Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Овсяннікова Н.В.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.108-114.

Організаційно-економічний механізм використання рекреаційних ресурсів національного природного парку

У статті визначено місце та роль організаційно-економічного механізму в системі управління рекреаційною діяльністю на територіях природно-заповідного фонду. Обґрунтовано напрями удосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційними ресурсами установ природно-заповідного фонду.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, рекреаційні ресурси, національний природний парк, управління, природно-заповідний фонд.

Постановка проблеми. Виходячи з умов й змісту рекреаційної діяльності визначальним чинником, що забезпечує можливість використання рекреаційних ресурсів, є стан природних комплексів, які передбачається залучити до рекреаційного виробництва, та їх здатність до відновлення. Сукупність форм, методів і важелів державного регулювання у галузі природокористування й ринкових регуляторів господарської діяльності утворюють певний економічний механізм використання рекреаційних ресурсів. Метою функціонування зазначеного механізму є узгодження економічних і екологічних інтересів у системі “суспільство - рекреаційне виробництво - навколишнє середовище”.

У процесі управління рекреаційним потенціалом територій або регіональним рекреаційним комплексом чи рекреаційною установою поняття “механізм управління рекреаційною діяльністю” кожного разу набуває певного змісту й специфічних форм.

Характерними тенденціями розвитку рекреаційного господарства на сучасному етапі стає пропаганда м’яких форм рекреаційної діяльності (екотуризму) та більш широке залучення до рекреаційно-туристичного обороту територій природно-заповідного фонду (ПЗФ). У зв’язку з цим потребують уточнення поняття управління рекреаційною діяльністю на природоохоронних територіях і механізму ефективного використання рекреаційних ресурсів природно-заповідного фонду, зокрема національного природного парку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, присвячені організації рекреаційного природокористування і теорії управління природоохоронними об'єктами, неодноразово піднімалися у науковій літературі. Принципи реалізації рекреаційної діяльності висвітлені у наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Бобкова А.Г., Гудзь П.В., Мамутов В.К., Мацола В., Тарасов І.О. [3, 5, 11, 12, 14] проблеми і особливості здійснення природокористування на територіях ПЗФ знайшли своє віддзеркалення у наукових дослідженнях Александрової А.Ю, Демкина В.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р та ін.[1, 7, 18].

Автори, що досліджували питання управління рекреаційними ресурсами по різному підходили до розуміння сутності механізму управління, надаючи перевагу певним його складовим.

Так, А.В. Невєров приділяв увагу фінансово-економічному механізму функціонування природоохоронних територій, визначаючи його як сукупність економіко-правових засобів, методів та інструментів, спрямованих на фінансове забезпечення сталого розвитку територій. Шлапак А.В. підкреслює значення цієї складової як механізму, що покликаний забезпечити фінансовими ресурсами заходи охорони, збереження, відтворення і сталого використання ресурсів ПЗФ.

Ряд науковців на перший план висувають організаційно-економічний механізм управління досліджуючи: організаційні форми здійснення господарської діяльності [4, 5, 17], економічні методи управління, зокрема, економічну оцінку рекреаційних ресурсів [6, 15], формування грошово-кредитного механізму лізингового інвестування та питання створення страхових екологічних фондів [6, 8]. Балацький О.Ф. та Долгих Я.В. застосовують поняття "екологічна амортизація" [2]. Неодноразово в науковій літературі відзначалася необхідність залучення місцевого населення до надання послуг у сфері екологічного туризму і розробки фінансово-економічних важелів стимулювання господарюючих суб’єктів до впровадження механізмів екоменеджменту задля сталого розвитку природно-заповідних територій.

Дослідники відзначають, що на різних рівнях економічної системи економічний механізм має власні особливості формування та функціонування [6]. На нашу думку, на рівні локальної рекреаційної системи природно-заповідної установи доречним є застосування системи управління, запропонованої Т.В. Полозовою, Ю.В. Овсюченко у частині структурної будови економічного механізму [13]. Автори розглядають у складі економічного механізму організаційно-економічний (в свою чергу поєднує організаційно-технічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні складові) та організаційно-управлінський механізми. Аналізуючи механізм використання рекреаційних ресурсів ПЗФ за такою схемою, зазначаємо, що у сучасній практиці управління організаційно-економічний механізм у частині організаційно-управлінської складової є найменш дослідженою частиною, а у вітчизняній практиці майже зовсім не використовується (рис. 1).

