Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Ярковий А.О., Вдович В.Г.
Науковий вісник Національного університету біоресурсів
і природокористування України. - 2011. - Вип. 163 частина 1

Шляхи та перспективи розвитку сільського туризму в Україні

Розглянуто стан та перспективи розвитку сільського туризму в Україні і його взаємозв'язок з вирішенням соціально-економічних проблем сільських територій.

Ключові слова: сільський туризм, сільська садиба, соціальна сфера, зайнятість, соціально-економічний розвиток.

Постановка проблеми. На сучасному етапі формування в Україні соціально-орієнтованоі економіки європейського типу, особливої актуальності набуває проблема соціально-економічного розвитку сільських територій. У ряді розвинених західноєвропейських краіїн, невід'ємною складовою програми комплексного соціально-економічного розвитку села є заняття сільським туризмом. Сьогодні світова практика підтверджує, що сільський туризм активно сприяє вирішенню основних соціально-економічних проблем села [1].

Таким чином, актуальність розвитку сільського туризму, особливо у період економічної кризи, вже не викликає ніяких сумнівів. Адже така діяльність не потребує значних капіталовкладень, а натомість, належним чином використовує наявні матеріальні та людські ресурси села. Як комплексний вид діяльності, сільський туризм є перспективним шляхом сталого розвитку сільської місцевості, засобом боротьби з бідністю та вирішення цілого ряду соціальних, економічних та екологічних проблем українського села [2].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Методологія організації гостинності на селі перманентно досліджується протягом останнього десятиріччя. Теоретичні основи діяльності у сфері сільського туризму викладено у працях Ю. Зінька. Деякі аспекти сільського туризму та перспектив його розвитку висвітлено в краєзнавчих дослідженнях В. Петранівського та М.Рутинського. Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку сільського туризму в Україні окреслено у статтях П. Горішевського. Проте існує ще багато питань щодо розвитку сільського туризму в Україні, які до цього часу лишаються малодослідженим.

Мета дослідження. Мета даної статті полягає у з'ясування суті та стану розвитку сільського туризму в Україні як напряму підвищення рівня життя і доходів сільського населення.

Виклад основного матеріалу. Різноманітний за своїми різновидами туризм став невід'ємною складовою сучасного життя. В усьому світі він визнаний як вагомий чинник економічного розвитку. Туризм є соціальним явищем за своєю природою. В умовах підвищення життєвих стандартів і збільшення часу для відпочинку працюючого населення туристська активність має тенденцію до зростання і охоплення дедалі більших верств суспільства.

Серед європейських держав Україна відзначається найбільшим розмаїттям ландшафтних комплексів, значним історико-культурним, етнічним та генетичним надбанням і саме тому раціональне використання туристично-рекреаційного потенціалу України слід розглядати як один із дієвих шляхів розв'язання проблем її економічного розвитку, стабілізації екологічної ситуації та забезпечення належного рівня і якості життя населення. Незважаючи на існуючий потенціал, який часто залишається невикористаним, в Україні досі відомі широкому загалу лише традиційні види туризму (міжнародний і внутрішній курортний). А відпочинок у селі, який активно розвивається в усіх країнах Європи, лишається на початковому етапі розвитку.

Українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, лікувально-рекреаційні ресурси. Разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. Саме до таких галузей відноситься і сільський туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для відпочинку є села біля морів, річок.

В широкому розумінні поняття «сільський туризм» - це відпочинок у приватних господарствах сільської місцевості, цікавої туристичними об'єктами. Основне, що приваблює у сільському туризмі, - це комплекс чинників, що сприятливо впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний. Відпочинок у сільській місцевості – це не курорт із безліччю туристів. Багато туристів із задоволенням зустрічають на селі новорічні і Різдвяні свята або просто відпочивають у колі друзів чи сім'ї.

Переважно затишна атмосфера підкріплена позитивним емоційним впливом навколишньої місцевості: гір, лісів, річок, озер, моря... Дуже часто для вибору місця відпочинку є важливими саме ландшафт та екологія. Часто господарі окрім наданих умов проживання різних категорій і смачного домашнього (а головне - натурального!) харчування пропонують цілий комплекс додаткового обслуговування: збирання ягід і грибів, екскурсії, походи в гори, риболовлю. Особливо добре у селі почуваються діти, які можуть спробувати і молочка домашнього, і медку бджолиного, і яблучко .

Отже, сільський туризм - це діяльність сільського населення, пов'язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, в центрі яких природа і людина. Сільський туризм не шкодить оточуючому природному і культурному середовищу, на відміну від масового, і у той же час робить істотний внесок у регіональний розвиток. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд і не вимагає значних інвестиційних витрат.

Сьогодні в Україні, формується розуміння сільського туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем.

Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися,особливо бажаним є широке розповсюдження і розвиток сільського туризму .

Позитивний вплив сільського туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток. Він також розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері, а й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Так, селянин-фермер в межах сільського туризму може організувати:

- активний туризм (збудувати на своїй території спортивний майданчик, підйомник, розробити маршрути для велотуристів, кінні прогулянки);
- екотуризм (відпочинок в екологічно чистій місцевості, вживання чистих продуктів);
- мисливський туризм;
- культурно-етнічний (екскурсії, розповіді про історію краю, національні обряди, побут) тощо.

Особливо сприятливі умови для розвитку сільського туризму створюються на територіях національних і ландшафтних парків, зокрема Вижницького Національного парку, де існує можливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону.

Також важливим результатом розвитку сільського туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого селянського господарства. Досвід показує, що ті сім'ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання і обслуговування відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць; об'єднаними зусиллями добиваються зміни на краще сфери обслуговування.

Суттєву роль відіграє розвиток сільського туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і обслуговувати відпочиваючих, члени селянських родин мимоволі змушені поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їх кругозір, дає змогу зав'язати нові знайомства, завести друзів в інших населених пунктах.

З позицій стійкого розвитку сільських територій, будь-яка діяльність, спрямована на створення робочих місць і збільшення доходів населення, заслуговує на підтримку, особливо якщо вона здійснюється у несприятливих умовах у сільській «глибинці”» на депресивних територіях тощо. Сільський господар, який розміщує і харчує гостей-туристів, на якийсь час сам створює робоче місце собі чи членам своєї сім'ї, збільшує свій дохід. Але від діяльності сільських господарів суспільство отримує ще й додаткові блага: стабілізується демографічна ситуація на селі, залишаються обжитими території, відтворюється людський потенціал сільського господарства. Тому в багатьох країнах діяльність сільського населення, що кваліфікується як агротуризм (у нас - сільський туризм), користується максимальними преференціями. Так, статистичні дані свідчать, що 35% городян у країнах ЄС віддають перевагу відпустці в сільській місцевості. У Нідерландах їхня частка особливо висока – 49%. Загалом у сільській місцевості країн ЄС на ринку понад 2 млн ліжко-місць.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Враховуючи вище наведене, можна зробити висновок, що з одного боку, сільський туризм - це надання послуг для відпочинку туристів у сільській місцевості, пов'язане з їх перебуванням у будинку сільського господаря й використанням ресурсів місцевості. З іншого, - дієвий інструмент стабільного соціально-економічного розвитку села. Зокрема, розвиток сільського туризму впливає на:

- вирішення соціально-економічних проблем села;
- зменшення рівня безробіття на селі та розширення кола самозайнятості сільського населення, особливо молоді. Для прикладу одне ліжко-місце забезпечує роботою у середньому 6-7 місцевих жителів;
- розширення можливостей реалізації продукції особистого селянського господарства, причому реалізації її на місці;
- поліпшення благоустрою сільських садиб, вулиць, сіл в цілому; стимулює розвиток соціальної інфраструктури;
- відродження, збереження і розвиток місцевих народних промислів, пам'яток історико-культурної спадщини;
- підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення.

Отже, сільський туризм - це реальна можливість диверсифікації сільської економіки, підтримання стійкого розвитку держави, збереження культурної та історичної спадщини. Це перевірена на практиці багатьох європейських країн діяльність, яка ініціюється самим населенням - з одного боку, туристами, з іншого - тими, хто їх приймає. Сьогодні вже виникає необхідність підготовки тренерів, викладачів та менеджерів, стажування в європейських країнах як державних службовців, так і громадських організацій з метою вивчення їх досвіду. А згодом і введення системи якості послуг (акредитації садиб).

Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку має бути розгляд законодавства деяких європейських країн стосовно регулювання відносин у сфері сільського туризму, порівняння певних форм і засобів пра¬вового регулювання в різних національних правових системах та з'ясування тих загальних принципів, яких потрібно дотримуватися під час формування вітчизняного законодавства, сприяти запозиченню позитивного європейського досвіду і тим самим прискорити розв'язання низки складних завдань, які потребують свого вирішення в законодавстві України.

Список літератури

1. Продіус О.І. Проблеми соціально-економічного розвитку сільських поселень та шляхи їх вирішення / О. І. Продіус // Економічний вісник Донбасу. - 2009. - №4 (18).
2. Міжнародний туристичний салон Україна 2011. Офіційний сайт. - Режим доступу: - http://www.ukraine-itm.com.ua

Рассмотрены состояние и перспективы развития сельского туризма в Украине и его взаимосвязь с решением социально-экономических проблем сельских территорий.

Ключевые слова: сельский туризм, социальная сфера, занятость, социально-экономическое развитие.

The article reviews the status and prospects of development of rural tourism in Ukraine and its relationship with the decision the socio-economic problems of rural areas.

Key words: rural tourism, farmstead, social affairs, employment, social and economic development.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.