Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Янчева І.В.
Збірник наукових праць ХДУХТ "Економічна стратегія і перспективи розвитку
сфери торгівлі та послуг". - 2008. - Випуск 2(8), частина 2. - С.220-225.

Структура туристичного продукту підприємств України

Подано системний огляд сутності та складових елементів туристичного продукту. Розглянуто відмінність економічних категорій «туристичний продукт» та «туристичний пакет», та особливості законодавчого регулювання взаємовідносин сторін у процесі споживання туристичного продукту.

Постановка проблеми у загальному вигляді. У 90-ті роки туристичною галуззю України було розпочато спробу стратегічного планування на національному рівні з метою економічного розвитку та захисту територіальних ресурсів, які є туристичною цінністю. Підвищився попит до вітчизняних та зарубіжних систем туристичного обслуговування, а продукт туризму виходить на ринок як комплекс всіх наявних туристичних ресурсів. Ці спроби викликали необхідність розробки концепції розвитку цієї галузі в країні, метою якої є посилення конкурентоспроможності України на міжнародних туристичних ринках.

Основою впровадження в Україні нової туристичної політики стало прийняття у 2003 році Закону «Про туризм». Його основна мета, з урахуванням стратегічної значущості туризму в економічному й соціальному розвитку країни, - визначити роль галузі в економіці країни та позиціонувати права та обов’язки учасників туристичного ринку. Але діюче законодавство не наводить чіткого категорійного апарату з туризму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ключові аспекти й проблеми використання сучасних методів і підходів до управління туризмом розглянуті в працях Михайличенка С.В., Семененка Т.В., Смаля І., Цибуха В.І., Яновської Н.В та в роботах таких зарубіжних авторів, як: Біржаков Н.Б., Гуляєв В.Г., Шматько Л.П., Моісеєва Н.К., Морозов М.А. Але питання, які визначають правила гри сторін на туристичному ринку, і досі залишаються поза увагою науковців.

Мета та завдання статті. Метою статті є визначення складових туристичного продукту та характеристика особливостей законодавчого регулювання взаємовідносин сторін в процесі його споживання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основою відносин між туристом й організаціями туризму є договір про надання послуги, що мало чим відрізняється від договору аудиторської фірми й замовника відповідних послуг. В обох випадках сутність договору полягає у виникненні в однієї особи (туриста, клієнта туристської фірми) права стосовно контрагента вимагати надання останнім певних послуг, які називаються туристичним продуктом.

Саме туристичний продукт є основним об’єктом доходів і витрат туристичної галузі, тому далі зупинимося на проблемах його визначення як економічної категорії, основних його складових та елементах облікової політики підприємства щодо формування туристичного продукту.

На відміну від туристичних послуг, туристичний продукт набуває форми товару. За визначенням засновника австрійської школи в економічній науці Карла Менгера туристичний продукт у широкому значенні цього слова - це економічне благо, призначене для обміну. Туристичний продукт як товар характеризується споживчою вартістю, тобто корисністю, або здатністю задовольняти певні рекреаційні потреби людей. Корисність туристичного продукту визначається його цінністю для суб'єкта. Тому туроператор повинен прагнути до того, щоб створити такий туристичний продукт, який був би цінним для максимально великої кількості людей, тобто по можливості він повинен мати масового споживача. Тоді можна використати й індустріальні технології для виробництва туристичного продукту.

Масове споживання товарів визначається його міновою вартістю - кількісним відношенням, у якому споживча вартість туристичного продукту обмінюється на споживчу вартість інших товарів.

Не слід асоціювати поняття «туристичний продукт» з поняттям «туристичний пакет» - основним (обов'язковим) комплексом послуг, що надаються у подорожі за індивідуальним або груповим планом, що має серійний характер та пропонується у широкому продажі. Туристичний пакет включає чотири обов'язкових елементи: туристичний центр, транспорт, послуги розміщення, трансфер (рис. 1).