Місце організаційно-економічного механізму в системі управління
Рис. 1. Місце організаційно-економічного механізму в системі управління

Утім про необхідність розробки форм і методів стратегічного, тактичного і оперативного управління наголошується як на рівні державних програм розвитку туристичної та природоохоронної сфери, так і на рівні галузевих методичних рекомендацій, а також підтверджується зарубіжним досвідом управління рекреаційною діяльністю природних парків. Тому метою даної статті є розкриття змісту організаційно-економічного механізму використання рекреаційних ресурсів національних природних парків, зокрема його складової, що поєднує форми та методи стратегічного і тактичного управління ПЗФ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів [10]. Створення нових природоохоронних територій є складовою механізму реалізації державної політики в галузі збереження навколишнього природного середовища. Оскільки національні парки в першу чергу призначені для відтворення й збереження природних комплексів, то рекреаційна діяльність в них не повинна суперечити природоохоронним цілям.

Основи механізму реалізації рекреаційної діяльності на природоохоронних територіях ПЗФ визначені законодавчо [10, 13].

На загальнодержавному рівні економічний механізм реалізації політики природокористування передбачає планування й фінансування природоохоронних заходів; установлення екологічних нормативів; платежів за використання природних ресурсів; надання податкових, кредитних та інших пільг у разі реалізації ефективних заходів з охорони навколишнього середовища; відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу. Мірою поєднання екологічних та економічних інтересів суспільства виступають встановлені екологічні стандарти і нормативи, що регулюють обов’язкові вимоги щодо використання природних ресурсів і збереження навколишнього середовища [13, ст. 31-33].

Процес управління рекреаційним природокористуванням і діяльністю підприємств, що працюють у рекреаційній сфері, безумовно, передбачає аналіз і контроль виробничо-господарських параметрів діяльності. Однак, у першу чергу, аналізуючи систему управління підприємством, яке використовує в своїй діяльності природні ресурси, необхідно дати оцінку ступеня використання ним природно-ресурсного потенціалу і ефективності методів роботи.

Керуюча система у рекреаційному господарстві повинна забезпечувати не тільки стимулювання комерційних інтересів підприємства, але і досягнення соціальної, екологічної та економічної мети суспільства. Так, соціальна складова ефективності рекреаційної діяльності, що має вираження переважно у якісних суспільно значущих характеристиках - зміцненні здоров'я населення, зниженні рівня захворюваності тощо - при оцінці системи управління рекреаційним господарством повинна розглядатися з точки зору ступеня задоволення об'єктивно існуючих потреб населення в рекреації, перетворюючись для підприємства в цілевизначальні показники бізнесу.

Оцінка ефективності системи управління повинна базуватися не стільки на дотриманні встановлених норм і виконанні нормативів, скільки на визначенні ступеня досягнення поставленої мети. Аналіз ефективності системи управління підприємств, які використовують природні рекреаційні ресурси, повинен будуватися на встановленні пріоритетів, що визначені за принципом екологічно обґрунтованої рекреаційної діяльності, який полягає в невиснажуваному рекреаційному використанні ресурсів. Таким чином, критерії ефективного управління рекреаційним господарством повинні відображати, у першу чергу, екологічно ефективну діяльність через показники, що характеризують стан природних комплексів. Соціальні та економічні ефекти при цьому повинні розглядатися лише при обов'язковому досягненні екологічної мети і у цьому сенсі вони є похідними.

На сьогоднішній день існують певні напрацювання в сфері управління рекреаційним господарством на природоохоронних територіях. Систематизуємо їх, представивши для цього управлінську діяльність у вигляді системи (рис. 2).

Управлінська діяльність у рекреаційному господарстві НПП
Рис. 2. Управлінська діяльність у рекреаційному господарстві НПП

Кожна система управління має певні цілі, ступінь досягнення яких характеризує її ефективність. Постановка цілей зумовлює принципи, якими керується підприємство у досягненні своїх цілей. Останні ж для здійснення оперативного управління трансформуються в критерії планування і контролю результатів роботи підприємства.

Як наголошувалося вище, екологічні критерії характеризують властивості та стан природних рекреаційних ресурсів. На їх основі здійснюється проектування рекреаційних зон і планування діяльності. Соціальні критерії визначають потребу в рекреації, формуючись під впливом таких чинників, як чисельність, щільність та структура населення. Вони є основою формування і прогнозування попиту на рекреаційні послуги.

У виборі тієї або іншої форми освоєння рекреаційних ресурсів перевага надається з огляду на економічні критерії, а вибір методів управління рекреаційною діяльністю обумовлює способи і схеми досягнення поставленої мети.

Організаційно-економічний механізм використання рекреаційних ресурсів на територіях ПЗФ спрямований на подолання можливих суперечностей між господарськими завданнями і станом навколишнього середовища. Його метою є узгодження екологічних параметрів території з параметрами рекреаційно-економічної діяльності. Поділяємо думку вітчизняних науковців, що задля реалізації ефективного організаційно-економічного механізму розвитку рекреації повинна бути розроблена система заходів екологічного спрямування, що регламентує ведення рекреаційно-економічної діяльності [6, 16, 17]. Тому, на нашу думку, формування організаційно-економічного механізму використання рекреаційного потенціалу обов'язково повинне включати питання вибору стратегії і тактики рекреаційного природокористування, а також форм і методів їх реалізації.

На макрорівні до чинників, що визначають стратегічні пріоритети локальної рекреаційної системи ПЗУ відносяться державні програми туристичного розвитку та державна політика у сфері охорони навколишнього середовища. До регіональних умов, що забезпечують ефективне використання рекреаційних ресурсів НПП можна віднести соціально-економічні, географічні, природно-кліматичні умови, рівень розвитку туристичної та транспортної інфраструктури, культурно-історичні чинники, що обумовлюють сучасні тенденції розвитку природоохоронних територій.

Механізм управління рекреаційним потенціалом базується на пріоритетах і цілях екологічно виправданої рекреаційної діяльності. На нашу думку, основу механізму та його цільову спрямованість (екологічно виправдане рекреаційне використання ресурсів ПЗФ) повинна складати система показників-індикаторів ефективного використання рекреаційних ресурсів. У якості цих індикаторів для територій ПЗФ повинні бути використані, перш за все, показники, що відбивають стан природних комплексів: ступінь дегресії рекреаційних зон, рівень рекреаційного навантаження на природні комплекси, відповідність пропускної здатності закладів рекреаційної інфраструктури екологічній місткості територій тощо. Відповідно першочерговою функцією управління, що забезпечить ефективне використання ресурсів НПП повинен стати моніторинг природних рекреаційних комплексів.

Ураховуючи специфіку організації територій НПП, які поєднують як ділянки з вилученням природоохоронних територій у землекористувачів, так і без вилучення, особливого значення набувають форми і механізми стратегічного планування й оперативного управління, що мають забезпечити єдність і сталий розвиток територіям із різним цільовим призначенням (зони стаціонарної, регульованої рекреації, заповідні зони) та підпорядкуванням (території ПЗУ, населених пунктів тощо).

На сьогодні основу механізму використання рекреаційних ресурсів НПП складають бюджетне фінансування і раціональна система податків, а також раціональний розподіл відрахувань за спеціальне (рекреаційне) користування ресурсами ПЗФ. У перспективі ширше в процесі регулювання рекреаційної діяльності може бути використана група організаційних механізмів (таблиця 1).

Таблиця 1

Складові організаційного механізму управління
Структурні механізми Організаційно-адміністративні механізми Інформаційні механізми Правові механізми
Механізми виділення пріоритетів: розробка довгострокового бачення, SWOT-аналіз Програмно-цільове планування: розробка менеджмент-плану НПП; впровадження моделі прогнозування об'ємів і структури рекреаційних послуг; розробка і соц.-екон. оцінка інвестиційних проектів Механізм організації оперативної та фундаментальної наукової інформації Розробка спеціалізованого комплексу законодавчих документів у галузі господарського права у рекреаційній сфері
Механізми реорганізації організаційної структури: формування рекреаційного кластера, органів управління кластером - координаційних рад при обладміністраціях Введення обов'язкової стандартизації і сертифікації рекреаційних послуг Механізм розповсюдження інформації: організація єдиної Інтернет-мережі ПЗУ, рекреаційного порталу; формування центрів екологічної освіти  
Механізми взаємодії рекреаційних підприємств: договори про сумісне рекреаційне використання ресурсів НПП; Угоди підписантів; у перспективі можливий франчайзинг      

Висновки:

1. Реформування управлінської системи за рахунок формування ефективного організаційно-економічного механізму управління рекреаційним потенціалом має відбуватися через нормативно-правове регулювання умов здійснення рекреаційної діяльності на територіях ПЗФ.
2. Важливим напрямом реформування є напрацювання основи взаємозв’язків рекреаційних підприємств з адміністраціями НПП за допомогою формування єдиного координаційного органу управління, через розробку нових організаційно-правових форм реалізації рекреаційної діяльності.
3. Необхідним під час реформування є впровадження стратегічних механізмів і методів управління, розробка методичних положень і практичних рекомендацій з організації рекреаційного господарства в ПЗФ.

Список використаних джерел

1. Александрова А.Ю. Экономика и организация заповедников и национальных парков / А.Ю. Александрова. - М: Турист, 1991. - 180 с.
2. Балацкий О.Ф. Экологическая амортизация как инструмент управления природопользованием / О.Ф. Балацкий, Я.В. Долгих // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Суми: Б.в., 1999. - С.7-15.
3. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності: монографія / А.Г. Бобкова. - Донецьк: Схід, 2000. - 320 с.
4. Голян В.А. Еколого-економічні проблеми землекористування в Україні / В.А. Голян, А.І. Крисак // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №1. - С.117-124.
5. Гудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій: монографія / П.В. Ґудзь. - Донецьк: Юго-Восток ЛТД, 2001. - 269 с.
6. Гуменюк Ю.П. Удосконалення управління рекреаційно-туристичним комплексом регіону / Ю.П. Гуменюк // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: зб. наук. праць. - Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2004. - С.435-441.
7. Денкин В.В. Концепция системы ООПТ России / В.В. Денкин, Ю.Г. Пузаченко. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 108 с.
8. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
9. Про природно-заповідний фонд: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
10. Косенко І.С. Національний дендрологічний парк „Софіївка” як туристична установа / І.С. Косенко, А.В. Шлапак, В.П. Шлапак // „Чорноморська каравела - 2004”: Симпозіум-фестиваль. - Одеса: Б.В., 2004. - С.72-77.
11. Мамутов В.К. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты: монография / В.К. Мамутов, А.И. Амоша и др. - К.: Наукова думка, 1992. - 143 с.
12. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / В.І. Мацола. - Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 1997. - 259 с.
13. Полозова Т.В. Оценка чувствительности организационно-экономического механизма функционирования предприятия / Т.В. Полозова, Ю.В. Овсюченко // Економіка проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський нац. ун.-т, 2004. - С.989-995.
14. Тарасов И.А. Экономика рекреационного лесопользования / И.А. Тарасов. - М.: Агропромиздат, 1986. - 150 с.
15. Черчик Л.М. Маркетинговий підхід до формування ціни на природні рекреаційні ресурси / Л.М. Черчик // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2006. - № 3 (82). - С.153-156.
16. Черчик Л.М. Напрями удосконалення управління рекреаційним природокористуванням / Л.М. Черчик // Науковий вісник Академії наук вищої школи України. - 2005. - №4(30). - С.165-175.
17. Шевченко Г.М. Принципи побудови організаційно-економічного механізму формування та використання природно-ресурсного потенціалу території / Г.М. Шевченко // Вісник Сумського державного університету. - Сер. Економіка. - 2007. - №1. - С.60-66.
18. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Менеджмент природоохоронних лісів / Ю.Р. Шеляг-Сосонко. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 348 с.

В статье определены место и роль организационно-экономического механизма в системе управления рекреационной деятельностью на территориях природно-заповедного фонда. Обоснованы пути дальнейшего усовершенствования организационно-экономического механизма управления рекреационными ресурсами учреждений природно-заповедного фонда.

Ключевые слова: организационно-экономический механизм, рекреационные ресурсы, национальный природный парк, управление, природно-заповедный фонд.

The place and the role of organizational and economic mechanism in the recreational activity management system on the territories of the natural-reserved fund are defined. The ways for the further improvement of organizational and economic management mechanism of recreational resources of natural-reserved funds establishments are substantiated.

Keywords: organization and economic mechanism, recreational resources, national natural park, management, natural-reserved fund.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.