Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Сіверс В.А., Братусь І.В.

Культурологія туризму

Сьогодні культурологічні дослідження органічно інтегруються в надзвичайно великий спектр як суто наукових студій, так й в комерційно доцільні проекти. Культурологічна складова допомагає не тільки глибше осягнути суспільно-культурні явища, впорядкувати історичний досвід, але й вибудовувати більш-менш чітке бачення майбутнього, окреслити магістральні шляхи розвитку людства. Важливо й те, що культурологія не підміняє собою механізми розбудови суспільства, а лише світоглядно відтворює й почати декорує складну взаємодію людини з оточуючим світом та пошуки "себе" в цьому світі. Саме з таких позицій варто розглядати (й співставляти) туристичні й культурологічні дослідження на стику основних понятійних, філософських і, звичайно, прикладних елементів.

Сутність культурології туризму полягає у виокремленні найбільш значущих домінант загального культурологічного та туристичного потоків, що наповнюють собою всі можливі вияви людської життєдіяльності. Чому ми поставили за завдання постановку саме найбільш значущих особливостей? Природно, що це випливає з неможливості охопити всі доступні точки дотику – вони надзвичайно розпорошені в просторі та часі, їхній повний перелік не може сьогодні позбутися значного ступеню умовності. Ця умовність є прямим наслідком відсутності системного вивчення культурології туризму нашими попередниками.

Культурно-історичний зріз туризму

Для повноцінного сприйняття культурологічних туристичних реалій необхідно вдумливо та всебічно проаналізувати розвиток людських уявлень про себе та оточуюче протягом всього історичного циклу, що, звісно, піддається більш-менш прийнятним інтерпретаціям чи констатації наявних фактів.

Наука пропонує доволі різноманітні часові та просторові класифікації людського поступу. Особливо умовності збільшуються при значній віддаленості від писемної епохи. Тому найбільш прийнятним нам видається змістовий та значиневий підхід: явища розглядаються в залежності від їхнього впливу на культурологію туризму. Почасти це здійснюється безвідносно до часу та місцезнаходження, оскільки вони стали трансцендентними та сприймаються виразно лише в формі архетипів.

Штрихи зорі людства

Перші уявлення про туризм можна відносити до ХХ століття, оскільки те, що ми сьогодні маємо на увазі при усвідомленні цього поняття, раніше не тільки не вкладалося в прийняті рамки, але було явищем значно розпорошеним між іншими домінантами – прочанством, відкриванням земель, пілігримством тощо. Як не дивно, але культурологія також сформувалася лише в ХХ столітті. До цього її складові знаходилися в площині різноманітних наукових напрямків. Але подібні часові розуміння цих понять не тільки не позбавляє культурологію туризму права глибоко приникнути в товщину часу, але й характеризує цю галузь виплеканою часом із органічного поєднання різноманітних віянь епох. Зазначимо більше – зміщенні часові аспекти позиціонують культурологію туризму як вершинну наукову єдність знань та історичного досвіду та зміцнюють проектування її надбань на перспективні напрямки наукового розвитку майбутнього.

Таким чином, ми можемо вибудовувати аналіз історичних реалій давнини в ручищі сучасного осмислення культурології туризму. Помилково тут буде зупинятися лише на ХІХ столітті, як столітті-предтечі. Набагато значущий матеріал залягає почасти незайманим скарбом саме в глибині віків. Суттєвою проблемою тут є пошук інструментарію для правдивої подачі цього матеріалу, виокремлення його в якості частки туристичної культурології. Тому деякі речі можна подавати виключно гіпотетично, інші – як постановку проблеми. Навіть з археологічних і антропологічних досліджень ми можемо потрапити лише в царину вимислу та домислу. Для цього наукового дослідження поряд із узагальненнями ми схиляємося виключно до домислу, як до можливості почасти реконструювати давні світоглядні чинники, що мають прямий вихід на культурологію туризму.

Найбільш перспективним є питання просторового пошуку в давніх культурах.

Біблійний концепт

Для української культури притаманне природне тяжіння до християнства. Ця тенденція відстежується в активній фазі її розвитку та має свої виразні ознаки в межах слов’янської та загальноєвропейської спільноти. Темою нашого дослідження не виступає окрема концепція релігійних впливів на туризм, але частково це питання перебуває в орбіті культурології туризму. Справедливості заради варто зазначити, що переважна більшість наведених нами далі аспектів засвоїлася культурою туризму вже у видозміненому вигляді, де релігійна складова має виразно трансцендентний характер. Це не занижує роль християнства, але показує, як потужній імпульс віри пробуджує та створює реальність в багатьох сферах людської життєдіяльності, зокрема в туризмі.

Основною релігійною течією культурології туризму є безпосередні біблійні концепти, що реалізувалися протягом століть в численних психологічних та суспільних виявах. Другою складовою цього питання є, безумовно, сама історична ретроспекція та сучасність релігійного туризму, що колись становила собою одну з провідних сил розвитку галузі й нині посідає чільне місце в загальному туристичному потоці. Природно, що спочатку ми розглянемо саме біблійну грань – вона є структуруючою не тільки для саме релігійного вияву релігійної культурології туризму, але й з різною інтенсивністю розповсюджується фактично в усьому культурологічному полі туризму.

Понятійна основа християнської релігії закладена в Біблії. Саме це джерело є найбільш повним трансформуванням уявлень людей про навколишній світ з Божественної точки зору. Простота та складність цієї книжки сьогодні з незгасаючою силою продукує все нові та нові трактування, що охоплюють всі сфери людської життєдіяльності. Наприклад, фраза "І сказав Бог: да буде світло!" [Буття 1:3] прийнято пояснювати віруючими науковцями створення не тільки видиму частину електромагнітного випромінювання, але й більш широкий спектр (гамма-випромінення, рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне, мікрохвильове та радіохвилі). В колі подібних інтерпретацій знаходиться й туристична складова біблійної картини світу. Щоправда в нашому випадку задіяний найчастіше не фізичний, а психологічний інструментарій.

Хто ж був першим біблійним "туристом" ?. Можливо, що це були Адам та Єва – вони були за гріхопадіння вигнані з раю (Едему) до ворожого світу. Саме в цьому вигнанні закладений один з важливих аспектів туристичних реалій – пошук раю, бажання його повернути, нехай навіть на короткий час. Земний рай – сьогодні одні з самих дорогих курортів, де людина поринає у повну безтурботність поряд з надзвичайною красою екзотичної природи. Важливо, що поняття раю асоціюється з відсутністю важкої фізичної праці, оскільки ще напередодні вигнання з біблійного раю Бог надав людям відоме прокляття "в поті обличчя будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю" [Буття 3:19]. Розуміння цього закляття сьогодні доволі очевидне в туристичній галузі – в переважній більшості вона спрямована на бажання вивільнитися від обов’язку гірко заробляти на життя.

Зазначимо, що в Біблії втрата раю в першій книзі логічно продовжена в останній книзі Об’явленні (Апокаліпсисі), коли двері раю знову відчиняються для віруючих. Власне, цим зберігається єдиний мотив всієї книжки – спасіння людей.

При всій очевидності першого "туристичного" переходу Адаму та Єви, "справжнім" започаткуванням сучасної туристичної тенденції виступає Каїн. Після вбивства свого брата Авеля він отримує подвійну кару – збільшені проблеми з обробкою землі та статус вигнанця, що ніде не може знайти спокій [Буття 4:14]. В цьому заклятті була закладена одна з домінуючих ознак людської проблематики перебування на зелі – нескінчений пошук спокою, бажання отримати нові враження у поєднанні з порушеною системою позиціювання себе в оточуючому середовищі.

Сьогодні в туристичній галузі особливо гостро виявляється цей біблійний "синдром Каїна". Це викликано передусім високим стресовим напруженням в суспільстві, постійною необхідністю робити правильний моральний вибір. Моральний вибір Каїна полягав у тому, що "гріх лежить у дверей; він приваблює тебе до себе, але ти пануй над ним" [Буття 4:7]. Як правило негативний моральний вибір людини значно активізує бажання (а в певному розумінні неусвідомлену необхідність) зриватися з місця, рухатися в невідомому напрямку в пошуках примарного щастя та спокою. Сучасні "Каїни" забиваються в каюти комфортабельних лайнерів, шукають розраду в постійному подорожуванні водою, повітрям та землею. Але, природно, спокою вони не отримують, можливе лише незначне психологічне полегшення.

"Синдром Каїна" не характеризує цілком негативне ставлення Біблії до подорожуванні – навпаки, туризм, пілігримство, прочанство виступають цілком позитивними явищами. Негативний же досвід "синдрому каїна" можна відстежити лише в апокрифічних переказах, найбільш відомі з яких про циган (вони, як мандруючі ковалі, виробили цвяхи для розп’яття Ісуса Христа; за це були покарані вічним блуканням) та про "вічного єврея" (людина, що відмовилася допомогти Ісусу Христу нести хрест; за це "вічний єврей" був покараний вічним блуканням та існуванням на землі). Ми ще повернемося до питання непродуктивного пошуку через туризм спокою та відради.

Позитивний культурологічний напрямок туризму за біблійними уявленнями почав формуватися в особах патріархів, що мали прямий вихід на єврейський народ. Зупинимося лише на деяких найбільш значних особистостях і їхньому певному туристичному досвіді. Тут варто зауважити, що з одного боку вони були заручниками оточуючого середовища, з другого – вони самі формували навколо себе нові реалії, креативно вибудовували сутність людського буття в світі, що швидко змінювався. Однією з найбільш знакових подій, що призвели до зміни світу, Священним Писанням подається всесвітній потоп. Спробуємо розглянути його в аспекті культурологічних і суспільних змін, що приносяться в понятійний апарат людства від реалізації розповіді про нищівну стихію.

Експозицією потопу та його основною причиною слугувало значне збільшення гріхів. Саме моральний занепад людства з моменту гріхопадіння визначався тенденцією до негативного "людина слабка". Люди перебували в фактично ідеальному з точки зору біології світі – земля була захищена міцним паровим фільтром від шкідливого опромінення, людський вік Біблія подає в межах 1000 років (Адам – 930, Сіф – 912, Мафусаїл – 969). Єдиною межею віку слугувала смерть, що ставала ланкою повернення до Бога. Але сприятливий клімат ніяк не міг зарадити у вирішенні морально-етичних проблем людства. Біблія чітко диференціює ці культурні відрізки – до потопу, наприклад, люди не вживали м’яса, а після – воно було включено в їхній раціон.

Вже в ті часи сформувалася потреба в осягненні навколишнього простору, мало місце бажання насолоди від життя. Цікаво, що основою розповсюдження поганих звичок і занепаду людської гідності слугувало локальне зосередження людей. Антиподом неприйняттю змін виступає праведник Ной. Господь наказує йому побудувати ковчег в тій місцевості, де не було води. Парадоксально, але ц е рятує йому та його родині життя – здатність до змін, готовність до мандрівки та відданість Богу характеризують найбільш продуктивні чесноти Ноя.

Культурна традиція полягає в даній історії в заохоченні в людині здатності до сприйняття нового, що існує за обрієм. Радикальні катаклізми (як потоп) здатні зруйнувати землю, але справжня подорож відбувається всередині – важелі внутрішнього світу людини проектуються на реальність. Ной уособлює людину яка здійснює не до кінця осмислену подорож, але наповнену великою мотивацією.

Під час побудови ковчегу та потопу Ноєм рухає відчуття власної місії. Цей елемент дуже важливий, оскільки в культурологічній традиції він відповідає двом основним природним душевним прагненням людини – бути потрібним і бути щасливим. Саме можливість в ідентифікації себе потрібним людству є однією з цементуючих складових наповнення як біблійних подорожей, так і відповідних сьогоденних туристичних концепцій. В наш час туристичні експедиції та краєзнавчі маршрути просякнуті духом самопожертви заради певної мети та усвідомленням потрібності цього дійства. Звичайно, це не настільки очевидно як для Ноя, існують численні ідеологічні спекуляції з цього приводи, але виокремлення та розвиток цієї тенденції є надзвичайно перспективним для туристичної галузі. І завданням культурології туризму є допомога в створенні реального базису складової мотивації, оскільки це неможливо без глибоких пізнань та щирих особистих переконань.

Після закінчення епопеї з ковчегом Ной сходить з арени історії. Але його ковчег й сьогодні є своєрідним туристичним артефактом – його рештки час від часу "бачать" на гірських хребтах і повідомлення про це з певною періодичністю з’являються в інформаційних агентствах. Після потопу Біблія оповідає про т.зв. "Вавілонську вежу", що стала уособленням боротьби людини з Богом. За Біблією вона мала зробитися символом людської величі, що будувався аби "зробити собі ім’я", перед тим як розсіятися по землі [Буття 11:4]. Вже в той час людина намагалася протиставити себе реаліям – подолати смерть та забуття. Відомо, що побудова вежі зазнала фіаско. Єдиним реальним результатом стало змішання мов, що відповідно урізноманітнило культурний світ людей.

Вавілонська вежа

Значеннєве наповнення "вавілонської вежі" лежить не лише в образному відтворенні богоборства, але й в формуванні людством протягом свого існування численних унікальних об’єктів, як правило культового призначення. Сьогодні ці об’єкти становлять собою туристсько привабливі перлини, що як магніт приваблюють мільйони людей. Вони їдуть до них в надії оновити свої світовідчуття, долучитися до глобального історичного потоку. Внаслідок цього подібні об’єкти енергетично виснажуються та вихолощуються. Подібний енергетичний рух можливий через кодування людських відчуттів у стані очікувань та їхнє практичне поглинання вселенською силою, що запрограмована на колосальну кількість операцій трансформації як біоритмів, так і більш складних духовних і психологічних зрушень.

Повертаючись до культурологічного зрізу туристичних реалій Біблії, варто звернути увагу на постать Авраама, що, власне, й становить собою взірцеву типізацію пілігримства. Подорож Авраама – це не втеча, не цікавість, не усвідомлена потреба, а складний механізм віри. Саме шлях до "обітованої землі" постає центральною темою, що повністю ламає усталене життя, примушує до внутрішнього та зовнішнього руху.

Високий статус культури пілігримства підтверджує форма, в якій Бог одного разу являється Аврааму – в образі трьох подорожніх [Буття 18]. Ставлення до подорожніх трансформувалося у відповідне розуміння місії патріарха. Саме позитивний досвід в подорожах та приймання на високому рівні подорожуючих є показовим не тільки в побутовому значенні, а містить в собі глибокий сенс загального земного пілігримства. Це пілігримство полягає в умовності всього оточуючого, в зреченні від матеріальних благ (відсутня локальна прив’язка до них). Кредо подібного пілігримства знайшла оцінку вже в Новому Заповіті: "Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх, і привітали, і визнали, що вони є чужинцями і приходьками на землі" [До євреїв 12:13].

Ми тільки штрихами окреслили основну проблематику біблійної культурології туризму. Звичайно, великий заряд нових досліджень цієї галузі допоможе краще осягнути всю багатющу палітру не лише релігійного туризму, але й всього комплексу питань співвідношення фактично філософських категорій простору і часу, методи їхнього сприйняття та відтворення.

Літературно-культурологічні аспекти туризму

Для літератури подорожі займають доволі важливе місце при трансформації простору та часу шляхом художнього слова.

Підсилює штучність фактор міфологізації – бич майже всіх життєписів про українських письменників. Можливо, це викликано й тим, що, скажімо, Шевченко – національний символ України, в свідомості багатьох поколінь він значить куди більше, ніж просто поет і художник. Правда, в монументальних рисах часто губиться людяність, справжня природа видатних діячів. Та для читача уявляється мало цікавим розглядати “мумію", нехай прикрашену та оздоблену. Для справжнього біографічного роману великою вдачею є показати генія в земному масштабі, в повсякденному оточенні. В той же час існує небезпека заниження значення видатної особи, її штучного, невиправданого спрощення, стилізації. А. Акимова на це слушно зауважує, що “…наближаючи до нас героя біографічної книги, в той же час руйнуючи п’єдестал, на який його підняла героя його діяльність".

Достовірність історичного образу може бути досягнена симбіозом художньої майстерності та дослідницької сумлінності. Авторитетні в галузі історико-біографічного жанру письменники Андре Моруа та Ірвінг Стоун “вважають основною передумовою для створення справжньої естетичної композиції поєднання в особі автора вдумливого дослідника й обдарованого майстра слова. На думку А.Моруа, головною тенденцією новітньої історико-біографічної літератури є сміливі та правдиві пошуки її авторами історичної істини і краси. В свою чергу І.Стоун радить писати художні біографії "з позицій свого героя, дивитися на все його очима".

Робота з архівами, мандрівки місцями, де перебував герой, свідчення сучасників та вивчення попередніх досліджень допомагають автору відтворити дійсність минулого. Взірцем подібного “перевтілення" може вважатися творча манера вже згаданого Ірвінга Стоуна. При створенні життєпису Ван Гога він: “перечитав усю наявну про нього літературу англійською, французькою та німецькою … знімав його кімнату, жив у психіатричній лікарні, куди його помістили, і, нарешті, спав у тій самій кімнаті й в тому самому ліжку…в четверту річницю його смерті". Звичайно, подібне занурення в життя предмета дослідження вимагає певного самозречення, напруженої послідовної діяльності.

В українській літературі також можна навести приклади подібного відповідального ставлення до створення життєписних творів. Перед написанням свого роману “Марія" Оксана Іваненко наполегливо добирала для нього фактичний матеріал. “Дотримуючись законів історико-біографічного жанру, О.Іваненко часто бувала там, де Марко Вовчок проживала, творила, займалася громадською роботою. Зокрема, здійснила поїздки до Орла, Немирова, Чернігова, Риги, Дубулта, Дрездена, Рима, Неаполя, Венеції, Парижа, Лондона…". Багато в чому це визначило живу оповідь роману, його колоритність та достовірність описів. Про свою орієнтацію на найкращі світові історико-біографічні твори вказувала й сама письменниця.

Практичні методи застосування культурологічних знань в туризмі

Для практичної реалізації основних культурологічних засад в туристичній галузі сьогодні відкривається надзвичайно багато можливостей, що враховують як суто академічні розробки, так і цілий пласт аматорських спроб трансформувати культурний доробок в якісну складову туристичного продукту.

Ми спробуємо розглянути найбільш перспективні напрямки культурології туризму. Для більш чіткого розуміння впливи культури на туристичну реальність необхідно відштовхуватися від вже наявних загальновизнаних класифікацій, що характеризують сьогоднішній туристичний ринок. Найбільш поширеною є концепція розподілу туризму на внутрішній, виїзний та в’їздний. Щодо структури тур ринку за напрямками, то в 2004 році для України найбільшу частку посів внутрішній туризм. Відповідно до наведених результатів розробляється стратегія та тактика діяльності переважної більшості туристичних фірм.

Для кожного сегменту структури туристичного ринку діє своя унікальна культурологічна специфікація. Можливо, що інколи вона губиться в загальному інформаційному потоці, але її чітке виокремлення та послідовне свідоме впровадження дієвим інструментарієм туристичної фірми здатне принести не тільки фінансові прибутки, а й забезпечити високі темпи культурного розвитку країни. Спробуємо штрихами окреслити найбільш значимі культурологічні складові для кожного окремого напрямку туризму.

Внутрішній туризм. Культурологія внутрішнього туризму вирізняється найбільш широким спектром елементів дослідження. Це викликано історично та психологічно вивіреними традиціями спорідненості людини з територією проживання. Територіальна та часова складові настільки домінують в цьому сегменті, що інколи створюють колізію визначення самого відрізку споживання туристичних послуг, їхнього виокремлення з загального плину життя людини.

В’їздний туризм. Для повноти сприйняття світу завжди важливою культурологічною передумовою було пізнання інших культур, розуміння їхньої природи.

Виїзний туризм. Особливості культурології туризму виїзного туризму значно різняться від досліджуваної країни. Якщо мова йде про колишній СРСР, то значення подібного туризму та його сприйняття базується на часто спотворених реаліях сприйняття закордону.

Словник культурології туризму

Актуалізм – умовне відчуття часу, за яким теперішнє сприймається як єдина об’єктивна реальність.

Антисистема – системна концептуальна цілісність людей з негативним світосприйняттям.

Аттрактивність – прагнення до абстрактних цінностей: істини, краси, справедливості тощо.

Варіанти етнічного контакту – різноманітні зв’язки та взаємозв’язки етнічних систем.

Генетичний дрейф – явище розпорошення пасіонарної ознаки за межі однієї популяції шляхом випадкових зв’язків.

Гехор – ділянка земної поверхні, яка виступає однорідним цілим за екологічними ознаками.

Дівергенція етнічна – розклад етнічної системної цілісності із зникненням відчуття компліментарності на певному рівні етнічної ієрархії.

Компліментарність – позитивна (негативна) – відчуття підсвідомої взаємної симпатії (антипатії) особистостей, що визначає розподіл на "своїх" і "чужих".

Консорція – група людей, що поєднані однією історичною долею; часто це відбувається ефемерно протягом короткого проміжку часу.

Культурологічна концепція туристичних розробок – це пріоритетний комплекс групування та подання культурологічного матеріалу.

Ностальгія – відчуття несумісності з іншим етнічним полем.

Пасеїзм - відчуття часу, за яким минуле сприймається як єдина об’єктивна реальність.

Пасіонарії – особи, пасіонарний імпульс поведінки яких перебільшує імпульс інстинкту самозбереження.

Ритм етнічного поля – та частота коливань етнічного поля до якої внаслідок стереотипізації поведінки адаптувала етнічна система.

Смуга свободи – сукупність ситуацій, за яких можлива свобода вибору.

Субетнос – етнічна система, що є елементом структури етносу.

Туристична культурологія – це галузь культурології, що досліджує.

Футуризм – відчуття часу, коли майбутнє сприймається як єдина об’єктивна реальність.

Висновки

Проаналізувавши основні засади культурології туризму, можна цілком певно твердити як про надзвичайно великий потенціал цього напрямку досліджень, так і про значний наявний доробок. Щоправда, навіть наявні розробки в цій сфері потребують переосмислення та систематизації.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat