Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Ветрова Н.М.
Матеріали доповідей ІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - 15-16 вересня 2006 року, м. Бердянськ.

Підходи до екологізації стратегічного управління розвитком рекреаційного регіону

Процес підтримки та корекції фізіологічного стану організму при відпочинку та саморозвитку – процес рекреації, потрібен для людини, котра витрачає в трудовій діяльності власні фізичні і розумові можливості. Роль рекреації людини підвищується в умовах високої інтенсивності і напруженості праці в сучасному виробництві, а також наростанні психологічних перевантажень. Особливе значення при організації ефективної рекреації людини має облік екологічного стану природних систем навколишнього середовища як визначального фактора рекреаційної діяльності. Ця теза заснована на обов'язковій особистій участі в рекреаційному процесі природних ресурсів, а саме таких як клімат, гідроресурси, бальнеологічні запаси, фітолікувальні, морські і пляжні ресурси, ландшафтне різноманіття. Тому зниження якісних характеристик навколишнього середовища стосовно норми позначається негативно на привабливості рекреаційної території, а по ряду показників може привести до втрати значущості території як придатної для організації рекреаційного процесу.

Проблеми стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки, впливу на здоров'я населення, на ефективність рекреаційної діяльності широко вивчалися вченими-екологами (Реймерс Н.Ф., Гошовський С.В., Рудько Г.І., Преснер Б.М., Данилов-Данільян В.І., Тарасенко В.С., Багров М.В., Боков В.О.), медиками (Каладзе М.М., Шибанов С.Е., Шибанов А.С., Ярош А.М., Солдатченко С.С., Коршунов Ю.П., Бессмертний А.Ф., Єфимова В.М., Воскресенська О.М.), економістами (Долішний М. І., Мамутов В.К., Амоша О.І., Дементьєва Т.М., Данілішин Б.М., Єфремов О.В., Бережна І.В., Хлобистов Є.В.). Однак аспекти екологічного менеджменту рекреаційного регіону на стратегічному рівні усе-таки вимагають додаткового осмислення.

В сучасних умовах керування рекреаційними територіями повинне в першу чергу бути екологічно збалансованим, тому розгляд підходів до формування стратегії розвитку рекреаційного регіону з урахуванням екологічної складової є актуальною проблемою.

Згідно з існуючими теоріями рекреаційного процесу, на території при наявності рекреаційних потреб суспільства для організації ефективних видів і форм рекреації різних груп населення може використовуватися наявна сукупність рекреаційних ресурсів, завдяки таким їхнім властивостям як лікувально-оздоровчий вплив, унікальність, історична і культурна цінність, естетична привабливість та інші. Загальновизнано рекреаційна діяльність розуміється як процес, що має не тільки фізіологічну і соціальну, але й економічну складову. При цьому пріоритетне використання території для рекреаційної спеціалізації повинне, з однієї сторони, враховувати рівень соціально-економічної доцільності її організації, а з іншого боку – екологічний потенціал використовуваного простору. В цьому випадку виникнення системної проблеми функціонування природних комплексів в умовах спрямованого впливу на них людини вимагає при побудові структур керування на території, усвідомлення комплексу впливу на природне середовище антропогенних процесів – сформованого і можливого, включаючи також власне рекреаційно-економічну діяльність.

Концептуально, при побудові цілісної стратегічної перспективи розвитку рекреаційної території необхідно забезпечити збалансовану взаємодію природних, технічних і соціальних підсистем рекреаційного середовища, що відповідає санітарно-гігієнічним і матеріальним потребам суспільства при збереженні природно-ресурсного й екологічного потенціалу території.

Необхідно відзначити, що рішення зазначеної задачі залежить від результатів оцінки рівня економічного розвитку й екологічного стану території; ресурсного потенціалу регіону; територіального і галузевого зонування території по видах ресурсів, оцінки можливих змін екологічних балансів території. Результати досліджень можуть забезпечити основу обґрунтування стратегічних перспектив рекреаційної діяльності стосовно реалізації принципу «Не нашкодь» ні рекреанту, ні навколишньому середовищу.

Слід зазначити, що стратегічне керування враховує цілий комплекс характеристик як зовнішнього оточення, ситуації в галузі, позиції в сегменті ринку, так і внутрішніх особливостей рекреації на окремій території. Екологізація стратегічного управління визначає наступні альтернативи:

1) стратегічний розвиток рекреаційної діяльності в регіоні, який не має перебільшень навантаження на природні ресурси;
2) стратегія стабілізації функціонування рекреаційних підприємств, якщо регіон має високий рівень навантаження на природні ресурси;
3) стратегія обґрунтування змін діючої спеціалізації в напрямку розвитку рекреаційного комплексу.

При цьому екологічний менеджмент для рекреаційної території в процесі вибору стратегічних перспектив, повинен забезпечувати вимоги екологічної безпеки: оцінювати доцільність створення нових і розвитку наявних виробництв, підготовки трудових ресурсів і інших елементів діяльності на окремій території, включаючи небезпечні виробництва (можливі викиди, дисбаланс стану навколишнього середовища та інші), з огляду на вплив їх на природне середовище в цілому і на рекреаційні ресурси зокрема; необхідно передбачати перерозподіл продуктивних сил з територій, які урбаністичне перевантажені чи мають високі ризики екологічних небезпек.

Реалізація названих стратегічних альтернатив потребує підготовки системи заходів екологічної спрямованості, що регламентує ведення рекреаційно-економічної діяльності. У такій системі поєднуються соціально-організаційні, оціночно-прогнозні і технічні заходи, що дозволять уникнути неузгодженості екологічних параметрів території і показників рекреаційно-економічної діяльності.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.