Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Животенко В.О.
Матеріали методологічного міждисциплінарного
Інтернет-семінару "Людина, яка подорожує: постнекласична
парадигма наукових досліджень туризму" (м. Полтава,
17 квітня 2018 р.). - Полтава: ПУЕТ, 2018. - 156 с. - C.96-100.

Щастя як індикатор ефективності розвитку туристичної сфери

Тенденції розвитку сучасних туристичних уподобань свідчать, з одного боку про розширення інтересів туристів, а з іншого - про адаптацію ринку туристичних послуг під можливості та потреби кожного окремого туриста. У контексті таких змін набуває актуальності проблема щастя туриста як основного визначального індикатора задоволеності споживачів туристичних послуг. Разом з тим, щастя не може забезпечуватися лише географічною присутністю туриста у певному місті. Тому особливої актуальності набуває термін «економіка щастя», що підтверджено світовою тенденцією досліджень індексу щастя та рівня щастя окремих країн.

Етимологія поняття щастя трактувалася вченими та філософами різних поколінь, що визначає дане поняття як основу соціальної та духовної стабільності будь-якого суспільства. Але, на жаль, до сьогодні залишається дискусійним питання визначення щастя особистості та особливостей його забезпечення чи досягнення.

Григорій Сковорода Українським основоположником дослідження категорії щастя та визначення концепції щастя є Г. Сковорода, який у власних дослідженнях використовував філософські погляди грецьких філософів, особливо Епікура і стоіків [1]. Критичне відношення до яких дозволило визначити, що стоїчне твердження про тотожність апатії та щастя, тобто відсутності пристрастей, з точки зору Г. Сковороди, є невірним.

Поняття щастя у концепції Г. Сковороди є позитивним і динамічним. Він вважав, що щастя не залежить від зовнішніх змін людського буття, його не треба шукати ні в Америці, ні в Єрусалимі. Якщо людина щаслива, то перш за все це досягнуто завдяки її внутрішньому стану. Щоб бути щасливою, людина має жити в гармонії із власною внутрішньою суттю [1]. Тобто, не та людина щаслива, у житті якої немає розчарувань, зрад, страждань, а та, яка змогла прийняти ці зміни та опанувати себе.

Виходячи із досліджень Г. Сковороди, можна стверджувати, що визначення поняття щастя є складним та дискусійним. Підтвердженням цього є поглиблене його дослідження представниками наукових шкіл різних напрямів, таких як економіка, психологія, філософія тощо. Разом із дослідженнями Г. Сковороди щодо теорії досягнення щастя із точки зору філософії як науки, шотландським економістом та філософом А. Смітом було проведено паралель між добробутом та щастям, що пізніше економісти та філософи науковці визначили як «економіка щастя» [2]. Відповідно до окремих наукових теорій та поглядів навіть в умовах сьогодення є прихильники теорії А. Сміта, які переконані, що щастя визначається розміром накопичених благ, а основними показниками, що відображають його рівень є ВВП та ВНП.

Сучасний світ та світогляд більшості суспільних прошарків населення ґрунтується на тому, що розвиток людства відбувається в умовах споживання природних благ. Тобто, за останні десятиліття сформувалося суспільство споживання, яке не в змозі осягнути поняття щастя з іншого, духовного чи філософського погляду. Зацикленість людства на накопиченні та споживання виготовлених або природних благ досягла свого апогею, а поняття економіки щастя поступово займає ключове місце у сучасних наукових дослідженнях.

Результатом цього є закономірна реакція визначання та розробки у 2006 р. Всесвітнього індексу щастя (The Happy Planet Index), який було визначено за результатами досліджень британського дослідницького центру New Economic Foundation спільно із екологічною організацією Friends of the Earth, гуманітарною організацією World Development Movement та групою незалежних міжнародних експертів, що використовували статистичні дані національних інститутів та міжнародних організацій. Даний індекс підтверджує те, що науковою спільнотою визнано недієздатність економіки, яка ґрунтується лише на накопиченні благ та матеріальному благополуччі кожного окремого індивіда. Тому сьогодні зусилля провідних вчених філософів та економістів спрямовані на пошук інших нематеріальних чинників забезпечення щастя [3].

Е. Освальд, економічний експерт з проблеми щастя в Університеті Уорвіка (Великобританія) досліджуючи поняття щастя, звертає увагу на те, що стрес став словозамінником для тривоги, яка поширюється все більше. Це занепокоєння є особистим, оскільки воно стосується роботи, грошей і здоров'я, а також загальним: що ми не можемо жити так далі, поспішати тільки для того, щоб стояти, виготовляти речі все швидше і швидше, споживати все більше і більше їжі (з відповідним тиском на ціни); що світ, у якому живе понад сім мільярдів людей, повинен якось «сповільнитися», переглянути критерії того, що є добробутом, аби впоратися із цим [5].