Структура туристичного пакета
Рисунок 1. Структура туристичного пакета

Туристичний центр - місце відпочинку туриста, що включає всі його рекреаційні можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктурні. Цей елемент є обов'язковим, оскільки без об'єкта зацікавленості неможливо організувати подорож. Туристичний центр являє собою інтегральний символ зацікавленості, що поєднує в собі всі мотиви індивідуума щодо рекреаційних ресурсів.

Транспорт - засіб пересування, за допомогою якого можна дістатися до туристичного центра.

Послуги розміщення - це конкретний готель, що пропонується туристові в туристичному центрі на час подорожі. Розміщення в готелях розрізняються відповідно до типу послуг гостинності, які пропонують туристові. Це можуть бути готелі, мотелі, вілли, апартаменти, готелі, кемпінги та ін. Послуги харчування не включаються окремим елементом у туристичний пакет, оскільки в туризмі вони становлять частину послуг розміщення.

Трансфер - доставка туриста від місця прибуття, розташованого в країні перебування (аеропорт, гавань, з/д станція), до місця розміщення (готель), де він буде проживати, і назад.

Цей набір обов'язкових туристичних послуг і відрізняє туристичний пакет від туристичного продукту.

Після укладання Шенгенської конвенції питання уніфікації вимог до туристичного продукту стали особливо актуальними [1]. Справа в тому, що тур, придбаний в одному місці, споживається в іншому, і тільки повне узгодження позицій туроператора, туристичного агента й туриста здатно забезпечити взаємне виконання зобов'язань. Відповідно до Міжнародної конвенції з туристичних контрактів (Брюссель, 1970 р.) [2] таке узгодження здійснюється на контрактній основі у формі ваучера, що підписують всі учасники угоди: туроператор, турагент і турист. У спеціальній директиві Європейського союзу з пекідж-турів від 13 червня 1990 р. [3] приводяться обов'язкові вимоги до змісту ваучера. Він повинен мати повну інформацію про тур:

- країна, місто (туристичний центр), куди прямує турист;
- транспортні засоби, що використовуються для перевезення туриста;
- умови розміщення туристів, включаючи розташування готелю, його категорію, рівень комфорту, перелік обов'язкових послуг, включених у вартість тура;
- умови харчування;
- дати початку й завершення тура;
- програма перебування з розбивкою по днях, з переліком включених екскурсій та культуриних заходів;
- паспортно-візові формальності;
- медична страховка;
- мінімальна кількість учасників тура;
- гранично можливі строки ануляції тура (у ЄС - не пізніше 20 днів до його початку);
- комплексна ціна тура;
- компенсація за недотримання строків, програми й умов перебування туриста;
- назва й реквізити туроператора й турагента.

Таким чином, туристичний пакет - це тільки частина туристичного продукту, тобто - обов'язкова частина туру (тур більше або дорівнює туристичному пакету). Тур - це первинна одиниця туристичного продукту, реалізована клієнтові як єдине ціле, продукт праці туроператора на певний маршрут й у конкретний термін. А туристичний продукт - це сукупність матеріальних (предмети споживання) та нематеріальних (послуги) споживчих вартостей, які необхідні для повного задоволення потреб туристів, що виникають під час подорожі.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо доцільним розглядати туристичний продукт як складову трьох елементів (рис. 2).

Тур - сукупність цілеспрямованих дій у сфері обслуговування, які орієнтовані на забезпечення й задоволення потреб туриста, що відповідають цілям туризму, характеру й спрямованості тура.

Додаткові туристично-екскурсійні послуги - будь-які види робіт і послуг підприємств туристичної індустрії й суміжних галузей, прямо або опосередковано спрямовані на задоволення потреб туристів у процесі туризму).

Товари - матеріальні предмети споживання, прямо або опосередковано необхідні туристові в процесі споживання туристичних послуг з метою туризму). Як свідчить статистика, структура вартості туристичного продукту по турах з України в європейські країни становить [6]:

ТПр (100%) = Т (40 %) + Тдп (30%) + Тв (30%)

де ТПр - вартість туристичного продукту;
Т - вартість туру;
Тдп - вартість додаткових послуг;
Тв - вартість куплених товарів.

Із наведеної структури видно, що туроператор отримує дещо більше 1/3 вартості турпродукта. Набагато більше туристи залишають у місцевій туристичній індустрії безпосередньо, минаючи послуги туроператорів.

Структура туристичного продукту
Рисунок 2. Структура туристичного продукту

Вищенаведене дозволило дійти висновку, що під турпродуктом слід мати на увазі сукупність речовинних (предметів споживання) і нематеріальних (послуг) споживчих вартостей, які задовольняють потреби туриста, що виникають у період його туристичної подорожі (поїздки) і викликані саме цією подорожжю. Відповідно до класифікації речей (майна) в сфері господарювання, передбаченої ст. 139 ГКУ, турпродукт не підпадає ні під одну з перерахованих категорій. Не існує розбіжностей і щодо виду об'єктів цивільних прав, що є складовою турпродуктау - послуг з перевезення, розміщення, харчування та ін. У процесі здійснення туристичного обслуговування елементи договору купівлі-продажу дійсно мають місце, зокрема, при включенні в турпродукт вартості сувенірної продукції й інших товарів, переданих туристові у власність. Туристичні товари іноді, дійсно, можуть бути важливою складовою турпродукту, проте передача товарів є не основним, а додатковим обов'язком туроператора. Основною метою договору є задоволення потреб туриста в послугах, пов'язаних з організацією туризму (подорожі й (або) відпочинку).

Суттєвою особливістю туристичного законодавства є право туриста жадати від туроператора або турагента всіх послуг, що входять у тур, незалежно від того, ким ці послуги надаються. Під час продажу турпродукту передаються не тільки права на тур, але й юридичні обов'язки. Турист не тільки має право вимагати виконання послуг від готелю, авіаперевізника й інших виконавців, але і зобов'язаний керуватися (виконувати) їхніми імперативними вимогами відносно правил безпеки, проживання (перельоту) та ін.

Необхідно відзначити, що традиційний розподіл невиробничої діяльності (сфери послуг і робіт), в основі якого лежить наявність або відсутність матеріального результату, не завжди дозволяє провести їхнє чітке розмежування. Разом з тим конкретизація даних положень із урахуванням предмета й особливостей договору на туристичне обслуговування повинна мати місце в Законі про туристичну діяльність.

Висновки. У статті наведено визначення економічних категорій «туристичний продукт» та «туристичний пакет». Доведено, що туристичний продукт є загальною категорією, яка включає обов’язкові елементи (туристичний пакет та комплекс трансферних послуг) і факультативні складові (товари та додаткові послуги). Розмежування цих понять сприятиме розробці адекватної облікової політики підприємств туристичної галузі.

Список літератури

1. Конвенція про застосування Шенгенської угоди від 14.06.85 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.eulaw.edu.ru.
2. Международный туризм: Правовые акты [Текст] / Сост. Н.И. Волошин. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 400 с.
3. Директива ради європейського економічного суспільства «Про подорожі, відпустки та поїздки, які включають все» від 13 червня 1990 р. №90/314 ЄЕС (Люксембург) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hotel-apartment.biz/directive.htm.
4. Програма розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 12.05.2004 №612 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uazakon.com/document/fpart72/idx72324.htm.
5. Смаль І. Туристична індустрія України: сучасний стан та перспективи розвитку [Текст] / І. Смаль // Туристично-краєзнавчі дослідження. - Вип.5. - К., 2004. - С.46-51.

Представлен системный обзор сущности и составных элементов туристического продукта. Рассмотрено отличие экономических категорий «туристический продукт» и «туристический пакет», и особенности законодательного регулирования взаимоотношений сторон в процессе потребления туристического продукта.

Systematic analysis of touristic product nature and component parts is given. The difference of such economic categories as “touristic product” and “touristic package” is observed, and special characteristics of state regulation of parties’ interrelation in the touristic product consumption process are presented”.








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.