Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Семенова І.І.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.203-210.

Передумови становлення системи професійної підготовки фахівців сфери туризму в Туреччині

підготовка фахівців сфери туризму в Туреччині У статті розкрито передумови становлення системи туристської освіти в Туреччині на основі аналізу історичних етапів розвитку індустрії туризму з урахуванням впливу економічних, політичних, технічних, соціальних та ресурсних факторів.

Ключові слова: професійна підготовка, професійна підготовка фахівців сфери туризму.

На сучасному етапі розвитку економіка України знаходиться в кризовому стані. З метою виходу із складного становища уряд вимушений здійснювати пошук та розвиток тих сфер економічної діяльності, які здатні поповнити державний бюджет та підвищити рівень життя в країні. Однією з пріоритетних напрямів народного господарства в Україні визнано галузь туризму, яка за умов грамотної політики спроможна перетворитися в вагомий інструмент вирішення економічних проблем.

Туризм здобув світове визнання як індустрія, що акумулює валютні надходження, створює нові робочі місця, підтримує платіжний баланс країни тощо. Однак, сфера туризму України ще не досягла рівня розвитку, який позначився би на якісному рівні життя населення. Це пов’язано з низкою факторів, що гальмують розвиток туристичної діяльності на території нашої країни. Однією з проблем сфери туризму є недостатня забезпеченість індустрії кваліфікованими кадрами. Вирішення цієї проблеми полягає у розвитку системи туристської освіти, що забезпечується завдяки розширенню та поліпшенню матеріально-технічної бази освітніх закладів, впровадженню результатів наукових досліджень та вивченню зарубіжного досвіду. В цьому контексті особливої уваги заслуговує досвід туристської освіти в Туреччині. Такий вибір обумовлений високими показниками сучасного розвитку туризму та фахової підготовки в цій країні. Турецький туристичний продукт масового споживання відповідає очікуванням та фінансовим можливостям левової частини представників середнього класу населення України.

Успішна реалізація провідних ідей зарубіжного досвіду в національному освітньому просторі можлива лише за умов урахування специфіки підготовки туристських кадрів в Туреччині. Виявити ці специфічні риси можливо шляхом ґрунтовного вивчення передумов становлення системи туристської освіти. Зазначені передумови сформувалися в процесі еволюції туризму в Туреччині. Тому виявляється доцільним звернутися до історії турецького туризму.

Різним аспектам проблеми професійної підготовки фахівців сфери туризму присвячені роботи таких українських та російських вчених, як Алілуйко О.А., Бабарицька В.К., Бейдик О.О., Власова Т.І., Галицька М.М., Горячева Т.К., Зорін І.В., Квартальнов В. О., Кнодель Л.В., Конох А.П., Лозовецька В.Т., Лук'янова Л.Г., Любіцева О.О., Олійник П.М., Павлова Е.М., Пазенок В.С, Пірогова О.В., Поважна Л.І., Попович С.І, Сесьолкін О.І., Скрипник М.І., Сорокіна Г.О., Фастовець О.Ю., Федорченко В.К., Фоменко Н А., Хмілярчук Н. С, Цехмістрова Г. С, Щербакова О.М. тощо. Проблема туристської освіти вирішується в роботах таких турецьких дослідників, як Аслан А. (Aslan A.), Атай Л. (Atay L.), Гюрбюз А. (Gьrbьz A. K.), Даадевірен А. (Dağdeviren A.), Ехтіяр Р. (Ehtiyar R.), Йилдирим М. (Yildirim H. M.), Козак М. (Kozak M.), Улудаа О. (Uludağ O.), Юнгюрен Е. (Ьngьren E.), Яратан Х. (Yaratan H.) тощо.

Вивченню зарубіжного досвіду професійної підготовки кадрів для сфери туризму присвячено роботи науковців В. Федорченка, Л. Кнодель, І. Петрової. Але слід відзначити, що проблема туристської освіти в Туреччині ще не була представлена в якості предмета спеціальних педагогічних досліджень. Тож і питання виявлення передумов становлення професійної підготовки туристських кадрів в Туреччині в науковій літературі ще не вирішувалося.

Метою наукової статті є вивчення передумов становлення системи професійної підготовки фахівців сфери туризму в Туреччині. Відповідно до мети були поставлені завдання дослідження: дати визначення поняття «професійна підготовка фахівців сфери туризму»; розглянути етапи розвитку турецького туризму; виділити передумови становлення системи туристської освіти в Туреччині.

З огляду на те, що дослідження носить компаративістський характер, виявляється доцільним уникнути розбіжностей в тлумаченні ключового поняття з боку українського та турецького співтовариства. Членство України та Туреччини в міжнародній організації з питань освіти ЮНЕСКО дає підстави для звернення до міжнародного тезаурусу з метою визначення поняття «професійна підготовка».

Згідно словнику ЮНЕСКО «професійна підготовка - це підготовка, орієнтована на розвиток навиків, набуття знань та установок, необхідних для роботи за конкретною спеціальністю або групою спеціальностей в тій чи іншій галузі економічної діяльності» [3].

Сутність поняття професійної підготовки фахівців сфери туризму формується під впливом особливостей туристичної діяльності. Так, уникнувши спортивно-оздоровчої специфіки дослідження Коноха А. П., можна констатувати, що автор розуміє під професійною підготовкою майбутніх фахівців туризму процес, що відображає науково й методично обґрунтовані заходи вищих навчальних закладів, спрямованих на формування протягом терміну навчання рівня професійної компетентності і компетенції особистості, достатнього для успішної праці в усіх ланках сфери туризму з урахуванням сучасних вимог ринку праці [2]. Вищенаведена теза співвідноситься з позицією Кнодель Л. В., яка в своїй монографічній роботі підкреслює, що «підготовлені фахівці сфери туризму спроможні забезпечити успішну туристичну діяльність у всім її різноманітті, із усіма її проблемами, здатні розв’язати ці проблеми і виконати завдання, що постають перед цією сферою економіки на сучасному етапі» [1, с 34]. Представлені авторські позиції демонструють єдиний підхід до розуміння сутності професійної підготовки фахівців з туризму. Автори підкреслюють, що професійна підготовка має забезпечити такий рівень компетентності працівника, який дозволить забезпечити його успішну туристичну діяльність в умовах сучасності.

Отже, враховуючи науковий доробок вчених-туризмологів, сформулюємо визначення ключового поняття на основі міжнародних рекомендацій з метою забезпечення однозначного розуміння його сутності з боку українського та турецького наукового співтовариства. Під професійною підготовкою фахівців сфери туризму будемо розуміти підготовку, орієнтовану на розвиток у особи навиків, набуття нею знань та установок, необхідних для успішної професійної діяльності у сфері туризму в умовах сучасності.

Передумови становлення системи туристської освіти в Туреччині сформувалися протягом історичного розвитку туристичної галузі в країні.

Історія розвитку туризму в Туреччині представлена в роботах Эсен Ш. (Esen Ş.), Йылдыз З. (Yıldız Z.), Нохутчу А. (Nohutçu A.), Озден Д. (Özden D), Савіна Д. О., Тезджан Б. (Tezcan B.), Уйар Х. (Uyar H).

Більшість дослідників історії туризму в Туреччині в основу періодизації покладають такі критерії, як політичні та соціально-економічні зміни в суспільстві. Це обумовлено тим, що туристична галузь Туреччини отримала розвиток завдяки успішній політиці та соціально-економічним перетворенням, які мали місце в історії країни. Відмінності у виділенні дослідниками періодів розвитку туризму пов’язані із концентруванням уваги на тих чи інших аспектах розвитку політичної та соціально-економічної ситуації в Туреччині.

Ураховуючи доробок турецьких дослідників, представимо періодизацію історії туризму в Туреччині, розроблену на компіляційній основі з метою охоплення якомога більшого проміжку часу та виділення низки передумов виникнення потреби турецького суспільства в професійній підготовці туристських кадрів. В основі періодизації залишимо критерії політичних та соціально-економічних змін в суспільстві.

Перший період - Передісторія туризму (до 1923 р.). Перші прояви туристичної діяльності в Туреччині спостерігалися ще за часів Османської імперії, коли розпочалося суднобудування, будівництво перших готелів, проведення першої виставки туристичного характеру, виникнення гідів-перекладачів, перетворення культурно-історичних пам’яток. В ці часи з’явилися перші спроби регулювання туристичної активності з боку держави.

Перший період в історії туризму Туреччини демонструє певні прояви технічного, економічного та політичного впливу на туристичну активність в країні, що сприяло її подальшому розвитку. Цей період названо «Передісторією туризму» з тієї причини, що туристичної діяльності в її сучасному розумінні ще не існувало, а відбувалися лише деякі епізодичні події туристичного характеру.

Другий період - Початок розвитку туристичної діяльності (1923-1950 рр.). 29 жовтня 1923 року Туреччина була проголошена республікою. Цей день є дуже визначним в історії Туреччини. У зв’язку з подією державного рівня починаючи з 1923 року в країні відбувалися перетворення у всьому житті суспільства. Цей рік пов'язаний з початком прориву в області турецького туризму [4]. Туристська сфера зазнала впливу з боку приватних та державних організацій, таких як Туристичний та автомобільний клуб Туреччини (Tьrkiye Turing ve Otomobil Kulьbь), Туристичне бюро (Tьrk Bьrosu) та відділ з питань туризму в структурі Міністерства економіки. Відбувався розвиток транспортних засобів та перших туристичних агентств. Держава приділяла неабияку увагу питанням підтримки культурно-історичних об’єктів країни. Але сфера туризму ще не розглядалася з боку уряду країни в якості пріоритетного питання. Це частково було пов’язано із впливом загальносвітових тенденцій того часу, коли розвиток міжнародного туризму тимчасово втратив свої темпи в результаті Другої світової війни [6].

Другий період історії туризму в Туреччині характеризується зростанням позитивного впливу політичних, технічних та економічних факторів на розвиток туристської сфери.

Третій період - Початок розвитку туристичної галузі (1950-1963 рр.). 1950 рік відзначився в історії Туреччини приходом до влади Демократичної партії, яка розпочала політику лібералізації міжнародної торгівлі, що призвело до різкого зростання імпорту по відношенню до експорту. Зіткнувшись із проблемою дефіциту платіжного балансу країни та критичної нестачі іноземної валюти, уряд звернувся до сфери туризму, яка розглядалася в якості одного з основних інструментів державної політики для виходу із кризової ситуації [6]. Підтвердженням зростання інтересу до сфери туризму є впровадження таких державних заходів, як прийняття законів туристичного характеру, організація Туристичного Банку, залучення Пенсійного Фонду до будівництва готелів, а також створення спеціалізованого міністерства з питань туризму.

Третій період в історії турецького туризму характеризується процесом виділення сфери туризму в окрему галузь народного господарства.

Четвертий період - Період легітимізації та пропаганди розвитку туризму (1963-1982 рр.). Період всебічного заохочення, легітимізації та пропаганди туризму розгортався на фоні істотних змін в політичному житті держави. 27 травня 1960 року в Туреччині відбувся «державний переворот», після якого новою владою було впроваджено нові механізми підтримки та розвитку масового туризму [5]. Протягом періоду було прийнято Конституцію, введено п’ятирічні плани розвитку туризму, проводилося співробітництво з Агентством США з міжнародного розвитку, підписано згоди про туристську співпрацю з іноземними державами, здійснено розширення обов’язків Міністерства туризму та реклами, забезпечувався розвиток діяльності Туристичного Банку, було створено Асоціацію турецьких турагентів та відбулося впровадження проекту розвитку туризму в Південній Анталії. Але всі зазначені заходи реалізовувалися на фоні інтенсивної міжнародної конкуренції, нафтової кризи, недостатньо розвиненої інфраструктури, екстремістської діяльності релігійних фундаменталістів, відносної недоступності Туреччини для туристів із Північної та Західної Європи через неефективну рекламу країни та складності, пов’язані із вартістю транспортування. Протягом періоду простежується значний розрив між політичними цілями розвитку масового туризму та результатами їх реалізації, тому індустрія туризму в цей час ще не досягла розквіту [5].

Четвертий період в історії туризму Туреччини характеризується впровадженням заходів із формування законних засад розвитку та популяризації туристської галузі.

П’ятий період - Період інтенсивного розвитку туристичної галузі (1982-2002 рр.). На початку 1980-х років в Туреччині відбулася зміна влади, що позначилося лібералізацією економіки держави. В рамках досліджуваного періоду можна виділити два етапи впровадження лібералізації. Перший етап охоплює 1982-1990 рр. та характеризується прийняттям Закону про заохочення туризму, впровадженням П’ятого п’ятирічного плану розвитку, заснуванням спеціалізованого Міністерства туризму та впровадженням проекту АТАК (Екологічного проекту Південно-західного узбережжя) для забезпечення екологічного захисту території уздовж Егейського й Середземного морів. Протягом етапу простежується інтенсивний вплив держави на розвиток туризму з метою задоволення світового попиту з одночасним впровадженням заходів щодо захисту навколишнього середовища [6].

П’ятий період в історії туризму в Туреччині характеризується досягненням позитивної динаміки та істотним підвищенням темпів розвитку туристичної сфери.

Шостий період - Розвиток альтернативних видів туризму (2002-сьогодення) розкриває сучасний стан туризму в Туреччині. В наш час турецький уряд спрямовує зусилля для впровадження альтернативних видів туризму (зимнього, водного, фестивального, оздоровчого, молодіжного, ділового туризму, туризму для осіб третього віку) з метою зменшення навантаження на популярні масові курортні місцевості та часткової переорієнтації туристичних потоків на північні, центральні та східні райони Туреччини. В основу туризму покладено принципи стійкого розвитку, що передбачають збереження екологічної рівноваги в навколишньому середовищі.

Виходячи з вищенаведеного, виокремимо низку передумов становлення системи туристської освіти в Туреччині, які доцільно згрупувати за походженням на:

1. Економічні передумови:

- потреба в послугах гідів-перекладачів для роботи з іноземними туристами, яка виникла ще в XIX столітті в Стамбулі;
- незабезпеченість засобів розміщення підготовленими робітниками різних ланок (починаючи з будівництва перших готелів в середині XIX століття)
- необхідність якісного обслуговування клієнтів в туристичних агентствах, які займалися продажем квитків, оформленням паспортів тощо (після 1920-х років);
- потреба в ефективному управлінні туристичними об’єктами (засобами розміщення, об’єктами харчування та ін.) на базі міжнародних стандартів управління (після 1950-х років);
- необхідність грамотного позиціонування та просування національного туристичного продукту (під час відкриття інформаційних бюро на місцях та за кордоном в 1960-х роках).

2. Політичні передумови:

- необхідність вирішення проблем туристичної галузі на міністерському рівні фахівцями туризму (особливого значення проблема набула після признання туризму справою державного значення в 1963 році);
- ведення ефективної туристської політики співтовариства державного та приватного секторів (прийняття законів щодо заохочення туризму; введення п’ятирічних планів розвитку, проекту розвитку туризму в Південній Анталії, які стимулювали туристичну діяльність в країні).

3. Технічні передумови:

- розвиток транспортних засобів (суднобудування, розбудова залізничних шляхів сполучення);
- будівництво та устаткування засобів розміщення.

4. Соціальні передумови:

- прояв підприємницької активності з боку населення країни завдяки державному заохоченню до активності в умовах ринкових відносин;
- розширення прав і свобод громадянина Туреччини після прийняття Конституції, збільшення вільного часу та можливостей для навчання та відпочинку;

5. Ресурсні передумови:

- реставрація культурно-історичних пам’яток;
- дотримання принципів стійкого розвитку туризму (впровадження екологічного проекту АТАК з метою захисту навколишнього середовища на територіях масового скупчення туристів);
- розвиток альтернативних видів туризму.

В ході виникнення зазначених передумов здійснювалися перші спроби організації навчання робітників туристської галузі.

Таким чином, за результатами наукового дослідження надано поняття професійної підготовки фахівців сфери туризму, під яким розуміємо підготовку, орієнтовану на розвиток у особи навиків, набуття нею знань та установок, необхідних для успішної професійної діяльності у сфері туризму в умовах сучасності. Шляхом вивчення визначних подій історії розвитку туристської сфери в Туреччині виявлено основні передумови становлення системи професійної підготовки кадрів для сфери туризму. Визначені передумови розділено на групи за їх походженням: економічні, політичні, технічні, соціальні та ресурсні.

Перспективи подальших розробок полягають у дослідженні специфіки професійної підготовки туристських кадрів в Туреччині.

Література

1. Кнодель Л.В. Система підготовки кадрів сфери туризму у Німеччині: [Монографія] / Л.В. Кнодель. - К.: Вид- во ФПУ, 2007. - 183 с.
2. Конох А. П. Теоретичні та методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах: автореф. дис… д-ра пед. наук: 13.00.04 [Електронний ресурс] / А. П. Конох; Ін-т пед. освіти і освіти доросл. АПН України. - К., 2007. - 42 с.
3. Тезаурус ЮНЕСКО [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://databases.unesco.org/thesru/
4. Dünden Bugüne Seyahat Acenteleri [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://otelbook.blogspot.com/2011/04/dunden-bugune-seyahat-acenteleri.html
5. Nohutçu A. Development of tourism policies in Turkey throughout the republican period in socio-political, economic and administrative perspective: from state-sponsored development to various forms of cooperation / Nohutçu A. // Muğla Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi. - Güz 2002. - Sayı 9. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://akademik.mu.edu.tr/data/06020000/resim/file/9-6 ahmet nohutçu.pdf
6. Tezcan B. Developing alternative modes of tourism in turkey: in partial fulfillment of the requirements for the degree of master of science in political science and public administration / B. Tezcan [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://etd.lib.metu.edu.tr/upload/12605524/index.pdf

Семенова И.И. Предпосылки становления системы профессиональной подготовки специалистов сферы туризма в Турции

В статье раскрыты предпосылки становления системы туристского образования в Турции на основе анализа исторических этапов развития индустрии туризма с учетом влияния экономических, политических, технических, социальных и ресурсных факторов.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, профессиональная подготовка специалистов сферы туризма.

Semenova I.I. Prerequisites for the development of tourism vocational training in Turkey

The prerequisites of the development of tourism education in Turkey are revealed in the article by analyzing the historical stages of development of the tourism industry, taking into account the influence of economic, political, technical, social and resource factors.

Key words: vocational training, tourism vocational training.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.