Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Стеченко Д.М., Безуглий І.В.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.117-125.

Науково-методичні основи підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу регіону

використання природно-рекреаційного потенціалу регіону У статті удосконалено методологічне забезпечення процесу прийняття управлінських рішень щодо використання природно-рекреаційного потенціалу. Зокрема, запропоновано алгоритм проведення типології адміністративних територій для визначення пріоритетів розвитку рекреаційно-туристичного природокористування та структурно-логічну схему проведення розрахунків кластерного аналізу природно-рекреаційних комплексів.

Ключові слова: типологія, природно-рекреаційний потенціал регіону, кластерний аналіз, природно-рекреаційний комплекс, рекреаційно-туристичний центр, стратегія еколого-економічного розвитку.

Постановка проблеми. Сфера рекреаційно-туристичного природокористування є складовою національного господарського комплексу, що інтенсифікує соціально-економічний розвиток країни. Інтеграція України до світового товариства вимагає проведення заходів, які забезпечать підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу. Вирішення цієї наукової проблеми обумовлено важливістю розвитку двох процесів. По-перше, необхідністю запропонувати на світовому ринку конкурентноздатні рекреаційно-туристичні послуги. А по-друге, забезпечити відтворення природного середовища.

Підвищення ефективності використання природних ресурсів пов’язано з удосконаленням методів управління природокористуванням. Це зумовлює актуальність наукових досліджень, спрямованих на розробку методологічного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень щодо напрямів розвитку рекреаційно-туристичного природокористування.

Розробка науково-методичних основ підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу потребує визначення певного наукового підходу, окреслення кола методів дослідження та обґрунтування показників, що характеризують існуючу проблему.

Метою статті є окреслення методів наукового дослідження, спрямованого на підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми типології адміністративних територій досліджувалися В.Г. Введенським, Т.В. Голіковою, С.О. Суспіциним, М.Г. Чумаченком, Б.М. Штульбергом [2, 6, 10, 11] та іншими дослідниками.

Інструментарій кластерного аналізу широко використовується дослідниками регіональних процесів. Так, О.В. Волкова та О.Б. Носач використали методологію кластерного аналізу для проведення типології регіонів та виявлення особливостей розвитку регіональних ринків праці [1]. О.Л. Тоцька в своєму досліджені використала кластерний аналіз регіонів України ієрархічним методом та методом К-середніх за випуском продуктів харчування [9].

У науковій літературі існують рекомендації щодо обґрунтування розміщення підприємств рекреаційно-туристичної сфери [4]. Основу цієї методології становить визначення цінності оздоровчих ресурсів.

Основні ознаки рекреаційно-туристичних центрів викладено в працях О.О. Бейдика [8], В.Ф. Горягіна [3] та В.П. Стаускаса [5].

Виклад основного матеріалу дослідження. Наукові дослідження прикладного характеру передбачають використання декількох підходів при проведенні діагностування розвитку національної економіки. Перелік найбільш поширених наукових підходів складають галузевий, міжрегіональний, регіональний, системно-структурний, історичний, комплексний, екологічний, проблемний, програмно-цільовий та відтворювальний.

Аналіз наукової літератури щодо проведення діагностики стану природокористування дає можливість стверджувати, що для формування стратегії розвитку природно-рекреаційного потенціалу території доцільно використати декілька підходів.

Під науковим підходом розуміється теоретична позиція дослідження, стратегія вивчення того чи іншого процесу. Він дає можливість спрямувати науковий пошук у потрібному напрямі та визначити коло конкретних методів вирішення проблеми, зокрема і підвищення ефективності рекреаційно-туристичного природокористування.

У вітчизняній літературі існує припущення, що наукове забезпечення розвитку рекреаційно-туристичної сфери повинно бути спрямованим на удосконалення управління конкретними суб’єктами господарських відносин [7]. На думку автора, це дасть можливість активізувати бізнес-середовище.

Такий підхід обґрунтований тим, що безпосередньо рекреаційно-туристичні послуги виробляються конкретними підприємствами. Слід зауважити, що в арсеналі методології державного стратегічного планування достатньо розроблених рекомендацій щодо активізації підприємницької активності. Також різний рівень розвитку рекреаційно-туристичного природокористування на окремих територіях потребує диференціації конкретних практичних заходів.

На нашу думку, найбільш ефективним науковим підходом для проведення діагностики процесів розвитку природно-рекреаційного потенціалу є регіональний підхід. Він ураховує територіальні особливості структури природно-рекреаційного потенціалу.

Використання саме регіонального підходу дає можливість досліджувати умови формування різноманітних просторових форм та рівнів поєднання природних ресурсів. Процеси природокористування мають комплексний характер, тому забезпечення ефективності використання ресурсів потребує використання значних за обсягами територій з цінними оздоровчими властивостями.

Залежно від завдань оцінки природних рекреаційно-туристичних ресурсів рекомендовано використовувати різні критерії. Проведений у монографії “Особенности формирования туристических предприятий” аналіз літературних джерел дав можливість звести усі напрями оцінки оздоровчих ресурсів до трьох. Перший спрямований на пошук найбільш привабливого для інвестування оздоровчого об’єкта. Другий потребує визначення вартості земельної ділянки для подальшого розвитку на ній рекреаційно-туристичної інфраструктури. Третій напрям уможливлює обґрунтування заходів щодо удосконалення територіальної організації сфери відпочинку, а саме створення оздоровчих центрів і зон.

Стратегії використання природно-рекреаційного потенціалу регіону має на меті удосконалення територіальної організації сфери відпочинку. Тому вимоги до критеріїв оцінки природних ресурсів повинні містити показники забезпеченості території ресурсами та їх розміщення.

Залучення територій з цінними оздоровчими властивостями у господарський обіг повинно відбуватися в рамках цільових регіональних програм, розробка та реалізація яких передбачає визначення основних пріоритетних напрямів використання природно-рекреаційних ресурсів. Проведення типізації адміністративних районів дає можливість запропонувати більш дієві системні заходи для кожної окремої групи територій.

Формування стратегії еколого-економічного розвитку регіональної рекреаційно-туристичної системи уможливить обґрунтування пріоритетів природокористування та визначення часової структури програмних заходів. Їх реалізація відбувається на основі певного часового пріоритету одних груп програмних заходів над іншими. У цілому, це дозволить підвищити ефективність використання природно-рекреаційного потенціалу регіону.

Під регіональною рекреаційно-туристичною системою розуміється сукупність територій з цінними оздоровчими властивостями та містобудівних утворень, в яких розташований центр сфери обслуговування відпочиваючих.

Стратегія еколого-економічного розвитку регіональної рекреаційно-туристичної системи – це узагальнена модель дій, спрямована на досягнення визначення завдань розвитку на основі використання інструментів організаційно-економічного механізму регулювання процесів використання природно-рекреаційного потенціалу. Процес розробки стратегії передбачає виділення кількох етапів. По-перше, аналіз можливостей природного середовища та визначення потреб населення та приїжджих відпочиваючих в оздоровчих ресурсах. По-друге, визначення альтернатив розвитку. По-третє, формалізацію стратегії.

Для формування такої стратегії доцільно використати комплексний аналіз регіональної рекреаційно-туристичної системи. В його рамках передбачено застосування таких наукових методів: типології, екстраполяційного прогнозування, кореляційно-регресійного та кластерного видів аналізу.

Застосування перелічених наукових методів дослідження впливає на якість управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу регіону.

Використання методу типології дозволяє вирішувати цілу низку завдань регіональної економіки. Зокрема, обґрунтувати політику регіонального розвитку природокористування та удосконалити територіальну організацію рекреаційно-туристичної сфери.

Під цим науковим методом розуміється процес поділу сукупності територій на групи за певними характерними властивостями. С.О. Суспіцин виділяє два методологічних підходи до побудови типології адміністративних територій [6, с.12-13]. Перший вид типології утворюється внаслідок послідовного об’єднання схожих за властивостями об’єктів дослідження у групи. Його методологічну основу складають методи розпізнавання образів, багатомірних групувань, універсальні процедури кластерного аналізу. Інший підхід на початковому етапі використовує впорядкування кількості груп та визначення їх граничних значень, а потім вивчення розподілень за ними об’єктів дослідження.

Процедура другого підходу передбачає співставлення індикаторів регіонального розвитку до середніх за регіоном. У практиці проведення типології адміністративних територій виділяють три різноманітні групи, що не враховують кількість об’єктів дослідження і конкретні особливості регіону. До першої групи (U1) входять території, усі індикатори яких не більші, ніж середні по країні. Третя група (U3) поєднує регіони з показниками розвитку не гірше середнього. Усі інші входять до другої групи (U2).

У математичному відношенні ці групи впорядковані таким чином:

U1 < U2 < U3

При проведенні типології адміністративних районів Чернігівської області було використано саме такий підхід. За значенням показників усі райони зведено у три групи:

- з високим рівнем (значення показника перевищує 125% середнього за регіоном);
- з середнім рівнем (значення показника становить від 75% до 125% середнього за регіоном);
- з низьким рівнем (значення показника менше 75%).

Недоліками такого структурування простору регіону є наступні. По-перше, нерівномірне розподілення територій за групами. По-друге, використання середніх показників при проведення порівняльного аналізу не завжди обґрунтовано. Але такий підхід спирається на використання процедури і може бути розвинений у двох напрямах: збільшення кількості виділених груп та уточнення їх граничних значень.

Існує точка зору, що “типологія має будуватися з урахуванням чинників та ознак, які відіграють основну роль у характеристиках регіонів, що відповідають завданням дослідження” [11, с.136]. Тобто, проведення типології адміністративних територій вимагає визначити найбільш суттєві ознаки, що впливають на їх соціально-економічний розвиток.

М.Г. Чумаченко до найважливіших типологічних ознак відносить наявність природних ресурсів, рівень соціально-економічного розвитку, екологічне становище, демографічну ситуацію та інше [10, с.13-14]. Але враховувати значну кількість показників доцільно при групуваннях адміністративних областей. При формуванні стратегії розвитку регіону слід зосередитися на меншій кількості типологічних ознак.

На нашу думку, однією із передумов розвитку рекреаційно-туристичного природокористування у регіоні є можливість упорядкування певної кількості місць для організації відпочинку населення в природному середовищі. Тому першим типологічним показником доцільно прийняти рівень кількості місць для організації відпочинку. Для цих розрахунків використано допустимі норми антропогенного навантаження. Але кількість місць для відпочинку треба порівнювати з існуючими у суспільстві потребами на їх використання. Саме тому другим типологічним показником доцільно прийняти рівень потреби у місцях для відпочинку.

Проведення типології адміністративних районів Чернігівської області дало можливість скласти сітку-матрицю ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу (табл. 1).

Таблиця 1

Сітка-матриця ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу регіону
Рівень щільності потреби населення в місцях для організації відпочинку Рівень щільності місць для організації відпочинку населення
Високий Середній Низький
Високий Чернігівський   Прилуцький, Ніжинський
Середній     Талаївський
Низький Козелецький, Менський, Бахмацький, Коропський, Сосницький, Ічнянський Корюківський Городнянський, Ріпкинський, Щорський, Бобровицький, Носівський, Борзнянський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Варвинський, Срібнянський

Головним у запропонованому підході є виділення 9 груп адміністративних районів з різними рівнями наявності рекреаційно-туристичних територій з цінними оздоровчими властивостями та ефективністю їх використання. Це дає можливість конкретизувати практичні завдання для формування та реалізації стратегії розвитку рекреаційно-туристичного природокористування у регіоні. Слід зазначити, що високий рівень щільності оздоровчих потреб спостерігається у тих адміністративних районах, де зосереджено міські поселення.

Проведення досліджень з використанням картографічного матеріалу і організації експедицій дало можливість виділити на території Чернігівського регіону 38 природно-рекреаційних комплексів. Під цим поняттям розуміється архітектурно-містобудівне утворення з переважанням в його структурі природного середовища, що об’єднує у своєму складі території парків, лісопарків, лугопарків та пляжів. Такі територіальні утворення характеризуються комплексним використанням природного середовища.

