Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Туристический интернет магазин www.mandrivnik.com.ua в Харькове

Смаль І.В.
Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини.
2008. - Вип.24. - C.327-335.

Особливості і проблеми розвитку міжнародного туризму у контексті глобалізаційних процесів

Анотація. Виділено чинники глобалізації світового господарства та проаналізовано особливості розвитку міжнародного туризму у контексті процесів глобалізації і регіоналізації. Зроблено спробу довести, що глобальний і регіональний вектори сучасного міжнародного туризму роблять його унікальним і потужним чинником економічного розвитку на різних ієрархічних рівнях.

Ключові слова: міжнародний туризм, глобалізація, регіоналізація, транснаціональна корпорація, готельна мережа, життєвий цикл туристичного продукту.

Вступ. Серед сучасних тенденцій розвитку світового господарства в цілому і туристичної індустрії як його невід’ємної частини, особливої уваги заслуговують два процеси: глобалізації та регіоналізації.

Термін "глобалізація" (франц. global – загальний, від лат. globus – куля) з’явився у літературі з менеджменту і бізнесу у 1970-х роках на позначення нових стратегій світового виробництва та розподілу сировини, енергії, товарів, фінансів тощо. У суспільні науки термін увійшов через географію та соціологію, а в гуманітарні – через антропологію та дослідження культури.

Глобалізація є відправною точкою для нового етапу розвитку світу, якому притаманне різке прискорення темпів інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя. Викажу думку, яка, безперечно, потребує детальнішого обґрунтування й окремого дослідження, що глобалізаційні процеси мають вагомі підстави аби привести до утворення нової суспільно-політичної формації – глобалізму, яка може прийти на зміну капіталізму. Підставою для такого висновку є те, що глобалізація вже привела до формування специфічних виробничих відносин, нових технологічних систем і способу виробництва в цілому.

Світове господарство на початку ХХІ ст. постає як неподільне глобальне ціле, де постійно відбуваються різнопланові й різноякісні процеси. Транснаціональні корпорації (ТНК), які стали рушійною силою глобалізаційних явищ, перейшли від політики сепаратності до політики співпраці і реалізації спільних економічних проектів та програм.

Глобалізація світового господарства обумовлена кількома взаємопов’язаними факторами:

- міжнародний поділ праці; структура, практика та логіка сучасної глобальної економіки привела до появи нової концепції міжнародного поділу праці, яка сприяє не лише змінам балансу економічної сили між окремими країнами і регіонами за рахунок використання часткових переваг (географічне положення, дешевизна енергії, сировини чи робочих рук, доступ до ринків збуту, кваліфіковані кадри тощо), але і створює передумови для формування економічної, а пізніше і політичної багатополярності світу;
- інтернаціоналізація фінансів; яскравими прикладами цього явища є введення єдиної європейської валюти й уніфікація світового валютного ринку, функціонування міжнародної банківської мережі, залежність фінансових систем багатьох країн від коливань на світовому фондовому ринку;
- нові інформаційні і технологічні системи; нова глобальна інформаційно-орієнтована економіка віддає перевагу здійсненню технологічних проривів у розвитку за рахунок впровадження ноу-хау-технологій, при цьому єдиний інформаційний простір робить кордони держав "прозорими", а процеси демократизації та глобалізації – незворотними;
- посилення конкурентної боротьби між новими індустріальними країнами і провідними промислово розвинутими державами;
- гомогенізація (від грец. ξμογενής – однорідний) міжнародного споживчого ринку; однією з причин є поширення масової культури, яка приносить моду на використання однакової продукції (автомобілі, побутова техніка, мобільні телефони, джинси, спортивне взуття, напої, засоби гігієни, іграшки та багато іншого), споживання однакових видів послуг (ресторани швидкого харчування, кінофільми, музика і література, розваги у нічних та комп’ютерних клубах, дискотеках, барах, туризм, який асоціюється з відпочинком на березі теплого моря), їх стандартизацію та проникнення в усі сфери життя і регіони світу [10].

У рамках глобального світового господарства окреслюються контури її особливих спеціалізованих сегментів: самобутніх регіонів, об’єднаних культурно-історичною традицією, стилем господарювання, спільними соціально-економічними чинниками та стратегічним вектором суспільного розвитку. Як наслідок, попередня національно-державна схема поділу людського універсаму все виразніше набуває форми нового регіоналізму та групових коаліцій [4].

Формулювання проблеми. Остання чверть ХХ і початок ХХІ століття пройшли під знаком прискореного розвитку туризму, що перетворило його на глобальне явище за масовістю, формами і технологіями організації відпочинку. Незважаючи на планетарний розмах, туризм залишився регіональним і національним за змістовним наповненням. Туристична індустрія світу, пропонуючи уніфіковані системи відпочинку й обслуговування, експлуатує регіональні природні відмінності і національну та культурну самобутність етнічних груп і місцевих громад, що у багатьох випадках стає головним мотивом для здійснення подорожі. У світовій господарській практиці важко знайти ще один вид продуктивної діяльності, який одночасно сприяє глобалізації господарства і розвитку регіонів.

Глобалізація і регіоналізація – дві сторони єдиного процесу розвитку міжнародного туризму, що робить його унікальним економічним інструментом, здатним формувати виробничі системи інтернаціонального характеру і зберігати локальну значимість.

Мета дослідження. Проаналізувати особливості розвитку міжнародного туризму в умовах посилення глобалізаційних процесів, зростання ролі регіонів та означити коло проблем, які породжує інтернаціоналізація та регіоналізація туристичної індустрії.

Вивченість питання. Питанням глобалізації та регіоналізації приділяється достатня увага з боку широкого кола українських дослідників – представників різних наукових шкіл і напрямків. Серед численних наукових студій заслуговують на увагу ґрунтовні праці Олега Білоруса, Валентина Клочка, Євгенії Маруняк, Станіслава Соколенка, Василя Шейка [2; 7; 8; 13; 15]. Не менш цікавими є наукові дискусії, присвячені широкому колу викликів, породжених глобалізацією світової економіки та шляхам їх вирішення на рівні регіонів [5; 6]. Багаті традиції дослідження глобальних і регіональних проблем склалися за кордоном [4; 14; 16]. Незважаючи на всебічність наукових розвідок, у тіні вітчизняних дослідників лишається взаємний вплив глобалізації, регіоналізації та окремих секторів економіки, у тому числі і міжнародного туризму. Спробі поєднати вивчення міжнародного туризму в контексті глобальних і регіональних процесів присвячені окремі авторські наукові студії [10; 11; 12].

Виклад основного матеріалу. У туризмі вихід компанії за межі державних кордонів є звичною практикою, яка обумовлена специфікою туристичного продукту. Ініціатива інтернаціоналізації виробництва в туризмі належить країнам, які генерують потужні туристичні потоки, оскільки саме їм вона приносить найбільший зиск. У Північній Америці це – США та Канада, в Європі – Німеччина, Велика Британія і Франція, в Азії – Японія та Китай. Саме тому більшість транснаціональних корпорацій, діяльність яких охоплює туристичний бізнес, базуються у США, Західній Європі, Японії і, з недавнього часу, в Гонконгу та Сінгапурі.

У міжнародному туризмі процеси мультинаціоналізації та глобалізації найкраще просліджуються на прикладі сектора розміщення туристів, де транснаціональні корпорації набувають форми готельних мереж або ланцюгів .

Безперечним лідером серед країн, де виникли, сформувалися та поширилися світом найбільші готельні мережі є США. Вісім із десяти провідних готельних мереж мають американську "прописку" [1].

Світове визнання та поширення готельні мережі отримали через використання франчайзингу . Ця система, з боку готельної корпорації, окрім надання можливості використовувати торгову марку, передбачає консультативну допомогу, навчання обслуговуючого персоналу, передачу методики ведення бізнесу та ноу-хау, проведення рекламних кампаній, підключення до єдиної системи бронювання місць. З боку членів корпорації, які отримують франшизу, вимагається надавати клієнтам набір послуг певної якості, що відповідає товарному знаку та разові вступні внески і регулярні відрахування. Найбільшого поширення система франчайзингу набула в Північній Америці.

На європейському ринку розповсюджена практика підписання контракту на управління. Він укладається між власником готелю і компанією, що спеціалізується на готельному менеджменті. Згідно контракту власник не втручається в процес управління і несе витрати і ризики, пов’язані з правом власності. Друга сторона вступає в управління готелем без будь-яких майнових прав на нього і отримує за керування гарантовану винагороду.

На сьогодні в світі сформувалися три моделі організації та управління готельним господарством: американська, європейська й азійська.

Американська модель базується на стандартизації та уніфікації готельних послуг у поєднанні із жорсткими адміністративними методами управління. Американські готельні компанії створювали звичну атмосферу для своїх співвітчизників під час перебування за кордоном та намагалися ізолювати їх від місцевого середовища. Із 1980-х років ця система почала давати збої, що змусило американські готельні корпорації міняти підходи до організації й управління готельним бізнесом і навіть випустити "Керівництво з глобалізації", щоб допомогти управлінському персоналу адаптуватися до сучасного світу [17].

Для європейської моделі притаманна значно менша стандартизація, яка свого часу була запозичена в американців, гнучка система господарювання та вміння органічно вживатися в інонаціональне середовище. Європейська мультинаціональність і культурна, в тому числі і релігійна толерантність стали природним підґрунтям для органічного входження європейських продуцентів готельних послуг на нові ринки.

Азійська модель отримує поширення і визнання одночасно зі світовою експансією японських і китайських (гонконгських) готельних мереж . Їхня система організації та управління готельним господарством поєднує європейську гнучкість, американську стандартизацію та азійську дисциплінованість помножені на ефективність функціонування, розраховану на тривалу перспективу. Останнє є дуже важливим, оскільки азійські готельні мережі різко нарощують обсяги прямих іноземних інвестицій.

Перебування в готельному номері, має певну специфіку, пов’язану з тим, що даний "товар" не може бути вивченим перед його вживанням. Споживач при його купівлі йде на додатковий ризик і, щоб звести його до мінімуму покладається на репутацію фірми, товарного знаку чи свій власний досвід. Ця, на перший погляд, незначна перевага створює стимули для фор-мування міжнародних готельних комплексів і туристичних фірм. Довіра до репутації товарного знаку стає особливою, коли людина потрапляє у незнайоме соціальне і культурне середовище за кордоном. У такій екстремальній ситуації масовий турист обирає відомі йому назви готелів.

Довіра до репутації – не єдина перевага, яку мають міжнародні готельні комплекси. Знання, втілені в технологіях, досвід у рекламі та створенні комп’ютерних систем резервування місць, взаємопов’язаних із транспортними структурами, інші економічні і фінансові чинники забезпе-чили їм конкурентоспроможність на світовому ринку туристичних послуг.

Одним із шляхів розвитку готельного господарства України має стати широке залучення міжнародного досвіду у створенні як власної національної готельної мережі, так і відкриття внутрішнього ринку для транснаціональних готельних корпорацій. Такий крок привабить іноземного туриста, який зрозуміє, що зможе отримати на території країни відповідні послуги на належному рівні.

Транснаціональні корпорації перейшли від конкурентної боротьби до політики співпраці та реалізації спільних проектів. Ця тенденція знаходить вияв у створенні глобальних союзів корпорацій. Головна мета таких коаліцій полягає в об’єднанні фінансових, науково-технічних і людських ресурсів різних фірм для досягнення переваг у конкурентній боротьбі чи для реалізації спільних програм і проектів із допомогою співпраці. Буде помилкою говорити про повне припинення конкурентної боротьби між виробниками чи продавцями туристичного продукту. Глобальні союзи укладаються між американськими, європейськими, американо-європейськими, японськими транснаціональними корпораціями для підвищення власної фінансової незалежності та конкурентоздатності. Дії таких союзів спрямовані проти небезпечних суперників із високорозвинутих та нових індустріальних країн.

Укладання глобальних союзів – поширена практика в різних секторах індустрії туризму. Яскравим прикладом діяльності подібних союзів є глобальні комп’ютерні системи бронювання широкого спектру туристичних товарів і послуг – від авіаційних перельотів, переїздів залізницею і придбання пакет-турів, до оренди автомобілів, попереднього замовлення місця в готелі чи квитків на футбольний матч або концерт у країні-дистинації. Серед таких систем найбільш відомими є "Амадеус" та "Галілео" , які присутні і на українському ринку транспортних і туристичних послуг.

Одним із важливих завдань для української індустрії туризму має стати як створення власної подібної комп’ютерної системи, так і активніша інтеграція до існуючих світових мереж бронювання.

Окрім глобальних союзів, яким притаманна зміна відносин власності, виникають стратегічні альянси, що формуються лише на домовленостях сторін і не зачіпають майнових питань. Формування стратегічних альянсів в індустрії туризму має на меті створення єдиної системи збуту туристичного продукту шляхом просування на ринку товарного знаку (марки) і розподілу фінансового ризику. За оцінками фахівців, альянси стануть основою стратегії розвитку готельних компаній у ХХІ столітті [17].

Найбільшою мірою глобалізація торкнулася цивільної авіації. Провідні авіакомпанії світу віддають перевагу створенню стратегічних альянсів із конкурентами свого рівня аби обмежити ринкові можливості дрібніших перевізників.

Для індустрії туризму головною площиною взаємодії є угоди між авіаперевізниками, які стосуються заохочувальних програм для постійних клієнтів. Вони спрямовані на закріплення пасажирів за певним перевізником, шляхом надання їм суттєвих знижок. Це перешкоджає переходу пасажирів до інших авіакомпаній.

У кінці 1990-х років нараховувалося більше 350 альянсів авіакомпаній і спостерігається чітка тенденція до їх збільшення. При цьому одна і та ж компанія може бути членом кількох альянсів. Найбільшими взаємовигідними об’єднаннями авіаперевізників є "Стар Альянс" та "Уануорлд". Кожне із цих об’єднань обслуговує до 180 млн. пасажирів за рік [1].

Проявом глобалізаційних процесів у туризмі є здійснення спільних проектів, які передбачають залучення природних, культурно-історичних і матеріально-технічних ресурсів кількох країн. Наприклад, реалізація екотуристичного проекту "Світ Майя" завбачує участь у ньому майже всіх країн Центральної Америки [22].

Глобалізація туризму несе з собою і негативні моменти, які прямо й опосередковано впливають на розвиток індустрії туризму. Йдеться про екологічні проблеми, спалахи захворювань і епідемії у різних куточках світу та загрозу терористичних актів. Більшість із перерахованих проблем має регіональний характер, але глобалізація "примушує" реагувати на них всю світову індустрію туризму.

Взаємопов’язаність екології та туризму є одним із визначальних моментів глобального розвитку туристичної індустрії і власне глобалізації та регіоналізації. З одного боку, транснаціональні корпорації освоюють країни із сприятливою екологічною ситуацією і унікальними природними ресурсами, залучаючи їх до туристичного використання. Це часто призводить до деградації вразливих екосистем і необхідності впроваджувати заходи щодо їх охорони і розвивати альтернативні види туризму, розвиток яких базується на принципах сталості – екологічного, наукового, сільського зеленого, пригодницького тощо. З іншого – численні техногенні аварії і катастрофи в районах традиційного відпочинку, інтегрованих у світову інду-стрію туризму, виводять їх із рангу популярних і створюють низку проблем на шляху подальшого розвитку.

Пандемія СНІДу , разом із несприятливими природними умовами та соціально-економічною відсталістю, унеможливлює інтенсифікацію розвитку міжнародного туризму у багатьох країнах на африканському континенті.

Поширення атипової пневмонії (SARS) протягом 2002-2004-х років вже спричинило і спричинить у майбутньому мільярдні збитки індустрії туризму Канади, Китаю, Тайваню, Сінгапуру і всьому південно-східному регіону Азії.

Міжнародний тероризм набуває нових форм і можливостей пов’язаних з процесами глобалізації, розвитком світових інформаційних, економічних і фінансових зв’язків. Експерти вважають, що в ХХІ столітті головна мета терористів – нанести якомога більше шкоди здоров’ю і життю людей [3].

Саме проти людини під час відпочинку спрямована значна частина терористичних актів у різних куточках світу. Організатори цих злочинів і не приховують, що в багатьох випадках таким чином намагаються загальмувати, а то й зупинити потоки туристів, які для окремих країн є відчутним джерелом надходження валюти. Мета – послабити уряди цих держав і змінити напрямок їх політичного розвитку. Туреччина, Єгипет, Ізраїль, Індонезія, Філіппіни, США, Іспанія, Росія, Франція, Велика Британія – далеко не повний перелік країн, які відчули на собі наслідки терористичних актів, а нині вони належать до терористично-потенційних, що утримує певну частину латентних туристів від подорожей як з них, так і до них.

Міжнародний тероризм ставить під загрозу розвиток туризму, що зму-шує урядовців, менеджерів і маркетологів шукати вихід із загрозливої ситуації. Посилення заходів безпеки – логічний і традиційний крок. Поширеним явищем є рекламні акції, в яких проглядається спроба завуалювати існуючі потенційні проблеми чи намагання переорієнтуватися на новий споживчий ринок.

Антитуристичний тероризм, окрім політичного й економічного, носить яскраво виражене релігійне забарвлення. Виконавцями протиправних акцій досить часто стають мусульманські екстремісти, дії яких спрямовані проти туристів із християнських держав.

Яскравим прикладом залежності виробників туристичного продукту від негативних тенденцій розвитку суспільства у глобальному масштабі є підсумки фінансової діяльності за 2002 рік однієї з найбільших європейських туристичних компаній "Томас Кук". У порівнянні з попереднім роком, прибутки компанії зменшилися на 10%. На думку аналітиків, головними причинами такого різкого падіння є трагічні події 11 вересня 2001 року у США і потенційна загроза інших терористичних актів, а також спалахи атипової пневмонії (SARS) в азійському регіоні, які відлякують людей від мандрівок і купівлі турів. Такий стан речей змусив керівництво компанії вдатися до безпрецедентних кроків, спрямованих на економію коштів. Одним із заходів став продаж 13 "Боїнгів", які обслуговували клієнтів компанії [23]. Таким чином, події у США, Канаді та Східній і Південно-Східній Азії безпосередньо вплинули на ситуацію на туристичному ринку Європи.

У регіональному розрізі туризм еволюціонує у кількох площинах: просторовій або територіальній, соціально-економічній, психологічній.

Просторовий розвиток унаочнюють цикли еволюції туристичних територій – стадійний розвиток туристичних територій у просторі і часі: початкова стадія, яка включає пробну експлуатацію і поступове залучення ресурсного потенціалу; стадія розвитку розпочинається з моменту відкриття даної території для масового туристичного використання; стадія консолідації або зміцнення настає з часу активного розвитку масового туризму й інтенсивного використання ресурсного потенціалу; стадія стагнації приходить із досягненням максимально можливого рівня ємності як природних комплексів, так і інфраструктурних об’єктів та втратою новизни на ринку масового туризму. Продовження розвитку можливе двома шляхами: спад, який супроводжується поступовим затуханням рекреаційно-туристичних процесів або відродження у разі появи нового туристичного продукту і переоцінки місця та ролі даної території на регіональному чи глобальному туристичному ринку.

Особливості соціально-економічного розвитку демонструє життєвий цикл туристичного продукту – модель еволюції туристичного продукту з моменту його появи на ринку туристичних послуг до повного припинення реалізації. Доцільно виділяти кілька послідовних стадій життєвого циклу – від створення, до повного зникнення з ринку (рис. 1), від чого залежить економічна ефективність туристичної діяльності у межах регіону.

Життєвий цикл туристичного продукту
Рисунок 1. Життєвий цикл туристичного продукту

Психологічні особливості контактів між представниками місцевих громад і туристами, в основу яких покладено уявлення про неминучість спілкування місцевого населення з приїжджими і необхідність контролю над цим спілкуванням, як і в попередніх випадках, дозволяють говорити про еволюційний характер даного процесу і виділяти кілька стадій реакції аборигенів як на туристів, так і на розвиток туристичної індустрії у межах конкретного регіону:

- початкова стадія, на якій формуються добрі, хороші стосунки між місцевим населенням і туристами, а туризм сприймається як економічне благо;
- повна формалізація контактів аборигенів із туристами, які стереотипно розглядаються місцевими мешканцями лише як джерело прибутків, а туризм перетворюється на рядовий вид господарської діяльності;
- місцеве населення починає сумніватися в користі туризму; виникають поо-динокі конфлікти між аборигенами і туристами;
- всі соціальні і особисті проблеми місцеві мешканці пов’язують із туризмом; конфлікти між аборигенами і туристами набувають системного характеру [11; 19].

Швидкість переходу від однієї стадії до іншої залежить від інтенсивності розвитку туризму в країні чи регіоні, загального культурного рівня туристів та особливостей місцевого культурного середовища.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Туризм як форма економічної діяльності – об’єктивне глобальне явище, яке гармонізує і диверсифікує фундаментальні процеси господарського освоєння простору, якими є промислове, сільсько-, лісо- і морегосподарське природокористування. У багатьох випадках туризм виконує допоміжні господарські функції і доповнює домінуючі виробництва. При відсутності природних передумов для розвитку промисловості чи сільського господарства і наявності рекреаційно-туристичних ресурсів, туризм претендує на провідні позиції в господарському освоєнні простору.

Рівнозначність глобального і регіонального векторів сучасного міжнародного туризму роблять його унікальним і потужним чинником економічного розвитку на різних ієрархічних рівнях. Використовуючи переваги двох головних тенденцій розвитку світового господарства, міжнародний туризм наочно демонструє переваги застосування регіонального підходу у глобалізованому світі, при якому культурна самобутність місцевих громад і унікальність регіонів перетворюються на масовий туристичний продукт.

Динамічність процесів глобалізації та регіоналізації, виняткова роль сучасного міжнародного туризму, недостатня вивченість висвітлених у статті проблем, актуалізує подальший науковий пошук в означених напрямках.

Бібліографія

1. Александрова А.Ю. Международный туризм. – М.: Аспект Пресс, 2001.
2. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. – К.: ВО "Батьківщина", 2001.
3. Гладун Е. Экологические последствия международного терроризма // Журнал Евразийских Исследований. – 2002. – № 2. – С. 26-29.
4. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів / Укладачі Кононов І.Ф. (наук. ред.), Бородачов В. П., Топольськов Д. М. – Луганськ: Альма Матер – Знання, 2002.
5. Глобалізація та проблеми економічного розвитку країн у сучасних умовах: зб. матеріалів круглого столу (2 квітня 2007 р.) / Чернігівський держ. ін- т права, соціальних технологій та праці. / В.В. Бондар (ред.). – Чернігів: Чернігівські обереги, 2007.
6. Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей: Зб. матеріалів: У 2 т. / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія" – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003.
7. Клочко В.П. Глобалізація: економічні та соціально-культурні аспекти. – К.: ДАКККіМ, 2005.
8. Маруняк Є.О. Глобалізація та її вплив на розвиток регіонів України / Л. Г. Руденко (наук. ред.). – К.: Реферат, 2007.
9. Смаль В.В., Смаль І.В. Світовий досвід розвитку екологічного туризму // Український географічний журнал. – 2003. – № 4. – С. 58-64.
10. Смаль В.В., Смаль І.В. Глобалізація: головні фактори та наслідки розвитку // Географія та основи економіки в школі. – 2005. – № 2, С. 37-43.
11. Смаль І.В. Глобальний і регіональний вектори розвитку туризму // Географія в інформаційному суспільстві. Зб. наук. праць. У 4-х тт. – К.: ВГЛ Обрії, 2008. – Т. ІV. – С. 139-141.
12. Смаль І.В. Глобалізація у світовій індустрії туризму // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. – Вип. 12. Частина 1 / Київський національний університет культури і мистецтв. Серія "Педагогіка". – К.: Видавничий центр КНУКіМ, 2005. – С. 268-272.
13. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. – К.: Логос, 1999.
14. Стігліц Д. Глобалізація та її тягар. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2003.
15. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.): В 2 т. – Х.: Основа, 2001.
16. Dicken P. Global shift: transforming the world economy. – New York, London: The Guilford Press, 1998.
17. Dunning J., Matthew McQueen. Multinational Corporations in the International Hotel Industry // Annals of Tourism Research, 1982. – № 9. – Р. 69-90.
18. Human Development Report 2003. – New York, Oxford: Oxford University Press, 2003.
19. Lea J. Tourism and Development in the Third World. – London: Routledge, 1988.
20. http://www.amadeus.net.ua
21. http://www.galileo.com.ua
22. http://www.greentour.com.ua
23. http://www.thomascook.co.uk

Peculiarities and problems of development of international tourism in the context of globalization

Summary. The main factors of globalization of the world economy are distinguished in this article. The peculiarities of the development of the international tourism in the context of globalization are analyzed. The global and regional trends of the contemporary international tourism shows that this sector of economy has became a powerful and unique factor of economic development for states as well as for regions.

Key Words: international tourism, globalization, regionalization, transnational corporation, hotel networks, a life cycle of tourism products.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.