Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Миронов Ю.Б., Мамедов Б.Н.
Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції
"Бізнес, цифрові інновації та підприємництво: стан, аналіз тенденцій
та науково-економічний розвиток" (м. Львів, 22 грудня 2018 р.).
У 2-х ч. - Львів: ЛЕФ, 2018. - Ч.1. - 108 с. - С.90-93.

Організація стратегічного планування підприємства готельно-ресторанної індустрії

готельно-ресторанний бізнес Стратегічне планування в підприємстві готельно-ресторанної індустрії передбачає вирішення двох глобальних питань: якою має бути реальна мета закладу і що слід робити персоналу, щоб її досягнути. Передумовою планування є прогнозування, тобто виявлення об’єктивних тенденцій, можливостей розвитку готельно-ресторанного бізнесу в майбутньому, а також альтернативних шляхів розвитку і термінів їх здійснення. Прогноз має дати уявлення про напрям розвитку, про способи досягнення мети, про результат його дій. Прогноз в умовах постійно змінюваного середовища є органічною частиною планування. Оскільки готельно-ресторанне підприємство розвивається значною мірою під впливом умов, що вже сформувалися, то їх зміни зумовлюють необхідність нових методів діяльності підприємства. Ця функція вимагає від менеджера володіння аналітичними навичками. Він аналізує бюджети, інформацію про стан галузі та економіки, ресурси підприємства і ресурси, які воно спроможне придбати [5].

Суть організації стратегічного менеджменту на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу полягає в створенні необхідних умов для стратегічного управління, планування, реалізації планів та контролю за їх виконанням. Стратегічне управління являє собою діяльність, спрямовану на визначення сфери діяльності й досягнення довготермінових цілей в постійно змінних умовах навколишнього середовища. Характер діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу відповідатиме вимогам середовища лише тоді, якщо підприємства виготовлятимуть і реалізовуватимуть продукцію та послуги такої якості й у такому асортименті, які відповідатимуть потребам і вимогам даного ринку за екологічними, економічними й фізіологічними показниками. В разі порушення такої відповідності й структура громадського харчування готельних комплексів, і сфера обслуговування в номерному фонді зазнаватимуть втрат як матеріальних, так і моральних (втрата довіри до підприємства з боку споживачів). Зазначена невідповідність зумовлюється причинами, які поділяють на дві групи: поточні й стратегічні [2].

До поточних причин відносять такі, що впливають на зниження економічності виготовлених послуг і їх реалізації (нераціональне використання виробничих потужностей, трудових і фінансових ресурсів, низька продуктивність праці всіх категорій працівників, відсутність ресурсозберігаючих технологій, зниження якості послуг і продукції, звуження їх асортименту через виробничі проблеми, неефективна організація маркетингової служби тощо).

До стратегічних причин відносять такі, що впливають на досягнення цілей підприємства (непередбачуваність дій конкурентів, помилки у визначенні платоспроможного попиту, сегменту ринку, оцінки якості пропонованої продукції й послуг).

Поточну невідповідність можна ліквідувати засобами оперативного управління, змінивши організацію виробничого процесу, кваліфікаційний і чисельний склад працівників, підвищивши коефіцієнт використання діючого обладнання, продуктивність праці, запровадивши ресурсозберігаючі та інноваційні технології, більш досконалу рекламу.

Стратегічна невідповідність ліквідується за допомогою корегування або зміни цілей підприємства, здійснення диверсифікації, застосування принципово нових форм управління, посилення роботи маркетингової служби тощо.

Розвиток підприємств готельно-ресторанного бізнесу - це процес орієнтований на перспективу з урахуванням тенденцій змін навколишнього середовища й своєчасної ліквідації поточних причин невідповідності [2].

Стратегічне управління й планування розвитку підприємств - це сфера діяльності керівництва вищої ланки, головним обов’язком якої є визначення пріоритетних напрямів діяльності та розвитку підприємств, визначення цілей, розподіл ресурсів і всього того, що надає підприємству конкурентних переваг.

Стратегія підприємства являє собою систему управлінських рішень для визначення перспективних напрямів розвитку, сфери, форм і способів діяльності підприємства в умовах оточуючого середовища, а також порядку розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей [1]. За формою стратегія - це набір управлінських документів, представлених як графіки, таблиці, описові тексти, слайди, інші зображення ілюстративного характеру, які можна демонструвати всіма існуючими засобами аудіо-, відеотехніки й візуального зображення. За змістом стратегія - це модель напрямів дій, інструмент для досягнення мети організації. На підприємствах готельно-ресторанного бізнесу стратегія відбивається у стратегічних планах розвитку.