Для створення організаційно-економічного механізму регулювання процесів рекреаційно-туристичного природокористування поставлено завдання: провести групування приналежності природно-рекреаційних комплексів до зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів.

Узагальнюючи представлені у науковій літературі підходи до визначення рекреаційно-туристичного центру, під цим поняттям слід розуміти містобудівне утворення, що об’єднує систему підприємств сфери обслуговування відпочиваючих та інших галузей, які мають тісні виробничі зв’язки, спільно використовують природні ресурси з метою задоволення різноманітних оздоровчих, пізнавальних, культурних та інших потреб населення.

Для визначення населеного пункту, що буде виконувати функції рекреаційно-туристичного центру, дослідники виділяють цілу низку ознак. Так, О.О. Бейдик до основних ознак рекреаційно-туристичного центру відносить місце розташування основних підприємств та установ сфери відпочинку, зосередження адміністративних та інформаційних туристично-екскурсійних служб, територіальне зосередження декількох екскурсійних об’єктів, наявність вузлового пункту рекреаційно-туристичних маршрутів [8, с.52].

Для вирішення завдань підвищення ефективності функціонування рекреаційно-туристичних центрів В.Ф. Горягін пропонує досліджувати ємкість засобів розміщення, площу території для організації відпочинку, функціонування сфери оздоровчих послуг, наявність культурно-історичних пам’яток та інші [3, с.119].

На нашу думку, основною характеристикою рекреаційно-туристичного центру є територія відповідальності. Це означає, що процеси розвитку сфери рекреаційно-туристичних послуг і природокористування в оздоровчих цілях на певній території повинні регулюватися саме з такого центру. Вирішення завдання формування рекреаційно-туристичних центрів повинно бути відображеним в напрямах стратегічного управління рекреаційно-туристичною сферою.

При визначенні рекреаційно-туристичних центрів у Чернігівській області виділені такі населені пункти, в яких є значний обсяг оздоровчих потреб населення чи зосереджені культурно-історичні та природні об’єкти, що мають статус національних.

Так, на території Чернігівського регіону виділено 5 рекреаційно-туристичних центрів: міста Чернігів, Ніжин, Прилуки та смт. Батурин і Новгород-Сіверський. У перший трьох сконцентровано 37% населення області. Інші два входять до складу об’єктів Національної системи екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”. Так, Батурин – це одна із гетьманських столиць, а Новгород-Сіверський входить до напрямів “По історичним місцям православ’я” та ”По давньоруським містам”.

Для групування природно-рекреаційних комплексів до зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів використана процедура кластерного аналізу. Під таким методичним прийомом розуміється сукупність методів класифікації багатовимірних спостережень на однорідні групи. У табл. 2 надано структурно-логічну схему кластерного аналізу природно-рекреаційних комплексів Чернігівської області.

Таблиця 2

Структурно-логічна схема кластерного аналізу природно-рекреаційних комплексів Чернігівської області
Послідовність кластерного аналізу Процедура кластерного аналізу
Крок 1 Визначення відстаней від природно-рекреаційних комплексів до рекреаційно-туристичних центрів
Крок 2 Проведення групувань природно-рекреаційних комплексів за найменшою від­станню до рекреаційно-туристичного центру
Крок 3 Коректування приналежності природно-рекреаційних комплексів, використову­ючи принцип відповідності зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів адміністративно-територіальному устрою
Крок 4 Встановлення зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів
Крок 5 Визначення максимальної щільності місць для організації відпочинку в зонах відповідальності рекреаційно-туристичних центрів
Крок 6 Визначення динаміки зміни щільності потреб населення в місцях для організації відпочинку в зонах відповідальності рекреаційно-туристичних центрів
Крок 7 Розрахунок індексу задоволення потреб населення в місцях для організації від­починку
Крок 8 Коректування зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів, врахову­ючи критерій оптимізації індексу задоволення потреб населення в місцях для організації відпочинку
Крок 9 Групування природно-рекреаційних комплексів за зонами відповідальності рек­реаційно-туристичних центрів
Крок 10 Визначення максимальної щільності місць для організації відпочинку в скорек­тованих зонах відповідальності рекреаційно-туристичних центрів
Крок 11 Визначення динаміки зміни щільності потреб населення в місцях для організації відпочинку в скоректованих зонах відповідальності рекреаційно-туристичних центрів
Крок 12 Розрахунок індексу задоволення потреб населення в місцях для організації відпочинку на основі коректування зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів

У результаті застосування процедури кластерного аналізу проведено групування природно-рекреаційних комплексів за зонами відповідальності рекреаційно-туристичних центрів (табл. 3). Встановлення таких зон відповідальності дасть можливість сформувати ефективну систему управління сферою обслуговування відпочиваючих.

Таблиця 3

Групування природно-рекреаційних комплексів до зон відповідальності рекреаційно-туристичних центрів
Рекреаційно-туристичний центр Назва природно-рекреаційного комплексу Кількість місць для організації відпочинку, тис.
короткотривалого відпускного
Чернігів Природно-рекреаційний комплекс "Боровицька дача"  

3000

Природно-рекреаційний комплекс "Кучинівські дачі"

5000

 
Природно-рекреаційний комплекс «р. Сож - р. Немильна"  

8000

Природно-рекреаційний комплекс "Гніздищанська дача" 3000  
Чернігівський природно-рекреаційний комплекс 30000  
Подусівський природно-рекреаційний комплекс 3000  
Природно-рекреаційний комплекс "Бігач" 9000  
Природно-рекреаційний комплекс "Міжріччя р.р. Десни і Снову" 12000  
Природно-рекреаційний комплекс "Салтикова Дівиця" 15000  
Природно-рекреаційний комплекс "Ладинка-Надинівка-Красне" 26000  
Природно-рекреаційний комплекс "Слабін-Смолін" 14000  
Природно-рекреаційний комплекс "Неданчичи-Губичи-Редьківка" 25000  
Природно-рекреаційний комплекс "Остер" 12000  
Природно-рекреаційний комплекс "Соколівсько-Морівський" 14000  
Природно-рекреаційний комплекс "Сорокашичі-Лошакова Гута" 50000  
Природно-рекреаційний комплекс "Домниця" 2000  
Природно-рекреаційний комплекс "Кладьковка" 12000  
Природно-рекреаційний комплекс "Макошино"   18000
Природно-рекреаційний комплекс "Евмінка"   8000
Новгород-Сіверський Природно-рекреаційний комплекс "Десна-Судость" 8000  
Природно-рекреаційний комплекс "Лесконоги-Пушкарі" 4000  
Природно-рекреаційний комплекс "См’яч" 2500  
Новгород-Сіверський природно-рекреаційний комплекс 13000  
Природно-рекреаційний комплекс "Кістерська дача" 15000  
Батурин Природно-рекреаційний комплекс "Короп-Оболоння" 15000  
Природно-рекреаційний комплекс "Батурин-Осич на Сеймі" 28000  
Природно-рекреаційний комплекс "Сосниця-міжріччя р.р. Десни і Сейму" 24000  
Природно-рекреаційний комплекс "Велика Дочь" 6000  
Мезенський природно-рекреаційний комплекс 12000  
Природно-рекреаційний комплекс "Вішенки-Райгородок" 12000  
Ніжин Природно-рекреаційний комплекс "Держанівка" 2000  
Природно-рекреаційний комплекс "Вертіївка" 8125  
Природно-рекреаційний комплекс "Ічнянський" 25000  
Природно-рекреаційний комплекс "Тростянецько-Качанівський"  

15000

Прилуки Природно-рекреаційний комплекс "Далекі Потоки" 3000  
Природно-рекреаційний комплекс "Сосна" 4000  
Природно-рекреаційний комплекс "Шапранівка" 3000  
Природно-рекреаційний комплекс "Лісові Сорочинці" 10000  

Рекомендоване групування природно-рекреаційних комплексів дає можливість збалансувати потреби населення Чернігівської області у територіях для організації відпочинку з можливостями природного середовища. Це є необхідною умовою підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу регіону.

Висновки. Виходячи із вищесказаного, слід наголосити на наступному.

Удосконалення системи наукових методів управління розвитком рекреаційно-туристичного природокористування дасть можливість підвищити ефективність використання природно-рекреаційного потенціалу регіону.

Залучення територій з цінними оздоровчими властивостями повинно відбуватися на основі регіональної стратегії розвитку рекреаційно-туристичного природокористування. Це дає можливість визначити пріоритетні напрями розвитку та обґрунтувати часову структуру практичних заходів.

При формуванні такої стратегії розвитку доцільно використовувати типологію адміністративних районів; кластерний аналіз природно-рекреаційних комплексів; прогнозування потреб населення в територіях з цінними оздоровчими властивостями; аналіз чинників, що впливають на потоки відпочиваючих.

Важливою умовою підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу є створення рекреаційно-туристичних центрів. Їх основне призначення полягає в управлінні розвитком сфери відпочинку та використанням оздоровчих ресурсів на певній території.

Проведене групування природно-рекреаційних комплексів за зонами відповідальності рекреаційно-туристичних центрів дасть можливість розробити рекомендації щодо послідовності залучення територій з цінними оздоровчими властивостями до господарського використання.

Список використаних джерел

1. Волкова О.В. Результати кластерного аналізу регіональних ринків праці України / О.В. Волкова, О.Б. Носач // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №11. – С.105-112.
2. Голікова Т.В. Державне управління територіальним економічним розвитком: теорія і практика: монографія / Т.В. Голікова. – К.: Нац. академія держ. управління, 2007. – 296 с.
3. Горягин В.Ф. Туристические центры Донецкой области: возможные пути повышения эффективности / В.Ф. Горягин // Вісник ДІТБ. – 2005. – №9. – С.118-121.
4. Данильчук В.Ф. Особенности формирования туристических предприятий: монография / В.Ф. Данильчук. – Донецк: Ин-т экономики пром-ти НАН Украины, 2006. – 240 с.
5. Стаускас В.П. Градостроительная организация районов и центров отдыха / В.П. Стаускас – Л.: Стройиздат, Ленинградсткое отд-ние, 1977. – 164 с.
6. Суспицын С.А. Развитие методов измерения пространственных трансформаций экономики / С. А. Суспицын // Теоретические проблемы региональной экономики. – 2007. – №4. – С.3-18.
7. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалілії бізнесу: монографія / Т.І. Ткаченко – К.: Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 537 с.
8. Тлумачний словник термінів з рекреаційної географії (географії туризму) / Упоряд. О.О. Бейдик. – К.: Київський ун-т, 1993. – 56 с.
9. Тоцька О.Л. Кластерний аналіз України за випуском продуктів харчування / О.Л. Тоцька // Регіональна економіка. – 2005. – №3. – С.67-76.
10. Чумаченко Н.Г. Экономика региона: теоретические основы, функциональная деятельность: монография / Н.Г. Чумаченко. – Донецк: Ин-т экономики промышленности НАН Украины, 1995. – 52 с.
11. Штульберг Б.М. Региональная политика России: теоретические основы, задачи и методы реализации / Б.М. Штульберг, В.Г. Введенский. – М.: ГЕЛИОСАРВ, 2000. – 206 с.

В статье усовершенствовано методологическое обеспечение процесса принятия управленческих решений по использованию природно-рекреационного потенциала. А именно, предложен алгоритм проведения типологии административных территорий для определения приоритетов развития рекреационно-туристического природопользования и структурно-логическую схему проведения кластерного анализа природно-рекреационных комплексов.

Ключевые слова: типология, природно-рекреационный потенциал региона, кластерный анализ, природно-рекреационный комплекс, рекреационно-туристический центр, стратегия эколого-экономического развития.

In the article the process of methodological support of managerial decision-making regarding natural recreational potential utilization is improved. As follows, the algorithm of administrative territories typology making to define recreational and tourist environmental management priorities is offered as well as logic structural scheme to carry on cluster analysis of natural recreational complexes.

Keywords: typology, natural recreational potential of the region, cluster analysis, nature recreational complex, recreational tourist centre, ecological and economic development strategy.








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.