Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Рикун С.О.

Формування відповідального ставлення до природи засобами екскурсійної діяльності

«… природа сама по собі не виховує,
а виховує лише активна взаємодія дитини з нею».
В.О. Сухомлинський

Формування у дітей та підлітків відповідального ставлення до природи - складний і тривалий соціально-педагогічний процес. В умовах середньої освіти він спрямований не лише на оволодіння знаннями і вміннями, але і на розвиток мислення, емоцій, волі підлітків, їх діяльності по захисту, догляду, покращенню природного середовища. Такого виду навчально-виховна робота передбачає розширення педагогічно організованих контактів з природою. Все це направлено на формування соціально-активної життєвої позиції учнів - потреби з відповідальністю ставитися до оточуючого середовища. Але виконати намічені цілі у класно-урочній системі досить складно. Подолати ці труднощі можливо при організації ряду важливих форм екологічної освіти та виховання учнівської молоді у системі позашкільної освіти.

Сучасні позашкільні навчальні заклади еколого-натуралістичного напрямку вдосконалюють екологічну освіту і виховання підростаючого покоління, формують екологічне мислення і культуру, використовуючи різноманітні форми і методи природоохоронної діяльності. Вони забезпечують активно-дійовий характер екологічного виховання учнівської молоді, максимально наблизивши навчально-виховний процес до потреб охорони довкілля.

В екологічному вихованні позашкільних закладів виключна роль належить екскурсіям в природу. Вони позитивно впливають на розвиток екологічного та естетичного мислення вихованців, формування їх ціннісної сфери та світогляду, сприяють набуттю умінь та навичок практичного вирішення проблем навколишнього середовища, а також забезпечують формування індивідуальної та колективної відповідальності за стан довкілля.

Як зазначає Л. М. Хафизова «формування в учнів відповідального відношення до природи - складний і тривалий процес. Його результатом повинно бути не тільки оволодіння визначеними знаннями й уміннями, а й розвиток емоційної чуйності, уміння і бажання активно захищати, поліпшувати, облагороджувати природне середовище».

Саме екскурсійна діяльність дає можливість здійснювати педагогічний вплив на розвиток розумової та емоційної сфери вихованців. Світ природи збуджує допитливу дитячу думку, породжує пізнавальну активність дітей. Різноманітність, краса природи, наочність її зв’язків і залежностей забезпечують доступність їх розуміння дитиною, спонукає логічно мислити, робити власні висновки, знаходити свої, індивідуальні, часом оригінальні пояснення.

Мета кожної екскурсії в природу - встановлення зв’язків між різними явищами у єдиному життєвому комплексі, визначення залежності живих організмів від субстрату, зміни кліматичних умов, антропогенного впливу.

Під час екскурсій на доступному для вихованців рівні, розглядаються зв’язки між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою і людиною. Через пізнання цих зв’язків і відносин діти вивчають навколишній світ, отримують конкретні уявлення про різноманітні види рослин і тварин, явища і взаємопов’язані компоненти живої та неживої природи, засвоюють навички поведінки в ній, методики досліджень, вчаться обробляти і узагальнювати отримані результати.

Екскурсії в природу підводять дітей до усвідомлення себе частиною природи, до почуття відповідальності за те, що відбувається навколо нас і наслідки наших дій в природному середовищі.

Саме ця форма роботи дає можливість приділяти увагу моральним аспектам спілкування людини з довкіллям, вирішувати таке важливе завдання - навчити дітей норм поведінки в природі.

Особливого значення при цьому набуває показ взаємозалежних зв’язків між людиною і довкіллям. Людину слід розглядати як частину природи, яка існує усередині природи і невіддільна від неї. При цьому важливо показати природоперетворюючий вплив людини на природу, який може бути позитивним (охорона природи) і негативним (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин тощо). На прикладах негативного впливу людини на природу у дітей формується своє відношення до цих дій та їх правомірності.

Розкриваючи зв’язки людина - природа, забезпечується засвоєння норм і правил екологічної поведінки в довкіллі, а через екологічне сприйняття оточуючого середовища формується відповідальне відношення до природи.

Засвоєння дітьми норм і правил поведінки в природі здійснюється з урахуванням умов екологічного виховання.

Перша найважливіша умова - екологічне виховання дітей повинно проводитися в системі. Під час організації екскурсій не варто зосереджувати увагу на окремих об’єктах або групі об’єктів природи. Це повинні бути комплексні завдання, при розв’язанні яких варто передбачити включення поряд з природоохоронними напрямками, народногосподарські, фольклорно-етнографічні, пошуково-дослідницькі та інші не менш важливі і цікаві питання, що виникають упродовж багатовікової життєдіяльності людини.

Використання місцевого краєзнавчого матеріалу сприяє залученню дітей до вивчення історії рідного краю, історичних місць пам’яток культури, традиційних народних ремесел, музики, пісень, казок, легенд. Вивчаючи національні, місцеві культурно-мистецькі традиції, діти стають їх носіями і продовжувачами, відчувають відповідальність за їх збереження як самобутньої складової загальнолюдського культурно-мистецького надбання.

Друга неодмінна умова - екологічне виховання дітей та підлітків повинно бути тісно пов’язане з природоохоронною діяльністю, основою якої є трудова активність вихованців. Як зазначає Г. П. Пустовіт "Природоохоронна робота дітей та підлітків є частиною виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: озброєння науковим знанням з охорони оточуючого середовища та організація відповідної трудової діяльності. При цьому вони набувають певних трудових умінь і навичок, вчаться раціонального природокористування, засвоюють основи колективної праці, дисциплінованості, взаєморозуміння.

Під час екскурсій необхідно активно залучати учнівську молодь до посильних для них практичних справ по охороні місцевих природних ресурсів. Таких справ дуже багато: це шефство над лісовими ділянками, очищення прибережних смуг річок та ставків, збір плодів і насіння лугових та дерев’янисто-чагарникових рослин, охорона і підгодівля птахів, влаштування штучних гніздівель, посадка дерев, кущів, квітів, шефство над пам’ятниками природи тощо.

Третя обов’язкова умова - проведення з вихованцями практичної науково-дослідницької роботи в природі. Під час екскурсій доцільно організовувати коротко та довготривалі фенологічні спостереження.

Важливо, щоб феноспостереження охоплювали не тільки динаміку розвитку окремих рослин або тварин протягом року чи сезону, а й річні та сезонні метеорологічні і гідрологічні явища. Накопичення конкретних результатів, підводить дітей до розуміння зв’язків і залежностей у природі, формує у них екологічний стиль мислення.

Організовуючи екскурсію з вихованцями старшого шкільного віку, варто проводити моніторингові дослідження стану місцевих екосистем. Моніторингові дослідження довкілля можуть мати багатовекторне спрямування і, як правило, охоплювати місцеві проблеми. Використання моніторингових досліджень в природі не тільки підсилює інтерес дітей до вивчення циклів біологічних, хімічних, географічних дисциплін, але й формує елементи наукового пошуку, поглиблює вивчення окремих розділів наук, вчить замислюватися над проблемами довкілля свого регіону, бережно ставитися до місцевої флори і фауни, а разом з тим, підвищує рівень екологічної свідомості підростаючого покоління.

Таким чином, можна дійти висновку, що розкриття конкретних екологічних зв’язків під час екскурсій в природу, забезпечить засвоєння дітьми норм і правил поведінки у природі, сприятиме формуванню їх екологічного стилю мислення, забезпечить становлення відповідального ставлення до навколишнього середовища.

Література

1. Жестова Н.С. Проведення екскурсії в ліс. // Початкова школа. - 1991. - №7. - С.30–34.
2. Захлібний А.Н. На екологічній стежці. - М.: Знання, 1986.
3. Кучері Т.В. Екологічне виховання учнів. - М.: Освіта, 1990.
4. Пустовіт Г.П. Дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах і школах. - К.: Інститут педагогіки АПН України, 1996. - 128 с.
5. Хафизова Л.М. Як знайомити дітей із правилами поведінки в природі. // Початкова школа. - 1988. - №8. - C.40–46.

Джерело: http://ocpo.sumy.ua/

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat