Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Перегуда С.
Зерно і хліб. - 2013. - №4. - С.70-71.

Агротуризм як форма диверсифікації діяльності аграрних формувань

Агротуризм як форма диверсифікації діяльності аграрних формувань У жорстких ринкових умовах один з найбільш раціональних напрямів розвитку підприєм­ства - диверсифікація його господар­ської діяльності. Це обумовлюється циклічністю економіки. ­Відтак диверсифікація діяльності має можливість зменшити вплив негативних наслідків ринкових коливань.

Мета цієї статті - вивчення агротуризму як можливої форми диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств. Узагалі, диверсифікація займає особливе місце в роботі агроформувань. Зважаючи на особливості галузі, така стратегія через змінену (або додаткову) діяльність підприємства дає змогу стабілізувати доходи й зменшити оперативний ризик. Тут варто пам'ятати, що для крупнотоварних виробництв притаманна спеціалізація на декількох видах продукції. Враховуючи їх складну організаційну структуру, переорієнтація діяльності для них часто досить болісна. Натомість малі підприємства швидше реагують на зміни в ринковому середовищі.

Одна з форм диверсифікації сіль­ськогосподарського підприємства - розвиток агротуризму. Прихильниками ефективного місцевого самовряду­вання він розглядається як найважли­віша точка об'єднання місцевих спіль­нот і є одним з трьох різновидів сіль­ського туризму, до якого ще відносять відпочинковий та екотуризм [1].

Базою розвитку відпочинкового туризму в селі є капітальний житловий фонд на садибах господарів і наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові та інші надбання тієї чи іншої місцевості.

Екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, харак­терний для місцевостей, що лежать у межах територій національних і природ­них парків, заповідних зон тощо, де пе­редбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламен­товано види розважального відпочинку.

Агротуризм - вид сільського зеле­ного туризму як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних госпо­дарств населення або земель сіль­ськогосподарських підприємств, які тимчасово вилучені з аграрної сфери.

В основі розвитку агротуризму ле­жать ряд соціально-економічних аспектів, котрі зумовлюють його розвиток (див. рис. 1) [4]

Соціально-економічні аспекти розвитку агротуризму
Рис. 1. Соціально-економічні аспекти розвитку агротуризму

Сутність економічного аспекту по­лягає в тому, що агротуризм виступає джерелом доходу для сільського на­селення під час кризи аграрного сек­тора й деградації сільських регіонів, можливістю використання переважно невитратних ресурсів, покращення власного будинку й садиби, а отже, й підвищення їх ринкової вартості.

Соціокультурний аспект. Це взає­модія села з мешканцями великих міст і мегаполісів (ефект культурного й пси­хологічного взаємозбагачення при спілкуванні). Окрім того, з'являється нова точка відліку й задається планка для розвитку. А ще взаємини "господар - гість" і затребуваність пропозиції міс­цевої спільноти припускаються через підвищену самооцінку жителів села.

Етнокультурий аспект - можли­вість активізувати ресурси, пропагандувати культурні національні традиції.

Особистісий аспект - це розвиток особистості, яка виступає як приймаюча сторона (необхідність здобувати нові знання, навички, поліпшувати кваліфіка­цію для організації прийому гостей тощо), підвищення самооцінки особистості. Усві­домлення самостійності, опора на власні сили та ресурси власного господарства.

Соціальий аспект. Кооперація на рівні місцевого співтовариства при створенні повноцінного турпродукту в кінцевому рахунку приводить до по­ліпшення соціально-психологічного клімату в цьому співтоваристві. До то­го ж агротуризм відсікає деструктивні шари й зорієнтований на створення умов для успішного розвитку та кіль­кісного зростання авангарду місцево­го співтовариства.

Мета розвитку агротуризму - покращення фінансового та економічного стану. Для нього характерний конгломератний вид диверсифікації і фінансова та маркетингова форма реалізації. Причинами реалізації прдекту є можливість створеня нових робочих місць.

