Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Сорокіна Г.О.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.40-46.

Особливості професійної підготовки фахівців туристичної галузі

Особливості професійної підготовки фахівців туристичної галузі У статті охарактеризовано знаннєвий компонент змісту професійної підготовки фахівців туристичної галузі. Виділено основні блоки знань, якими мають володіти майбутні фахівці, обґрунтовано необхідність розробки спецкурсів для студентів спеціальності «Туризм».

Ключові слова: педагогічна система, професійна готовність фахівців туристичної галузі, екологічне виховання школярів.

На сучасному етапі розвитку професійної туристичної освіти існує чимало невирішених питань, що спонукає дослідників вивчати проблеми професійної підготовки фахівців туристичної галузі, розробляти концепції туристичної освіти, конструювати різноманітні підходи до організації навчально-виховного процесу, створювати актуальні для майбутніх фахівців методичні матеріали, визначати пріоритетні аспекти в професійній підготовці майбутніх працівників.

Уважаємо, що необхідною умовою сучасної туристичної освіти є підготовка фахівців, які професійно готові до здійснення екологічно безпечної діяльності та до екологічного виховання учнів у процесі туристичних подорожей. З метою формування такого виду готовності ми запропонували створити педагогічну систему формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів, яку розуміємо як виділену на основі суттєвих ознак упорядковану множину взаємопов’язаних компонентів (мети, змісту, педагогічних технологій, викладачів (суб’єктів), студентів (об’єктів), об’єднаних спільною метою, що вступають у взаємодію із середовищем як цілісна єдність і спрямовані на конкретний педагогічний результат [1].

У цій публікації розглянемо один із компонентів розробленої педагогічної системи – зміст, зокрема виділимо необхідні блоки знань, які повинен мати фахівець зі сформованою професійною готовністю до екологічного виховання учнів.

Аналіз останніх джерел та публікацій дозволяє констатувати, що інтерес до проблеми туристичної освіти на сьогодні значний.

Багато авторитетних науковців досліджують окремі аспекти професійної підготовки фахівців галузі туризму. Їх роботи присвячені:

- використанню педагогічних технологій у професійній підготовці менеджерів туризму (О. Айгістова);
- розробці педагогічних умов реалізації регіонального компонента в професійній підготовці студентів туристичного ВНЗ (М. Ахмедова);
- конструюванню змісту й технологій підготовки фахівців для галузі туризму в системі вищої професійної освіти (В. Баранова);
- методичним основам професійної підготовки організаторів туристичної анімації (І. Булигіна);
- професійній підготовці студентів туристичного ВНЗ у процесі навчання дисциплінам економічного циклу (О. Земскова);
- методичним основам організації навчального процесу в освітніх закладах туристичного профілю (Л. Івлєва);
- теорії та практиці підготовки фахівців галузі туризму в розвинутих країнах світу (Л. Кнодель);
- розробці педагогічних умов формування конкурентоспроможності менеджерів туризму (В. Кожеваткін);
- теоретичним і методичним засадам професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах (А. Конох);
- змісту й методиці навчання студентів туристичного ВНЗ, розробці регіональних туристичних маршрутів (В. Лишик);
- екологічній освіті в туристичному ВНЗ (Н. Наумова);
- диверсифікації професійної туристичної освіти (О. Сеселкін);
- використанню методу конкретних ситуацій у викладанні спеціальних туристичних дисциплін (Л. Титова);
- вивченню педагогічних аспектів підготовки туристських кадрів в умовах регулювання ринкових процесів (І. Томілов);
- використанню туризму як чинника формування дозвіллєвої культури молоді (Л. Устименко);
- екологічній підготовці майбутніх менеджерів з туризму в вищих навчальних закладах (О. Фастовець);
- теоретичним та методичним засадам підготовки фахівців для сфери туризму (В. Федорченко);
- розробці педагогічних умов організації навчальної практики майбутніх менеджерів туристичної галузі (Н. Хмілярчук).

Разом з тим, досліджень, присвячених формуванню професійної готовості фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів, немає взагалі.

Метою пропонованої статті є аналіз професійної підготовки фахівців галузі туризму, обґрунтування необхідності формування в майбутніх фахівців екологічних, туристично-екологічних, еколого-туристично-краєзнавчих, педагогічних знань з метою формування їхньої професійної готовності до екологічного виховання юних туристів.

Отже, у процесі дослідження визначено, що зміст підготовки туристичних кадрів містить такі компоненти:

1) необхідні знання для здійснення зазначеного виду діяльності, об’єднані в блоки: екологічні знання, туристично-екологічні знання, екологічно-туристично-краєзнавчі знання, знання з методики екологічного виховання школярів, що забезпечують формування;
2) комплекс сформованих екологічних умінь та вмінь здійснювати екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності;
3) сформованість особистісних якостей майбутніх туристських кадрів, які є професійно важливими для здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей;
4) сформованість у майбутніх фахівців спрямованості на екологічно безпечну діяльність, на здійснення туристської роботи з дітьми шкільного віку, на їхнє екологічне виховання, а також потребу в самовдосконаленні туристської діяльності.

Розглянемо знаннєвий компонент змісту підготовки туристичних кадрів. Знання є результатом пізнавальної діяльності майбутніх фахівців і виражені в осмисленості майбутніх працівників туристичної галузі у вигляді термінів, суджень, теорій, понять і фактів.

Ураховуючи мету розробленої педагогічної системи, яка полягає у формуванні в студентів спрямованості на екологічно безпечну діяльність, здійснення туристської роботи з дітьми шкільного віку, їхнє екологічне виховання; створення умов для набуття екологічних, туристичних, психологічних і педагогічних знань, що забезпечують здійснення екологічного виховання; оволодіння майбутніми фахівцями з туризму вміннями в цій професійній діяльності; формування якостей особистості, необхідних для здійснення екологічного виховання учнів і спираючись на сучасні вимоги до змісту освіти, ці знання ми об’єднали в такі блоки:

1. Екологічні, які представлено такими напрямами:

- знання закономірностей розвитку й динаміки біогалузі, учення В.І. Вернадського про біосферу;
- знання основних екологічних понять про біосферу та її складники;
- характеристики основних джерел і забруднювачів біогалузі за її складниками, основних способів захисту природи від забруднень;
- знання історичного розвитку взаємин людини й природи;
- знання причин загострення глобальної екологічної ситуації;
- знання основних природних та антропогенних чинників, що впливають на біосферу; класифікації носіїв небезпеки; класифікацій і характеристик забруднень; основних видів забруднювачів туристичної галузі, у якій студентам доведеться працювати;
- знання екологічних проблем України й Луганщини та шляхів їх вирішення.

Перераховані складники екологічних знань сконцентровано в курсі „Основи екології” й у вигляді окремих тем і питань розкидано в інших дисциплінах.

Уважаємо, що екологічних знань, отримуваних у процесі вивчення названих дисциплін, недостатньо для формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів. З огляду на це пропонуємо ввести в навчальні плани спецкурс «Екологічна підготовка туристських кадрів». Його мета полягає у формуванні наукового світогляду, поглибленні екологічних знань у контексті туристичної проблематики, розвитку інтелекту студентів, підготовці майбутніх фахівців до екологічно безпечної туристської діяльності й здійснення екологічного виховання дітей шкільного віку. Після завершення його вивчення студенти повинні знати:

- екологічні поняття;
- теоретичні основи екологічної теорії й практики;
- глобальну й галузеву екологічну ситуацію;
- особливості нормативно-правового регулювання туристської діяльності в Україні (екологічний аспект);
- форми й методи екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності;
- основні тенденції розвитку екологічної освіти в середніх і вищих школах України.

2. Туристично-екологічні, які представлено такими напрямами:

- знання історії становлення екологічного туризму;
- знання негативних наслідків розвитку масового туризму;
- знання основних характеристик екологічного туризму;
- знання світових екологічно-туристичних ресурсів;
- знання видів і форм екологічного туризму;
- знання перспективи розвитку екологічного туризму у світі й в Україні.

Перераховані складники туристично-екологічних знань студенти отримують украй дозовано в процесі вивчення курсів «Туристичні ресурси України», «Рекреаційна географія», «Рекреалогія», «Туристичне краєзнавство». Значні можливості для отримання туристично-екологічних знань має курс «Екологічний туризм».

Нами розроблено програму з дисципліни «Екологічний туризм». Мета курсу – ознайомлення студентів з теоретико-методологічними підходами до визначення сутності екологічного туризму, з його історичними та гносеологічними основами; оволодіння теоретичними (базовими) знаннями щодо принципів, функцій, завдань, видів та об’єктів екотуризму; формування екологічного стилю мислення та екологічної культури студентів на основі краєзнавчого підходу; усвідомлення студентами необхідності екологічного виховання туристів у процесі туристичних подорожей з метою гармонізації та оптимізації взаємин людини та природи в процесі туристської діяльності; формування вмінь і навичок щодо технології розробки, організації та проведення екологічних маршрутів; виховання любові до рідного краю.

Після завершення вивчення цього курсу студенти повинні знати:

- історичні та гносеологічні основи екотуризму;
- принципи, функції, завдання, види екологічного туризму;
- об’єкти екологічного туризму, особливості їх розміщення;
- світові регіони та центри екологічного туризму;
- методику й технологію розробки екологічних турів;
- технологію забезпечення безпеки екологічних маршрутів;
-особливості розвитку екологічного туризму в Україні та в Луганській області;
- методику й технологію забезпечення екологічного виховання туристів у процесі подорожей.

3. Екологічно-туристично-краєзнавчі, які представлено такими напрямами:

- знання комплексу географічних об’єктів і явищ громадського життя та їхніх взаємозв’язків на конкретній території;
- знання пам’яток рідного краю (природних, культурних), які є туристичними ресурсами;
- знання особливостей дослідження пам’яток, їх інвентаризації, опису, оцінки екологічного стану;
- знання методики організації та проведення основних заходів туристично-краєзнавчого напрямку.

Незначну частину перерахованих знань студенти здобувають у процесі вивчення курсів «Туристичні ресурси України», «Туристичне краєзнавство», більше можливостей для здобуття екологічно-краєзнавчих знань мають курси, які стосуються безпосередньо вивчення тієї території, де живуть і навчаються студенти й де, можливо, будуть працювати. Наприклад, у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка майбутні туристські кадри вивчають курс «Історія та історично-краєзнавчі місця Луганська». На нашу думку, екологічно-краєзнавчі знання мають важливе значення для формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів. У цьому зв’язку для туристичних спеціальностей необхідно ввести спецкурс, у процесі якого студенти отримали б повний обсяг знань про найбільш яскраві для конкретної місцевості туристичні ресурси. Луганщина в усьому світі відома своєю унікальною геологічною будовою. У цьому зв’язку значний інтерес становить спецкурс, у процесі вивчення якого студенти отримують знання про геологічні пам’ятки регіону.

Ми пропонуємо дисципліну «Геосайталогія». Мета спецкурсу – ознайомити студентів з геологічними пам’ятками Луганщини, сформувати вміння аналізувати їхній екологічний стан, моделювати екологічно безпечну діяльність, здійснювати екологічне виховання юних туристів у процесі геотурів, озброїти студентів практичними й творчими вміннями, необхідними для ефективної організації професійної діяльності в умовах сучасного інформаційного середовища; розвинути навички глобального й творчого мислення;

Після завершення вивчення курсу студенти повинні знати:

- поняття «геосайт», «геотур»;
- геосайти як об’єкти туризму;
- класифікацію геосайтів;
- характеристику геосайтів Луганщини;
- технологію проведення геотурів територією Луганської області.

Спецкурс «Геосайтологія» може бути розроблено для всіх областей України, оскільки наша країна має унікальну геологічну будову на всій території. Як приклад пропонуємо «Геосайталогію Луганщини». Цей спецкурс для інших регіонів може бути змінено, доповнено відповідно до особливостей тієї чи тієї місцевості.

4. Знання з методики екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей, які представлено такими напрямами:

- знання ролі туризму у вихованні молоді;
- знання психологічних закономірностей спілкування в дитячому колективі учасників туристичних заходів;
- знання основних напрямів дитячого туризму й особливостей екологічного виховання в процесі проведення різноманітних видів туристичних подорожей;
- знання сутності екологічного виховання дітей шкільного віку, основних його цілей, завдань і принципів;
- знання теоретичних і методичних основ організації роботи з екологічного виховання учнів у процесі туристської діяльності;
- знання сутності й змісту екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку;
- знання сутності й змісту екологічного виховання дітей середнього шкільного віку;
- знання сутності й змісту екологічного виховання дітей старшого шкільного віку;
- знання різноманітних методів, прийомів і форм екологічного виховання учнів у процесі туристської діяльності.

Перераховані напрями знань у сучасній туристичній освіті відображено слабо. Незначні можливості для цього мають курси «Спортивно-оздоровчий туризм» і «Дитячий туризм», однак у процесі вивчення першого майже не приділяють увагу методиці екологічного виховання учнів, оскільки в цієї дисципліни інші цілі й завдання (спортивний аспект). Дисципліну „Дитячий туризм” вивчають далеко не в усіх туристичних ВНЗ, оскільки вона належить до елективних. Ураховуючи сказане, пропонуємо ввести для туристичних спеціальностей спецкурс «Екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності». У процесі його вивчення студенти здобудуть усі перераховані вище знання й оволодіють системою гностичних, проектувальних, конструктивних, організаторських і комунікативних умінь виховної роботи з дітьми шкільного віку.

Отже, запропоновані блоки знань можуть бути основою, на якій можливий їх розгляд на рівні навчальної дисципліни (навчальна програма) і навчального матеріалу (підручники, навчальні посібники).

Усі перераховані напрями знань (екологічні, туристично-екологічні, екологічно-туристично-краєзнавчі, знання з методики екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей) студенти закріплять у процесі проходження розробленої навчально-польової практики. Мета її полягає у формуванні в майбутніх фахівців професійних умінь і навичок екологічно безпечної туристської діяльності й екологічного виховання школярів у процесі подорожей, які базуються на теоретичних знаннях, отриманих у процесі навчання, умінні систематично оновлювати ці знання й творчо застосовувати їх у процесі практичної діяльності.

Література

1. Сорокіна Г.О. Формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів: моногр. / Г.О. Сорокіна. – Луганськ: Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, 2010. – 348 с.

Сорокина Г.А. Особенности профессиональной подготовки специалистов туристической отрасли

В статье охарактеризован знаниевый компонент содержания профессиональной подготовки специалистов туристической сферы. Выделены основные блоки знаний, которыми должны овладеть будущие специалисты, обоснована необходимость разработки спецкурсов для студентов специальности «Туризм».

Ключевые слова: педагогическая система, профессиональная готовность специалиста туристической отрасли, экологическое воспитание школьников.

Sorokina G.A. Peculiarities of the professional training of the specialists of the touristic field

This article deals with the characteristics of the knowledge component of the contents of the professional training of the specialists in the touristic field. The basic blocks of knowledge, which must be obtained by the future specialists, have been selected; the necessity of the development of the creation of the special courses for the students of the specialty “Tourism” has been established.

Key words: pedagogical system, professional preparedness of the specialists of the touristic field, ecological education of the pupils.








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.