Але те, що становить поняття добробуту, є заплутаним. Чимало змінних таких як любов, дружба і родинні стосунки - важко визначити. Тому британський дослідник припускає, що самі по собі гроші не приносять щастя, хоча заможні люди більше схильні почуватися щасливими; що критично важливим для самооцінки є наявність роботи; що жінки більш схильні бути щасливими, ніж чоловіки; і що для самореалізації людям потрібно щось більше, ніж матеріальне досягнення. Звичайно, економіка щастя не є точною наукою, і у подальшому, за переконанням експертів, індекс щастя може бути пов'язаний з політикою. Але ідея полягає в тому, що треба оцінити речі, які не мають цінників. Відкриті простори, чисте повітря, безпека, звільнення від тиску - це речі, яких стає все менше і важливість яких зростає. Тоді постає питання: як представники влади сприятимуть цьому, водночас створюючи робочі місця, які так потрібні в усіх західних суспільствах? Звичайно, економічне зростання є великою частиною відповіді, але воно не може бути всією відповіддю [5].

Серед безлічі складових індексу щастя є суб'єктивна задоволеність життям, що відповідно до наших переконань може бути результатом розвитку туризму. Туризм дозволяє людині відчути себе вільною та убезпеченою (відповідальність за власну безпеку несе лише сама людина). Такий вільний вибір може робити щасливими майже усі соціальні прошарки, оскільки усі туристи незалежно від місця, способу та термінів відпочинку отримують задоволеність тих внутрішніх потаємних потреб про які ніхто не дізнається. Така таємничість та вільність дозволяє бути щасливим кожному окремому індивіду і окремій соціальній групі. Поняття економіки у даному ракурсі не займає вирішальну позицію, а має лише супроводжуючу роль.

Поглиблення розвитку різноманітних соціальних процесів у суспільстві спричинило:

- по-перше, розвиток виїзного туризму у пошуках «кращого життя» з метою зміни постійного місця проживання;
- по-друге, розвиток виїзного туризму з метою покращення власного фінансового стану туриста;
- по-третє, розвиток виїзного туризму з метою відпочинку.

Зазначені причини ґрунтуються лише на внутрішньому стані подорожуючого, що в залежності бід бажань та уподобань туриста, робить не важливим наявність матеріальних благ. Бажання туриста змінити буденність, «втекти» від проблем та отримати естетичне задоволення є настільки нестримним, що незважаючи на світові катаклізми, туристичні потоки постійно збільшуються. Підтвердженням є те, що ринок туристичних послуг сприйняв розвиток кредитування відпочинку та суспільну максимальну економію задля відпочинку без суттєвих коливань, а виробники та постачальники туристичних послуг все частіше використовують системи надання окремих видів безкоштовних послуг.

щастя

З точки зору економічної науки показник щастя не може ґрунтуватися чи бути забезпеченим однією галуззю економіки, адже розвиток туризму, у всіх можливих його проявах, поєднує майже усі існуючі сфери економіки, при цьому сама туристична сфера є окремо визначеною та постійно зростаючою. У таких умовах, наукові дослідження економіки щастя, на нашу думку мають зводитися до таких принципів:

- по-перше, вільність (тобто поняття щастя може бути забезпечене лише вільністю, у межах соціальної дозволеності, окремого індивіда);
- по-друге, пріоритетність вибору (тобто щастя, та його прояв для індивіда, може бути досяжним лише за умови наявності альтернатив та можливості вибору);
- по-третє, соціосистемна відповідність (тобто щастя може бути забезпечене за умови приналежності окремого індивіда до певної соціальної системи, що не дозволяє йому відчувати себе поза системою, а дарує відчуття потрібності).

У разі збереження чи досягнення комплексу даних принципів, сучасна наука може сформувати поняття економіки щастя, та шляхом його адаптації до умов тих чи інших соціокультурних систем сформувати уніфіковану відповідну нормативно-правову базу, що у майбутньому дозволить досягти та визначити поняття щастя як основу нової економіко-філософської теорії розвитку людства.

Отже, виходячи із проведеного вище дослідження, ми переконані у можливості та необхідності осучаснення основних наукових підходів до визначення категорії щастя та поняття економіки щастя як основи формування ефективних економік світу через призму розвитку туристичної сфери.

Список використаних інформаційних джерел

1. Сковорода Г. Розмова п'яти мандрівників про істинне щастя в житті / Г. Сковорода // Україна: філософський спадок століть - Хроніка 2000. - К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2000. - 803 с. - С.323-332.
2. Смит А. Теория нравственных чувст / А. Смит. - М.: Республика, 1997. - 352 с.
3. About the HPI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://happyplanetindex.org/.
4. Власти Китая для оценки благополучия граждан придумали индекс «счастья» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ru.tsn.ua/svit/vlast-kitaya-dlya-ocenki-blagopoluchiya-grazhdan-pridumala-indeks-schastya.html.
5. Cohen R. The Happynomics of Life / R. Cohen // The New York Times. - 13.03.2011.
6. Броницкая В.В. Счастье как критерий состояния духовного производства, критерий и цель социально-экономического развития / В.В. Броницкая // Социальная экономика. - 2010. - №3. - С.219-229.








© 2002-2019 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.