Плани, як і мета, поділяються на кілька взаємопов’язаних рівнів. Кожному рівню мети відповідає свій рівень планів, у яких виробляються (намічаються) конкретні шляхи досягнення відповідної мети: стратегічні, тактичні та оперативні плани. Наприклад, оперативні плани, як правило, охоплюють період часу менше року. Вони розробляються менеджерами нижчої ланки при консультуванні з менеджерами середньої ланки. Структура стратегічного плану розвитку підприємства має включати такі розділи:

1. Передбачення характеру й шляхів розвитку макросистеми. Тенденції розвитку галузі та їх вплив на стан підприємства. Перспективи й труднощі розвитку підприємства.
2. Стратегія маркетингової служби.
3. Напрями й заходи щодо створення конкурентних переваг:
3.1. Стратегія оновлення послуг, пропонованих підприємством.
3.2. Стратегія розвитку організаційно-технічного рівня виробництва й сфери надання послуг.
3.3. Стратегія ресурсозабезпечення певних структурних підрозділів підприємства.
3.4. Стратегічний фінансовий план.
3.5. Стратегія розвитку міжнародної діяльності.
3.6. Стратегія розвитку системи менеджменту.
4. Оцінка ефективності стратегій.
5. Реалізація й контроль за втіленням у життя стратегії розвитку підприємства [4].

Планування як цілеспрямована спеціалізована управлінська діяльність здійснюється на принципах об’єктивності, реалістичності, системності, комплексності, оптимальності; пріоритетності корпоративних цілей, узгодженості та єдності інтересів всіх рівнів організації, її персоналу і споживачів; збалансованості; обґрунтованості планів, програм, проектів, моделей розвитку; повноти, точності, економічності реалізації, безперервності, залучення всіх працівників до процесу планування та реалізації планових заходів, гнучкості шляхів соціально-економічного розвитку.

Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, для керівництва колективом. Стратегічне планування - це комплекс дій та рішень, що ухвалено керівництвом задля досягнення цілей підприємства.

Етапи стратегічного планування:

1. Формулювання місії організації.
2. Визначення загальних цілей.
3. Оцінка і аналіз зовнішнього середовища.
4. Дослідження сильних та слабких сторін організації.
5. Розробка і аналіз стратегічних альтернатив, можливих наслідків кожного варіанта.
6. Вибір стратегії.
7. Реалізація стратегічного плану.
8. Оцінка результатів [3].

Місія відображає філософію існування готельно-ресторанного підприємства, його призначення у суспільстві. Після встановлення місії і створення цілей підприємства розпочинається діагностичний етап процесу стратегічного планування. Першим кроком у ньому є вивчення чинників зовнішнього середовища, у т. ч. тих, що загрожують підприємству, і тих, які надають більше можливостей для досягнення організаційних цілей.

Наступним етапом стратегічного планування є дослідження власних переваг і недоліків. Розробникам слід проаналізувати і визначити, яким чином можна використати сильні сторони і як зменшити дію слабких рис підприємства. Після цього розробляються альтернативні варіанти стратегії, проаналізувавши переваги та недоліки кожного з яких, обирають оптимальний.

Реалізація стратегічного плану передбачає низку заходів щодо досягнення поставленої мети. Необхідність оцінки результатів зумовлена потребою у прогнозуванні та складанні стратегічного плану на наступний період, а також виправленні та усуненні допущених недоліків.

Список літератури

1. Кабушкин Н.И. Менеджмент гостиниц и ресторанов: учебник / Н.И. Кабушкин, Г.А. Бондаренко. - Минск: ООР «Новое знание», 2003. - 368 с.
2. Мальська М.П. Організація готельного обслуговування: підручник / М.П. Мальська, І.Г. Пандяк, Ю.С. Занько. - К.: Знання, 2011. - 366 с.
3. Нечаюк Л.І. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: навч. посіб. / Л.І. Нечаюк, Н.О. Нечаюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 189 с.
4. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: навч. посіб. / П.Р. Пуцентейло. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 234 с.
5. Скрипко Т.О. Менеджмент готельно-ресторанного господарства: навч. посібник / Т.О. Скрипко, О.О. Ланда. - Львів: Видавництво ЛКА, 2012. - 245 с.








© 2002-2019 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.