Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Сорокіна Г.О.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.66-76.

Про результати експериментального впровадження педагогічної системи професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів

педагогічна система професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів У публікації дано стислий опис основних етапів впровадження педагогічної системи формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти, проаналізовано результати констатуючого та формуючого експерименту, проведеного з метою оцінювання ефективності створеної педагогічної системи формування професійної готовності майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання школярів.

Ключові слова: професійна готовність, фахівці туристичної галузі, педагогічна система.

У важливих міжнародних документах останнього десятиліття, присвячених екологічним проблемам, значну увагу приділено екологічній культурі, екологічній обізнаності, ознайомленню населення з концептуальними підходами зі збереження біогалузі й цивілізації. Усе більш актуальною стає екологізація науки, екологізація технологій усіх сфер діяльності, зокрема екологізація туризму й туристичної освіти. Відзначимо, що екологічна освіта сьогодні як частина загальної освіти є чинником стійкого розвитку соціоприродних систем і важливим компонентом професійної підготовки. На сучасному етапі екологічна освіта повинна охоплювати студентів туристичних спеціальностей на всіх щаблях навчання й бути важливим елементом професійної підготовки. Вона має залучати майбутніх фахівців галузі туризму до активного процесу вирішення екологічних і природоохоронних проблем у конкретних обставинах; заохочувати ініціативу, розвивати почуття відповідальності й прагнення до покращення екологічної ситуації, що склалася, стверджуючи при цьому пріоритет глобального підходу до аналізу екологічних проблем.

Сучасний туризм має значні ресурси для формування в молоді екологічного світогляду та екологічної культури. У процесі туристичних подорожей є можливості для розвитку в школярів ціннісного ставлення до навколишнього середовища з одночасним отриманням знань у різних галузях: екології, географії, краєзнавстві, біології та історії в умовах відірваності від стереотипів техногенного середовища. Тому, ми вважаємо, проблему формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів гострою та актуальною.

Професійну готовність фахівця туристичної галузі до екологічного виховання учнів ми розуміємо як сукупність науково-теоретичної, практичної, психічної й психофізіологічної готовності студента до здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей, наявність у майбутнього фахівця сукупності навчально-пізнавальної, культурної, інформаційної й комунікативної компетенції, ціннісного ставлення до природи й до власної професійної діяльності, яке є стимулом для успішного виконання професійних функцій. [5, с. 71]

Науково-теоретична готовність передбачає наявність системи знань:

- екологічних, які забезпечують можливість розуміння процесів, що відбуваються в біосфері;
- еколого-туристичних і спеціальних, необхідних для здійснення туристичної діяльності в цілому й екологічно безпечної туристичної діяльності зокрема;
- екологічно-туристично-краєзнавчих, необхідних для досконалого вивчення рідного краю, організації екологічно безпечних турів на його території;
- знань з методики екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей, що містять психологічні й педагогічні знання.

Психологічні знання забезпечують взаєморозуміння між організатором подорожі та юними туристами, допомагають зрозуміти мотивацію туристів і їхні переваги, знайти індивідуальний підхід до кожного з них. Педагогічні знання необхідні для здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичної діяльності. Практична готовність полягає в комплексі сформованих умінь щодо здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичної діяльності (гностичних, проектувальних, конструктивних, організаторських, комунікативних). Психологічна готовність передбачає сформовану спрямованість у майбутніх фахівців на екологічно безпечну діяльність, на здійснення туристичної роботи з дітьми шкільного віку, на їхнє екологічне виховання, а також потребу в самовдосконаленні туристичної діяльності. Психофізіологічна готовність – це наявність сформованих якостей особистості майбутніх туристичних кадрів, які є професійно важливими для здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей: екологічна активність як життєва позиція; емпатія – здатність до співчуття, зокрема й до природи, та ін.

Комплексний аналіз наявної практики підготовки фахівців туристичної галузі дає підстави стверджувати, що в туристичній освіті існує низка проблем, які не дозволяють ефективно здійснювати професійну підготовку майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання учнів. З метою подолання наявних проблем нами було розроблено педагогічну систему формування професійної готовності до екологічного виховання учнів у процесі туристської діяльності та сконструйовано модель її впровадження в навчально-виховний процес туристичних спеціальностей.

Виконанню нашого дослідження значною мірою сприяли праці вітчизняних та зарубіжних учених і педагогів, присвячені:

- теоретико-методологічним засадам взаємодії людини й навколишнього середовища, філософсько-культурологічним аспектам соціальної природи особистості, формування її обізнаності в контексті активного буття (В.І. Вернадський, М.М. Кисельов, В.Г. Кремень, С.М. Глазачев, М.М. Моісєєв та ін.);
- проблемам безперервної екологічної освіти (Н.Д. Андрєєва, С.М. Глазачев, А.Н. Захлєбний, І.Д. Звєрєв, І.Т. Суравегіна);
- теоретичним засадам функціонування педагогічних систем, дидактичним аспектам освіти й екологічної зокрема (Ю.К. Бабанський, Г.О. Білявський, С.У. Гончаренко, А.Н. Захлєбний, І.Д. Звєрєв, Н.В. Кузьміна, І.Я. Лернер, О.В. Плахотнік, М.Н. Скаткін, І.Т. Суравєгіна, В.В. Червонецький, С.В. Шалей та ін.);
- проблемам формування екологічної культури (В.Д. Іванов, В.А. Ігнатова, В.С. Крисаченко, О.В. Король, С.Г. Лебедь, Н.В. Лисенко, І.Г. Павленко, Г.П. Пустовіт, І.М. Плеханов, Г.С. Тарасенко, О.В. Чернікова, С.В. Шмалей Н.В. Ясінська та ін.);
- проблемам формування професійної готовності (К.М. Дурай-Новакова, Л.О. Кандибович, А.П. Войченко, О.Г. Карпенко, М.І. Матвієнко, К.К. Платонов, Д.Н. Узнадзе та ін.);
- питанням професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі (А.М. Алексюк, В.І. Бондар, М.Б. Євтух, В.С. Ледньов, В.Г. Подзолков, С.О. Сисоєва, М.Н. Скаткін, Т.І. Шамова та ін.);
- теоретичним основам безперервної туристичної освіти (В.О. Квартальнов, І.В. Зорін, В.К. Федорченко та ін.).

У контексті нашого дослідження особливий інтерес викликають виконані останнім часом дисертаційні роботи, які стосуються окремих аспектів туристичної освіти. Ці дослідження присвячено:

- використанню педагогічних технологій у професійній підготовці менеджерів туризму (О.В. Айгістова );
- розробці педагогічних умов реалізації регіонального компоненту в професійній підготовці студентів туристичного ВНЗ (М.М. Ахмедова );
- змісту й технологіям підготовки фахівців для галузі туризму в системі вищої професійної освіти (В.В. Баранова );
- методичним основам професійної підготовки організаторів туристичної анімації (І.І. Булигіна );
- професійній підготовці студентів туристичного ВНЗ у процесі навчання дисциплінам економічного циклу (О.В. Земськова);
- методичним основам організації навчального процесу в освітніх закладах туристичного профілю (Л.М. Івлєва );
- теорії та практиці підготовки фахівців галузі туризму в розвинутих країнах світу (Л.В. Кнодель);
- розробці педагогічних умов формування конкурентоспроможності менеджерів туризму (В.М. Кожеваткін );
- теоретичним і методичним засадам професійної підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах (А.П. Конох);
- змісту й методиці навчання студентів туристичного ВНЗ, розробці регіональних туристичних маршрутів (В.В. Лишик);
- екологічній освіті в туристичному ВНЗ (Н.М. Наумова);
- диверсифікації професійної туристичної освіти (О.І. Сеселкін);
- використанню методу конкретних ситуацій у викладанні спеціальних туристичних дисциплін (Л.І. Титова);
- вивченню педагогічних аспектів підготовки туристських кадрів в умовах регулювання ринкових процесів (І.С. Томілов);
- реалізації культурно-просвітнього потенціалу туризму в організації дозвілля молоді (Л.М. Устименко);
- використанню туризму як чинника формування культури організації дозвілля молоді (Л.М. Устименко);
- екологічній підготовці майбутніх менеджерів з туризму у вищих навчальних закладах (О.О. Фастовець);
- теоретичним та методичним засадам підготовки фахівців для сфери туризму (В.К. Федорченко);
- розробці педагогічних умов організації навчальної практики майбутніх менеджерів туристичної галузі (Н.С. Хмілярчук).

Аналіз зазначених робіт свідчить, що всі вони містять багатий теоретичний та емпіричний матеріал. Водночас, незважаючи на інтенсивні різнопланові дослідження, вони не забезпечують вирішення завдання щодо підготовки майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Метою цієї статті є опис експериментального впровадження педагогічної системи формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти.

Комплексний аналіз загальнонаукових системних концепцій та ідей засвідчив, що в сучасній науці існує значна кількість підходів до визначення поняття «система», розгляду її основних ознак і властивостей, критеріїв виділення її компонентів [1 - 4].

На основі комплексного аналізу різноманітних підходів до понять ми розуміємо педагогічну систему формування професійної готовності до екологічного виховання учнів як виділену на основі окремих ознак упорядковану множину взаємопов’язаних компонентів (мети, змісту, форм та методів, викладачів, студентів), об’єднаних спільною метою функціонування та єдністю керівництва, що вступають у взаємодію із середовищем як цілісна єдність та спрямовані на конкретний педагогічний результат. [5, с. 212]

Ми запропонували п’ять етапів упровадження створеної авторської педагогічної системи. Основним завданням першого етапу є забезпечення майбутніх фахівців туристичної галузі системою екологічних, еколого-туристичних знань, умінь і навичок, які становлять науково-теоретичну готовність майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання учнів. Для реалізації цієї мети для студентів першого курсу туристичних спеціальностей розроблено спецкурс «Екологічна підготовка фахівців з туризму». Описано його структуру, зміст та значення. На другому етапі ми пропонуємо наповнення екологічним складником, а також знаннями з методики екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності під час практик з туризму (І, ІІ курс навчання), набуття студентами реального досвіду роботи зі школярами в контексті їх екологічного виховання. Третій етап полягає в частковій трансформації курсу «Екологічний туризм» через призму посилення його краєзнавчого складника та знань з проблеми екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей. Цю дисципліну студенти вивчають на ІІІ курсі. Наступний етап передбачає розробку й упровадження в навчальний процес для студентів ІV курсу двох спецкурсів – «Екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності» та «Геосайтологія». Ці дисципліни розроблено вперше для туристичних спеціальностей, вони актуальні та цілком спрямовані на формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів. П’ятий етап передбачає створення при кафедрах туризму базового закладу з метою реалізації регіонального компонента в туристичній освіті.

Необхідним є те, що протягом кожного етапу було запропоновано екологізацію існуючих дисциплін, які вивчаються на туристичних спеціальностях, організовано й проведено комплекс виховних заходів екологічного характеру для студентів туристичних спеціальностей, оскільки це є невід’ємною частиною формування професійної готовності майбутніх фахівців з туризму до екологічного виховання школярів, а також здійснено екологічну просвіту викладачів, які працюють на туристичних спеціальностях, упроваджено комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення педагогами ідеї суспільної необхідності становлення екологічної культури студентів. Зокрема, важливим є те, що на кожному етапі впровадження педагогічної системи здійснюється формування компонентів професійної готовності (науково-теоретичної, практичної, психофізіологічної та психологічної) фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів.

Основним методом дослідження результатів упровадження педагогічної системи професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти був педагогічний експеримент. Експериментальну роботу було проведено на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського університету культури Луганського факультету менеджменту і бізнесу, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. На різних етапах формуючого експерименту в ньому брали участь 380 осіб, із них 345 студентів, 25 працівників туристичної галузі та 10 викладачів.

Проведена експериментальна робота мала кілька етапів. Перший етап передбачав вивчення питань педагогічної теорії та практики формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів, діагностику формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів (констатуючий експеримент). На другому етапі було проведено формуючий експеримент, який дав можливість перевірити гіпотезу, створену в процесі осмислення проблеми формування професійної готовності майбутніх туристських кадрів, апробувати нові педагогічні технології формування професійної готовності майбутніх туристських кадрів і перевірити їх результативність. На третьому, контрольному етапі, було здійснено порівняльно-зіставний аналіз даних, отриманих до та після формуючого експерименту. В основу проведення контрольного етапу було покладено розроблені нами раніше критерії результативності підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів (критерій екологічної когнітивності, критерій екологічного інструментрія, та критерій екологічної чутливості ). При цьому ми зіставляли дані, отримані під час опитування контрольної та експериментальної груп до експериментального навчання та після нього.

Підсумки констатуючого експерименту дозволяють стверджувати таке:

По-перше, нейтрально-позитивне ставлення більшості студентів і працівників туристичної галузі до необхідності екологічно безпечного туризму та здійснення екологічного виховання молоді в процесі туристської діяльності відбиває сучасний стан екологічної підготовки в професійній освіті, яку реалізують без урахування необхідності здійснення екологічного виховання, що не може сприяти гармонізації та оптимізації взаємодії в системі «людина – природа» в процесі туристської діяльності.

По-друге, рівень і стан інформованості щодо вирішення екологічних проблем у сучасному суспільстві слід визнати явно недостатнім для здійснення екологічно безпечної туристської діяльності та екологічного виховання в процесі туристичних подорожей.

По-третє, при розробці педагогічної системи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до реалізації екологічного виховання школярів у туристській діяльності необхідно враховувати рівень знань з екологічної проблематики та з проблематики здійснення екологічного виховання як серед фахівців, так і серед студентів, який на даний час є недостатнім.

По-четверте, аналіз недоліків і проблем щодо здійснення екологічного виховання учнів у туристській роботі, які стосуються вирішення екологічних питань на рівні держави, показав, що вони пов’язані з недостатнім когнітивним рівнем майбутніх фахівців і працівників туристичної галузі, а також невідповідністю підготовки у вищій школі фахівців туристичної галузі реальній потребі в підготовці екологічно компетентних працівників, професійно готових до здійснення екологічного виховання молоді. Цей факт було враховано в конструюванні сучасного змісту університетської підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі.

По-п’яте, екологічне виховання учнів вимагає враховувати вікові особливості юних туристів, адже завдання екологічного виховання кожної вікової групи школярів мають свою специфіку й різний рівень складності. Результати дослідження засвідчили недостатній рівень компетентності майбутніх фахівців щодо основних завдань екологічного виховання різних вікових груп учнів. Це зумовлено недостатньою підготовкою майбутніх фахівців до цієї діяльності й низьким рівнем їхньої компетентності в проблемі екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей.

По-шосте, аналіз здібностей, знань і вмінь студентів передбачає використання спеціальних новітніх педагогічних й інформаційних технологій, які повинні бути націлені на формування творчої, ініціативної, екологічно мислячої й самодостатньої особистості фахівця з туризму – носія екологічної культури.

У загальному вигляді зроблені висновки були для нас головним орієнтиром, що дозволив змоделювати педагогічну систему формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до здійснення екологічного виховання учнів.

Формуючий експеримент дав змогу:

- перевірити ефективність упровадження створеної педагогічної системи формування професійної готовності в навчально-виховний процес;
- підтвердити вибір оптимальних форм і методів підготовки фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів;
- оцінити чинники впливу на організацію певних ситуацій навчання та виховання; а також виявив специфіку й закономірності протікання педагогічного процесу в конкретних, зокрема заданих, умовах.

Аналіз рівня оволодіння студентами необхідними знаннями з екологічної проблематики відповідно до екологічно когнітивного критерію показав, що екологічні знання студентів контрольної та експериментальної груп до здійснення педагогічного експерименту не мали значних розбіжностей. Інша картина з’явилася після формуючого експерименту. Аналіз отриманих показників свідчить, що рівень засвоєння всіх, і особливо найбільш складних для сприймання студентами знань, став значно вищим. На нашу думку, це зумовлено тим, що розроблені спецкурси сприяли більш ефективному засвоєнню екологічних знань, і тим, що розроблені педагогічні технології формування професійної готовності фахівців туристичної галузі позитивно вплинули на ефективність їх засвоєння. З урахуванням того, що за характером екологічні знання мають інструментальну спрямованість, важливим показником їх засвоєння ми вважаємо ступінь використання цих знань студентами в практичній діяльності під час проведення практичних занять, навчальних, виробничих та технологічних практик. Аналіз результатів проведеного експерименту свідчить, що сфера застосування отриманих знань у студентів експериментальної групи набагато ширша. Важливим є й те, що більш значною є інструментальність знань і більш практичною їх націленість на вирішення екологічних проблем у процесі туристської діяльності.

Наступним етапом в аналізі ефективності створеної педагогічної системи формування професійної готовності фахівців з туризму до екологічного виховання школярів було зіставлення отриманих даних відповідно до показників оволодіння екологічним інструментарієм як сукупності практичних умінь майбутніх фахівців туристичної галузі. Для цього було здійснено компонентний аналіз гностичних, проектувальних, конструктивних, організаційних, комунікативних умінь за рівнями та порівняльно-зіставний аналіз ступеня сформованості умінь студентів експериментальної й контрольної груп. Результати аналізу дозволяють констатувати стійке зростання рівня сформованості усіх перерахованих умінь в експериментальній групі, що яскраво демонструє ефективність створеної педагогічної системи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів.

У процесі дослідження встановлено, що гностичні, проектувальні, конструктивні, організаційні та комунікативні вміння допомагають майбутнім фахівцям вирішувати проблеми екологічного виховання учнів у професійній діяльності. У зв’язку з цим у ході експерименту майбутнім фахівцям було запропоновано визначити за п’ятибальною шкалою ступінь тих труднощів, яких вони зазнали під час проходження навчальних, технологічних і виробничих практик. Результати проведеного експерименту показали, що за всіма показниками студенти контрольної групи зазнавали під час практик більш значних труднощів, ніж студенти експериментальної групи. Ми пояснюємо цей факт тим, що дійсно при проходженні практик для студентів туристичних спеціальностей раніше не було розроблено систему, яка дозволяла би здійснювати екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності. Отримані дані в контрольній та експериментальній групах дуже різняться. Усе це дає нам право стверджувати, що практична спрямованість створеної педагогічної системи формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів сприяла оволодінню екологічним інструментарієм й ефективно впливала на сформованість гностичних, проектувальних, конструктивних, організаторських та комунікативних умінь у майбутніх фахівців туристичної галузі.

Результати аналізу сформованості екологічної чутливості як показника, що характеризує самосвідомість майбутніх туристських кадрів, ступінь сформованості системи їхніх емоційно-оцінних ставлень щодо значущості екологічної проблематики, зокрема до реалізації екологічного виховання в туристській діяльності, демонструє позитивну динаміку щодо відображення ставлення студентів до здійснення екологічного виховання в професійній діяльності. Кількість студентів, які ставляться з великим інтересом до просування питань екологічного виховання учнів і вважають їх найважливішим аспектом роботи професійно компетентного фахівця з туризму, зросла з 30,1% у контрольній групі до 90,3% в експериментальній групі. Щодо цілей екологічного виховання, то вони також змінилися в експериментальній групі в бік необхідності екологічно безпечної діяльності в ім’я самоцінності природи як такої.

Резюмуючи вивчення ефективності проведеного дослідження за трьома запропонованими критеріями, ми проаналізували рівні підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів у туристській діяльності. За кожним із трьох критеріїв було виділено три рівні (низький, середній, високий) і визначено їхні конкретні показники. Результати здійсненого порівняння дозволяють констатувати, що кількість студентів високого рівня за визначеними критеріями в експериментальній групі (62,3%) приблизно втричі перевищує таку кількість у контрольній групі (19,7%). До низького рівня експерти віднесли 3,2% студентів експериментальної групи та 7,9% контрольної групи. Кількість студентів середнього рівня в експериментальній групі становить 34,5%, тоді як у контрольній 72,4%.

Отже, отримані результати дають можливість стверджувати, що саме створення авторської педагогічної системи значною мірою впливає на підготовку майбутніх фахівців з туризму до здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей та забезпечує високий рівень їхньої професійної готовності до цього виду туристської діяльності.

Виконане наукове дослідження не претендує на вичерпність всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшої розробки потребують питання, пов’язанні з корекцією існуючих навчальних планів на туристичних спеціальностях в аспекті їх більшої екологізованості, з удосконаленням взаємозв’язків вузів з середньоосвітніми школами та позашкільними закладами в аспекті здійснення спільної екологічної діяльності, з відкриттям спеціальності «Фахівець з екологічного туризму», на наш погляд, дуже актуальної сьогодні, та розробки відповідних стандартів для неї і т.п.

Література

1. Афанасьев В.Г. Системность и общество / С.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
2. Бердоус Н.А. Системний підхід у сфері екологічної освіти та виховання / Н.О. Бердоус // Еколог. вісн. – 2004. – № 2. – С 26 – 27.
3. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем / В.П. Беспалько. – Воронеж: ВГУ, 1977. – 304 с.
4. Блауберг И.В. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности / И.В. Блауберг, В.Н. Садовский, Э.Г. Юдин. – М.: Знание, 1969. – 48 с.
5. Сорокіна Г.О. Формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів: монографія / Г.О. Сорокіна – Луганськ.: Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2010. – 348 с.

Сорокина Г.А. О результатах экспериментального внедрения педагогической системы профессиональной готовности специалистов сферы туризма к экологическому воспитанию учащихся

В публикации дано краткое описание основных этапов внедрения педагогической системы формирования профессиональной готовности специалистов туристической сферы к экологическому воспитанию учащихся в практику университетского образования, проанализированы результаты констатирующего и формирующего эксперимента, проведенного с целью оценивания эффективности созданной педагогической системы формирования профессиональной готовности будущих туристских кадров к экологическому воспитанию школьников.

Ключевые слова: профессиональная готовность, специалисты туристической сферы, педагогическая система.

Sorokina G.A. On results of experimental introduction of pedagogical system of professional preparedness of the specialists of tourism into ecological education of pupils

This publication deals with a brief description of basic stages of introduction of pedagogical system of professional preparedness of the specialists of tourism into ecological education of pupils into the practice of university education; the results of ascertaining and forming experiment, which had been made with the purpose of evaluation of effectiveness of the created pedagogical system of formation of professional preparedness of the future touristic personnel for ecological training of pupils were analyzed.

Key words: professional preparedness, specialists of tourism, pedagogical system.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.