К.е.н. Свірідова Н.Д.,
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

Проблеми формування інвестиційної політики в галузі туризму

Доля туризму в національній економіки та міжнародної торгівлі перетворила його в важливий показник світового розвитку. На його долю приходиться 10) всього ВНП, доходи від туризму збільшаться до 1,1 трлн. дол.США [3, c.30]. За прогнозами ВТО, в ХХІ столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих в світі до 2020р. зросте до 1,6 млрд.чоловік в рік, що означає збільшення туристичних прибутків в 2,4 рази порівняно з 2000р. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. дол. США, тобто у 3,3 рази перевищать рівень 2000р., а до 2020р. прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд.дол.США [6, c.242].

Україна, перебудовуючи свою економіку на ринкових засадах також включається у світовий туристичний процес. У 2000р. нашу країну відвідали 4,4 млн. туристів з 168 країн світу, 8,7 млн. наших громадян виїхали з туристською метою за межі країни. Прибуток від туристичних послуг становив 18,5 млрд. грн. або 3,4 млрд. дол. США, а до 2010р. його планується подвоїти [2, c.5]. За відрахунками ВТО, у 2001 році за кількістю прибутків іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (1% від світових туристичних прибутків) [4; 5].

На думку одного з провідних спеціалістів туризму Роберта А.Браймера "У теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок , відсутній і розвиток" [6, c.245].

Тому туризм має знаходити своє відображення в планах розвитку галузей народного господарства, включатися до загального плану соціально-економічного розвитку України. Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби людей, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при забезпеченні збереження екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини [4].

Актуальність всебічного дослідження туризму обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ, пов'язаних з туризмом, приділяється питанням економіки та організації.

Закон України "Про туризм" визначає туристську галузь як одну з пріоритетних галузей національної економіки і культури [1, cт.3].

Туристська індустрія безпосередньо охоплює більшість інших галузей економіки, в тому  числі промисловість,  сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, харчування, культуру, мистецтво, експорт і стимулює їх розвиток.

Нові економічні відносини потребують освоєння нових ринків, таких як, ринок капіталу, робочої сили, послуг та інш.

Іноземні інвестиції, які надходять в Україну, йдуть переважно в промисловість та агропромисловий комплекс. Проте як готельний та рекреаційно-туристський бізнес також потребують інвестиційних ресурсів, і зокрема прямих іноземних інвестицій, що дасть можливість підвищити прибутковість цієї галузі та збільшити надходження до бюджету.

Активний ріст туристичного підприємництва залежить від реалізації прийнятих державних програм розвитку туризму; наявності законодавчої бази, яка стимулює та підтримує механізми фінансування і інвестування в галузь туризму; розвиток економічної діяльності підприємств курортно-рекреаційного господарства; активізації інвестиційної політики в галузь туризму.

Для успішного розвитку туризму необхідно забезпечити його раціональне планування і ефективне управління. Перевагами розвитку туризму мають стати нові робочі місця, додаткові прибутки і інвестиційні надходження, модернізація комунальних підприємств, нові технології і ноу-хау.

Стратегічними цілями інвестиційної політики в галузі туризму повинні бути:

- створення законодавчої бази регіонів в області забезпечення гарантій на іноземні інвестиції в туристичний бізнес;
- формування сприятливого іміджу регіонів в області надання рекреаційно-туристичних послуг;
- створення сприятливого інвестиційного клімату;
- стимулювання приливу капітальних вкладень у реконструкцію і будівництво сучасних туристичних комплексів, санаторіїв, готелей, відповідних до міжнародних вимог і стандартів;
- розробка нових турів, які повинні ураховувати етнокультурні, геополітичні, екологічні чинники туристських районів.

Література

1. Закон України "Про туризм"  від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР.
2. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). - К.: Альтер-Прес, 2003.
3. Биржаков В.В. Введение в туризм.- М.: "Издательский дом Герда", 2004.
4. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року, Київ,2002.
5. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. - М.,1975.
6. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003.