Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Щука Г.П.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.115-123.

Сучасна система підготовки професійних кадрів спортивно-оздоровчого туризму в Російській Федерації

система підготовки туристичних кадрів в Росії Для реалізації програми оздоровлення населення країни необхідно підготувати достатню кількість висококваліфікованих фахівців в області фізичної культури та спорту, які повинні сприяти залученню громадян України до здорового способу життя, систематичних занять фізичною культурою, саморозвитку та самовдосконалення.

На даний час кадровий склад, який працює в системі спортивно-оздоровчого туризму, представлений двома категоріями: по-перше, це професійні кадри туризму, фізичної культури, які мають відповідну професійну освіту, та для яких робота в спортивно-оздоровчих центрах виступає основною (професійною) діяльністю; по-друге, це громадські кадри: інструктори, супровідники, організатори та керівники туристських походів, судді туристських змагань та інші працівники, які отримали звання та категорії в системі підготовки кадрів Федерації спортивного туризму, і для яких робота в спортивно-оздоровчих центрах не є основною. Незважаючи на це, проблема кадрового забезпечення в спортивному, а ще більше в спортивно-оздоровчому, туризмі до цього часу в нашій країні не вирішена.

Програми підготовки громадських кадрів Федерацією спортивного туризму орієнтовані в основному на спортивну підготовку та недостатньо адаптовані до професійної діяльності спеціалістів спортивно-оздоровчого туризму. Крім того, вони не мають Державного освітнього статуту; питання ліцензування, сертифікації їхньої діяльності взагалі не розглядаються.

Підготовка професійних кадрів спортивного та спортивно-оздоровчого туризму здійснюється лише на рівні спеціалізації в межах інших напрямів підготовки: «Туризм», «Географія», «Фізичне виховання», «Історія», «Менеджмент організацій» та ін.. Позитивний досвід накопичено в ряді ВНЗ: Запорізькому національному університеті, Переяслав-Хмельницькому ДПУ імені Григорія Сковороди, Сумському ДПУ ім. А. С. Макаренка, Львівському державному університеті фізичної культури та ін., і обґрунтовано в наукових доробках вітчизняних дослідників: В. Абрамова, Т. Блистів, В. Зігунова, І. Зігунової, В. Козака, А. Коноха, Б. Пангелова, С. Фокіна та ін. Проте аналіз представленого досвіду підготовки вказує на значні розбіжності програм та методик навчання і спонукає шукати інші шляхи вирішення питання кадрового забезпечення спортивно-оздоровчого туризму.

В зв’язку з цим досить цікавим видається досвід Російської Федерації, де існує окремий напрям підготовки - «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм». Система туристської освіти Росії частково характеризується в наукових дослідженнях В. Федорченка та Л. Кнодель, проте вони характеризували процес підготовки фахівців туристської індустрії в цілому, не зупиняючись на питаннях підготовки кадрів спортивно-оздоровчого туризму.

Відсутність відомих нам досліджень цієї проблематики спонукало до проведення власного аналізу і визначило мету даної статті: проаналізувавши генезис спеціальності «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм», Федеральні державні освітні стандарти вищої професійної освіти (ФДОС ВПО) цього напряму підготовки, дати загальну характеристику системи професійної підготовки кадрів спортивно-оздоровчого туризму в Росії, та визначити доцільність запровадження цього досвіду в Україні.

Виклад основного матеріалу. Напрям підготовки 032103 «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм» був затверджений наказом Міносвітнауки Росії у 2005 р. [1], до цього часу існував як спеціальність і входив до напряму 032100 «Фізична культура» галузі 030000 Гуманітарні науки [2, с. 3]. В кінці 2005 р. було прийнято ДОС ВПО цієї спеціальності [3], відповідно до якого випускник отримував кваліфікацію - спеціаліст з рекреації та спортивно-оздоровчого туризму. В зв’язку з переходом на двоступеневу вищу освіту, спеціальність була реорганізована у напрям підготовки 034600 «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм» [4].

У вітчизняній туризмології питання кадрового забезпечення спортивно-оздоровчого туризму відноситься до проблематики організації спортивного туризму, тому, щоб зрозуміти, чому в Росії напрям підготовки об’єднав дві області діяльності: рекреацію та спортивно-оздоровчий туризм, зупинимося на визначенні цих понять.

У енциклопедичному словнику-довіднику з туризму даються наступні визначення рекреації:

1. Розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних і емоційних).
2. Будь-яка гра, розвага та ін., що використовується для відновлення фізичних і розумових сил.
3. Сегмент індустрії дозвілля, який найшвидше розвивається і пов'язаний з участю населення в активному відпочинку на відкритому повітрі, що припадає переважно на уїк-енд.
4. Перебудова організму і людських популяцій, що забезпечує можливість активної діяльності за різних умов, характеру і змін навколишнього середовища [5, с. 273].

Отже, професійна діяльність спеціаліста з рекреації - діяльність, спрямована на відновлення життєвих сил людини, а «туризм є найінтенсивнішим видом рекреаційних занять» [5, с. 110]. Проте, це твердження варто уточнити: з усіх видів туризму, на наш погляд, найбільші потенційні можливості щодо відновлення життєвих сил людини має саме спортивно-оздоровчий туризм.

Враховуючи те, що до цього часу існує певна неузгодженість у трактуванні термінів спортивного чи спортивно-оздоровчого туризму, і ці поняття в енциклопедичному словнику-довіднику з туризму відсутні, ми дозволимо собі скористатися визначенням С.П. Фокіна: «Спортивний туризм - це специфічний вид туристсько-спортивної діяльності, головною формою якої є похід (подорож), або змагання з видів туризму; ці види діяльності спрямовані на випробовування фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення туристської майстерності туриста та виконання нормативів спортивних розрядів. Головними відмінностями спортивно-оздоровчого і спортивного туризму є різниця в туристському досвіді та кваліфікації учасників і кінцевій меті діяльності…» [6, с. 89].

Таким чином, спортивно-оздоровчий туризм - це специфічний вид діяльності, спрямований на відновлення фізичних, психічних, духовних сил людини шляхом проведення туристських заходів: походів вихідного дня та не категорійних походів. Отже, об’єднання спортивно-оздоровчого туризму з рекреацією при підготовці фахівця даного профілю видається нам цілком логічним.

Розглянемо більш детально державні вимоги до організації та результатів процесу підготовки фахівців з рекреації та спортивно-оздоровчого туризму.

Враховуючи, що спортивно-оздоровчий туризм розглядався як складова спортивного туризму, від спеціаліста вимагалося мати певний рівень фізичної підготовки. Тому при наборі абітурієнтів стандартом 2005 р. передбачалося проведення додаткових вступних іспитів: із загальної фізичної підготовки та спеціалізованої підготовки з вибраного виду туристської чи фізкультурно-спортивної діяльності. ФДОС ВПО 2011 р. ці вимоги не встановлював, проте більшість ВНЗ при оголошенні набору на цей напрям підготовки інформували абітурієнтів про проведення додаткових вступних іспитів з фізичної культури.

Областю професійної діяльності майбутнього фахівця визначалися:

- спортивно-оздоровчий туризм;
- фізична (фізкультурно-спортивна) рекреація та реабілітація;
- діяльність з оздоровлення населення засобами фізичної культури, спорту та туризму;
- індустрія туризму, дозвілля та рекреації;
- туристсько-рекреаційні заклади та системи;
- санаторно-курортні комплекси й установи та інші послуги в сфері фізичної культури, рекреації та туризму.

Об’єктами професійної діяльності виступали:

- психічні, фізичні, функціональні можливості людини;
- рекреаційно-оздоровчі цикли обслуговування туристів, туристський продукт;
- спеціальні рухові режими, орієнтовані на профілактику та усунення психічних та фізичних перевантажень;
- соціально-культурне, екологічне, краєзнавче та фізичне виховання особистості;
- організаційно-методична, управлінська діяльність у сфері туризму, краєзнавства і рекреації та санаторно-курортного комплексу;
- здоровий образ життя, який формується засобами рекреації, туризму та краєзнавства;
- процес формування особистості, її залучення до загальнолюдських та культурних цінностей, до рекреаційно-оздоровчих форм занять, туристсько-краєзнавчих заходів та туризму.

Як ми бачимо, основний акцент при визначенні області та об’єктів професійної діяльності зроблено на рекреацію, спортивно-оздоровчий туризм виступає лише одним із засобів досягнення бажаних результатів. Це досить добре простежувалося в ДОС ВПО 2005 р., де окремо виділялася також підготовка до рекреаційної та реабілітаційної діяльності (крім педагогічної, організаційно-управлінської, науково-дослідної). В наступному стандарті завдання цієї діяльності були перенесені до педагогічної діяльності. Туристська діяльність, як можливий вид професійної діяльності, при підготовці фахівців цього напряму підготовки не виділялася. Щоправда, серед завдань організаційно-управлінської діяльності та професійних компетенцій декларувалася необхідність підготовки майбутнього працівника до реалізації технологій турагентської та туроператорської діяльності (ПК 20), проте подальшого втілення цієї ідеї не виявилося.

В ДОС ВПО 2011 р. у вимогах до результатів засвоєння основних освітніх програм (ООП) бакалавріату вперше були сформовані загальнокультурні (10 шт.) та професійні (34 шт.) компетенції випускника. Професійні компетенції поділялися на три групи:

1. педагогічна діяльність - 15 шт.;
2. організаційно-управлінська - 14 шт.;
3. науково-дослідна - 5 шт.

Цікаво, що визначені компетенції лише наполовину повторювали завдання професійної діяльності (при цьому інші 50% завдань були опущені), проте включали абсолютно нові положення.

Представлені професійні компетенції умовно можна класифікувати наступним чином:

- компетенції, що стосуються особистості майбутнього фахівця, його здатності до професійного та особистісного зростання;
- компетенції, що стосуються організації рекреаційної діяльності в цілому;
- компетенції, що стосуються мотивації та розвитку особистості того, хто займається.

Компетенції науково-дослідної діяльності випускника бакалавріату нам здаються взагалі дещо надуманими: проводити наукові дослідження актуальних проблем сфери рекреації, туризму та краєзнавства з урахуванням національно-регіональних та соціально-демографічних факторів, формуючи логіку та методологію цього дослідження, ми вважаємо завданням, яке не відповідає даному рівню підготовки.

Основна освітня програма підготовки бакалавра з рекреації та спортивно-оздоровчого туризму передбачає вивчення наступних навчальних циклів: гуманітарний, соціальний та економічний (19-21 % від обсягу загального навчального навантаження); математичний та природничий (12-14%); професійний (66-68%). Кожен цикл має базову (обов’язкову - 47-53%) та варіативну (профільну, встановлену ВНЗ - 47-53%) частини.

Порівняно з першим стандартом, у другому відбувся перерозподіл навчального навантаження між циклами дисциплін. Об’єм дисциплін першого циклу було скорочено на чверть, натомість час на вивчення математичних та природничих дисциплін збільшено. Дисципліни спеціальності та спеціалізації склали блок професійних дисциплін, який за кількістю годин скоротився. ВНЗ отримали можливість майже наполовину наповнювати навчальні плани, тоді як раніше федеральний компонент складав 71%. В нових стандартах було значно скорочено перелік обов’язкових для вивчення дисциплін (див. табл. 1) та термін вивчення фізичної культури: з 408 годин до 2 кредитів (72 год.), проте збільшена з 18 до 24 тижнів тривалість практик. ФДОС ВПО 2011 р. висував більші вимоги до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.

Таблиця 1

Порівняння обов’язкового мінімуму змісту основної освітньої програми
Дисципліни, які зникли Реорганізовані дисциплін Дисциплін, які залишилися Нові дисципліни
Загальні гуманітарні та соціально-економічні дисципліни
- Економіка
- Культурологія
- Російська мова та культура мовлення
- Соціологія
- Правознавство
- Політологія
- Вітчизняна історія
- Історія
- Психологія та педагогіка
- Психологія, Педагогіка
- Іноземна мова
- Фізична культура
- Філософія
 
Загальні математичні та природничо-наукові дисципліни
    - Математика
- Інформатика
- Географія рекреаційних систем та туризму
- Загальна екологія
- Науково-методична діяльність
Загально професійні дисципліни
- Соціальна психологія
- Ергономічна біомеханіка
- Правові основи рекреації та туризму
- Будови в рекреації та туризмі
- Турінформатика з основами реклами
- Відео-фото справа
- Масаж
- Безпека в сфері рекреації та туризму
- Безпека життєдіяльності
- Рекреалогія
- Курортологія
- Фізіологія людини
- Анатомія та морфологія людини
- Моніторинг фізичного стану людини
- Теорія та методика фізичної культури
- Економіка рекреації та туризму
- Базові види фізкультурної рекреації
 
Дисципліни спеціальності
- Теорія та методика фізичної рекреації
- Краєзнавство
- Теорія та методика культурно-дозвіллєвої діяльності
- Іноземна мова (профільна)
- Професійна майстерність (в залежності від спеціалізації)
  - Основи спортивно-оздоровчого туризму
- Основи менеджменту рекреації та туризму
- Фізична реабілітація
- Маркетинг рекреації та туризму
 

Компетенції було розподілено між блоками підготовки, проте цей розподіл був зроблений, на наш погляд, не зовсім логічно. Так, готовність використовувати основні методи захисту виробничого персоналу та населення від можливих наслідків аварій; готовність використовувати комп’ютерну техніку, комп’ютерні програми та мультимедійні технології варто формувати при вивченні дисциплін другого та третього блоку, а не першого, як пропонують розробники стандартів. Натомість вміння здійснювати свою професійну діяльність, керуючись законодавством країни та спілкуватися з клієнтами, вести переговори, ділову переписку доцільно формувати при вивченні дисциплін першого циклу, а не другого і таке інше.

В напрямі підготовки 034600 «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм» виділено три профілі підготовки:

- Рекреаційно-оздоровча діяльність, менеджмент рекреації та туризму;
- Санаторно-курортна рекреація, менеджмент санаторно-курортної рекреації;
- Спортивно-оздоровчий туризм.

Аналіз порівняння навчальних планів показав, що вони мають абсолютно ідентичне наповнення варіативних частин перших двох циклів. Крім того, визначені чотири обов’язкові дисципліни варіативної частини професійного циклу, які вивчаються на всіх профілях підготовки:

1. Екскурсознавство (включає участь у якості стажера у виїзному заході);
2. Іноземна мова (профільна);
3. Туристські формальності;
4. Менеджмент туроператорської діяльності.

Треба відзначити, що базова частина професійного циклу сформована переважно з дисциплін, які більше пов’язані з реабілітацією, за винятком курсу «Основи спортивно-оздоровчого туризму». Тому виникали сумніви щодо ефективності підготовки в цьому напрямі фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму. Проте наповнення варіативної частини свідчить про можливість забезпечити високий рівень підготовки бакалавра зі спортивно-оздоровчого туризму. Так, до переліку обов’язкових дисциплін варіативної частини увійшли:

1. Теорія та методика туризму (4 види туризму за вибором ВНЗ, включає НТП);
2. Топографія та орієнтування на місцевості;
3. Пошуково-спасальні роботи в умовах природного середовища;
4. Безпека в туризмі;
5. Відео-фото справа;
6. Спортивно-оздоровчий туризм для осіб з відхиленнями в стані здоров’я;
7. Технологія масових туристських заходів;
8. Організація та технологія проведення навчальних заходів у туризмі (включає участь у навчальному заході в якості стажера);
9. Краєзнавство;
10. Теорія та методика культурно-дозвіллєвої діяльності;
11. Етикет та гостинність;
12. Правові основи туризму.

Таким чином, всі заявлені дисципліни мають пряме відношення до діяльності фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму. Крім того, серед дисциплін за вибором були:

- Технологія відновлення працездатності в туризмі;
- Технології реабілітації порушених функцій після екстремальних ситуацій;
- Специфіка травматизму в туризмі;
- Педагогіка екстремальної діяльності;
- Технологія організації харчування в туризмі;
- Тренажерні технології в туризмі;
- Соціально-психологічні особливості взаємодії в туристській групі;
- Анімація в рекреації та туристській діяльності та ін.

Крім того, студентам надається можливість опанувати скітур, альпінізм, скі-альпінізм, скелелазіння, рафтинг, гребний та парусний спорт, гірськолижний туризм, підводний спорт, дайвінг, стрільбу з луку тощо.

Отже, проведене дослідження дає змогу зробити висновок про доцільність відкриття напряму підготовки «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм». Зважаючи на той факт, що базова частина професійного блоку підготовки представлена переважно дисциплінами рекреаційного спрямування, підготовка фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму реалізується лише при підготовці за профілем «Спортивно-оздоровчий туризм».

Варто відзначити, що майже всі дисципліни перших двох блоків спрямовані на формування загальних компетенцій, хоча складають до третини об’єму навчального навантаження. Скорочення часу на їх вивчення дозволило б скоротити термін та витрати на професійне навчання майбутнього фахівця.

Цілком очевидно, що спеціалізація «Спортивно-оздоровчий туризм» на інших напрямах підготовки може забезпечувати лише знання основ організації та технології проведення туристських масових заходів і включає опанування одним з видів туризму. Відсутність знань фізіології людини, моніторингу визначення її фізичного стану і т.д. не дозволяє на достатньому рівні забезпечувати організацію та проведення спортивно-оздоровчих заходів.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні досвіду підготовки спеціалістів зі спортивно-оздоровчого туризму в Республіці Білорусь.

Література

1. Об утверждении перечня направлений подготовки (специальностей) высшего ппрофессионального образования. Приказ Минобрнауки России №4 от 12 января 2005 р. [Електронний ресурс] // Российское образование. Федеральный образовательный портал: нормативные документы. - Режим доступу: http://www.edu.ru.
2. Общероссийский классификатор специальностей по образованию ОК 009-2003. Правовые ресурсы [Електронний ресурс] // КонсультантПлюс. - Режим доступу: http://www.consultant.ru.
3. ГОС ВПО специальность 032103 «Рекреация и спортивно-оздоровительный туризм» [Електронний ресурс] // Российское образование. Федеральный портал. - Режим доступу: http://www.edu.ru.
4. ФГОС ВПО по направлению подготовки 034600 Рекреация и спортивно-оздоровительный туризм (квалификация (степень) «бакалавр» [Електронний ресурс] // Российское образование. Федеральный портал. - Режим доступу: http://www.edu.ru.
5. Енциклопедичний словник-довідник з туризму / Автори-укладачі: В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В.І. Цибух. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. - 372 с.
6. Фокін С.П. Спортивний і спортивно-оздоровчий туризм: питання термінологічного апарату / С.П. Фокін // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монографія / за ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 8. - С. 88-90.

Щука Г.П. Сучасна система підготовки професійних кадрів спортивно-оздоровчого туризму в Російській Федерації

В статті аналізується досвід підготовки фахівців спортивно-оздоровчого туризму в Російській Федерації. На основі детального аналізу стандартів підготовки спеціалістів (2005 р.) та бакалаврів (2011 р.) напряму підготовки «Рекреація та спортивно-оздоровчий туризм» розглядається доцільність запровадження даного напряму підготовки в Україні.

Ключові слова: спортивно-оздоровчий туризм, рекреація, підготовка кадрів

Щука Г.П. Современная система подготовки профессиональных кадров спортивно-оздоровительного туризма в Российской Федерации

В статье анализируется опыт подготовки специалистов спортивно-оздоровительного туризма в Российской Федерации. На основе подробного анализа стандартов подготовки специалистов (2005 г.) и бакалавров (2011 г.) направления подготовки «Рекреация и спортивно-оздоровительный туризм» рассматривается целесообразность открытия данного направления подготовки в Украине.

Ключевые слова: спортивно-оздоровительный туризм, рекреация, подготовка кадров.

Shchuka G.P. The Modern System of Professional Training in Sports and Health Tourism in the Russian Federation

The article reviews the experience of specialists’ training in sports and health tourism in the Russian Federation. Based on a detailed analysis of the standards of training of specialists (2005) and Bachelors (2011) of specialty "Recreation and Sports and Health Tourism," the expediency of such training specialty opening in Ukraine is considered.

Key words: sports and health tourism, recreation, professional training.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.