Основні форми реалізації диверси­фікації в аграрному виробництві поля­гають у роботі фермера на несільсько-господарському підприємстві, поєд­нанні діяльності у власному фермер­ському господарстві з працею в іншому агроформуванні, можливістю займати­ся працею у межах свого господарства, яка не пов'язана з аграрним виробниц­твом і не використовує його продукти.

Слід відмітити: хоча сільський ту­ризм зародився в країнах Європи, лі­дерство за обсягами розвитку впро­довж останніх десятиліть стабільно ут­римують США. Майже 2/3 усіх повнолітніх громадян цієї країни, тобто 87 млн. осіб, здійснили щонайменше одну мандрівку в сільську місцевість з метою відпочинку та останні три роки. Сучасна індустрія подорожей щорічно дає понад 564 млрд. доларів при­бутку, поступаючись лише медичному обслуговуванню та діловим послугам.

Що ж до Європи, то тут варто від­значити вагому державну підтримку програм залучення сільських громад до зеленого туризму. Європейський Союз убачає в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. За підрахун­ками експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, облашту­вання в місті вихідця із сільської місцевості обходиться в 20 разів дорожче, ніж створення умов для його жит­тя і роботи в селі. Також підраховано, що дохід, отриманий від одного ліжко-місця, еквівалентний річному доходу фермера від однієї корови.

Сьогодні в Західній Європі [2] нараховується приблизно стільки ж ліжко-місць для відпочинку в сільській місцевості в приватних агрооселях, скільки їх у європейських готе­лях. Класичні європейські традиції й цінності сільського відпочинку впро­довж багатьох десятиліть сповідує ­Великобританія. Національною туристич­ною організацією цієї країни акредитовано 1100 агроосель. Сільський туризм забезпечує понад 380 тисяч робочих місць і є передумовою для існування 25 тисяч одиниць малого бізнесу лише в одній сільській місцевості Англії (без Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії).

У Данії Національну асоціація агротуризму створена фактично не так давно - у 1988 році (за матеріальної підтримки Союзу датських фермерів). Нині вона об'єднує 209 осіб, що володіють 1268 ліжко-місцями в сільській місцевості.

Сільський туризм Франції пред­ставлений Національною організацією будинків відпочинку й зеле­ного туризму. Ця організація пропонує агрооселі на будь-який смак і вид відпочинку, сертифіковані за високими національними стандартами сервісу. Загалом, агрооселі Франції з особливим на­ціональним шармом і багатими гастрономічними традиціями виглядають набагато комфортніше, ніж будиночки Північної Європи.

У Франції, водночас, реалізуються різні концепції агротуризму - приморські агрооселі, кінні ферми, винні агросадиби, гірськолижні шале, панда-агроекокотеджі (у НПП), замки в сільській місцевості, ри­бацькі будиночки. Для тих категорій туристів, які полюбляють подорожувати країною на власному авто, у Франції значного розвитку набула мережа автотуристичних кемпінгів, "прив'язаних" до сільської місцевості, де мандрівники можуть отримувати свіжі продукти домашнього приготування. Усі кемпінги країни постійно перевіряються на відповідність національним стандартам сервісу й отри­мують категорійний сертифікат.

Агротуризм в Іспанії нині розвивається також дуже активно. Країна має понад 5 тисяч варіантів відпочинку в сільській місцевості сумарною місткістю близько 27 тисяч ліжко-місць. Існує категоризація 750 сільських готелів за системою "INNS OF SPAIN" - їм присвою­ється від 1 до 4 тюльпанів. Частина цих сільських готелів існує у дбайливо переоснащених монастирях, помістях, історичних замках, андалуських постоялих дворах, чимало готелів відкриті на Канарських і Балеарських островах. Щорічно послугами сільського туризму Іспанії користується близько 1,2 млн. осіб.

Ще від початку виникнення в Італії агротуризм почав розглядатися сіль­ським населенням як основна форма підприємницької зайнятості. Тому в цій країні агротуристичний бізнес тісно переплетений з курортним. Унаслідок пільгового режиму оподаткування для сільського підприємництва в Італії в 1990-ті роки з'явилася розгалужена мережа престижних відпочинкових котеджів і пансіонів не нижче тризіркового рівня, які мають усю необхідну рекреаційну інфраструктуру. Попри те, що послуги сільського відпочинку в Італії майже вдвічі вищі, ніж в Іспанії чи Франції, ними щорічно користується до 2 млн. осіб (з них 78% - італійці). А щорічний прибуток від сільського туризму сягає майже 350 млн. доларів.

Австрія теж нараховує понад 15 ти­сяч зареєстрованих агротуристичних господарств сумарною місткістю 170 ти­сяч ліжко-місць - це кожне сьоме туристичне ліжко. "Родзинкою" відпочинку в Австрійських Альпах є безпосередня задіяність гостей у традиційному фермерському ґаздуванні - вигоні худоби на альпійські луки, зборі гірських трав і ягід, виготовленні молокопродуктів тощо, а також різноманітні програми активного гірського, екстремального й екологічного туризму.

Зазначимо, що всі національні ор­ганізації сільського туризму та агротуризму країн Європи наприкінці 1990 років об'єдналися в Європейську фе­дерацію фермерського та сільського туризму. Скорочена назва федерації -"EuroGites". Основну мету її визначено так: всебічна популяризація цінностей відпочинку в сільській місцевості, вив­чення та збереження потенціалу сіль­ського туризму в Європі, сприяння розвитку сільського зеленого туризму в усіх аграрних районах Європи та ін. Нині "EuroGites" розглядає питання щодо входження до федерації на правах повноправного члена від України в­сеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Україна, відповідно до Державної цільової програми розвитку україн­ського села на період до 2015 року, також визначає одним зі своїх пріоритетних заходів диверсифікацію підприємницької діяльності в сіль­ській місцевості, розвиток сільського туризму, відродження підсобних промислів і ремесел з метою ство­рення рівних умов для ефективного функціонування господарств усіх форм власності, а також стимулювання об'єднання товаровиробників як у виробничій, так і в обслуговую­чій сфері, що сприятиме посиленню їхньої конкурентоспроможності [3].

Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи в сфері агарного туризму від таких видів діяльності - облаштування туристичних маршрутів та експлуатація стоянок для туристів, робота гідом чи екскурсоводом, транспортне обслуговування туристів, єгерська діяльність (полювання, аматорське та спор­тивне рибальство), послуги з приймання туристів, кулінарні послуги, народні промисли, виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування, зокрема ягід і грибів [4].

Розвиток агротуризму пов'язаний з процесом глобалізації, що передбачає зникнення будь-яких бар'єрів у міжнародних туристичних обмінах, "зменшення" земної кулі завдяки здешевленню трансконтинентальних авіаперельотів і створенню більш-менш однорідної за рівнем сервісу турис­тичної інфраструктури в усіх без ви­нятку країнах світу тощо.

Агарний туризм має важливе значення, адже в сучасних економіко-демографічних умовах він здатний реально допомогти розв'язати низку соці­альних проблем сільської місцевості. Проте цей вид бізнесу ще не розвинувся, тож і потенціал сільських територій не використовується повною мірою. Основними причинами тут виступають відсутність дієвої державної стратегії розвитку цього бізнесу та невизначеність правового статусу власників малих рекреаційних комплексів, розташованих у сільській місцевості.

Висновки. Диверсифікація виробничо-господарської діяльності аграрних формувань є одним з перспек­тивних напрямів діяльності, ос­кільки дає змогу без надмірних укладень отримати фінансові надходження та створити додаткові робочі місця. Одним з напрямів диверси­фікації виробничо-господарської ді­яльності є агротуризм. У його основі лежить ряд соціально-економічних аспектів, сутність яких зводиться до створення умов для розвитку госпо­дарства та громади.

Список використаних джерел

1. Сільський туризм, що це таке? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bucoda.cv.ua/four/1/2_1.html
2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://tourlib.net/statti_ukr/siltur2.htm
3. Диверсифакация сельской экономики. Агротуризм [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rodov.ru/nauchnaja_literatura_prochee/selskoe_soobshestvo_21_veka_istoichivost_razvitija/p6.php
4. Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/siltur7.htm

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.