих економічних зон туристично-рекреаційного типу є залучення інвестицій, активізація підприємництва, підвищення ефективності використання туристично-рекреаційних ресурсів та конкурентоспроможності туристичного статусу регіону; можливість активізації спеціалізованого туристичного підприємництва в кожному кластері для збалансованого розвитку всієї туристично-рекреаційної системи.

Роглядаючи можливості регіональної будови туристичної системи, для прикладу можна запропонувати кластерну логічно-структурну модель організації туристичного господарства міста Києва - столиці України, що перспективно для регіону, в якому працюють понад 2500 туристичних операторів та агентів; понад 100 закладів гостинності, понад 30 музеїв та виставкових площадок, а саме місто є найатрактивнішим щодо проведення екскурсій. Інноваційний туристичний кластер сформований на основі органів державного самоврядування (напр., Київська міська державна адміністрація - КМДА) та науково-освітньої установи (Київського національного торговельно-економічного університету - КНТЕУ), надає можливість розвитку спеціалізованого туристичного підприємництва та збалансованого розвитку всієї туристично-рекреаційної системи, а суб'єкти підприємництва можуть доповнювати продукцію один одного в комплексному високоякісному обслуговування гостей міста.

Спільна рекламно-інформаційна діяльність, маркетингова діяльність з метою підтримання туристичного бренду міста Києва, діяльність кластера як саморегулювальної організації з метою запобігання банкрутству, неякісному обслуговуванню та управління фінансовими ризиками якнайкраще стимулюватиме позиціювання міської дестинації як привабливого регіону відпочинку й розваг, проведення масових івентивних заходів ділового, спортивного, рекреаційного характеру, сприятиме ідентифікації клієнтських потреб, переваг, а, відтак, і якості туристичного обслуговування.

Результатом співпраці науково-освітньої установи та підприємницьких і урядових структур може стати (на основі опрацювання [13-19]):

- обґрунтування фахової компетентності майбутніх готельєрів, рестораторів та туризмознавців; визначення професійних компетенцій (вимог) до цих професій ринку праці, власників та топ-менеджерів підприємств туристичної індустрії, міжнародних і національних стандартів, найкращої світової практики, а, отже, і насиченість варіативної та галузевої компонент навчальних програм (навчальних планів), що повинна бути зорієнтована на надання знань і вмінь, що формують високу компетенцію випускника навчального закладу туристичного профілю; постійний моніторинг передових педагогічних та праксеологічних методик у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців туристичної сфери;
- обґрунтування науково-методичних розробок на замовлення туристичних підприємств щодо: змісту екскурсійних матеріалів та текстів екскурсій; історико-культурологічного, етимологічного й генетичного аналізів інформації про об'єкти туристичного показу, відвідування; атрактивні місця та їх національна, міжнародна, цивілізаційна значущість; наукових досліджень щодо стану та перспектив розвитку ринку туристичних послуг, ринків потенційних споживачів, вивчення потенційного попиту та його структури;
- розроблення програмно-цільових заходів; планів та стратегій розвитку міської рекреаційної зони, якнайкращого використання інфраструктури туризму та потенціалу турпідприємств;
- розроблення методики оцінювання інвестиційно-інноваційної привабливості проектів та їх моніторингу для залучення цільових інвестицій в туристичну сферу;
- розроблення методичних рекомендацій підвищення конкурентного статусу столичного туристичного продукту на міжнародному ринку;
- обґрунтування напрямів державно-приватного партнерства (співробітництва) у розбудові та оптимального використання туристичної інфраструктури міста Києва;
- розроблення методологічних документів регулювання, контролю та моніторингу якості надання готельних, екскурсійних, санаторно-курортних та туристичних послуг в м.Києві;
- розроблення інтенсивної моделі освоєння потенціалу міста Києва в умовах міжрегіональної (міжнародної) кооперації;
- інвентаризація об’єктів туристично-рекреаційної сфери м. Києва, створення та ведення міського реєстру рекреаційних ресурсів;
- складання паспортів об’єктів екскурсійно-пізнавального призначення;
- обґрунтування створення мережі турів-каскадів пізнавального характеру “Подорожі в м.Києві” для різних видів туризму (МІСЕ, івентивний, екскурсійно-пізнавальний, дитячий, шкільний, сімейний) й сегментів;
- розроблення Програми спеціальних маршрутів спортивно-оздорочого характеру “Київ - столиця спорту та здоров’я” та популяризація активних видів туризму серед молоді й сприяння створенню туристичних центрів і туристичних клубів;
- розроблення аудіо-візуального мультимедійного комплексу “Як тебе не любити, Києве мій” для демонстрування в ТІЦ та рекламування столичного туристичного продукту.

Як підсумок ефективності туристичного кластеру слід запропонувати методику оцінювання економічної ефективності його діяльності. Основним з них є показник доходу від продажу продукції туристично-рекреаційної індустрії окремим регіональним кластером, зокрема від туристичної ренти (монопольної, диференціальної, абсолютної, квазіренти, споживчої ренти, екологічної антиренти [20, с. 245, 246]), який визначають так:

Xij = Si∙(1/n - bij∙(pij - p))

де Xij - доход від продажу послуг (і) туристичного кластера (j);
Si - продажі послуг (і) загалом у країні (в регіоні, в дестинації);
n - кількість підприємств туристичної сфери, що надають ці послуги;
bij - змінна попиту, який вказує на залежність ринкової частки туристичного кластера від ціни на його послуги;
pij - ціна послуг певного кластера;
p - середня ціна конкуруючих аналогічних послуг в інших регіональних (міжнародних) туристичних кластерах.

Висновки. Пошук адекватних, швидкозмінних способів організації туристичного виробництва та економічної взаємодії спрямований на оптимізацію використання матеріальних і нематеріальних ресурсів, підвищення ефективності виробництва та росту конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішніх ринках є пріоритетною задачею управлінських інновацій. У зв'язку з цим однією з головних складових успішного кластера є його інноваційна напрямленість, оскільки без їх впровадження кластерне об’єднання буде прототипом територіально-виробничих об’єднань і зможе проіснувати лише обмежений проміжок часу до логічного завершення свого виробничого потенціалу.

Література

1. Communication from the commission. Europe 2020: A strategy for smart, sustainable and inclusive growth.
2. Крайник О. Туристичний кластер регіону як форма соціального діалогу: управлінський аспект [Електронний ресурс] / Доступно з сайту: http://tourlib.net/statti_ukr/krajnyk.htm.
3. Требух А.А, Бандура Н.Б. Туристичний кластер як форма посилення конкурентних переваг регіону // Науковий вісник НДТУ України. - 2010. - С. 265-270.
4. Гонтаржевська Л.І. Ринок туристичних послуг в Україні: Навч. Посібник. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. - 180 с.
5. Портер М.Е. Международная конкуренция: Конкурентные преимущества стран / М.Е. Портер. - М.: Международные отношения, 1993. - С.105.
6. Портер М. Конкуренция / М. Портер. - М.: Вильямс, 2002. - 495 с.
7. Обґрунтування доцільності реалізації кластерної моделі розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва у сфері туризму [Електронний ресурс] / Доступно з сайту: http://tourlib.net.
8. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т. І. Ткаченко. - 2-ге вид., випр. та доповн. - К.: КНТЕУ, 2009. - 463 с.
9. Nordin Sara. Tourism Clustering & Innovation/ Paths to Economic Growth & Development. ETOUR Utredningsserien Analys ach Statistic U 2003:14
10. Бунаков О.О. Кластерний підхід до позиціонування в туризмі / РМАТ. - 2011.
11. Regional Competitiveness of Tourism Cluster: a Conceptual Model Proposal / Online at http://mpra.ub.uni-muenchen.de.
12. Белякова Е.В. Современные управленческие технологии как основа инновационного развития региона / Проблемы современной экономики. - 2008. - №4(28).
13. “Стратегія розвитку туризму і курортів України”.
14. “Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів”.
15. “Стратегія розвитку м. Києва до 2015 року”.
16. “Стратегия экономического и социального развития АР Крым на 2011-2020 годы” - в частині розбудови туристичної інфраструктури, формування стратегії сталого розвитку туристичного бізнесу.
17. “Програма розвитку туризму в м. Києві на 2011-2015 роки” (напрями діяльності та заходи (додаток 2).
18. Генеральний план розвитку м. Києва до 2020 року: результати виконання.
19. Програма розвитку туризму в м. Києві до 2010р.
20. Бойко М.Г. Ціннісно орієнтоване управління в туризмі: монографія. - К: КНТЕУ, 2010 - 524 с.

Mykhailichenko Ganna. The Formation of Innovative Tourist Clusters as Competitive Advantage of Region Development

In the is articles exposed teoretical and methodological bases of formation of tourist clusters, their kinds are classified; the model of innovative tourist clusters as systems is reasonable; the given authorial determination of definitions is a “innovative tourist cluster”, “innovative infrastructure”; the algorithm of economic efficiency calculation of tourist to the cluster is argued.

Keywords: innovative tourist cluster; model to the cluster; innovative tourist system; innovative tourist infrastructure.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat