Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Сіверс В.А., Братусь І.В.
Вісник Національного авіаційного університету. - 2006. - №1(3). - С.127-135.

Культурологічні аспекти туризму

Культурологічні аспекти туризму Проаналізовано основні засади культурології туризму, що становить собою важливий розділ туризмології. Зроблено спробу розробити базову методологію добору та аналізу культурологічного матеріалу для реалізації в туристській діяльності.

Безумовно, релігія містить у собі надзвичайно велике поле для роздумів на туристську тематику. Менш застосовується туристсько-культурологічна метода в літературі, хоча сила художнього слова здатна цілком точно відтворити глибоку психологію подорожніх явищ. Література слугує своєрідним засобом закріплення культурно-значущої інформації в культурології туризму. Звичайно, вона є лише однією з ділянок цього розпорошеного в просторі та часі процесу, але ми свідомо обрали її у форматі ілюстративного матеріалу цього своєрідного закріплення.

У літературі подорожі посідають доволі важливе місце при трансформації простору та часу шляхом художнього слова. Спробуємо окреслити основні чинники, що мають безпосередній вихід на культурологію туризму. Література охоплює уявне та реальне, не має меж у подорожі художнім словом. Але вона підпорядковується своїм законам і значною мірою вдовольняє відповідні душевні потреби людей.

Наприклад, фантастична література багато в чому віднаходить рішення тої проблеми, що "люди ніяк не можуть відмовитися від майбутнього, якого в них немає”. Спроба зазирнути у світ зоряних подорожей отримує значний імпульс від нестачі в реальному житті вдоволення від осягнення земного часу та простору. Культурологія туризму не класифікує окремо футуристичні настрої митців, але чітко окреслює значеннєві чинники цих явищ. У СРСР була надзвичайно популярна фантастична література – вся інтелігенція знала прізвища Азімова, Шеклі та Бредбері (хоча на їхній батьківщині вони були багатьом невідомі). Ця популярність зумовлена й значною скутістю в можливостях подорожувати за кордон. Не варто, правда, примітивізувати це питання – фантастична література виступала й своєрідним дисидентством, протестом проти сірості та уніфікації. Брати Стругацькі, наприклад, часто підходили до межі дозволеного у своїх творах, і якби не фантастичні декорації, то вони мали б значні проблеми з вартовими ідеології.

Сама фантастична література відкрила пласти протидії людини просторовим обмеженням. Але одночасно зростав контраст, зростала депресія від неможливості вирішити наявні проблеми навіть у майбутті та передчуття лихої години. У злиднях від голоду та хвороби помирають Бєляєв та Оруел, поставивши сам собі діагноз, від раку гине Булгаков. Спроба оминути закони простору та часу конкретно вирішується для кожного індивідуума, закликає до моральної відповідальності та готовності виконати свою місію.

Не менш чисельними, але й не такими популярними є подорожі в минуле, зокрема історико-біографічна література. В Україні вона переважно створювалася про письменників як найяскравіших представників нашої культури. На жаль, ця література переважно наповнена міфами та стереотипами. Підсилює штучність фактор міфологізації – характерна риса майже всіх життєписів про українських письменників.

Достовірність історичного образу може бути досягненою симбіозом художньої майстерності та дослідницької сумлінності. Авторитетні в галузі історико-біографічного жанру письменники Андре Моруа та Ірвінг Стоун "вважають основною передумовою для створення справжньої естетичної композиції поєднання в особі автора вдумливого дослідника й обдарованого майстра слова. На думку А. Моруа, головною тенденцією новітньої історико-біографічної літератури є сміливі та правдиві пошуки її авторами історичної істини і краси. У свою чергу І. Стоун радить писати художні біографії "з позицій свого героя, дивитися на все його очима".

Робота з архівами, мандрівки місцями, де перебував герой, свідчення сучасників та вивчення попередніх досліджень допомагають автору відтворити дійсність минулого. Взірцем подібного "перевтілення” може вважатися творча манера вже згаданого Ірвінга Стоуна, що яскраво проявилася при створенні життєпису Ван Гога.

В українській літературі також можна навести зразки подібного відповідального ставлення до створення життєписних творів. Перед написанням свого роману "Марія” Оксана Іваненко наполегливо добирала для нього фактичний матеріал. Багато в чому це визначило живу оповідь роману, його колоритність та достовірність описів.

Культурологія туризму тільки допомагає письменнику та читачу наблизитися до історичних реалій, сприяє їх збереженню у вигляді певного напіввтаємничого знання, пізнати що можливо, поєднавши творчий та дослідницький коди.

Окрім суто художніх та мистецьких явищ культурології туризму чільне місце посідає практична реалізація основних культурологічних засад у туристській галузі. Для цього сьогодні відкривається надзвичайно багато можливостей, що враховують як суто академічні розробки, так і цілий пласт аматорських спроб трансформувати культурний доробок в якісну складову туристського продукту. Саме механіка багатопланового духовного симбіозу культури та туризму нерідко стає стартовим майданчиком для втілення найбільш значущих ідей "у життя" [1]. Почасти механізм практики культурології туризму становить собою своєрідний випробувальний етап – деякі положення "виживають", деякі – ні.

Структура туристського ринку. Спробуємо розглянути найбільш перспективні напрямки культурології туризму. Для чіткішого розуміння впливу культури на туристську реальність необхідно відштовхуватися від уже наявних загальновизнаних класифікацій, що характеризують сьогоднішній туристський ринок. Найпоширенішою є концепція розподілу туризму на внутрішній, виїзний та в’їзний. Щодо структури турринку за напрямками, то 2004 р. в Україні найбільшу частку посів внутрішній туризм. Відповідно до наведених результатів розробляється стратегія та тактика діяльності більшості туристичних фірм.

Для кожного сегмента структури туристського ринку діє своя унікальна культурологічна специфікація. Можливо, інколи вона губиться в загальному інформаційному потоці, але її чітке виокремлення та послідовне свідоме впровадження дієвим інструментарієм туристичної фірми здатне принести не тільки фінансові прибутки, а й забезпечити високі темпи культурного розвитку країни.

Механізми культурології туризму різняться за інтенсивністю актуалізації історичного минулого, опорної бази та за критеріями добору відповідної інформації. Тим не менше чіткого розподілу фактично не існує – прийнятніше розглядати всі ці явища єдиним блоком. Наприклад, культурологія внутрішнього туризму вирізняється найширшим спектром елементів дослідження. Це викликано історично та психологічно вивіреними традиціями спорідненості людини з територією проживання. Територіальна та часова складові настільки домінують у цьому сегменті, що інколи створюють колізію визначення самого відрізку споживання туристських послуг, їхнього виокремлення з загального плину життя людини.

Внутрішній туризм. Внутрішній туризм у культурологічному аспекті пострадянського простору ніяк не може позбутися своєї вторинності. Комплекс меншовартості найбільш повно виявився саме в українській культурі зламу століть, оскільки багато в чому це стало наслідком відповідної політики Москви.

Своєрідний зсув наявний сьогодні – Україна більш-менш спокійно пройшла етап русофобії (звинувачення Росії у всіх своїх негараздах) та зосередилася на піднятті власної національної свідомості не за рахунок пошуку ворогів, а користуючись внутрішніми резервами. Щоправда, тисячолітня культура та значний залишковий і набутий духовний потенціал не можуть заповнити провалля економічної злиденності, що болісно контрастує з високими словами про велич і могутність держави.

Прикро, що разом із загальнодержавним культурним рівнем туризм опинився на узбіччі розвитку. Рівень обслуговування у внутрішньому туризмі ще містить значну частку низькопробної радянської сервісної політики, що формувалася в згубних умовах відсутності конкуренції. Це, поруч із значною орієнтацією на закордонний відпочинок заможної частини населення, створює певні перепони для повноцінного розвитку внутрішнього туризму.

Культурологія туризму не в змозі вирішити фінансові проблеми галузі, але вона спроможна пом’якшити ідеологічні викривлення та створити нові магістральні шляхи розбудови галузі в культурологічному річищі. Звісно, завдання культурології туризму не тільки й не стільки в нищенні всього ідеологічного комплексу минулого – наслідок подібного ставлення може бути виключно негативним – просто культурологія допомагає інтегративно засвоїти позитивні напрацювання всього спектру української історії туризму, прилаштувати їх до сучасних реалій загальноєвропейської туристської концепції.

Саме високий організаційний рівень туристських об’єднань молоді в СРСР був не тільки відкинутий українським суспільством, але й не отримав гідної заміни. Можливо, відсутня глибока ідейна база під це об’єднання, розпорошена енергія розуміння єдиного колективу та суспільної свідомості. Ми мусимо визнати, що радянських масштабів Україна в організації вже ніколи не досягне, оскільки відбулися незворотні зміни у свідомості цілих поколінь. Культурологія туризму пропонує на заміну ідеологічно заангажованої радянської системи організації доволі широкий спектр досліджень, здатних мобілізувати значну кількість населення.

Однією з серйозних передумов здорового ставлення до власної культури є наскрізне зацікавлення історією рідного краю. Тут процес має відбуватися в певній послідовності – від історії будинку, вулиці, селища, міста, регіону до історії всієї країни. Історія в цьому випадку – це не просто нанизування фактів, але їхня культурологічна складова, взаємодія зі світовими процесами, літературою, музикою.

Результат культурології туризму у внутрішньому секторі має не тільки загальнодержавний та локальний характери, але й дозволяє віднайти нові ланки комерціалізації продукту. Економічні підвалини внутрішнього туризму перебувають у нерозривній єдності з культурологією, оскільки подача справжнього продукту можлива лише за умов правильної акцентуації на духовній природі явищ, вдумливій подачі історичних реалій та багатовікового доробку народу. Інакше завдяки лише маркетологічним чинникам можливо досягти тільки підвищеного рівня комфорту безвідносно до культурного середовища, що вихолощує саму природу туризму.

Варто відзначити, що саме сьогодні на базі фінансово спроможних верств населення формується категорія споживачів, зацікавлених в інтелектуально та естетично збагачених туристських продуктах. Саме культурологія дає змогу виокремити та відповідно трансформувати ексклюзивний матеріал, цілком придатний для оформлення позитивного досвіду в концептуальній природі внутрішнього туризму.

Окремою ланкою виступає т.зв. зелений туризм. Саме цей напрямок є перспективним у культурологічному аспекті не тільки в етнографічному та краєзнавчому напрямках, але й в обслуговуванні та подоланні культурологічних потреб і проблем сучасного суспільства. Високий рівень комерціалізації життя, постійна конкурентна боротьба та процеси НТП викликали руйнівну дію в екології душі та природи. Амортизація стресу та відновлюючі доручення до природи покладено в основу зеленого туризму, що допомагає людям звернутися до витоків цивілізації, по-іншому подивитися на своє місце в світі й просто відпочити від колосального пресингу суспільства.

Окреслено лише деякі культурологічні аспекти внутрішнього туризму. А тема ця доволі цікава як у теоретичному, так і в практичному значеннях.

В’їзний туризм. Для повноти сприйняття світу важливою культурологічною передумовою завжди було пізнання інших культур, розуміння їхньої природи. У сьогоднішньому світі велике значення має презентація держави, її правильне позиціонування в усіх сферах міжнародної спільноти. Колосальні ресурси нині задіяні у створенні та підтриманні іміджу – вони є заздалегідь збитковими, але повертаються опосередкованим прибутком в економічних та політичних сферах. Однією з найсуттєвіших статей "повернення” грошей є туризм.

Культурологія в’їзного туризму зараз не є доволі широким явищем. Це пов’язане з тим, що створюється передусім бренд, яскравий образ із легко засвоюваними ознаками, що розраховано, як правило, на пересічного споживача. Прикро, але сьогодні часто створюється ситуативний бренд, що представляє не цілісний образ країни, а лише її найбільш "розкручені” якості, а то й різноманітні глобальні явища. Наприклад, "Діснейленд” вже належить не тільки американській культурі – він цілковито вписався в реалії Європи. З одного боку, споживач не повинен їхати за тисячі кілометрів, з другого – глобальна культура нівелює національні ознаки.

Завдання культурології туризму стосовно в’їзного сектора бачиться в поданні правдивої картини країни, у повному відображенні природи певних культурно-історичних явищ не на рівні стереотипів, а, принаймні, на рівні чітко окреслених фактів.

Звісно, туристська галузь не зовсім самостійна в питанні репрезентації держави. Але вона не може бути інертною, як у перші роки незалежності, чи показушною, як за часів СРСР. Саме культурологія туризму має слугувати своєрідним стержнем для розбудови вивіреної та багатогранної програми в’їздного туризму.

Виїзний туризм. Особливості культурології виїзного туризму залежать від досліджуваної країни. Якщо мова йде про колишній СРСР, то значення подібного туризму та його сприйняття базується на часто спотворених реаліях сприйняття закордону. Але це може бути й внутрішньою тональністю нації – наприклад, у Франції люди рідко виїздять на відпочинок за кордон.

Культурологія туризму України містить глибокий потенціал позитиву саме у виїзному секторі. Річ у тім, що в українців історично склалося надзвичайно доброзичливе сприйняття закордонних культур незважаючи на все те лихо, що вони приносили. Звичайно, це створювало та створює численні колізії у взаєминах нашого народу із сусідніми із віддаленими країнами. Значного позитиву додали важкі умови життя на батьківщині та численна діаспора. Отже, пізнавальний туризм вибудовує численні інтернаціональні взаємозв’язки не на штучних ідеологічних засадах, а на природних потребах людей у спілкуванні та пізнанні світових цінностей. Окремо можна окреслити прочанський туризм. З ним пов’язана ідея духовної спорідненості не лише людей, але й проекція віри на певну територію. У цьому відношенні науковий та діловий туризм також обслуговують свої специфічні галузі. Культурологія допомагає не тільки краще зрозуміти іноземні країни, але й розібратися в певних філософічних парадоксах, що супроводжують загальносвітові туристські явища.

Висновки. Культурологія туризму – ще не до кінця сформована галузь науки, яка потребує численних та глибинних досліджень з широкого кола питань. Та це не знімає саму проблематику цієї науки, її високий рівень актуалізації на тлі зростаючого попиту в туристській сфері. Найбільш перспективним є поєднання національних і світових ознак культурології туризму задля інтерпретації багатьох складних зрізів людського існування. Проаналізувавши основні засади культурології туризму, можна впевнено твердити як про надзвичайно великий потенціал цього напрямку досліджень, так і про значний наявний доробок. Щоправда, навіть наявні розробки в цій сфері потребують переосмислення та систематизації.

Список літератури

1. Пархоменко Т.С. Антропологія туризму // Філософія туризму. – К., 2004. – С.57-65.
2. Шевнюк О.Л. Культурологія. – К., 2004. – 353 с.
3. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. – 528 c.
4. Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. – К., 1985. – 128 с.
5. Сенин В.С. Введение в туризм. – М., 2004. – 144 с.
6. Туристський словник-довідник: Навчальний посібник. – К., 2000. – 159 с.
7. Маклин Г., Окленд Р., Маклин Р. Очевидность сотворения мира. – М., 1993. – 160 с.

Сиверс В.А., Братусь И.В. Культурологические аспекты туризма

Проанализированы основные принципы культурологии туризма, которые представляют собою весомый раздел туризмологии. Предпринята попытка разработать базовую методологию отбора и анализа культурологического материала для реализации в культурологической деятельности.

Sivers V., Bratus I. Tourism as an Object of Culture Studies

This article deals with the main principles of tourism as an object of culture studies, which presents by itself important part of tourismology. It is an attempt to draft the basic methodology of researching, selection and analysis of culture studies materials for practice realization in tourism activity.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat